Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №904/3343/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3343/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Ярешко О.В.

суддів: Кучеренко О.І., Демчини Т.Ю.,

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача – адвокат Рудницький Е.С., довіреність 22.12.2025

від відповідача – не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" (наявний зареєстрований електронний кабінет) на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 (суддя Манько Г.В., повне рішення складено 06.08.2026) у справі № 904/3343/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", наявний зареєстрований електронний кабінет

до Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія", наявний зареєстрований електронний кабінет

про стягнення 15 869 490 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" заборгованості у розмірі 15869490 грн. 82 коп., з якої: 14980052 грн. 28 коп. - основна заборгованість, 207898 грн. 89 коп. - інфляційні втрати, 619581 грн. 50 коп. - пеня, 61958 грн. 15 коп. - 3% річних.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов`язання з оплати послуг за Договором розподілу природного газу від 12.10.2023 № 42АТ490-7346-23. З урахуванням залишку боргу відповідача за попередній період (сальдо на кінець лютого 2026 року) у розмірі 8530646,77 грн. та проведених ним у березні 2026 року оплат на загальну суму 9857021,55 грн., на момент подання позову за відповідачем утворилася основна заборгованість у розмірі 14980052,28 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 у справі № 904/3343/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” заборгованість у сумі 14980052 грн. 28 коп., інфляційні втрати у сумі 207898 грн. 89 коп., 3% річних у сумі 61958 грн. 15 коп., пеню у сумі 61958 грн. 15 коп., судовий збір у сумі 190433 грн. 89 коп. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд повністю задовольнив вимоги щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, визнавши доведеними обставини порушення відповідачем зобов`язання за Договором у частині оплати послуг з розподілу газу; зменшив розмір пені до 61958,15 грн., що становить 10% від суми, що була заявлена до стягнення. В іншій частині вимог щодо стягнення пені відмовив.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік зазначивши, що позивач є об`єктом критичної інфраструктури, і затримка у виплаті коштів може призвести до його неплатоспроможності, що унеможливить належне обслуговування газорозподільної системи.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду у частині відмови у відстроченні судового рішення, Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № б/н від 25.08.2026), в якій просило скасувати Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3343/26 від 04 серпня 2026 року у цій частині та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3343/26 на 1 (один) рік.

На обґрунтування своїх вимог скаржник посилався на те, що рішення ухвалене судом без належної оцінки доказів, не у відповідності до норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим.

Звернув увагу, що боржник є підприємством, яке забезпечує виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Кам`янського, та на сьогоднішній день заборгованість у розмірі 15869490,82 грн. є дуже значною, у зв`язку з чим Підприємство не має змоги сплатити її негайно, оскільки це б призвело до повної зупинки його діяльності і неможливості належної підготовки до опалювального сезону 2026-2027 років у місті Кам`янському. Для належної підготовки до опалювального сезону необхідно виконати комплекс організаційно-технічних заходів, зокрема затвердити відповідні плани, провести ремонтні та профілактичні роботи, гідравлічні випробування теплових мереж, промивання устаткування і трубопроводів, перевірку готовності джерел теплопостачання, теплових мереж та обладнання до роботи в опалювальний період. Станом на 01.05.2026 на балансі КП "Кам`янська теплопостачальна компанія" знаходиться 7 джерел теплопостачання загальною потужністю 219,461 Гкал/год, а протяжність теплових мереж у двотрубному обчисленні складає 68,639 км. Критичне значення належного функціонування боржника для територіальної громади міста Кам`янського Дніпропетровської області підтверджується розпорядженням Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації від 01.05.2025 № 829/0/527-25 "Про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період". Додатково суспільна значущість безперервної роботи підприємств у сфері теплопостачання підтверджується загальнодержавною політикою забезпечення стійкості регіонів в умовах воєнного стану. Негайне примусове виконання рішення у повному обсязі, включно з арештом рахунків та списанням коштів, може призвести не лише до ускладнення фінансового стану Підприємства, а й до фактичного блокування виконання обов`язкових заходів з підготовки до опалювального сезону 2026– 2027 років та, відповідно, загрозу безперебійному теплопостачанню міста. Фінансовий стан боржника залежить від розрахунків споживачів, наслідків надзвичайних подій, державного регулювання тарифів, наявності заборгованості з різниці в тарифах, а також активних дій боржника щодо стягнення дебіторської заборгованості. Обставини справи засвідчують збитковість діяльності Комунального підприємства, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, у тому числі податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2025 рік, відповідно до якої збитки Підприємства становлять 533365590 грн. Основним джерелом доходів є грошові кошти, отримані від споживачів за надані послуги з постачання теплової енергії. Водночас, стан розрахунків споживачів залишається незадовільним, що безпосередньо впливає на можливість Підприємства своєчасно виконувати власні кредиторські зобов`язання. У період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України Постановою від 11.03.2020 № 211 та відміненого з 24:00 30.06.2023, відбулося погіршення платіжної дисципліни споживачів комунальних послуг. Боржник не посилається на карантин, як на чинну самостійну правову підставу для відстрочення виконання рішення, однак його наслідки вплинули на формування та накопичення заборгованості споживачів. Просив врахувати, що запровадження воєнного стану з 24.02.2022 об`єктивно вплинуло на рівень добровільного погашення споживачами заборгованості за надані послуги. Окремим системним фактором, що впливає на фінансовий стан боржника, є державне регулювання тарифів у сфері теплопостачання та встановлений мораторій на їх підвищення. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, що встановлено частиною першою статті 1 Закону України № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". Відповідно до протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Дніпропетровської обласної державної адміністрації за 2024– 2025 роки, узгоджено обсяги заборгованості з відшкодування різниці в тарифах перед КП КМР "Кам`янська теплопостачальна компанія" на загальну суму 230073267,93 грн., що перевищує розмір заборгованості Підприємства перед ТОВ "Газорозподільні мережі України". Водночас, скаржник має актив у вигляді дебіторської заборгованості яка, відповідно до останнього звіту про фінансовий стан складає 469105 тис.грн., та яку можна використати для погашення заборгованості перед позивачем.

4. Узагальнений виклад доводів та заперечень інших учасників справи

14.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає доводи відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги. ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», як і відповідач, є підприємством (об`єктом) критичної інфраструктури у відповідності до Закону України від 16.11.2021 № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру». Відповідач і позивач знаходяться у рівних умовах під час ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану. Крім того, будучи на 100% тарифним підприємством, позивач виконує всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами. Через відсутність платіжної дисципліни з боку споживачів та обмеження заходів впливу на них (боржників), розмір дебіторської заборгованості у позивача постійно зростає. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Зауважив, що Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 у справі № 904/3343/26 було задоволено клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, та з урахуванням встановлених обставин справи, майнового стану сторін та стану розрахунків, зменшено розмір пені з 619581,50 грн. до 61958,15 грн. (до 10%). Вважає, що судом першої інстанції дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі та правомірно враховано матеріальний інтерес позивача щодо вчасного отримання власних грошових коштів, які неправомірно не сплачуються відповідачем у справі, та можливість настання негативних наслідків для стягувача у формі майнових втрат у разі відстрочення виконання судового рішення. Судове рішення просив залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Кучеренко О.І., Демчини Т.Ю., ухвалою від 27.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 у справі № 904/3343/26 та призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні на 01.10.2026; витребував матеріали справи № 904/3343/26 з Господарського суду Дніпропетровської області. Явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується відповідними довідками.

02.09.2026 матеріали справи № 904/3343/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддею-доповідачем було проведено підготовчі дії, про що здійснено доповідь колегії суддів.

У судове засідання 01.10.2026 з`явився представник позивача, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

30.09.2026 через систему «Електронний суд» від апелянта надійшло клопотання, згідно якого просив визнати поважними причини неявки представника КП КМР "Кам`янська теплопостачальна компанія" у судове засідання, призначене на 01.10.2026; відкласти проведення судового засідання на іншу дату.

В обґрунтування клопотання посилався на зайнятість представників Підприємства в інших судових засіданнях, перебування на лікарняному. Зауважив, що вказане позбавляє представників відповідача можливості бути присутнім у судовому засіданні і подати всі належні докази та навести усі необхідні аргументи, пов`язані з захистом інтересів Підприємства.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання.

Відповідно ч.ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у Постанові від 14.07.2022 у справі № 260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду, не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто, реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин, має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Колегія суддів відзначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні.

У даному випадку, доводи та обґрунтування щодо незаконності судового рішення викладені апелянтом в апеляційній скарзі.

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце розгляду справи, не є обов`язковою підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, явка уповноважених представників сторін у судове засідання 01.10.2026 обов`язковою не визнавалась.

Щодо посилання апелянта на необхідність подання всіх належних доказів та наведення усіх необхідних аргументів, пов`язаних із захистом інтересів Підприємства, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянтом у клопотанні не зазначено, які докази він має подати до суду апеляційної інстанції та неможливості їх подання до суду першої інстанції. Апеляційна скарга будь-яких посилань щодо необхідності подання доказів також не містить.

Крім того, до клопотання апелянтом не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин щодо зайнятості представників Підприємства в інших судових засіданнях, перебування на лікарняному.

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 Рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Отже, за висновками суду, задоволення клопотання апелянта (відповідача) могло призвести до затягування строків розгляду справи та, як наслідок, порушення права позивача на справедливий розгляд справи у розумні строки, яке визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні 01.10.2026 було проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови).

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (Дніпропетровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України") за заявою - приєднання № 42АТ490-7346-23 до умов Договору розподілу природного газу.

Позивачем погоджено вказану заяву та вона є Додатком № 2 до Типового договору розподілу природного газу.

Наявними у справі доказами підтверджено, що Договір розподілу природного газу від 12.10.2023 № 42АТ490-7346-23 є укладеним.

Згідно з п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за Договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно п. 6.8 Договору, надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4 Договору).

Споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56XQ0000W3MFB00J.

Договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

Предметом спору у цій справі була заборгованість за надані послуги розподілу газу у період: лютий - квітень 2026 року.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 19 грудня 2025 № 2163, для клієнтів (непобутових споживачів) Дніпропетровської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на період з 01 січня 2026 року до 31 березня 2026 року (включно) затверджено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,79 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ). З 01 квітня 2026 року тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 3,46 грн. за 1 м.куб на місяць (без урахування ПДВ).

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу та інформації до нього від 30.09.2025 № 42381, на 2026 рік річна замовлена потужність визначена Оператором ГРМ в обсязі 18037455,05 м.куб відповідно до обсягів споживання КП КМР "КАМ`ЯНСЬКА ТК" за попередній газовий рік (п. 2 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРМ). Місячна замовлена потужність при цьому дорівнювала 1503121,25 м.куб. З урахуванням нових об`єктів відповідно до додаткової угоди від 29.12.2025 № 4, місячна замовлена потужність з січня 2026 року склала 1503173,59 м.куб.

У період з лютого по квітень 2026 року Оператор ГРМ виконав свої договірні зобов`язання у повному обсязі й надав послуги з розподілу природного газу на загальну суму 16306427,06 грн., що підтверджується актами про надані послуги з розподілу природного газу: від 28.02.2026 № 7947 на суму 5032625,21 грн.; від 31.03.2026 № 11816 на суму 5032625,11 грн.; від 30.04.2026 № 15826 на суму 6241176,74 грн.

Акти наданих послуг підписано з обох сторін без зауважень.

Відповідачу надавалися рахунки на оплату, що підтверджено наявними у справі доказами.

На дату подання позовної заяви до господарського суду та на час прийняття рішення у справі, за надані у лютому - квітні 2026 року послуги сума заборгованості складала 14980052 грн. 28 коп.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога щодо виконання договірного зобов`язання.

Господарський суд першої інстанції погодився з розрахунком позовних вимог щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат. Прийнявши до уваги відсутність фінансування на покриття різниці в тарифах, що унеможливило вчасне виконання договірного зобов`язання, зменшив розмір пені до 61958 грн. 15 коп.

7. Позиція Центрального апеляційного господарського суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, надані у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши у межах вимог апеляційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині відмови у наданні відстрочення, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції у частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно укладення та виконання сторонами Договору розподілу природного газу від 12.10.2023 № 42АТ490-7346-23, наявності заборгованості у сумі 14980052 грн. 28 коп., правильності нарахування та стягнення судом інфляційних втрат, 3% річних та пені, з урахуванням її зменшення судом.

Згідно ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити виконання, про що зазначає в рішенні.

Обов`язковість судового рішення, згідно ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що саме держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 Суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Відстрочення виконання судового рішення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

У зв`язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК).

Відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Для надання відстрочки виконання судового рішення суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Скаржник у апеляційній скарзі посилається на важкий фінансовий стан Комунального підприємства та наявність конкретних та об`єктивних обставин, що унеможливлюють сплату одночасно всієї суми заборгованості, стягнутої судовим рішенням у цій справі.

Згідно наданого відповідачем до суду першої інстанції Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.03.2026, непокритий збиток (рядок 1420) складає 693015 тис.грн. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2025 рік, поточний збиток звітного періоду (рядок 04, об`єкт оподаткування) становив 533365590 грн., фінансовий результат до оподаткування (рядок 02) становив від`ємне значення 204507339 грн.

Згідно Розпорядження начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 01.05.2025 № 829/0/527/25, Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" включено до Переліку підприємств, визначених критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Разом з тим, позивач: ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" є підприємством (об`єктом) критичної інфраструктури у відповідності до Закону України «Про критичну інфраструктуру».

Основним видом господарської діяльності позивача є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, іншими видами є, зокрема торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, будівництво трубопроводів.

Засновником ТОВ "Газорозподільні мережі України" є Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Як зазначив позивач, він є 100% тарифним підприємством, виконує всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки. При цьому, велика частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами.

Суд враховує, що військовий напад російської федерації на Україну та введення у зв`язку з цим з 24.02.2022 воєнного стану на території України, який триває дотепер, негативно впливає на господарську діяльність як відповідача, так і позивача, а також на платіжну дисципліну контрагентів обох сторін. При цьому, господарюючі суб`єкти самостійно визначають ризик своєї господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. На четвертому році знаходження України у стані війни, господарюючі суб`єкти мають планувати свою діяльність, виходячи з нових підходів та максимальної гнучкості, оптимізуючи, за можливості, витрати.

Разом з тим, скаржник просить відстрочити виконання судового рішення на максимальний однорічний строк, встановлений процесуальним законодавством. Тобто, не виконуючи належним чином своє грошове зобов`язання за Договором, намагається поставити себе у більш вигідне фінансове становище у порівнянні зі своїм контрагентом (позивачем) та, за допомогою відстрочення судового рішення, не виконувати це зобов`язання ще протягом тривалого часу (протягом року).

При цьому, будь-яких обґрунтувань відстрочення на такий (максимальний) строк скаржник не наводить, не зазначає та не надає доказів того, що у разі спливу строку відстрочки (у разі її надання судом) він одномоментно та у повному обсязі сплатить позивачу заборгованість, яка виникла за період із лютого по квітень 2026 (включно), а також судові витрати.

Наразі скаржником не здійснено будь-якого платежу на користь позивача для погашення існуючої заборгованості, навіть не сплачено стягнуті судом судові витрати (судовий збір).

Протилежного матеріали справи не містять.

Суд не може дозволити, щоб відстрочення виконання рішення для боржника у цьому випадку стало інструментом ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 61958,15 грн., що становить 10% від суми, що була заявлена до стягнення (619581,50 грн.), прийнявши до уваги відсутність фінансування на покриття різниці в тарифах, що унеможливило вчасне виконання договірного зобов`язання.

Колегія суддів зауважує, що з підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Посилання скаржника на Постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19, від 18.09.2024 у справі № 905/271/24, від 06.02.2025 у справі № 904/1060/24 судом до уваги не приймається, оскільки у цих справах було надано розстрочення виконання судового рішення (сплата суми боргу частинами) чи відстрочення з урахуванням сплати боржниками основного боргу та інші обставини, які характеризували діяльність конкретних підприємств-боржників.

Щодо Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у справі № 904/2635/25, на яку посилався скаржник, суд, згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що заявляючи про неможливість одномоментного виконання судового рішення, апелянт не пояснює, чому він не намагався виконувати зобов`язання за Договором частинами, сплачуючи можливу для нього суму на користь позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги, то ці ж доводи щодо відстрочення судового рішення, були наведені відповідачем і у відзиві на позовну заяву, які були оцінені судом першої інстанції. Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання у межах своєї дискреції, врахував баланс інтересів сторін, зокрема і права стягувача, для якого затримка виконання судового рішення може порушити право на справедливий суд та власність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Взявши до уваги викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2026 у справі № 904/3343/26 в оскаржуваній частині - без змін.

8. Розподіл судових витрат

Пунктом 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 вказаного Закону).

У Постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 905/1053/23, від 22.03.2024 у справі № 908/629/23 викладена правова позиція, що під час оскарження рішення суду першої інстанції в частині відстрочення/розстрочення його виконання ставка судового збору, яка підлягає справлянню, має обраховуватися виходячи зі ставки судового збору, яка справляється за оскарження ухвали суду (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що відповідає принципу пропорційності.

Відтак, скаржником за подання цієї апеляційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 3993,60 грн. (3328,00 грн. (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) * 150% * 0,8 = 3993,60 грн.). Згідно наданих доказів, скаржником був сплачений судовий збір у сумі 285651,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3993,60 грн. за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

У зв`язку зі сплатою скаржником судового збору у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір", зайво сплачений судовий збір у сумі 281657,40 грн. буде повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 у справі № 904/3343/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 у справі № 904/3343/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги визначено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Ярешко

Судді О.І. Кучеренко

Т.Ю. Демчина