Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №905/426/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Харків Справа №905/426/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників сторін у режимі відеоконференції:

боржник (ТОВ «Євроенерготрейд») апелянт - адвокат Мошенець Д.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1842 від 08.08.2017 року, ордер серія ВІ№1419154 від 07.08.2026 року;

кредитор (ТОВ «Швейна фабрика «Воронін») апелянт - адвокат Архіпов О.Ю., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №005697 від 17.03.2016 року, ордер серія АА№1743657 від 10.08.2026 року; Єлисеєв Є.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №7679/10 від 19.04.2019 року, ордер серія АІ№2264757 від 22.07.2026 року;

арбітражний керуючий - Коваленко І.А., свідоцтво №521 від 21.03.2013 року;

ПрАТ «Украгро НПК» (вільний слухач) - ОСОБА_3.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (вх.№1742Д/1) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» (вх.№1828Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» (код ЄДРПОУ 00309252),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (код ЄДРПОУ 40111046),

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року (повний текст складено та підписано 14.08.2026 року, суддя Зекунов Е.В.) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (04052, місто Київ, вул.Глибочицька, будинок 40; код ЄДРПОУ 40111046).

Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» (код ЄДРПОУ 00309252) у сумі 22807245,60 грн - вимоги четвертої черги, а також 111103,00 грн (33280,00 грн - судовий збір + 77823,00 грн авансування витрат) - вимоги першої черги.

Введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», м.Київ строком на 170 календарних днів - до 28 січня 2027 року (включно).

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» та ухвалено розпоряднику майна повідомити відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні про запровадження мораторію.

Задоволено клопотання ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» про призначення арбітражного керуючого та заяву арбітражної керуючої Коваленко Ірини Анатоліївни про участь у справі про банкрутство.

Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №521 від 21.03.2013 року, адреса: Одеська обл., м.Одеса, вул. Успенська 127, ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ) та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Ухвалено вжити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави (у разі наявності) (ст.40 КУзПБ).

Зобов`язано розпорядника майна - арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну: до 20.09.2026 року - надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів; до 04.09.2026 року - провести інвентаризацію майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»; до початку попереднього засідання суду - надати реєстр вимог кредиторів та звіт про виконану роботу в межах процедури розпорядження майном.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» провести аудит фінансової звітності товариства.

Ухвалено здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (код ЄДРПОУ 40111046).

Призначено розгляд заяв ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство, які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою №905/426/26, у судовому засіданні на 08.09.2026 року на 10:00 год.

Також судом призначено дату попереднього засідання на 22.09.2026 року на 10:00 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 - скасувати повністю;

- прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» у відкритті провадження у справі №905/426/26 про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд»;

- повністю відмовити у задоволенні заяв ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою №905/426/26;

- усі судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Швейна фабрика «Воронін».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

1. Суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд». Зокрема, суд належним чином не встановив правову природу грошових вимог ТОВ «ШФ «Воронін» у розмірі 22807245,60 грн, не з`ясував, на якій саме правовій підставі здійснення ТОВ «ШФ «Воронін» платежів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» породжує самостійне грошове зобов`язання ТОВ «Євроенерготрейд» перед ініціюючим кредитором, чи відбувся перехід відповідного права вимоги, у якому обсязі та з якого моменту. Суд також не встановив момент виникнення заявленого зобов`язання та настання строку його виконання, хоча боржник прямо заперечував як саме існування відповідного права вимоги, так і його розмір, правову природу та строк виконання.

2. Не були належним чином з`ясовані й обставини, пов`язані з процедурою превентивної реструктуризації ТОВ «Євроенерготрейд» у справі №905/39/26, застосованими в її межах заходами захисту боржника та правовими наслідками закриття такої процедури. Суд фактично не надав оцінки тому, що ухвала від 30.06.2026 року про закриття процедури превентивної реструктуризації оскаржується в апеляційному порядку, а її законність станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство остаточно не перевірена.

3. Суд не встановив належним чином обставини територіальної підсудності справи, зокрема співвідношення дати подання заяви ТОВ «ШФ «Воронін» із датою зміни зареєстрованого місцезнаходження боржника на місто Київ, а також правове значення існування інших заяв про відкриття провадження щодо того самого боржника, поданих до Господарського суду міста Києва.

4. Крім того, суд не з`ясував належним чином обставини множинного подання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», можливого зловживання процесуальними правами, дублювання заяв ТОВ «ШФ «Воронін» та інших кредиторів, а також обставини долучення ТОВ «ШФ «Воронін» дисциплінарної скарги на суддю апеляційної інстанції під час незавершеного розгляду цієї самої справи.

5. Не були належним чином з`ясовані обставини проведення підготовчого засідання 11.08.2026 року, хоча матеріали справи перебували у Східному апеляційному господарському суді. Тобто підготовче засідання було призначено ще до повернення матеріалів, а справа фактично надійшла до суду першої інстанції лише безпосередньо перед початком засідання. Таким чином, суд першої інстанції не встановив повного комплексу фактичних і юридично значущих обставин, необхідних для висновку про наявність передбачених КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

6. Суд першої інстанції неправильно застосував положення Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають передумови та порядок відкриття провадження у справі про банкрутство. Насамперед суд неправильно застосував частину шосту статті 39 КУзПБ, оскільки за наявності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора провадження у справі про банкрутство не повинно відкриватися. Натомість суд фактично вирішив спір щодо існування, правової природи, розміру та строку виконання вимоги ТОВ «ШФ «Воронін» у межах підготовчого засідання, хоча такі питання потребували повноцінного позовного розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/426/26.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 18.08.2026 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» також з ухвалою суду першої інстанції від 11.08.2026 року у частині не погодилось та звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою (сформовано в підсистемі Електронний суд 24.08.2026 року), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 скасувати в частині призначення розгляду заяв ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство, які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою №905/426/26, у судовому засіданні на 08.09.2026 року о 10:00 год (пункт 11 ухвали);

- ухвалити в цій частині нове рішення про залишення без розгляду заяви ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство, які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою №905/426/26;

- в інших частинах ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що заяви ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «УкрАгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», які були подані після подання заяви ТОВ «ШФ «Воронін», за якою відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», підлягали залишенню без розгляду на підставі ч. 4 ст. 35 КУзПБ (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2026 року у справі №910/12961/25).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 31.08.2026 року (вважається врученою 01.09.2026 року).

Враховуючи, що апеляційні скарги подано на один і той же документ - ухвалу суду від 11.08.2026 року про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про їх об`єднання в одне апеляційне провадження.

08.09.2026 року матеріали справи №905/426/26 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ініціюючий кредитор (ТОВ «Швейна фабрика «Воронін») надав відзив (вх.№9525 від 01.09.2026 року), в якому проти доводів та позиції апелянта - ТОВ «Євроенерготрейд» заперечує. У той час просить апеляційну скаргу ТОВ «Євроенерготрейд» задовольнити частково, а саме скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 у справі №905/426/26 в частині призначення розгляду заяв ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство, які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою №905/426/26 у судовому засіданні на 08.09.2026 року на 10:00 год. (пункт 11 ухвали), прийнявши в цій частині нове рішення про залишення без розгляду відповідних заяв.

Як вказує ініціюючий кредитор:

- вимога кредитора є регресною, безспірною, простроченою та визнаною самим боржником. Право регресної вимоги виникло у кредитора на підставі ч. 3 ст. 42 Закону України «Про іпотеку» в момент здійснення кожного з п`яти платежів на користь банку за боржника; заборгованість за платежами за липень - жовтень 2025 року на суму 15627151,00 грн боржник визнав тричі у власних процесуальних документах у справі №905/39/26, а щодо платежу за листопад 2025 року не заперечував із 17.03.2026 року і до подання відзиву в цій справі про банкрутство. При цьому наразі є позиція Верховного Суду, згідно з якою включення боржником грошових вимог до плану превентивної реструктуризації свідчить про визнання боргу;

- спору про право немає ані в матеріально-правовій, ані в процесуальній формі. Боржник не подав жодного доказу, який спростовував би факт чи розмір платежів, не навів контррозрахунку, не оспорив дійсності кредитного договору, договору іпотеки чи мирової угоди і не звернувся до кредитора з жодним позовом - ані до подання заяви про відкриття провадження, ані після;

- заходи захисту в процедурі превентивної реструктуризації припинилися до подання заяви кредитора. Ухвалу про закриття процедури підписано 30.06.2026 року об 11:43 год., заяву кредитора подано о 12:03 год.; заборона стосувалася відкриття провадження, а не подання заяви. Незавершений апеляційний перегляд ухвали від 30.06.2026 року не перешкоджав відкриттю провадження, оскільки оскарження не зупиняє провадження у справі про банкрутство, яке взагалі не підлягає зупиненню.

- підсудність визначена правильно. За чинною редакцією ч. 1 ст. 8 КУзПБ зміна місцезнаходження боржника після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство на підсудність не впливає; заяву подано 30.06.2026 року о 12:03 год., а місцезнаходження змінено о 16:59 год. того ж дня.

- зловживання процесуальними правами допустив боржник, а не кредитор. Подання кредитором заяви до Господарського суду міста Києва було вимушеним заходом реагування на повторну зміну боржником місцезнаходження та на подання заяви його єдиним учасником через близько 40 хвилин після цієї реєстраційної дії.

- підготовче засідання 11.08.2026 року проведено правомірно. Суд провів його зі значним перевищенням строку, встановленого ч. 2 ст. 35 КУзПБ, причиною чого була процесуальна поведінка боржника; матеріали справи були доступні суду в електронній формі, а 11.08.2026 року повернулися в повному обсязі (9 томів) і досліджувалися безпосередньо. При цьому матеріали справи досліджувалися також у декількох засіданнях перед цим;

- решта доводів скарги боржника стосується процедури і не впливає на результат. Жодне з наведених боржником «порушень» не призвело до неправильного вирішення справи, як того вимагає ч. 2 ст. 277 ГПК України, а частина доводів ґрунтується на довільному тлумаченні змісту оскарженої ухвали.

Боржник надав відповідь на відзив кредитора (вх.№9607 від 03.09.2026 року), в якій більш детально наголошено про наявність спору про право, що виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство.

Арбітражний керуючий також надав відзив (вх.№9657 від 04.09.2026 року), в якому заперечує проти доводів боржника і вважає оскаржувану ухвалу щодо відкриття провадження у справі про банкрутство законною та обґрунтованою. Разом з тим, у прохальній частині викладено вимогу, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 слід задовольнити частково, а саме змінити пункт 11 резолютивної частини ухвали, ухваливши рішення про залишення заяв без розгляду. Фактично позиція арбітражного керуючого співпадає з позицією ініціюючого кредитора, що підтверджується відзивом на апеляційну скаргу ініціюючого кредитора.

Боржник надав відповідь на відзив арбітражного керуючого (вх.№9740 від 07.09.2026 року), в якому просить:

- ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 - скасувати повністю;

- прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ШФ «Воронін» у відкритті провадження у справі №905/426/26 про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд»;

- повністю відмовити у задоволенні заяв ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою №905/426/26;

- провадження у справі про банкрутство закрити.

Також боржник надав відзив на апеляційну скаргу ініціюючого кредитора (вх.№9749 від 07.09.2026 року), який є тотожним за змістом як відповідь на відзив арбітражного керуючого.

Арбітражний керуючий надав відзив на апеляційну скаргу ініціюючого кредитора (вх.№9772 від 07.09.2026 року), в якому підтримує позицію скаржника.

Після заслуховування позиції представників боржника та ініціюючого кредитора, з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, забезпечення повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи з огляду на приписи ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на іншу дату про що винесено ухвалу від 10.09.2026 року.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 11.09.2026 року (вважається врученою 12.09.2026 року).

У судовому засіданні 24.09.2026 року представники учасників справи - ініціюючого кредитора, боржника та арбітражного керуючого підтримали свої позиції у справі.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, відзивах та письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це, зокрема, неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (частини 5, 6 ст. 39 КУзПБ).

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Положення КУзПБ не пов`язують відкриття провадження у справі про банкрутство зі строком відкриття виконавчого провадження (не менше трьох місяців до моменту відкриття процедури банкрутства), а також з мінімальним сукупним розміром безспірних вимог кредитора/ів (не менше трьохсот розмірів мінімальних заробітних плат).

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (див. постанову Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», надалі боржник, у порядку ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ).

Згідно доводів кредитора, ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» будучи майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями боржника перед банком, з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки, погасило частину заборгованості боржника. Водночас боржник, перебуваючи у стані неплатоспроможності, не відшкодував кредитору сплачені ним кошти.

Обґрунтовуючи доводи кредиторських вимог ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» пояснило, що 03.11.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - банк), боржником та Приватним акціонерним товариством «Швейна фабрика «Воронін» (із січня 2024 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін»), як іпотекодавцем, було укладено генеральний кредитний договір №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД (надалі - кредитний договір), згідно з яким боржник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у генеральному кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, сплатити комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених генеральним кредитним договором, а також відшкодувати іпотекодавцям всі збитки, понесені ними внаслідок невиконання боржником умов генерального кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених генеральним кредитним договором.

Для забезпечення виконання кредитного договору банком було укладено:

із кредитором - договір іпотеки №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-I1 від 03.11.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований за №4710;

із Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Лейн» - договір іпотеки №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-І2 від 17.11.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований за №4866;

із ТОВ «Парк Лейн» - договір застави обладнання №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-З2 від 17.11.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований за №4871;

із ОСОБА_1 - договір поруки №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-П2 від 03.11.2020 року (зі змінами та доповненнями до нього);

із ОСОБА_2 - договір поруки №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-П1 від 03.11.2020 року (зі змінами та доповненнями до нього); ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надалі разом іменуються як поручителі.

Оскільки боржник не виконав своїх кредитних зобов`язань, банк звернувся до суду із позовом до боржника та поручителів про солідарне стягнення 1350299374,09 грн заборгованості за кредитним договором з урахуванням додаткових угод та до іпотекодавців кредитора та ТОВ «Парк Лейн» про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, у зв`язку з невиконанням боржником та поручителями умов кредитного договору (справа №910/11852/24).

У процесі розгляду справи сторони досягнули домовленості щодо врегулювання спору, у результаті чого між ними була укладена мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 року у справі №910/11852/24 (далі - мирова угода).

За умовами п. 3 мирової угоди боржник, поручителі та іпотекодавці, кредитор та ТОВ «Парк Лейн» визнали, що розмір заборгованості боржника перед банком становить 1349146826,35 грн та складається з тіла кредиту (1136237296,48 грн), заборгованості за процентами (212309529,87 грн) та штрафу (600000,00 грн).

Водночас згідно з п. 4 мирової угоди сторони домовилися розстрочити сплату заборгованості боржника на 32 місяці, яка відтепер має сплачуватися боржником та поручителями щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, починаючи з місяця, в якому буде затверджена мирова угода.

За змістом п. 6 мирової угоди у разі невиконання боржником та/або поручителями мирової угоди, яке полягає в повному або частковому нездійсненні платежів згідно з графіком погашення кредитної заборгованості, банк повідомляє іпотекодавців протягом 15 календарних днів з дати такого невиконання.

При цьому іпотекодавці згідно з п. 7 мирової угоди: «з метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення, мають право протягом 10 календарних днів з дня закінчення встановленого в п. 5 мирової угоди строку, яке полягає в повному або частковому, більше ніж 60 календарних днів, нездійсненні платежів згідно з графіком погашення кредитної заборгованості, виконати ту частину мирової угоди, виконання якої згідно графіку (п. 4.1. мирової угоди) прострочене. В такому разі невиконання/прострочення виконання зобов`язань за мировою угодою вважається відсутнім, а позивач не набуває права на підставі мирової угоди стягнути з відповідачів 1-5 у примусовому порядку непогашену суму кредитної заборгованості».

Листом за вих.№132/32376/2025 від 30.09.2025 року банк повідомив кредитора про те, що станом на 29.09.2025 року боржник має залишок простроченої заборгованості за мировою угодою за липень 2025 року у розмірі 8238794,60 грн та за серпень 2025 року у розмірі 14288794,60 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення банк звернув увагу на наявність у кредитора права виконання тієї частини мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного 07.10.2025 року кредитором було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за боржника за липень 2025 року у розмірі 4118794,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №728 від 07.10.2025 року.

Листом за вих.№132/35914/2025 від 04.11.2025 року банк повідомив кредитора про те, що станом на 03.11.2025 року боржник має залишок простроченої заборгованості за мировою угодою за серпень 2025 року в розмірі 6968356,40 грн, за вересень 2025 року в розмірі 14288794,60 грн та за жовтень 2025 року в розмірі 14288794,60 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення банк звернув увагу на наявність у іпотекодержателів, зокрема кредитора, права виконання тієї частини мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного кредитором було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за боржника:

06.11.2025 року у розмірі 3508356,40 грн за серпень 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №803 від 06.11.2025 року, (копія наявна у матеріалах справи);

05.12.2025 року у розмірі 4000000,00 грн за вересень 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №878 від 05.12.2025 року, (копія наявна у матеріалах справи).

Листом за вих.№140/264/2026 від 05.01.2026 року банк повідомив кредитора про те, що станом на 02.01.2026 року боржник має залишок простроченої заборгованості за мировою угодою за жовтень 2025 року в розмірі 7888794,60 грн, за листопад 2025 року - 14288794,60 грн, за грудень 2025 - 15129311,93 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення банк звернув увагу на наявність у іпотекодержателів, зокрема кредитора, права виконання тієї частини мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного кредитором 07.01.2026 року було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за боржника у розмірі 4000000,00 грн за жовтень 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №16 від 07.01.2026 року (копія наявна у матеріалах справи).

Заборгованість за липень-жовтень 2025 року була визнана боржником у процедурі своєї превентивної реструктуризації у справі №905/39/26 як така, що існувала станом на дату відкриття процедури превентивної реструктуризації 29.01.2026 року, та строк виконання якої настав. На підтвердження викладеного додано складений боржником план превентивної реструктуризації від 21.03.2026 року.

Листом за вих.№140/3708/2026 від 03.02.2026 року банк повідомив кредитора про те, що станом на 03.02.2026 року боржник має залишок простроченої заборгованості за мировою угодою за листопад 2025 року - 14288794,60 грн, за грудень 2025 року - 15129311,93 грн, за січень 2026 року - 15129311,93 грн. З метою недопущення звернення стягнення на предмети забезпечення банк звернув увагу на наявність у іпотекодержателів, зокрема кредитора, права виконання тієї частини мирової угоди, виконання якої згідно з графіком (п. 4.1. мирової угоди) прострочене.

З урахуванням зазначеного кредитором 06.02.2026 року було здійснено часткове погашення простроченої кредитної заборгованості за боржника у розмірі 7180094,60 грн за листопад 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №119 від 06.02.2026 року (копія наявна у матеріалах справи).

Таким чином, у рахунок кредитних зобов`язань боржника кредитором було сплачено 22807245,60 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 42 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 року у справі № 910/23070/17 зауважив, що: «у випадку часткового виконання майновим поручителем свого акцесорного зобов`язання, яким було частково забезпечене основне зобов`язання, до майнового поручителя переходить право вимоги до боржника в тому обсязі, в якому ним виконано свій обов`язок перед кредитором відповідно до умов договору застави. Основне зобов`язання, яке було частково забезпечене заставою, не припинається і кредитор має право звернутися з вимогою до боржника щодо стягнення решти суми боргу».

У зазначеній постанові Верховний Суд пояснив, що «Право, яке виникає у заставодавця в такому випадку за своєю правовою природою є регресним. Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов`язання, що стосовно регресного може бути основним. Зміст регресного зобов`язання становлять права і обов`язки сторін. У регресному зобов`язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов`язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов`язання є стягнення сплаченого. Розмір регресної вимоги не може бути більше суми фактичного сплаченого кредиторові в основному зобов`язанні. Отже, регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання».

Аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом і в постанові від 23.10.2019 року у цій же справі №910/23070/17. При цьому в ухвалі від 02.06.2020 року у справі №910/13013/19 Верховний Суд указав на те, що процитований вище висновок Верховного Суду застосовується і тоді, коли майновий поручитель добровільно сплатив кошти на підставі мирової угоди без звернення її до примусового виконання.

ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» стверджувало, що як кредитор має безспірні грошові вимоги до боржника, строк виконання яких настав, у розмірі 22807245,60 грн, які полягають у незадоволенні регресних вимог кредитора як іпотекодавця, що виникли у зв`язку з погашенням ним заборгованості боржника перед банком за кредитним договором.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу дослідив обставини наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду. Дійшов висновку про відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог, а також врахував, що до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Щодо природи грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Із системного тлумачення норми статті 42 Закону України «Про іпотеку» випливає, що право регресної вимоги майнового поручителя до боржника виникає в момент фактичного здійснення ним платежу на користь кредитора за основним зобов`язанням, а не в момент пред`явлення боржнику окремої претензії.

Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора наразі) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке (постанова Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2022 року у справі №910/10741/21).

Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов`язання, що стосовно регресного може бути основним. Зміст регресного зобов`язання становлять права і обов`язки сторін. У регресному зобов`язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов`язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов`язання є стягнення сплаченого. Розмір регресної вимоги не може бути більше суми фактичного сплаченого кредиторові в основному зобов`язанні. Отже, регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №910/23070/17).

Із наведеного слідує, що регресне зобов`язання боржника не потребує окремого договірного чи іншого спеціально встановленого строку виконання - обов`язок відшкодування виникає одночасно з фактом платежу майнового поручителя, здійсненого на захист власного майна від звернення стягнення.

Отже з моменту проведення ініціюючим кредитором платежів у останнього виникає право регресної вимоги, а боржник стає зобов`язаним перед регресантом.

У подальшому, якщо виходити з того, що конкретний момент виконання регресного зобов`язання перед боржником не встановлений договором чи законом, підлягає застосуванню частина друга статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою кредитор має право вимагати виконання обов`язку у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Слід також врахувати, що законодавець передбачив можливість того, що звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є формою вимоги до боржника про сплату боргу.

Таким чином, у будь-якому випадку можна стверджувати, що за боржника наявна прострочена заборгованість.

Заява ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» про відкриття провадження у справі про банкрутство та додаткові пояснення ініціюючого кредитора від 27.07.2026 містять деталізований розрахунок моменту виникнення права вимоги частинами за кожним із платежів, здійснених на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»: 07.10.2025 року на суму 4118794,60 грн за липень 2025 року, 06.11.2025 року на суму 3508356,40 грн за серпень 2025 року, 05.12.2025 року на суму 4000000,00 грн за вересень 2025 року, 07.01.2026 року на суму 4000000,00 грн за жовтень 2025 року та 06.02.2026 року на суму 7180094,60 грн за листопад 2025 року, що в сукупності становить заявлену в цій справі суму вимог 22807245,60 грн. Строк виконання регресного обов`язку боржника щодо кожного з цих платежів настав невідкладно після їх фактичного здійснення, а на момент звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою (30.06.2026 року) з дати останнього з платежів (06.02.2026 року) минуло майже п`ять місяців, що суттєво перевищує у тому числі і семиденний строк, встановлений частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України.

Сумнівними є доводи про відсутність доказів пред`явлення боржнику окремої вимоги, оскільки встановленою є обставина обізнаності боржника про наявність заборгованості.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №905/2030/19, ініціюючий кредитор наділений правом самостійно обирати процесуальний спосіб захисту порушеного права: (1) чи звернутись до суду в порядку позовного провадження, (2) чи скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог.

У зв`язку з наявністю заборгованості, яка виникла в порядку регресу, ініціюючий кредитор скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог.

Таким чином, ініціюючий кредитор правомірно в межах визначених Кодексом України з процедур банкрутства реалізував своє право на застосування щодо боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог.

Так, у заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації та 21.03.2026 року та у плані превентивної реструктуризації вказано про існування заборгованості перед ініціюючим кредитором. Отже, про існування боргу боржнику було відомо і борг ним не заперечувався аж до звернення ініціюючого кредитора із заявою у цій справі про банкрутство.

Тобто, боржник вчиняв дії, які свідчать про визнання ним заборгованості перед ініціюючим кредитором, зокрема, покладав її в основу розробленого ним плану превентивної реструктуризації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк виконання регресного зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором настав, а доводи боржника про недоведеність такого строку є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та приписами чинного законодавства.

Колегія суддів повторно наголошує на тому, що системний аналіз положень статей 36, 39 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про покладення на кредитора обов`язку надати докази на підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а на боржника, якому надана можливість подати відзив на заяву кредитора - обов`язку надати суду докази, які спростовують або підтверджують вимоги заявника.

Положення Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють обов`язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати такі майнові зобов`язання покладено саме на боржника (частини 3 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства). Належними доказами платоспроможності боржника як однієї з підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є докази сплати боржником до підготовчого засідання боргу, на підставі якого ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Подібні за змістом висновки неодноразово викладались Верховним Судом в тому числі в постанові від 17.08.2022 року у справі №910/15533/20.

Відповідно до частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Боржником до підготовчого засідання не було надано доказів погашення заборгованості перед кредитором, а також не надало належних і допустимих доказів, які б підтверджували його платоспроможність та спроможність виконати грошові зобов`язання, покладені на нього законом.

Щодо наявності спору про право.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, і це вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, а їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Правова категорія «спір про право», яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Одним із методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Зокрема, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство може свідчити про наявність спору про право у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ, якщо такий позов за своїм змістом ставить під сумнів суб`єкта, підставу, предмет, розмір або строк виконання грошового зобов`язання, заявленого ініціюючим кредитором.

У суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

Водночас задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності «спору про право», який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку суд досліджує заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.

Відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 15.06.2021 року у справі №904/3074/20, від 27.05.2025 року у справі №920/546/24, від 04.03.2025 року у справі №908/334/24.

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, свідчить про наявність спору про право у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 року у справі №911/593/20,)

Водночас навіть сам факт звернення до суду не є безумовною підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк з урахуванням положень чинного законодавства спірність заборгованості визначається не за суб`єктивним ставленням боржника до неї, а за об`єктивним критерієм, зокрема встановленням такої заборгованості за судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20).

Разом з тим у цій справі (№905/426/26) станом на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник з такого роду позовом до ініціюючого кредитора не звертався, хоча про наявність заборгованості, заявленої у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржнику було достеменно відомо.

Заперечення боржника щодо вимог заявника, по суті спрямовані на оскарження тверджень, якими обґрунтовуються ці вимоги, виникли лише на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство №905/426/26, тоді як на стадії затвердження плану превентивної реструктуризації у справі №905/39/26, коли боржник самостійно відображав ту саму заборгованість перед ініціюючим кредитором, аналогічні заперечення ним не заявлялися. Така непослідовність процесуальної поведінки боржника, який визнавав заборгованість у межах однієї судової процедури та заперечив проти неї лише після звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, додатково підтверджує відсутність об`єктивного спору про право між сторонами.

З огляду на таке апеляційний господарський суд вважає дії боржника суперечливими, непослідовними та недобросовісними, зокрема такими, що не відповідають принципу доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що в основі зазначеної доктрини міститься принцип добросовісності як певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 року у справі №390/34/17).

З огляду на вищевказане та приймаючи до уваги обставини справи, колегія суддів вважає, що станом на момент відкриття провадження у даній справі відсутній сутнісний спір щодо грошових вимог ТОВ «ШВ «Воронін» (їх розміру, структури тощо) у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ, а сама по собі незгода боржника з заявленими вимогами ініціюючого кредитора не є свідченням наявності спору про право, що дає підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Доводи скаржника (боржника) у зазначеній частині підлягають відхиленню як необґрунтовані.

Щодо доводів боржника про відсутність безумовного визнання регресної вимоги у процедурі превентивної реструктуризації, а саме боржник заперечує проти посилання ініціюючого кредитора на план превентивної реструктуризації у справі №905/39/26 від 21.03.2026 року, зазначаючи, що відображення в цьому плані відомостей про здійснені майновим поручителем платежі має інформаційний та прогнозний характер, не є тотожним безумовному визнанню грошового зобов`язання саме у визначеному ТОВ «ШФ «Воронін» розмірі та не позбавляє права заперечувати підстави, розмір, правову природу і строк виконання заявленої вимоги в порядку позовного провадження, слід вказати наступне.

Дійсно, план превентивної реструктуризації є документом, що формується в межах спеціальної процедури, спрямованої на запобігання неплатоспроможності боржника, і сам собою не є судовим актом, яким установлюється безспірність вимоги в позовному порядку. Водночас це не виключає можливості врахування відомостей, викладених у процесуальних документах боржника, як доказу визнання ним заборгованості для цілей застосування частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Наразі, визнання боржником заборгованості у власних процесуальних документах, поданих у справі №905/39/26, є лише однією із обставин у сукупності доказів, наявних у матеріалах цієї справи, та не має самостійного вирішального значення для встановлення наявності кредиторської вимоги ініціюючого кредитора.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши платіжні документи, умови генерального кредитного договору №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020 року, договору іпотеки №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-І1 від 03.11.2020 року та мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 року у справі №910/11852/24, дійшов вірного висновку про наявність заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором у заявленому розмірі. Надані з провадження про превентивну реструктуризацію документи є додатковим доказом, а не основоположним та беззаперечним щодо непогашеної заборгованості.

Вірним є висновок місцевого господарського суду щодо заінтересованості ініціюючого кредитора щодо боржника, оскільки обставина, що ТОВ «ШФ «Воронін» виступало іпотекодавцем (майновим поручителем) за кредитними зобов`язаннями боржника перед ПАТ АБ «Укргазбанк» та в такій якості здійснювало платежі на захист власного майна від звернення стягнення, свідчить про існування між сторонами договірних забезпечувальних правовідносин, але не є ознакою заінтересованості у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ця норма не пов`язує заінтересованість з наявністю майнового чи договірного інтересу кредитора у результатах справи про банкрутство.

Враховуючи, що у даній справі боржник - ТОВ «Євроенерготрейд» не подав документів (доказів), які б спростовували факт чи розмір здійснених ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» платежів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», підтверджених відповідними платіжними інструкціями, відсутність контррозрахунку заборгованості, не поставив під сумнів дійсність генерального кредитного договору №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД від 03.11.2020 року, договору іпотеки №436/2020/ЧеркОД-КБ-ГКД-І1 від 03.11.2020 року чи мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 року у справі №910/11852/24, і не подав доказів на підтвердження іншого правового режиму спірних платежів, тобто не спростував наявність підстав за ст. 34 КУзПБ, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо доводів апеляційної скарги про не встановлення територіальної підсудності справи про банкрутство, множинного подання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», можливого зловживання процесуальними правами, дублювання заяв ТОВ «ШФ «Воронін» та інших кредиторів, а також обставини долучення ТОВ «ШФ «Воронін» дисциплінарної скарги на суддю апеляційної інстанції під час незавершеного розгляду цієї самої справи, то колегія суддів їх відхиляє та зазначає, що за своїм змістом такі доводи не є підставою для скасування ухвали - судового висновку про відкриття провадження у справі про банкрутство. Крім того, відповідні обставини були предметом дослідження в межах інших апеляційних проваджень, зокрема щодо скарг на ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні зловживання процесуальними правами, про відмову у задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю та ін.

Щодо процедури превентивної реструктуризації, а саме аргумента боржника про не з`ясування обставин пов`язаних з процедурою превентивної реструктуризації ТОВ «Євроенерготрейд» у справі №905/39/26 - застосованими в її межах заходами захисту боржника та правовими наслідками закриття такої процедури; не надання оцінки тому, що ухвала від 30.06.2026 року про закриття процедури превентивної реструктуризації оскаржується в апеляційному порядку, а її законність станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство остаточно не перевірена.

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції під час іншого апеляційного провадження, зокрема під час перегляду ухвали суду в частині відмови у визнанні дій ініціюючого кредитора зловживанням процесуальними правами, було надано оцінку щодо обставини наявності процедури превентивної реструктуризації, прийняття ухвали про закриття процедури превентивної реструктуризації, апеляційного оскарження такої ухвали та щодо заходів захисту боржника.

У статті 1 КУзПБ визначено, що превентивна реструктуризація - це система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов`язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації.

Превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до плану превентивної реструктуризації, який розробляється в порядку та строки, визначені Книгою третьою КУзПБ.

За змістом положень статей 33-4, 33-5 КУзПБ, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації, боржник має право просити суд про застосування захисту боржника у випадках, передбачених КУзПБ. За наслідками розгляду такої заяви, за відсутності підстав для відмови, господарський суд відкриває процедуру превентивної реструктуризацією своєю ухвалою, в якій зазначається, зокрема, про: застосування основних заходів захисту боржника; час і місце проведення заключного судового засідання господарського суду, яке має відбутися не раніше двох та не пізніше шести місяців з дня постановлення зазначеної ухвали.

Перелік основних заходів захисту боржника, які застосовуються з моменту відкриття процедури превентивної реструктуризації, закріплено у частині 3 статті 33-11 КУзПБ, зокрема, в силу пункту 1 зазначеної норми стосовно боржника не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство.

Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 1 статті 37 КУзПБ, згідно з якою господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з цим Кодексом.

У силу положень пункту 3 частини 1 і частини 3 статті 33-13 КУзПБ дія заходів захисту боржника (основних та додаткових) припиняється, зокрема, у день завершення граничного строку дії заходів захисту боржника, який становить шість місяців з дня відкриття процедури превентивної реструктуризації. У день завершення граничного строку дія заходів захисту боржника припиняється автоматично. Продовження строку їх дії судом не допускається.

Однак у разі, якщо боржник звернувся до господарського суду із заявою про затвердження плану превентивної реструктуризації під час дії заходів захисту боржника, основний захід захисту боржника, передбачений пунктом 1 частини 3 статті 33-11 КУзПБ (заборона відкриття провадження у справі про банкрутство боржника), діє до завершення розгляду судом заяви про затвердження плану превентивної реструктуризації (частина 4 статті 33-13 КУзПБ).

Дія заходу захисту боржника, передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 33-11 КУзПБ, виключає відкриття провадження у справі про банкрутство та є підставою для відмови у прийнятті відповідної заяви відповідно до частини 1 статті 37 КУзПБ. Частиною 3 статті 33-13 КУзПБ встановлено присічний (преклюзивний) строк дії заходів захисту боржника, який не може бути продовжений судом, тоді як наслідки його закінчення у вигляді припинення дії відповідних заходів настають автоматично. Продовження дії вказаного заходу захисту (заборона відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) відбувається лише в тому разі, якщо боржник під час їх дії в установленому законом порядку звернувся із заявою про затвердження плану превентивної реструктуризації, в тому числі із заявою про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації до завершення судом розгляду такої заяви.

Так, ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.01.2026 року у справі №905/39/26 було відкрито щодо боржника процедуру превентивної реструктуризації та, зокрема, застосовані основні заходи захисту боржника. Проте, ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.06.2026 року у справі №905/39/26 процедура превентивної реструктуризації щодо боржника була закрита, а усі заходи захисту боржника, застосовані ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.01.2026 року у справі №905/39/26, були скасовані.

За загальними приписами Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала Господарського суду Донецької області у справі №905/39/26 набрала законної сили з моменту її прийняття і станом на момент прийняття ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство про банкрутство №905/426/26 була діючою, оскільки її оскарження в апеляційному порядку не припиняє дію такого документа. Таким чином заходи захисту боржника за процедурою превентивної реструктуризації не діяли станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі про банкрутство.

Щодо посилань апелянта про не з`ясування обставин проведення підготовчого засідання 11.08.2026 року, а саме перебування матеріалів справи у суді апеляційної інстанції, призначення підготовчого засідання ще до повернення матеріалів, позбавлення встановлення повного комплексу фактичних і юридично значущих обставин, необхідних для висновку про наявність передбачених КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, колегія суддів їх відхиляє та вказує, що такі посилання за своїм змістом не можуть бути підставою для скасування висновку суду про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Так, заяву ініціюючого кредитора було прийнято до розгляду ухвалою суду від 01.07.2026 року, що зумовлює висновок про граничний строк проведення підготовчого засідання 21.07.2026 року. Фактично підготовче засідання відбулося 11.08.2026 року, тобто з перевищенням установленого законом строку. Це перевищення було спричинене апеляційним оскарженням ухвали від 01.07.2026 року та витребуванням у зв`язку з цим матеріалів справи.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що посилання боржника на направлення матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду супровідними листами від 16.07.2026 року та від 27.07.2026 року відхиляє, оскільки норма ч.5 ст.9 КУзПБ прямо передбачає здійснення подальшого провадження у справі за належним чином засвідченими копіями матеріалів, що залишаються в господарському суді, а функціонування підсистеми «Електронний суд» та наявність матеріалів справи №905/426/26 в електронному вигляді в автоматизованій системі документообігу суду повністю забезпечували судy можливість дослідити всі необхідні докази та процесуальні документи ще до фактичного повернення оригіналів. Більше того, 11.08.2026 року матеріали всієї справи №905/426/26 у повному обсязі (9 томів) повернулися до Господарського суду Донецької області, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні 11.08.2026 року судом досліджувалися не копії, а безпосередньо самі матеріали справи».

Посилання боржника про позбавлення суду можливості встановлення повного комплексу фактичних і юридично значущих обставин, необхідних для висновку про наявність передбачених КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство є суб`єктивним судженням сторони і певним чином втручанням у дискреційні повноваження суду, який самостійно визначає, чи наявна можливість здійснити оцінку обставин справи для прийняття судового рішення у справі.

Щодо процесуального порядку розгляду заяв інших кредиторів, що надійшли після заяви первісного ініціюючого кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, після подання заяви первісного ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін», до Господарського суду Донецької області від інших кредиторів надійшли заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», а саме:

- від Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Лейн» (заяви у справах №905/428/26 та №905/429/26);

- від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-Газ» (заява у справі №905/431/26);

- від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Украгро НПК» (заява у справі №905/427/26).

Ухвалами Господарського суду Донецької області від 10.07.2026 року та від 15.07.2026 року вказані заяви були приєднані до матеріалів справи №905/426/26 для їх спільного розгляду в підготовчому засіданні.

Щодо застосування статей 34, 38, 39 Кодексу України з процедур банкрутства у випадку, коли два кредитори подали заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство одного і того ж боржника, судова колегія звертається до правової позиції Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 06.07.2022 року у справі №913/288/21, а саме: господарський суд у підготовчому засіданні розглядає заяву, яка надійшла першою, і лише після встановлення необґрунтованості (необхідності повернення без розгляду) першої заяви розглядає по суті наступні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи приписи абзацу 1 частини 3 статті 34, частини 8 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, апеляційний суд наголошує, що ініціюючий кредитор, який першим подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в разі обґрунтованості такої заяви має легітимні очікування щодо того, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство будуть зазначені його кредиторські вимоги з визначенням їх розміру.

Одночасний розгляд заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачений частиною 4 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, полягає в тому, що в разі коли до проведення підготовчого засідання до господарського суду від різних кредиторів надійшло декілька заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо того самого боржника, господарський суд у підготовчому засіданні розглядає заяву, яка надійшла першою, і лише після встановлення необґрунтованості (необхідності повернення без розгляду) першої заяви, розглядає по суті наступні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства допускають можливість подання до суду декількох заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо одного боржника. Однак, принцип концентрації, про дотримання якого неодноразово вказував Верховний Суд, передбачає наявність лише однієї справи про банкрутство, в межах якої мають вирішуватися як процедурні питання, так і спори за участю боржника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2025 року по справі №905/169/25).

У контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує правову позицію, викладену судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2023 року у справі №904/2154/22 про те, що умовою розгляду по суті кожної із заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, що надійшли від різних заявників, зі здійсненням дослідження та оцінки обґрунтованості вимог цих кредиторів до боржника, і на предмет підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом (ч.5 ст.38 та абз.2 ч.4 ст.39 КУзПБ), є, насамперед, дотримання порядку розгляду тих заяв, що календарно подані пізніше ніж перша із них (яка прийнята судом до розгляду), оскільки лише після встановлення необґрунтованості першої заяви (необхідності повернення без розгляду тощо) суд розглядає по суті наступні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Дотримання такого порядку є умовою для приєднання відповідних заяв до матеріалів справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі, якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог першого заявника необґрунтованими, господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.

При цьому наведене правило, яке закріплено в абзаці 1 частини 4 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо надходження заяв інших кредиторів до дня підготовчого засідання, перш за все, забезпечує обізнаність суду про наявність інших заяв кредиторів та алгоритм дій суду у підготовчому засіданні, запровадженими законодавцем організаційними засадами та метою підготовки та проведення судом цього засідання із забезпеченням можливості реалізації учасниками у справі відповідних прав та обов`язків з дотриманням основних засад (принципів) господарського судочинства (верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу, змагальності сторін, диспозитивної, пропорційності тощо).

Приписами частини 5 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що якщо про відкриття провадження у справі про банкрутство подано декілька заяв від різних заявників і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Законодавцем згідно Закону №3985-IX від 19.09.2024 року (чинного з 01.01.2025 року), статтю 35 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено частиною четвертою, згідно абзацу першого якої у разі подання до суду до відкриття провадження у справі про банкрутство та прийняття судом до розгляду двох чи більше заяв кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд призначає всі прийняті судом до розгляду заяви для їх розгляду в одному підготовчому судовому засіданні, за результатами якого за заявою, що подана першою, у разі її відповідності вимогам цього Кодексу, відкриває провадження у справі про банкрутство. Інші заяви господарський суд залишає без розгляду.

У разі прийняття господарським судом рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, що подана першою, господарський суд розглядає інші заяви в порядку черговості їх подання до суду кредиторами (абзац 2 частини 4 статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства).

Колегія суддів наголошує на тому, що місцевий господарський суд в підготовчому засіданні мав розглянути заяву, яка подана першою, і лише після встановлення необґрунтованості (необхідності повернення без розгляду) першої заяви міг розглядати по суті наступні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Якщо ж суд відкрив провадження у справі про банкрутство за заявою, яка подана першою, у разі її відповідності вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, інші заяви господарський суд повинен був залишити без розгляду на підставі вимог ч.4 ст.35 цього Кодексу.

Залишення заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство без розгляду з підстав, визначених цією статтею, не перешкоджає зверненню такого кредитора як конкурсного з вимогами до боржника у порядку, визначеному ст.45 цього Кодексу (абзац 3 частини 4 статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства).

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2024 року у справі №920/210/24.

З огляду на те, що за результатами розгляду заяви ТОВ «ШФ «Воронін» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», яка надійшла до суду першою, суд визнав її обґрунтованою і дійшов до висновку про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, господарський суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою повинен був заяви ТОВ «Парк Лейн», ТОВ «Ю-Газ» та ТОВ «Украгро НПК», які надійшли до суду по черговості наступними, залишити без розгляду, а не всупереч вимогам ч.4 ст.35 Кодексу України з процедур банкрутства змінювати їх статус та призначати до розгляду за статтями 45, 47 КУзПБ.

Отже, місцевий суд при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про призначення заяв ТОВ «Парк Лейн», ТОВ «Ю-Газ» та ТОВ «Украгро НПК» до розгляду як заяв з кредиторськими вимогами за ст. 47 КУзПБ у зв`язку з чим оскаржувана ухвала у відповідній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про залишення таких заяв без розгляду.

Згідно з частиною 8 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства питання введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати вирішується господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Приписами статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд пропонує трьом визначеним шляхом автоматизованого відбору арбітражним керуючим подати заяву про участь у справі.

Матеріали справи містять заяву ініціюючого кредитора про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №521 від 21.03.2013 року), заяву про участь якого долучено до матеріалів заяви.

Приписами пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.

У разі якщо заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених частиною третьою статті 28 цього Кодексу, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна або керуючим реструктуризацією, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.

Частиною 3 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів; 5) виключено; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.

Відомостей про те, що арбітражний керуючий Коваленко Ірина Анатоліївна здійснювала управління боржником або ж є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, судом не встановлено, не встановлено також обмежень, визначених ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрута, кандидатура арбітражного керуючого не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у вказаній статті.

Таким чином, враховуючи імперативні приписи пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, господарський суд першої інстанції правомірно призначив розпорядником майна ТОВ «Євроенерготрейд» арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.

Відповідно до частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12-ть місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

У зв`язку з викладеним вище, місцевий господарський суд правомірно встановив розпоряднику майна боржника розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання нею повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів авансованих на депозитний рахунок Господарського суду Донецької області, за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, згідно частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами апеляційного перегляду даної справи, судова колегія дійшла висновку щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», з огляду на редакцію її вимог та про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін», скасування пункту 11 ухвали Господарського суду Донецької області (підготовче засідання) від 11.08.2026 року у справі №905/426/26, з підстав викладених у мотивувальній частині даної постанови та прийняття в цій частині нового рішення, яким заяви кредиторів слід залишити без розгляду. Доводи, викладені скаржником - ТОВ «Євроенерготрейд» в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність оскаржуваної ухвали, норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про те, що в решті ухвалу Господарського суду Донецької області (підготовче засідання) від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 слід залишити без змін.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001 року).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 240, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» задовольнити частково.

Скасувати пункт 11 ухвали Господарського суду Донецької області (підготовче засідання) від 11.08.2026 року у справі №905/426/26, яким ухвалено призначити розгляд заяв ТОВ «Парк лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство, які ухвалами суду від 10.07.2026 року та 15.07.2026 року були прийняті та приєднані для спільного розгляду зі справою №905/426/26, у судовому засіданні на 08.09.2026 року на 10:00 год. у приміщенні Господарського суду Донецької області (зал засідань №104а), з підстав викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяви ТОВ «Парк Лейн», ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «Ю-Газ» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» залишити без розгляду.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області (підготовче засідання) від 11.08.2026 року у справі №905/426/26 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.10.2026 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук