Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №521/13630/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 521/13630/20

провадження № 61-1448св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Калараша А. А.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Таварткіладзе О. М., Вадовської Л. М., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, рішення суду першої інстанції та заяви про ухвалення додаткового рішення

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Київський ВДВС у місті Одесі), який перейменовано на Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Київській ВДВС у місті Одесі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна.

2. Позов мотивовано тим, що у лютому 2020 року позивач дізнався про арешт нерухомого майна - 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності.

3. 25 лютого 2020 року позивач звернувся із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, належного йому на праві власності, до Другого Київського ВДВС у місті Одесі.

4. 23 березня 2020 року позивач отримав лист № 17985 з Другого Київського ВДВС у місті Одесі, яким йому відмовлено у скасуванні арешту.

5. Зі змісту зазначеного листа вбачається, що виконавчі провадження, за якими було накладено арешт на нерухоме майно завершені, передані до архіву і за терміном зберігання знищені.

6. У зв`язку з тим, що позивачу було відмовлено у скасуванні арешту, він змушений звертатися до суду з метою захисту майнових прав.

7. Враховуючи наведені обставини, позивач просив:

- звільнити 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного Другим Київським ВДВС у місті Одесі.

- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи: від 14 вересня 2006 року за № 3730387; від 29 грудня 2009 року за № 9399923 про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 .

8. Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 01 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Звільнив 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного Другим Київським ВДВС у місті Одесі. Виключив з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи: від 14 вересня 2006 року за № 3730387; від 29 грудня 2009 року за № 9399923 про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 68-73).

9. 05 червня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Смирнова Л. П., подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат в порядку статті 141 ЦПК України, в обґрунтування якої вказав, що в позовній заяві позивач просив розподілити судові витрати, проте в рішенні суду це питання не вирішено. Позивач просив стягнути з Другого Київського ВДВС у місті Одесі витрати на правничу допомогу у розмірі 17 434,52 грн (т. 1 а. с. 76-78).

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття (щодо ухвалення додаткового рішення)

10. Справа розглядалася судами неодноразово.

11. Малиновський районний суд м. Одеси додатковим рішенням від 15 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Смирнова Л. П., про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 681,60 грн та витрати на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 17 434,52 грн (т. 2 а. с. 37-41).

12. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 01 червня 2021 року суд ухвалив рішення за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, яким позовні вимоги задоволені. В позовній заяві позивач просив розподілити судові витрати та стягнути їх з відповідача на свою користь. У строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, представник позивача подала до суду заяву про постановлення додаткового рішення про розподіл судових витрат. До заяви про постановлення додаткового рішення позивач надав письмові докази понесених судових витрат на правничу допомогу, яку він отримав від адвоката Смирнової Л. П. У матеріалах справи міститься квитанція про оплату ОСОБА_1 судового збору при подачі позову на суму 1 681,60 грн. Питання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем також не порушувалось. Оскільки під час ухвалення рішення судом не вирішено питання розподілу судових витрат, які складаються з оплати судового збору та витрат на правничу допомогу, суд вважав, що заява сторони позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

13. Одеський апеляційний суд постановою від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Київського ВДВС у місті Одесі задовольнив. Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року в частині стягнення з Другого Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн скасував. Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Смирнова Л. П., про стягнення витрат на правничу допомогу залишив без розгляду. В іншій частині додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року залишив без змін (т. 2 а. с. 93-95).

14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів

15. У позовній заяві ОСОБА_1 мова йшла лише про розподіл між сторонами судового збору, який ним було сплачено в сумі 1 681,60 грн. Мови про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу і їх стягнення з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 взагалі не йшлося ні в позовній заяві, ні в подальшому, ні до закінчення судових дебатів.

16. Верховний Суд постановою від 15 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Смирновою Л. П., задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , яка подана представником Смирновою Л. П., про стягнення витрат на правничу допомогу скасував, справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а. с. 136-141).

17. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що 31 березня 2021 року (до закінчення судових дебатів) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Смирнова Л. П. заявила, що заяву про розподіл судових витрат та докази їх понесення, буде подано у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України. З огляду на те, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Смирновою Л. П. було заявлено до закінчення судових дебатів про розподіл судових витрат та надання доказів їх понесення у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, апеляційний суд помилково залишив без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

18. Також, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

19. Апеляційний суд не перевірив: чи існували докази, що підтверджують розмір, понесених ОСОБА_1 , судових витрат, які були додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, до закінчення судових дебатів у справі; у разі існування таких доказів до закінчення судових дебатів, не перевірив поважність причин неподання таких доказів суду у строк, встановлений ЦПК України.

20. Одеський апеляційний суд постановою від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу начальника Київського ВДВС у місті Одесі - Саламахи В. В. задовольнив частково. Додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року в оскаржуваній частині скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвоката Смірнова Л. П., про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн залишив без задоволення (т. 1 а. с. 178-183).

21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

22. Обов`язок обґрунтувати причини неподання доказів у встановлений законом строк покладається на сторону, яка звертається з відповідною заявою про стягнення судових витрат; суд не зобов`язаний самостійно з`ясовувати підстави пропуску такого строку або причини неподання доказів до закінчення розгляду справи.

23. Усі необхідні докази, якими представник ОСОБА_1 - адвокат Смирнова Л. П. підтверджувала розмір понесених позивачем судових витрат в суді першої інстанції, існували станом на час ухвалення рішення від 01 червня 2021 року.

24. За таких обставин, сторона позивача не була позбавлена об`єктивної можливості подати докази на підтвердження таких витрат на стадії ухвалення судового рішення, тобто до 01 червня 2021 включно.

25. Заява про ухвалення додаткового рішення не містить жодних обґрунтувань поважності причин неподання доказів щодо понесених судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.

26. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що були відсутні поважні причини, які б надавали стороні позивача подати заяву про стягнення витрат на правову допомогу в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

27. 30 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Смирнова Л. П., через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.

28. Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі не було судових дебатів, суд ухвалив рішення без участі сторін, тому докази понесених витрат на правничу допомогу подані після ухвалення рішення, що підтверджується матеріалами справи.

29. 02 липня 2025 року відповідач подав до апеляційного суду додаткові пояснення, в яких змінив вимоги апеляційної скарги, які покладені в основу постанови апеляційного суду.

30. Згідно з частиною першою статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

31. Тобто, зміна підстав апеляційної скарги відповідачем після першого апеляційного перегляду справи та касаційного перегляду на стадії другого перегляду справи апеляційним судом є неможливим.

32. Апеляційний суд під час постановлення оскаржуваного судового рішення вийшов за межі апеляційної скарги, порушив норми процесуального права, неправильно оцінив зібрані докази в матеріалах справи та безпідставно вирішив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

33. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові навів відомості, які не відповідають дійсності, а саме про те, що розмір сплаченої правової допомоги, яка заявлена до відшкодування, залишився незмінним з 31 березня 2021 року і до часу ухвалення судового рішення по суті справи 01 червня 2021 року. Разом з цим, акт прийому-передачі виконаних робіт між адвокатом та клієнтом складено та підписано 23 квітня 2021 року, тобто в проміжок часу з 31 березня 2021 року до 01 червня 2021 року, що підтверджується копією акта, який знаходиться у матеріалах справи.

34. Від інших учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

35. Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2026 року поновив ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Смирнова Л. П., строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Смирнова Л. П., на постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

36. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 753/369/21.

37. У березні 2026 року матеріали цивільної справи № 521/13630/20 надійшли до Верховного Суду.

38. Верховний Суд ухвалою від 29 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

39. Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2026 року справу передав на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для відступу від правового висновку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 вересня 2025 року у справі № 756/5565/23, та колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 09 квітня 2025 року у справі № 756/11137/21, про те, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

40. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суд ухвалою від 29 липня 2026 року повернув справу № 521/13630/20 на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

41. Повертаючи справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Об`єднана палата Касаційного цивільного суд виходила з того, що аспект можливості вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог також було предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 1640/2913/18 зазначив:

«Так, за загальним правилом частини першої статті 143 КАС України питання

щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.

Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених

судових витрат.

Таким чином, для вирішення питання про судові витрати після завершення розгляду справи та постановлення судового рішення судам необхідно було з`ясувати наявність для цього поважних причин, які б перешкоджали позивачу подати докази їх понесення до закінчення судових дебатів».

42. Також, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, застосував Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 23 квітня 2024 року у справі № 914/2230/23 (за касаційною скаргою на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2024 року), а також був підтриманий Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, шляхом відповідного покликання на нього у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.

43. В ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не ставить питання про відступ від наведеної постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

44. Наведене свідчить про відсутність предмета (об`єкта) для розгляду цієї справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд судом справи, в якій відсутній

функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, не відповідатиме критерію суду, встановленому законом.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

45. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

46. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

47. Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

48. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

49. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

50. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

51. Відповідно до змісту частини першої - четвертої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

52. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

53. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

54. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

55. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

56. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

57. Водночас, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

58. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

59. Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 756/11137/21 зауважив, що якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

60. У справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлено, що 31 березня 2021 року (до закінчення судових дебатів) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Смирнова Л. П. заявила, що заяву про розподіл судових витрат та докази їх понесення, буде подано у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України (т. 1 а. с. 56).

61. Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 01 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив. Звільнив 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 , з-під арешту, накладеного Другим Київським ВДВС у місті Одесі. Виключив з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи: від 14 вересня 2006 року за № 3730387; від 29 грудня 2009 року за № 9399923 про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 68-73).

62. 05 червня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Смирнова Л. П., подав заяву про ухвалення додаткового рішення (т. 1 а. с. 76-78).

63. До зазначеної заяви додано такі документи: угоду про надання правової допомоги від 25 червня 2020 року № 09, додаткову угоду про надання правової допомоги від 25 червня 2020 року № 09, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 квітня 2021 року № 1, квитанцію до прибуткового ордера від 25 червня 2020 року № 01, квитанцію до прибуткового ордера від 18 серпня 2020 року № 02, квитанцію до прибуткового ордера від 01 березня 2021 року № 03 та квитанцію до прибуткового ордера від 31 березня 2021 року № 03 (т. 1 а. с. 80-85).

64. Тобто, усі необхідні докази, якими сторона позивача підтверджувала розмір понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, існували станом на час ухвалення рішення від 01 червня 2021 року.

65. Враховуючи те, що сторона позивача, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, додала до неї докази на підтвердження судових витрат, які існували на момент розгляду справи судом, проте не навела обґрунтування неможливості подання цих доказів під час судового розгляду, апеляційний суд, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви.

66. Аналогічні висновки щодо застосування приписів статті 246 ЦПК України викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 757/38861/20, від 30 квітня 2025 року у справі № 361/8962/19, від 08 вересня 2025 року у справі № 756/5565/23, від 16 лютого 2026 року у справі № 369/7558/21.

67. Доводи касаційної скарги про те, що 02 липня 2025 року відповідач з порушенням строків, визначених частиною першою статті 364 ЦПК України, подав до апеляційного суду додаткові пояснення у справі (т. 2 а. с. 145, 146), у яких змінив вимоги апеляційної скарги, є необґрунтованими, оскільки під час вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд перевіряє дотримання строків подачі доказів понесення таких витрат незалежно від доводів апеляційної скарги.

68. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 753/369/21, є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

69. Так, у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник, зроблено висновок про те, що аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат; тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат; тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

70. Разом з цим, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з тих підстав, що сторона позивача не навела обґрунтування поважних причин строку подання доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.

71. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

72. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

73. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

74. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

75. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Калараш

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

О. М. Ситнік