Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №912/655/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м.Дніпро Справа №912/655/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

прокурор: Лопацька К.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Терещенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 (суддя Тимошевська В.В., повний текст рішення складено 03.08.2026) у справі №912/655/26

за позовом Виконувача обов`язків керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі

позивача Голованівської селищної ради

до відповідача-1 Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016"

про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення 511406,76 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Виконувач обов`язків керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Голованівської селищної ради звернувся до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит Групп 2016" про:

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 21.10.2024 до договору №223 від 02.09.2024, укладеного між Голованівським ліцеєм імені Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антрацит Групп 2016",

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит Групп 2016" безпідставно та надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 511406,76 грн на користь бюджету в особі Голованівської селищної ради.

В обґрунтування підстав позову зазначено про збільшення ціни за оспорюваною угодою за відсутності законних підстав для підвищення вартості та з перевищенням законодавчо визначеного максимально відсотку збільшення, чим порушено приписи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Наведене, на думку прокурора, є підставою для визнання вказаної додаткової угоди недійсною на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Крім того, прокурор відповідно до положень ч. 1 ст. 216 та п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача-2 на користь Голованівської селищної ради сплачені з перебільшенням вартості ціни товару грошові кошти в загальній сумі 511406,76 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі №912/655/26 позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано недійсною додаткову угоду №2 від 21.10.2024 до договору №223 від 02.09.2024, укладеного між Голованівським ліцеєм імені Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антрацит Групп 2016";

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит Групп 2016" безпідставно та надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 511406,76 грн на користь бюджету в особі Голованівської селищної ради;

- стягнуто з Голованівського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Голованівської селищної ради (код на користь Кіровоградської обласної прокуратури 1664,00 грн судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацит Групп 2016" на користь Кіровоградської обласної прокуратури 9335,10 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що прокурор, захищаючи інтереси держави, правомірно звернувся із позовом в інтересах Голованівської селищної ради, яка є належним державним органом у спірних правовідносинах, та довів, що вона не вживала своєчасні та належні заходи для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог місцевий господарський виснував про те, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди сторони неправомірно збільшили установлену договором ціну товару більше ніж на 10 % від початкової ціни, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, оцінюючи докази, надані відповідачем-2 в обґрунтування підстав для підвищення ціни, господарський суд зауважив про те, що долучена до матеріалів справи цінова довідка Харківської ТПП №1289/24 від 09.10.2024 не є достатнім та беззаперечним доказом коливання ціни товару, так як наведена у ній інформація не відображає стану ринку на момент звернення постачальника до замовника, а також не підтверджує наявність коливання ціни на час прийняття сторонами рішення про внесення змін до Договору.

Враховуючи викладене, а також положення ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання додаткової угоди №2 від 21.10.2024 до договору №223 від 02.09.2024 недійсною. Разом з тим, суд зазначив, що оскільки підстава для оплати поставленого товару за ціною, встановленою у них, фактично відпала, то ТОВ "Антрацит Групп 2016" повинне повернути на користь бюджету в особі Голованівської селищної ради надлишково сплачені грошові кошти у сумі 511406,76 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі №912/655/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ключові доводи на підтвердження вимог апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення:

- застосував пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, хоча пункт 17 Особливостей № 1178 прямо виключав застосування частини п`ятої статті 41;

- не застосував як визначальну спеціальну норму підпункту 2 пункту 19 Особливостей у редакції, чинній на 21.10.2024;

- переніс правові висновки Верховного Суду, сформульовані щодо іншого нормативного режиму, на правовідносини, які регулювалися Особливостями № 1178;

- не встановив належним чином фактичні критерії правомірності зміни ціни, передбачені пунктом 19 Особливостей;

- без належної правової підстави визнав додаткову угоду недійсною та застосував статтю 1212 ЦК України.

Окреслені вище обставини, на думку скаржника, стали підставою для ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

28.08.2026 від Голованівської окружної прокуратури до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого прокурор заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування заявленої позиції прокурор першочергово послався на те, що відповідно до загальновизнаних засад права, закон має вищу юридичну силу порівняно з підзаконними нормативно-правовими актами, до яких належить постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022.

Відтак, прокурор стверджує, що положення постанови № 1178 не можуть змінювати, розширювати чи інакше модифікувати приписи Закону «Про публічні закупівлі», зокрема в частині підстав та меж внесення змін до істотних умов договору про закупівлю. Таким чином, посилання представника скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин виключно приписів постанови №1178, є довільним тлумаченням норм права та не підтверджується жодною імперативною нормою.

Також прокурор наголосив на тому, що посилання апелянта на те, що пункт 12.6 договору № 223 не містив прямого формулювання «не більше 10 % від первісної ціни», не спростовує висновків суду першої інстанції. Договірна умова не може бути підставою для невиконання імперативної норми закону або для встановлення сторонами іншого, більш широкого порядку зміни істотних умов договору про закупівлю. За твердженням органу прокуратури, місцевий господарський суд не доповнював договір № 223 новою умовою та не встановлював для сторін нових договірних обов`язків, а лише надав оцінку правомірності внесення сторонами змін до ціни з урахуванням установлених законом обмежень. Таким чином, на думку прокурора, доводи представника відповідача-2 фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення норм права та власних заперечень висновків Верховного Суду.

Підсумовуючи, прокурор підтримав раніше заявлену у позову позицію щодо того, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду належних доказів, що посвідчують повноваження адвоката Терещенко Людмили Вячеславівни на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" у Центральному апеляційному господарському суді, а також доказів сплати 13198,92 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

17.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із доказами сплати судового збору та належною копією ордера адвоката Терещенко Людмили Вячеславівни на підтвердження повноважень представництва ТОВ "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" у Центральному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі №912/655/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2026 о 14:30 год.

05.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника Голованівського ліцею.

У судове засідання 06.10.2026 з`явився прокурор, представник відповідача-2 брав участь в засіданні суду в режимі відеоконференції. Представники позивача та відповідача-1 правом участі в судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 06.10.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 02.09.2024 між Голованівським ліцеєм (Замовник) і ТОВ "Антрацит Групп 2016" (Постачальник) за результатами проведення процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" укладено договір поставки № 223 на суму 2 422 200,00 грн (далі – Договір).

Згідно Договору, Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність (поставити) Вугілля кам`яне ДГ (13-100), код ДК 021:2015 — 09110000-3 Тверде паливо (Товар), а Замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар (пункти 1.2., 1.3.).

Кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з Договором, визначені у Специфікації (Додаток № І до Договору) та становить 330 тонн за ціною за одиницю Товару 7 340,00 грн з ПДВ.

Пунктом 2.1.1. Договору узгоджено, що вугілля за якісними, технологічними, фізико-механічними показниками та за показниками, що характеризують безпечність вугілля, повинно відповідати вимогам, зазначеним у ДСТУ 7146:2010 "Вугілля кам`яне та антрацит для побутових потреб. Технічні умови" для даного виду палива та наведено відповідні вимоги щодо вугілля.

За пунктом 3.6. Договору Джерело фінансування - місцевий бюджет.

Поставка Товару здійснюється у термін до 30.06.2024 року партіями на підставі замовлень (заявок) Замовника, який є його невід`ємною частиною (пункт 4.1.).

Розрахунки за Товар проводяться відповідно до Бюджетного кодексу України в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку Замовника на рахунок Постачальника (пункт 5.1.).

Згідно пункту 12.6. Договору, істотними умовами договору є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених пунктом 19 Особливостей, зокрема:

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Строк дії Договору до 31.12.2024, але в будь-якому разі до моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором.

02.09.2024 до Договору підписано Додаткову угоду № 1, згідно якої збільшено термін поставки до 30.10.2024.

21.10.2024 підписано Додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони домовились змінити ціну за одиницю товару на 38,00% відповідно до коливання ціни такого товару на ринку та виклали пункт 3.1. Договору у новій редакції:

"Ціна цього Договору становить 2 422 200,00, у т.ч. ПДВ (20%) 403 700,00 грн.

Вугілля кам`яне марки ДГ (13-100) - 7340,00 грн./т. з ПДВ;6116,67 грн/т без ПДВ, - 52,44 тони; Вугілля кам`яне марки ДГ (13-100) - 9800,00 грн/т. з ПДВ; 8166,67 грн/т без ПДВ. - 207,886 тон".

Також викладено у новій редакції Специфікацію до Договору.

Підставою для укладення Додаткової угоди № 2 від 21.10.2024 стало звернення ТОВ "Антрацит Групп 2016" до Голованівського ліцею від 14.10.2024, до якої додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1289/24 від 09.10.2024.

14.11.2024 підписано Додаткову угоду №3 щодо збільшення суми на 1 422 199,60 грн за кодом ДК 021:201 - 09110000-3 Тверде паливо.

На виконання Договору ТОВ "Антрацит Групп 2016" поставлено, а Голованівським ліцеєм отримано кам`яне ДГ13-100 в кількості 52,44 тонни за ціною 7340,00 грн за одиницю Товару та 207,886 тонн за ціною 9800,00 грн за одиницю товару.

Голованівським ліцеєм за поставлений Товар проведено повний розрахунок, у тому числі за поставку 207,886 тонн за ціною 9800,00 грн , за яку сплачено 2 037 290,00 грн.

Прокурор вважає Додаткову угоду № 2 від 21.10.2024 такою, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки така угода укладена за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни та з перевищенням максимально можливого 10% збільшення ціни.

В свою чергу, відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема вказував на те, що: на період воєнного стану постанова КМУ №1178 має пріоритетне застосування перед загальними положеннями Закону; відповідачем-2 надано довідку ТПП, що має порівняння ціни товару з моменту укладення договору до звернення про зміну ціни, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідач-2 у відзив і на позов також заперечував проти задоволення позовних вимог прокурора, посилаючись на таке: прокурором не спростовано відомостей, які містять в ціновій довідці та не доведено відсутність об`єктивних підстав для зміни ціни; не доведено яким чином укладення спірної додаткової угоди порушило права або інтереси держави в особі Голованівської селищної ради; вимог до Голованівського ліцею не заявлено, хоча в позові визначено два відповідача; додаткова угода укладалась на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178; підстави для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу відсутні; згідно практики Європейського суду, навіть за умови якщо правильність застосування судом закону з формальної точки зору не викликає сумнівів, суд при вирішені справ все одно має уникати результатів, які покладають на юридичну особу "надмірний індивідуальний тягар" або є економічно руйнівним для сторони, що діяла добросовісно (що особливо актуально у відносинах з державою).

За наслідками розгляду позову Господарським судом Кіровоградської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Голованівської селищної ради.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21).

Частини третя та четверта Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі №607/15052/16-ц).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21).

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Голованівської селищної ради, зазначив, що укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності тощо. Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням відповідачами оспорюваної додаткової угоди усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростанню ціни за одиницю товару і зменшенню обсягу постачання та, відповідно, надмірної сплати бюджетних коштів.

Сільські, селищні, міські ради відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до Статуту Голованівського ліцею, затвердженого рішенням Голованівської селищної ради від 15.01.2021 № 68, Голованівський ліцей знаходиться у комунальній власності Голованівської селищної ради (п.1.1.). Засновником Голованівського ліцею є Голованівська селищна рада (п. 1.7. Статуту).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

За наведених обставин, оскільки засновником Голованівського ліцею та власником його майна є Голованівська селищна рада, яка у свою чергу фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів місцевого бюджету за договорами про закупівлю товарів, Голованівська селищна рада уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.

Місцевим господарським судом було встановлено, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Голованівською окружною прокуратурою листом від 13.06.2025 № 54/02-3337вих-25 повідомлено Голованівську селищну раду про виявлені прокурором порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірної додаткової угоди недійсною та стягнення безпідставно сплачених коштів

На вказаний лист Голованівською селищною радою відповідь не надано.

В подальшому Голованівською окружною прокуратурою листом від 02.02.2026 № 54/02-529вих-26 повторно повідомлено Голованівську селищну раду про виявлені прокурором порушення.

Відповідно до листа Голованівської селищної ради №04-13/113 від 04.02.2026 повідомлено окружну прокуратуру щодо підтримання позиції про внесення позовної заяви прокурором.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо суті спору

Щодо застосування положень норм статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення Договору про закупівлю та оспорюваних Додаткових угод до нього).

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У частині 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як установив суд першої інстанції, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір про постачання електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частинами 3, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із системного аналізу наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Так, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Філологічне тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Також Велика Палата Верховного Суду у пунктах 206, 207 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Отже, у постановах від 21.11.2025 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Окрім того, судова колегія підкреслює, що Верховний Суд вже неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

(1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю;

(2) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

(3) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

(4) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %;

(5) така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

(6) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі №924/413/24, від 15.10.2024 у справі №918/18/24, від 08.10.2024 у справі №918/728/23).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Колегія суддів ураховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

Отже, дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, у справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що за результатами проведеної закупівлі між Голованівським ліцеєм і ТОВ "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" укладено Договір поставки, відповідно до якого ціна за одиницю товару становить 7340,00 грн з ПДВ, обсяг постачання - 330 тонн, загальна вартість договору на момент укладення – 2 422 200,00 грн з ПДВ.

В подальшому внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 21.10.2024 до Договору збільшено ціну до 9800,00 грн за тонну з ПДВ, що порівняно з попередньо визначеною ціною 7 340,00 грн за тонну з ПДВ перевищує на 33,5%.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку, що оспорюваною додатковою угодою сторони збільшили ціну за одиницю товару понад 10% від ціни, що була визначена сторонами в основному Договорі за результатами процедури закупівлі, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема пункту 2 частини 5 статті 41.

Заперечуючи проти вказаних висновків, ТОВ "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" вказало, що при укладенні додаткової угоди до Договору сторони керувались положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, зокрема підпунктом 2 пункту 19, якими відсоткове та кількісне обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару не встановлено. При цьому постачальник вказав, що збільшення ціни за одиницю товару є належно обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Дослідивши спірне питання можливості внесення змін до Договору про закупівлю (щодо ціни за одиницю товару) на підставі приписів Постанови №1178, без врахування вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів апеляційного суду відзначає таке.

Щодо застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022

Відповідно до пункту 3-7 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

Отже, вказаною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Разом з тим така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та призупинялась.

Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Аналогічні висновки щодо правозастосування Постанови №1178 знайшли своє відображення в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 916/2720/24.

Відтак, укладаючи оспорювану Додаткову угоду №2 від 21.10.2024 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони Договору, збільшивши ціну за одиницю товару на 33,5 % більше від ціни, визначеної у Договорі, не дотримались приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Доводи апелянта щодо пріоритетності застосування до спірних правовідносин лише положень Постанови №1178 фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення таких норм права, що, на думку колегії суддів, не відповідає їх дійсному змістовному навантаженню.

Окрім того, апеляційний суд ураховує і те, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому апеляційний суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Так, підставою для укладення оспорюваної додаткової угоди стало звернення постачальника ТОВ "Антрацит Групп 2016" згідно листа від 14.10.2024 №4, до якого додано цінову довідку Харківської ТПП №1289/24 від 09.10.2024.

Дослідивши наведену цінову довідку, суд першої інстанції, позицію якого підтримує апеляційний суд, обґрунтовано зауважив про те, що остання не є достатнім та беззаперечним доказом коливання ціни товару.

По-перше, надана довідка фіксує середні значення цін, сформовані на підставі цін окремих суб`єктів господарювання без пояснень щодо відбору саме таких суб`єктів.

По-друге, зазначена у довідці інформація не містить відомостей, які б дозволяли перевірити методику визначення середнього рівня цін та співставність умов поставки.

Так, довідка порівнює ринкову ціну на дату укладення договору (02.09.2024), на момент звернення (03.10.2024) та на момент проведення дослідження (08.10.2024). Однак наведене порівняння охоплює лише окремі вибіркові дати та не містить відомостей про динаміку зміни цін протягом відповідного періоду. У зв`язку з цим довідка не дає можливості встановити, чи мало місце стале коливання ціни товару на ринку, чи наведені показники відображають лише її значення на окремі дати.

Отже, надана апелянтом довідка торгово-промислової палати за своїм змістом має інформаційно-довідковий характер, відображає узагальнені показники ринку та не містить даних, які б дозволяли встановити коливання ціни товару на час прийняття сторонами рішення про внесення змін до Договору, а також не підтверджує пропорційність зміни ціни, внесеної сторонами.

Сам по собі факт відсутності законодавчо визначеного переліку доказів не означає можливості використання будь-яких документів без оцінки їх змісту та доказової сили, оскільки такі докази повинні відповідати критеріям належності та достатності для підтвердження юридично значимих обставин.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неналежність поданої цінової довідки як доказу коливання ціни.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Щодо вимог про стягнення 511406,76 грн колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки оскаржувана у цій справі додаткова угода №2 від 21.10.2024 до договору №223 від 02.09.2024 є недійсною та не породжує правових наслідків, то підстава для оплати товару за встановленою у ній ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню на користь позивача.

З урахуванням наведеного, дослідивши здійснений судом першої інстанції розрахунок безпідставно сплаченої суми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої прокурором вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 511406,76 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів у їх сукупності та наданої їм належної правової оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідають вимогам матеріального права та підлягають задоволенню. Наведені у позові обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тоді як доводи відповідача-1 та апеляційної скарги їх не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм законодавства.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі №912/655/26 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст, 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАЦИТ ГРУПП 2016" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі №912/655/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі №912/655/26 залишити без змін.

Справу №912/655/26 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 06.10.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький

Суддя С.В. Вінніков