Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №914/2384/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 914/2384/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельт Капітал», смт Куликів Львівського району Львівської області

про стягнення 4 563 304,75 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Михальчук В.О.;

від відповідача: Іванов О.О.;

Хід розгляду справи.

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельт Капітал» про стягнення 4 563 304,75 грн збитків.

Ухвалою суду від 31.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання 31.07.2026.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява адвоката Іванова О.О. про вступ у справу як представника відповідача.

07.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів (вх. № 22259/26).

10.08.2026 відповідач подав клопотання вх. № 22377/26 про витребування доказів.

12.08.2026 позивач подав відповідь на відзив.

13.08.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 08.09.2026 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання вх. № 22259/26 від 07.08.2026 та вх. № 22377/26 від 10.08.2026 та відклав підготовче засідання на 01.10.2026.

01.10.2026 представники сторін подали спільну заяву (вх. № 27740/26), у якій зазначили, що не заперечують проти закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті в цьому ж судовому засіданні. Суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та за згодою учасників справи розпочав розгляд справи по суті в цьому ж судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

В судовому засіданні 01.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено чотири договори про закупівлю робіт: № 348/23 від 27.06.2023 (капітальний ремонт теплових мереж від ВТ-5 до ВТ-7 на вул. Даньшина, 1 в м. Луцьку, ціна 2 087 081,93 грн з ПДВ), № 349/23 від 27.06.2023 (реконструкція теплових мереж від ВТ-22 на просп. Відродження, 20 до ВТ-28 на просп. Відродження, 16 в м. Луцьку, ціна 3 392 967,74 грн з ПДВ), № 231/24 від 29.04.2024 (капітальний ремонт теплових мереж від ВТ-31 на просп. Відродження, 11 до ВТ-29 на просп. Відродження, 9 в м. Луцьку, ціна 5 850 000,00 грн з ПДВ) та № 263/24 від 24.05.2024 (реконструкція теплової мережі від ВТ-5 на просп. Перемоги, 12 до ВТ-66 на просп. Перемоги, 13а в м. Луцьку, ціна 22 996 277,53 грн з ПДВ).

У всіх договорах сторони погодили динамічну договірну ціну.

На думку позивача, динамічна договірна ціна покладає на підрядника обов`язок під час розрахунків за виконані роботи підтверджувати фактичні витрати на придбання матеріальних ресурсів, а відповідно до Розділу VI Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (далі - Настанова), вартість прямих витрат за динамічної договірної ціни визначається виключно за фактичними витратами підрядника з урахуванням даних його бухгалтерського обліку.

Західний офіс Держаудитслужби провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2021 по 30.09.2025 (акт ревізії від 02.03.2026 № 131306-24/10, далі - акт ревізії) та зустрічну звірку у відповідача, під час якої встановив, що відповідач включив до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в вартість будівельних матеріалів (труб, відводів, комплектів ізоляції тощо) за цінами, вищими за фактичні ціни їх придбання за даними бухгалтерського обліку підрядника по оборотно- сальдових відомостях.

Відповідно до розрахунку позивача сума завищення становить: за договором № 231/24 (акт № 1 за вересень 2024 року) - 373 218,01 грн; за договором № 263/24 (акт № 1 за листопад 2024 року) - 2 710 800,19 грн, (акт № 2 за вересень 2025 року) - 848 246,90 грн; за договором № 348/23 (акт № 1 за грудень 2023 року) - 74 344,70 грн; за договором № 349/23 (акт № 1 за грудень 2023 року) - 556 694,94 грн, а всього 4 563 304,75 грн.

Позивач кваліфікує зазначену суму як реальні збитки та просить стягнути її на підставі статей 22, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України. Позивач також повідомив суд у порядку частини 4 статті 80 ГПК України, що звернувся до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою від 08.07.2026 № 2628/08 про проведення будівельно-технічної експертизи, та зобов`язався подати висновок експерта після його отримання. Претензії від 26.05.2026 відповідач залишив без задоволення.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що підписання актів форми № КБ-2в без зауважень не позбавляє замовника права доводити завищення вартості матеріалів; що різниця між ціною закупівлі та ціною в актах не є економією підрядника в розумінні статті 845 Цивільного кодексу України; що відповідач не підтвердив понесення транспортних витрат. Щодо крана кульового DN150 позивач визнав, що цей матеріал придбаний ДКП «Луцьктепло» та переданий підряднику відповідно до пункту 1.2 договору № 349/23 за актом приймання-передачі матеріалів і обладнання.

Щодо заперечень про подвійне врахування окремих позицій позивач зазначив, що саме з метою усунення арифметичних неточностей, співставлення актів передачі матеріалів та остаточного підтвердження розміру майнової шкоди ним ініційовано проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Правова позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. Зазначив, що роботи за всіма договорами виконано, прийнято замовником за актами форми № КБ-2в і довідками форми № КБ-3 без зауважень та оплачено, тому зобов`язання припинені виконанням (стаття 599 Цивільного кодексу України). Ціни матеріальних ресурсів в актах відповідають договірним цінам (додаток № 2 до кожного договору), які склав та затвердив сам замовник.

За пунктом 3.5 договорів № 348/23, № 349/23 та пунктом 3.3 договорів № 231/24, № 263/24 договірна ціна є динамічною і може змінюватися в бік зменшення лише за взаємною згодою сторін, однак таких змін сторони не вносили.

Відповідач вказує, що пункт 6.3 Настанови передбачає розрахунок прямих витрат за динамічної договірної ціни виходячи з цін ресурсів, прийнятих у договірній ціні, а положень про визначення вартості матеріалів за даними бухгалтерського обліку підрядника Розділ VI Настанови не містить. Посилається на право підрядника на ощадливе ведення робіт (стаття 845 Цивільного кодексу України) та на відсутність доказів погіршення якості робіт.

Також відповідач вважає розрахунок позивача методологічно хибним, оскільки облікова ціна придбання не включає транспортних і заготівельно-складських витрат, які відповідно до пунктів 4.9, 4.13 Настанови входять до вартості матеріальних ресурсів.

Звертає увагу на включення до розрахунку крана кульового DN150 у кількості 2 шт. на суму 48 810,24 грн з ПДВ, який є матеріалом поставки замовника і вартість якого виключена з оплати у довідці форми № КБ-3; на нульові облікові ціни за окремими позиціями, подвійне врахування позицій в акті за листопад 2024 року за договором № 263/24 та арифметичні розбіжності; на те, що оборотно-сальдові відомості, покладені в основу розрахунку, не підписані посадовими особами відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вельт Капітал» (підрядник) укладено договори про закупівлю робіт № 348/23 від 27.06.2023, № 349/23 від 27.06.2023, № 231/24 від 29.04.2024 та № 263/24 від 24.05.2024 (далі Договори), предметом яких є виконання підрядником робіт з капітального ремонту та реконструкції теплових мереж у м. Луцьку на зазначених вище об`єктах.

Пунктом 3.5 Договорів № 348/23, № 349/23 та пунктом 3.3 Договорів № 231/24, № 263/24 сторони погодили, що договірна ціна є динамічною і може змінюватися в сторону зменшення за взаємною згодою сторін/

Договірні ціни оформлено додатком № 2 до кожного з Договорів.

Пунктом 1.2 Договорів № 348/23 та № 349/23 передбачено виконання робіт з використанням матеріалів замовника, які передаються підряднику за актами передачі матеріалів.

Роботи за Договорами виконано та прийнято замовником за актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в і довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3 за грудень 2023 року (Договори № 348/23, № 349/23), вересень 2024 року (Договір № 231/24), листопад 2024 року та вересень 2025 року (Договір № 263/24), які підписані уповноваженими представниками обох сторін без зауважень. Позивач оплатив виконані роботи, що сторони не заперечують.

Довідка форми № КБ-3 за грудень 2023 року за Договором № 349/23 містить рядок «Виключається вартість матеріальних ресурсів поставки замовника (без ПДВ)» на суму 1 709 266,36 грн.

Західний офіс Держаудитслужби провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДКП «Луцьктепло» за період з 01.10.2021 по 30.09.2025, за результатами якої склав акт ревізії від 02.03.2026 № 131306-24/10. Під час ревізії проведено зустрічну звірку у ТОВ «Вельт Капітал», результати якої оформлено довідкою від 19.02.2026 № 131306-24/7. В акті ревізії зазначено про завищення вартості матеріальних ресурсів в актах форми № КБ-2в за спірними Договорами, обчислене як різниця між ціною матеріалу в акті та ціною за даними бухгалтерського обліку підрядника (оборотно-сальдові відомості по рахунку 205).

26.05.2026 позивач надіслав відповідачу претензії № 2029/08, № 2030/08, № 2034/08, № 2035/08 з вимогою відшкодувати шкоду. Представник відповідача листом залишив претензії без задоволення. Листом від 16.06.2026 № 2245/08 позивач надав відповідачу копію акта ревізії (в частині, що стосується ТОВ «Вельт Капітал») та розрахунку завищення вартості матеріалів.

Станом на день ухвалення рішення висновку експерта за заявою позивача від 08.07.2026 № 2628/08 до суду не подано.

Оцінка суду.

Щодо предмета доказування та меж розгляду.

Предметом спору у цій справі є вимога замовника про стягнення з підрядника 4 563 304,75 грн як реальних збитків, завданих, на думку позивача, неналежним виконанням договорів будівельного підряду, яке полягало у включенні до актів форми № КБ-2в вартості матеріальних ресурсів за цінами, вищими за ціни їх придбання підрядником.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач обрав спосіб захисту у вигляді відшкодування збитків (пункт 8 частини 2 статті 16, стаття 22 Цивільного кодексу України).

Тому для правильного вирішення спору суд має з`ясувати: 1) чи вчинив відповідач порушення договірного зобов`язання або вимог законодавства, тобто чи є його поведінка протиправною; 2) чи зазнав позивач збитків і в якому розмірі; 3) чи існує причинний зв`язок між поведінкою відповідача та збитками; 4) чи є вина відповідача.

Щодо правової природи спірних правовідносин та порядку визначення ціни робіт.

Укладені сторонами Договори за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду, укладеними за результатами процедур публічних закупівель, відносини за якими регулюються главою 61 Цивільного кодексу України, Законом України «Про публічні закупівлі» та умовами Договорів.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Відповідно до частин 1, 2 статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 845 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Настанова з визначення вартості будівництва, затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (далі - Настанова), згідно з абзацом другим пункту 1.1 є обов`язковою для визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Відповідно до пункту 6.3 Настанови за динамічної договірної ціни прямі витрати при визначенні вартості виконаних робіт розраховуються на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та цін ресурсів, прийнятих в договірній ціні; компенсація підряднику витрат, спричинених зростанням вартості матеріально-технічних ресурсів, здійснюється у складі вартості цих ресурсів за поточними цінами відповідно до умов, передбачених договором підряду.

Згідно з пунктом 6.4 Настанови вартість матеріальних ресурсів у складі прямих витрат при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт визначається на підставі виконаних обсягів робіт, нормативних витрат матеріальних ресурсів та їх уточненої вартості.

Відповідно до абзацу третього пункту 4.9 Настанови поточні ціни на матеріальні ресурси для об`єкта будівництва визначаються франко-приоб`єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру враховують такі елементи вартості: 1) відпускну ціну (в тому числі, вартість тари, упаковки і реквізиту та вартість вантажних робіт); 2) вартість транспортування; 3) заготівельно-складські витрати.

Пунктом 6.16 Настанови передбачено, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у кошторисах виконаних робіт, які були оформлені та оплачені у попередні періоди, безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з дати виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності.

Щодо загальних умов відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (частина 2 статті 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності. Для її застосування необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки боржника, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Обов`язок довести наявність збитків та їх розмір, протиправність поведінки заподіювача і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача, тоді як відповідач має довести відсутність своєї вини.

Такі правові висновки неодноразово викладав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21 (пункти 5.11 - 5.17), від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 (пункти 5.7, 5.11), від 22.10.2024 у справі № 905/18/23, а також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 (пункти 8.58 - 8.60).

У постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розглядаючи спір про стягнення із контрагента за договором збитків у вигляді завищення ціни, встановленого актом ревізії Держаудитслужби, також зазначила, що майнові втрати замовника у вигляді різниці між ціною, завищеною внаслідок неправомірної поведінки контрагента, та належною ціною можуть вважатися збитками в розумінні цивільного законодавства, однак підлягають відшкодуванню лише за умови доведення замовником наявності і розміру таких збитків, неправомірності поведінки контрагента та причинного зв`язку (пункти 8.73, 8.74).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо протиправності поведінки відповідача.

Протиправність поведінки у договірних відносинах полягає у порушенні боржником конкретного обов`язку, встановленого договором або законом. Обґрунтовуючи протиправність поведінки відповідача, позивач стверджує, що за динамічної договірної ціни вартість матеріальних ресурсів у розрахунках за виконані роботи повинна визначатися виключно за фактичними цінами їх придбання підрядником, підтвердженими даними його бухгалтерського обліку, а включення до актів форми № КБ-2в вищих цін є порушенням умов Договорів і вимог Настанови.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Насамперед позивач не зазначив, яким саме пунктом Договорів на підрядника покладено обов`язок визначати вартість матеріальних ресурсів в актах форми № КБ-2в за фактичними цінами їх придбання за даними бухгалтерського обліку, або обов`язок підтверджувати замовнику ціни придбання матеріалів первинними документами (видатковими накладними тощо). Такої умови суд у Договорах не встановив.

Відповідний обов`язок позивач виводить із самого лише факту погодження сторонами динамічної договірної ціни.

Однак динамічний характер договірної ціни означає лише те, що вона може уточнюватися у випадках і в порядку, визначених договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України, Розділ I Настанови). Сторони у пункті 3.5 Договорів № 348/23, № 349/23 та пункті 3.3 Договорів № 231/24, № 263/24 погодили, що договірна ціна може змінюватися в сторону зменшення за взаємною згодою сторін. Отже, зменшення ціни за Договорами могло відбутися лише шляхом досягнення сторонами відповідної згоди, а не шляхом одностороннього перерахунку вартості вже прийнятих та оплачених робіт після завершення їх виконання. Доказів того, що позивач під час виконання робіт ініціював уточнення вартості матеріальних ресурсів чи зменшення договірної ціни, а відповідач безпідставно ухилявся від цього, матеріали справи не містять.

Не підтверджує позиції позивача і Настанова, на яку він посилається. Пункт 6.3 Настанови прямо передбачає, що за динамічної договірної ціни прямі витрати при визначенні вартості виконаних робіт розраховуються виходячи з цін ресурсів, прийнятих в договірній ціні, а компенсація підряднику зростання вартості ресурсів здійснюється відповідно до умов договору. Пункт 6.4 Настанови оперує поняттям уточненої вартості матеріальних ресурсів, але не ототожнює її з обліковою ціною придбання матеріалів конкретним підрядником і не встановлює обов`язку визначати вартість матеріальних ресурсів за даними бухгалтерського обліку підрядника. Положення, яке позивач наводить у позовній заяві як зміст Розділу VI Настанови (про визначення вартості прямих витрат «виключно за фактичними витратами підрядника з урахуванням даних бухгалтерського обліку, видаткових накладних»), у тексті Настанови відсутнє.

Не свідчить на користь позивача і пункт 6.16 Настанови, на який, за доводами відповідача, послався орган державного фінансового контролю. Ця норма передбачає уточнення вартості виконаних робіт у разі виявлення безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва. Проте позивач не довів, що визначення вартості матеріальних ресурсів за цінами, прийнятими у затверджених ним договірних цінах, є порушенням порядку визначення вартості будівництва. Розбіжність між сторонами щодо змісту обов`язків підрядника за динамічної договірної ціни не є безперечною помилкою у розумінні цього пункту.

Суд також враховує, що ціни матеріальних ресурсів, відображені в актах форми № КБ-2в, позивач не оспорив як такі, що перевищують ціни, прийняті у договірних цінах, які є додатками № 2 до Договорів і були погоджені самим замовником.

Акти форми № КБ-2в і довідки форми № КБ-3 підписано обома сторонами без зауважень. Суд погоджується з позивачем, що підписання замовником актів без зауважень саме по собі не позбавляє його права доводити безпідставне завищення вартості робіт (у тому числі виявлене згодом органом державного фінансового контролю). Водночас таке завищення має бути доведене саме як відступ від умов договору або обов`язкових правил визначення вартості, а не як різниця між погодженою договірною ціною та собівартістю матеріалів для підрядника.

Крім того, вартість матеріального ресурсу у складі вартості будівельних робіт та облікова ціна придбання запасів підрядником не є тотожними величинами. Як зазначено вище, згідно з пунктом 4.9 Настанови поточні ціни на матеріальні ресурси визначаються франко-приоб`єктний склад будівельного майданчика і, крім відпускної ціни, враховують вартість транспортування та заготівельно-складські витрати. Тому сама по собі різниця між ціною матеріалу в акті форми № КБ-2в та його обліковою ціною придбання за оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 205 не свідчить про порушення підрядником порядку визначення вартості виконаних робіт. Посилання позивача на те, що відповідач не підтвердив транспортних витрат первинними документами, суд відхиляє, оскільки обов`язок доведення протиправності поведінки відповідача та розміру збитків покладено на позивача, а не на відповідача.

Слід зважити і на те, що навіть якщо фактичні витрати підрядника на придбання матеріалів виявилися меншими, ніж передбачалося договірною ціною, частина 2 статті 845 Цивільного кодексу України зберігає за підрядником право на оплату роботи за ціною, встановленою договором, якщо замовник не доведе, що отримане заощадження зумовило погіршення якості роботи. Наведена норма не пов`язує право підрядника на заощадження із застосуванням новітніх технологій чи раціоналізаторських пропозицій, як стверджує позивач.

Позивач не стверджував і не доводив, що виконані роботи мають недоліки або що їх якість погіршилася. Сам факт придбання підрядником матеріалів за нижчими цінами за умови якісного виконання робіт не є порушенням зобов`язання.

Водночас суд не погоджується і з доводом відповідача про те, що підписання актів та оплата робіт самі по собі припинили зобов`язання і виключають будь-які вимоги замовника (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Належність виконання зобов`язання якраз і є предметом спору, тому підписання актів не виключає можливості відшкодування збитків у разі доведення порушення. Однак у цій справі такого порушення позивач не довів.

Отже, позивач не довів протиправності поведінки відповідача, тобто порушення ним конкретного обов`язку, встановленого Договорами або законодавством.

Щодо доказового значення акта ревізії.

Основним доказом на підтвердження позовних вимог позивач визначає акт ревізії Західного офісу Держаудитслужби від 02.03.2026 № 131306-24/10 та складений на його основі розрахунок завищення вартості матеріалів.

Відповідно до статей 76- 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи; наявність обставини вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що акт ревізії не є документом, який створює правові наслідки для суб`єкта інспектування, а є документом, що фіксує певні факти і обставини; він може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України, однак не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається; такий акт оцінюється судом на загальних підставах, окремо та в сукупності з іншими доказами, зокрема шляхом співставлення доказів позивача і відповідача (пункти 8.16 - 8.19, 8.64 - 8.69, 8.78).

Акт ревізії складено за результатами заходу державного фінансового контролю щодо ДКП «Луцьктепло». Відповідач об`єктом контролю не був, а результати зустрічної звірки, проведеної у нього, оформлено довідкою, яка, за доводами відповідача, не спростованими позивачем, ґрунтується на оборотно-сальдових відомостях, не підписаних посадовими особами відповідача.

Суд оцінює акт ревізії як письмовий доказ, що фіксує позицію контролюючого органу щодо наявності завищення вартості матеріалів.

Однак висновок про завищення в акті ревізії зроблено на підставі тлумачення Настанови, якого суд з наведених вище підстав не поділяє, та за методикою, яка не враховує складових вартості матеріальних ресурсів, визначених пунктом 4.9 Настанови, а також джерела походження окремих матеріалів (матеріали поставки замовника). За таких обставин акт ревізії, оцінений у сукупності з іншими доказами у справі, не є достатнім доказом протиправності поведінки відповідача та розміру завданих позивачу збитків.

Щодо наявності та розміру збитків.

Позивач не довів розміру заявлених збитків належними, достовірними та достатніми доказами, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Так, до розрахунку за Договором № 349/23 включено позицію «кран кульовий фланцевий повнопрохідний, діаметр 150 мм» у кількості 2 шт. за ціною в акті 20 337,60 грн та ціною за даними бухобліку 0,00 грн на суму 48 810,24 грн з ПДВ.

У відповіді на відзив позивач визнав, що цей матеріал придбаний ним самим та переданий підряднику за актом приймання-передачі відповідно до пункту 1.2 Договору № 349/23. Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Довідка форми № КБ-3 за грудень 2023 року за Договором № 349/23 містить рядок про виключення з оплати вартості матеріальних ресурсів поставки замовника на суму 1 709 266,36 грн. Позивач не довів, що оплатив відповідачу вартість зазначеного крана, а отже, і що в цій частині зазнав будь-яких майнових втрат. Твердження позивача у відповіді на відзив про те, що відповідач повторно пред`являв до оплати вартість матеріалів замовника, спростовуються підписаною сторонами довідкою форми № КБ-3.

Позивач також не спростував доводів відповідача про нульові облікові ціни за іншими позиціями розрахунку, зокрема, кран кульовий фланцевий повнопрохідний 100 мм за Договором № 263/24 на суму 18 144,00 грн з ПДВ, , за якими до збитків віднесено повну вартість матеріалу, без з`ясування того, чи придбавав підрядник цей матеріал на іншому рахунку обліку чи отримав його від замовника; про подвійне відображення позицій в акті за листопад 2024 року за Договором № 263/24 (кран кульовий фланцевий повнопрохідний 80 мм у кількості 4 шт. на суму 34 682,64 грн з ПДВ; опори нерухомі 159/250 мм та 159/200 мм з однаковою ціною та кількістю), а також про арифметичні розбіжності. Зокрема, сума складових розрахунку, наведених у позовній заяві (373 218,01 + 2 710 800,19 + 848 246,90 + 74 344,70 + 556 694,94), становить 4 563 304,74 грн і не збігається з ціною позову.

Більше того, у відповіді на відзив позивач фактично визнав, що його розрахунок потребує усунення арифметичних неточностей, співставлення актів передачі матеріалів та остаточного підтвердження розміру майнової шкоди за результатами судової будівельно-технічної експертизи. Тобто сам позивач визнав, що поданих ним доказів недостатньо для достовірного встановлення розміру збитків.

Висновку експерта, про намір подати який позивач повідомив у порядку частини 4 статті 80 ГПК України, до суду не надійшло, клопотання про призначення судової експертизи позивач не заявляв.

Водночас представник позивача 01.10.2026 разом із представником відповідача подав спільну заяву про закриття підготовчого провадження та розгляд справи по суті в цьому ж судовому засіданні, тобто погодився на вирішення спору за наявними у справі доказами. Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі неподанням доказів.

Суд не може самостійно розраховувати збитки замість позивача, на якого частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України покладено обов`язок доведення їх розміру, а за наявності встановлених вище помилок і неточностей розрахунку позивача суд позбавлений можливості визначити, яка частина заявленої суми (якщо така є) відповідає дійсним втратам позивача.

Ця справа відрізняється від справи № 905/18/23, у якій Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 скасував рішення судів про відмову у стягненні з підрядника збитків, оскільки висновком будівельно-технічної експертизи було встановлено, що обсяги і вартість фактично виконаних робіт не відповідають обсягам і вартості, зазначеним в актах форми № КБ-2в і довідках форми № КБ-3. У цій справі позивач не стверджує про невиконання відповідачем обсягів робіт, а спір стосується ціни матеріальних ресурсів, висновку експерта щодо вартості виконаних робіт у справі немає.

Щодо причинного зв`язку та вини.

Оскільки позивач не довів протиправності поведінки відповідача та розміру збитків, відсутні і підстави для висновку про наявність причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заявленими втратами позивача. Вартість робіт, у тому числі матеріальних ресурсів, визначено на підставі договірних цін, затверджених самим замовником, акти прийнято та оплачено замовником за його власним волевиявленням. За відсутності доведених протиправної поведінки, збитків і причинного зв`язку питання про вину відповідача (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України) не має самостійного значення для вирішення спору.

За відсутності доведених протиправної поведінки, збитків і причинного зв`язку питання про вину відповідача (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України) не має самостійного значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, окремо та в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів протиправності поведінки відповідача, наявності та розміру завданих збитків, а також причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заявленими збитками, тобто наявності складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 4 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.