Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №373/1584/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 373/1584/21

провадження № 61-16456св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,

учасники справи:

(за первісним позовом)

позивач - ОСОБА_1 ,

віідповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-Групп», ОСОБА_2 , Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС), ОСОБА_3 ,

третя особа: ОСОБА_4 ,

(за зустрічним позовом)

позивач - ОСОБА_5 ,

відповідачі: Міністерство внутрішніх справ України, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вавілон», Головний сервісний центр в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС),

треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року у складі судді Лебідь В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-Групп» (далі - ТОВ «Укравтотрейд-Групп»), ОСОБА_8 , Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГСЦ МВС) в Миколаївській області, ОСОБА_5 , у якому просила:

визнати недійсним договір комісії від 27 травня 2021 року№ 7849/21/011761, укладений від імені ОСОБА_6 з ТОВ «Укравтотрейд-Групп»;

визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27 травня 2021 року № 7849/21/011761, укладений між ТОВ «Укравтотрейд-Групп» та ОСОБА_8 , щодо продажу транспортного засобу марки: «BMW», модель Х1, 2015 року випуску, сірого кольору, номер кузова (VIN код), НОМЕР_1 ;

витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 транспортний засіб марки: «BMW», модель Х1, 2015 року випуску, сірого кольору, номер кузова (VIN код), НОМЕР_1 ;

зобов`язати регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки: «BMW», модель Х1, 2015 року випуску, сірого кольору, номер кузова (VIN код), НОМЕР_1 за громадянином ОСОБА_5 ;

зобов`язати регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві провести державну реєстрацію (поновити) транспортного засобу марки: «BMW», модель Х1, 2015 року випуску, сірого кольору, номер кузова (VIN код), НОМЕР_1 за ОСОБА_6 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 24 лютого 2020 року придбала транспортний засіб «BMW», модель Х1, 2015 року випуску, сірого кольору, номер кузова (VIN код), НОМЕР_1 , який у подальшому був ввезений до України та зареєстрований уперше.

07 травня 2021 року її чоловік ОСОБА_4 надав указаний автомобіль ОСОБА_8 на його прохання для здійснення робочої поїздки, проте останній цей транспортний засіб не повернув, а 27 травня 2021 року відчужив його на користь ТОВ «Укравтотрейд-Групп» на підставі договору купівлі-продажу №7849/21/011761.

У преамбулі договору комісії від 27 травня 2021 року вказано, що правочин укладений від її ( ОСОБА_6 ) імені.

Вказувала, що оспорюваний договір не підписувала, підписи від її імені виконані не нею. ОСОБА_8 отримав у користування зазначений автомобіль у зв`язку з довірливими відносинами, вчинив протиправні дії, які призвели до відчуження транспортного засобу на його користь без її волі та згоди, як власника.

13 липня 2021 року автомобіль перереєстрований на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2021 року.

У зв`язку з цим вона звернулася із заявою до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

ОСОБА_5 подав зустрічний позов до МВС України, ГСЦ МВС України, ТОВ «Вавілон», ГСЦ в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС), третя особа - ОСОБА_6 , у якому просив:

стягнути на його користь з ТОВ «Вавілон» та ОСОБА_8 вартість автомобіля марки «BMW Х1» з VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 14 500,00 доларів США що еквівалентно 395 705,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13 липня 2021 року придбав цей автомобіль у ОСОБА_9 за 14 500,00 доларів США, якому присвоєно номерний знак НОМЕР_2 .

23 липня 2021 року вказаний автомобіль у нього вилучено слідчим СУ ГУНП в Херсонській області Крук С.П. у рамках кримінального провадження від 23 грудня 2020 року № 12020000000001251 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 189 КК України. На його думку старший слідчий ГСУ НП України ОСОБА_10 за змовою із ОСОБА_4 викрали автомобіль, номерний знак НОМЕР_2 , з відділу поліції № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області.

Посилаючись на те, що є добросовісним набувачем та придбав автомобіль у попереднього добросовісного покупця ОСОБА_9 , яка, у свою чергу, придбала його 19 червня 2021 року у ТОВ «Вавілон» в особі Шарій О. О., просив зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Витребувано в ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 транспортний засіб марки «BMW», модель Х1, 2015 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_6 не укладала оспорюваний договір комісії з ТОВ «Укравтотрейд- Групп», не надавала згоду та не наділяла повноваженнями вказане товариство на укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу від 27 травня 2021 року з ОСОБА_8 , дійшов висновку, що спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_6 поза її волею, внаслідок чого витребував його у кінцевого набувача ОСОБА_5 .

При цьому судом не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд, пославшись на положення частини першої статті 661 ЦК України, зазначив, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, ОСОБА_11 як продавець автомобіля за договором від 13 липня 2021 року мала б відшкодовувати ОСОБА_5 завдані збитки у випадку звернення позовних вимог до неї.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 грудня 2025 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині витребування майна та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 в повному обсязі

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20, від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19, від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19, від 18 вересня 2024 року у справі № 751/1620/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні первісного спору.

Заявник зазначає, що суди не врахували, що виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуле з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України. Добросовісний набувач, яким є ОСОБА_5 , не має нести індивідуальний і надмірний тягар у вигляді витребування транспортного засобу у нього.

Доводи інших учасників справи

27 березня 2026 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_6 - адвоката Потьомкіна С. О. надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 373/1584/21 за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-Групп», ОСОБА_8 , Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС), ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації транспортного засобу, витребування майна та зобов`язання вчинити дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавілон», Головного сервісного центру в Миколаївській області (філія ГСЦ МВС), треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про відшкодування шкоди.

Матеріали справи № 373/1584/21 надійшли до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що первісним власником спірного автомобіля на території України є ОСОБА_6 . Автомобіль було переміщено через митний кордон 10 липня 2020 року на Одеській митниці Державної митної служби України згідно з вантажно-митною декларацією №500130/2020/223377, платежі сплачено ОСОБА_6 в повному обсязі відповідно до посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , митної декларації, автомобіль відповідає вимогам національних стандартів та може бути допущений до дорожнього руху відповідно до сертифікату відповідності від 10 жовтня 2020 року.

На підставі заяви від 10 жовтня 2020 року № 276445915 указаний автомобіль зареєстровано вперше на території України у ТСЦ 8045 за ОСОБА_6 , присвоєно номерний знак НОМЕР_4 , видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником є ОСОБА_6 .

Відповідно до договору комісії від 27 травня 2021 року № 7849/21/011761, укладеного між ОСОБА_6 , надалі «комітент», та ТОВ «Укравтотрейд-Групп» в особі ОСОБА_12 , надалі «комісіонер», комісіонером взято обов`язок вчинити за рахунок комітента правочин (правочини) щодо продажу транспортного засобу BMW XI, 2015 року випуску, колір сірий, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , зареєстрований за власником 10 жовтня 2020 року, за ціною не нижче 10 000,00 грн. Сторони підписали акт технічного стану транспортного засобу від 27 травня 2021 року №7849/21/011761.

У цей же день, на виконання договору комісії від 27 травня 2021 року, між ТОВ «Укравтотрейд-Групп» в особі ОСОБА_12 та ОСОБА_8 укладений договір купівлі- продажу, предметом якого став автомобіль за ціною 10 000,00 грн. Транспортний засіб на підставі заяви №2976414836 перереєстрований 30 травня 2021 року у ТСЦ № 8046 за ОСОБА_8 .

У такий же спосіб автомобіль відчужено ОСОБА_8 , що підтверджується договором комісії від 18 червня 2021 року № 6436/21/011780, укладеним між ТОВ «Вавілон» в особі ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , графу з узгодженою ціною не відображено.

19 червня 2021 року на виконання зазначеного договору комісії між ТОВ «Вавілон» та ОСОБА_9 укладений договір купівлі-продажу, предметом якого є автомобіль BMW XI, 2015 року випуску, колір сірий, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 .

24 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за частиною третьою статті 289 КК України, кримінальному провадженню присвоєно № 12020000000001251.

У рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру, а ОСОБА_6 подала 19 липня 2021 року заяву про залучення її потерпілою, вказуючи про те, що 07 травня 2021 року приблизно о 16 год з території СТО за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 незаконно заволодів належним їй на праві власності автомобілем BMW сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

13 липня 2021 року відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4845/2021/2675721 спірний автомобіль придбав ОСОБА_5 у ОСОБА_9 . Транспортному засобу присвоєно номерний знак НОМЕР_2 .

Також суди встановили, що договір комісії від 27 травня 2021 року 7849/21/011761 між ОСОБА_6 та ТОВ «Укравтотрейд-Групп» укладений не ОСОБА_6 , а іншою особою, що підтверджується:

висновком експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 14 січня 2022 року № 12020000000001251, відповідно до якого підписи у графі «Прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи», у реквізитах сторін в колонці під написом «Комітент» в Договорі комісії та у графі «Прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи» в Акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 27 травня 2021 року №7849/21/011761, виконані імовірно однією особою. Підпис від імені ОСОБА_6 у цій графі в Договорі комісії виконано не ОСОБА_6 та не ОСОБА_4 , а виконаний імовірно ОСОБА_8 . Підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Прізвище, ініціали, підпис», яка знаходиться у колонці під написом «Комітент (довірена особа)» в Акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 27 травня 2021 року №7849/21/011761, виконаний не ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а виконаний імовірно ОСОБА_8 . Підпис від імені ОСОБА_8 у графі «Покупець», яка знаходиться у нижній частині Акту огляду реалізованого транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер №7849/21/011761 від 27 травня 2021 року, виконаний ОСОБА_8 . Підпис від імені ОСОБА_8 у графі «Покупець», яка заходиться у нижній частині Договору купівлі-продажу транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер № 7849/21/011761 від 27 травня 2021 року, виконаний ОСОБА_8 »;

висновком експерта від 22 листопада 2021 року № 15072, за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_6 , відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 у технічній копії договору комісії від 27 травня 2021 року №7849/21/011761, укладеному від імені ТОВ «Укравтотрейд-Групп» та ОСОБА_6 , виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_6 , зображення кого міститься у графі «Комітент (довірена особа)» у технічній копії акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 27 травня 2021 року № 7849/21/011761, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20, від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19, від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19, від 18 вересня 2024 року у справі № 751/1620/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).

Отже, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, такі як: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій установили, що 27 травня 2021 року ОСОБА_6 не укладала договір комісії з ТОВ «Укравтотрейд-Групп», не надавала згоду та не наділяла повноваженнями дане товариство на укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу від 27 травня 2021 року з ОСОБА_8 , у зв`язку з чим спірне рухоме майно вибуло з володіння не з її волі.

Встановивши, що спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_6 поза її волею та з порушенням законодавства, зокрема на підставі правочину, який вона не укладала, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 , який є останнім набувачем спірного майна за правочинами щодо його відчуження.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання ОСОБА_5 у касаційній скарзі на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна, а тому воно не може бути витребувано у нього, є безпідставними, оскільки транспортний засіб вибув із володіння ОСОБА_6 незаконно та без її волевиявлення, а тому може бути витребуваний на підставі положень статті 388 ЦК України.

Подібні правові висновки Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 січня 2020 року у справі № 910/21493/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та інших.

Питання добросовісності ОСОБА_5 було предметом оцінки судами попередніх інстанцій, які дослідили обставини справи та дійшли правильного висновку про те, що про сумнівний характер вчинюваних відповідачами правочинів свідчить строк перебування спірного автомобіля у їх власності ( ОСОБА_8 - 24 дні, ОСОБА_7 - 19 днів), а відповідач діяв на власний ризик і не проявив тієї обачності, яка вимагається від добросовісного набувача.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи та переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про витребування майна залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

І. А. Воробйова

В. М. Коротун