Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/18114/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: купівлі-продажу, з них

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №910/18114/23

Суддя: Студенець В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/18114/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної служби геології та надр України, а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Гумега О.В.)

від 10.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.)

від 02.03.2026

у справі № 910/18114/23

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив Плюс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради,

про визнання недійсними результатів проведення електронного аукціону з продажу спеціального дозволу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами,

за участю представників учасників справи:

прокурора - Готка Ю.О.,

позивача - Черниш Є.М.,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - Шабаровський Б.В.,

третьої особи - Сичов Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (далі також - Рада, позивач) з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - Держгеонадра, відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив Плюс" (далі також - ТОВ "Массив Плюс") з вимогами про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, спеціального дозволу на користування надрами.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Держгеонадра з порушенням вимог законодавства, а саме статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" виставило на продаж спеціальний дозвіл на користування надрами на ділянці, на якій заборонено видобуток корисних копалин, оскільки така ділянка знаходиться у І та II поясах зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення, чим порушуються права Житомирської територіальної громади на питну воду та інтереси держави загалом. Встановлене порушення законодавства, за твердженнями Прокурора, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність укладеного з переможцем аукціону - ТОВ "Массив Плюс" договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та наданого спеціального дозволу на користування надрами.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позов задоволено повністю. Визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - родовище Відсічне. Вартість геологічної інформації - 6 % ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 836). Вартість пакету аукціонної документації - 10 575,11 грн (з ПДВ). Родовище Відсічне розташоване на відстані близько 100 м на схід від с. Перлявка Житомирського району Житомирської області. Вид корисної копалини: пісок. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування корисних копалин, 20 років, оформленого протоколом електронного аукціону від 05.09.2023 № SUE001-UA-20230816-66588. Визнано недійсним договір № 2/3-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску у родовищі Відсічне, яке знаходиться у Житомирському районі Житомирської області від 25.09.2023, укладений між Держгеонадрами та ТОВ "Массив Плюс". Визнано недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 31.10.2023 №6747, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "Массив Плюс".

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що здійснення діяльності з видобування піску у родовищі Відсічне суперечить статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", нормами якої передбачено, що у межах першого поясу зони санітарної охорони забороняється видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов`язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд і мереж. За встановлених судом обставин спеціальний дозвіл на видобування надр (піску) з родовища Відсічне не міг бути виставлений на торги та проданий, так як наявні імперативні норми щодо заборони здійснення видобутку корисних копалин у І та ІІ поясах зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення.

Суд дійшов висновку, що встановлені порушення законодавства є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність спеціального дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Крім того, за висновком суду, договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, укладений між відповідачами за результатами аукціону, проведеного з порушенням вимог законодавства, суперечить актам цивільного законодавства (статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"), а також інтересам держави і суспільства щодо забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості, надання пріоритетності питного водопостачання над іншими видами спецвикористання надр, а тому наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/18114/23 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі №910/18114/23, Державна служба геології та надр України, а також ТОВ "Массив Плюс" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять оскаржувані судові акти скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

3.2. Зокрема, Державна служба геології та надр України у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 16 Кодексу України про надра в частині відсутності необхідності направлення на погодження до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища у разі продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) з метою видобування корисних копалин після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин у встановленому законодавством порядку (протокол ДКЗ України від 26.12.2018 № 4650, запаси корисних копалин затверджені родовище підготовлене для промислової розробки (видобування)).

Також скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, судами неповно з`ясовано обставини, не досліджено всі докази та факти, які мають значення для справи.

3.3. У свою чергу, ТОВ "Массив Плюс" в обґрунтування своєї правової позиції із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України відзначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано статтю 15 ЦК України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №910/5314/24.

Крім того, другою підставою касаційного оскарження відповідач визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування:

- абзацу 9 частини четвертої статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", частин першої та другої статті 99 ГПК України;

- пункту 6 частини першої статті 3, частини першої статті 16 ЦК України, частини другої статті 4 ГПК України щодо можливості визнання недійсними результатів торгів, договору та спеціального дозволу на користування надрами в частині;

- частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та практики Європейського суду з прав людини, що є джерелом права - щодо наявності в особи, якою дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, "правомірних очікувань".

Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, адже суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової експертизи у справі для з`ясування обставин щодо перебування ділянок родовища № 1 та № 2 під водним об`єктом.

На переконання скаржника, суди, встановивши часткове накладення двох з п`яти ділянок родовища на другий пояс зони санітарної охорони водозабору, за умови встановлення обставин перебування ділянок № 1 та №2 родовища під водним об`єктом, могли задовольнити вимоги прокурора лише в частині відповідних частин ділянок №1 і №2 родовища, що накладається на такий пояс. Проте суди безпідставно та необґрунтовано визнали недійсним повністю результати аукціону, договір та спеціальний дозвіл на користування надрами щодо усіх п`яти ділянок родовища.

При цьому ТОВ "Массив Плюс" посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19, від 20.05.2025 у справі №906/57/24, від 17.11.2023 у справі №910/12832/21, від 23.10.2024 у справі №922/244/22, від 22.04.2025 у справі №918/1332/23, від 28.03.2023 у справі №903/382/22, від 18.09.2024 у справі №912/2795/21, від 21.01.2025 у справі №910/299/24.

3.4. Прокурор 16.04.2026 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційні скарги відповідачів, в якому просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.5. ТОВ "Массив Плюс" 29.04.2026 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу Держгеонадрів, в якому відзначає, що касаційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. На підставі заяви ТОВ "Массив Плюс" від 23.05.2023 № 10/04/2023 наказом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) від 14.08.2023 № 410 затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з додатком № 1 до цього наказу.

Відповідно до пункту 9 Додатку 1 до наказу Держгеонадр від 14.08.2023 № 410 на аукціон (електронні торги) виставлено родовище Відсічне, вид корисної копалини - пісок, вид користування - видобування, місце розташування - Житомирська область, Житомирський район.

4.2. В електронній системі "ProZorrо.Продажі" (ttps://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230816-66588/) розміщені наступні дані про аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами - родовище Відсічне. Вартість геологічної інформації - 6 % ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 836). Вартість пакету аукціонної документації - 10 575,11 грн (з ПДВ). Родовище Відсічне розташоване на відстані близько 100 м на схід від с. Перлявка Житомирського району Житомирської області. Вид корисної копалини: пісок. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування корисних копалин, 20 років.

Замовником електронного аукціону виступила Державна служба геології та надр України.

Відповідно до протоколу електронного аукціону від 05.09.2023 № SUE001-UA-20230816-66588 аукціон відбувся та його переможцем визнано ТОВ "Массив Плюс".

4.3. Між Держгеонадра, як продавцем, та ТОВ "МАССИВ ПЛЮС", як покупцем, 25.09.2023 укладено Договір № 2/3-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску у родовищі Відсічне, яке знаходиться у Житомирському районі Житомирської області (далі - Договір купівлі-продажу).

4.4. На підставі протоколу електронного аукціону від 05.09.2023 № SUE001-UA-20230816-66588 та Договору купівлі-продажу від 25.09.2023 № 2/3-23 Державна служба геології та надр України 31.10.2023 видала ТОВ "Массив Плюс" спеціальний дозвіл на користування надрами № 6747 (далі - Спеціальний дозвіл), а саме на видобування корисних копалин (піску, придатного для благоустрою, рекультивації і планування) на ділянці - родовище Відсічне, 100 м на схід від с. Перлявка, загальна площа 28,62 га, у тому числі: ділянка № 1 - 3,62 га; ділянка № 2 - 0,5 га; ділянка № 3 - 18,0 га; ділянка № 4 - 3,85 га; ділянка № 5 - 2,65 га.

Додатком до Спеціального дозволу є Угода № 6747 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 31.10.2023, додатком № 1 до наведеної Угоди є "Характеристика родовища Відсічне", а додатком № 2 - "Програма робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску родовища Відсічне".

Спеціальний дозвіл виданий ТОВ "Массив Плюс" на видобування корисних копалин (піску, придатного для благоустрою, рекультивації і планування) на ділянці - Родовище Відсічне, 100 м на схід від с. Перлявка, загальна площа 28,62 га, у тому числі: ділянка № 1 - 3,62 га; ділянка № 2 - 0,5 га; ділянка № 3 - 18,0 га; ділянка № 4 - 3,85 га; ділянка № 5 - 2,65 га.

4.5. Судом першої інстанції встановлено, що площа родовища Відсічне, Спеціальний дозвіл, на користування яким отримало ТОВ "Массив Плюс", знаходиться на землях водного фонду у руслі р. Тетерів, на яких утворене водосховище Відсічне.

Родовище піску Відсічне розташоване на відстані близько 100 м на схід від с. Перлявка Житомирського району Житомирської області, в межах лівого (ділянка № 2) та правого (ділянки №№ 1, 3-5) берегів водосховища Відсічне на р. Тетерів, на відстані понад 300 м від поверхневого водозабору. Загальна протяжність водосховища складає 12 км, ширина коливається від 180 м до 1 км. Загальна конфігурація берегів в цілому складна, характеризується наявністю численних невеликих заток і виступів.

У геоморфологічному відношенні район родовища розташований у межах Житомирської моренно-зандрової рівнини, поверхня якої хвиляста із абсолютними відмітками від 160 до 250 м. Провідне місце у будові сучасної поверхні цієї території мають льодовикові та водно-льодовикові відклади. На лівому схилі долини р. Тетерів є лесові острови. Рельєф басейну р. Тетерів рівнинний. Заплава ріки добре розвинена, переважно двостороння. Ширина заплави у середній течії річки не перевищує 0,3-0,5 км.

Весь район із заходу на схід перетинає долина р. Тетерів, глибина якої сягає 4-5 м. У деяких місцях на річкових берегах відслонюються породи кристалічного фундаменту (на північ від с. Левків).

Корисна копалина на родовищі Відсічне представлена алювіальними пісками голоценового віку, згодом затопленими водами водосховища Відсічне на р. Тетерів. Поклад пісків має пластоподібну форму, залягає субгоризонтально, характеризується складною будовою з незакономірним розповсюдженням пісків різного зернового складу. Морфологія покладу залежить від рельєфу дна і підстилаючих відкладів. Піски залягають нижче рівня урізу води в р. Тетерів (+190,8 м) на глибинах від 0,0 до 6,7 м. Підошва покладу пісків залягає на глибині 6,2 м. Розкривні породи на родовищі відсутні. Підстеляючі породи представлені обводненими пісками потужністю до 3,5 м.

Корисною копалиною є обводнені піски кварцові дрібнозернисті, рідше тонкозернисті, сірого, світло-сірого, жовтувато-сірого кольору, що характеризуються потужністю від 0,5 до 6,1 м (середня 1,9 м).

Гідрогеологічні умови родовища Відсічне характеризуються тим, що воно знаходиться в умовах повного затоплення водами водосховища на р. Тетерів (а.с. 33-37 т. 1).

Водосховище Відсічне розташоване на р. Тетерів в Житомирському районі Житомирської області на землях колишньої Тетерівської, Корчацької, та Денишівської сільських рад. На його берегах розташовані населені пункти: Дениші, Корчак, Перлявка.

Гідровузол водосховища розташований на відстані 259 км від устя р. Тетерів. 1,5 км на південний захід від с. Тетерівка. Водосховище має протяжність біля 12,5 км і закінчується біля с. Дениші.

Річка Тетерів належить до басейну р. Дніпро і є її правим притоком першого порядку. Річка бере початок з джерел, які виходять на денну поверхню в балці, розташованій в 1 км північно-східніше с. Мазепинці, Вінницької області на висоті 302 м над рівнем моря. Басейн річки розташований у межах низинної рівнини Полісся і тільки верхів`я його знаходиться на схилах Придніпровської височини. Ріка протікає в межах Житомирської області, по території Чуднівського, Романівського, Житомирського, Коростишівського, Радомишльського та Малинського районів.

Довжина річки від витоку до створу гідровузла 103,0 км, площа водозбору 1780 км2, лісистість - 20%, заболоченість - 5,7%, озерність < 1%. Річкова мережа розвинена добре. Коефіцієнт густоти річкової мережі з врахуванням річок довжиною менше 10 км складає 0,39. Долина річки переважно У-подібна, шириною 0,3-0,8 км з крутими або помірно крутими схилами, висотою 7-30 м.

У підніжжя схилів зустрічаються джерела.

Падіння річки - 110,0 м, середньозважений похил - 1,24 м/км.

Норма стоку ріки складає 178 млн. м3; стік маловодних років забезпеченістю 75% та 95% відповідно складає 98,74 та 51,56 млн.м3.

Водосховище Відсічне збудоване в 1970 році, в 1984 році проведена реконструкція водосховища по проекту інституту "Укрдіпроводгосп".

Згідно з Водогосподарським паспортом Відсічного водосховища (а.с. 2-45 т. 2) вбачається, що призначення водосховища - водопостачання м. Житомира.

КП "Житомирводоканал" використовує дане водосховище для забезпечення питних та господарських потреб жителів м. Житомира на підставі Дозволу на спеціальне водокористування від 24.05.2022 №47/ЖТ/49д-22 (а.с. 64-71 т. 1), згідно з яким підприємство здійснює поверхневий водозабір з даного водосховища, яке є єдиним джерелом, з якого здійснюється водозабір для забезпечення водою жителів м. Житомира.

Отже, родовище Відсічне розташоване на водосховищі Відсічне, яке, у свою чергу, використовується для забезпечення водою жителів м. Житомира.

4.6. Згідно з розділом 10 Робочого проєкту "Реконструкція відсічної греблі в місті Житомирі ложе водосховища", м. Житомир, 1982, водосховище призначене для постачання водою м. Житомир, у відповідності до СБНіП 11-31-74, проєктом передбачено створення зон санітарної охорони І та II поясу. Перший пояс санітарної охорони включає територію по берегам водосховища шириною 100 м, включаючи водну поверхню протягом 10 км вверх за течією потоку греблі до с. Дениші. На території першого поясу забороняються, зокрема, заходи, які погіршують якість води.

Другий пояс санітарної охорони джерела водопостачання в наступних кордонах - території розташовані по берегам р. Тетерів та її приток шириною від берегів по 3-5 км, включаючи всі населені пункти, що знаходяться вище по течії річки від місця водозабору.

4.7. Згідно з Ситуаційним планом родовища Відсічне (а.с. 21 на звороті, 38 т. 1,а.с. 119 т. 2) видобуток піску планується з 5 ділянок, що розташовуються під водним плесом водосховища Відсічне.

4.8. Судом апеляційної інстанції у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу, та поставлено на вирішення судового експерта наступні питання:

- чи накладаються зони санітарної охорони водозабору на земельні ділянки передані у надрокористування згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами від 31.10.2023 №6747 родовища "Відсічне" та в якій саме зоні санітарної охорони водозабору лежать земельні ділянки передані у надрокористування згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами від 31.10.2023 №6747 родовища "Відсічне".

За наслідками проведеної у даній справі судової земельно-технічної експертизи, згідно з висновком експертів від 23.07.2025 №Т880/07-2025, вбачається, що:

- ділянки №1 та №2 частково перетинаються в площині із другим та третім поясом санітарної охорони водозабору та не перетинаються з першим поясом санітарної охорони;

- ділянки №1 та №2, які зазначені у Спеціальному дозволі, виданим Державною службою геології та надр України на користування надрами від 31.10.2023 №36747, частково розташовані в межах другого та третього поясів зон санітарної охорони водозабору, які визначені в проекті зон санітарної охорони водозабору КП "Житомирводоканал" на водосховищі "Відсічне", розробленого станом на 2024 рік, а земельні ділянки №№3-5 розташовані за межами другого та третього поясів згаданих зон та не перетинаються з першим поясом санітарної охорони;

- ділянки №№3-5 не перетинаються з першим-третім поясом санітарної охорони.

4.9. Також судами встановлено, що органом, уповноваженим здійснювати захист прав громадян на питну воду у спірних правовідносинах, є Житомирська міська рада.

На виконання приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Житомирською окружною прокуратурою направлено на адресу Житомирської міської ради повідомлення від 20.10.2023 № 51-84-7669 ВИХ-23 щодо порушення уповноваженим органом з надання дозволів на використання надр вимог чинного законодавства, яке регулює порядок використання водосховищ для питних потреб населення, внаслідок чого ТОВ "Массив "Плюс" безпідставно набуло право користування надрами родовища Відсічне. Житомирська окружна прокуратура просила повідомити, чи звертатиметься Житомирська міська рада до суду з відповідним позовом про визнання недійсними результатів спірного аукціону і укладеного за результатами цього аукціону договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами.

На вищенаведений лист Житомирської окружної прокуратури Житомирська міська рада листом від 30.10.2023 №36/4188 повідомила, що не заперечує проти подання прокуратурою позовної заяви до ТОВ "Массив "Плюс" про визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами. При цьому Житомирська міська рада не надала інформації про вжиття або намір вжиття відповідних заходів на захист порушених інтересів територіальної громади, не зазначила про наявність об`єктивних причин, які б перешкоджали зверненню нею до суду.

Станом на час звернення Прокурора до суду (27.11.2023) Житомирська міська рада не звернулась з відповідним позовом до суду.

Враховуючи нездійснення Житомирською міською радою своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади та, відповідно, держави, Прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

4.10. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, виходили з такого:

(1) щодо повноважень прокурора на подання даного позову:

- прокурором дотримано порядок повідомлення компетентний орган про наявність підстав для представництва інтересів держави;

- у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах, протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах;

(2) щодо суті спору:

- спірний електронний аукціон стосувався продажу речового права - права користування надрами;

- враховуючи, що за результатами аукціону між відповідачами укладено договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, відповідно до умов якого ТОВ "Массив "Плюс" набуто речове право користування ділянкою надр та передбачено сплату коштів, то такий договір слід віднести до цивільно-правової угоди, який не містить ознак адміністративного договору, визначеного статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, даний спір стосується приватноправових відносин;

- суд відхиляє доводи ТОВ "Массив "Плюс" про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог щодо визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами на підставі приписів пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, у зв`язку з чим відповідне клопотання ТОВ "Массив "Плюс" задоволенню не підлягає;

- Договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, укладений між відповідачами за результатами аукціону, проведеного з порушенням вимог законодавства, суперечить актам цивільного законодавства (статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"), а також інтересам держави і суспільства щодо забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості, надання пріоритетності питного водопостачання над іншими видами спецвикористання надр, а тому наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України;

- висновком експертів від 23.07.2025 №Т880/07-2025 встановлено, що ділянки №№1-2 накладаються на другий пояс зон санітарної охорони водозабору, що визначений в проекті зон санітарної охорони водозабору КП "Житомирводоканал" на водосховищі "Відсічне", в межах якого згідно зі статтею 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" заборонено видобування з водного об`єкта піску, чим підтверджується неправомірність видачі спецдозволу, виданого ТОВ "Массив Плюс" на видобуток надр з водосховища;

- Спеціальний дозвіл на видобування надр (піску) з родовища Відсічне не міг бути виставлений на торги та проданий, так як наявні імперативні норми щодо заборони здійснення видобутку корисних копалин у ІІ поясі зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення;

- твердження Товариства про те, що задоволення позовних вимог в частині ділянок №№ 3-5 родовища Відсічне, які розташовані поза межами зон санітарної охорони (видобування піску на яких не заборонено законом), буде непропорційним втручанням у право користування надрами для видобування піску, відхилено, оскільки в даному випадку вирішальним є те, що Державна служба геології та надр України виставила на аукціон (електронні торги) родовище Відсічне попри наявність законодавчої заборони, встановленої статтею 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання";

- дії Державної служба геології та надр України у вигляді видачі ТОВ "Массив Плюс" Спеціального дозволу на користування надрами №6747, укладення Договору купівлі-продажу Спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску у родовищі Відсічне є наслідком електронних торгів, на яких земельні ділянки №№1-5 були виставлені одним лотом, Спеціальний дозвіл на видобування піску був виданий на всі 5 ділянок, договір купівлі-продажу спеціального дозволу був укладений щодо всіх 5 ділянок, тобто ділянки загальною площею 28,62 га, у тому числі: ділянка № 1 - 3,62 га; ділянка № 2 - 0,5 га; ділянка № 3 - 18,0 га; ділянка № 4 - 3,85 га; ділянка № 5 - 2,65 га, є нерозривними, та не можуть бути виділені окремо.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 для розгляду касаційної скарги Державної служби геології та надр України у справі №910/18114/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2026 відкрито касаційне провадження у справі №910/18114/23 за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду касаційної скарги Державної служби геології та надр України у справі №910/18114/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

5.2. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2026 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Массив Плюс" у справі №910/18114/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2026 відкрито касаційне провадження у справі №910/18114/23 за касаційною скаргою ТОВ "Массив Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2026 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Массив Плюс" у справі №910/18114/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

5.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі №910/18114/23, якими позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

При цьому колегія суддів ураховує, що жодною стороною спору до касаційного господарського суду не оскаржуються рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині визнання судами наявності повноважень у прокурора для звернення до суду з даним позовом та в частині правомірності визначення ним належного позивача у справі, а відтак постанова суду апеляційної інстанції Судом у цій частині не переглядається.

5.4. Офіс Генерального прокурора 05.06.2026 засобами поштового зв`язку подав до Суду додаткові пояснення.

Відповідач 24.06.2026 подав до Суду додаткові пояснення у справі.

5.5. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2026 справу № 910/18114/23 за касаційними скаргами Державної служби геології та надр України, а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2026 справу № 910/18114/23 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2026 справу №910/18114/23 призначено до судового розгляду.

5.6. ТОВ "Массив Плюс" через «Електронний суд» подало до Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю у справі виключної правової проблеми, що потребує тлумачення у контексті можливості визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами в частині, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Офіс Генерального прокурора 30.09.2026 через «Електронний суд» подав до Суду письмові пояснення.

Третя особа та Рада 02.10.2026 через «Електронний суд» подала до Суду додаткові пояснення у справі.

Розглянувши вказане клопотання, Суд відзначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.

Втім клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; відсутні також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.

Отже, заявлене відповідачем клопотання не містить належного обґрунтування для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке визначене частиною шостою статті 302 ГПК України.

З огляду на викладене вище у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

5.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

ТОВ "Массив Плюс" у поданій касаційній скарзі відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №910/5314/24. Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2025 у справі №446/478/19, від 20.05.2025 у справі №906/57/24, від 17.11.2023 у справі №910/12832/21, від 23.10.2024 у справі №922/244/22, від 22.04.2025 у справі №918/1332/23, від 28.03.2023 у справі №903/382/22, від 18.09.2024 у справі №912/2795/21, від 21.01.2025 у справі №910/299/24.

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Також касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Державна служби геології та надр України у поданій касаційній скарзі вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 16 Кодексу України про надра в частині відсутності необхідності направлення на погодження до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у разі продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) з метою видобування корисних копалин після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин у встановленому законодавством порядку (протокол ДКЗ України від 26.12.2018 № 4650, запаси корисних копалин затверджені родовище підготовлене для промислової розробки (видобування)).

У свою чергу, ТОВ "Массив Плюс" вважає, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування:

- пункту 6 частини першої статті З, частини першої статті 16 ЦК України, частини другої статті 4 ГПК України щодо можливості визнання недійсними результатів торгів, договору та спеціального дозволу на користування надрами в частині;

6.5. Також ТОВ "Массив Плюс" відзначає, що наявні правові підстави для скасування оскаржуваних судових актів у відповідності до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, з огляду на порушення норм процесуального права щодо необґрунтованого відхилення клопотання про призначення додаткової експертизи у справі для з`ясування обставин щодо перебування ділянок родовища № 1 та № 2 під водним об`єктом.

6.6. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою для звернення до Верховного Суду стали питання:

- щодо належного / неналежного способу захисту у спірних правовідносинах та наявності / відсутності порушеного права позивача;

- щодо наявності / відсутності правових підстав для визнання недійсним аукціону з продажу Спеціального дозволу, Договору купівлі-продажу Спеціального дозволу та самого Спеціального дозволу.

Ураховуючи наведене, Суд відзначає таке.

6.7. Щодо способу захисту

6.7.1. У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема про визнання недійсним аукціону з продажу Спеціального дозволу на користування надрами, а саме на видобування корисних копалин (піску, придатного для благоустрою, рекультивації і планування) на ділянці - родовище Відсічне, що розташоване у Житомирському районі Житомирській області, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу Спеціального дозволу та самого Спеціального дозволу.

6.7.2. Колегія суддів відзначає, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (пункт69), від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (пункт 43)).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

6.7.3. Колегія суддів зазначає, що визнання правочину недійсним як спосіб захисту являє собою самостійний не тотожний іншим способам захисту майнових цивільних прав та інтересів (відновлення становища, яке існувало до порушення права, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення тощо) спосіб захисту, метою застосування якого передусім є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків (анулювання цивільних прав та обов`язків, що виникли у сторін при вчиненні правочину або припинення їх на майбутнє, якщо за недійсним правочином права й обов`язки передбачалися лише на майбутнє), для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, а також встановлення заборони на виконання правочину. Якщо ж правочин виконувався, то визнання правочину недійсним слугує відновленню стану, який існував до порушення права.

Отже, беручи до уваги викладене, предмет і підстави позову у справі, що розглядається, та те, що у даному випадку права та обов`язки у спірних правовідносинах виникле першочергово з аукціону з продажу Спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу Спеціального дозволу та видано самий Спеціальний дозвіл, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та узгоджується з приписами статей 15, 16 ЦК України.

При цьому у даному випадку Суд вважає висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу) не релевантними до обставин даної справи, адже у вказаній справі № 910/12525/20 позовні вимоги були обґрунтовані тим, що на момент проведення аукціону та укладення оспорюваного договору ПАТ «Український професійний банк» не мало прав вимоги за іпотечними договорами, оскільки іпотечні обтяження земельних ділянок за іпотечними договорами були припинені ще у 2015 році, а тому ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» не може бути іпотекодержателем даних земельних ділянок. Тобто у цій справі спірним не було законність / незаконність самого лоту як такого.

У даній же справі, що переглядається, позовні вимоги обґрунтовані саме неправомірністю вчинення аукціону, адже спеціальний дозвіл на видобування надр (піску) з родовища Відсічне не міг бути виставлений на торги та проданий, так як наявні імперативні норми щодо заборони здійснення видобутку корисних копалин на вказаному об`єкті, що використовуються для забезпечення питних потреб населення. Тобто спірним як раз і є питання щодо можливості здійснення аукціону з продажу спірного дозволу на користування надрами на ділянці, у тому вигляді, у якому він був виставлений на торги.

Доводи наведених висновків не спростовують.

6.8. Щодо суті спору

6.8.1. Верховний Суд зазначає, що частиною першою статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Статтею 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Положеннями статті 5 Кодексу України про надра установлено, що державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Стаття 14 Кодексу України про надра визначає, що надра надаються у користування, зокрема для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин.

Згідно зі статтею 15 Кодексу України про надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить, зокрема від 3 до 20 років - зокрема на видобування корисних копалин.

Відповідно до статті 16 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).

Надання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а щодо ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спеціальний дозвіл на користування надрами за результатами аукціону (електронних торгів) надається відповідним дозвільним органом у порядку, визначеному цим Кодексом, переможцю аукціону (електронних торгів), який має право бути користувачем надр відповідно до частин першої - шостої статті 13 цього Кодексу.

Для ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) заявник подає до відповідного дозвільного органу заяву та додаткові матеріали, що включають оглядову карту, ситуаційний план, каталог географічних координат кутових точок, програму робіт, а якщо ділянка надр вже підготовлена для виставлення на аукціон (електронні торги) та інформація про неї розміщена на офіційному веб-сайті дозвільного органу - лише заяву із зазначенням назви такої ділянки.

Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра установлено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

6.8.2. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи на підставі заяви ТОВ "Массив Плюс" від 23.05.2023 № 10/04/2023 наказом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) від 14.08.2023 № 410 затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з додатком № 1 до цього наказу, серед яких було і родовище Відсічне, вид корисної копалини - пісок, вид користування - видобування, місце розташування - Житомирська область, Житомирський район.

Надалі через електронну систему "ProZorrо.Продажі" (ttps://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230816-66588/) проведено аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами - родовище Відсічне, що розташоване на відстані близько 100 м на схід від с. Перлявка Житомирського району Житомирської області; вид корисної копалини: пісок; вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування корисних копалин, 20 років.

За результатом проведення аукціону між Держгеонадра та ТОВ "Массив Плюс" укладено Договір купівлі-продажу Спеціального дозволу на користування надрами у родовищі Відсічне.

На підставі протоколу електронного аукціону та Договору купівлі-продажу Державна служба геології та надр України 31.10.2023 видала ТОВ "Массив Плюс" Спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на видобування корисних копалин (піску, придатного для благоустрою, рекультивації і планування) на ділянці - родовище Відсічне, 100 м на схід від с. Перлявка, загальна площа 28,62 га, у тому числі: ділянка № 1 - 3,62 га; ділянка № 2 - 0,5 га; ділянка № 3 - 18,0 га; ділянка № 4 - 3,85 га; ділянка № 5 - 2,65 га.

Звертаючись з даним позовом до суду, Прокурор вказав, що Держгеонадра у супереч вимогам законодавства здійснила продаж Спеціального дозволу на користування надрами на ділянці (родовище Відсічне), на якій заборонено видобуток корисних копалин, оскільки така ділянка знаходиться у І - ІІ поясах зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення міста Житомир, в якому проживають понад 250 тисяч чоловік, що створює загрозу у забезпеченні вказаних осіб питною водою належної якості та може призвести до небезпечних наслідків у сфері епідеміологічного добробуту населення.

6.8.3. З огляду на наведене, колегія суддів відзначає, що правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою, визначає Закон України "Про питну воду та питне водопостачання".

Зокрема відповідно до абзацу 4 частини першої статті 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" державна політика у сфері питної води, питного водопостачання будується, поміж іншого, на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання шляхом: забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обгрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання; здійснення заходів організаційного, науково-технічного, санітарно-епідеміологічного, природоохоронного, економічного, правового характеру щодо поліпшення якості питної води, розвитку питного водопостачання, охорони джерел і систем питного водопостачання, відновлення запасів питної води; задоволення потреб населення у питній воді шляхом пріоритетного розвитку систем централізованого питного водопостачання, створення резервних систем питного водопостачання (стаття 7 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання належать, зокрема, здійснення контролю за якістю питної води, використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання; встановлення зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання.

Статтею 33 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачання підлягають джерела та об`єкти централізованого питного водопостачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному виснаженню водних об`єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води.

Статтею 93 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Частиною першою статті 34 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" зони санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

- перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

- другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання.

У свою чергу, статтею 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що у межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується.

Забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

Зокрема у межах другого поясу зони санітарної охорони забороняється видобування з водного об`єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов`язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд.

Аналогічні за змістом положення також продубльовані у пунктах 1-2 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №2024 (далі - Правовий режим) передбачено, що з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

ЗСО водних об`єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Згідно з пунктом 4 Правового режиму ЗСО поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

- другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Пунктом 7 Правового режиму передбачено, що у межах другого поясу ЗСО для поверхневих джерел водопостачання забороняється, зокрема здійснення видобутку з водного об`єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов`язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд.

6.8.4. Як встановлено судами попередньої інстанції родовище Відсічне, Спеціальний дозвіл на користування яким отримало ТОВ "Массив Плюс", знаходиться на землях водного фонду у руслі р. Тетерів, на яких утворене водосховище Відсічне.

Згідно з Водогосподарським паспортом Відсічного водосховища вбачається, що призначення водосховища - водопостачання м. Житомира.

КП "Житомирводоканал" використовує дане водосховище для забезпечення питних та господарських потреб жителів м. Житомира на підставі Дозволу на спеціальне водокористування від 24.05.2022 №47/ЖТ/49д-22, згідно з яким підприємство здійснює поверхневий водозабір з даного водосховища, яке є єдиним джерелом, з якого здійснюється водозабір для забезпечення водою жителів м. Житомира.

Згідно з Ситуаційним планом родовища Відсічне (Спеціальний дозвіл на користування яким отримало ТОВ "Массив Плюс") вбачається, що видобуток піску планується з 5 ділянок, що розташовуються під водним плесом водосховища Відсічне.

За наслідками проведеної у даній справі судової земельно-технічної експертизи, згідно з висновком експертів від 23.07.2025 №Т880/07-2025, встановлено, що:

- ділянки №№3-5 не перетинаються з першим-третім поясом санітарної охорони.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи господарські суди дійшли висновку, що Договір купівлі-продажу Спеціального дозволу на користування надрами, укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а тому наявні підстави для визнання його недійсним у повному обсязі відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Крім того, суди вказали, що Спеціальний дозвіл на видобування надр (піску) з родовища Відсічне Держгеонадрами не міг бути виставлений на торги та проданий, так як наявні заборони здійснення видобутку корисних копалин на 1 та 2 ділянці цього родивища, що знаходиться у ІІ поясі зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення (громади м. Житомир). Відповідно, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання Спеціального дозволу недійсним також.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив твердження ТОВ "Массив Плюс" щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними Договору купівлі-продажу та Спеціального дозволу щодо ділянок №№ 3-5 родовища Відсічне, які розташовані поза межами зон санітарної охорони, адже Державна служба геології та надр України (1) виставила на аукціон родовище Відсічне попри наявність законодавчої заборони одним лотом, (2) Спеціальний дозвіл на видобування піску був виданий на всі 5 ділянок, (3) Договір купівлі-продажу спеціального дозволу був укладений щодо всіх 5 ділянок, які є нерозривними, та не можуть бути виділені окремо.

6.8.5. У контексті наведеного колегія суддів відзначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначити у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

6.8.6. Ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені господарськими судами обставини справи, зокрема, але не виключно, щодо часткового знаходження (накладення) ділянок, що входять до складу родовища Відсічне, на другий пояс зон санітарної охорони водозабору, що визначений в проекті зон санітарної охорони водозабору КП "Житомирводоканал" на водосховищі "Відсічне", в межах якого згідно зі статтею 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" заборонено видобування з водного об`єкта піску, чого відповідачами належними, допустимими та достовірними доказами спростовано не було, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку, що вчинення оспорюваних аукціону, Спеціального дозволу та Договору відбулось з порушенням вимог статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", що є правовою підставою для визнання їх недійсними у відповідності до приписів статті 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо того, що Державна служба геології та надр України не могла видати Спеціальний дозвіл на видобування надр (піску) з родовища Відсічне у межах спірних ділянок у тому вигляді та розмірі, який зазначено в оспорюваних документах, адже останні частково знаходяться у ІІ поясі зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення, де видобування корисних копалин заборонено.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Массив Плюс" у означеній частині не знайшли своє підтвердження.

6.9. Щодо підстав касаційного оскарження

Колегія суддів відхиляє посилання ТОВ "Массив Плюс" на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №910/5314/24 та від 27.05.2026 у справі №910/10893/25, адже з огляду на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені в ухвалі від 18.08.2026 у справі №910/18114/23, вказані справи не є подібними до спірних правовідносин. У таких постановах від 10.12.2025 у справі №910/5314/24 та від 27.05.2026 у справі №910/10893/25 Верховним Судом не сформовано висновків про застосування положень статей 203, 215 ЦК України та норм статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", що регулюють правовідносини у справі, що переглядається.

Здійснивши аналіз постанови Верховного Суду від 20.05.2025 у справі №906/57/24, а також від 22.01.2025 у справі №446/478/19, від 17.11.2023 у справі №910/12832/21, від 23.10.2024 у справі №922/244/22, від 22.04.2025 у справі №918/1332/23, від 28.03.2023 у справі №903/382/22, від 18.09.2024 у справі №912/2795/21, від 21.01.2025 у справі №910/299/24, на які посилається ТОВ "Массив Плюс", ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №333/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність даних справ зі справою, що переглядається, адже останні визначально різниться предметами, підставами позову, способом захисту.

Доводи скаржників із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України Суд визначає необґрунтованими, з огляду на зазначене у даній постанові.

Твердження ТОВ "Массив Плюс" щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, адже судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог процесуального законодавство розглянуте клопотання відповідача про призначення у справі додаткової експертизи та з наведенням обґрунтованих мотивів відмовлено у його задоволенні. Сама лише незгода відповідача з результатами його розгляду не може свідчити про порушення судом процесуальних норм при його вирішенні.

6.10. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

7.1. Доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив Плюс" про передачу справи №910/18114/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 910/18114/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua