Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №908/986/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 м.Дніпро Справа №908/986/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління статистики у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 (суддя Горохов І.С., повний текст рішення складено 21.07.2026) у справі №908/986/26

за позовом Головного управління статистики у Запорізькій області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно видавниче агентство «Просвіта»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Головне управління статистики у Запорізькій області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно видавниче агентство «Просвіта» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договорами № 3592/д-1/н від 05.12.2016, 3459/д-1/н від 17.04.2017 та 12/1-3915/д-1/н від 28.10.2021 у сумі 32124,32 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/986/26:

- закрито провадження у справі за відсутності предмета спору в частині стягнення 8790,72 грн;

- відмовлено у позові в частині стягнення заборгованості у розмірі 23333,60 грн;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «Просвіта» на користь Головного управління статистики у Запорізькій області судовий збір у розмірі 717,61 грн;

- стягнуто з Головного управління статистики у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «Просвіта» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4358,12 грн.

Під час розгляду заявлених позовних вимог судом було встановлено добровільну сплату відповідачем боргу в сумі 8790,72 грн, що, в свою чергу, мало наслідком закриття провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмета спору.

В іншій частині позову щодо стягнення 23333,60 грн суд відмовив через недоведеність позовних вимог. Зокрема, суд дійшов висновку, що із наданого позивачем розрахунку не вбачається можливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи, оскільки позовні вимоги не містять обґрунтування нарахування вартості послуги з теплопостачання, вихідних даних (показників лічильників чи якихось інших даних) за якими проводився розрахунок, теплового навантаження.

Посилання позивача на Консультаційний звіт фізичної особи-підприємця Шудрик О.Ю. місцевий господарський суд визнав такими, що не спростовують обставини справи та надані відповідачем докази нас спростування заявлених вимог.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що відповідачем у відзиві наведено розмір витрат, які заявлені до стягнення з позивача та надано докази на понесення таких витрат. Натомість посилання позивача на відсутність детального опису, виконаних адвокатом робіт та здійснених ним витрат суд розцінив як безпідставні.

З урахуванням часткового покладення судових витрат на позивача, суд присудив до стягнення з позивача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4358,12 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління статистики у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/986/26 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у сумі 23333,60 грн. Крім того, скаржник просив стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3933,60 грн та судовий збір за подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області у сумі 2622,40 грн.

За твердженням апелянта, оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування заявленої позиції апелянт першочергово посилається на те, наданий відповідачем розрахунок спожитої теплової енергії, виконаний ТОВ «Проектний інститут «Запорізький Промбудпроект», є неналежним доказом. По-перше, із цього розрахунку неможливо встановити порядок вирахування обсягу спожитої теплової енергії з урахуванням теплоізоляції транзитних трубопроводів. По-друге, розрахунок не враховує реальні рішення виконавчого комітету міської ради щодо початку й завершення опалювальних періодів та містить некоректні дані стосовно кількості днів опалення. По-третє, кваліфікація інженера-проектнувальника Лахтаренка О.І. (забезпечення механічного опору та стійкості) не надає йому права здійснювати розрахунки спожитої теплової енергії для систем опалення.

Крім того, позивач вказує на безпідставність застосування Методики № 315 до спірних приміщень. Відповідно до консультаційного звіту ФОП Шудрика О.Ю., наданий відповідачем розрахунок охоплює лише частину приміщень. Згідно з технічним паспортом будівлі та ДБН В.2.5-67:2013, орендовані приміщення є саме опалювальними та потребують дотримання нормативної температури (18– 20 °C), а проект їх реконструкції чи переведення в неопалювальні відсутній. Водночас нормативний документ СНИП 2.04.14-88, на який посилається відповідач, регулює лише проектування ізоляції, а не комерційні розрахунки теплоспоживання. Попри це, за твердженням апелянта, суд першої інстанції ухилився від належної оцінки наданого консультаційного звіту.

Також апелянт зауважує, що відповідач самовільно підписав акт виконаних робіт з від`єднання опалювальних приладів від 16.10.2024 року в односторонньому порядку. Підпис уповноваженого представника балансоутримувача на цьому акті відсутній, як і докази його надсилання позивачу. Крім того, орендар жодного разу не звертався щодо укладення додаткової угоди про зміну чи звільнення від сплати за комунальні послуги з теплопостачання та не звертався до суду з відповідним позовом, що було безпідставно ігноровано судом першої інстанції.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4358,12 грн, то скаржник акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції не врахував доводи відповіді на відзив про те, що наданий відповідачем договір про правничу допомогу від 24.07.2025 року регулював правовідносини щодо іншої судової справи (№ 908/907/25) та припинив свою дію ще у 2025 році.

До того ж, на думку апелянта, відповідач не надав суду клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт, виконаних адвокатом і здійснених ним витрат, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість вимоги щодо стягнення із позивача 6000 грн за дві години понесених судових витрат.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

04.08.2026 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, за змістом якої представник товариства висловив заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Крім того, відповідач повідомив апеляційний суд про обставини ухвалення судового рішення у справі № 908/2089/25.

В свою чергу апелянт заявив клопотання, за змістом якого просив суд відмовити у прийнятті заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно видавниче агентство «Просвіта» Трачук Наталії Іванівни від 04.08.2026 року про необґрунтованість апеляційної скарги.

За твердженням скаржника, подана відповідачем заява по суті є відзивом на апеляційну скаргу, але у доволі скороченому та незрозумілому для позивача вигляді.

Розглянувши означені вище заяви та клопотання учасників справи, колегія суддів першочергово виходить з того, що суд повинен оцінювати фактичний зміст поданого документу, а не зосереджуватись виключно на назві останнього.

Так, згідно приписів ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Оцінивши фактичний зміст поданої відповідачем заяви, колегія суддів встановила, що остання містить заперечення товариства проти вимог апеляційної скарги, а тому по суті є відзивом, який було подано учасником справи в межах встановленого судом строку.

Стислість викладу заперечень та їх «незрозумілість» позивачу не може бути підставою для відмови у прийнятті судом означеного документу.

За наведеного колегія суддів відмовляє позивачу у задоволенні заявленого ним клопотання, приймає та долучає до матеріалів справи заяву відповідача та враховує її як відзив на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління статистики у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/986/26; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження було надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 03.08.2026 о 23:43, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 31.12.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавничим агентством «Просвіта» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області № 3459/д.

За умовами п. 1.1.-1.2. договору оренди 1 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 26, № 28, № 29, загальною площею 72,50 кв.м.,) цокольного поверху будівлі Літ А-11, реєстровий помер 02360576.31.АААДЕЕ919, що розміщені за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 75. Орендоване майно перебуває на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області, ідентифікаційний код 02360576. Майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою.

05.12.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавничим агентством «Просвіта» було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області № 3592/д.

За умовами п. 1.1.-1.2. договору оренди 2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 22, площею 11,42 кв.м.,) цокольного поверху будівлі обчислювального центру Літ. А-11, реєстровий помер 02360576.31.АААДЕЕ919, та гараж № 2-1, площею 27.10 кв.м підвального поверху будівлі (Літ. Д-7), реєстровий № 02360576.31.АААДЕЕ918, загальною площею 38.52 кв.м, розташованої за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 75. Орендоване майно перебуває на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області, ідентифікаційний код 02360576. Майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою.

13.10.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавничим агентством «Просвіта» було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/1-3915/д (договір оренди 3) за умовами якого орендарю було передано нерухоме майно - нежитлові приміщення №№ 22, 23, 23', 23 та частини приміщень: № 22', площею 12,9 кв м, № 24, площею 3,5 кв м, № 26, площею 12,8 кв м, загальною площею 87,4 кв м, цокольного поверху адміністративної будівлі (Літ. А-11), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75.

05.12.2016, 17.04.2017 та 28.10.2021 між Головним управління статистики у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавничим агентством «Просвіта» укладено три договори № 3592/д-1/н, № 3459/д-1/н та № 12/1-3915/д-1/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договори) за умовами яких балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт загальних та допоміжних приміщень адміністративної будівлі, а також утримання прибудинкової території. Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на обслуговування, експлуатацію, ремонт загальних і допоміжних приміщень адміністративної будівлі, в якій розташоване орендоване майно, загальних комунікацій тепло-, водо- та електропостачання, а також утримання прибудинкової території з метою створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, пропорційно до займаної площі та згідно пред`явлених рахунків надавачами послуг.

Відповідно до Розділу І «Предмет Договору» вказаних Договорів плата за користування послугами з теплопостачання та експлуатаційні послуги нараховується пропорційно орендованій площі. До експлуатаційних послуг входять: обслуговування та прибирання прибудинкової території; обслуговування та прибирання допоміжних приміщень; технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж тепло-водо- електропостачання та водовідведення. Плата за користування електричною енергією нараховується згідно показників лічильника або, у разі його відсутності, виходячи з кількості приладів електроспоживання, що знаходяться у користуванні Орендаря, З урахуванням часу їх використання. Плата за користування водою та каналізацією, плата за вивіз сміття нараховується відповідно до кількості працюючих. Відшкодування плати за користування земельною ділянкою нараховується щомісячно пропорційно орендованій площі, відповідно до річного розрахунку плати податку за землю згідно Податкового Кодексу України.

Пунктом 2.2.4 цих договорів визначено, що орендар зобов`язується не пізніше 7 (семи) календарних днів з дня виписки рахунку, акту виконаних робіт вносити плату на рахунок Балансоутримувача за отримані послуги.

02.04.2026 Генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «Просвіта» Недолі Ю.І., під особистий підпис була вручена претензія від 02.04.2026 року № 15-17/104/26 щодо необхідності сплати заборгованості з утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 62 514,78 грн, з яких 32124,32 грн становить плата за користування послугами з теплопостачання.

13.04.2026 Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «Просвіта» Недоля Ю.І., під особистий підпис отримала лист Головного управління статистики у Запорізький області від 13.04.2026 року № 15-15/111/26 із доданими до нього рахунками фактурами та актами виконаних робіт/наданих послуг для виконання в частині сплати заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з червня 2025 по лютий 2026 року, а саме: рахунок-фактура № 216 від 04.07.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); рахунок-фактура № 246 від 05.08.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); рахунок-фактура № 291 від 05.09.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); рахунок-фактура № 326 від 08.10.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); рахунок-фактура № 355 від 06.11.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); рахунок-фактура № 398 від 09.12.2025 (заборгованість з теплопостачання 11778,44 грн); рахунок-фактура № 396 від 03.12.2025 (заборгованість з теплопостачання 939,59 грн); рахунок-фактура № 33 від 13.02.2026 (заборгованість з теплопостачання 9689,27 грн); рахунок-фактура № 59 від 11.03.2026 (заборгованість з теплопостачання 8242,87 грн); акт виконаних робіт № 216 від 04.07.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); акт виконаних робіт № 246 від 05.08.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); акт виконаних робіт № 291 від 05.09.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); акт виконаних робіт № 326 від 08.10.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); акт виконаних робіт № 355 від 06.11.2025 (заборгованість з теплопостачання 294,83 грн); акт виконаних робіт № 398 від 31.12.2025 (заборгованість з теплопостачання 11778,44 грн); акт виконаних робіт № 396 від 03.12.2025 (заборгованість з теплопостачання 939,59 грн); акт виконаних робіт № 33 від 13.02.2026 (заборгованість з теплопостачання 9689,27 грн); акт виконаних робіт № 59 від 11.03.2026 (заборгованість з теплопостачання 8242,87 грн).

Як вказує позивач, казані рахунки протягом семи днів після отримання орендарем оплачені не були та починаючи з 21.04.2026 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за комунальні послуги із теплопостачання за трьома договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у сумі 32124,32 грн.

Також, рахунки фактури та акти виконаних робіт/наданих послуг надавалися балансоутримувачем не пізніше наступного місяця після отримання орендарем (відповідачем) комунальних послуг, в тому числі і з теплопостачання, але з незрозумілих причин вказані акти виконаних робіт/наданих послуг без будь-яких пояснень, балансоутримувачу із підписом уповноваженої особи орендаря не поверталися, а оплата за комунальні послуги здійснювалася вибірково, що мало наслідком звернення позивача до суду із цим позовом.

В свою чергу відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції подав відзив, за змістом якого заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з дозволу позивача провів відключення тепло приладів і направив позивачу акт виконаних робіт. Після відключення тепло приладів характер послуги суттєво змінився і відповідач не споживає теплову енергію від приладів теплопостачання (батарей). Відповідач замовив розрахунки тепловтрат (обсягів споживання) від транзитних трубопроводів у спеціалізованій організації. За твердженням ТОВ «РВА «Просвіта», позивач у своїх рахунках нарахував відповідачу обсяги тепло споживання, які він спожив сам, що не відповідає розрахунку з урахуванням відключення тепло споживання від батарей. Відповідач визнає суму боргу у розмірі 8790,72 грн. Вказана сума заборгованості станом на день подання відзиву сплачена відповідачем. Додатково відповідач повідомив про розгляд судом двох справ № 908/907/25 та № 908/2089/25, якими позови щодо відповідача задоволено частково, у т.ч. провадження у справі закрито за відсутності предмета спору, одна справа переглядається судом апеляційної інстанції. У задоволенні позову в частині стягнення 23333,30 грн просить відмовити.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, Господарський суд Запорізької області ухвалив оскаржуване рішення, яким закрив провадження у справі за відсутності предмета спору в частині стягнення 8790,72 грн та відмовив у позові в частині стягнення заборгованості у розмірі 23333,60 грн.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою цієї статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Водночас частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за загальним правилом предмет та межі апеляційного перегляду визначаються насамперед доводами та вимогами апеляційної скарги, тоді як вихід за такі межі допускається лише у випадках, прямо передбачених процесуальним законом.

Такий підхід до застосування статті 269 Господарського процесуального кодексу України узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, відповідно до яких апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та досліджує докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги Головного управління статистики у Запорізькій області, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у цій справі оскаржується виключно в частині відмови у стягненні 23333,60 грн основного боргу.

З цих підстав колегія суддів наголошує на тому, що встановлені місцевим господарським судом обставини, які стали підставою закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8790,72 грн учасниками справи не оспорюються, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Відтак, переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи в оскаржуваній частині, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач листом від 13.03.2024 № 12.2-21/302/06 надав дозвіл на відключення тепло приладів (батарей) від системи опалення.

Виконання робіт з відключення тепло приладів проведено 16.10.2024 за участю представника позивача. Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення позивач не заперечує сам факт проведення від`єднання опалювальних приладів, лише посилається на неналежне оформлення таких дій актом виконаних робіт.

Суд встановив, що відповідачем було надано Розрахунок спожитої теплової енергії на опалення приміщень з транзитними трубопроводами внутрішньо будинкової системи опалення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний 75. Розрахунок складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектний інститут «Запорізький Промбудпроект». Надано кваліфікаційні сертифікати відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури інженер-проектувальник Лахтаренко Олексій Іванович, дата видачі 29.11.2021 серія АР № 017982 та від 26.10.2018 серія АР № 015012 на ім`я Посмітюха Дмитро Олександрович.

У Розділі Загальна частина Розрахунку наведена наступна інформація: система опалення будівлі однотрубна з верхньою подачею теплоносія. Приміщення, для яких виконується розрахунок, розміщуються на цокольному поверсі, літера А-11 згідно експлікації з паспорту БТІ. Опалювальні прилади (батареї, регістри) від`єднанні. Довжина і діаметри транзитних трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення в приміщенні вказані у таблиці 1. Трубопроводи ізольовані. Внутрішня температура у приміщенні прийнята +18С. Температурний графік системи опалення 95-70С. Опалювальний період – 24.10 – 8,04, згідно ДСТУ – Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія» Таблиця 3.

Апелянт заперечує доказове значення долученого відповідачем до матеріалів справи розрахунку.

Разом з тим, сам же позивач визначає розмір заявленої до стягнення заборгованості на підставі інформації, визначеної ним в актах виконаних робіт та рахунках-фактурах за період липень 2025 року по березень 2026 року.

На прикладі рахунку фактури № 246 від 05.08.2025 та акту виконаних робіт/наданих послуг № 246 від 05.08.2025 місцевий господарський суд встановив, що вказані документи містять посилання на найменування такої послуги як відшкодування вартості теплопостачання 0414010/2271 сума 1428,07 грн. Також вказані документи містять напис кульковою ручкою наступного змісту: «Станом на 09.04.2026 заборгованість за теплопостачання по рахунку складає 294,83 грн». Інші рахунки-фактури та акти виконаних робіт/наданих послуг також містять дописи кульковою ручкою із зазначенням певної заборгованості станом на 09.04.2026.

Проаналізувавши долучені позивачем до справи акти та рахунки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена в них інформація унеможливлює встановлення первинних вихідних даних, на підставі яких проводилось спірне нарахування.

Так, Головне управління статистики у Запорізькій області є первинним споживачем послуги з постачання та розподілу теплової енергії, яка надається Концерном «Міські теплові мережі». В подальшому з урахуванням рахунків та актів наданих послуг, які виставляються Концерном «Міські теплові мережі» безпосередньо позивачу, сам позивач з урахуванням площі орендованих приміщень відповідачем проводить відповідний розрахунок за послугу з теплопостачання для ТОВ «Рекламно-видавниче агентство «Просвіта», оскільки сам позивач не є виробником теплової енергії.

Разом з тим, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження вихідних даних з урахуванням яких відбувається розрахунок та нарахування відповідачу коштів за послугу з постачання теплової енергії за трьома договорами оренди від 31.12.2025, від 05.12.2016, від 13.10.2021 з урахуванням договорів про відшкодування витрат балансоутримувача від 05.12.2016, від 17.04.2017 та від 28.10.2021.

22.06.2017 прийнято Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2119-III, який визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Прийняття цього Закону слугувало запровадженню ряду нормативно-правових актів для регулювання цієї сфери відносин у суспільстві.

Підпункт 12 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, передбачає, що споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Оскільки у приміщенні відповідача наявні транзитні труби опалення для забезпечення функціонування системи опалення будівлі, то нежитлове приміщення відповідача не можна вважати неопалювальними.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 року № 197, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 15 від 22.11.2018 була затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (надалі – Методика № 315).

Відповідно до п. 1 Методики № 315, ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

У п. 2 Методики № 315 наведений перелік термінів, які в ній використовуються, та їх значення, зокрема:

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.

Методика № 315 передбачає формули для розрахунку обсягів спожитої теплової енергії споживачамит, у т.ч. в залежності від різновиду приміщення, які вказані вище.

Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2025-2026 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 01.10.2025 № 714.

Застосування двоставкового тарифу не є введенням додаткової плати, а є лише зміною формату тарифу, який застосовувався у попередніх опалювальних сезонах.

До введення двоставкового тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії складається з:

– умовно-змінної частини (УЗЧ) - вартості одиниці теплової енергії, визначеної з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії або відповідно до норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуги з постачання теплової енергії;

– умовно-постійної частини (УПЧ) - одиниці теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії. Тобто, це витрати на обслуговування та ремонт мереж, котелень, обладнання, сплату податків.

Умовно-постійна частина нараховується споживачу щомісяця, упродовж року незалежно від факту отримання послуги теплопостачання; обсягу споживання теплової енергії; наявності чи відсутності лічильника теплової енергії у будівлі.

Для розрахунку умовно-постійної частини використовується показник приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження споживача - навантаження, яке відповідає сумі максимальних теплових потоків на опалення, що відповідає проектній документації на будинок або у разі відсутності проекту розраховано на підставі - об`ємів будинків та питомих опалювальних характеристик громадських споруд та установ відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплоенергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України (КТМ 204-України 244-94), затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Обґрунтованих та таких, що дійсно мають доказове значення, підстав, за яких при визначенні суми спожитої теплової енергії за спірними об`єктами не має застосовуватись положення Методики № 315, апелянтом наразі надано не було.

Більш того, як вже було встановлено апеляційним судом раніше, заперечуючи проти наданого орендарем розрахунку та вказуючи на те, що останній не може бути використаний при комерційних розрахунках теплової енергії, а може застосовуватися лише для проектування ізоляції інженерних мереж, сам скаржник власного розрахунку не надав та не наводить.

Натомість суд першої інстанції мотивовано акцентував увагу на тому, що зміна умов теплового навантаження будівлі передбачає внесення змін до договору між позивачем та Концерном «Міські теплові мережі» з подальшим коригуванням вартості спожитих послуг орендарем.

Апеляційний суд вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо безпідставності нарахування позивачем умовно-постійної частини в розмірі 294,83 грн, яка зазначалась ним в спірних актах та рахунках, що виставлялись відповідачу, оскільки внаслідок від`єднання приборів опалення від централізованої мережі теплопостачання теплове навантаження орендованого приміщення відповідачем змінилося та позивачем такі зміни не враховані. Крім того, змінилася і умовно-змінна частина вартості теплопостачання, що також позивачем не враховано та відповідного розрахунку щодо обсягів споживання теплової енергії в приміщеннях орендаря не наведено.

При формуванні наведеного вище висновку колегією суддів було ретельно проаналізовано зміст Консультаційного звіту фізичної особи-підприємця Шудрик О.Ю. Втім, наведена у вказаному звіті інформація не спростовує встановлені обставини справи та жодним чином не нівелює обов`язок позивача довести суду на підставі належних та допустимих доказів, якими виступають первинні документи та допустимі вихідні дані (до прикладу показники лічильників), всі складові вартості послуги з теплопостачання.

З огляду на те, що суд не може ухвалювати рішення на основі припущень або узагальнених показників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 23333,60 грн, що є законною підставою для відмови в їх задоволенні.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4358,12 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Місцевий господарський суд, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, присудив до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4358,12 грн.

Скаржник проти визначеної судом суми витрат заперечує. Вважає, що наданий відповідачем договір про правничу допомогу від 24.07.2025 року регулював правовідносини щодо іншої судової справи (№ 908/907/25) та припинив свою дію ще у 2025 році.

Крім того, на думку апелянта, відповідач не надав суду клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт, виконаних адвокатом і здійснених ним витрат, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість вимоги щодо стягнення із позивача 6000 грн за дві години понесених судових витрат.

Оцінивши доводи скаржника, колегія суддів першочергово виходить з того, що Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійнюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру»).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт. Суд, зважаючи на принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятої статті 129 цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята і шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що правова допомога надавалася відповідачу на підставі договору №б/н від 24.07.2025 про надання правничої допомоги та представництво (далі - договір), укладеним між ТОВ «Рекламно видавниче агентство «Просвіта» (далі - замовник) та адвокатом Трачук Наталією Іванівною (далі - виконавець), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати йому правову допомогу (юридичні послуги), представляти його інтереси та здійснювати захист прав і законних інтересів у органах досудового слідства, судах загальної юрисдикції, апеляційному, касаційному судах, господарських, адміністративних судах усіх рівнів, інших державних органах та установах, перед фізичними та юридичними особами в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1 договору).

Керуючись наведеними вище договірними положеннями, які окреслюють предмет договору та строк його дії, судова колегія зауважує на помилковості позиції апелянта щодо поширення його дії виключно на здійснення представництва інтересів замовника у справі №908/907/25 та сплив строку його дії у 2025 році.

Так само юридично неспроможним є твердження скаржника про ненадання відповідачем детального опису робіт, оскільки останній було викладено в акті №б/н від 24.07.2025.

Будь-яких інших доказових міркувань щодо неспівмірності суми заявлених витрат чи завищення їх розміру апелянтом надано не було.

Переглянувши висновки суду щодо покладення на позивача витрат на правничу правову допомогу в розмірі 4358,12 грн, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про неправильне застосування місцевим господарським судом положень статей 123, 126, 129, 236 та 244 Господарського процесуального кодексу України. Місцевий господарський суд дослідив надані відповідачем докази, встановив фактичний обсяг наданої правничої допомоги, перевірив її зв`язок із розглядом справи, відхилив заперечення представника позивача та, реалізуючи передбачені законом повноваження, визначив частину таких витрат, яка підлягає компенсації. Отже, апеляційна скарга не свідчить про помилковість застосування судом першої інстанції норм права, а фактично містить незгоду позивача з результатом здійсненої судом оцінки доказів.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/986/26.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/986/26 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління статистики у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/986/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/986/26 залишити без змін.

Справу №908/986/26 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.10.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький