Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №361/5040/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 361/5040/23

провадження № 61-15774св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення про зняття з квартирного обліку, про поновлення на квартирному обліку та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року

№ 154 у частині зняття його з квартирного обліку; зобов`язати Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області поновити (взяти) його на загальній черзі на квартирному обліку з 14 листопада 1983 року та у списку на одержання житла першочергово як члена сім`ї ОСОБА_2 з 10 вересня 1984 року.

Позов обґрунтовано тим, що він як член сім`ї перебував разом з матір`ю ОСОБА_2 у загальній черзі квартирного обліку у Виконавчому комітеті Броварської міської ради Броварського району Київської області з 14 листопада 1983 року (рішення від 11 листопада 1983 року № 439) та у списку на одержання житла першочергово як член сім`ї разом з матір`ю ОСОБА_2 (одинока матір) з 10 вересня 1984 року (рішення від 10 січня 2012 року № 06).

Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року № 154 його знято з квартирного обліку внаслідок поліпшення житлових умов, що не відповідає дійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17 грудня 2024 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції керувався тим, що із набуттям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність нерухомого майна їх житлові умови були поліпшені та відпали підстави для надання іншого жилого приміщення, які існували на момент взяття на квартирний облік, а тому підстави для скасування рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року № 154 відсутні.

01 жовтня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2024 року скасовано з ухваленням нового судового рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року

№ 154 у частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 . Зобов`язано Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на загальній черзі на квартирному обліку у Виконавчому комітеті Броварської міської ради Броварського району Київської області з 14 листопада 1983 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року № 154 знято з квартирного обліку ОСОБА_3 у зв`язку з поліпшенням його житлових умов, у зв`язку з тим, що йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак позивач з 1983 року і дотепер проживає в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці - у м. Броварах, місця проживання не змінював. Будинок, у зв`язку із належністю якого на праві приватної власності позивачу його знято з квартирного обліку, знаходиться у Чернігівської області, тому відсутні підстави вважати, що відповідач надав докази того, що у позивача за його місцем проживання відбулося поліпшення умов проживання, внаслідок якого відпали підстави для надання йому іншого жилого приміщення. Зняття позивача з квартирного обліку відбулося із порушенням норм чинного законодавства, а також те, що сама собою наявність у його приватній нерухомого майна, отриманого у дар, не є у розумінні норм Житлового кодексу (далі - ЖК) України свідченням про поліпшення умов проживання позивача і не може бути самостійною підставою для зняття позивача з квартирного обліку.

Крім того, позивачем набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . 18 жовтня 2013 року. Однак відповідачем ухвалено оспорюване рішення про виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку 07 березня 2023 року, тобто через десять років з моменту набуття позивачем будинку у власність. В оспорюваному рішенні Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року № 154 не обґрунтовано підстави виключення позивача з квартирного обліку після спливу десяти років з часу набуття у власність житла в іншій області, а також не зазначено інших підстав, які виникли станом на час ухвалення такого рішення. Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 у списку на одержання житла у першу чергу як члена сім`ї ОСОБА_2 , оскільки після досягнення повноліття він набув самостійне право на одержання житла, а тому належить до загальної черги квартирного обліку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 грудня 2025 року Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду

від 01 жовтня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статей 32, 47, 48 ЖК України та пунктів 13, 27, 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (надалі - Правила) щодо зобов`язання поновити позивача у списку загальної черги квартирного обліку за умови його перебування/зняття з квартирного обліку у пільговому списку, тим більше за умови перебування його на обліку у складі сім`ї пільговика (матері позивача), а не самостійного перебування на квартирному обліку.

Позивач набув право перебування на квартирному обліку не самостійно, а у складі сім`ї матері. Апеляційний суд помилково визначив перебування позивача на квартирному обліку в загальній черзі без урахування його бажання (волевиявлення) перебувати у пільговому списку разом з матір`ю. Житловим законодавством (чітко визначено черговість надання житлових приміщень, норми забезпечення житлом, підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, підстави зняття з квартобліку, про те не визначено, де саме відбувається поліпшення житлових умов у громадян, які перебувають на квартирному обліку, враховується лише потреба/не потреба у поліпшенні житлових умов. Законодавством не обумовлюється джерело самостійного (на власний розсуд громадянина) поліпшення житлових умов, тобто беруться до уваги всі випадки отримання у користування житлового приміщення: внаслідок прийняття спадщини; купівлі житла за власні кошти; дарування, обміну житлового приміщення; виселення з житлового приміщення члена сім`ї тощо. Рівень середньої забезпеченості житловою площею родини ОСОБА_4 збільшився та значно перевищує норму надання житлової площі, підстави для перебування їх на квартирному обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов та надання їм житла відпали.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з довідкою від 05 вересня 2022 року № 54, виданою Виконавчим комітетом Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 перебувала на квартирному обліку з 14 листопада 1983 року та внесена до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. На квартирному обліку перебували 2 особи: вона та син ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 також перебувала на квартирному обліку у списках першочергового надання житла як одинока мати з 10 вересня 1984 року (рішення від 10 січня 2012 року № 06).

Відповідно до довідки від 08 листопада 2011 року № 129, виданої Виконавчим комітетом Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 перебувала на квартирному обліку з 14 листопада 1983 року та внесена до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. На квартирному обліку перебували 2 особи: вона та син ОСОБА_1 .

У списках першочергового надання житла як учитель з 12 квітня 1984 року (рішення від 12 липня 2005 року № 280).

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року № 154 за результатами інвентаризації квартирної черги знято з квартобліку у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення: ОСОБА_2 , склад сім`ї - 2 чол., перебуваючу на квартобліку в загальній черзі з 14 листопада 1983 року та у списку для одержання житла у першу чергу як одинока мати з 10 вересня 1984 року (рішення від 10 січня 2012 року № 06). На підставі договору купівлі-продажу № 1319 від 26 жовтня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Іванковой I. О., їй належить житловий будинок АДРЕСА_2 , житлова площа якого - 74,0 кв. м. Сину на підставі договору дарування від 18 жовтня 2013 року № 2751, виданого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Кутовою Т. А., належить житловий будинок АДРЕСА_1 , житлова площа якого 40,8 кв. м.

Листом Носівської міської ради Чернігівської області від 07 квітня 2023 року № 10-11/175 повідомлено ОСОБА_2 про те, що 23 березня 2023 року працівниками Носівської міської ради здійснено комісійний огляд житлового будинку АДРЕСА_1 .

До листа доданий Акт результатів загального огляду будівель, споруд та конструкцій від 23 березня 2023 року, у якому зазначено, що фундамент має задовільний стан, стіни мають задовільний стан, підлога перебуває в задовільному стані, покрівля у стані незадовільному, перегородки стан задовільний, стеля стан незадовільний, вікна і двері стан задовільний, прилегла територія стан незадовільний.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 322631687 від 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 є власником:

- земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7423887000:01:001:1675, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 серпня 2015 року;

- земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423887000:01:001:1569, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з 12 червня 2014 року;

- житлового будинку на підставі договору дарування за адресою АДРЕСА_1 , з 18 жовтня 2013 року;

- 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 03 квітня 1995 року (а. с. 33-34).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 322631236 від 13 лютого 2023 року, ОСОБА_2 є власником:

- земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:10:013:0028 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2021 року;

- житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 26 жовтня 2021 року (а.с. 35-39).

Позиція Верховного Суду

Касаційні провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Питання взяття на облік та зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, врегульовано ЖК України та Правилах, якими установлено, що громадяни, правомірно взяті на облік потребуючих поліпшення житлових умов до 01 січня 1985 року, не втрачають права на одержання жилого приміщення, якщо в новому законодавстві інакше регулюється взяття громадян на облік у таких випадках.

Відповідно до статті 31 ЖК України (тут і далі - в редакції на дату звернення з позовом) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників (стаття 32 ЖК України та пункт 4 Правил).

Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів (пункт 8 Правил).

Відповідно до пункту 13 Правил та статті 34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати); 8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У рішенні виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або у спільному рішенні адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету, які розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім`ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання жилих приміщень (загальна черга, в першу чергу), а при відмові у взятті на облік - підстава відмови (пункт 21 Правил).

Суди встановили, що ОСОБА_1 був взятий на два квартирні обліки як син ОСОБА_2 , а після досягнення повноліття набув самостійне право на одержання житла.

Відповідно до пункту 26 Правил та статті 40 ЖК України громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті. Громадяни знімаються з квартирного обліку, зокрема, у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Підстави для зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не передбачають настання таких наслідків у випадку набуття у власність житла в іншому населеному пункті. Поліпшення житлових умов вимагає доведення, що реальна забезпеченість особи житлом за місцем її постійного проживання та обліку зросла понад обліковий рівень.

Оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07 березня 2023 року № 154 ОСОБА_1 знято з квартирного обліку у зв`язку з поліпшенням його житлових умов, у зв`язку з тим, що йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що законодавством не обумовлюється джерело самостійного (на власний розсуд громадянина) поліпшення житлових умов, тобто беруться до уваги всі випадки отримання у користування житлового приміщення: внаслідок прийняття спадщини; купівлі житла за власні кошти; дарування, обміну житлового приміщення; виселення з житлового приміщення члена сім`ї тощо. Рівень середньої забезпеченості житловою площею родини ОСОБА_4 збільшився та значно перевищує норму надання житлової площі, підстави для перебування їх на квартирному обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов та надання їм житла відпали.

Колегія суддів уважає такі доводи безпідставними, адже позивач з народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і дотепер проживає в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці - у м. Броварах, місця проживання не змінював.

Будинок, у зв`язку із належністю якого на праві приватної власності позивачу його знято з квартирного обліку, знаходиться у Чернігівської області.

Згідно з пунктом 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, иївської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).

Жилі приміщення громадянам надаються за місцем перебування їх на квартирному обліку, за винятком випадків надання жилих приміщень підприємствами, установами, організаціями, що не ведуть квартирний облік, своїм працівникам, які перебувають на обліку в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання (пункт 37 Правил).

Аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку про те, що поліпшення житлових умов особи, яка перебуває на квартирному обліку, підлягає оцінці в межах населеного пункту (адміністративно-територіальної одиниці) за місцем перебування їх на квартирному обліку, оскільки квартирний облік є територіальним, тож і критерій відпадіння потреби в житлі оцінюється за місцем обліку, про що правильно виснував апеляційний суд.

Протилежний підхід суперечить меті інституту квартирного обліку - забезпеченню реалізації права на житло особами, чия житлова забезпеченість є об`єктивно нижчою за встановлений законом рівень адекватності, - і призводить до нерозумного результату, за якого механізм, покликаний усувати недостатню забезпеченість житлом, унеможливлює доступ до нього саме для осіб, які підпадають під законодавче визначення потребуючих поліпшення житлових умов.

У межах м. Броварів ОСОБА_1 має 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 житловою площею 16,8 кв. м (а. с. 34).

Норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу (стаття 47 ЖК України та пункт 53 Правил).

Апеляційний суд правильно встановив, що з урахуванням встановлених в справі обставин ОСОБА_1 відповідно до пункту 13 Правил та статті 34 ЖК України є таким, що продовжує потребувати поліпшення житлових умов, адже забезпечений жилою площею нижче за визначений рівень.

Житловий будинок АДРЕСА_1 житлових умов ОСОБА_1 , який проживає у м. Броварах Київської обл., не поліпшує.

Доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Норми житлового законодавства не передбачають автоматичну втрату особою права на одержання житла за списком загальної черги у випадку виключення зі списків на першочергове отримання житлового приміщення.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 набув самостійне право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття в порядку загальної черги.

Саме в цьому обсязі апеляційний суд задовольнив позов та прав позивача на першочергове одержання житла не встановив.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статей 32, 47, 48 ЖК України та пунктів 13, 27, 53 Правил щодо зобов`язання поновити позивача у списку загальної черги квартирного обліку за умови його перебування/зняття з квартирного обліку у пільговому списку, тим більше за умови перебування його на обліку у складі сім`ї пільговика (матері позивача), а не самостійного перебування на квартирному обліку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 32, 47, 48 ЖК України та пунктів 13, 27, 53 Правил у спірних правовідносинах, оскільки позивач не оспорив відмову в задоволенні позову про поновлення його у списку на одержання житла першочергово як члена сім`ї ОСОБА_2 .

За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та правильно виснував про часткове задоволення позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на висновки суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За наслідками касаційного перегляду справи оскаржуване судове рішення залишено без змін, тому Верховний Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська