Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №904/2711/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2711/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237)

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023)

про стягнення 3 970 грн. 68 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. суду №2043/26 від 12.05.2026) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 3 970 грн. 68 коп., - плати за користування вагонами за наступними реквізитами: п/р НОМЕР_1 , АТ "Ошадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач: філія "Єдиний сервісний центр" АТ "Українська залізниця".

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" виникли правовідносини з організації перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020. Відповідно до умов вказаного договору замовник зобов`язаний сплачувати належні перевізнику платежі та відшкодовувати витрати, пов`язані із затримкою вагонів з причин, що не залежать від перевізника.

Позивач вказує, що за залізничними накладними на адресу одержувача ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" були прийняті до перевезення порожні вагони. На шляху прямування зазначені вагони були затримані на станціях Савро, Грекувата, Жовті Води І, Інгулець, Верхньодніпровськ та П`ятихатки через зайнятість колій станцій призначення Терни та Рядова у зв`язку з несвоєчасним забиранням відповідачем вагонів на свою під`їзну колію.

Обставини та періоди затримки вагонів оформлені відповідними наказами про затримку вагонів, актами про затримку вагонів форми ГУ-23а та актами загальної форми ГУ-23.

На підставі зазначених документів позивачем за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 нараховано відповідачу плату за користування вагонами у загальному розмірі 3 970 грн 68 коп. Відомості плати за користування вагонами були підписані представниками відповідача із зауваженнями.

У зв`язку з несплатою відповідачем нарахованої плати за користування вагонами позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про її стягнення.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3 328 грн. 00 коп. за наступними реквізитами: п/р НОМЕР_2 , філія Дніпропетровське обласне управління АТ "Ошадбанк", МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237, отримувач: регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

До Господарського суду Дніпропетровської області 02.06.2026 від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №27031/26 від 02.06.2026) на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що у спірний період вагони подавались з порушенням умов договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії, у зв`язку з чим накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами були підписані представниками відповідача із запереченнями. Зокрема, відповідач вказує, що вагони були прийняті до перевезення понад добові заявки відвантаження готової продукції, затримка вагонів виникла з причин, незалежних від ПрАТ "Північний ГЗК", а окремі вагони не подавалися на під`їзну колію у зв`язку із закінченням строків деповського ремонту.

Також відповідач посилається на пункт 2.2.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якого замовник має право відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів перевізника у разі їх технічної або комерційної непридатності та/або надання без заявки замовника.

Крім того, відповідач посилається на телеграмне розпорядження АТ "Українська залізниця" №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 та зазначає, що позивачем при нарахуванні плати за користування вагонами не було виключено час дії комендантської години за місцезнаходженням станції призначення, що, на думку відповідача, є підставою для звільнення його від сплати відповідної плати за цей період.

До Господарського суду Дніпропетровської області 08.06.2026 від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №28113/26 від 08.06.2026) на відзив на позовну заяву, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Позивач зазначає, що положення пункту 2.2.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, на яке посилається відповідач, стосується порожніх власних вагонів перевізника, тоді як спірна плата нарахована, зокрема, за вагони, що належать іншим підприємствам.

Щодо заперечень про прийняття вагонів понад добові заявки позивач зазначає, що планування перевезень у власних вагонах здійснюється відправником за погодженням із власником вагонів, а залізниця у таких правовідносинах виконує функцію перевізника з доставки порожніх власних вагонів під навантаження.

Стосовно посилань відповідача на закінчення строків деповського ремонту позивач вказує, що безпідставність таких заперечень обґрунтована у позовній заяві.

Також позивач заперечує проти необхідності виключення з часу користування вагонами часу дії комендантської години, посилаючись на те, що рішенням правління АТ "Українська залізниця" від 26.02.2024 затверджено нову редакцію Переліку виняткових умов, чинну у спірний період, яка такого виключення не передбачала.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Судом встановлено, що відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення зазначеного договору.

За пунктом 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, надання пов`язаних із цим супутніх послуг та проведення розрахунків за надані послуги.

Крім того, 14.12.2017 між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця".

Матеріалами справи підтверджується, що за залізничними накладними №№42124446, 42923870, 42924043, 42900985, 42893768, 46770772, 46770830, 46710646, 46710638, 46710612, 46710497, 46711834, 46711826, 46711842, 46711818, 46711875, 46672978, 46671723, 46671921, 46671731, 46669768, 46669693, 46661674, 46660916, 46657664, 46652558, 46649430, 46758363, 46752531, 46767778, 46733028, 46732939, 46732962, 46761193, 46744850, 46680286, 46698742, 46697991, 46697967, 46697975, 46658936, 46658944, 40955239, 40956005, 40955007, 40933988, 40956104, 40955031, 40941619, 40941312, 40941403, 40941361, 40941338, 40941353, 40947376, 47135702 до перевезення на адресу одержувача Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" були прийняті порожні вагони.

На шляху прямування зазначені вагони були затримані на підходах до станцій призначення Терни та Рядова у зв`язку із зайнятістю колій цих станцій вагонами, що раніше прибули на адресу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та перебували в очікуванні подачі під вантажні операції через несвоєчасне забирання їх відповідачем на свою під`їзну колію.

У зв`язку з цим залізницею відповідно до пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами були видані накази про затримку вагонів: по станції Савро - №474 від 27.11.2025, №7 від 03.02.2026, №9 від 06.02.2026, №12 від 07.02.2026, №16 від 28.02.2026; по станції Грекувата - №6 від 06.01.2026 та №17 від 28.02.2026; по станції Жовті Води І - №2 від 05.01.2026 та №13 від 11.02.2026; по станції Інгулець - №3 від 05.01.2026; по станції Верхньодніпровськ - №222 від 08.02.2026 та №250 від 11.02.2026; по станції П`ятихатки - №188 від 04.02.2026, №214 від 07.02.2026, №251 від 11.02.2026 та №441 від 03.03.2026.

Факт зайнятості колій станцій призначення Терни та Рядова вагонами, що прибули на адресу відповідача та не були своєчасно забрані ним на під`їзну колію, зафіксований актами загальної форми ГУ-23. На станціях затримки відповідно оформлялися акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, в яких зазначалися час початку та закінчення затримки вагонів.

Так, за наказом №474 від 27.11.2025 вагони були затримані на станції Савро з 03 год. 25 хв. до 21 год. 10 хв. 27.11.2025. Початок затримки оформлено актом №96 від 27.11.2025, закінчення - актом №97 від 27.11.2025; про затримку складено повідомлення №339.

За наказом №6 від 06.01.2026 вагони були затримані на станції Грекувата з 16 год. 30 хв. до 19 год. 35 хв. 06.01.2026. Початок затримки зафіксовано актом №8 від 06.01.2026, її закінчення - актом №10 від 06.01.2026; оформлено повідомлення №7.

За наказом №2 від 05.01.2026 затримка вагонів на станції Жовті Води І тривала з 08 год. 53 хв. до 10 год. 30 хв. 05.01.2026 та була оформлена відповідними актами від 05.01.2026; про затримку оформлено повідомлення №2.

За наказом №3 від 05.01.2026 вагони були затримані на станції Інгулець з 09 год. 11 хв. до 10 год. 30 хв. 05.01.2026. Початок затримки оформлений актом №4 від 05.01.2026, закінчення - актом №6 від 05.01.2026; оформлено повідомлення №3.

За наказом №250 від 11.02.2026 затримка вагонів на станції Верхньодніпровськ тривала з 10 год. 44 хв. до 13 год. 33 хв. 11.02.2026, що оформлено відповідними актами про початок та закінчення затримки.

За наказом №12 від 07.02.2026 вагони перебували в затримці на станції Савро з 17 год. 02 хв. 07.02.2026 до 01 год. 10 хв. 08.02.2026; початок та закінчення затримки оформлені актами №5 від 07.02.2026 та №5 від 08.02.2026 відповідно.

За наказом №188 від 04.02.2026 вагони були затримані на станції П`ятихатки з 07 год. 45 хв. до 23 год. 19 хв. 04.02.2026. Початок затримки зафіксовано актом №7 від 04.02.2026, закінчення - актом №5 від 04.02.2026.

Також на станції Савро вагони затримувались за наказами №9 від 06.02.2026 та №7 від 03.02.2026. За останнім затримка тривала з 19 год. 00 хв. 03.02.2026 до 01 год. 45 хв. 04.02.2026, що оформлено актами №2 від 03.02.2026 та №2 від 04.02.2026.

За наказом №13 від 11.02.2026 затримка вагонів на станції Жовті Води І тривала з 10 год. 00 хв. до 12 год. 54 хв. 11.02.2026, що зафіксовано актами №2 від 11.02.2026.

За наказом №222 від 08.02.2026 вагони перебували в затримці на станції Верхньодніпровськ з 08 год. 26 хв. 08.02.2026 до 03 год. 39 хв. 09.02.2026; початок та закінчення затримки оформлені актами №6 від 08.02.2026 та №6 від 09.02.2026.

За наказом №251 від 11.02.2026 затримка вагонів на станції П`ятихатки тривала з 10 год. 20 хв. до 13 год. 08 хв. 11.02.2026. Початок затримки оформлено актом №15 від 11.02.2026, закінчення - актом №12 від 11.02.2026.

За наказом №214 від 07.02.2026 вагони були затримані на станції П`ятихатки з 17 год. 56 хв. 07.02.2026 до 03 год. 34 хв. 09.02.2026. Початок затримки оформлено актом №12 від 07.02.2026, закінчення - актом №10 від 09.02.2026.

Крім того, матеріали справи містять документи щодо затримки вагонів 28.02.2026 на станціях Савро та Грекувата за наказами №16 та №17 відповідно. Відомості щодо початку та закінчення відповідних затримок відображені в актах про затримку вагонів та актах загальної форми; зокрема, у матеріалах містяться акти №6 та №2 від 28.02.2026.

За наказом №441 від 03.03.2026 вагони були затримані на станції П`ятихатки з 16 год. 38 хв. 03.03.2026 до 05 год. 23 хв. 04.03.2026. Початок затримки оформлено актом №18 від 03.03.2026, закінчення - актом №16 від 04.03.2026; оформлено повідомлення №9.

Про затримку вагонів на підходах до станцій призначення Терни та Рядова відповідач повідомлявся станціями затримки у порядку, передбаченому Правилами користування вагонами і контейнерами. Повідомлення про затримку вагонів передавалися представнику ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у межах встановленого строку. Відповідні відомості містяться у повідомленнях про затримку вагонів, долучених до матеріалів справи.

На підставі оформлених актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та актів загальної форми ГУ-23 станціями призначення здійснено облік часу затримки спірних вагонів та складено відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46.

За вказаними відомостями відповідачу нараховано плату за користування спірними вагонами у загальній сумі 3 970 грн 68 коп. Відомості плати за користування вагонами представниками ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" підписані із зауваженнями.

При цьому матеріалами справи встановлено, що після прибуття спірних вагонів на станції призначення Терни та Рядова працівниками вагонного господарства проводився їх технічний огляд. За результатами такого огляду окремі вагони були визнані технічно непридатними під навантаження, про що складені повідомлення форми ВУ-23М.

Зокрема, граничні строки проведення деповського ремонту вагонів №53590527, №53597423 та №59957647 підтверджуються довідками форми 2610 "Картотечні дані про вагони вантажного парку". Щодо інших вагонів наявність технічних несправностей оформлена повідомленнями форми ВУ-23М.

Після оформлення працівниками вагонного господарства повідомлень форми ВУ-23М власниками вагонів були оформлені окремі залізничні накладні на направлення таких вагонів зі станцій Рядова та Терни до вагоноремонтних підприємств для проведення ремонту. Перелік цих накладних наведений у матеріалах справи.

Таким чином, за спірний час затримки вагонів на підходах до станцій призначення Терни та Рядова позивачем нараховано відповідачу 3 970 грн 68 коп. плати за користування вагонами.

Відповідач зазначену суму не сплатив, що стало підставою для звернення АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до господарського суду з даним позовом

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з перевезенням вантажів залізничним транспортом та користуванням вагонами, у зв`язку з чим до них підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України, Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, а також укладених між сторонами договорів.

Відповідно до частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за такими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено внесення плати за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій та іншими визначеними цією нормою особами. Така плата вноситься, у тому числі, за час затримки вагонів на станціях призначення та на підходах до них в очікуванні подання під відповідні операції з причин, що залежать від вантажоодержувача або власника залізничної під`їзної колії. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам або орендовані ними, справляється 50 відсотків установлених розмірів плати.

Пунктами 3, 6, 8-10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами визначено порядок обліку часу користування вагонами та нарахування відповідної плати. Зокрема, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів, повідомлень про закінчення вантажних операцій, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та актів загальної форми ГУ-23. Усі завантажені вагони, а також порожні власні чи орендовані вагони, що знаходяться на станціях та на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, вважаються такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з причин, що залежать від вантажовласника, та час перебування їх у його безпосередньому розпорядженні.

Водночас пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено випадки звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, зокрема у разі стихійного лиха або аварії, які унеможливили виконання вантажних робіт, перевищення залізницею максимальної переробної спроможності фронтів навантаження (вивантаження), а також затримки прийняття залізницею вагонів, пред`явлених їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.

Відповідно до статей 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а наявність обставини вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Оцінка доказів здійснюється судом на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що спірні вагони були затримані на підходах до станцій призначення Терни та Рядова у зв`язку із зайнятістю колій цих станцій вагонами, які раніше прибули на адресу відповідача та своєчасно не були забрані ним на власну під`їзну колію.

Факт затримки спірних вагонів на підходах до станцій призначення Терни та Рядова, а також тривалість такої затримки підтверджуються сукупністю перевізних документів, складених у встановленому порядку. Зокрема, на станціях затримки видавалися відповідні накази про затримку вагонів, на підставі яких оформлювалися акти про затримку вагонів форми ГУ-23а із зазначенням часу початку та закінчення затримки, а обставини, що зумовили неможливість подальшого просування вагонів до станцій призначення, фіксувалися актами загальної форми ГУ-23.

Так, матеріалами справи підтверджено, що затримки мали місце у різні періоди з листопада 2025 року по березень 2026 року на станціях Савро, Грекувата, Жовті Води І, Інгулець, Верхньодніпровськ та П`ятихатки. За кожним випадком затримки в документах залізниці зафіксовано конкретний час її початку та закінчення. Зокрема, затримка на станції Савро 27.11.2025 тривала з 03 год. 25 хв. до 21 год. 10 хв.; на станції Грекувата 06.01.2026 - з 16 год. 30 хв. до 19 год. 35 хв.; на станції Жовті Води І 05.01.2026 - з 08 год. 53 хв. до 10 год. 30 хв.; на станції Інгулець 05.01.2026 - з 09 год. 11 хв. до 10 год. 30 хв.

Крім того, матеріали справи містять документи про затримку вагонів на станції П`ятихатки 04.02.2026 з 07 год. 45 хв. до 23 год. 19 хв., на станції Верхньодніпровськ з 08.02.2026 08 год. 26 хв. до 09.02.2026 03 год. 39 хв., на станції П`ятихатки з 07.02.2026 17 год. 56 хв. до 09.02.2026 03 год. 34 хв., а також інші випадки затримки, оформлені відповідними актами форми ГУ-23а.

За кожним випадком станціями затримки складалися повідомлення про затримку вагонів, які передавалися представникам ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Таким чином, відповідач був повідомлений про факт перебування вагонів у затримці, причини такої затримки та період, протягом якого вагони не могли бути передані на станції призначення.

Підставою для затримки вагонів, як це відображено в актах загальної форми ГУ-23, була зайнятість колій станцій призначення Терни та Рядова вагонами, що вже прибули на адресу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та знаходилися в очікуванні подачі під вантажні операції у зв`язку з несвоєчасним забиранням їх відповідачем на власну під`їзну колію.

Після завершення відповідних періодів затримки та на підставі складених актів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23 та інших первинних перевізних документів залізницею було здійснено облік часу користування спірними вагонами.

Відповідно до пунктів 3 та 6 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 складаються, зокрема, на підставі актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та актів загальної форми ГУ-23, а порожні власні або орендовані вагони, що знаходяться на станціях чи на підходах до них в очікуванні подачі під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, вважаються такими, що перебувають у його користуванні.

На підставі зазначених первинних документів станціями призначення були складені відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, у яких визначено час користування кожним із спірних вагонів та відповідний розмір плати.

За результатами такого обліку відповідачу було нараховано плату за користування спірними вагонами у загальному розмірі 3 970 грн 68 коп. Відомості плати за користування вагонами були підписані представниками ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" із зауваженнями.

При цьому сам факт підписання відомостей із зауваженнями не спростовує зафіксованих у них періодів користування вагонами, а свідчить про незгоду відповідача з підставами нарахування плати, оцінка обґрунтованості якої здійснюється судом з урахуванням усіх наявних у справі доказів.

Щодо доводів про подання вагонів понад добові заявки

Відповідач посилається на те, що спірні вагони були прийняті до перевезення понад добові заявки відвантаження готової продукції, а тому затримка таких вагонів виникла не з його вини.

Суд відхиляє наведені доводи, як підставу для звільнення відповідача від плати за користування вагонами.

З матеріалів справи вбачається, що спірні вагони були прийняті перевізником до перевезення за належним чином оформленими залізничними накладними, у яких одержувачем визначено ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

При цьому планування перевезень у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням із власником вагонів. Забезпечення вантажовідправника власними вагонами здійснюється їх власником на підставі відповідних правовідносин з вантажовідправником, тоді як залізниця виконує функцію перевізника з доставки зазначених у накладних вагонів до станції призначення.

Крім того, за змістом статей 46, 47, 119 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу, у тому числі у випадку, коли його надходження не було передбачено відповідним планом, договором, замовленням чи нарядом; за несвоєчасне забирання такого вантажу справляються передбачені платежі.

Отже, сам факт перевищення добової заявки не доводить наявності обставин, які відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами звільняють відповідача від плати за час фактичної затримки вагонів на підходах до станцій призначення.

Щодо посилання відповідача на пункт 2.2.3 договору

Відповідач посилається на пункт 2.2.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якого замовник має право відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів Перевізника у разі неможливості їх використання внаслідок технічної чи комерційної непридатності та/або їх надання без заявки Замовника.

При цьому пункт 2.2.3 Договору передбачає право Замовника відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів Перевізника за визначених у ньому умов, проте не встановлює автоматичного звільнення Замовника від плати за користування вагонами у разі їх подання без заявки. Доказів того, що відповідач у встановленому порядку реалізував передбачене пунктом 2.2.3 Договору право на відмову від прийняття відповідних вагонів, матеріали справи не містять.

Крім того, зі змісту наведеного пункту вбачається, що він регулює питання прийняття саме порожніх власних вагонів Перевізника, яким за Договором є АТ “Українська залізниця”. Водночас матеріалами справи підтверджується, що спірна плата нарахована, зокрема, за вагони, які належать іншим підприємствам, у тому числі ТОВ "Лемтранс", ПрАТ "Укренерготранс", ТОВ "Рейл Лоджистикс" та іншим власникам, відомості про яких містяться у відповідних перевізних документах.

Отже, саме по собі посилання відповідача на пункт 2.2.3 Договору не свідчить про відсутність у нього обов`язку зі сплати плати за користування спірними вагонами та не є підставою для звільнення від такої плати.

Щодо закінчення строків деповського ремонту та технічної непридатності вагонів

Господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що окремі вагони не могли подаватися на під`їзну колію у зв`язку із закінченням строків їх деповського ремонту та технічною непридатністю.

Матеріалами справи встановлено, що спірні вагони прямували до станцій призначення Терни та Рядова за належним чином оформленими перевізними документами. Після прибуття вагонів на станції призначення працівниками вагонного господарства проводився їх технічний огляд, за результатами якого окремі вагони були визнані технічно непридатними під навантаження, про що складено повідомлення форми ВУ-23М.

Граничні строки проведення деповського ремонту вагонів №53590527, №53597423 та №59957647 підтверджуються довідками форми 2610 "Картотечні дані про вагони вантажного парку", а щодо інших вагонів наявність технічних несправностей оформлена повідомленнями форми ВУ-23М. Після оформлення зазначених повідомлень власниками вагонів були складені окремі перевізні документи на направлення таких вагонів зі станцій Рядова та Терни до вагоноремонтних підприємств для проведення ремонту.

Разом з тим сам факт встановлення технічної непридатності окремих вагонів та оформлення повідомлень форми ВУ-23М не доводить, що саме технічний стан цих вагонів був причиною їх попередньої затримки на підходах до станцій призначення Терни та Рядова.

Як убачається з актів загальної форми ГУ-23, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та інших перевізних документів, безпосередньою причиною затримки спірних вагонів на підходах до станцій призначення була зайнятість колій станцій Терни та Рядова вагонами, які раніше прибули на адресу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та своєчасно не були забрані відповідачем на власну під`їзну колію.

При цьому спірна плата за користування вагонами нарахована саме за період їх затримки на підходах до станцій призначення, тобто за період, що передував встановленню їх технічного стану працівниками вагонного господарства на станціях Терни та Рядова.

Отже, встановлена під час технічного огляду непридатність окремих вагонів під навантаження сама по собі не спростовує встановленої матеріалами справи причини їх попередньої затримки на підходах до станцій призначення та не свідчить про те, що така затримка виникла з причин, які залежать від залізниці.

Крім того, закінчення строку деповського ремонту вагона не віднесено пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами до обставин, за наявності яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами. Відповідачем також не надано доказів того, що саме закінчення строків деповського ремонту або технічна несправність відповідних вагонів були безпосередньою причиною їх затримки на підходах до станцій Терни та Рядова.

За таких обставин доводи відповідача щодо закінчення строків деповського ремонту та технічної непридатності окремих вагонів не спростовують правомірності нарахування плати за користування вагонами за спірний період та не є підставою для звільнення відповідача від її сплати.

Щодо тверджень про незалежні від відповідача причини затримки

Посилання відповідача на те, що затримка вагонів сталася з незалежних від ПрАТ "Північний ГЗК" причин, має загальний характер та не підтверджене доказами, які б спростовували відомості, зафіксовані в актах ГУ-23, ГУ-23а та інших перевізних документах.

Натомість зазначеними документами зафіксовано, що причиною затримки вагонів на підходах була зайнятість колій станцій призначення Терни та Рядова вагонами, які прибули на адресу відповідача і своєчасно не були забрані ним на під`їзну колію.

Відповідачем не надано належних доказів існування передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами обставин, які б виключали обов`язок зі сплати плати за користування спірними вагонами.

Щодо виключення часу комендантської години

Відповідач також посилається на телеграмне розпорядження АТ "Укрзалізниця" №ЦМ-13/693 від 05.04.2022, яким було доведено Перелік виняткових умов, затверджений рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022, що, зокрема, передбачав невключення до часу користування вагонами часу дії комендантської години за місцезнаходженням відповідної станції.

Як зазначено позивачем у відповіді на відзив та підтверджено поданою ним копією рішення правління АТ "Укрзалізниця", рішенням від 26.02.2024, оформленим протоколом №Ц-82/14 Ком.т, затверджено нову редакцію Переліку виняткових умов. Зазначена редакція була чинною у період виникнення спірних правовідносин та не передбачала виключення з часу користування вагонами часу дії комендантської години.

Отже, посилання відповідача на редакцію Переліку, доведену телеграмним розпорядженням №ЦМ-13/693 від 05.04.2022, не може бути підставою для зменшення часу користування вагонами у спірний період.

Крім того, відповідачем не наведено та не надано доказів фактичного припинення роботи під`їзної колії або неможливості прийняття вагонів саме у зв`язку з дією комендантської години.

Таким чином, доводи відповідача щодо необхідності виключення із загального часу користування вагонами часу дії комендантської години судом відхиляються.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд доходить висновку, що позивачем належними доказами підтверджено факт затримки спірних вагонів на підходах до станцій призначення Терни та Рядова, періоди такої затримки та наявність підстав для нарахування плати за користування вагонами.

Водночас відповідачем не надано доказів, які б спростовували зафіксовані у перевізних документах причини затримки вагонів або підтверджували наявність передбачених законодавством чи договором обставин, що звільняють його від внесення відповідної плати.

Зауваження відповідача щодо перевезення вагонів понад добові заявки, технічної непридатності вагонів, закінчення строків їх деповського ремонту та дії комендантської години не спростовують встановлених судом обставин і не є належними підставами для звільнення відповідача від плати за час затримки спірних вагонів.

Крім того, господарський суд зазначає, що Верховний Суд у численній та сталій практиці, сформованій у спорах між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", неодноразово зазначав, що саме по собі існування комендантської години чи інших обставин воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення вантажовласника від внесення плати за користування вагонами. Для застосування положень телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 відповідач повинен довести наявність виняткових обставин, передбачених відповідним переліком, а також їх вплив на можливість виконання зобов`язань щодо приймання вагонів. Такі обставини мають бути засвідчені актами загальної форми, складеними відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами. За відсутності належних доказів на підтвердження таких обставин підстави для звільнення від внесення плати за користування вагонами відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/2019/22, від 17.05.2023 у справі №904/2252/22, від 02.06.2023 у справі №904/3538/22, від 20.06.2023 у справі №904/2442/22, від 23.06.2023 у справі №904/3141/22, від 05.07.2023 у справі №904/3921/22, а також у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 904/2020/22, у яких касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами за відсутності належного документального підтвердження обставин, що перешкоджали виконанню відповідних зобов`язань.

Таким чином, надані позивачем докази на підтвердження наявності у відповідача обов`язку зі сплати плати за користування вагонами є більш вірогідними, ніж докази та доводи, наведені відповідачем на їх спростування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не спростував доводів позивача та не надав доказів існування обставин, які унеможливлювали прийняття ним спірних вагонів, а також не довів наявності обставин, що є підставою для звільнення від плати за користування вагонами відповідно до статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності суд доходить висновку, що докази на підтвердження правомірності покладення на відповідача обов`язку зі внесення плати за користування вагонами є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

З огляду на встановлені обставини справи, умови укладених між сторонами договорів та наведені норми законодавства, вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 3 970 грн 68 коп. плати за користування вагонами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також слід зазначити, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно з пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 328 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023) про стягнення 3 970 грн. 68 коп.- задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) плату за користування вагонами у загальному розмірі 3 970 (три тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

06.10.2026