Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №2-3/11 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 2-3/11

провадження № 61-1991св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року у складі судді Єщенко О. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання знести самовільно збудовані споруди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що позбавлений можливості повноцінно користуватися належною йому земельною ділянкою, оскільки на ній знаходиться зведений відповідачем паркан, а межі земельної ділянки, яка на теперішній час перебуває у його користуванні, не узгоджуються з межами, зокрема закріпленими актом від 27 червня 2006 року. Крім того, на його земельній ділянці відповідач самовільно збудував гараж, а також зводить ще житлову споруду.

Посилаючись на наведене, просив суд:

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 306 кв. м, розташованою на АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_2 знести самовільно збудовані споруди (паркан та гараж) на вказаній земельній ділянці та перенести паркан до меж, які визначені державним актом про право власності на земельну ділянку від 27 червня 2006 року серії ЯГ № 630430.

У грудні 2006 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні майном.

Посилався на те, що спірні будівлі побудовані ним на земельній ділянці, якою він фактично користується і йому на це наданий дозвіл рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 14 квітня 2005 року.

З урахуванням уточнень, просив суд усунути порушення його права власності на гараж, визначений у технічному паспорті літ. Е, літню кухню літ. Б, газопровід, що знаходяться на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у користуванні вказаним майном.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 лютого 2007 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання знести самовільно збудовані споруди, та справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року, постановленою у підготовчому засіданні, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування майном залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив із того, що протягом перебування справи у провадженні суду, починаючи з жовтня 2006 року, ОСОБА_2 неодноразово не з`являвся в підготовчі засідання, звертаючись із заявами про відкладення розгляду справи з ідентичних підстав; будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судові засідання, заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача за зустрічним позовом не надходило, внаслідок чого дійшов висновку про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2026 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішеннями суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права, вважав його законними та обґрунтованими і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при залишенні зустрічного позову без розгляду.

Заявник зазначає, що 08 жовтня 2025 року він та його представник - адвокат Мельник О. Ф. не з`явились в судове засідання у зв`язку з його проходженням реабілітаційного лікування, на підтвердження чого він надав суду копію путівки, тобто підтвердження поважності відкладення справи.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кецкало В. В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Уманського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу № 2-3/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про зобов`язання знести самовільно збудовані споруди та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування майном.

Матеріали справи № 2-3/11 надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).

Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК і такі висновки враховуються у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка позивача в підготовче або в судове засідання, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19).

Також Верховний Суд звертав увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (див. постанови Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24, від 16 квітня 2026 року у справі № 331/5698/24 (провадження № 61-16165св25)).

У справі, яка переглядається, встановлено, що в провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває з 2006 року справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про зобов`язання знести самовільно збудовані споруди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, неодноразово не з`являвся в судові засідання:

Зокрема, в підготовчі судові засідання, призначені на 26 серпня 2025 року та 08 жовтня 2025 року (двічі поспіль) позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з`явився, про розгляд справи у зазначені дні був належним чином був повідомлений.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Враховуючи викладене та встановивши, що представник позивача в підготовчі засідання, призначені на 26 серпня 2025 року та 08 жовтня 2025 року, двічі поспіль не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду справи, заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача в матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Таке застосування норм процесуального права відповідає сталій судовій практиці (постанови Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 201/13532/15-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 642/1461/17 та від 30 березня 2020 року в справі № 757/26167/15-ц), а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявник.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що право позивача на доступ до суду у цьому разі не є порушеним, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє особу можливості повторно звернутися до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

І. А. Воробйова

В. М. Коротун