Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №911/2297/21 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 911/2297/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,

прокурора - Пустосвіт М.Л.,

представників учасників справи:

Державної екологічної інспекції України - не з`явився,

Баришівської селищної ради - Гордієнко В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 (колегія суддів: Алданова С.О., Євсіков О.О., Корсак В.А.)

у справі за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України (далі - Інспекція)

до Баришівської селищної ради

про стягнення коштів.

Суть спору

1. У Баришівці на землі, яку надали селищній раді у постійне користування для розміщення сміттєзвалища, працювало місце видалення побутових відходів. Вивезенням і захороненням відходів займалася житлово-експлуатаційна контора ради (далі - ЖЕК). Під час перевірки в січні-лютому 2021 року Інспекція зафіксувала відходи на землях полігону та за його межами.

2. За розрахунком Інспекції, засмічення 4,4813 га в межах земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ради, завдало державі шкоди на 3 566 801,11 грн.

3. Прокурор звернувся з позовом до Баришівської селищної ради про стягнення коштів, вказуючи, що вона як землекористувач і орган місцевого самоврядування не забезпечила належного поводження з відходами та охорони землі.

4. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував та ухвалив нове про відмову у задоволенні позову, вказавши, що фактичну експлуатацію сміттєзвалища здійснювала ЖЕК як окрема юридична особа, тоді як шкода, пов`язана з власними діями чи бездіяльністю ради, на думку суду, не доведена.

5. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на цю постанову, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Перед Верховним Судом постало питання: чи міг суд апеляційної інстанції відмовити у стягненні шкоди з постійного землекористувача, пославшись на діяльність окремого оператора сміттєзвалища, без окремої оцінки обов`язків самої ради, змісту акта перевірки, плану-схеми та розрахунку шкоди.

7. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №154540, виданим на підставі розпорядження Баришівської районної державної адміністрації від 05.09.2011 №884, Баришівській селищній раді Київської області надано у постійне користування земельну ділянку площею 5,8000 га, кадастровий №3220255100:01:139:1000, із цільовим призначенням під розміщення сміттєзвалища.

9. На місце видалення відходів зареєстровано паспорт №90-1-18 від 01.11.2018: площа, зайнята місцем видалення відходів, - 1,8 га, з урахуванням санітарно-захисної зони - 2,7 га, проєктна площа - 5,8 га.

10. У 2020 році Баришівська селищна рада і ЖЕК Баришівської селищної ради уклали договори №25 від 24.02.2020 і №196 від 23.11.2020 на закупівлю послуг з утилізації/видалення сміття та поводження зі сміттям №UA2020-02012-000765-6.

11. 19.01.2021 голова Інспекції наказом №17 "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)" створив комісію з проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства полігоном твердих побутових відходів, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 та на землях підпорядкованої території Баришівської селищної ради Київської області.

12. В період з 20.01.2021 до 01.02.2021 комісія у складі начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Управління державного екологічного нагляду (контролю) промислового забруднення старшого державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України Акберова А.Е., головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України Соловйова Д.О., в присутності голови Баришівської селищної ради Вареніченка О.П., заступника голови з питань житлово-комунального господарства Баришівської селищної ради ОСОБА_1 провела позапланову перевірку з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами Баришівською селищною радою.

13. В акті йдеться про невиконання радою окремих повноважень у сфері поводження з відходами і про відсутність належних заходів із запобігання засміченню земель. Перевірка зафіксувала побутові та будівельні відходи, зокрема автомобільні шини. Порушення пов`язано, серед іншого, з організацією сортування, перероблення, утилізації відходів і санітарного очищення селища.

14. Згідно з актом перевірки та планом-схемою, загальна площа сміттєзвалища становила 11,0252 га: 4,4813 га в межах земельної ділянки ради, 0,7813 га на невідведених землях і 5,7626 га на інших землях. Схему складено інженером-землевпорядником під час огляду місця події 20.01.2021. У цій справі прокурор заявив вимогу лише щодо 4,4813 га в межах земельної ділянки ради.

15. За допущене порушення вимог природоохоронного законодавства відносно заступника селищного голови з питань житлово-комунального господарства Баришівської селищної ради ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.02.2021 №135 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

16. Постановою Баришівського районного суду Київської області від 11.05.2021 у справі №355/164/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП. Питання щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 при ухваленні рішення судом не вирішувалося.

17. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 25.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021, y справі №320/4418/21 частково задовольнив позовні вимоги Інспекції до Баришівської селищної ради та зобов`язав останню вжити заходи реагування щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та вимог законодавства у сфері поводження з відходами, шляхом вирішення питання щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами, а саме для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів: розроблення та затвердження схеми санітарного очищення населеного пункту смт. Баришівка; організації у повному обсязі збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організації роздільного збирання корисних компонентів цих відходів. Надалі Верховний Суд постановою від 15.05.2024 рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №320/4418/21 скасував; провадження у справі закрив.

18. На підставі Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171 із змінами (далі - Методика №171), визначено розмір збитків, зумовлених засміченням земельних ділянок, зокрема, площею 4,4813 га з кадастровим номером 3220255100:01:139:1000, яка перебуває у постійному користуванні Баришівської селищної ради на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ЯЯ №154540.

19. Інспекція звернулася до Баришівської селищної ради з претензією №2474/4.2/5-21 від 15.03.2021 про відшкодування збитків у розмірі 3 566 801,11 грн. Претензія та обґрунтований розрахунок шкоди отримані Баришівською селищною радою, проте сума збитків в добровільному порядку не сплачена.

20. 22.03.2021 виконавчий комітет Баришівської селищної ради рішенням №67 затвердив результати конкурсу з визначення виконавця послуг із вивезення твердих побутових відходів. Це рішення ухвалено після перевірки. Водночас договори ради з ЖЕК укладено у 2020 році, тобто до неї.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти них

21. Керівник Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Інспекції з позовом до Баришівської селищної ради про стягнення 3 566 801,11 грн.

22. Прокурор обґрунтував позов тим, що:

- рада користується ділянкою під сміттєзвалищем на праві постійного користування і має забезпечувати охорону землі та безпечне поводження з відходами;

- акт Інспекції, план-схема, паспорт місця видалення відходів та інші матеріали підтверджують засмічення саме 4,4813 га ділянки ради;

- шкоду обчислено уповноваженими особами за Методикою №171, а Інспекція не отримала її відшкодування за претензією.

23. Баришівська селищна рада заперечила проти позову, посилаючись на окрему правосуб`єктність ЖЕК як особи, що експлуатувала сміттєзвалище. На думку ради, прокурор не довів неправомірної поведінки саме відповідача, причинного зв`язку між нею і конкретним засміченням, а також обґрунтованості заявленої суми.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

24. Господарський суд Київської області рішенням від 26.02.2025 у справі №911/2297/21 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

25. Суд першої інстанції мотивував рішення, зокрема, таким:

- Баришівська селищна рада як постійний користувач земельної ділянки та орган місцевого самоврядування, на який законом покладено обов`язки у сфері поводження з відходами, допустила порушення вимог природоохоронного законодавства, що підтверджується актом перевірки Інспекції, матеріалами адміністративної справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/4418/21, а також іншими належними та допустимими доказами, внаслідок чого відбулося засмічення земельної ділянки площею 4,4813 га, і відповідно завдано шкоди у сумі 3 566 801,11 грн;

- акт Інспекції від 01.02.2021 фіксує порушення правил поводження з відходами й засмічення; дані про площу 4,4813 га підтверджено планом-схемою сертифікованого інженера-землевпорядника та матеріалами огляду;

- Методика №171 дозволяє обчислювати шкоду за актами перевірки та іншими матеріалами, а Інспекція дотрималася строку розрахунку;

- організаційні повноваження ради у сфері відходів і обов`язки щодо охорони землі, разом із документами перевірки, підтверджують склад правопорушення;

- суд також навів адміністративне рішення у справі №320/4418/21 та зазначив, що закриття справи про адміністративне правопорушення через сплив строку не вирішує питання про цивільну відповідальність.

26. Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.05.2026 скасував рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

27. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- згідно зі ст.140 Конституції України, статтями 10 і 11 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" рада є представницьким органом, а її виконавчі органи здійснюють виконавчі функції;

- саме ЖЕК здійснювала фактичну діяльність, пов`язану з експлуатацією сміттєзвалища, організацією вивезення та захоронення побутових відходів, тоді як Баришівська селищна рада як представницький орган місцевого самоврядування безпосередньо господарської діяльності у сфері видалення чи утилізації відходів не здійснювала; суд послався на рішення виконавчого комітету від 22.03.2021 №67, яким затверджено результати конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів;

- за правилами статей 13, 74 і 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) особа, яка заявила вимогу, має довести факти, на які посилається; оскільки рада не здійснювала безпосередньо господарської діяльності з видалення відходів, то не доведено, що саме її протиправна поведінка заподіяла заявлену шкоду, а також її вину, причинний зв`язок і розмір шкоди.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

28. 15.06.2026 Заступник керівника Київської обласної прокуратури через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026, а рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 залишити в силі.

29. Верховний Суд ухвалою від 06.07.2026 залишив без руху касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на підставі ч.2 ст.292 ГПК.

30. Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК та з урахуванням заяви щодо усунення недоліків касаційної скарги вказує таке:

- суд апеляційної інстанції порушив статті 2, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 236, 238 ГПК та не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 05.04.2018 у справі № 905/2992/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони;

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц про те, що обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо.

31. Крім того, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.41, ст.68, ст.69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.21, ст.33, ст.42, ст.43 Закону "Про відходи", ст.35, ст.46 Закону "Про охорону земель", ст.96 Земельного кодексу України, ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

32. Прокурор вказує, що наслідком порушення норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду стало те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не надав оцінки всім аргументам позивача, всебічно, повно та об`єктивно не дослідив наявні у справі докази, зокрема, подані позивачем: акт позапланової перевірки Інспекції щодо питань дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами Баришівською селищною радою від 01.02.2021 №4.2-19/2, розрахунок розміру шкоди, претензію Інспекції №2474/4.2/5-21 від 15.03.2021, протокол про адміністративне правопорушення від 01.02.2021 №135, рішення судів у справі №320/4418/21, рішення судів у справі №640/11452/21, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №154540, виданий на підставі розпорядження Баришівської районної державної адміністрації від 05.09.2011 №884, паспорт місця видалення відходів за реєстраційним номером №90-1-18 від 01.11.2018, отриманий Баришівською селищною радою, протокол огляду місця події з планом-схемою сміттєзвалища та інші докази.

33. 17.08.2026 надійшов відзив Баришівської селищної ради, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

34. У відзиві Баришівська селищна рада зазначає, зокрема, таке:

- прокурор не погоджується із оцінкою встановлених обставин та доказів у справі всупереч ст.300 ГПК; прокурор не довів протиправних дій ради, причинного зв`язку та збитків;

- відсутні докази того, що Баришівська селищна рада як юридична особа безпосередньо здійснювала діяльність, яка призвела до засмічення земельної ділянки, або допустила протиправну поведінку, що перебуває у причинному зв`язку із заявленими збитками;

- Баришівська селищна рада посилається на постанову Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №911/2298/21 стосовно того самого сміттєзвалища і на скасування адміністративних рішень у справі №320/4418/21;

- акт перевірки Інспекції або факт виявлення порушень не доводить заподіяння шкоди саме відповідачем і не звільняє позивача від обов`язку довести причинний зв`язок між діями конкретної особи та заявленими збитками.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

35. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 30.09.2026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо суб`єкта відповідальності

36. Прокурор з посиланням на низку висновків Верховного Суду щодо необхідності дотримання принципу змагальності та дослідження поданих сторонами доказів на підтвердження своїх доводів стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість притягнення Баришівської селищної ради до відповідальності; вважає, що саме на раду, яка є землекористувачем, покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля та забезпечення захисту земель від забруднення і засмічення. Скаржник звертає увагу, що прийняття 22.03.2021 виконавчим комітетом Баришівської селищної ради рішення №67 жодним чином не спростовує подані прокурором та наявні в матеріалах докази порушення Баришівською селищною радою вимог природоохоронного законодавства, які виявлені до прийняття цього рішення.

37. Баришівська селищна рада у відзиві на касаційну скаргу посилається на постанову Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №911/2298/21 та вказує, що у подібному спорі у задоволенні позову прокурора було відмовлено.

38. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

39. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на відповідних земельних ділянках.

40. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, серед іншого, Законами "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", Земельним кодексом України тощо.

41. У ст.35 Закону "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої ці особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

42. Згідно з ч.1 ст.17 Закону "Про відходи" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

43. Органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують виконання вимог законодавства про відходи (п.а ч.1 ст.21 Закону "Про відходи").

44. У ст.33 Закону "Про відходи" закріплені вимоги щодо зберігання та видалення відходів.

45. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством (ст.43 Закону "Про відходи").

46. Згідно зі ст.56 Закону "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Ця норма кореспондується з положеннями статей 68, 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища".

47. У ст.96 Земельного кодексу України закріплені обов`язки землекористувачів, серед яких а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

48. Відповідно до Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом (п.ґ ч.1 ст.90); на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля (п.б ч.1 ст.91); землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля (п.б ч.1 ст.96).

49. Верховний Суд зауважує, що потрібно розрізняти повноваження та обов`язки ради як землекористувача, повноваження її органів, а також безпосередньо діяльність ЖЕК.

50. Суд апеляційної інстанції встановив, що Баришівська селищна рада є постійним користувачем ділянки під сміттєзвалище і має паспорт місця видалення відходів.

51. Як вже було зазначено, статті 91 і 96 Земельного кодексу України та ст.35 Закону "Про охорону земель" покладають на землекористувача обов`язок забезпечувати захист земель від засмічення. Суд апеляційної інстанції навів цитування цих норм права, проте не обґрунтував, з огляду на що вони не підлягають застосуванню до Баришівської селищної ради як землекористувача.

52. Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ЖЕК Баришівської селищної ради є окремим суб`єктом господарювання, на яку покладалися функції щодо надання послуг з вивезення, видалення та захоронення твердих побутових відходів на території Баришівської селищної ради, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22.03.2021 №67, яким затверджено результати конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів.

53. Отже, позиція суду апеляційної інстанції про те, що саме ЖЕК здійснювала фактичну діяльність, пов`язану з експлуатацією сміттєзвалища, організацією вивезення та захоронення побутових відходів, тоді як Баришівська селищна рада безпосередньо не здійснювала господарської діяльності у сфері видалення чи утилізації відходів, базується саме на наявності рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22.03.2021 №67. Верховний Суд вважає таку позицію передчасною з огляду на таке.

54. Як слушно зауважує скаржник, рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22.03.2021 №67 прийняте вже після проведення позапланової перевірки, а тому може підтверджувати затвердження результатів конкурсу саме з цієї дати прийняття відповідного рішення. Це рішення також не встановлює обсяг договірних відносин та обов`язків, наявних окремо у Баришівської селищної ради та ЖЕК станом на момент проведення перевірки в січні-лютому 2021 року.

55. Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у 2020 році Баришівська селищна рада і ЖЕК Баришівської селищної ради уклали договори №25 від 24.02.2020 і №196 від 23.11.2020 на закупівлю послуг з утилізації/видалення сміття та поводження зі сміттям.

56. Однак, суд не надав оцінки цим договорам, укладеним у 2020 році, тобто тим, що існували до моменту проведення позапланової перевірки; не встановив, чи були вони укладені на конкурсній основі та чи були вони чинні на момент проведення перевірки. Суд мав встановити їхній зміст, обсяг прав та обов`язків сторін та обставини виконання у сукупності з іншими доказами при встановленні фактичних обставин справи.

57. До того ж, Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №911/2298/21 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову прокурора до ЖЕК Баришівської селищної ради про стягнення коштів (відшкодування заподіяної шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на земельній ділянці, а також шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу).

58. У справі №911/2298/21 суди встановили, що земельні ділянки не перебувають у володінні і користуванні відповідача (ЖЕК Баришівської селищної ради) та відмовили у задоволенні позову з огляду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку у діях відповідача, а матеріалами справи не було підтверджено використання та засмічення саме відповідачем (ЖЕК Баришівської селищної ради) відповідних земельних ділянок.

59. На відміну від справи №911/2298/21, у цій справі №911/2297/21 прокурор звернувся з позовом безпосередньо до Баришівської селищної ради, яка є землекористувачем земельної ділянки.

60. У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, в яких викладено висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Ці висновки вимагають зіставлення (оцінки у сукупності) змісту всіх наявних у матеріалах справи доказів, поданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, чого суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не зробив.

61. Суд апеляційної інстанції у цій справі обмежився розмежуванням представницького органу та виконавця послуг, проте не визначив, чи охоплювали обов`язки ради як постійного користувача спірної ділянки запобігання конкретному виду засмічення і контролю за її станом; яких дій відповідний обов`язок вимагав у січні 2021 року; чи вчинила їх рада; чи перебуває доведена бездіяльність у причинному зв`язку саме з тією шкодою, яку заявлено до стягнення.

62. Тому, сам лише факт господарської діяльності ЖЕК відповідно до рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22.03.2021 №67 не свідчить про те, що Баришівська селищна рада, якій надано у постійне користування земельну ділянку, не могла порушити власного обов`язку з охорони переданої їй землі.

63. Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №911/2298/21 також звернув увагу, що юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини; за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

64. Ці висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і у цій справі. При цьому, відмова у задоволенні позову до ЖЕК Баришівської селищної ради у справі №911/2298/21 щодо інших земель не може автоматично свідчити про неможливість покладення позадоговірної відповідальності на Баришівську селищну раду як користувача земельної ділянки.

Щодо елементів складу цивільного правопорушення

65. У касаційній скарзі прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2018 у справі №905/2992/16, щодо підстав для стягнення збитків, розрахованих на підставі Методики. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наявності елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для вирішення питання про стягнення збитків.

66. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

67. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

68. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст.1166 ЦК.

69. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК).

70. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

71. Отже, позивач повинен довести протиправність конкретної дії або бездіяльності відповідача, наявність і розмір шкоди, причинний зв`язок. Питання вини вирішується з урахуванням презумпції, передбаченої ч.2 ст.1166 ЦК. Ця презумпція не звільняє позивача від доказування інших елементів делікту.

72. Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 у справі №905/2992/16, на яку посилається скаржник, вказав, що підписання відповідачем акта перевірки без зауважень є достатньою підставою для стягнення збитків, розрахованих на підставі затвердженої Методики.

73. Водночас оскаржувана у цій справі постанова суду апеляційної інстанції не містить дослідження та оцінки обставини підписання акта позапланової перевірки відповідачем із зауваженнями чи без відповідних зауважень або відмови від такого підписання.

74. Суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції обмежився лише наявністю рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22.03.2021 №67 та не дослідив всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для вирішення питання про стягнення збитків.

75. Частина 1 ст.74 ГПК покладає на сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

76. Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

77. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 2, 3 ст.86 ГПК).

78. Суд апеляційної інстанції мав з`ясувати правовий режим відповідної частини земельної ділянки та спосіб її фактичного використання, надати цим обставинам належну правову оцінку, а також перевірити розрахунок розміру шкоди, зокрема, площу земельної ділянки, застосовані коефіцієнти, та встановити, чи наявний причинний зв`язок між обчисленим розміром шкоди і порушенням, яке, на думку прокурора, вчинила безпосередньо Баришівська селищна рада.

79. В оскаржуваній постанові містяться лише загальні твердження про недоведеність шкоди та її розміру. При цьому, не зазначено, які саме показники розрахунку Інспекції були перевірені, в чому полягає їхня помилковість, що саме засвідчує акт №4.2-19/2 стосовно 4,4813 га та чи дозволяють план-схема, огляд і паспорт полігону відокремити протиправне засмічення від передбаченого документами розміщення відходів на відведеній ділянці.

80. Доводи Баришівської селищної ради щодо недопустимості переоцінки доказів на стадії касаційного перегляду є правильними з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, закріплені у ст.300 ГПК. Водночас Верховний Суд зауважує, що доводи скаржника у цій справі не обмежуються лише незгодою з оцінкою доказів, оскільки він вказує на помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм права в частині звільнення ради від притягнення до відповідальності та недослідження всіх елементів, необхідних для притягнення особи до відповідальності.

81. Наведені скаржником постанови Верховного Суду про засади змагальності та стандарт доказування не доводять подібності всіх фактичних обставин, водночас викладені в них висновки про необхідність оцінки у сукупності наявних в матеріалах справи доказів у поєднанні із доводами скаржника про незастосування відповідних норм щодо відшкодування екологічної шкоди безпосередньо стосуються правового підходу, покладеного в основу оскаржуваної постанови апеляційного суду про відмову в задоволенні позову. Тому, доводи скаржника в межах заявленої ним підстави касаційного оскарження Верховний Суд визнає обґрунтованими.

82. Верховний Суд бере до уваги, що прокурор просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, однак висновки суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу відповідальності фактично не отримали перевірки судом апеляційної інстанції, зокрема, в частині посилання на рішення в адміністративних справах, які надалі були скасовані; розмежування між дозволеним розміщенням відходів на сміттєзвалищі та засміченням території, яке підпадає під регулювання Методики №171; оцінки розрахунку та зв`язку встановленого порушення з поведінкою ради.

83. Встановлення цих обставин на стадії касаційного перегляду справи не допускається відповідно до ст.300 ГПК. З огляду на це, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

84. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно, не виходячи за межі предмета спору, визначити обов`язки ради у спірний період, перевірити, чи порушено їх і чи є причинний зв`язок з доведеним засміченням; оцінити статус і дії ЖЕК з урахуванням укладених договорів 2020 року та часу ухвалення рішення №67; перевірити акт, схему, паспорт місця видалення відходів і вихідні дані розрахунку за Методикою №171; викласти мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

86. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

87. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч.4 ст.310 ГПК).

88. Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

89. Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене у цій постанові та залежно від установленого постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому ґрунтовних мотивів його прийняття.

Судові витрати

90. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі №911/2297/21 скасувати.

3. Справу №911/2297/21 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець