Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №912/468/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Дніпро Справа № 912/468/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Ярешко О.В.

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю представників учасників справи:

від прокурора – Олійник Г.В., прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури, службове посвідчення

від позивача – не з`явився

від відповідача – адвокат Волков П.О., ордер АВ № 1311301 від 17.06.2026 (у режимі відеоконференцзв`язку), адвокат Аваєва Н.В., ордер АІ № 2256163 від 13.07.2026 (у режимі відеоконференцзв`язку)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури О. Нестерової (пр. Європейський, буд. 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, наявний зареєстрований електронний кабінет) на Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 (суддя Глушков М.С., повне рішення складено 31.07.2026) у справі № 912/468/26

за позовом Заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400, наявний зареєстрований електронний кабінет) в інтересах держави в особі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Незалежності України, 78, селище Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27300, наявний зареєстрований електронний кабінет)

до відповідача Фермерського господарства "Малина ІМ" (вул. Шкільна, 38, с. Вищі Верещаки, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27315, наявний зареєстрований електронний кабінет)

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до Фермерського господарства "Малина ІМ", згідно якої просив:

- розірвати Договір оренди землі б/н від 07.04.2016 (зі змінами, внесеними Додатковими угодами від 10.01.2022 та 27.03.2023), укладений між Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га, право оренди якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2016, номер запису про інше речове право 14068739;

- зобов`язати Фермерське господарство "Малина ІМ" повернути Олександрівській селищній територіальній громаді в особі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га.

Позов мотивовано тим, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме: усупереч вимогам земельного законодавства та умов Договору здійснив засівання пасовища сільськогосподарською культурою.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі № 912/468/26 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване недоведеністю обставин, на які посилався прокурор, та недоведеністю істотності порушень умов Договору оренди землі з боку відповідача, зокрема:

- з наданих позивачем доказів, які мають суттєві недоліки, неможливо достеменно встановити факту розорювання земельної ділянки з боку відповідача;

- прокурор не довів факту розорювання або зміни виду угідь;

- у справі відсутній комплекс первинних доказів, який давав би суду можливість установити технологію використання саме ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006;

- сам факт наявності рослинного покриву, посіву чи господарської діяльності на земельній ділянці не доводить її розорювання або використання всупереч цільовому призначенню.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі № 912/468/26 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву прокурора задовольнити.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції оцінив надані прокурором докази через окремі формальні недоліки кожного документу, не надавши належної оцінки їх взаємному зв`язку та сукупності, що, у свою чергу, свідчить про допущення судом надмірного формалізму під час розгляду справи, що не відповідає завданню господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів. При цьому, суд фактично визнав, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь – пасовище, а використання ділянки для вирощування сільськогосподарських культур може свідчити про використання її не відповідно до встановленого виду використання.

4. Узагальнений виклад доводів та заперечень інших учасників справи

14.09.2026, у встановлений судом строк, через систему «Електронний суд» (сформовано у системі 11.09.2026) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, проти задоволення якої заперечив. Оскаржуване Рішення вважає законним і обґрунтованим. Прокурор не довів належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами: факту розорювання пасовища; здійснення таких дій саме ФГ «Малина ІМ»; технології, часу та площі механічного обробітку; знищення дернини або фактичної зміни виду використання земельної ділянки; а також наявності правових і фактичних підстав для крайнього наслідку у вигляді дострокового розірвання Договору. Вважає, що наявність соняшнику чи іншої рослини на поверхні землі підтверджує лише стан рослинного покриву на дату спостереження. Вказане не встановлює, чи проводилася оранка, на яку глибину здійснювався обробіток, чи було знищено дернину, яка площа зазнала втручання, коли та ким воно здійснене. Для заявленої підстави позову вирішальним є не ботанічний вид рослини, а доведена технологія використання ґрунту та її наслідки для угіддя. ФГ «Малина ІМ» надано договір про надання послуг № 31/05/2025 від 31.05.2025 та акт здачі-приймання робіт № 2 від 31.05.2025, які передбачають посів сої сівалкою без розорювання ґрунту. Апелянт не спростував їх висновком агронома, ґрунтознавця, землевпорядною чи судовою експертизою, результатами шурфування, дослідженням стану дернини або іншими спеціальними даними. Більше того, документи відповідача стосуються посіву сої, тоді як акт обстеження і протокол огляду описують нібито посів соняшника саме на спірній земельній ділянці. Прокурор посів соняшника шляхом саме розорювання спірної земельної ділянки також не довів. Твердження прокурора, що будь-який посів обов`язково означає розорювання земельної ділянки, є припущенням, для підтвердження якого потрібні спеціальні знання та належні фактичні дані, які у матеріалах справи відсутні. Суд першої інстанції оцінив докази у їх сукупності та взаємному зв`язку. При цьому, сукупність документів, кожен з яких міг би підтверджувати лише наявність рослин або місце огляду, може доводити факт перебування рослинності на ділянці, але не створює нової інформації про спосіб обробітку, якої у жодному документі немає. Наявність будь-якої сільськогосподарської культури на пасовищі не доводить автоматично його розорювання або зміну виду використання. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін. Також, просив судові витрати ФГ «Малина ІМ» на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 30000,00 грн. покласти на апелянта, навівши попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат. Заявив про намір подати докази фактичного розміру витрат протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду, за умови заявлення про це до закінчення судових дебатів.

18.09.2026 через систему «Електронний суд» від Кіровоградської обласної прокуратури надійшло заперечення на відзив відповідача. Вважає, що наведені у відзиві доводи за своєю природою повторюють висловлену позицію відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції, описані в оскаржуваному Рішенні, охоплені та повністю спростовуються у поданій апеляційній скарзі. Наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Вважає суму витрат на професійну правничу допомогу, наведену у відзиві, неспівмірною з наданою допомогою.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Ярешко О.В. (суддя-доповідач), судді: Кошля А.О., Кучеренко О.І.

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І. ухвалою від 27.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури О. Нестерової на Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі № 912/468/26 та призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні на 01.10.2026; витребував матеріали справи № 912/468/26 з Господарського суду Кіровоградської області.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується відповідними довідками.

03.09.2026 матеріали справи № 912/468/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддею-доповідачем було проведено підготовчі дії, про що здійснено доповідь колегії суддів.

Представник апелянта у судовому засіданні надав пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд оскаржене Рішення скасувати.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, судове Рішення просили залишити в силі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідно ч. 12 ст. 275 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом враховано, що ухвалою від 27.08.2026 явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась. Відкладення судового засідання призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому колегією суддів, за наслідками розгляду апеляційної скарги, постанова приймається за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

У судовому засіданні 01.10.2026 було проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови).

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до інформаційної довідки з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 зареєстрована 11.12.2008, її власником є Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, має площу 7,8625 га, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, документом про земельну ділянку є проєкт землеустрою від 03.10.2008 (т. 1 а.с. 49-50).

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 447544231 від 14.10.2025, у Державному реєстрі наявні відомості стосовно земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га, яка зареєстрована під номером 896585735205, цільове призначення: ведення фермерського господарства, власником являється Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, орендарем земельної ділянки є ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 07.04.2016, з урахуванням додаткових угод від 10.01.2022 та від 27.03.2023 (т. 1 а.с. 47-48).

Відповідно до розробленого у 2008 році ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) шляхом продажу на аукціоні права оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (т.1 а.с. 95-130), на земельну ділянку площею 7,8625 га, у тому числі пасовищ 7,8625 га, встановлювалася в межах земельної ділянки, зайнятої пасовищами, заборона: на розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; висів просапних культур. Зокрема, вона відображена у висновку Відділу Держкомзему у Олександрівському районі Кіровоградської області Головного управління Держкомзему у Кіровоградській області (т. 1 а.с. 102).

Згідно з Проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ – 01.02) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, який був розроблений у 2015 році Інститутом дослідження проблем оточуючого середовища України (т. 1 а.с. 110-130), земельна ділянка площею 7,8625 га, у тому числі пасовища – 7,8625 га, передбачалася до відведення ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Проєкт землеустрою містить у собі наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-1340/14-16-СГ від 12.03.2016, яким вказаний Проєкт затверджений, а також надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га, у тому числі пасовища площею 7,8625 га, строком на 7 років без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (т.1 а.с. 131).

10.08.2015 зареєстровано Фермерське господарство "Малина ІМ".

За новою редакцією 2023 року Статуту Фермерського господарства "Малина ІМ" (т. 1 а.с. 39-46), фермерське господарство створене та діє відповідно до Закону України "Про фермерське господарство". Його засновником є ОСОБА_1 . До земель Господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником Господарства у власність, у постійне користування та надані Господарству в оренду. Господарство зобов`язане забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання.

07.04.2016 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, виступаючи в якості орендодавця, уклало з ОСОБА_1 , як орендарем, Договір оренди землі (т.1 а.с. 85-93).

За умовами Договору:

- орендодавець на підставі власного наказу № 11-1340/14-16-СГ від 12.03.2016 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства (пункт 1.1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,8625 га, у тому числі пасовища 7,8625 га, для ведення фермерського господарства (п. 2.1),

- кадастровий номер земельної ділянки: 3520582000:02:000:9006 (п. 2.2);

- Договір укладено на строк 7 років (п. 3.1);

- земельна ділянка передається для ведення фермерського господарства (п. 5.1);

- код цільового призначення земельної ділянки, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 01.02 – для ведення фермерського господарства (п. 5.2);

- орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (п. 5.3);

- земельна ділянка повинна використовуватися орендарем відповідно до умов, визначених у пунктах цього Договору, та чіткого дотримання чинного законодавства України, дотримання вимог екологічної безпеки та збереження родючості ґрунтів, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (п. 5.4);

- після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 7.1);

- на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії Договору (п. 8.1);

- орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки у відповідності з цільовим призначенням згідно з цим Договором; дотримання екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і прави; орендодавець має право вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для здійснення контролю за додержанням орендарем умов Договору та вимог законодавства. (пп. 9.1.1 п. 9.1);

- орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов Договору з боку орендаря (пп. 9.1.2 п. 9.1);

- обов`язком орендаря, з-поміж іншого, є: дотримання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому Договором та законодавством (пп. 9.4.4 п. 9.4); використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов Договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил; не допускати забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії (пп. 9.4.5 п. 9.4);

- дія Договору припиняється шляхом розірвання, серед іншого, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором (п. 12.3).

Відповідно до акту приймання-передачі, складеного між сторонами Договору оренди, ОСОБА_1 прийняв в оренду земельну ділянку з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006.

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 447544231 від 14.10.2025, до Державного реєстру були внесені відомості стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006, орендар: ОСОБА_1 на підставі Договору оренди від 07.04.2016, з урахуванням Додаткових угод від 10.01.2022 та від 27.03.2023 (т. 1 а.с. 47-48).

10.01.2022 Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, як власник земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006, та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору оренди землі від 07.04.2016, якою змінили орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 70).

27.03.2023 Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору оренди землі від 07.04.2016, якою продовжили термін дії Договору оренди на 15 років (до 07.04.2038) (т. 1 а.с. 73).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 04.04.2025 до Реєстру внесені відомості про реєстрацію кримінального провадження № 42025120040000045 стосовно розорення пасовищ (земельна ділянка з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006) (т.1 а.с. 155).

Як слідує з акту від 09.06.2025 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 пл. 7,86 га, складеного комісією Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області у складі: заступника начальника відділу земельних ресурсів та просторового планування ОСОБА_2 , головного спеціаліста відділу земельних ресурсів та просторового планування ОСОБА_3 , головного спеціаліста відділу земельних ресурсів та просторового планування Ю. Мельника, було здійснено візуальне обстеження вказаної земельної ділянки, за результатами якого виявлено її засіювання соняшником. У додатках до акту вказано: «фото посівів вищевказаної земельної ділянки додається» (т. 1 а.с. 58-59, 59).

Згідно вказаного акту, обстеження проведено на виконання листа Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області від 27.05.2025 № 52/04-4512вих-25 (т. 1 а.с. 51-52).

На фото вбачається рослина соняшник (т. 1 а.с. 59).

Як слідує з листа Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.06.2025 № 1307/02.1-20 (т. 1 а.с. 62), наданого на запит Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області від 17.06.2025 № 52/04-517вих-25, орендар земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 ОСОБА_1 не звертався до Олександрівської селищної ради стосовно надання дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо зміни виду угідь цієї земельної ділянки, відповідного рішення селищною радою не приймалося. Заяви до державного реєстратора від орендаря ОСОБА_1 щодо внесення відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки не надходило. У червні 2024 року спільно з працівниками поліції була проведена перевірка вказаної земельної ділянки та встановлені факти її розорення та засіяння сільськогосподарськими культурами, ознаки пасовища відсутні. Акти обстеження земельної ділянки у селищній раді відсутні.

Постановою від 15.10.2025 процесуального прокурора – прокурора Олександрівського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Буданцевою В.В. надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025120040000045 від 04.04.2025 (т. 1 а.с. 153-154).

Як слідує з листа за вих. № 52/04-6157вих-25 від 18.07.2025, прокурор у межах кримінального провадження звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з проханням про залучення спеціаліста для проведення огляду земельних ділянок та проведення слідчих дій (т. 1 а.с. 156-158).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.07.2025 (т. 1 а.с. 132-163), складеного дізнавачем СД ВП № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Куценком Б.Ю., за участі, з-поміж інших, головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель відділу № 2 Черепінської М.А., інженера-геодезиста Соколика О.П., заступника начальника відділу земельних ресурсів та просторового планування Бабича О.В., проведений огляд земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006, за наслідками якого встановлено, що вона оброблена та на ній зростають рослини соняшника у рівних рядках.

До протоколу огляду додано ілюстровану фототаблицю, а саме: відкритої ділянки місцевості, на якій знаходиться спірна земельна ділянка. З фототаблиці вбачається, що на земельній ділянці росте рослина соняшник.

Інженером-геодезистом Соколиком О.П., за результатами обстеження зовнішніх меж двох суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3520582000:02:000:9006 площею 76424 кв.м та 3520582000:02:000:9007 площею 78625 кв.м, складено технічний звіт, в який внесено координати зовнішніх меж, складено схему місця розташування земельних ділянок (т. 1 а.с. 143-146).

08.10.2025 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало висновок за вих. № 10-11-0.442-1059/2-25 (т. 1 а.с. 159-163) щодо огляду земельних ділянок, в якому вказано про здійснення 21.07.2025 головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 2 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Черепінською М.А. спільного виїзду на земельну ділянку з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 та проведення її огляду. Зазначено, що на момент огляду вказана земельна ділянка площею 7,8625 га була засіяна; згідно звіту сертифікованого інженера-землевпорядника Соколика О.П. площа, яку засіяно, становить 78625 кв.м.

31.05.2025 Фермерське господарством "Малина ІМ" (відповідач) уклало з Фермерським господарством “Мім-Агро” договір про надання послуг № 31/05/2025, за умовами якого останнє зобов`язалося за завданням відповідача надати послуги з посіву сої на чотирьох земельних ділянках загальною площею 29,17 га, у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га (т. 2 а.с. 15-17).

У пункті 2.1 договору зазначено, що посів сої здійснюється сівалкою без розорювання ґрунту.

Вартість послуг визначається у розмірі 1000 грн. за посів 1 га землі; загальна вартість договору складає 29169,89 грн. (пункт 3.1 договору).

Між сторонами цього договору був підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 31.05.2025 щодо послуг по посіву сої, сума послуг 29169,89 грн. (т. 2 а.с. 14).

Як слідує з акту від 19.05.2026 візуального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га, складеного представниками Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області: заступником начальника відділу земельних ресурсів та просторового планування О. Бабичем, головним спеціалістом відділу земельних ресурсів та просторового планування ОСОБА_4 , за участі агронома ТДВ « 2-ге ім. Петровського» Р. Пушкаша, у присутності орендаря Малини М.І., було здійснено візуальний огляд вказаної земельної ділянки. За результатами огляду земельна ділянка не оброблена, посівів сільськогосподарських культур на ній не виявлено; зі слів агронома Р. Пушкаша на полі присутні бур`яни: амброзія, лобода, гірчак березко видний, берізка польова, хвощ польовий, пирій, осот та сходи падалиці соняшника, кукурудзи, змиті з інших полів. У додатках до акту вказано: «фотоматеріали» (т. 2 а.с. 94).

З наданих до справи фото вбачається, що на земельній ділянці відсутні посіви сільськогосподарських культур (т. 2 а.с. 91).

Як слідує з листа ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» від 19.05.2026 № 1360/9-11 (т. 2 а.с. 100), наданого на запит Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інформаційній системі «Єдиний державний реєстр тварин» відсутня інформація про наявність зареєстрованих тварин за Фермерським господарством "Малина ІМ", оскільки даний суб`єкт господарювання не зареєстрований в Реєстрі тварин як власник (утримувач) тварин.

Прокурором надано до матеріалів справи Карти посівів в Україні (супутникові знімки), згідно яких у 2023 році ФГ "Малина ІМ" на спірній земельній ділянці було здійснено посів кукурудзи, у 2024 році – сої, у 2025 році – соняшнику.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, представники ФГ "Малина ІМ" надали усні пояснення. При цьому, як заявив представник – адвокат Волков П.О., на спірній земельній ділянці взагалі будь-яке засіювання не відбувалося. Адвокат Аваєва Н.В. заявила, що відповідач ніколи не визнавав порушення використання земельної ділянки, відбувалося незначне засіювання земельної ділянки (між рядками трави, що росте на ділянці) за технологією ноу-тілл, яка повністю виключає оранку та глибоке механічне розпушування ґрунту.

7. Позиція Центрального апеляційного господарського суду

Апеляційний господарський суд заслухав суддю-доповідача, надані у судовому засіданні пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором при зверненні з позовом дотримано вимоги ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, а підстави для представництва інтересів держави у суді були належним чином доведені, про що свідчить листування між прокуратурою та позивачем. Зокрема, на звернення прокуратури (лист від 30.07.2025 № 52/04-648вих-25) Олександрівська селищна рада у листі від 15.10.2025 № 2171/02.1-20 повідомила, що не має наміру вживати будь-яких заходів, у тому числі претензійно-позовного характеру, щодо розірвання договору оренди спірної земельної ділянки.

Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У силу приписів статі 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Згідно зі статтею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами частини першої статті 93 ЗК України, яка кореспондується зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець, зокрема має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про оренду землі", у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У частині першій статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами пункту 1 частини першої статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Разом із цим, частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 наголосила, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору".

Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (Постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство у питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у позові наголошував на істотності порушення умов Договору оренди землі, що має прояв у невиконанні умов цього договору у частині використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення зі складом угідь - пасовища для ведення фермерського господарства як ріллю, а не як пасовища.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення (частина перша). Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частина третя).

Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до частин першої, другої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладання спірного Договору), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладання спірного Договору), види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.

Наведені положення законодавства свідчать про те, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України. Аналогічні висновки викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 та Постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.

Крім того, у пункті 39 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зазначено, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником. Подібні висновки також викладено у Постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 132/2222/20, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.

Частинами першою, другою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України (в редакції чинній на момент укладання спірного Договору), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Як встановлено судом, 07.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, яке у подальшому було змінено на Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) було укладено спірний Договір оренди землі.

У пункті 61 Постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у Постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справах №№ 695/1275/17, 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

Крім того, Фермерське господарство "Малина ІМ" зареєстровано 10.08.2015, тобто до укладення спірного Договору оренди землі.

Відтак, права та обов`язки орендаря за цим Договором оренди виконуються саме відповідачем – ФГ "Малина ІМ".

За умовами Договору: орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства (п. 5.3); земельна ділянка повинна використовуватися орендарем відповідно до умов, визначених у пунктах цього Договору, та чіткого дотримання чинного законодавства України, дотримання вимог екологічної безпеки та збереження родючості ґрунтів, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (п. 5.4); обов`язком орендаря є дотримання встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому Договором та законодавством (пп. 9.4.4 п. 9.4); обов`язком орендаря є використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов Договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил (пп. 9.4.5 п. 9.4).

Відповідно до висновків, наведених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, нормами права, а саме: статтями 31, 33- 37 ЗК України, визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, яка була чинною на момент укладення спірного Договору оренди землі. У пунктах 1.2-1.4 розділу І Класифікації визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У розділі ІІ Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення "для ведення фермерського господарства" - код 01.02.

Згідно ст. 37 Закону України «Про охорону земель» (у редакції станом на час укладення спірного Договору), власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Олександрівської селищної ради, за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, за видом використання – до пасовищ, передана ФГ "Малина ІМ" для ведення фермерського господарства, стосовно земельної ділянки існують проєктні та законодавчі обмеження у забороні розорювання пасовищ.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що з наданих позивачем доказів, які мають суттєві недоліки, неможливо достеменно встановити факту розорювання земельної ділянки з боку відповідача; прокурор не довів факту розорювання або зміни виду угідь; у справі відсутній комплекс первинних доказів, який давав би суду можливість установити технологію використання саме ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006; сам факт наявності рослинного покриву, посіву чи господарської діяльності на земельній ділянці не доводить її розорювання або використання всупереч цільовому призначенню.

Колегія апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, зробленими при неповному з`ясуванні судом обставин справи.

За спірним Договором оренди землі відповідачу надано у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка за видом використання належить до пасовища, з метою ведення фермерського господарства без зміни виду використання цієї земельної ділянки.

Водночас, ФГ "Малина ІМ" використовує спірну земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, що фактично не заперечував відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції, стверджуючи про посів на земельній ділянці сої у спосіб, який не передбачає розорювання ґрунту. На підтвердження цієї обставини надав до матеріалів справи копію договору про надання послуг № 31/05/2025 з посіву сої на спірній земельній ділянці.

Відхиляючи надані прокурором докази, місцевий господарський суд послався на таке:

1. Акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 від 09.06.2025 не містить печатки Олександрівської селищної ради; до справи не додано рішення, на підставі якого створювалась комісія селищної ради з обстеження; у доданих до акту фото посівів соняшника відсутнє зазначення меж земельної ділянки, на якій відбулася фотофіксація, та не зазначено жодної інформації щодо ідентифікації особи, якою було зроблено фото, відсутня дата та будь-які ідентифікуючі реквізити; не вірно вказано площу земельної ділянки щодо якої проводилось обстеження.

Разом з тим, у відповідності до пп. 9.1.1 п. 9.1 Договору оренди, орендодавець має право вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для здійснення контролю за додержанням орендарем умов Договору та вимог законодавства.

Відповідно ст. 12 ЗК України, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.

Як визначено ст. 5 Закону України «Про охорону земель», регулювання в галузі охорони земель здійснюють, зокрема органи місцевого самоврядування.

Акт від 09.06.2025 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 складено комісією Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області у складі: заступника начальника відділу земельних ресурсів та просторового планування О. Бабича, головного спеціаліста відділу земельних ресурсів та просторового планування Ю. Вороніна, головного спеціаліста відділу земельних ресурсів та просторового планування Ю. Мельника, тобто представниками органу місцевого самоврядування у межах повноважень та на виконання умов Договору оренди землі.

Згідно вказаного акту, обстеження проведено на виконання листа Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області від 27.05.2025 № 52/04-4512вих-25.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність складення представниками позивача (працівниками відділу земельних ресурсів та просторового планування) такого акту, відсутність печатки на акті не робить його недійсним чи недостовірними дані, що у ньому зазначені. У додатках до акту вказано: «фото посівів вищевказаної земельної ділянки додається». На фото вбачається рослина соняшник.

Крім того, в акті зафіксовано засіяння земельної ділянки соняшником. Відтак, фото, додане до акту, не має вирішального значення, оскільки про засіяння ділянки відповідною культурою також зазначено й в акті.

Щодо зазначення в акті площі земельної ділянки: 7,86 га, то вказана площа відповідає площі орендованій земельній ділянці: 7,8625 га, а її заокруглення в акті до десятих не свідчить про те, що при зазначенні інших ідентифікуючих ознак земельної ділянки, а саме: кадастрового номеру, візуальне обстеження проводилося на іншій ділянці та акт стосується іншої (не спірної) земельної ділянки.

2. Відносно протоколу огляду місця події від 21.07.2025 у кримінальному провадженні № 42025120040000045 від 04.04.2025, суд першої інстанції зазначив, що у відомостях щодо повідомлення про подію, зазначено лише "повідомлення про правопорушення" без зазначення реквізитів даного повідомлення. При цьому, як у самому протоколі огляду місця так і у доданих фото відсутнє зазначення меж земельної ділянки, поворотних точок, площі земельної ділянки, а також відсутнє посилання на номер кримінального провадження, у межах якого було вчинено відповідну процесуальну дію.

У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2026 у справі № 906/1325/25 Верховний Суд звернув увагу, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони щодо використання в господарській справі доказів, отриманих у межах інших проваджень, зокрема кримінальних. Такі докази підлягають оцінці судом на загальних підставах щодо їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності. Суд зазначив, що докази, отримані в межах кримінального провадження, можуть використовуватися в господарському процесі, якщо містять відомості про обставини, які входять до предмета доказування.

У статті 104 КПК України визначено, які відомості має містити протокол за результатами проведення процесуальної дії. Так, згідно частини третьої цієї статті, протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; виготовлені дублікати документів, а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути: 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Колегія суддів апеляційного суду дослідила протокол огляду місця події від 21.07.2025, який складеного дізнавачем СД ВП № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Куценком Б.Ю., за участі спеціаліста -головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель відділу № 2 Черепінської М.А., інших осіб: інженера-геодезиста Соколика О.П., головного агронома ТОВ «Фірма ОЛТО» Костенко І.В., заступника начальника відділу земельних ресурсів та просторового планування Бабича О.В., співробітника УСБУ в Кіровоградській області Желізка О.О., у присутності двох понятих.

Вказаними особами, згідно тексту протоколу, був проведений огляд земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006, за наслідками якого встановлено, що вона оброблена та на ній зростають рослини соняшника у рівних рядках.

У протоколі зазначено місце та час проведення дії, коли огляд було почато та закінчено.

До протоколу огляду додано ілюстровану фототаблицю, а саме: відкритої ділянки місцевості, на якій знаходиться спірна земельна ділянка. На фототаблиці міститься напис, що вона є додатком до протоколу огляду місця події від 21.07.2025, підписана дізнавачем Куценком Б.Ю. З фототаблиці вбачається, що на земельній ділянці росте рослина соняшник. У протоколі зазначено, що під час огляду застосовані технічні засоби: цифровий фотоапарат Cеnon 350A.

Протокол огляду підписаний усіма особами, що були присутні при огляді.

Отже, у протоколі зазначено індентифікуючі ознаки спірної земельної ділянки, а саме: кадастровий номер 3520582000:02:000:9006, а також її місце розташування.

Зазначення у протоколі даних щодо меж земельної ділянки, поворотних точок, площі земельної ділянки, номеру кримінального провадження не є обов`язковим згідно кримінального процесуального законодавства.

3. Місцевий господарський суд зазначив, що не відповідає дійсній площі земельної ділянки інформація, зазначена у поданому до матеріалів справи витязі з ЄРДР.

Як встановлено апеляційним судом, у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 04.04.2025 до Реєстру внесені відомості про реєстрацію кримінального провадження № 42025120040000045 стосовно розорення пасовищ (земельна ділянка з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 33,8738 га).

Як зазначено в апеляційній скарзі, вказаний витяг подано на підтвердження саме наявності кримінального провадження № 42025120040000045.

Згідно ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Отже, неправильне зазначення у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань площі земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006, що є коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, для вирішення цієї справи доказового значення не має, оскільки саме з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань виникає право на досудове розслідування. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не засвідчує встановлених у ході досудового розслідування фактів.

Суд першої інстанції також зазначив:

4. Що у складеному інженером-геодезистом Соколиком О.П. технічному звіті, розташування та площа земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 - 76424 кв.м не відповідає інформації ситуаційного плану проєкту землеустрою, відсутня дата складання звіту.

5. 08.10.2025 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало висновок щодо огляду земельних ділянок за вих. № 10-11-0.442-1059/2-25, в якому вказало, що на момент огляду земельна ділянка з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006, з-поміж інших, була засіяна; при цьому, взагалі відсутнє посилання, якими рослинами засіяна земельна ділянка.

Колегія суддів з приводу технічного звіту та вказаного висновку зазначає таке.

Як слідує з технічного звіту, він складений інженером-геодезистом Соколиком О.П. за результатами обстеження зовнішніх меж двох суміжних земельних ділянок, розташованих за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, Вищеверещаківська сільська рада за кадастровими номерами: 3520582000:02:000:9006 площею 76424 кв.м та 3520582000:02:000:9007 площею 78625 кв.м, що являє собою поля за географічними координатами № 48,965443370 Е32,387506120; за результатами складено схему місця розташування та технічний звіт із координатами зовнішніх меж, внесених у таблицю 1.

Звіт містить підпис Соколика О.П. та посилання на його кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 001265, виданий 03.01.2023 Державним агентством земельних ресурсів України.

Як слідує з висновку від 08.10.2025 за вих. № 10-11-0.442-1059/2-25 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 21.07.2025 головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 2 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Черепінською М.А. було здійснено спільний виїзд на земельну ділянку з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 та проведено її огляд. Зазначено, що на момент огляду вказана земельна ділянка площею 7,8625 га була засіяна; згідно звіту сертифікованого інженера-землевпорядника Соколика О.П. площа, яку засіяно, становить 78625 кв.м.

Отже, датою технічного звіту є 21.07.2025, тобто момент огляду земельної ділянки, у висновку зазначено площу засіяння спірної земельної ділянки - 7,8625 га.

Щодо зазначення у технічному звіті площі ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 - 76424 кв.м, а з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9007 -78625 кв.м, то це вочевидь є механічною помилкою, що зумовила подальші розбіжності у зазначених координатах та графічному відображенні відповідної земельної ділянки.

При цьому, ситуаційний план, що міститься у Проєктах землеустрою 2008 та 2015 років, відповідає схемі місця розташування, що міститься у технічному звіті.

6. Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що при проведенні оглядів спірної земельної ділянки не були присутні представники відповідача (доказів повідомлення ФГ "Малина ІМ" про проведення зазначених оглядів суду не надано).

Таким чином, як зазначено судом, з наданих позивачем доказів неможливо достеменно встановити факту розорювання земельної ділянки з боку відповідача. Сам факт наявності рослинного покриву, посіву чи господарської діяльності на земельній ділянці не доводить її розорювання або використання всупереч цільовому призначенню. Для задоволення позову прокурор повинен був довести: конкретну дію, конкретну порушену умову договору або імперативну норму, належність такої дії саме відповідачу, істотність порушення, передбачений законом причинний зв`язок між порушенням і заявленим способом захисту. Прокурор не довів факту розорювання або зміни виду угідь. У справі відсутній комплекс первинних доказів, який давав би суду можливість установити технологію використання саме ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006. Зокрема, прокурором не подано: належно оформленого натурного обстеження із координатною прив`язкою, висновку землевпорядника або агронома, ґрунтового дослідження, даних про знищення дернини, глибину обробітку, площу та час втручання.

Колегія суддів звертає увагу, що огляд спірної земельної ділянки відбувався у рамках кримінального провадження, тобто проводилася відповідна слідча дія, яка не вимагає обов`язкової присутності представника відповідача.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК).

Згідно приписів ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, як визначено у ст. 79 ГПК, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

У даному випадку суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, встановив обставини належності спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, виду її використання – пасовища, та передання ФГ "Малина ІМ" для ведення фермерського господарства, а також існування стосовно цієї земельної ділянки проєктних та законодавчих обмежень у забороні розорювання пасовищ.

Разом з тим, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм щодо оцінювання доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, відхиливши їх з підстав, зокрема недодержання форми складення, відсутності певних даних, які, на думку суду, були обов`язковими.

Апеляційним судом при розгляді цієї справи усі докази оцінюються у сукупності з іншими доказами, котрими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення. Наявність помилок, зокрема у технічному звіті, не може свідчити про недійсність чи неналежність цього доказу, не нівелює інших доказів (актів обстеження земельної ділянки, огляду місця події, висновку Держгеокадастру) щодо засіяння земельної ділянки.

Місцевий господарський суд не взяв до уваги того, що відповідач не заперечив обставини засіювання спірної земельної ділянки, стверджуючи, що вона була засіяна соєю. На підтвердження цієї обставини надав лише укладений ним договір з іншим Фермерським господарством, що надавало послуги по засіянню; стверджував, що при засіюванні не відбувалося розорення ґрунту.

Будь-яких інших доказів на спростування позовних вимог відповідач не надав, також не надав достатніх доказів того, що земельна ділянка була засіяна соєю, зокрема не надано доказів купівлі насіння сої чи наявності такого насіння у відповідача. Також відповідачем не зазначено, чи проводилося/не проводилося внесення добрив до ґрунту та, якщо добрива вносилися, чи не пошкоджували наявну рослинність на пасовищі, чи було знищення цієї рослинності, тобто підготовка ґрунту саме для висіювання сої.

Навпаки, прокурором надані достатні докази щодо засіяння земельної ділянки саме соняшником.

Варто зауважити, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Фермерського господарства "Малина ІМ" є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, іншими видами діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві.

Суд першої інстанції також не прийняв до уваги лист ДП «Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин» від 19.05.2026 № 1360/9-11 про відсутність в інформаційній системі «Єдиний державний реєстр тварин» інформації про наявність зареєстрованих тварин за Фермерським господарством "Малина ІМ", оскільки даний суб`єкт господарювання не зареєстрований в Реєстрі тварин як власник (утримувач) тварин.

При цьому, вид використання спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 саме пасовища.

Як визначено у Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) (Додаток 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2021 № 1051), пасовища – це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Наведене означає, що розорювати пасовища можна, але не для посіву сільгоспкультур, а виключно задля поліпшення якостей трав`яних кормових культур.

Враховуючи роль і мету пасовищ, використання земельної ділянки, що є пасовищем, з метою розорювання та засівання олійними культурами (соняшником) суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь.

Колегія суддів критично ставиться до висновку суду першої інстанції щодо неможливості встановлення факту розорювання земельної ділянки саме з боку відповідача. Однак, учасниками справи не заперечувалася обставина користування спірною земельною ділянкою саме відповідачем.

Поряд з цим, представники відповідача протягом судового розгляду справи надавали суперечливі пояснення з приводу способу використання відповідачем земельної ділянки. Так, як заявив представник відповідача – адвокат Волков П.О., на спірній земельній ділянці взагалі будь-яке засіювання не відбувалося. Адвокат Аваєва Н.В. заявила, що відповідач ніколи не визнавав порушення використання земельної ділянки, а відбувалося незначне засіювання земельної ділянки (між рядками трави, що росте на ділянці) за технологією ноу-тілл, яка повністю виключає оранку та глибоке механічне розпушування ґрунту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових норм приходить до висновку, що зміна виду використання відповідачем спірної земельної ділянки, розорювання земельної ділянки площею 7,8625 га з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006, яка за своїми характеристиками та видом використання належить до пасовища, та використання останньої як рілля, є істотним порушенням Договору оренди земельної ділянки, що є підставою для його розірвання і задоволення позовних вимог у цій частині.

У контексті наведеного також варто звернути увагу на те, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (стаття 653 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У Постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договорів оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.

У пункті 7.1 спірного Договору оренди землі визначено, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За положеннями пункту 12.3 спірного Договору оренди землі, дія Договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

З огляду на те, що вимога про розірвання спірного Договору оренди землі підлягає задоволенню, керуючись предметом та підставою позову, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним вище, враховуючи невідповідність висновків, викладених у Рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури О. Нестерової підлягає задоволенню, Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі № 912/468/26 — скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до Фермерського господарства "Малина ІМ" про розірвання Договору оренди землі б/н від 07.04.2016 (зі змінами, внесеними Додатковими угодами від 10.01.2022 та 27.03.2023) та про зобов`язання Фермерського господарства "Малина ІМ" повернути Олександрівській селищній територіальній громаді в особі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га.

8. Розподіл судових витрат

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 6656,00 грн. за подання позовної заяви та у сумі 9984,00 грн. за подання апеляційної скарги стягується з Фермерського господарства "Малина ІМ" на користь Кіровоградської обласної прокуратури.

У судовому засіданні 01.10.2026, до закінчення судових дебатів, представник відповідача - адвокат Волков П.О. заявив про подання доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі № 912/468/26 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2026 у справі № 912/468/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Розірвати Договір оренди землі б/н від 07.04.2016 (зі змінами, внесеними Додатковими угодами від 10.01.2022 та 27.03.2023), укладений між Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364035) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га, право оренди якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2016, номер запису про інше речове право 14068739.

Зобов`язати Фермерське господарство "Малина ІМ" повернути Олександрівській селищній територіальній громаді в особі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером: 3520582000:02:000:9006 площею 7,8625 га.

Стягнути з Фермерського господарства "Малина ІМ" на користь Кіровоградської обласної прокуратури 6656,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 9984,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів із зазначенням усіх необхідних реквізитів доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Матеріали справи № 912/468/26 повернути Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги визначено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Ярешко

Судді А.О. Кошля

О.І. Кучеренко