Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №908/191/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/191/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від прокуратури – Біленко О.А., Богомол О.М.

від Запорізької міської ради – Мироненко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича

на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026, суддя суду першої інстанції Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено та підписано 01.06.2026

у справі № 908/191/26

за позовом першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (м. Запоріжжя)

1. Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)

2. Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)

до Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича (м. Запоріжжя)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю послуг та стягнення 29 391,40 грн штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У січні 2026 року Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради та Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича, у якому просив:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025, укладену між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Дьяченком Дмитром Геннадійовичем;

- стягнути з відповідача на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради 29 391,40 грн штрафних санкцій (17 105,79 грн пені та 12 285,61 грн штрафу) за порушення строків надання послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткову угоду № 1 від 27.03.2025, якою строк надання послуг продовжено з 27.03.2025 до 01.06.2025, укладено з порушенням пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, за відсутності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. На думку прокурора, недійсність додаткової угоди зумовлює застосування первісного строку надання послуг (27.03.2025) та наявність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачених пунктом 7.3 договору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26 позов задоволено повністю: визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради 17 105,79 грн пені та 12 285,61 грн штрафу; стягнуто з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури 5 324,80 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави з огляду на бездіяльність уповноважених органів, які після повідомлень прокурора не звернулися до суду. По суті спору суд дійшов висновку, що листи відповідача від 03.03.2025 № 18/2 та від 18.03.2025 № 18/3 не є документальним підтвердженням об`єктивних обставин у розумінні підпункту 4 пункту 19 Особливостей, оскільки з них неможливо встановити момент виникнення та строк дії зазначених обставин; відповідач не звертався до торгово-промислової палати за засвідченням форс-мажорних обставин; оголошення повітряних тривог має систематичний характер, розпочалося до укладення договору та охоплюється комерційним ризиком підрядника. Встановивши прострочення надання послуг, суд визнав обґрунтованими нараховані прокурором пеню та штраф.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа-підприємець Дьяченко Дмитро Геннадійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю; судовий збір покласти на прокуратуру.

Скаржник зазначає, що прокурор не довів наявності виключного випадку для представництва інтересів держави та бездіяльності компетентного органу, а позивачі, в особі яких подано позов, заявили про відсутність порушення їхніх прав і позов не підтримали.

Щодо суті спору скаржник стверджує, що предметом договору є послуги з поточного ремонту в розумінні пункту 21 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому норми про договір підряду не застосовуються; строк надання послуг не є істотною умовою договору, а строк дії договору (до 31.12.2025) не змінювався.

Скаржник наполягає на тому, що продовження строку було зумовлене об`єктивними обставинами: перебоями в логістиці, що вплинули на постачання будівельних матеріалів, та погіршенням безпекової ситуації в м. Запоріжжі, внаслідок чого роботи призупинялися на час повітряних тривог для збереження життя і здоров`я працівників. Про ці обставини підрядник своєчасно повідомив замовника листами від 03.03.2025 та 18.03.2025. Законодавство не визначає ні вичерпного переліку об`єктивних обставин, ні форми їх документального підтвердження, що дає замовнику право оцінювати їх самостійно.

Скаржник також посилається на добросовісність своєї поведінки, повне виконання договору, прийняття та оплату послуг замовником без зауважень, відсутність збитків, а також на те, що штрафні санкції за період, коли сторони діяли на підставі погодженої ними додаткової угоди, нараховані "заднім числом" і не відновлюють жодного порушеного права.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

13.07.2026 Запорізька обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Прокурор зазначає, що підстави для представництва інтересів держави підтверджені, оскільки уповноважені органи, будучи повідомленими про порушення, до суду не звернулися, а їх незгода з позовом лише підтверджує відсутність належного захисту інтересів держави. Договір за своєю правовою природою є договором підряду, а строк виконання робіт – його істотною умовою. Листи відповідача не містять документального підтвердження об`єктивних обставин; за даними Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 06.01.2026 інтенсивність повітряних тривог після укладення договору знизилася; до торгово-промислової палати відповідач не звертався; ризики воєнного стану охоплюються комерційним ризиком підрядника.

Короткий зміст пояснень позивачів

21.07.2026 Запорізька міська рада подала письмові пояснення із власною позицією, у яких просить поновити строк для їх подання та врахувати їх при вирішенні справи. Позивач 2 позов прокурора не підтримує, вважає, що додаткову угоду укладено відповідно до закону: замовник оцінив наведені підрядником обставини (істотне погіршення безпекової ситуації в м. Запоріжжі у березні–квітні 2025 року, масовані обстріли, тривалість повітряних тривог, що припадали на робочий час) як об`єктивні; повідомлення про внесення змін до договору оприлюднено 27.03.2025; ціна договору не змінилася; договір виконано та оплачено в повному обсязі, а стягнення штрафних санкцій після належного виконання договору є безпідставним.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

17.06.2026 скаржником через підсистему "Електронний суд" подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26 (повний текст рішення складено 01.06.2026), тобто в межах строку, встановленого статтею 256 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

22.06.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича залишено без руху.

02.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.08.2026 о 12 год 30 хв.

11.08.2026 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.10.2026 до 11 год 30 хв.

06.10.2026 у судовому засіданні взяли участь представник прокуратури – Богомол О.М. та Запорізької міської ради – Мироненко Н.О.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до частин другої-третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026, якою призначено справу № 908/191/26 до розгляду на 06.10.2026 о 11 год. 30 хв., була отримана в електронному кабінеті Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича та Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради - 12.08.2026.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 06.10.2026, не визнавалася апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні в матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26, незважаючи на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинна заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом

18.02.2025 в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено інформацію про закупівлю Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради послуг з аварійного (поточного) ремонту приміщення філії КЗ "ЦКП" за адресою: вул. Перемоги, буд. 131 у м. Запоріжжі (ідентифікатор UA-2025-02-04-011518-a; ДК 021:2015 (CPV) 45450000-6 – Інші завершальні будівельні роботи) з очікуваною вартістю 802 757,14 грн. Строк надання послуг – до 27.03.2025. Джерело фінансування – кошти місцевого бюджету.

27.02.2025 за результатами закупівлі між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дьяченком Дмитром Геннадійовичем (підрядник) укладено договір про надання послуг № 57-Я (далі – договір), за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язався виконати аварійний (поточний) ремонт приміщення філії КЗ "ЦКП" за адресою: вул. Перемоги, буд. 131 у м. Запоріжжі, а замовник – оплатити надані послуги.

Договірна ціна є динамічною, визначається на підставі кошторису та становить 802 757,14 грн без ПДВ (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору строк надання послуг – не пізніше 27.03.2025. Строки надання послуг можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір (пункт 5.3 договору). Відповідно до пункту 1.5 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей. Пунктом 11.8 договору передбачено, що зміна істотних умов договору шляхом складання додаткової угоди допускається, зокрема, у разі продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань, але не пізніше ніж до 31.12.2025 (пункт 10.1 договору).

Листами від 03.03.2025 № 18/2 та від 18.03.2025 № 18/3 підрядник повідомив замовника про виникнення обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання робіт, і просив розглянути можливість коригування строку їх виконання шляхом укладення додаткової угоди. Як на такі обставини підрядник посилався на перебої у функціонуванні транспортної та логістичної інфраструктури внаслідок воєнних дій, що вплинуло на своєчасність постачання будівельних матеріалів, а також на значну кількість сигналів "Повітряна тривога" на території м. Запоріжжя (102 сигнали загальною тривалістю 8 днів 23 години 6 хвилин), під час яких роботи призупинялися для збереження життя і здоров`я працівників.

27.03.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали пункт 5.1 договору в такій редакції: "Строк надання послуг Підрядником не пізніше 01.06.2025". Ціну договору не змінено. Того ж дня замовник оприлюднив в електронній системі закупівель повідомлення про внесення змін до договору та додаткову угоду № 1.

14.04.2025 та 22.05.2025 сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) на суми 627 248,48 грн та 175 508,66 грн відповідно, а всього на 802 757,14 грн. Замовник оплатив роботи платіжними інструкціями від 14.04.2025 № 3 та від 22.05.2025 № 4 без будь-яких зауважень. 02.01.2026 замовник оприлюднив звіт про виконання договору.

Листами від 31.07.2025, 04.08.2025 та 24.11.2025 окружна прокуратура повідомила Департамент культури і туризму Запорізької міської ради та Запорізьку міську раду про виявлені порушення. Листами від 26.09.2025 № 1711/01-12 та від 19.12.2025 № 2398/01-12 Департамент повідомив про відсутність, на його думку, підстав для звернення до суду. У суді першої інстанції обидва позивачі позов прокурора не підтримали.

Мотивувальна частина

Відповідно до частин першої – четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зазначена норма передбачає чотири елементи підстав для представництва: 1) наявність інтересів держави у спірних відносинах; 2) порушення або загроза порушення цих інтересів; 3) наявність або відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень; 4) нездійснення або неналежне здійснення ним захисту інтересів держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін може впливати на дотримання принципу рівності сторін (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27). З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України не може тлумачитися розширено.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", однак установив, що вони втрачають чинність з 01.01.2027, тобто на час звернення прокурора до суду та розгляду цієї справи є чинними.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить до поняття "інтерес держави". Штрафні санкції внаслідок невиконання договорів, укладених розпорядником бюджетних коштів, належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів (пункт 39 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України). Департамент культури і туризму Запорізької міської ради є розпорядником коштів міського бюджету та стороною оспорюваного правочину, а тому є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомивши позивачів про виявлені порушення, а позивачі самостійно до суду не звернулися.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у прокурора підстав для звернення до суду, а доводи скаржника в цій частині відхиляє. Водночас підтвердження підстав для представництва не звільняє прокурора від обов`язку довести обґрунтованість заявлених позовних вимог по суті.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, предмет, права та обов`язки сторін (постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20).

Основним критерієм розмежування договору про надання послуг (стаття 901 ЦК України) і договору підряду (стаття 837 ЦК України) є те, що результат робіт, на відміну від послуг, має матеріальну форму, тоді як корисний ефект послуги полягає в самому процесі її надання (постанова Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21).

Предметом договору є аварійний (поточний) ремонт конкретного приміщення за кошторисом, класифікований за кодом ДК 021:2015 45450000-6 "Інші завершальні будівельні роботи", а приймання результату оформлювалося актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в. Отже, предмет договору є індивідуалізованим, а його результат – матеріальним, тому суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував договір як договір підряду, істотною умовою якого є строк виконання робіт (частина перша статті 846 ЦК України).

Крім того, незалежно від цивільно-правової кваліфікації договору, строк виконання зобов`язань щодо надання послуг чи виконання робіт є істотною умовою договору про закупівлю, зміна якої допускається лише у випадках, визначених пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпунктом 4 пункту 19 Особливостей. Тому доводи скаржника в цій частині не впливають на вирішення спору. Водночас ключовим для вирішення справи є питання про те, чи було дотримано зазначені вимоги при укладенні додаткової угоди.

Положення Закону України "Про публічні закупівлі" є спеціальними нормами, які визначають підстави внесення змін до договорів, укладених за результатами публічних закупівель, і підлягають переважному застосуванню щодо загальних норм ЦК України та ГК України (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Водночас пункт 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункт 4 пункту 19 Особливостей допускають продовження строку виконання зобов`язань щодо виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зазначені норми передбачають можливість зміни строку виконання зобов`язань, якщо сторони уклали про це додаткову угоду за взаємною згодою після виникнення відповідних обставин (постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Об`єктивні обставини, що спричинили продовження строку, мають бути документально підтверджені, проте вони не обов`язково мають бути обставинами непереборної сили, засвідченими сертифікатом торгово-промислової палати. Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 у справі № 924/602/24 зазначив про безпідставність звуження тлумачення пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" виключно до обставин непереборної сили.

Законодавство не визначає ні вичерпного переліку обставин, які вважаються об`єктивними та достатніми для продовження строку, ні форми їх документального підтвердження, тому ці питання замовник вирішує самостійно, оцінюючи наведені контрагентом обставини.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, який фактично ототожнив документальне підтвердження об`єктивних обставин із наявністю сертифіката торгово-промислової палати чи документів компетентних органів, передбачених пунктом 8.3 договору для звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажором, ґрунтується на звуженому тлумаченні зазначених норм.

Як встановлено, на виконання пунктів 5.3, 11.8 договору підрядник до настання строку виконання зобов`язання двічі письмово повідомив замовника про неможливість виконання робіт у визначений строк та навів конкретні причини такої неможливості: порушення логістики постачання будівельних матеріалів унаслідок воєнних дій і систематичні повітряні тривоги в м. Запоріжжі, під час яких роботи на об`єкті призупинялися для збереження життя і здоров`я працівників, із зазначенням кількості та загальної тривалості відповідних сигналів.

Замовник, оцінивши ці обставини в сукупності, визнав причини затримки поважними та дійшов висновку, що його інтересам більше відповідає виконання робіт у пізніший строк, ніж розірвання договору чи застосування штрафних санкцій. Це підтверджується фактом укладення спірної додаткової угоди, оприлюдненням повідомлення про внесення змін до договору в електронній системі закупівель та процесуальною позицією обох позивачів у цій справі, які позов прокурора не підтримали.

Колегія суддів також враховує, що додаткову угоду укладено без зміни ціни договору, тобто зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, і не порушили економічного балансу договору на користь підрядника.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення, та зазначити, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Стандарт "вірогідності доказів" вимагає від суду співставлення доказів, наданих сторонами, та встановлення того, чи є висновок про існування стверджуваної обставини більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Посилання прокурора на інформацію Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 06.01.2026 про загальну тривалість повітряних тривог у різні періоди колегія суддів не вважає достатнім для спростування наведених підрядником обставин. Ця інформація отримана прокурором через дев`ять місяців після укладення додаткової угоди та не була відома сторонам на момент її укладення; порівняння сумарної тривалості тривог за довільно обрані періоди не спростовує того, що повітряні тривоги та обстріли міста у період виконання робіт об`єктивно впливали на можливість безпечного проведення ремонтних робіт на конкретному об`єкті та на постачання матеріалів.

Колегія суддів також зазначає, що замовник у разі виявлення недостатності підстав чи доказів для продовження строку виконання робіт не був позбавлений права вимагати від підрядника надання додаткових доказів, однак цього не зробив, а підписання ним додаткової угоди свідчить про погодження з наведеними підрядником обставинами та визнання їх достатніми для продовження строку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що в цій справі більш вірогідною є наявність документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, а висновки суду першої інстанції про протилежне є передчасними. Прокурор не довів, що в момент укладення додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 сторонами було порушено вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 та частиною третьою статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а зобов`язання має ґрунтуватися на цих засадах. Загальні засади цивільного права мають фундаментальний характер і за своєю суттю є нормами прямої дії. Справедливість, добросовісність і розумність є застосовними, зокрема, у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Справедливість як одна з основних засад права виражається, зокрема, в пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004). Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Колегія суддів враховує, що правомірна зміна (продовження) строку виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій виконавцю, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини, що їх замовник визнав поважними та добровільно погодився на продовження строку.

Продовження строку виконання робіт не призвело до будь-яких негативних наслідків для замовника, зокрема до збільшення вартості робіт. Прокурор не надав доказів того, яким чином продовження строку порушило законні інтереси держави та (або) замовника. Позиція обох позивачів, які не підтримали позов прокурора, додатково свідчить про те, що їхні права та інтереси внаслідок укладення спірної додаткової угоди порушені не були.

За умов, коли відповідач виконав свої зобов`язання у строк, погоджений сторонами в чинному на той час договорі (з урахуванням змін, внесених за згодою обох сторін), а виконання прийняте та оплачене замовником без жодних зауважень, притягнення відповідача до відповідальності за порушення строку, який не був порушений на момент виконання, не має легітимної мети і не є пропорційним (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 904/4822/25).

Принцип "належного урядування" передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, а дії суб`єкта владних повноважень суперечать принципу верховенства права і тоді, коли вони не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", заява № 29979/04). Підрядник, уклавши із замовником додаткову угоду, яку замовник оприлюднив у встановленому порядку, і виконавши роботи у погоджений строк, мав правомірне очікування щодо відсутності підстав для застосування до нього штрафних санкцій.

З огляду на викладене колегія суддів вважає відсутніми підстави для визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025.

Оскільки в задоволенні основної вимоги про визнання додаткової угоди недійсною слід відмовити, не підлягає задоволенню і похідна вимога про стягнення з відповідача 29 391,40 грн штрафних санкцій, нарахованих виходячи з первісного строку надання послуг.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для визнання додаткової угоди недійсною та стягнення штрафних санкцій знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Висновки апеляційного господарського суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов передчасних і помилкових висновків про доведеність прокурором підстав для визнання недійсною спірної додаткової угоди та для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема статей 203, 215 ЦК України та пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За таких обставин апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26 – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір у цій справі ініційований прокурором, а позивачі як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду позовних вимог не підтримали, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7 987,20 грн покладається на прокурора та підлягає стягненню з Запорізької обласної прокуратури на користь скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281– 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 у справі № 908/191/26 – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради та Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025 та стягнення 29 391,40 грн штрафних санкцій – відмовити.

Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, ідентифікаційний код 02909973) на користь Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7 987,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Вінніков С.В.