Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №922/2896/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2896/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (Україна, 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ЄДРПОУ: 42206328),

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про: стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , про заборгованості за спожиту електричну енергію за період із січня 2026 року по травень 2026 року у сумі 35 687,15 грн, а також 3% річних за період з березня 2026 по травень 2026 у сумі 111,70 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2026 по травень 2026 року у сумі 263,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023, в частині повного та своєчасного розрахунку за електричну енергію.

Крім того, в змісті позову, позивачем сформовано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а саме АТ «Українська залізниця».

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026, справа № 922/2896/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2026 прийнято справу № 922/2896/26 до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. У зазначений строк відповідач мав право подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України. Встановлено позивачу строк у п`ять календарних днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив. У зазначений строк позивач мав право подати суду відповідь на відзив, яка повинна відповідати вимогам статті 166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк у п`ять календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. У зазначений строк відповідач мав право подати суду заперечення, які повинні відповідати вимогам статті 167 ГПК України.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві також не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, ухвала Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 про прийняття справи до розгляду, направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2896/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Виходячи з того, що відповідачу надано достатньо часу для формування відзиву на позовну заяву, втім він не скористався цим правом, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ “Харківенергозбут”, а АТ “Харківобленерго” та АТ “Укрзалізниця” виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»: zbutenergo.kharkov.ua.

Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що 26.12.2023 Фізичною особою-підприємцем Сукова Світлана Вікторівна (далі за текстом – Споживач) було подано до ПраТ «Харківенергозбут) (далі за текстом – Позивач/Постачальник) підписану заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника №1/23П для споживачі з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць (далі за текстом — Комерційна пропозиція №1/23П), Договір про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023 (далі — Договір) вважається укладеним.

В заяві-приєднання зазначено, що вид об`єкта куди постачається електрична енергія за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Жовтнева, 13 (ЕІС - код точки об`єкта - 62Z8802739973265) знаходиться нежитлове приміщення, а споживання електричної енергії за адресою Споживача (адреса об`єкта споживання за якою утворилась заборгованість) здійснювалося не для власного побутового споживання.

При цьому за умовами заяви приєднання, яка слугує невід`ємним додатком до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023, оператором системи, з яким споживач уклав договорів розподілу (передачі) електричної енергії є Акціонерне товариство "Укрзалізниця".

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 та 5.6. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.7 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції №1/23П, яка є додатком до цього Договору.

За умовами п. 4 Комерційної пропозиції № 1/23П, Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді. Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії та розподіленої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати визначається Постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді на визначену прогнозовану ціну (Цпрог). Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий рахунок на попередню оплату. Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу. необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції № 1/23П, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції.

Суд за матеріалами справи встановив, що фізична особа-підприємець Сукова Світлана Вікторівна, з 29.01.2025 року за власним рішенням припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця (тут і далі за текстом - Відповідач, Сукова Світлана Вікторівна).

Як свідчать матеріали справи, Позивачем 29.07.2026 р. було направлено адвокатський запит № 324 до АТ “Укрзалізниця”, з метою надання додаткової інформації по споживачу — Суковій Світлані Вікторівни, у відповідь на який, АТ «Укрзалізниця» зазначила у листі № ЕЕЦ-26/536 від 04.08.2026, що відносини між Суковою Світланою Вікторівною та Оператором системи розподілу АТ «Укрзалізниця» регламентуються Договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 6701200037 від 25.12.2023, що на теперішній час є чинним. Крім того, було надано скан-копію довідки про обсяги розподіленої електричної енергії за період: січень 2026 – травень 2026 по споживачу Сукова С.В. та додатково вказано, що Споживач самостійно шляхом телефонного зв`язку надавала обсяги споживання електричної енергії відповідно до показів засобів обліку електричної енергії.

Згідно з переданими даними від АТ “Укрзалізниця” Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено наступні рахунки за спожиту електричну енергію:

за січень 2026 року відповідачем спожито 555 кВт*год. на суму разом з ПДВ 7 724,77 грн; Рахунок № 610103926119, акт приймання- передачі електричної енергії за січень 2026 було видано нарочно Суковій С.В. 12.02.2026 року, що підтверджується відповідним записом у книзі реєстрації видачі рахунків за січень 2026, актів приймання-передачі електричної енергії за січень 2026 року, рахунків на попередню оплату електричної енергії за березень 2026 року, із підписом Відповідача про їх отримання. Строк оплати рахунку до 19.02.2026 року. Рахунок станом на 01.06.2026 не сплачено.

за лютий 2026 року відповідачем спожито 106 кВт*год. на суму разом з ПДВ 1 686,01 грн; Рахунок № 6101039260219, акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2026 було видано нарочно Суковій С.В. 09.03.2026 року, що підтверджується відповідним записом у книзі реєстрації видачі рахунків за лютий 2026, актів приймання-передачі електричної енергії за лютий 2026 року та рахунків на попередню оплату електричної енергії за квітень 2026 року, із підписом Відповідача про їх отримання. Строк оплати рахунку до 16.03.2026 року. Рахунок станом на 01.06.2026 не сплачено.

за березень 2026 року відповідачем спожито 641 кВт*год. на суму разом з ПДВ 7 792,44 грн; Рахунок № 6101039260319, акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2026 було видано нарочно Суковій С.В. 09.04.2026 року, що підтверджується відповідним записом у книзі реєстрації видачі рахунків за березень 2026, актів приймання-передачі електричної енергії за березень 2026 року та рахунків на попередню оплату електричної енергії за травень 2026 року, із підписом Відповідача про їх отримання. Строк оплати рахунку до 16.04.2026 року. Рахунок станом на 01.06.2026 не сплачено.

за квітень 2026 року відповідачем спожито 1 289 кВт*год суму разом з ПДВ 13 035,38 грн; Рахунок № 6101039260419, акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2026 було видано нарочно Суковій С.В. 11.05.2026 року, що підтверджується відповідним записом у книзі реєстрації видачі рахунків за квітень 2026, актів приймання-передачі електричної енергії за квітень 2026 року та рахунків на попередню оплату електричної енергії за червень 2026 року, із підписом Відповідача про їх отримання. Строк оплати рахунку до 18.05.2026 року. Рахунок станом на 01.06.2026 не сплачено.

за травень 2026 року відповідачем спожито на суму 574 кВт*год. разом з ПДВ 5 448,55 грн; Рахунок № 6101039260519, акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2026 було видано нарочно Суковій С.В. 11.06.2026 року, що підтверджується відповідним записом у книзі реєстрації видачі рахунків за травень 2026, актів приймання-передачі електричної енергії за травень 2026 та рахунків на попередню оплату електричної енергії за липень 2026 року, із підписом Відповідача про їх отримання. Строк оплати рахунку до 18.06.2026 року. Рахунок станом на 01.06.2026 не сплачено.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023 не виконав. За розрахунком позивача за відповідачем рахується заборгованість за електричну енергію за період з січня по травень 2026 в сумі 35 687,15 грн.

Крім того, позивач зазначає, що несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору, стало підставою для нарахування відповідачу 3% річних за період з березня по травень 2026 у сумі 111, 70 грн та інфляційних втрат за період з квітня по травень 2026 у сумі 263,07 грн

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період із січня 2026 року по травень 2026 року у сумі 35 687,15 грн, а також 3% річних за період з березня 2026 по травень 2026 у сумі 111,70 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2026 по травень 2026 року у сумі 263,07 грн по договору про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023, на умовах публічної комерційної пропозиції №1/23П для споживачів із запланованим обсягом споживання до 50 000кВт*год на місяць, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором та Комерційною пропозицією №1/23П строки, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (с).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312).

Відповідно до пунктів 1.2.15 та 3.1.7 ПРРЕЕ, Договір про постачання електричної енергії споживачу за вільними цінами є публічним договором приєднання, зміст якого визначається електропостачальником на основі Типового договору та розміщується на офіційному вебсайті постачальника разом з обраними споживачем комерційними пропозиціями.

Фактом приєднання Відповідача до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, тобто акцептування договору за вільними цінами, відповідно до розділу III ПРРЕЕ, є вчинення ним дій, які засвідчують волевиявлення щодо укладення договору, зокрема підписання та надання електропостачальнику заяви-приєднання.

Із означеного вбачається, що укладення договору на постачання електричної енергії споживачу можливо, в тому числі, шляхом підписання заяви про приєднання.

З урахуванням вище вказаного, суд доходить до висновку, що договір про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023, був укладеним, та ФОП Сукова Світлана Вікторівна, стала споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач у справі, Товариство) на умовах публічної комерційної пропозиції № 1/23П (яка розміщена на офіційному сайті Товариства: zbutenergo.kharkov.ua).

За своєю правовою природою правочин між позивачем та відповідачем є договором постачання електричної енергії споживачу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на факти, які встановив суд, як на момент укладення договору про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023, відповідач діяв як ФОП, про що сторони договору прямо зазначили, тому договір про постачання електричної енергії є господарським.

При цьому, суд, зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Відповідач з 29.01.2025 року за власним рішенням припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця. В той же час суд зазначає, що втрата фізичною особою - підприємцем статусу підприємця не впливає ні на господарський характер договору про постачання електричної енергії споживачу № 1063УЗ від 26.12.2023, ні на господарський характер спірних правовідносин, пов`язаних із виконанням цього договору, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судіів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.01.2026 у справі № 644/8204/21.

Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, а саме: з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої електричної енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції № 1/23П.

Суд також зазначає, що згідно з п. п. 4.12, 4.13 розділу IV «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

В той же час, інформацію щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії ПрАТ "Харківенергозбут" отримує від АТ "Укрзалізниця", як оператора системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку та дані про якого містяться у заяві-приєднання від 26.12.2023. ПрАТ "Харківенергозбут" не має повноважень та не зобов`язано самостійно здійснювати будь-які розрахунки, які стосуються визначення обсягів спожитої споживачем електричної енергії.

В свою чергу, ПрАТ "Харківенергозбут", як електропостачальник, використовуючи валідовані та сертифіковані дані про обсяг розподіленої споживачу електричної енергії, які отримав від оператора системи розподілу (АТ «Укрзалізниця»), здійснює нарахування вартості електричної енергії, застосовуючи відповідний тариф, передбачений умовами договору тощо.

Отже, у разі не згоди з такими обсягами, відповідач має право звернутися з позовною заявою до оператора системи розподілу, з яким у нього укладено відповідний договір про розподіл електричної енергії, який не є предметом дослідження у цій справі.

Ані чинним законодавством України, ані умовами договору не передбачено права Постачальника електричної енергії не враховувати чи ставити під сумнів обсяги спожитої електричної енергії по споживачу, які передаються йому оператором системи розподілу, адміністратором комерційного обліку.

Як встановлено судом, для підтвердження обсягу спожитої електричної енергії відповідачем за період з січня по травень 2026, позивачем було отримано від Акціонерного товариства «Укрзалізниця» скан-копію довідки про обсяги розподіленої електричної енергії за період: січень 2026 – травень 2026 по споживачу Сукова С.В. (а. с. 47, том 1)

Таким чином, суд рахує, що розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію січень – травень 2026, проведено позивачем на підставі отриманих у відповідності до наведених вище вимог законодавства України, даних комерційного обліку від оператора системи розподілу - АТ "Укрзалізниця".

Згідно з переданими даними від Акціонерного товариства «Укрзалізниця», позивачем сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту (розподілену) електричну енергію за період з січня по травень 2026. Судом також встановлено, що рахунки на оплату електричної енергії за період з січня по травень 2026 та акти приймання-передавання електричної енергії за період з січня по травень 2026 отримувались відповідачем особисто, що підтверджується відповідними записами у книзі реєстрації видачі рахунків, актів приймання-передачі електричної енергії, рахунків на передоплату електричної енергії (а.с. 34 – 36, том 1).

За встановленими матеріалами справи обставин, судом встановлено, що позивачем було виконано всі свої зобов`язання за договором, що зумовлює виникнення у відповідача, як споживача, зустрічного обов`язку – сплати спожитої електричної енергії за період з січня по травень 2026, в порядку і на умовах, визначених договором - до 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий рахунок на попередню оплату (пункт 4 Комерційної пропозиції № 1/23П).

Доказів того, що відповідач виконав в повному обсязі свої зобов`язання зі сплати відпущеної за період з січня по травень 2026 електричної енергії, матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із об`ємом відпущеної цьому періоді електричної енергії, або з розміром нарахованої за цю послугу - грошових коштів.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 35 687,15 грн.

Відсутність вчасної оплати виставлених рахунків, є порушенням з боку відповідача, як умови договору, а так і норм законодавства України, та є підставою для нарахування постачальником, в тому числі 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1/23П, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та 4 даної комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, про те, що з огляду на вимоги статей 79, 86, частини 5 статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

Суд, перевіривши періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятору системи «Ліга», з урахуванням проведених відповідачем сплат за спожиту електричну енергію, вважає нарахування 3% річних та інфляційних втрат арифметично вірним, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з березня 2026 по травень 2026 у сумі 111,70 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2026 по травень 2026 року у сумі 263,07 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Сукової Світлани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (Україна, 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за період із січня 2026 року по травень 2026 року у сумі 35 687,15 грн на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (Україна, 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість по нарахуванням 3% річних за період з березня 2026 по травень 2026 у сумі 111,70 грн., інфляційні втрати за період з квітня 2026 по травень 2026 року у сумі 263,07 грн. та судовий збір у сумі 2 662 грн. 40 коп. на ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_3 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" жовтня 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко