Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №904/4014/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4014/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєв І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

від позивача: ПАВЛІЧЕНКО ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА (власні засоби EasyCon) - представник АО «Правовий альянс», адвокат свідоцтво серія ВН № 000577 від 01.06.2019р.

від відповідача: Байда Віктор Васильович (власні засоби EasyCon) - представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» , адвокат свідоцтво серія КВ № 005766 від 14.07.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25 (суддя Назаренко Н.Г., повне рішення складено та підписано 25.11.2025)

за позовом Адвокатського об`єднання «Правовий альянс»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Адвокатське об`єднання "Правовий альянс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" заборгованість за договором надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022 у загальному розмірі 4 667 059,77 грн, яка складається з: заборгованості за договором надання правової допомоги в розмірі 1 790 482,00 грн; штрафу в розмірі 1 790 482,00 грн; пені в розмірі 477 887,00 грн; 3 % річних в розмірі 136 714,34 грн; інфляційних втрат в розмірі 471 494,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022 в частині оплати вартості наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 позов Адвокатського об`єднання "Правовий альянс" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Адвокатського об`єднання "Правовий альянс" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, код ЄДРПОУ 41558229) 1 790 482,00 грн заборгованості за Договором надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022, 895 241,00 грн штрафу, 238 943,50 грн пені, 136 714,34 грн 3 % річних, 471 494,43 грн інфляційних втрат, 56 004,72 грн витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення пені в розмірі 238 944,00 грн та штрафу в розмірі 895 241,00 грн відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Адвокатським об`єднанням "Правовий альянс" (виконавець) та АТ "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (замовник) укладено договір надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022, за яким виконавець зобов`язався надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник - приймати та оплачувати їх. Суд встановив, що укладений договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг (правової допомоги), його істотні умови сторонами погоджено, договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Суд першої інстанції зазначив, що в якості доказів наданих послуг позивач долучив акти надання послуг, підписані сторонами електронними підписами та скріплені електронними печатками без зауважень. Відповідач частково та з простроченням сплатив вартість наданих послуг за червень 2022 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 790 482,00 грн. Суд відхилив заперечення відповідача щодо неналежності оформлення звітів, зазначивши, що факт отримання послуг підтверджено підписанням актів надання послуг, а позивачем надано докази направлення звітів на електронну адресу відповідача. Суд також зазначив, що положеннями договору закріплено право відповідача відмовитися від підписання актів приймання-передачі послуг, проте таким правом відповідач не скористався, що свідчить про згоду з обсягом та вартістю послуг.

Щодо штрафних санкцій місцевий господарський суд встановив, що розрахунки пені та штрафу є методологічно та арифметично вірними, однак з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій та соціальну значимість підприємства-відповідача, суд зменшив розмір неустойки на 50 %, а саме: пені до 238 943,50 грн та штрафу до 895 241,00 грн. Розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат суд перевірив та помилок не виявив.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Адвокатського об`єднання "Правовий альянс" відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по справі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, хоча і навів у стислому вигляді доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, фактично залишив такі доводи поза увагою.

Стосовно стягнення штрафу в розмірі 895 241,00 грн за порушення умов Договору щодо оплати наданих у червні 2022 року послуг, апелянт зазначає, що договір надання правової допомоги № 38А501-4120-22 було підписано саме 01.06.2022, що фактично унеможливлювало здійснення оплати за ним до 01.06.2022, тобто до початку строку дії договору, встановленого відповідно до п. 5.1 з 01.06.2022. Відтак, на думку апелянта, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості за послуги, надані в січні-лютому 2023 року (Акт № АОЯ83000021 від 31.01.2023 та Акт № АОЯ83000043 від 28.02.2023), апелянт вказує на обґрунтовані сумніви в тому, що такі послуги могли бути фактично надані позивачем, з огляду на положення п. 2.4.2 договору, відповідно до якого замовник має право отримувати від виконавця звіти про фактично надані послуги. Апелянт стверджує, що таких звітів впродовж надання послуг за договором позивачем відповідачу не надавалося, а встановлення фізичної можливості надання послуг у період січень-лютий 2023 року залежить від можливості позивача підтвердити кількість наявного у нього персоналу. Апелянт пояснює, що саме починаючи з січня 2023 року працівники виконавця були працевлаштовані на роботу в АТ "Криворіжгаз", що викликає сумнів в обґрунтованості факту надання послуг в обсязі на рівні попередніх місяців.

Апелянт також зазначає, що надані позивачем звіти за період січень-лютий 2023 року свідчать про дві обставини: по-перше, такі звіти не містять обов`язкових реквізитів, передбачених для звітних документів, а саме підписів представників сторін та відбитків печаток; по-друге, звіти складалися виключно формально, а їх зміст не свідчить про те, що послуги дійсно надавалися в зазначених обсягах та що зміст послуг відповідає предмету договору. Зокрема, у звітах міститься посилання на виконання таких завдань як опрацювання вхідної документації, отриманої із судів та ДВС, та участь у комісії під час розгляду актів про порушення, тобто надання послуг, що прямо не передбачені положеннями п. 1.2 Договору.

Крім того, апелянт звертає увагу, що в зоні ліцензованої діяльності АТ "Криворіжгаз" знаходилося 8 судів загальної юрисдикції, а в штаті підприємства в період січень-лютий 2023 року працювало 6 юристів, що в сукупності свідчить про відсутність економічного сенсу в отриманні послуг за Договором, оскільки відповідно до звітів позивача наданням послуг з претензійно-позовної роботи охоплювалися виключно 2 райони з 8.

Апелянт посилається на усталену практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 07.03.2023 у справі № 913/864/21, відповідно до якої у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. Апелянт вважає, що зазначені висновки можуть бути застосовані в межах даної справи, оскільки питання порядку оплати за послуги врегульовано умовами Договору аналогічним чином.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції було допущено перевагу доказів, наданих позивачем, над доказами та розрахунками, наданими відповідачем, чим порушено вимоги ст. 86 ГПК України в частині дотримання правил оцінки доказів, зокрема стандарту доказування «вірогідності доказів», передбаченого ст. 79 ГПК України. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення застосування норм матеріального права, яке полягало в незастосуванні положень нормативно-правового акту, що підлягали застосуванню, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Адвокатське об`єднання "Правовий альянс" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги АТ "Криворіжгаз" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25 - без змін, посилаючись на наступне:

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору АО "Правовий Альянс" надало юридичні послуги АТ "Криворіжгаз" у січні та лютому 2023 року загальною вартістю 1 790 482,00 грн. Щодо доводів апелянта про неможливість здійснення оплати за послуги червня 2022 року до 01.06.2022, позивач зазначає, що укладення Договору 01 червня 2022 року жодним чином не перешкоджало можливості своєчасного виконання зобов`язання, оскільки відповідно до п. 3.3.1 Договору оплата здійснюється «на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги», тобто строк зобов`язання включав 1-е число місяця, і відповідач мав можливість виконати зобов`язання 1-го червня 2022 року. При цьому позивач звертає увагу, що штраф за порушення строків оплати наданих у червні 2022 року послуг у порядку п. 4.2 Договору ним не нараховувався.

Позивач спростовує твердження апелянта про ненаправлення звітів, зазначаючи, що звіт за січень 2023 року було направлено на електронну адресу АТ "Криворіжгаз" 03.02.2023, а звіт за лютий 2023 року - 01.03.2023, на підтвердження чого до суду надавалися скрін-шоти з електронної скриньки. Надання послуг у січні та лютому 2023 року підтверджується підписаними сторонами Актами наданих послуг від 31.01.2023 № АОЯ83000021 та від 28.02.2023 № АОЯ83000043, підписанням яких замовник підтвердив факт отримання послуг, відсутність претензій та зауважень, якість та повноту наданих послуг.

Щодо порядку оформлення звітів позивач зазначає, що сторонами при укладенні Договору було сформульовано лише вимогу про те, що звіти надаються в електронному вигляді (п. 3.4 Договору), а тому будь-які міркування відповідача з приводу певних вимог до форми звіту є надуманими та не підтвердженими умовами Договору. Зміст наданих послуг, зазначених у звітах, повністю відповідає предмету Договору, оскільки п. 1.2 Договору містить невичерпний перелік напрямків юридичних послуг, а опрацювання вхідної документації та участь у комісії з розгляду актів про порушення є складовими комплексного ведення претензійно-позовної роботи.

Позивач також зазначає, що умовами Договору відповідно до п. 3.1.1 передбачена щомісячна фіксована сума оплати правової допомоги, що є фактично оплатою абонентського юридичного обслуговування, і відповідно до умов Договору незалежно від обсягу наданих послуг вартість щомісячної абонентської оплати підлягає оплаті відповідачем, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 у справі № 904/6639/17.

Щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду стосовно попередньої оплати товару, позивач зазначає, що договір поставки товару та договір надання юридичних послуг мають різну правову природу, різне матеріально-правове регулювання, різний предмет та різний результат виконання, а тому висновки Верховного Суду щодо правовідносин з договору поставки не можуть застосовуватися до правовідносин з договору надання правової допомоги. Позивач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо визначення подібності правовідносин (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та інші).

Позивач наголошує, що визначальним у спірних правовідносинах є те, що послуги правової допомоги в січні та лютому 2023 року були надані, відповідачем підтверджено їх отримання без зауважень шляхом підписання актів, а тому відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані послуги.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у судовій справі № 904/4014/25 передано на розгляд колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2026 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4014/25.

09.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/4014/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі № 904/4014/25 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

23.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року, (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) на підставі розпорядження керівника апарату суду №168/26 від 02.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кошля А.О.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду залишає його без розгляду, з огляду на дотримання скаржником строків на апеляційне оскарження, встановлених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25.Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.07.2026 о 10:00 год.

У зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, та виходом на роботу судді Кощеєва І.М., на виконання розпорядження керівника апарату суду №202/26 від 09.03.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 09.03.2026, справу передано раніше визначеному складу суду.

11.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Адвокатського об`єднання «Правовий альянс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

07.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Адвокатського об`єднання «Правовий альянс», Павліченко Людмили Михайлівни, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 заяву представника Адвокатського об`єднання «Правовий альянс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

22.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Байди Віктора Васильовича, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 заяву представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

В призначене судове засідання 28.07.2026 були присутні Павліченко Людмила Михайлівна представник АО «Правовий альянс», Байда Віктор Васильович - представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», та надали власні пояснення щодо вимог апеляційної скарги.

28.07.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між Адвокатським об`єднанням "Правовий альянс" (виконавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (замовник) укладено договір надання правової допомоги № 38А501-4120-22 від 01.06.2022, відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх. У пункті 3.1 договору визначено, що вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20 %, складається з: щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 895 241,00 грн (п. 3.1.1); плати, що розраховується як 12 % від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій (п. 3.1.2); плати, що розраховується як 10 % від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника коштів за необліковані об`єми природного газу (п. 3.1.3). В п. 3.3 договору сторони узгодили строк розрахунків: щомісячна оплата перераховується замовником на рахунок виконавця на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги (п. 3.3.1); плата за п. 3.1.2 та п. 3.1.3 перераховується щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п. 3.3.2); компенсація витрат виконавця сплачується протягом 5 робочих днів після одержання акта приймання-передачі за звітний місяць (п. 3.3.3). Відповідно до п. 3.4 договору виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику у електронному вигляді акти приймання-передачі послуг, що складені на підставі звітів працівників виконавця. Звіти працівників виконавця про фактично надані послуги надаються в електронному вигляді. Замовник підписує акт приймання-передачі або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання акта приймання-передачі. Згідно з п. 3.5 договору обмін актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc", при цьому документи скріплюються електронним цифровим підписом кожної зі сторін. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з 01.06.2022 по 31.12.2025 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх остаточного завершення (п. 5.1 договору). Пунктом 4.2 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення оплати та/або підписання актів приймання-передачі на строк понад 30 днів - додатково штраф в розмірі щомісячної плати (п. 3.1.1 договору).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу приписів статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права.

При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

В аспекті доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, такого змісту:

"7.3. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

7.4. Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

7.5. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.6. Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.7. Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

7.8. Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

7.9. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

7.10. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

7.11. Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи".

Принцип справедливості, добросовісності та розумності включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (близький за змістом висновок, викладено у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 Великої Палати Верховного Суду).

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість [подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 03.08.2022 у справі №910/5408/21].

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги.

Наведена правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020р. у справі № 915/400/18.

В якості доказів наданих послуг позивач долучив акти надання послуг: акт № АОЯ83000170 від 30.06.2022 на суму 895 241,00 грн; акт № АОЯ83000021 від 31.01.2023 на суму 895 241,00 грн; акт № АОЯ83000043 від 28.02.2023 на суму 895 241,00 грн. Вказані акти підписані сторонами електронними підписами та скріплено електронними печатками без зауважень. Відповідач, в свою чергу, частково та з простроченням сплатив вартість наданих послуг за червень 2022 року в розмірі 895 241,00 грн.

Вищенаведене є підставою для висновку про відповідність фактичним обставинам справи висновків суду першої інстанції в частині того, що відповідач частково та з простроченням сплатив вартість наданих послуг за червень 2022 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 790 482,00 грн, визнаються колегією суддів такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відповідні твердження апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, хоча і були наведені в стислому вигляді в тексті рішення, однак фактично були залишені поза увагою суду відхиляються як такі, що суперечать наведеним принципам і практиці Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для стягнення штрафу в розмірі 895 241,00 грн за порушення умов Договору щодо оплати наданих у червні 2022 року послуг згідно Акту наданих послуг від 30.06.2022 № АОЯ82000170, оскільки дане твердження позивача не підтверджується безпосередньо самим договором надання правової допомоги № 38А501-4120-22, який відповідно до його тексту було підписано саме 01.06.2022, що фактично унеможливлювало здійснення оплати за ним до 01.06.2022, тобто до початку строку дії договору, встановленого відповідно до положень п. 5.1 з 01.06.2022 відхиляються колегією суддів з огляду на те, що апелянтом не надано належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на спростування встановлених обставин справи, що оплата , наданих в червні 2022 року послуг згідно Акту наданих послуг від 30.06.2022 року №АОЯ82000170 не була проведена до 02 червня 2022 року (четвер за календарем) , а здійснена з прострочення платежу (28.06.2022). Право на стягнення такого штрафу виникло у позивача відповідно до положень пункту 3.3.1. Договору щомісячна оплата за отримання правової допомоги (п.3.1.1. Договору) перераховується Замовником на рахунок Виконавця на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця якому будуть надаватись послуги. Зі змісту договору надання правової допомоги № 38А501-4120-22 вбачається, що його було підписано 01.06.2022 року (в даному випадку за послуги, що будуть тільки надані в червні 2022 року).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Відповідні твердження апеляційної скарги в частині того, що встановлення фізичної можливості надання позивачем послуг у період січень-лютий 2023 року залежить від можливості позивача підтвердити кількість наявного у нього у відповідному періоді персоналу (працівників виконавця), якими мало здійснюватися надання послуг, оскільки саме починаючи з січня 2023 року працівники виконавця, які раніше були працевлаштовані у виконавця, були працевлаштовані на роботу в АТ "Криворіжгаз" відхиляються як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, оскільки не містять посилань на належні і допустимі докази на спростування відповідних фактів.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що зоні ліцензованої діяльності АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" знаходилося 8 судів загальної юрисдикції (Довгинцівський, Інгулецький, Металургійний, Покровський, Саксаганський, Тернівський та Центрально-Міський районні суди міста Кривий Ріг та Криворізький районний суд Дніпропетровської області), що підтверджується відомостями про територіальний поділ міста Кривий Ріг та текстом постанови НКРЕКП № 845 від 29.06.2017, а в штаті АТ "Криворіжгаз" у період січень-лютий 2023 року працювало 6 юристів, що в сукупності свідчить про відсутність економічного сенсу в отриманні послуг за Договором, оскільки відповідно до звітів позивача наданням послуг з претензійно-позовної роботи охоплювалися виключно 2 райони з 8 (Саксаганський та Криворізький);) зазначене свідчить виключно про формальність складання звітів, тобто метою їх створення було створення враження про те, що певні послуги за Договором все ж надавались, однак існування даних обставин було проігноровано судом першої інстанції відхиляються як такі, що суперечать принципам свободи договору та добросовісної поведінки учасників договірних правовідносин.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції у справі № 904/4014/25 ухвалене місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 913/864/21 в частині того, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає продавцю права вимагати оплати такого товару, і зазначені висновки можуть бути застосовані в межах даної справи, оскільки питання порядку оплати за послуги врегульовано умовами Договору з огляду на те, що у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції було допущено перевагу доказів, наданих позивачем, над доказами та розрахунками, наданими відповідачем, чим допущено порушення норм процесуального права, а саме вимог ст. 86 ГПК України в частині дотримання правил оцінки доказів; судом першої інстанції допущено порушення застосування норм матеріального права, яке полягало в незастосуванні положень нормативно-правового акту, що підлягали застосуванню, зокрема ст. 538 ЦК України щодо зустрічного виконання обов`язань, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції; наслідком незастосування до спірних правовідносин зазначених норм матеріального права стало порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема положень ч. 2 ст. 86 ГПК України та ст. 79 ГПК України щодо стандарту доказування «вірогідності доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду і носять характер оціночних суджень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 63 591,75 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25 – залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/4014/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 63 591,75 грн. покласти на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус