Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №911/433/25 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/433/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження монтаж»

про стягнення 709 606,36 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників:

від позивача: Пясецький Д.В.;

від відповідача:не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження монтаж» про стягнення 709 606,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2025 відкрито провадження у справі № 911/433/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 911/433/25 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025провадження у справі № 911/433/25 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі Київського окружного адміністративного суду № 320/8995/24, зобов`язано сторін повідомити про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 911/433/25.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2026 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.05.2026.

За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував. Сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні у них докази.

На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/433/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2026. У судовому засіданні 15.06.2026 розгляд справи відкладався на 01.07.2026.

У судовому засіданні 01.07.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився, в ході розгляду справи позов заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 01.07.2026 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження монтаж» про стягнення 709 606,36 грн., з яких 498 703,37 грн. основного боргу, 107 403,87 грн. пені, 30 510,52 грн. трьох процентів річних та 72 988,60 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження монтаж» (Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 3467-ПСО (ТКЕ)-17 (далі - Договір). До Договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 21.10.2022, № 2 від 31.10.2022, № 3 від 16.02.2023 та № 4 від 21.04.2023.

За умовами Договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачу природний газ, а Споживач - прийняти його та оплатити на умовах Договору.

Пунктом 2.1 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.10.2022 Споживачем замовлено фіксований обсяг І природного газу на лютий 2023 року в розмірі 72,541 тис. куб. м. Обсяг ІІІ природного газу за Договором Споживачем не замовлявся.

Пунктом 2.2.1 Договору визначено, що Обсяг І (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІІ (фіксований) призначений для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та інших визначених Договором споживачів, а Обсяг ІІ - для потреб, відмінних від тих, що забезпечуються за рахунок Обсягів І та ІІІ.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що Обсяг ІІ визначається як різниця між загальним замовленим обсягом природного газу на відповідний розрахунковий період та сумою фіксованих Обсягів І та ІІІ. Відповідно до пункту 2.2.3 Договору фіксовані Обсяги І та ІІІ не можуть перевищувати обсягів, затверджених Мінрегіоном і зазначених у пункті 2.1 Договору. Згідно з пунктом 2.2.4 Договору відповідальність за використання природного газу відповідно до його призначення несе Споживач.

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що перегляд та коригування замовлених обсягів природного газу може відбуватися шляхом підписання додаткової угоди. Як зазначає позивач, додаткової угоди про зміну фіксованого обсягу газу на лютий 2023 року сторони не укладали.

Приймання-передача природного газу оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.5 Договору). За змістом підпунктів 3.5.1, 3.5.2 Договору Споживач надає передбачені Договором дані, а Постачальник на підставі отриманих даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи готує та надає Споживачу акт за відповідний розрахунковий період.

Підпунктом 3.5.4 Договору встановлено, що у разі неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, або наявності розбіжностей між даними Споживача та даними щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи обсяг спожитого природного газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних цієї платформи і переданим у власність Споживачу. Вартість поставленого газу в такому разі визначається з урахуванням цін, передбачених розділом 4 Договору.

Згідно з розділом 4 Договору ціна газу для Обсягу І становить 7 583,89 грн. за 1000 куб. м з урахуванням податку на додану вартість і тарифу на транспортування, а ціна газу для Обсягу ІІ становить 38 489,39 грн. за 1000 куб. м з урахуванням податку на додану вартість і тарифу на транспортування.

Розділом 5 Договору сторони погодили, що 70 відсотків вартості фактично переданого природного газу сплачується до останнього числа місяця, наступного за місяцем постачання. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків вартості газу. У разі відсутності акта фактична вартість використаного газу розраховується відповідно до підпункту 3.5.4 Договору. Пунктом 6.2 Договору на Споживача покладено обов`язок самостійно контролювати використання природного газу та своєчасно оплачувати його вартість.

Як зазначає позивач, протягом листопада-грудня 2022 року, січня-березня 2023 року він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 156 380,05 грн. Сторони підписали акти приймання-передачі газу за листопад і грудень 2022 року, січень та березень 2023 року. Акт приймання-передачі за лютий 2023 року відповідач не підписав.

Факт споживання природного газу відповідачем у лютому 2023 року позивач підтверджує відомостями інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи про остаточну алокацію відборів відповідача та листом Оператора газотранспортної системи від 27.12.2024 № ТОВВИХ-24-20281 щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ000156EFO000G.

Згідно з наведеними даними у лютому 2023 року відповідач спожив 92,47877 тис. куб. м природного газу. З цього обсягу 72,541 тис. куб. м становить погоджений Обсяг І, а 19,93777 тис. куб. м - обсяг, що перевищує фіксований ліміт. Позивач відніс перевищення до Обсягу ІІ та визначив вартість газу відповідно до ціни, встановленої Договором для такого обсягу.

За твердженням позивача, з урахуванням здійснених відповідачем оплат заборгованість за поставлений у лютому-березні 2023 року природний газ становить 498 703,37 грн. У зв`язку з простроченням оплати позивач також нарахував відповідачу 107 403,87 грн. пені, 30 510,52 грн. трьох процентів річних та 72 988,60 грн. інфляційних втрат.

26.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Київським окружним адміністративним судом справи № 320/8995/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження монтаж» до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

У справі Київського окружного адміністративного суду № 320/8995/24 ТОВ «Ресурсозбереження монтаж» оскаржував протиправну бездіяльність Мінінфраструктури стосовно невнесення змін до фіксованого обсягу природного газу за лютий 2023 року та просив зобов`язати Мінінфраструктури внести зміни до фіксованого обсягу природного газу за лютий 2023 року для ТОВ «Ресурсозбереження Монтаж», шляхом збільшення фіксованих обсягів природного газу на 19,93777 тис. м. куб.

Підставою звернення до адміністративного суду стало те, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2022 № 1400 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади», яка набрала чинності 20.12.2022, постанова Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 року № 197 «Про затвердження Положення про Міністерство розвитку громад та територій України» (зі змінами) втратила чинність з 19.02.2023, механізм перегляду замовлених обсягів природного газу було фактично зупинено.

Тобто, з 19.02.2023 припинила здійснювати свою діяльність Комісія Мінрегіону з питань визначення та затвердження фіксованих обсягів природного газу для виробників теплової енергії, що мають намір придбавати природний газ у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в умовах покладання на нього спеціальних обов`язків.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що був позбавлений можливості внести коригування фіксованого обсягу природного газу за лютий 2023 року, що призвело до висновків позивача про перевищення відповідного фіксованого обсягу природного газу за лютий 2023 року на 19,93777 тис. м. куб. та проведення нарахування вартості такого природного газу за вартістю, визначеною для Обсягу ІІ (по 38 489,39 грн. за 1000 куб. м), що суттєво перевищує вартість, передбачену для фіксованого обсягу (7 583,89 грн. за 1000 куб. м).

Предметом спору у справі № 911/433/25 є стягнення коштів за ті самі 19,93777 тис. м. куб. природного газу поставленого позивачем відповідачу у лютому 2023 року відповідно до Договору № 3467-ПСО(ТКЕ)-17 постачання природного газу, питання коригування якого розглядається у справі Київського окружного адміністративного суду № 320/8995/24 і в разі задоволення позову в останній, буде змінено обсяги природного газу за лютий 2023 року, оплата яких підлягає за розцінками, визначеними для Обсягу ІІ.

Ухвалою Господарського суду Київської області провадження у справі № 911/433/25 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/8995/24.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 320/8995/24 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо не розгляду по суті звернення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження монтаж» від 27.12.2023 № 2023/12/27-1 стосовно зміни фіксованого обсягу природного газу на лютий 2023 року та зобов`язано міністерство належно розглянути це звернення по суті. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, зокрема, щодо зобов`язання Мінінфраструктури внести зміни до фіксованого обсягу природного газу за лютий 2023 року для ТОВ «Ресурсозбереження Монтаж», шляхом збільшення фіксованих обсягів природного газу на 19,93777 тис. м. куб.

Таким чином, за наслідками розгляду справи Київського окружного адміністративного суду № 320/8995/24 питання про внесення змін до фіксованого обсягу природного газу за лютий 2023 року для ТОВ «Ресурсозбереження Монтаж», шляхом збільшення фіксованих обсягів природного газу на 19,93777 тис. м. куб., не вирішено.

Позивач подав додаткові пояснення з урахуванням обставин, що зумовили зупинення провадження, у яких зазначив, що рішення адміністративного суду не змінило погоджених сторонами умов Договору, не визначило нового фіксованого обсягу газу на лютий 2023 року та не зобов`язало Міністерство затвердити обсяг, про який просив відповідач. На думку позивача, рішення адміністративного суду лише зобов`язало Міністерство належно розглянути звернення відповідача, а тому не впливає на вирішення спору про стягнення плати за фактично спожитий природний газ.

Позивач також посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8234/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.

У цій справі за участю тих самих сторін встановлено, що в лютому 2023 року відповідач перевищив погоджений фіксований обсяг природного газу на 19,9377 тис. куб. м, що сторони не укладали додаткової угоди про зміну фіксованого обсягу, а обсяг перевищення правомірно віднесено до Обсягу ІІ відповідно до умов Договору.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження Монтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз Трейдинг» розглядалось питання щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відкликати Письмове повідомлення до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про Договірне списання за придбання природного газу по Договору постачання Природного газу № 3467-ПСО-17 від 06.09.2022, (на вик. ПКМУ № 812 від 19.07.2022) в т.ч. ПДВ 20% на загальну суму 767 392,70 грн. стосовно в т.ч. природного газу, спожитого у лютому 2023 року, тобто стосовно того самого періоду та обсягу, що досліджується у матеріалах справи, що розглядається.

За наслідками розгляду спору у справі № 910/8234/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження Монтаж» відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 61 637,29 грн. за спожитий відповідачем природний газ у грудні 2021 - лютому 2022 року. Наведена заборгованість підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС та в подальшому визнана Споживачем шляхом підписання Актів приймання-передачі природного газу і в ході розгляду спору не заперечена

Дослідивши умови Договору, суд установив, що сторони погодили не лише порядок оформлення актів, але й наслідки їх неповернення або наявності розбіжностей щодо обсягів. За підпунктом 3.5.4 Договору в таких випадках обсяг спожитого газу визначається за даними остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи та вважається переданим у власність Споживачу.

Тому відсутність підписаного відповідачем акта за лютий 2023 року сама по собі не спростовує факту поставки газу та не звільняє Споживача від обов`язку оплатити його вартість. У цьому випадку обсяг спожитого газу підтверджується даними Оператора газотранспортної системи, а договір прямо визначає такі дані як підставу для встановлення обсягу поставки.

Надані матеріали також підтверджують, що фіксований обсяг І газу на лютий 2023 року становив 72,541 тис. куб. м, тоді як фактично відповідач спожив 92,47877 тис. куб. м. Різниця становить 19,93777 тис. куб. м. Доказів укладення додаткової угоди про збільшення погодженого фіксованого обсягу або зміни ціни на природний газ суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються повторно при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/8234/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, за участю тих самих сторін встановлено факт перевищення відповідачем погодженого фіксованого обсягу газу на лютий 2023 року на 19,9377 тис. куб.м, відсутність додаткової угоди про збільшення такого обсягу та віднесення обсягу перевищення до Обсягу ІІ за умовами Договору. Зазначені фактичні обставини враховуються судом при вирішенні цієї справи.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 320/8995/24 не встановлює іншого обсягу газу, не вносить змін до Договору між сторонами та не визначає ціну газу, спожитого відповідачем у лютому 2023 року. Адміністративний суд визнав протиправним не розгляд звернення відповідача та зобов`язав міністерство розглянути його по суті, водночас у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Отже, це рішення саме по собі не підтверджує збільшення фіксованого обсягу газу та не усуває обов`язку відповідача оплатити фактично спожитий газ за чинними умовами Договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач довів факт поставки та споживання відповідачем природного газу, його обсяг, погоджену сторонами ціну та настання строку оплати. З наданого позивачем розрахунку заборгованості та документів про оплату вбачається, що непогашений залишок вартості газу за лютий-березень 2023 року становить 498 703,37 грн. Доказів повного погашення цієї заборгованості матеріали справи не містять.

У разі вирішення відповідачем питання коригування обсягів споживання природного газу за Договором за лютий 2023 року у встановленому Договором та чинним законодавством порядку, таке коригування може бути використано у якості нововиявленої обставини.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За статтею 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, установлений договором або законом.

Оскільки відповідач не оплатив поставлений природний газ у строки, визначені розділом 5 Договору, позовна вимога про стягнення 498 703,37 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 7 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також три проценти річних та інфляційні втрати від суми простроченого платежу.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Частинами першою та другою статті 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 107 403,87 грн. пені. Перевіривши наданий розрахунок пені з огляду на погоджені сторонами строки оплати, розмір прострочених платежів і періоди нарахування, суд установив, що пеню нараховано за прострочення грошового зобов`язання за умовами Договору та у межах періоду фактичного прострочення виконання грошового зобов`язання. Розрахунок пені відповідачем належними доказами не спростований.

Розрахунок трьох процентів річних у сумі 30 510,52 грн. та інфляційних втрат у сумі 72 988,60 грн. здійснений позивачем за період прострочення оплати з урахуванням залишку основного боргу. Суд перевірив надані розрахунки та встановив, що вони відповідають умовам Договору й положенням статті 625 Цивільного кодексу України. Доказів погашення боргу, які б спростовували наведені розрахунки, матеріали справи не містять.

Укладаючи Договір постачання природного газу на визначних у ньому умовах, відповідач мав усвідомлювати обсяг своїх зобов`язань та відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження монтаж» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вул. Європейська, будинок 34-Б, код ЄДРПОУ 41230564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) 498 703,37 грн. боргу, 107 403,87 грн. пені, 30 510,52 грн. 3% річних, 72 988,60 грн. інфляційних та 8 515,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.10.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін