Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №369/12939/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 369/12939/25

провадження № 61-9489св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Миколюка Миколи Дмитровича на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2025 року керівник Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки.

2. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року відкрито провадження у справі.

3. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року клопотання представника відповідача адвоката Миколюка М. Д. про залишення позовної заяви без руху задоволено, позовну заяву залишено без руху.

Залишаючи позов без руху, суд виходив із того, що прокурор має надати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого повинна бути здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

4. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року у складі судді Пінкевич Н. С. позов залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року.

Враховуючи те, що прокурор не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 26 січня 2026 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року апеляційну скаргу керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області задоволено, ухвалу місцевого суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд виходив із того, що прокурор у даній справі посилався на недобросовісність відповідача, тому положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

7. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Миколюка М. Д .

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Миколюк М. Д. , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу місцевого суду.

10. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає:

апеляційний суд безпідставно скасував законну ухвалу суду першої інстанції, не врахувавши, що позовна заява обґрунтовується недобросовісним набуттям відповідачкою земельної ділянки, водночас ОСОБА_1 обґрунтовує у своїх відзивах як на позовну заяву, так і на апеляційну скаргу та доводить доказами добросовісність набуття нею земельної ділянки;

прокурор зобов`язаній був при зверненні до суду з цим позовом виконати вимоги абзацу 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України та додати до позовної заяви документи, що підтверджують внесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна/спірної земельної ділянки, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, та чинна на 07 липня 2025 року, дату складання позовної заяви;

всупереч своїм мотивам, що питання про добросовісність чи недобросовісність набувача може бути вирішене виключно за результатами дослідження доказів під час розгляду справи по суті, апеляційний суд підтримав довід прокурора про недобросовісність набувача спірної земельної ділянки, яким є відповідачка;

суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання сторони відповідача про зупинення провадження в справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

11. У липні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Миколюка М. Д. від Фастівської окружної прокуратури, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Керівник Фастівської окружної прокуратури, який діє в інтересах Фастівської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , в якому просив суд витребувати на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222481202:02:002:0020, площею 0,15 га.

13. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що рішенням Гатненської сільської ради Фастівського району № 12/200 від 26 серпня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення і передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , що розташована в с. Юрівка Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області з кадастровим номером 3222481202:02:002:0020, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства.

14. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вищевказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно. Номер запису про право власності: 44221853.

15. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 жовтня 2024 року, зареєстрованого в Реєстрі за № 2358, ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 . Номер відомостей про речове право: 56950552.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

17. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

18. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

19. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

20. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходив із того, що оскільки прокурором заявлено позов саме про витребування майна у недобросовісного набувача, обов`язок попереднього внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду не підлягав застосуванню на стадії вирішення питання щодо подальшого розгляду справи.

22. Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду з огляду на таке.

23. Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту:

«5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

24. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

25. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 4292-IX частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту:

«У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

26. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону України № 4292-IX).

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

28. Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

29. Норма частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом із тим, у разі подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача норми частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

30. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, що, однак, не звільняє позивача від обов`язку визначити при зверненні до суду підстави позову, тобто чи майно витребовується у добросовісного чи недобросовісного набувача.

31. У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.

32. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на наявність підстав для витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача.

33. Також на вказані обставини прокурор посилався у заяві, поданій на виконання вимог ухвали місцевого суду від 26 січня 2026 року.

34. За встановлених у цій справі обставин суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача, а отже, норми частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, абзацу третього частини другої статті 185 ЦПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача суд може вирішити лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

35. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, частини одинадцятої статті 187 ЦПК України.

36. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм права відхиляються колегією суддів, оскільки спростовується вищевикладеним.

37. Посилання на те, що апеляційний суд був зобов`язаний зупинити провадження у справі відповідно пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України до вирішення Конституційним Судом України справи № 1- 4/2025(373/25), відхиляються колегією суддів, оскільки наслідки розгляду Конституційним Судом України вказаної справи можуть бути враховані в подальшому відповідно до положень статті 423 ЦПК України.

38. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

39. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

40. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Миколюка Миколи Дмитровича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк