Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №914/3681/23(914/3795/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/3681/23(914/3795/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія"

про стягнення 14 949 959, 56 грн

в межах справи № 914/3681/23

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"

Учасники справи:

ПАТ "НПК - Галиччина": не з`явився;

ТОВ "ЛК "Сінергія": Коханій Т. В.;

Арбітражний керуючий: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст заявлених позовних вимог

1.1. У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/3681/23 про банкрутство Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Нафтопереробний комплекс - Галичина" на стадії судової процедури розпорядження майном.

1.2. ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Логістична компанія "Сінергія" про стягнення заборгованості за Договором оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 у загальному розмірі 14 949 959,56 грн (з них: 10096340 грн- основний борг, 2234432,63 грн - інфляційні втрати, 709941,62 грн - 3% річних; 1909245,31 грн - пеня).

1.3. ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" позов не визнало, зазначаючи про те, що позивачем не надано доказів надсилання відповідачу рахунків на оплату, передбачених п.4.3 Договору оренди. Відсутність рахунків, в яких містяться банківські реквізити для оплати, позбавляє можливості відповідача виконати свої зобов`язання щодо оплати, що в свою чергу свідчить про відсутність прострочення виконання обов`язку з внесення орендних платежів.

2. Стислий зміст рішення суду першої інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.02.2026 частково задоволено позов, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди вагонів №22/04-2021 від 22.04.2021 у розмірі 14 759 035,03 грн, а також стягнув з відповідача в дохід Державного бюджету України 179 399,51 грн судового збору. В частині стягнення 190 924,53 грн пені відмовлено.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем не спростовано факт неналежного виконання взятих на себе договірних зобов`язань зі своєчасного та повного внесення орендних платежів, у зв`язку з чим суд визнав обґрунтованими як вимоги про стягнення основного боргу, так і вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Водночас, врахувавши заяву відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені до 1%, суд частково задовольнив цю заяву та зменшив пеню на 10%.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

3.1. 22.04.2021 між ПАТ "Нафтопереробний комплекс-Галичина" (Орендодавець) та ТОВ "ЛК "Сінергія" (Орендар) укладено Договір оренди вагонів № 22/04-2021 (далі - Договір оренди), за умовами якого передбачалося:

- Орендодавець зобов`язується передати у строкове платне користування вагони-цистерни (далі - вагони, РС, рухомий склад), що мають право виходу на колії загального користування курсування по залізницях України, а Орендар (відповідач) зобов`язується прийняти у строкове платне користування РС та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором (п.1.1);

- вагони передаються в оренду/із оренди згідно Акту прийому-передачі. В Актах прийому-передачі зазначаються номера і тип вагонів, кількість, модель, дати побудови. В Актах технічного огляду фіксується: номер вагонів, їх технічний стан, номери колісних пар і литих деталей візка, відсутність деталей (авторежим, головної та магістральної частини повітророзподільника, стоянкове гальмо та інше) (п.1.3);

- передача вагонів в оренду не передбачає передачі права власності на вагони. Власником орендованих вагонів залишається Орендодавець, а Орендар користується ними протягом терміну оренди. Передача в оренду вагонів відбувається в місці(ях), визначених за угодою Сторін цього Договору і оформляється Актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України погодженій Сторонами. Датою початку оренди приймається дата підписання Сторонами Актів прийому-передачі. Датою початку нарахування орендної плати приймається дата прибуття вагонів на станцію призначення зазначену Орендарем, після проведення вагонам планових ремонтів. Дата прибуття відповідає календарному штемпелю в залізничній накладній станції приймання-передачі або даним ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" (п.п.2.1, 2.2);

- Орендодавець зобов`язаний не пізніше 5-го числа місяця, що йде за місяцем оренди, направляти на електронну адресу Орендаря Акт наданих послуг, з наступним оформленням, після погодження Орендарем, зі своєї сторони та наданням Орендарю їх оригіналів (п.3.1.6);

- Орендар зобов`язаний не пізніше 2-х робочих днів з дати надходження від Орендодавця по електронній пошті Актів наданих послуг направляти Орендодавцю погодження розрахунків, а у разі наявності зауважень до їх змісту, надавати зауваження до таких Актів наданих послуг шляхом направлення письмової відповіді на повідомлення Орендодавця. Відсутність протягом вказаного терміну інформації про погодження або зауважень вважається прийняттям Акту наданих послуг Орендарем за принципом мовчазної згоди, а послуги такими, що надані належним чином (п.3.3.9);

- орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 2.2. цього Договору. Вартість оренди одного вагону складає 180,00 грн., з урахуванням ПДВ, за один вагон на добу (повну або не повну). Розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді Сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору, проект якої направляється Стороною, що ініціює зміни, іншій Стороні (п.п.4.1, 4.2);

- Орендар в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, здійснює оплату за оренду вагонів на підставі погодженого сторонами Акту наданих послуг за звітний період (календарний місяць) та рахунку Орендодавця. Форма платежу - банківський переказ на поточний рахунок Орендодавця, вказаний в цьому Договорі (п.4.3);

- оформлення та підписання Сторонами Акту наданих послуг здійснюється відповідно до умов підпунктів 3.1.6 та 3.3.9 цього Договору (п.4.5);

- Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 30.06.2023, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання (п.8.1).

3.2. Додатковою угодою № 5 від 29.08.2023 дію Договору оренди було продовжено до 31.12.2023.

3.3. У період із 15.05.2021 по 20.05.2022 між позивачем та відповідачем укладено 63 акти прийому-передачі в оренду 191 вагона. Актами передбачено, що відповідність технічного та комерційного стану вагонів перевірено представниками сторін.

3.4. Під час дії Договору оренди вартість оренди, встановлена п.4.2 Договору (180 грн з урахуванням ПДВ за один вагон на добу), не змінювалась.

3.5. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 у справа № 914/3681/23(914/977/24), яке набрало законної сили.

3.6. В період з 31.05.2022 по 31.12.2023 за наслідками користування відповідачем майном позивача Сторони підписали Акти про надання послуг за Договором оренди за якими відповідач повинен був сплатити на користь позивача 27092835,04 грн.

3.7. Порушуючи умови Договору оренди, відповідач лише частково виконав свої зобов`язання та сплатив позивачу в період з 08.06.2021 по 09.02.2024 кошти в розмірі 17009243,60 грн, в тому числі за додаткові послуги по подачі-збиранню вагонів, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

3.8. В 2023 році сторони підписали Акти про надання послуг з оренди за Договором оренди на загальну суму 10494720 грн.

3.9. Відповідач оплатив оренду за вказаний період лише частково на суму 398380 грн 21.02.2023 в рахунок часткової оплати рахунку № 132 від 31.01.2023 за оренду в січні 2023 року на суму 893380 грн.

3.10. Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди за період з січня 2023 року по грудень 2023 року становить 10096340 грн.

3.11. Відповідно до п.5.2 Договору оренди у разі порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно п.4.3 Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

3.12. Враховуючи порушення відповідачем термінів оплати оренди в період з січня 2023 року по грудень 2023 року, позивачем, відповідно до п.5.2 Договору оренди та ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1909245,31 грн пені, 2234432,63 грн інфляційних втрат та 709941,62 грн 3% річних.

3.13. Акти приймання-передачі вагонів, акти технічного огляду, акти наданих послуг, а також рахунки на оплату, частина яких була оплачена відповідачем, підтверджують факт передачі відповідачу рухомого складу відповідно до умов Договору оренди та використання орендованого майна відповідачем.

3.14. Відповідач не заперечив використання орендованого майна та наявності заборгованості з орендної плати.

3.15. Суд відхилив твердження відповідача про те, що відсутність рахунку на оплату, в якому містяться банківські реквізити для оплати, позбавляє можливості відповідача виконати свої зобов`язання щодо оплати, а отже у відповідача не настав строк виконання зобов`язань перед позивачем щодо сплати орендної плати, оскільки:

- за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер;

- за умовами п.4.3 Договору оренди Орендар в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, здійснює оплату за оренду вагонів на підставі погодженого сторонами Акту наданих послуг за звітний період (календарний місяць) та рахунку Орендодавця. Форма платежу - банківський переказ на поточний рахунок Орендодавця, вказаний в цьому Договорі;

- зазначеним пунктом Договору оренди передбачено, що оплата за оренду здійснюється банківським переказом на поточний рахунок, вказаний у Договору;

- у підписаних сторонами Актах наданих послуг згідно Договору оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 вказано банківські реквізити сторін;

- відсутність рахунку на оплату не свідчить про відсутність обов`язку відповідача оплачувати орендну плату, оскільки факт надання майна в оренду та вартість послуг оренди підтверджується підписаними сторонами відповідними Актами наданих послуг. Відсутність рахунку не спростовує факту надання позивачем майна в оренду відповідно до умов Договору оренди та використання орендованого майна відповідачем;

- відсутність доказів надіслання відповідачу рахунків на оплату не свідчить про те, що відповідач був позбавлений можливості на підставі наявних у нього документів, зокрема Актів наданих послуг, визначити вартість наданих послуг за Договором оренди і оплати такі в строк, встановлений п.4.3 Договору оренди № 22/04-2021 від 22.04.2021;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про надання рахунків на оплату.

3.16. За неналежне виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України та п.5.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу 1909245,31 грн пені, 2234432,63 грн інфляційних втрат та 709941,62 грн 3% річних.

3.17. Розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем за період 11.02.2023 - 06.12.2025 по кожному Акту наданих послуг окремо з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем.

3.18. Перевіривши розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, здійсненні позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними.

3.19. Відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір пені до 1%, зазначаючи, зокрема те, що у відповідача відсутні кошти на рахунках, а збиток Товариства за 2024 рік склав 646743 грн. Прострочення виконання зобов`язань відповідача зумовлено невиконанням зобов`язань ПАТ "Укрнафта" перед відповідачем у розмірі 121164237,10 грн. Повномасштабна війна рф проти України ускладнила діяльність відповідача, діяльність якого пов`язана, зокрема, з перевезенням нафтопродуктів.

3.20. Беручи до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо зменшення розміру пені, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, суд дійшов висновку про можливість частково задовільнити клопотання відповідача та зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 10%, тобто до 1718320,78 грн.

4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 рішення місцевого господарського суду від 03.02.2026 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 699 228,33 грн та прийнято у вказаній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення пені.

4.2. Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції, хоча і правильно встановив наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, однак не врахував у повному обсязі винятковість обставин справи, принципи справедливості, добросовісності, розумності та співмірності відповідальності наслідкам порушення зобов`язання, а також фактичні причини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

5.1. Постановою Касаційного господарського суду від 13.08.2025 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/8018/24, якими в повному обсязі задоволено позов ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" до ПАТ "Укрнафта" про стягнення 121 164 237,10 грн.

5.2. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан.

5.3. Згідно з п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового військовослужбовців, його перерахунку, щодо військовослужбовців житлом), боржниками, за якими є підприємства оборонно - промислового комплексу/визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

5.4. Відповідно до Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101, перелік таких підприємств визначається Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ.

5.5. Згідно з Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 52 від 23.03.2023 ПАТ "Укрнафта" було включене до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

5.6. Відтак, примусове стягнення грошових коштів з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" з урахуванням викладених вище нормативних актів є не можливим, а за твердженням відповідача, у добровільному порядку ПАТ "Укрнафта" рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/8018/24 не виконало.

5.7. Невиконання ПАТ "Укрнафта" очікуваних зобов`язань спричинило неможливість виконання в повному обсязі ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" грошових зобов`язань щодо інших договорів.

5.8. В межах справи № 914/3681/23 про банкрутство ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина", ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2025 визнано вимоги ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" до ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" за транспортно - експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування № 15/06-2021 від 22.06.2021 на суму 43 907 682,02 грн, з яких: 35 922 021,36 грн (основний борг та 3% річних) - вимоги 4 черги; 7 985 660,66 грн (пеня) - вимоги 6 черги.

5.9. У процедурі банкрутства ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим фактичне отримання ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" належних йому коштів є істотно відтермінованим у часі та не може бути реалізоване найближчим часом, що також впливає на фінансову спроможність відповідача своєчасно виконувати власні грошові зобов`язання.

5.10. При цьому, вказана справа про банкрутство відкрита за заявою ініціюючого кредитора - ПАТ "Укрнафта", а тому стягнення заборгованості у цій справі в подальшому буде реалізовано на користь, зокрема, ПАТ "Укрнафта", яке в свою чергу зобов`язане сплатити ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" 121 164 237,10 грн.

5.11. Невиконання відповідачем грошового зобов`язання у повному обсязі зумовлене об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, зокрема неналежним виконанням зобов`язань його контрагентом - АТ "Укрнафта", яке є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (позивача у цій справі).

5.12. Попри те, що порушення зобов`язань контрагентом відповідача саме по собі не звільняє відповідача від відповідальності перед замовником та не є самостійною підставою для автоматичного зменшення розміру штрафних санкцій, наявність заборгованості АТ "Укрнафта" перед відповідачем та неможливість її примусового стягнення зумовлені дією спеціальних норм чинного законодавства, якими на період воєнного стану запроваджено обмеження (мораторій) на вчинення виконавчих дій щодо окремих суб`єктів господарювання, до яких віднесено вказане товариство.

5.13. Відсутність у відповідача достатніх грошових коштів для своєчасного виконання своїх зобов`язань є наслідком дії законодавчих обмежень та фінансової залежності від розрахунків із зазначеним контрагентом, що свідчить про відсутність у його діях ознак недобросовісності чи умисного ухилення від виконання зобов`язання.

6. Стислий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

6.1. ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 в частині скасування рішення місцевого господарського суду від 03.02.2026 про стягнення пені та залишити вказане рішення суду першої інстанції в зазначеній частині в силі.

6.2. На переконання скаржника:

- оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме частини 3 статті 551, статей 549, 611, 625 ЦК України та з порушенням норм процесуального права - статей 86, 269 ГПК України;

- застосовуючи положення частини 3 статті 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо суті та мети неустойки) та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 (щодо дискреції суду при визначенні відсотка зменшення неустойки);

- наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 551 ЦК України у правовідносинах, у яких позивач (стягувач) є боржником у справі про банкрутство, а відповідно стягнуті суми спрямовуються на формування ліквідаційної маси для розрахунків з конкурсними кредиторами, а саме - чи може суд зменшити неустойку до символічного розміру (1%), не врахувавши таким зменшенням інтересів кредиторів у справі про банкрутство.

7. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

7.1. ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд відмовити в її задоволенні, звертаючи увагу, зокрема, на таке:

- дійшовши висновку про зменшення розміру пені, апеляційним судом було враховано всі обставини даної справи в сукупності;

- посилання скаржника на те, що апеляційний суд обґрунтував зменшення пені до 1% виключно запровадженням воєнного стану не знаходить свого підтвердження, оскільки не лише воєнний стан сам по собі став причиною за якої боржник просить засовувати відстрочення виконання рішення суду, а і нормативні акти, які стали наслідком такий подій та які унеможливили повноцінну діяльність товариства, зокрема, щодо гарантій виконання судових рішень ухвалених на його користь;

- невиконання відповідачем грошового зобов`язання у повному обсязі зумовлене об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, в тому числі неналежним виконанням зобов`язань його контрагентом - АТ "Укрнафта", яке є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (позивача у цій справі);

- відсутність у відповідача достатніх грошових коштів для своєчасного виконання своїх зобов`язань є наслідком дії законодавчих обмежень та фінансової залежності від розрахунків із зазначеним контрагентом, а судом апеляційної інстанції було зроблено обґрунтований висновок про відсутність у його діях ознак недобросовісності чи умисного ухилення від виконання зобов`язання.

8. Касаційне провадження

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2026 - 15:00. Крім того, витребувано у Господарського суду Львівської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/3681/23(914/3795/25).

8.2. 28.07.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Львівської області надійшли матеріали справи № 914/3681/23(914/3795/25).

8.3. 14.09.2026 до Верховного Суду від ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" надійшло клопотання, в якому зазначено про неможливість забезпечити явку представника заявника в судове засідання, призначене на 15.09.2026, у зв`язку з чим скаржник просить Суд здійснювати розгляд цієї справи за відсутності представника ПАТ Нафтопереробний комплекс - Галичина". Також в клопотанні зазначено про те, що скаржник підтримує касаційну скаргу в повному обсязі та просить Суд задовольнити скаргу.

8.4. Суд задовольнив вказане клопотання ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина".

8.5. Присутній в судовому засіданні 15.09.2026 представник ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" заперечував проти касаційної скарги з урахуванням викладеного у відзиві, просив Суд в задоволенні скарги відмовити.

9. Позиція Верховного Суду

9.1. Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021, яка включає в себе 10096340 грн основного боргу, 2234432,63 грн інфляційних втрат, 709941,62 грн 3% річних та 1909245,31 грн пені.

9.2. За результатами розгляду позову, місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги позивача, присудивши до стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних у заявленому позивачем розмірі. Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованою вимогу позивача в частині стягнення пені, нарахованої на суму основного боргу, але врахувавши обставини справи, клопотання відповідача про зменшення розміру пені та принцип співмірності, визнав за можливе зменшити розмір пені на 10% до 1718320,78 грн.

9.3. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками місцевого господарського суду, водночас наголосив на винятковості встановлених у цій справі обставин, з огляду на які розмір пені, який підлягає стягненню, не може перевищувати 1% від заявленого позивачем, тобто 19 092,45 грн.

9.4. Позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині зменшення пені, вважає, що судом було невірно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не враховано релевантну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник вважає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у питанні застосування частини третьої статті 551 ЦК України (пункт 6.2 цієї постанови). Тобто, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частини вимог позивача про стягнення пені.

9.5. Переглянувши оскаржуване судове рішення у касаційному порядку з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.

9.6. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

9.7. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" порушило умови укладеного з ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" Договору оренди в частині повного та своєчасного здійснення орендних платежів.

9.8. За встановленими у цій справі обставинами розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди за період з січня по грудень 2023 року склав 10096340 грн.

9.9. Згідно із статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

9.10. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

9.11. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина перша статті 550 ЦК України).

9.12. За умовами укладеного між сторонами Договору оренди (п.5.2) передбачено, що у разі порушення орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно з п.4.3 орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

9.13. Враховуючи порушення відповідачем термінів оплати оренди в період з січня по грудень 2023 року, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1909245,31 грн пені.

9.14. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені, суди попередніх інстанцій визнали його правильним. Між тим, суди дійшли висновку про наявність виключних підстав для зменшення заявленої позивачем суми пені. Так за висновком місцевого господарського суду сума пені підлягає зменшенню на 10%, натомість суд апеляційної інстанції вказав про наявність підстав для зменшення пені до 1% від заявленого розміру.

9.15. Перевіряючи висновки суду апеляційної інстанції щодо визначеного ним розміру зменшення пені в контексті наведених позивачем у касаційній скарзі аргументів та встановлених у цій справі обставин, колегія суддів зазначає наступне.

9.16. В частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

9.17. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

9.18. Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

9.19. У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) (постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14).

9.20. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про неврахування висновків якої судом апеляційної інстанції зазначає скаржник, наголосила на тому, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі (пункт 8.22).

9.21. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків (пункт 8.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

9.22. Водночас для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (пункт 8.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

9.23. Висновки про те, що застосування таких заходів відповідальності як стягнення неустойки має на меті забезпечити компенсаційний, а не каральний характер, містяться також у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19 та від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

9.24. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

9.25. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

9.26. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

9.27. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

9.28. Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені, суд апеляційної інстанції серед іншого виходив з того, що:

- наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" коштів у сумі 121164237,10 грн;

- не виконання згаданого судового рішення ПАТ "Укрнафта" в добровільному порядку та неможливість виконання цього судового рішення шляхом примусового стягнення коштів під час здійснення виконавчого провадження, оскільки ПАТ "Укрнафта" було включене до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану;

- неможливість виконання ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" грошових зобов`язань щодо інших договорів у зв`язку з невиконанням ПАТ "Укрнафта" своїх зобов`язань перед ТОВ "Логістична компанія "Сінергія";

- визнання судом грошових вимог ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" до ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" у справі про банкрутство останнього на суму 43 907 682,02 грн та неможливість фактичного отримання цих коштів у зв`язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів;

- відсутність у вимог ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" достатніх грошових коштів для своєчасного виконання своїх зобов`язань є наслідком дії законодавчих обмежень та фінансової залежності від розрахунків із його контрагентом - ПАТ "Укрнафта", що свідчить про відсутність у його діях ознак недобросовісності чи умисного ухилення від виконання зобов`язання;

- зменшення розміру неустойки є проявом обмеження відповідальності боржника та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

9.29. З огляду на викладене, керуючись принципами справедливості, розумності та співмірності відповідальності порушенню зобов`язання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня, розмір якої не перевищує 1% від заявленого у позові.

9.30. Отже, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд апеляційної інстанції вважав справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо можливості зменшення розміру пені до 1%.

9.31. Не погоджуючись з такими висновками суду апеляційної інстанції, скаржник, серед іншого, стверджує, що зменшивши пеню до 1%, суд апеляційної інстанції не врахував, що таке зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

9.32. У контексті цих доводів Суд враховує, що в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

9.33. Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

9.34. Крім цього, в аспекті порушеного у справі №911/2269/22 питання щодо відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах - у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99%, Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 зазначив:

"7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду".

9.35. Наведену в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 правову позицію Верховного Суду суд апеляційної інстанції врахував, що, у свою чергу, свідчить про те, що оскаржувана постанова в частині зменшення пені узгоджується з останньою актуальною правовою позицією Верховного Суду, який виснував про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90%, 70% чи 50% тощо), до якого суд має право її зменшити.

9.36. Скаржник за текстом касаційної скарги жодним чином не доводить, що з урахуванням вищенаведеного, виходячи з конкретних обставин цієї справи, визначена судом апеляційної інстанції сума пені не узгоджується з компенсаційним характером неустойки, головною метою якої, як зазначалось, є саме стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання, а не збагаченню кредитора за рахунок боржника.

9.37. Також на наведеним у касаційній скарзі обґрунтуванням не спростовано висновок про те, що за встановлених у цій справі обставин визначений внаслідок зменшення розмір пені є справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, а також проявом балансу між інтересами кредитора та боржника.

9.38. Суд звертає увагу на те, що зменшення розміру неустойки підпадає під регулювання норм частини третьої статті 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто вказана норма передбачає умови як підстави для зменшення пені і не визначає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них безвідносно до майнового стану сторін.

9.39. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що в цій справі суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, дійшов обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

9.40. Відповідно, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині зменшення заявленого до стягнення з відповідача розміру пені не підтвердилися.

9.41. Відносно посилання скаржника про неврахування практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає, що аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування статті 551 ЦК України, викладеним у постановах Верховного Суду, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є відмінними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.

9.42. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України (пункт 6.2 цієї постанови) фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, що не може вважатися належним обґрунтуванням доведення необхідності у формуванні відповідного висновку Верховного Суду.

9.43. Решта доводів скаржника не спростовує наведеного у цій постанові, не доводить неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права чи неврахування під час ухвалення оскаржуваних судових рішень відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

9.44. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

9.45. З урахуванням цього, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10.2. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухваленого судом апеляційної інстанції рішення в оскаржуваній частині щодо зменшення розміру пені - без змін.

10.4. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі № 914/3681/23(914/3795/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк