Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №922/2161/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

__________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р.м. ХарківСправа №922/2161/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕРА"

доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В."

провизнання зобов`язань за договорами припиненими

за участю представників:

позивача-1 – не з`явився;

позивача-2 – не з`явився;

відповідача – Тренова О.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" та ТОВ "ІВЕРА" звернулися до Господарського суду Харківської області зі спільною позовною заявою до ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.", в якій просять суд:

- визнати припиненим Договір оренди майна від 04.11.2021 №21.83 в частині виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, в зв`язку з неможливістю їх виконання;

- визнати припиненим Договір іпотеки від 23.11.2021, зареєстрований у реєстрі за №4762, в зв`язку з припиненням основного забезпеченого зобов`язання за Договором оренди майна від 04.11.2021 №21.83.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 у справі №922/2161/26 позовну заяву ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" та ТОВ "ІВЕРА" залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 у справі №922/2161/26 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ІВЕРА" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/2161/26.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 у справі №922/2161/26 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №922/2161/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026 о 13:30 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 29.09.2026 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представники позивачів у призначене на 29.09.2026 судове засідання по суті підготовче засідання не з`явилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до електронних кабінетів ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" та ТОВ "ІВЕРА" в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." (орендодавець) та ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" (орендар) був укладений Договір оренди майна (оперативна орендна) від 04.11.2021 №21.83 (далі - Договір оренди). Згідно з його умовами орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування та за плату будівельну опалубку (майно), адреса будівельного майданчику, на який здійснюється переміщення майна, асортимент, вартість оренди (в місяць), кількість якої визначені в Специфікаціях (додатках до Договору), що є невід`ємними частинами цього Договору. Орендар зобов`язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів. Вказане майно передається у тимчасове користування орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт.

У відповідності до пункту 2.1. Договору оренди строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю та діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Для цілей частини першої цього пункту, моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт прийому-передачі).

Згідно з пунктом 2.3. Договору оренди у випадку настання обставин, які унеможливлюють використання орендарем переданого йому в орендне користування майна через обставини, за які орендар не відповідає, орендар зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця протягом однієї доби з моменту настання таких обставин та повернути майно на умовах та в строки, передбачені розділом 5 Договору, якщо сторони не домовляться письмово про інше. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення орендодавця про неможливість користування майном позбавляють орендаря права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від неналежного виконання орендарем умов Договору, в т.ч. від сплати орендних платежів.

Пунктом 4.6. Договору оренди передбачено, що документом, який засвідчує факт та обсяг передачі майна орендарю, є відповідна накладна або акт прийому-передачі, що підписується представниками обох сторін та вручається орендодавцем орендарю в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або в окремій його частині.

Відповідно до пункту 4.8. Договору оренди ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна чи його частини, несе сторона у обсязі та за обставини, що наведені далі, а саме, зокрема, в частині майна, що знаходиться в процесі транспортування орендарем та безпосередньому ним використанні - несе орендар, причому відповідні ризики переходять з моменту фактичного відвантаження майна або його частини на складі орендодавця з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації до моменту повернення майна.

Після закінчення строку дії Договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання), орендар протягом п`яти робочих днів зобов`язаний власними силами та за власний рахунок повернути орендодавцю прийняти в тимчасове користування майно на склад, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 9 (пункт 5.1. Договору оренди).

В пункті 5.7. Договору оренди сторони погодили, що в разі знищення, пошкодження або допущення орендарем значного погіршення стану майна або спеціальної тари (при неможливості відновлення), які унеможливлюють подальшу нормальну експлуатацію майна у відповідності до стандартів Дока, що визначені в Інструкції щодо повернення елементів опалубки "Дока", у т.ч. в зв`язку з діями третіх осіб, орендар зобов`язується відшкодувати вартість такого майна за цінами, визначеними орендодавцем у рахунку (-ках).

У разі втрати майна, в т.ч. у зв`язку з діями третіх осіб, орендар зобов`язується відшкодувати вартість такого майна за цінами визначеними орендодавцем у рахунку (-ках) (підпункт 5.7.1. Договору оренди).

В пункті 7.1. Договору визначені обов`язки орендаря, зокрема, нести ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна, у т.ч. з вини третіх осіб, з моменту його отримання та до моменту його повернення орендодавцю; відшкодувати орендодавцю фактичну вартість майна у разі його втрати, загибелі, пошкодженні або погіршені стану (при неможливості його відновлення) або вартість відновлювального ремонту (у разі можливості його відновити) протягом 15 календарних днів з моменту складання відповідного акту щодо виявлення недоліків при поверненні майна з орендного користування.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань (пункт 10.1. Договору оренди).

Між сторонами була підписана Специфікація елементів опалубки від 09.11.2021 до Договору оренди (Додаток №1), в якій визначено артикул, товар, його кількість та вартість, а також вартість оренди на місяць. Усього товару в Специфікації на загальну суму 4.401.032,57 грн.

Як свідчать матеріали справи на підставі накладних на переміщення від 22.11.2021 №№2865, 2866, 2871, 2872 позивачем-1 ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" було прийнято від відповідача орендоване майно в загальній кількості 2413 одиниць.

В подальшому з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" за Договором оренди між ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." (іпотекодержатель) та ТОВ "ІВЕРА" (іпотекодавець) був укладений Договір іпотеки від 23.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко В.С. та зареєстрований у реєстрі за №4762 (далі - Договір іпотеки). Згідно з його умовами цей договір забезпечує виконання іпотекодавця перед іпотекодержателем згідно умов Договору №21.83. Оренда майна (оперативна оренда) від 04.11.2021, а також усіх додаткових договорів і доповнень до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (основний договір) укладеного між іпотекодержателем та ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" у простій письмовій формі за умовами якого ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" зобов`язане в порядку передбаченому основним договором своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час тимчасового користування будівельною опалубкою та по закінченню строку дії основного договору повернути майно, що передане в оренду згідно з переліком викладеним у специфікаціях елементів опалубки від 09.11.2021 до договору №21.83 Оренди майна (оперативна оренда), а також сплачувати неустойку (пеню, штрафи), відшкодувати іпотекодержателю усі збитки понесені ним внаслідок невиконання ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" умов основного договору в розмірі та у випадках передбачених основним договором, крім цього даним договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги за зобов`язанням по даному договору.

Згідно з пунктом 2 Договору іпотеки у забезпечення виконання зобов`язання в іпотеки було передано:

- однокімнатну квартиру 1032, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, буд. 118, корп. 7, загальною площею 22,1 кв. м, житловою площею 19,7 кв. м;

- двокімнатну квартиру 1239, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, буд. 118, корп. 7, загальною площею 31 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м.

Сторони оцінюють вартість предмета іпотеки на суму 1.061.240,00 грн (пункт 3 Договору іпотеки).

У відповідності до пункту 14 Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" умов Договору від 04.11.2021 №21.83 оренди майна (оперативна оренда), а також усіх додаткових договорів і доповнень до нього, іпотекодержатель має право на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та дія його припиняється на підставах, визначених статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" зазначає, що у зв`язку з проведенням будівельних робіт між ним як поклажодавцем та ТОВ "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" як зберігачем був укладений Договір зберігання з правом користування від 03.01.2022 №3/1/2022-1. За умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно за переліком до Акту приймання-передачі.

За цим Договором ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" на зберігання було передано майно, котре отримано від ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." на підставі Договору оренди.

В подальшому навесні 2022 орендоване за Договором оренди майно було викрадено третіми особами з будівельного майданчика за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4. За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження №12023221200000060 від 12.01.2023.

У подальшому ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" отримало від ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." Вимогу від 08.04.2026 вих. №094 про сплату заборгованості за Договором оренди та повернення орендованого майна в кількості 2413 одиниць.

Разом із тим, позивачі із вказаною вимогою не погоджується та вважають, що Договір оренди в частині виконання зобов`язання з повернення майна підлягає визнанню припиненим, а Договір іпотеки як похідне забезпечувальне зобов`язання - припиненим, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання. Внаслідок чого позивачі звернулися до господарського суду за захистом своїх прав із відповідним позовом.

Заперечуючи проти позиву, відповідач у відзиві зазначив, що умовами Договору оренди передбачений обов`язок орендаря письмово узгоджувати з орендодавцем зміну місця знаходження майна. Тому відсутність будь-яких повідомлень з боку орендаря (позивача-1) щодо переміщення орендованого майна свідчать про порушення умов Договору оренди, а не підставу для припинення зобов`язань. Сам факт крадіжки, на якому ґрунтуються вимоги позивачів, не є підставою для припинення зобов`язань за Договором оренди та, як наслідок, припинення зобов`язань за Договором іпотеки, оскільки умовами Договору оренди чітко визначено, що ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна або його частини, несе орендар. Втрата (викрадення) майна відбулася у період його перебування у володінні позивача-1 як орендаря, який несе обов`язок щодо належного збереження такого майна відповідно до умов Договору оренди. Фактично позивач-1 намагається перекласти ризик втрати майна на відповідача, що суперечить природі орендних правовідносин, звільнитися від обов`язку відшкодування шкоди через формальне посилання на кримінальне провадження, не зважаючи на те, що викрадення майна третіми особами є елементом ризику володіння, який несе орендар, і не трансформує зобов`язання у припинене, а навпаки - породжує обов`язок відшкодування. Окрім цього, позивач-1 не повідомляв відповідача про факт втрати (викрадення) майна у встановленому Договором оренди порядку, а отже неповідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту не заборонений законом. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просять визнати припиненими Договір оренди в частині виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, а також Договору іпотеки у зв`язку з припиненням основного забезпеченого зобов`язання.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань); зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої-третьої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Суд зазначає, що позивач-1 як на підставу своїх позовних вимог посилається на положення статті 607 ЦК України відповідно до якої зобов`язання припиняється неможливістю його виконання.

Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (частина перша статті 607 ЦК України).

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

Оскільки стаття 607 ЦК України регулює відносини між кредитором і боржником, неможливість виконання як підстава припинення зобов`язання означає відсутність у даного конкретного боржника (втрату боржником) можливості виконати зобов`язання.

Стаття 607 ЦК України застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін. Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов`язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов`язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, і іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не в змозі виконати зобов`язання (в зв`язку з дією непереборної сили, простого випадку або діями чи бездіяльністю іншої сторони зобов`язальних правовідносин). Як раз така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.

Суд зазначає, що в даному випадку між позивачем-1 та відповідачем склалися орендні правовідносини на підставі Договору оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування та за плату будівельну опалубку (майно), адреса будівельного майданчику, на який здійснюється переміщення майна, асортимент, вартість оренди (в місяць), кількість якої визначені в Специфікаціях (додатках до Договору), що є невід`ємними частинами цього Договору. Орендар зобов`язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів. Вказане майно передається у тимчасове користування орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт.

Як свідчать матеріали справи на підставі укладеного між сторонами Договору оренди позивач-1 отримав від відповідача орендоване майно в загальній кількості 2413 одиниць, що підтверджується накладними на переміщення від 22.11.2021 №№2865, 2866, 2871, 2872. Дана обставини сторонами не заперечується.

Умовами Договору оренди визначений обов`язок ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" як орендаря, зокрема, нести ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна, у т.ч. з вини третіх осіб, з моменту його отримання та до моменту його повернення орендодавцю (пункт 7.1).

Також у підпункті 7.1.13. пункту 7.1. Договору передбачено, що орендар прийняв на себе зобов`язання відшкодувати орендодавцю фактичну вартість майна у разі його втрати, загибелі, пошкодженні або погіршені стану (при неможливості його відновлення) або вартість відновлювального ремонту (у разі можливості його відновити) протягом 15 календарних днів з моменту складання відповідного акту щодо виявлення недоліків при поверненні майна з орендного користування.

Тобто в Договорі оренди сторони чітко передбачили розподіл ризиків випадкової втрати орендованого майна та відповідальність за його втрату, у т.ч. з вини третіх осіб.

Таким чином, у даному випадку, об`єктивна неможливість виконання позивачем-1 свого зобов`язання з повернення орендованого майна внаслідок його крадіжки третіми особами відсутня, оскільки умовами Договору оренди визначена сторона (орендар), котра відповідає за випадкову загибель, пошкодження або втрату майна.

З огляду на це, положення статті 607 ЦК України, на які посилається позивач-1, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки як вже було зазначено вище головною умовою її застосування, є те, що за обставини, які викликають неможливість виконання, не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання, чого в даному випадку судом не встановлено.

Також суд вважає безпідставними посилання позивачів на положення статті 614 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина друга статті 614 ЦК України).

Отже, виходячи зі змісту статті 614 ЦК України, саме на особу, яка допустила порушення зобов`язання та посилається на відсутність своєї вини, покладається обов`язок довести ті обставини, які свідчать про вжиття нею всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання та про те, що його порушення настало незалежно від її поведінки.

При цьому для застосування положень статті 614 ЦК України недостатньо самого посилання боржника на обставини, які, на його думку, ускладнювали виконання зобов`язання. Підлягає встановленню, які саме конкретні дії були вчинені боржником з метою недопущення порушення, збереження майна та виконання покладеного на нього договором обов`язку.

За таких обставин, саме по собі викрадення майна третіми особами не свідчить про відсутність вини ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" у розумінні статті 614 ЦК України та не є самостійною і безумовною підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання договірного обов`язку щодо повернення майна.

Аналогічна правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.09.2021 у справі №207/3254/18, в якій зазначено, що втрата орендованого майна не припиняє зобов`язання орендаря, а навпаки породжує обов`язок відшкодування збитків. Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, навіть знищення або втрата майна внаслідок дій третіх осіб не звільняє орендаря від відповідальності, якщо ризик такої втрати покладений на нього договором. Верховний Суд також наголошує, що наявність форс-мажорних обставин сама по собі не є підставою для припинення зобов`язання без доведення повної об`єктивної неможливості його виконання

Отже, для звільнення від відповідальності позивач-1 мав довести належними та допустимими доказами, що ним були вжиті всі залежні від нього та об`єктивно можливі за відповідних обставин заходи, спрямовані на збереження орендованого майна, недопущення його втрати та виконання обов`язку щодо його повернення відповідачу.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідальні за збереження майна працівники дійсно виїхали в більш безпечні місця (як на цьому наполягає позивач-1 у позові), їх заміна на інших виявилася неможливою, також виявилось неможливим залучення охорони, переміщення майна в інше безпечне місце чи вжиття інших заходів, спрямованих на його збереження.

Більше того, пунктом 2.3. Договору оренди передбачено, що у випадку настання обставин, які унеможливлюють використання орендарем переданого йому в орендне користування майна через обставини, за які орендар не відповідає, орендар зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця протягом однієї доби з моменту настання таких обставин та повернути майно на умовах та в строки, передбачені розділом 5 Договору, якщо сторони не домовляться письмово про інше. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення орендодавця про неможливість користування майном позбавляють орендаря права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від неналежного виконання орендарем умов Договору, в т.ч. від сплати орендних платежів.

Доказів виконання ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" як орендарем зазначеного договірного обов`язку матеріали справи також не містять.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем-1 не доведено вжиття як орендарем усіх залежних від нього заходів з забезпечення збереження орендованого майна, тоді як умовами Договору оренди прямо передбачено, що ризик його випадкової втрати, у тому числі внаслідок дій третіх осіб, прямо покладено на орендаря. Наведене в свою чергу свідчить, що підстави для звільнення ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" від відповідальності відповідно до положень статті 614 ЦК України у спірних правовідносинах відсутні.

До того ж, сам факт фізичної відсутності майна та неможливості його повернення в натурі не свідчить автоматично про припинення договірного зобов`язання, якщо така неможливість виникла за обставин, ризик настання яких відповідно до умов договору покладено на одну зі сторін.

За таких обставин, неможливість фактичного повернення майна не припиняє зобов`язань ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" за Договором оренди, а зумовлює настання наслідків, прямо передбачених умовами цього договору для випадку втрати орендованого майна.

При цьому, факт подальшої передачі ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" орендованого майна ТОВ "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" на підставі Договору зберігання з правом користування від 03.01.2022 №3/1/2022-1 сам по собі не припиняє та не змінює зобов`язань позивача-1 перед відповідачем за Договором оренди, а також не змінює орендаря у зазначеному зобов`язанні та не породжує для ТОВ "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" погоджений сторонами Договору оренди ризик випадкової втрати майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання припиненим Договору оренди в частині виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, в зв`язку з неможливістю їх виконання, а отже відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, іпотека за своєю правовою природою має акцесорний (додатковий) характер щодо забезпеченого нею основного зобов`язання, а тому вирішення питання про її припинення у зв`язку з припиненням основного зобов`язання безпосередньо залежить від встановлення факту припинення такого забезпеченого зобов`язання.

При цьому Договором іпотеки не встановлено інших умов припинення іпотеки, які б мали місце у спірних правовідносинах.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини щодо іпотеки, а стаття 17 цього Закону визначено підстави її припинення.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" за Договором оренди між ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." (іпотекодержатель) та ТОВ "ІВЕРА" (іпотекодавець) був укладений Договір іпотеки. А отже Договір іпотеки має забезпечувальний характер щодо виконання відповідних зобов`язань позивача-1 за Договором оренди.

Як вже було зазначено вище, правові підстави для визнання припиненим зобов`язання ТОВ "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" за Договором оренди у частині повернення орендованого майна відсутні, а отже, відповідно, не підлягає визнанню припиненим й Договір іпотеки у зв`язку з припиненням основного забезпеченого зобов`язання.

З огляду на це, позовна вимога про визнання припиненим Договором іпотеки також не підлягає задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі .

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ЕЛІТ ФОРМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВЕРА".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "07" жовтня 2026 р.

СуддяН.С. Добреля