Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №643/9479/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

30 вересня 2026 року

м. Київ

Справа № 643/9479/23

Провадження № 61-9326св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув заяву представника Товариства з обмеженою відповідальності «Гленкор Девелопмент» - адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Салтівського (раніше - Московського) відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), треті особи: Державне підприємство «Сетам», Товариство з обмеженою відповідальності «Гленкор Девелопмент», про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати недійсними електронні торги, які були проведені 14 лютого 2022 року ДП «Сетам» щодо продажу лоту № 507201 - квартири АДРЕСА_1 , переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Гленкор Девелопмент»;

- скасувати протокол № 569106 про проведення 14 лютого 2022 року електронних торгів (аукціону), яким визнано ТОВ «Гленкор Девелопмент» (учасник: 4) переможцем за лотом № 507201;

- скасувати акт від 15 липня 2022 року про проведені електронні торги № 63798903, складений старшим державним виконавцем Савенковим С. М. на підставі протоколу проведення електронних торгів № 569106, сформованого 24 травня 2022 року Державним підприємством «Сетам», яким посвідчується реалізація 27/100, 47/100, 28/200 частин квартири АДРЕСА_1 .

02 грудня 2024 року рішенням Київського районного суду м. Харкова в задоволенні позову відмовлено.

04 липня 2025 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ксенжик К. В. задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2024 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ксенжик К. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2025 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити рішення про задоволення позову.

18 серпня 2026 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ксенжика К. В. залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2025 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

02 вересня 2026 року представник ТОВ «Гленкор Девелопмент» - адвокат Романченко О. М. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

Заяву мотивовано тим, що під час касаційного перегляду справи представник ТОВ «Гленкор Девелопмент» - адвокат Романченко О. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ксенжика К. В., в якому, окрім іншого, зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені заявником, складає 30 000,00 грн; докази розміру судових витрат будуть надані суду відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Постанова Верховного Суду від 18 серпня 2026 року отримана заявником в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 02 вересня 2026 року, відтак наголошує, що передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденний строк подання відповідних доказів, не пропущено.

Зазначив, що розмір гонорару та вартості послуг адвоката за договором становить 30 000,00 грн, що підтверджується копіями ордера на надання правничої допомоги у Верховному Суді, додаткової угоди від 31 грудня 2025 року до договору від 19 липня 2022 року № 17/07-20022, акта виконаних робіт від 02 вересня 2026 року № 5 та ін.

Заявник додав до заяви про ухвалення додаткового рішення докази направлення 02 вересня 2026 року цієї заяви разом із доказами сторонам у справі, зокрема ОСОБА_1

15 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Лук`яненка В. О. надійшли заперечення на заяву представника ТОВ «Гленкор Девелопмент» - адвоката Романченко О. М. про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції. Зазначив, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а отже не підлягають стягненню в заявленому вигляді або підлягають зменшенню до 5 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи заяви і надані заявником документи, заперечення на заяву, колегія суддів висновує про наявність правових підстав для часткового задоволення вказаної заяви з огляду на таке.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц).

Представник ТОВ «Гленкор Девелопмент» - адвокат Романченко О. М. у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з ОСОБА_1 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, на підтвердження понесення яких він надав суду такі докази:

- копію договору про надання правничої допомоги від 19 липня 2022 року № 17/07-2022, укладеного з ТОВ «Гленкор Девелопмент»;

- копію додаткової угоди від 31 грудня 2025 року до договору від 19 липня 2022 року № 17/07-2022;

- копію додаткової угоди від 25 жовтня 2023 року № 5 до договору від 19 липня 2022 року № 17/07-20022;

- копію акта виконаних робіт від 02 вересня 2026 року № 5, у якому зазначено, що адвокатом були виконані такі роботи: підготовлено клопотання про надання доступу до матеріалів справи та ознайомлення з матеріалами справи від 13 вересня 2025 року; вивчено матеріали касаційної скарги на 55 арк та підготовлено відзив на касаційну скаргу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, якими під час касаційного перегляду було лише підготовка відзиву на касаційну скаргу, обґрунтування якого зводяться зі згодою із постановою суду апеляційної інстанцій, керуючись засадами цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, пропорційності задоволеним позовним вимогам у цій справі, колегія суддів погоджується з доводами позивача про завищений розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та вважає за можливе задовольнити частково заяву представника ТОВ «Гленкор Девелопмент» - адвоката Романченка О. М. та ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з позивачки 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 141, 270, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальності «Гленкор Девелопмент» - адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Гленкор Девелопмент» витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції в розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська