Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №907/525/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/525/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу

за позовом: Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ - 02909967, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А,

в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, код ЄДРПОУ - 00022496, 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 27-Б, квартира 59,

до відповідача - 2: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А,

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення ділянки,

Секретар судового засідання - Повідайчик Т.В.,

Учасники справи, які з`явились в судове засідання:

прокурор - Черненко С.С., службове посвідчення №069349 від 01.03.2023

позивач - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - Василечко А.В.

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог.

Закарпатська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02909967, звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, код ЄДРПОУ - 00022496, до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, і до відповідача - 2 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, з позовними вимогами розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.04.2013 №36, укладений між ДП "Воловецьке лісове господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України", та тимчасовим лісокористувачем - ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур"; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, повернути лісову ділянку загальною площею 63.6 га, яка розташована у кварталах 11 (виділ 28, 29, 36), 13 (виділ 1), 10 (виділ 1-3, 9-12, 14, 16, 19, 20, 23, 25, 26, 28) Жденіївського лісництва за межами населеного пункту на території Жденіївської селищної ради Закарпатської області, розпоряднику земельної ділянки - Закарпатській обласній державній (військовій) адміністрації, у стані, придатному для ведення лісового господарства, за актом приймання - передачі.

Правова позиція і зміст позовних вимог прокурора у справі.

1) Прокурором встановлено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023070000000191 від 09.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 ККУ, встановлено факт надання в довгострокове тимчасове платне користування лісової ділянки, яка розміщена на землях лісогосподарського призначення, та використання її з порушенням вимог природоохоронного законодавства і умов відповідного договору.

Так, Закарпатською обласною державною адміністрацією 13.03.2013 видано розпорядження №77 "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування" ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", згідно з яким даному товариству виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для рекреаційних цілей лісову ділянку площею 63.6 га без вилучення у постійного користувача ДП "Воловецьке лісове господарство",

В подальшому, між сторонами - ДП "Воловецьке лісове господарство" та ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" укладено договір №36 від 29.04.2013 довгострокового тимчасового користування лісами. Відповідно до п. 1.1. такого договору, постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач бере в довгострокове тимчасове платне користування строком на 49 років лісову ділянку для рекреаційних цілей загальною площею 63.6 га.

Ділянка надавалась на наступних умовах: без вилучення у постійного користувача, без вирубування (пошкодження) дерев, за умови чіткого дотримання діючого лісового та земельного законодавства України (п. 2.4. договору).

У ході проведеної департаментом внутрішньої безпеки ДСГП "Ліси України" перевірки в акті перевірки від 06.07.2023 було встановлено, що згідно з даними Проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП "Воловецьке ЛГ" на ділянках, які передані в тимчасове довгострокове користування відповідачу - 1 у справі, знаходяться експлуатаційні ліси, які призначені для задоволення потреб національної економіки у деревині.

Як наслідок в акті перевірки зазначено, що постійний лісокористувач уклав завідомо збиткову угоду, яка передбачає використання експлуатаційних лісів не за їх цільовим використанням. Крім того, під час натурного обстеження ділянки по периметру встановлено капітальну огорожу висотою 3 м, що унеможливлює доступ до неї з боку лісової охорони.

Також, за результатами огляду працівником постійного лісокористувача складено довідку від 27.04.2026, згідно якої встановлено, що на ділянках, які передані в тимчасове довгострокове користування ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур" знаходяться експлуатаційні ліси. Також даною довідкою зафіксовано наявність металевої огорожі по периметру земельних лісових ділянок, переданих у тимчасове довгострокове користування. Інженером - геодезистом визначено загальну площу огородженої території, яка становить 226 га. Належність лісів до категорії експлуатаційних підтверджується також матеріалами, наданими Українським державним проєктним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроєкт". Крім того, філією "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" повідомлено, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на день розгляду запиту обласної прокуратури (30.04.2026), заборгованість у ТОВ "ІК "Спорт-тур" за договором становить - 544 722.49 грн з ПДВ.

2) На підставі вищевикладеного прокурор зазначає, що відповідач - 1 порушує як умови договору, так і вимоги ст. ст. 20, 74 Лісового кодексу України, а також Правила використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502, зокрема ним не дотримано використання корисних властивостей лісів, наявна заборгованість за довгострокове користування за договором №36 від 29.04.2013 в сумі 544 722.49 грн.

За переконанням прокурора вказане є підставою для розірвання спірного договору та він звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави з позовними вимогами розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.04.2013 №36, укладений між ДП "Воловецьке лісове господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" і тимчасовим лісокористувачем - ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур"; зобов`язання ТОВ "ІК "Спорт-тур" повернути лісову ділянку загальною площею 63.6 га розпоряднику земельної ділянки - Закарпатській обласній державній (військовій) адміністрації у стані, придатному для ведення лісового господарства, за актом приймання - передачі.

На адресу суду 25.06.2026 надійшла відповідь на відзив від Закарпатської обласної прокуратури (вх. №02.3.1-02/6233/26 від 25.06.2026 року).

Прокурор не погоджується з доводами відповідача - 2, що він не являється належним відповідачем у даній справі. Зі змісту згаданого розпорядження, Закарпатська ОДА запропонувала ДП "Воловецьке ЛГ" укласти відповідний договір на довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою із ТОВ "ІК "Спорт-тур". Отже, сторонами вказаного правочину є як ТОВ "ІК "Спорт-тур" так і ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач вказаної вище земельної ділянки.

Також прокурор зазначає, що вже після подачі обласною прокуратурою вказаного позову, а саме 19.05.2026 в межах вказаного кримінального провадження проведено судову інженерно - екологічну експертизу, висновками якої встановлено нецільове використання земельної ділянки, яка розміщена на території кварталів 10, 11, 13 Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство", на якій здійснює діяльність відповідач - 1. Висновками вказаної експертизи встановлено розмір збитків, а дії обох відповідачів визнані такими, що знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням досліджуваної події, оскільки призвели до нецільового використання земельної ділянки і погіршення її природного стану та завдання шкоди довкіллю.

Крім того, прокурор зазначає, що постійний лісокористувач уклав завідомо збиткову угоду, яка передбачає використання експлуатаційних лісів не за їх цільовим призначенням, а в даному випадку їх надання для рекреаційних цілей.

Правова позиція позивача у справі.

На адресу суду надійшли письмові пояснення від Закарпатської обласної державної адміністрації (вх. №02.3.1-02/7315/26 від 24.07.2026 року), в якій вона погоджується з позицією прокуратури та підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У вказаних поясненнях, Закарпатська обласна військова адміністрація вказала, що листом від 28.04.2026 повідомила прокуратуру про відсутність коштів достатніх для сплати судового збору. Заявлені в даній справі позовні вимоги прокуратури є ефективним способом захисту і у випадку задоволення позову буде відновлено порушені права держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації.

Закарпатська обласна державна (військова) адміністрація просила розгляд справи проводити без участі свого представника.

Правова позиція відповідача - 1 у справі.

Судом встановлено, що відповідачем - 1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 27-Б, квартира 59 не зареєстровано власного Електронного кабінету, що підтверджується відповіддю №34767950 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвала суду від 15.05.2026 про відкриття провадження у справі була надіслану ТОВ "ІК "Спорт-тур" рекомендованою міською поштою з повідомленням про вручення. Вказане поштове відправлення повернулось за зворотною адресою суду 09.06.2026 року.

Наступні поштові відправлення з ухвалами суду також повернулись за зворотною адресою суду і є не врученими відповідачу - 1 у справі.

Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Правова позиція відповідача - 2 у справі.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/5877/26 від 16.06.2026 року), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що дійсно ДСГП "Ліси України" є правонаступником ДП "Воловецьке лісове господарство" - ДП "Свалявське лісове господарство" - Філія "Свалявське лісове господарство" - Філія "Карпатський лісовий офіс". Договір №36 від 29.04.2013 укладений ДП "Воловецьке лісове господарство" виключно на виконання розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.03.2013 №77 "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування". Підприємство не приймало самостійного рішення про виділення ділянки та не наділене повноваженнями розпорядника лісових ресурсів.

Відповідач - 2 зазначає, що вживало активних заходів захисту державних інтересів у спірних правовідносинах до звернення прокуратури до суду - рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №910/17968/23, що набрало законної сили 31.05.2024, стягнуто з ТОВ "ІК "Спорт-тур" заборгованість за договором №36, виданий наказ від 05.06.2024 року.

Відповідач - 2 звертає увагу, що у спірних правовідносинах є лише постійним лісокористувачем, що виконав доручення розпорядника, не є суб`єктом, уповноваженим на розпорядження лісами державної власності. Суб`єктом правовідносин, пов`язаних із розірванням договору №36 та поверненням лісової ділянки, є Закарпатська ОВА, як орган, що реалізує від імені держави правомочності власника. Відповідач - 2 не є суб`єктом порушень, які стали підставою для звернення прокуратури до суду. Усі порушення, описані в позовній заяві, вчинені виключно ТОВ "ІК "СПОРТ-ТУР". Відповідач - 2 ж являється тим, права якого також порушені відповідачем - 1 у справі. Підприємство позбавлене вільного доступу до лісової ділянки; відповідач - 1 систематично не вносив плату за користування лісовою ділянкою внаслідок чого станом на 30.04.2026 сума заборгованості становила 544 722.49 грн з ПДВ; відповідач - 1 встановив металеву огорожу висотою близько 3 метрів по периметру загальної площі 226 га, до складу якої входять лісові ділянки за договором №36.

Також відповідач - 2 вказує, що покладення на нього судових витрат суперечить засаді відшкодування судових витрат за рахунок сторони, з вини якої виник спір.

На адресу суду також надходили додаткові пояснення у справі від відповідача - 2 (вх. №02.3.1-02/8254/26 від 21.08.2026 року). У таких поясненнях відповідач - 2 вказував, що статус сторони договору не тотожний статусу належного відповідача у спорі про розірвання договору за позовом власника. У відповідь на доводи прокуратури відповідач - 2 також вказує, що повідомлення про підозру не має преюдиційного значення і не встановлює цивільно-правового статусу учасника справи.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 15.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.06.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 21.08.2026, поновлено Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

До суду надійшла заява - відповідь на відзив від Закарпатської обласної прокуратури (вх. №02.3.1-02/6233/26 від 25.06.2026), в якій зокрема міститься клопотання про поновлення Закарпатській обласній прокуратурі процесуального строку на подання відповіді на відзив, а також долучення до матеріалів справи як доказу - висновку експерта за результатами проведення судової інженерно - екологічної експертизи у кримінальному провадженні №42023070000000191 №2068-Е від 19.05.2026.

Ухвалою суду від 15.07.2026 поновлено Закарпатській обласній прокуратурі, код ЄДРПОУ - 02909967, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, процесуальний строк на подання відповіді на відзив до суду та приєднано таку відповідь на відзив до матеріалів справи. Долучено до матеріалів справи наступні докази - висновок експерта за результатами проведення судової інженерно - екологічної експертизи в кримінальному провадженні №42023070000000191 №2068-Е від 19.05.2026 року.

До початку підготовчого судового засідання на адресу суду надійшли:

1) письмові пояснення у справі від Закарпатської обласної державної адміністрації (вх. №02.3.1-02/7315/26 від 24.07.2026 року);

2) додаткові письмові пояснення у справі від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, (вх. №02.3.1-02/8264/26 від 21.08.2026 року).

Ухвалою суду від 21.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 23 вересня 2026 р. на 15:30 год. у приміщенні суду за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, зал судового засідання № 4. Запропоновано сторонам терміново до дня судового засідання по суті подати до справи додаткові пояснення та заяви з процесуальних питань з приводу обговорених в судовому засіданні обставин і позиції ДСГП "Ліси України".

В судовому засіданні 23.09.2026 суд розглянув справу по суті та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, встановивши дату і час проголошення вступної та резолютивної частини рішення - 02.10.2026 на 09:15 год.

02.10.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Частиною 1 статті 240 ГПК України передбачено, що рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №77 від 13.03.2023 "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування" виділено ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур" лісову ділянку загальною площею 63.60 га, розташовану в кварталах: 11 (виділ 28, 29, 36), 13 (виділ 1) - площа 14.0 га, 10 (виділ 1-3, 9-12, 14, 16, 19, 20, 23, 25, 26, 28) - площа 49.6 га - Жденіївського лісництва державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей, терміном 49 років, без вилучення у постійного користувача ДП "Воловецьке лісове господарство".

Пунктом 2 даного розпорядження запропоновано ДП "Воловецьке лісове господарство" укласти відповідний договір на довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою із ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур".

На виконання вказаного розпорядження 25.04.2013 між ДП "Воловецьке лісове господарство", як постійним лісокористувачем, та ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", як тимчасовим користувачем, був укладений договір №36 довгострокового тимчасового користування лісами.

Пунктом 1.1. даного договору передбачено, що постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач бере в довгострокове тимчасове платне користування строком на 49 років лісову ділянку для рекреаційних цілей, загальною площею 63.6 га, розташовану в кварталах 11 (виділ 28, 29, 36), 13 (виділ 1) - площа 14.0 га, 10 (виділ 1, 2, 3, 9, 10, 11, 12, 14, 16, 19, 20, 23, 25, 26, 28) - площа 49.6 га - Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство" за межами населеного пункту на території Жденіївської селищної ради Воловецького району Закарпатської області.

Лісова ділянка, що передається в тимчасове користування перебуває в постійному користуванні ДП "Воловецьке лісове господарство" на підставі державного акту (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. даного договору, на лісовій ділянці, яка передається в довгострокове тимчасове користування відсутні будь - які об`єкти інфраструктури, дороги, майданчики з твердим покриттям тощо.

Пунктом 2.4. вказаного договору передбачено, що ділянка надається за наступних умов: без вилучення у постійного користувача; без вирубування (пошкодження) дерев; за умови чіткого дотримання діючого Лісового та Земельного законодавства України.

Договір укладено строком на 49 років (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, розмір суми збору за довгострокове користування за базовий місяць користування складає 12 181.49 грн. Плата за наступні місяці користування коригується на індекс інфляції за відповідний місяць.

Розмір суми додаткової плати за погодженням сторін за базовий місяць користування складає 5000.00 грн (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що плата за довгострокове тимчасове користування лісами та додаткова плата вноситься щоквартально на протязі 10 днів, що настають за останнім днем відповідного кварталу.

Розділом 5 договору передбачено, що ділянка передається в користування для рекреаційних цілей. На діяльність тимчасового лісокористувача, що використовує лісову ділянку за цим договором, поширюються норми Лісового кодексу України, інших нормативно - правових актів лісового і природоохоронного законодавства. Лісогосподарська діяльність на виділеній у довгострокове тимчасове користування лісовій ділянці здійснюється постійним лісокористувачем.

Відповідно до п. 9.1. договору, постійний лісокористувач має право: вільного доступу до лісової ділянки для здійснення контролю за додержанням тимчасовим лісокористувачем мети і умов договору, а також лісового і природоохоронного законодавства при використанні ним лісової ділянки; ставити питання про розірвання договору у разі використання тимчасовим лісокористувачем лісової ділянки не за цільовим призначенням або з порушенням лісового і природоохоронного законодавства.

У відповідності до п. 9.3. договору, тимчасовий лісокористувач має право: використовувати у встановленому порядку для рекреаційних цілей наявні на ділянці загальнопоширені угіддя, водні об`єкти; здійснювати господарську діяльність в межах виділеної лісової ділянки з дотриманням умов договору; за погодженням із власником лісів, постійним лісокористувачем в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;

Тимчасовий лісокористувач зобов`язаний: вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяють формуванню екологічної мережі; виконувати інші права та обов`язки, передбачені Лісовим кодексом України, Податковим кодексом України та іншими нормативно - правовими актами з цього питання (п. 9.4. договору).

Пунктом 10.2. договору передбачено, що дія договору припиняється у випадку: використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; невиконання однією із сторін умов договору; в інших випадках, передбачених Лісовим кодексом України та чинними нормативно - правовими актами.

У відповідності до положень п. 10.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

В матеріалах справи міститься проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Воловецький лісгосп" Закарпатської області Жденіївське лісництво (а. с. 72 - 82, том 1).

Актом перевірки дотримання законодавства під час здійснення лісогосподарської діяльності Нижнєворітським, Пашківським, Свалявським та Дусинським лісництвами філії "Свалявське лісове господарство" та перевірки окремих питань фінансово - господарської діяльності філії "Свалявське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 06.07.2023, складеним Департаментом безпеки ДП "Ліси України", підтверджується, що на лісових ділянках, які є об`єктом вказаного вище договору тимчасового користування, знаходяться експлуатаційні ліси, які використовуються для добування деревини та інших лісових ресурсів. В зв`язку з вище викладеним перевіркою встановлено, що постійний лісокористувач уклав завідомо збиткову угоду, яка передбачає використання експлуатаційних лісів не за цільовим призначенням (в рекреаційних цілях).

В даному акті також зазначено, що під час натурного обстеження території було встановлено порушення вимог лісового, водного, земельного законодавства та законодавства у сфері охорони природного навколишнього середовища, а саме: на території лісової ділянки без отримання дозвільних документів та погодження з постійним лісокористувачем побудовано об`єкти капітального будівництва, також на вказаній території виявлено штучні водойми. По всій території проходить бетонована дорога. По периметру встановлено капітальний паркан висотою до 3 м, що унеможливлює доступ лісової охорони на територію лісової ділянки для перевірки її стану і виявлення шкідників, обмежує вільний доступ, як це передбачено договором та законодавством. Дані будівля та інфраструктура порушують норми законодавства і порушують екологічну рівновагу на даній ділянці.

Вказані дії в свою чергу являються порушенням статті 20 Лісового кодексу України, згідно з якою тимчасові лісокористувачі мають право лише за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Обов`язками ж тимчасових лісокористувачів являються - виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом і договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Даним актом також передбачено, що державі заподіяно шкоди внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псуванню земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання на загальну суму 4 369 704.94 грн.

В матеріалах справи також міститься акт обстеження лісової ділянки переданої відповідно до договору тимчасового користування від 14.04.2026 року. В такому акті зафіксовано, що при спробі потрапити на вказану ділянку лісового масиву доступ був заборонений. Зі слів вказаних службових осіб, доступ до ділянок можливий лише за офіційним зверненням або за постановою суду.

Протоколом огляду від 27.04.2026 (а. с. 150 - 151, том 1) підтверджується, що на території урочища "Паражин", що знаходиться в межах Пашківецького лісництва Свалявського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України", розміщено металевий паркан, висотою близько 3,0 м, яким огороджено території лісового фонду та земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 212155300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009, 2121555300:07:001:0008, таким чином, що вільний доступ до них обмежено. Дані відомості також підтверджуються і довідкою щодо обстеження земельних лісових ділянок, наданих у довгострокове тимчасове користування відповідачу - 1 відповідно до договорів №36 від 29.04.2013 року та №212 від 04.12.2015 року.

Прокурором долучено також до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2024 у справі №910/17970/23, яким стягнуто з ТОВ "ІК "Спорт-тур" на користь ДСГП "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство"43 501.16 грн боргу, 4716.16 грн пені та 2684.00 грн в повернення сплаченого судового збору; копію рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №910/17968/23, яким стягнуто з ТОВ "ІК "Спорт-тур" на користь ДСГП "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" 388 060.85 грн боргу, 36 779.44 грн пені та 6372.60 грн в повернення судового збору. На виконання вказаних рішень, Господарським судом Закарпатської області видано відповідні накази.

До матеріалів справи Закарпатською обласною прокуратурою долучено висновок експерта №2068-Е від 19.05.2026 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи в кримінальному провадженні №42023070000000191. У такому висновку зокрема вказано, що дослідженням наданих документів та матеріалів справи встановлено нецільове використання земельної ділянки, яка розміщена на території кварталів 10, 11, 13 Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство" (станом на сьогодні урочище "Паражин"), площею 63.6 га на якій здійснює діяльність ТОВ "ІК "Спорт-тур", відповідно до договору №36 від 25.04.2013 та з порушенням ряду нормативно - правових актів. Дії (бездіяльність) посадових осіб ТОВ "ІК "Спорт-тур" та службових осіб Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство" знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням досліджуваної події, оскільки призвели до нецільового використання земельної ділянки площею 63.3 га, погіршення природного стану території та завдання шкоди довкіллю.

Судом встановлено, що спочатку правонаступником ДП "Воловецьке лісове господарство" являлось ДП "Свалявське лісове господарство", що підтверджується зокрема наказом №676 Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 року та передавальним актом від 20.01.2022 року.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів від 28.10.2022 №850 припинено ДП "Свалявське лісове господарство", шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034. Дане правонаступництво підтверджується також передавальним актом від 17.01.2023 року.

Щодо представництва інтересів держави Прокурором.

20.02.2026 Закарпатська обласна прокуратура зверталась із листом до Філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України", в якому просила надати документально підтверджені відомості та належним чином засвідчені копії документів щодо передачі у користування лісу/земельної ділянки на користь ТОВ "ІК "СПОРТ-ТУР"

Судом встановлено, що Закарпатська обласна прокуратура зверталась з листом №12-1027-26 від 23.04.2026 до Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, в якому просила зокрема надати належним чином засвідчені копії розпоряджень голови ЗОДА від 02.12.2015 №450 та від 13.03.2013 №77 "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування; належним чином засвідчені копії клопотань, листів, заяв ТОВ "ІК "Спорт-тур", які передували ухваленню розпоряджень №450 від 02.12.2015 та №77 від 13.03.2013 року.

У відповідь Закарпатська обласна військова адміністрація своїм листом №06-16/5376 від 28.04.2026 надала запитувані документи та зазначила, що обласна військова адміністрація вважає за необхідне вжити заходів щодо захисту інтересів держави у разі встановлення фактів порушень. Через відсутність в обласної військової адміністрації коштів, достатніх для сплати судового збору за подання позову, адміністрація просила розглянути можливість здійснення захисту інтересів держави в її особі органами прокуратури шляхом звернення до суду.

06.04.2026 Закарпатська обласна прокуратура зверталась із листом до філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України, в якому просила надати інформацію: чи вживались філією будь-які заходи спрямовані на забезпечення допуску лісової охорони до лісових ділянок, які надані в довгострокове тимчасове користування лісами; чи зверталась філія до відповідача - 1 з метою забезпечення вільного доступу до лісової ділянки для здійснення контролю за додержанням тимчасовим лісокористувачем мети і умов договору; чи звертався відповідач-1 до філії за погодженням щодо зведення будь - яких капітальних та/або тимчасових будівель/споруд, дороги, парків/огорож на території переданої лісової ділянки.

У відповідь ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" надало інформацію зокрема, що ТОВ "ІК "Спорт-тур" не зверталась до філії "Карпатський лісовий офіс" за погодженням щодо зведення будь - яких капітальних та/або тимчасових будівель/споруд, дороги, парків/огорож на території переданої лісової ділянки.

Прокуратура також зверталась із листом і до директора філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" №12-1027-26 від 23.04.2026, в якому просила зокрема надати належним чином засвідчені копії договорів довгострокового тимчасового користування лісами №36 від 29.04.2013 та №212 від 04.12.2015; дані щодо заборгованості по орендній платі; дані щодо усіх проведених заходів, спрямованих на перевірку дотримання з боку відповідача - 1 умов укладених договорів, зокрема щодо фактів самовільного будівництва споруд; дані щодо правонаступника ДП "Воловецьке лісове господарство" і т.д.

У відповідь філія "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" направила прокуратурі своїм листом від 30.04.2026 запитувану інформацію.

Судом встановлено, що 05.05.2026 Закарпатська обласна прокуратура зверталась до УДПЛВО "Укрдержліспроєкт" з листом, в якому просила надати належним чином засвідчені копії матеріалів лісовпорядкування території кварталів 8, 10, 11, 13 (виділ 1) Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство".

На вказаний запит "Укрдержліспроєкт" надав планшети та таксаційний опис кварталів 8, 10, 11, 13 Жденіївського лісництва ДП "Воловецький лісгосп" за матеріалами лісовпорядкування, які містяться в матеріалах справи.

Надалі Закарпатська обласна прокуратура зверталась листом до Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації №12-1027-26 від 07.05.2026, в якому повідомляла, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" встановленими є підстави для представництва інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації шляхом пред`явлення позову до ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур" та ДСГП "Ліси України" про розірвання договору тимчасового довгострокового користування лісами та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Закон України “Про прокуратуру” визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Закарпатською обласною прокуратурою виконано умови набуття права представництва інтересів держави, що підтверджено при прийнятті судом справи до розгляду та під час розгляду її по суті.

Це питання не викликало заперечень з боку Відповідача та його представника.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі №903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Закарпатською обласною державною (військовою) адміністрацією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.

Мотивувальна частина рішення.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.202 ЦК).

Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦКУ, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 ЦКУ передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 ЦКУ).

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (ч. 3 статті 652 ЦКУ).

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з статтею 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 20 Лісового кодексу України передбачені права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. Зокрема, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані:

1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;

2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;

3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Статтею 22 Лісового кодексу України передбачені підстави припинення права користування лісами. Такими зокрема є:

1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;

3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Згідно з статтею 74 Лісового кодексу України, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.

У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Статтею 78 Лісового кодексу України передбачено припинення права використання лісових ресурсів в разі: зокрема: використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави для припинення права користування земельною ділянкою. Такими зокрема є: г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом "а" частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачена така підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку, як - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами (ст. 40 вказаного Закону).

Відповідно до вимог п. 1.5. Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502, використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2.2. даних Правил, виділення лісових ділянок у тимчасове користування здійснюється без вилучення земельної лісової ділянки у постійного лісокористувача (власника лісів). Передача тимчасовими лісокористувачами виділених їм лісових ділянок іншим особам не допускається.

Пунктом 2.7. вказаних Правил передбачено, що строки надання у довгострокове тимчасове користування лісів та розміри лісових ділянок, що виділяються у тимчасове користування, повинні відповідати реальним можливостям тимчасового лісокористувача для їх ефективного використання (наявність необхідних фінансових та матеріальних ресурсів, кваліфікованих кадрів, господарських можливостей тощо).

Використання лісових ділянок для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей здійснюється з метою забезпечення масового відпочинку та оздоровлення громадян, що включає в себе організацію: дозвілля на існуючих туристичних базах, кемпінгах, базах відпочинку, дитячих та спортивних таборах, стаціонарних та пересувних (наметових) оздоровчих таборах, інших аналогічних об`єктах, що використовуються для відпочинку; проведення культурно-оздоровчих заходів (оглядів, конкурсів, вистав, гулянь); прогулянок у лісі, відпочинку біля води; прогулянок верхи на конях, на велосипедах; проведення екскурсій; профілактики захворювань і лікування громадян.

Пунктами 5.4. - 5.7. вказаних Правил передбачено, що права та обов`язки постійних або тимчасових користувачів, власників лісів визначаються Лісовим кодексом України, умовами договору або лісовим квитком.

Заходи щодо благоустрою лісової ділянки повинні бути спрямовані на збереження лісового середовища в умовах рекреаційних навантажень, створення необхідного комфорту та зручностей для відпочиваючих і включати в себе: оформлення входу; облаштування майданчиків для стоянки автомобілів; встановлення контрольно-пропускних пунктів; облаштування оглядових майданчиків, санвузлів; виготовлення та встановлення покажчиків, художніх барельєфів та скульптур; улаштування драбин, перил на маршрутах; облаштування місць розведення багать; установлення урн для сміття, облаштування спусків до води, благоустрій природних джерел, облаштування дорожньо-стежкової мережі; інші заходи, необхідні для цілей використання лісової ділянки.

При використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 №551 затверджено Примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами, за умовами якого стороною, яка може передавати у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку, є як постійний лісокористувач, так і власник лісів.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Судом встановлено, що дійсно розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №77 від 13.03.2023 "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування" виділено ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур" лісову ділянку загальною площею 63.60 га, розташовану в кварталах: 11 (виділ 28, 29, 36), 13 (виділ 1) - площа 14.0 га, 10 (виділ 1-3, 9-12, 14, 16, 19, 20, 23, 25, 26, 28) - площа 49.6 га - Жденіївського лісництва державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей, терміном 49 років, без вилучення у постійного користувача ДП "Воловецьке лісове господарство".

Пунктом 2 даного розпорядження запропоновано ДП "Воловецьке лісове господарство" укласти відповідний договір на довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою із ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур".

На виконання вказаного розпорядження 25.04.2013 між ДП "Воловецьке лісове господарство", як постійним лісокористувачем, та ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", як тимчасовим користувачем, був укладений договір №36 довгострокового тимчасового користування лісами.

Як встановлено судом вказана лісова ділянка була передана тимчасовому лісокористувачу (відповідачу - 1 у справі) на умовах договору, передбачених надалі.

Пунктом 1.1. даного договору передбачено, що постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач бере в довгострокове тимчасове платне користування строком на 49 років лісову ділянку для рекреаційних цілей, загальною площею 63.6 га, розташовану в кварталах 11 (виділ 28, 29, 36), 13 (виділ 1) - площа 14.0 га, 10 (виділ 1, 2, 3, 9, 10, 11, 12, 14, 16, 19, 20, 23, 25, 26, 28) - площа 49.6 га - Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство" за межами населеного пункту на території Жденіївської селищної ради Воловецького району Закарпатської області.

Лісова ділянка, що передається в тимчасове користування перебуває в постійному користуванні ДП "Воловецьке лісове господарство" на підставі державного акту (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. даного договору, на лісовій ділянці, яка передається в довгострокове тимчасове користування відсутні будь - які об`єкти інфраструктури, дороги, майданчики з твердим покриттям тощо.

Пунктом 2.4. вказаного договору передбачено, що ділянка надається за наступних умов: без вилучення у постійного користувача; без вирубування (пошкодження) дерев; за умови чіткого дотримання діючого Лісового та Земельного законодавства України.

Договір укладено строком на 49 років (п. 3.1. договору).

Розділом 5 договору передбачено, що ділянка передається в користування для рекреаційних цілей. На діяльність тимчасового лісокористувача, що використовує лісову ділянку за цим договором, поширюються норми Лісового кодексу України, інших нормативно - правових актів лісового і природоохоронного законодавства. Лісогосподарська діяльність на виділеній у довгострокове тимчасове користування лісовій ділянці здійснюється постійним лісокористувачем.

Відповідно до п. 9.1. договору, постійний лісокористувач має право: вільного доступу до лісової ділянки для здійснення контролю за додержанням тимчасовим лісокористувачем мети і умов договору, а також лісового і природоохоронного законодавства при використанні ним лісової ділянки; ставити питання про розірвання договору у разі використання тимчасовим лісокористувачем лісової ділянки не за цільовим призначенням або з порушенням лісового і природоохоронного законодавства.

У відповідності до п. 9.3. договору, тимчасовий лісокористувач має право: використовувати у встановленому порядку для рекреаційних цілей наявні на ділянці загальнопоширені угіддя, водні об`єкти; здійснювати господарську діяльність в межах виділеної лісової ділянки з дотриманням умов договору; за погодженням із власником лісів, постійним лісокористувачем в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Тимчасовий лісокористувач зобов`язаний: вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяють формуванню екологічної мережі; виконувати інші права та обов`язки, передбачені Лісовим кодексом України, Податковим кодексом України та іншими нормативно - правовими актами з цього питання (п. 9.4. договору).

Пунктом 10.2. договору передбачено, що дія договору припиняється у випадку: використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; невиконання однією із сторін умов договору; в інших випадках, передбачених Лісовим кодексом України та чинними нормативно - правовими актами.

У відповідності до положень п. 10.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

За встановленими у справі обставинами, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023070000000191 від 09.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 ККУ, встановлено факт надання в довгострокове тимчасове платне користування лісової ділянки, яка розміщена на землях лісогосподарського призначення, та використання її з порушенням вимог природоохоронного законодавства і умов відповідного договору.

Відтак, належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що тимчасовий лісокористувач у справі, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 27-Б, квартира 59, використовував надану йому земельну ділянку розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.03.2013 №77 "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування" всупереч умов договору №36 довгострокового тимчасового користування лісами від 25.04.2013 року та умов Лісового, Земельного кодексів та природоохоронного законодавства.

Зокрема актом перевірки дотримання законодавства під час здійснення лісогосподарської діяльності Нижнєворітським, Пашківським, Свалявським та Дусинським лісництвами філії "Свалявське лісове господарство" та перевірки окремих питань фінансово - господарської діяльності філії "Свалявське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 06.07.2023, складеним Департаментом безпеки ДП "Ліси України", підтверджується, що на лісових ділянках, які є об`єктом вказаного вище договору тимчасового користування, знаходяться експлуатаційні ліси, які використовуються для добування деревини та інших лісових ресурсів. В зв`язку з вище викладеним перевіркою встановлено, що постійний лісокористувач уклав завідомо збиткову угоду, яка передбачає використання експлуатаційних лісів не за цільовим призначенням (в рекреаційних цілях).

В даному акті також зазначено, що під час натурного обстеження території було встановлено порушення вимог лісового, водного, земельного законодавства та законодавства у сфері охорони природного навколишнього середовища, а саме: на території лісової ділянки без отримання дозвільних документів та погодження з постійним лісокористувачем побудовано об`єкти капітального будівництва, також на вказаній території виявлено штучні водойми. По всій території проходить бетонована дорога. По периметру встановлено капітальний паркан висотою до 3 м, що унеможливлює доступ лісової охорони на територію лісової ділянки для перевірки її стану і виявлення шкідників, обмежує вільний доступ, як це передбачено договором та законодавством. Дані будівля та інфраструктура порушують норми законодавства і порушують екологічну рівновагу на даній ділянці.

Протоколом огляду від 27.04.2026 (а. с. 150 - 151, том 1) підтверджується, що на території урочища "Паражин", що знаходиться в межах Пашківецького лісництва Свалявського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України", розміщено металевий паркан, висотою близько 3,0 м, яким огороджено території лісового фонду та земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 2121555300:07:001:0016, 2121555300:07:001:0015, 212155300:07:001:0010, 2121555300:07:001:0009, 2121555300:07:001:0008, таким чином, що вільний доступ до них обмежено. Дані відомості також підтверджуються і довідкою щодо обстеження земельних лісових ділянок, наданих у довгострокове тимчасове користування відповідачу - 1 відповідно до договорів №36 від 29.04.2013 року та №212 від 04.12.2015 року.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями прокурора, які є ним доведеними у даній справі належними і допустимими доказами, що ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" порушено умови договору, вимоги ст. ст. 20, 74 Лісового кодексу України, а також Правила використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502. Зокрема такими порушеннями є обмеження доступу постійного лісокористувача до земельної ділянки та огородження такої земельної ділянки металевим парканом; на території лісової ділянки без отримання дозвільних документів та погодження з постійним лісокористувачем побудовано об`єкти капітального будівництва, також на вказаній території виявлено штучні водойми; по всій території проходить бетонована дорога; дані будівля та інфраструктура порушують норми законодавства і порушують екологічну рівновагу на даній ділянці.

Статтею 20 Лісового кодексу України передбачені права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. Зокрема, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані:

1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;

2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;

3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Згідно з статтею 74 Лісового кодексу України, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.

Крім того, суд зазначає, що зазначені порушення не були предметом заперечень зі сторони відповідача - 2 у справі ДСГП "Ліси України". Відповідач - 2 в повній мірі погоджується з фактом неправомірного використання виділеної лісової ділянки всупереч положень лісового, земельного та природоохоронного законодавства.

Суд зазначає, що статтею 22 Лісового кодексу України передбачені підстави припинення права користування лісами. Такими зокрема є:

1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;

3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 78 Лісового кодексу України передбачено припинення права використання лісових ресурсів в разі: зокрема: використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави для припинення права користування земельною ділянкою. Такими зокрема є: г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом "а" частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачена така підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку, як - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що дія договору припиняється у випадку: використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; невиконання однією із сторін умов договору; в інших випадках, передбачених Лісовим кодексом України та чинними нормативно - правовими актами.

У відповідності до положень п. 10.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Відтак, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог прокурора у справі і для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.04.2013 №36, які передбачені зокрема статтею 22 Лісового кодексу України (п. 2 і п. 3 статті 22); статтею 78 Лісового кодексу України (п. 5, 6, 7 статті 78); статтею 141 Земельного кодексу України (пункти г і ґ); статті 143 Земельного кодексу України (п. а ч. 1 даної статті).

Статтею 651 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 статті 653 ЦКУ).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Відтак, врахувавши всі обставини справи, які мають значення для даної справи, дослідивши і оцінивши всі докази, на які посилається прокурор у справі, суд зазначає, що відповідач - 1 ТОВ "ІК "Спорт - тур" дійсно допустило істотне порушення договірних зобов`язань, що призвело, як до майнових збитків так і до інших суттєвих порушень природоохоронного законодавства.

Суд висновує, що існують всі підстави, передбачені статтями 22, 78 Лісового кодексу України та статтями 141, 143 Земельного кодексу України, для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.04.2013 №36, укладеного між відповідачами у справі та для повернення спірної лісової ділянки розпоряднику земельної ділянки - Закарпатській обласній державній (військовій) адміністрації у стані, придатному для ведення лісового господарства.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, стороною, яка звертається до суду за захистом своїх порушених прав, має бути обраний такий спосіб захисту, який би сприяв ефективному вирішенню спору між сторонами та реальному відновленню порушеного права і становища, яке існувало до моменту здійснення такого порушення. Такий спосіб захисту має також забезпечити можливість реального виконання рішення суду без необхідності повторного звернення позивача до суду задля забезпечення можливості захистити своє порушене право.

Відповідно до вищевказаного, суд вважає, що існують підстави для повного задоволення вимог Прокурора.

Що стосується заперечень відповідача - 2 ДСГП "Ліси України", що він являється неналежним відповідачем у справі; не допускав порушень договору і є фактично потерпілою стороною; сприяв стягненню з відповідача 1 заборгованості у вигляді платежів за договором тимчасового користування лісами, то суд зазначає, що зі змісту згаданого розпорядження, Закарпатська ОДА запропонувала ДП "Воловецьке ЛГ" укласти відповідний договір на довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою із ТОВ "ІК "Спорт-тур". Отже, сторонами вказаного правочину є як ТОВ "ІК "Спорт-тур" так і ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач вказаної вище земельної ділянки.

Судом встановлено, що спочатку правонаступником ДП "Воловецьке лісове господарство" являлось ДП "Свалявське лісове господарство", що підтверджується зокрема наказом №676 Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 року та передавальним актом від 20.01.2022 року.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів від 28.10.2022 №850 припинено ДП "Свалявське лісове господарство", шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034. Дане правонаступництво підтверджується також передавальним актом від 17.01.2023 року.

Крім того, суд зазначає, що зафіксованими порушеннями укладеного між сторонами договору є зокрема побудова капітальних споруджень, бетонної дороги та встановлення паркану, який обмежує доступ до виділеної лісової ділянки, саме на території постійного лісокористувача ДСГП "Ліси України", яке допустило такі порушення та яке в неналежний спосіб виконувало свої обов`язки щодо нагляду за закріпленими територіями і охорони навколишнього середовища. Належне виконання покладених на нього Законом обов`язків могло б виявити вказані порушення значно раніше, а не на етапі вже спорудження об`єктів капітального будівництва/бетонної дороги.

Крім того, суд звертає увагу, що до матеріалів справи Закарпатською обласною прокуратурою долучено висновок експерта №2068-Е від 19.05.2026 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи в кримінальному провадженні №42023070000000191. У такому висновку зокрема вказано, що дослідженням наданих документів та матеріалів справи встановлено нецільове використання земельної ділянки, яка розміщена на території кварталів 10, 11, 13 Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство" (станом на сьогодні урочище "Паражин"), площею 63.6 га на якій здійснює діяльність ТОВ "ІК "Спорт-тур", відповідно до договору №36 від 25.04.2013 та з порушенням ряду нормативно - правових актів. Дії (бездіяльність) посадових осіб ТОВ "ІК "Спорт-тур" та службових осіб Жденіївського лісництва ДП "Воловецьке лісове господарство" знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням досліджуваної події, оскільки призвели до нецільового використання земельної ділянки площею 63.3 га, погіршення природного стану території та завдання шкоди довкіллю.

Відтак, суд відхиляє заперечення відповідача, висловлені ним в своїх заявах по суті справі.

Однак, судом враховані заперечення відповідача - 2 стосовно розподілу судових витрат та про що йдеться у даному рішенні.

Висновки суду.

Суд висновує, що відповідач - 1 ТОВ "ІК "Спорт - тур" дійсно допустило істотне порушення договірних зобов`язань, що призвело, як до майнових збитків так і до інших суттєвих порушень природоохоронного законодавства.

Суд вказує, що існують всі підстави, передбачені статтями 22, 78 Лісового кодексу України та статтями 141, 143 Земельного кодексу України, для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 29.04.2013 №36 в порядку, передбаченому статтею 651 Цивільного кодексу України, укладеного між відповідачами у справі та для повернення спірної лісової ділянки розпоряднику земельної ділянки - Закарпатській обласній державній (військовій) адміністрації у стані, придатному для ведення лісового господарства.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 1 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до вищевказаного, суд покладає судові витрати у справі на відповідача - 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 27-Б, квартира 59.

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами від 29.04.2013 №36, укладений між ДП "Воловецьке лісове господарство", правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, та тимчасовим лісокористувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 27-Б, квартира 59.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 27-Б, квартира 59, повернути лісову ділянку загальною площею 63.6 га, яка розташована у кварталах 11 (виділ 28, 29, 36), 13 (виділ 1), 10 (виділ 1-3, 9-12, 14, 16, 19, 20, 23, 25, 26, 28) Жденіївського лісництва за межами населеного пункту на території Жденіївської селищної ради Закарпатської області, розпоряднику земельної ділянки - Закарпатській обласній державній (військовій) адміністрації (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 00022496) у стані, придатному для ведення лісового господарства, за актом приймання - передачі.

4. Судові витрати покласти на відповідача - 1 у справі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур", код ЄДРПОУ - 33447980, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 27-Б, квартира 59, на користь Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909967, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, сплачений судовий збір у розмірі 6656.00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на це рішення суду згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.2026 року.

Суддя Пригуза П.Д.