Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №903/438/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Рівне Справа № 903/438/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" (вх.3430/26 від 20.07.2026) на рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген"

про стягнення 7 170, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26.

1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26 задоволено позов Комунального некомерційного підприємства (КНП) "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Єврорентген" про стягнення 7170,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7170,00 грн - заборгованості та 3328,00 грн - витрат по сплаті судового збору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. 08.11.2021 між ТОВ "Єврорентген" (виконавець) та КНП “Маневицька багатопрофільна лікарня” Маневицької селищної ради в особі директора (замовник), що діє на підставі Статуту укладено договір на технічне обслуговування за №345 08.11.2021 між сторонами складено та підписано акт надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання № 08/11. В подальшому, сторонами складено та підписано додаток №2 відповідно до п.п 1 визначено, що перевірка надійності з`єднання корпусів складених (стикових) частин комплексу з шиною заземлення перевірка випромінювачів на герметичність. Зовнішній огляд апарату, перевірка на наявність зовнішніх пошкоджень, слідів зносу, запиленості і т.п. діагностика кожного робочого режиму. Дрібний ремонт (ТО1).

2.2. 17.11.2021 Замовником оплачено надані послуги відповідно до платіжного доручення №1905 на суму 7170 грн.

2.3. З 01.07.2025 по 22.09.2025 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію позивача щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності за період 01.01.2021 по 30.06.2025. За результатами ревізії зазначено, що в акти приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування рентгендіагностичного обладнання, оскільки в контрольно-технічних журналах рентген обладнання (КТЖ) відсутні записи про проведення квартального технічного обслуговування рентгенівського обладнання за IV квартал 2021 року. У вимозі Держаудитслужби про усунення виявлених ревізією порушень законодавства, серед іншого зазначено, що в порушення ч.1 ст. 629 ЦК України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996 –ХIV пункту 2.1 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24,05.1995 №88, ТОВ "Єврорентген" в акті приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування ренгендіагностичного обладнання, хоча в контрольно-технічних журналах рентген обладнання (КТЖ) відсутні записи про проведення квартального технічного обслуговування рентгенівського обладнання за IV квартал 2021 за переліком замовника згідно додатку №1 до договору на технічне обслуговування за №345 від 08.11.2021, внаслідок зазначеного виконавцем завищено обсяг та вартість наданих послуг на суму 7170 грн, чим завдано матеріальної шкоди збитків підприємству.

2.4. У зв`язку із порушенням умов договору на технічне обслуговування №345 від 08.11.2021 в частині неналежного виконання зобов`язань за договором про, що зазначено в акті перевірки Комунальне підприємство звернулося до суду з відповідним позовом.

2.5. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін у справі, суд дійшов висновку, що цивільні права та обов`язки між сторонами склались на підставі статті 1212 ЦК України. В даному випадку належним та ефективним способом захисту є звернення з кондиційним позовом про витребування майна (грошових коштів), які набуті без правової підстави.

2.6. Виявлене порушення Держаудитслужби призвело до надмірно сплачених коштів щодо технічного обслуговування рентгенодіагностичного обладнання внаслідок завищено обсяг та вартість за договором №345 від 08.11.2021 та згідно акту виконаних робіт за №08/11 від 08.11.2021 за не наданні послуги розмірі 7170 грн.

2.7. Сума 7170 грн. підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

2.8. Щодо заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин. Позовна заява була подана 06.05.2026, а акт надання послуг по технічному обслуговуванню 08.11.2021, а 17.11.2021 позивачем оплачено послуги в сумі 7170 грн. а отже, саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності, а саме 18.11.2021. Однак, у таких правовідносинах перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

2.8.1. Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Оскільки в цій справі станом на 18.11.2021 позовна давність щодо визнаних обґрунтованими позовних вимог про 7170, 00 грн не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану). Відтак, правові підстави застосування строку позовної давності відсутні.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" 17.07.2026, через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.3430/26 від 20.07.2026), в якій, просить: рішення Господарського суду Волинської області від 29 червня 2026 року у справі №903/438/26 – скасувати. Винести постанову, якою в задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" про стягнення 7170 грн - відмовити у повному обсязі. Стягнути з позивача в користь відповідача судові витрати.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Рішення суду є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити повністю.

3.3. Твердження позивача про нібито встановлені Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області порушення є необґрунтованими та належними доказами не підтверджені. До матеріалів позову долучено лише фрагмент тексту невідомого походження, який не містить належних реквізитів офіційного документа, не дає можливості встановити його автора, дату складання, правовий статус, повний зміст та джерело походження, а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.

3.4. Позивачем не дотримано вимог процесуального закону щодо доказування обставин справи. В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти (збитки). Частиною 2 ст. 22 ЦК України, передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3.4.1. Для стягнення з відповідача збитків в сумі 7 170 грн., позивачу слід довести склад цивільного правопорушення. Проте, в позовній заяві не доведено складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для стягнення збитків, а саме: протиправної поведінки відповідача, факту завдання збитків, причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими збитками, а також вини відповідача. Сам по собі факт оплати послуг за договором не свідчить про заподіяння збитків, оскільки послуги були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг від 08.11.2021, в якому прямо зазначено, що роботи виконані якісно, у повному обсязі та належним чином оформлені. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок дій виконавця майно позивача було пошкоджене, знищене, погіршився його майновий стан або що позивач поніс додаткові витрати для відновлення свого права. Також позивачем не доведено наявності упущеної вигоди, тобто доходів, які він міг би реально отримати за звичайних обставин у разі належного виконання зобов`язань. Фактично заявлена до стягнення сума є лише сумою оплати за прийняті позивачем послуги, які були належним чином оформлені та оплачені добровільно після їх прийняття.

3.4.2. Відтак, у даному випадку відсутній сам факт заподіяння збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, а тому правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

3.5. Також в оскаржуваному рішенні, суд підмінив підстави позову (ст. 22 ЦК України) та застосував вимоги ст. 1212 ЦК України, та зазначив, що належним та ефективним способом захисту є звернення з кондиційним позовом про витребування майна (грошових коштів), які набуті без правової підстави. Сторона відповідача наголошує, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права, оскільки належним способом захисту права є вимога про витребування безпідставно набутих коштів (проте, в даному випадку кошті набуті на належній правовій підставі). В порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд проігнорував наведені висновки Верховного Суду та безпідставно змінив спосіб захисту прав позивача у даній справі.

3.6. 08.11.2021 між сторонами укладено договір на технічне обслуговування за №345, того ж дня Акт про надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання. Даним актом зафіксовано перелік виконаних виконавцем послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання на виконання договору. Додатково сторонами було зафіксовано (абз. 2 п. 6): "Роботи виконані якісно, у повному обсязі та належним чином оформлені». Підписаний сторонами Акт є належним та чинним двостороннім правочином, який підтверджує факт належного виконання ТОВ "Єврорентген" своїх зобов`язань за договором №345 від 08.11.2021. Вказаний акт містить узгоджений сторонами перелік виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень, а також прямо передбачає, що роботи «виконані якісно, у повному обсязі та належним чином оформлені". Підписавши зазначений акт, позивач підтвердив належне виконання відповідачем договірних зобов`язань, прийняв результат наданих послуг та погодився з їх обсягом, якістю і вартістю. Будь-яких доказів того, що зазначений акт був оскаржений, визнаний недійсним, підписаний під впливом помилки, обману чи без належних повноважень, позивачем суду не надано.

3.7. Доводи позивача про неналежне надання послуг фактично спростовуються власними діями та волевиявленням позивача, зафіксованими у підписаному сторонами акті. Суд належним чином не врахував даний доказ та не надав йому належної правової оцінки на підтвердження факту надання послуг.

3.8. З приводу відсутності записів у контрольно-технічному журналі (КТЖ) сторона відповідача зазначала, що у відповідності до ст.ст. 73, 74, 80 ГПК України, до матеріалів справи не додано копій КТЖ, що не дає змогу ані суду, ані стороні відповідача пересвідчитись в доводах, викладених у позовній заяві. Суд даним доводам не надав жодної оцінки.

3.8.1. Обов`язок щодо ведення, заповнення та належного оформлення КТЖ покладений не на організацію, що здійснює технічне обслуговування обладнання, а саме на заклад охорони здоров`я та його працівників. ТОВ "Єврорентген" не є балансоутримувачем рентгенологічного обладнання, не здійснює постійної господарської діяльності у приміщеннях позивача та не наділене повноваженнями щодо ведення внутрішньої технічної документації лікарні, у тому числі контрольно-технічних журналів. Відтак, сама по собі відсутність певних записів у КТЖ не може свідчити про ненадання відповідачем послуг чи неналежне виконання договору, оскільки відповідальність за ведення та внесення записів до такого журналу покладається саме на позивача як заклад охорони здоров`я.

3.9. Апелянт вважає, що суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні докази та поклав в основу рішення обставини, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Суд також неправильно застосував норми матеріального права, фактично змінивши підстави позову та застосувавши статтю 1212 ЦК України замість заявленої позивачем статті 22 ЦК України, чим вийшов за межі предмета спору. При цьому, суд не врахував, що послуги були прийняті позивачем без будь-яких зауважень, підтверджені належним чином оформленим та неоспореним актом надання послуг, а доводи про їх ненадання ґрунтуються виключно на непідтверджених припущеннях. Відсутність записів у контрольно-технічному журналі сама по собі не свідчить про невиконання відповідачем договірних зобов`язань, оскільки ведення такого журналу покладається на заклад охорони здоров`я. Крім того, подальша багаторічна співпраця сторін без будь-яких претензій щодо якості наданих послуг підтверджує добросовісне виконання ТОВ "Єврорентген" своїх зобов`язань.

3.10. Також, апелянтом повідомляється про орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, що становлять 4 000,00 грн. Докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" (вх.3430/26 від 20.07.2026) на рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26.

4.1.1. Роз`яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2 ст. 271 ГПК України, що розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 29.06.2026 у справі №903/438/26 відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

4.2. Позивач не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

4.3. Розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 29.06.2026 у справі №903/438/26 здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України

4.4. Відповідно до частини 2 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

4.5. Станом на 06.10.2026, до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час їх розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" (вх.3430/26 від 20.07.2026) на рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України - в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами (далі по тексту постанови також - ГК України);

Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів";

Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 за №1000/5;

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2 Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. З матеріалів справи слідує, що 08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" в особі директора Супрун Інни Вікторівни, що діє на підставі Статуту (нова редакція) затвердженого одноосібним рішенням учасника № 1 від 11.06.2019 та має ліцензію на провадження діяльності з використання ДІВ № ОВ 0202286 від 28.04.2017 видану Державною інспекцією ядерного регулювання України, що далі за тексом договору іменується Виконавець, та Комунальним некомерційним підприємством "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради в особі директора Бегаль Олега Петровича, що далі за текстом договору іменується Замовник, що діє на підставі Статуту укладено договір на технічне обслуговування за №345 (а.с. 6-9)

7.3. Згідно пункту 1.1 Договору виконавець здійснює на платній основі у порядку та на умовах визначених договором надання послуг замовнику, зокрема - проведення технічного обслуговування обладнання згідно керівництва з експлуатації на зазначене обладнання в період дії договору з опрацювання конкретних ситуацій, який експлуатує рентгенодіагностичне обладнання.

7.4. Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом закупівлі за цим договором є: код ДК021-2015:50420000-5 послуги з ремонту і технічного обслуговування медичного та хірургічного обладнання.

7.5. У пункті 3.1 Договору сторонами визначено, що вартість технічного обслуговування на один календарний квартал складає - 7170,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) 1195,00 грн.

7.6. Згідно пункту 3.2 Договору - загальна вартість договору складає 7170,00 грн у тому числі ПДВ (20%) - 1195,00 грн у національній валюті України.

7.7. Відповідно до пункту 3.3 виконання робіт з надання послуг замовнику оформлюється актом надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання, який підписується сторонами по закінченні процесу надання послуг.

7.8. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 або ж до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 7.1 Договору).

7.9. Того ж дня, 08.11.2021 між сторонами КНП "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради та ТОВ "Єврорентген" складено та підписано Акт надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання №08/11. (а.с. 10)

7.10. Також, між КНП "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради та ТОВ "Єврорентген" складено та підписано додаток №2 відповідно до п.п 1 визначено, що перевірка надійності з`єднання корпусів складених (стикових) частин комплексу з шиною заземлення перевірка випромінювачів на герметичність. Зовнішній огляд апарату, перевірка на наявність зовнішніх пошкоджень, слідів зносу, запиленості і т.п. діагностика кожного робочого режиму. Дрібний ремонт (ТО1).

7.11. 17.11.2021 Комунальним некомерційним підприємством "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради (Замовником) оплачено надані послуги (Виконавцем) ТОВ "Єврорентген" відповідно до платіжного доручення №1905 на суму 7170 грн (а.с. 29-31).

7.12. З 01.07.2025 по 22.09.2025 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію Комунального некомерційного підприємства "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період 01.01.2021 року по 30.06.2025 року. За результатами ревізії зазначено, що в акти приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування рентгендіагностичного обладнання, оскільки в контрольно-технічних журналах рентген обладнання (КТЖ) відсутні записи про проведення квартального технічного обслуговування рентгенівського обладнання за IV квартал 2021 року (як зазначено позивачем у позовній заяві).

7.12.1. У вимозі Держаудитслужби про усунення виявлених ревізією порушень законодавства, серед іншого зазначено, що:

"9. В порушення ч.1 ст. 629 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996 - ХIV пункту 2.1 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24,05.1995 №88, пункту 2.6. договору від 08.11.2021 ТОВ "Єврорентген" в акти приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування рентгендіагностичного обладнання, внаслідок чого завищено обсяг та вартість наданих послуг на суму 7 170 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на вказану суму, у зв`язку з чим вимагаємо:

- відобразити у бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за розрахунками з ТОВ "Єврорентген" відповідно до вимог статті 9 Закону України № 996-ХIV на суму 7 170,00 грн; - забезпечити відшкодування (у тому числі гиляхом проведення претензійно - позовної роботи з ТОВ "Єврорентген") на користь КНП «Маневицька БЛ» шкоди (збитків) на суму 7 170,00 грн, заподіяної внаслідок оплати послуг, які фактично не надані, відповідно до норм статей 22, 526, 610, 623, 1166 ЦКУ". (матеріали справи а.с. 27 містять аркуш – на якому зазначатися вказана вимога, без ідентифікації якому документу, належить цей аркуш; позивач у додатку до позовної заяви зазначає - Копія вимоги Держаудитслужби від 14.10.2025).

7.13. 12.11.2025 КНП "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної рада (Замовник) звернулося до ТОВ "Єврорентген" (Виконавця) з листом №2292/01-13/2-25 у якому зазначило, що на підставі Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради, проведеної Західним офісом Держаудитслужби у Волинській області від 22.09.2025 №130304-22/25, а також листа Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства" від 14.10.2025 за №130304-14/2246-2025, встановлено недостовірність даних щодо технічного обслуговування рентгенодіагностичного обладнання внаслідок завищено обсяг та вартість за договором №345 від 08.11.2021 згідно акту виконаних робіт за №08/11 від 08.11.2021, а відтак переплата становить 7170 грн.

7.13.1. Просило Виконавця відшкодувати збитки протягом 10 календарних днів з дня отримання даного листа. До листа долучив витяг з акта ревізії №130304 від 22.09.2025, договір №345 від 08.11.2021, акт виконаних робіт №08/11 від 08.11.2021 (а.с. 28)

7.14. 24.11.2025 ТОВ "Єврорентген" у листі-відповідь №24/11-01 на претензію комунального підприємства від 12.11.2025 зазначив, що вимоги є необґрунтованим та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Надання послуг підтверджується відповідною документацією, а обов`язки щодо ведення та зберігання контрольно-технічної документації належать до компетенції медичного закладу. Відтак, підстав для повернення коштів відшкодування шкоди чи визнання ненаданих послуг не вбачається (а.с. 29-31)

7.15. За наведених обставин, Комунальне некомерційне підприємство "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради у травні 2026 звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" 7 170, 00грн. збитків, у зв`язку із порушенням умов договору на технічне обслуговування №345 від 08.11.2021 в частині неналежного виконання зобов`язань за договором про, що зазначено в акті перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

7.16. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/438/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

7.17. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору на технічне обслуговування №345 від 08.11.2021 в частині неналежного виконання зобов`язань за договором про, що зазначено в Акті перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області .

7.18. Відповідач у відзиві від 18.05.2026 просить суд відмовити в позові з підстав не обґрунтованості та не доведеності та застосувати строк позовної давності. Вказує, що спірні правовідносини виникли у листопаді 2021, а саме: 08.11.2021 року, оскільки між сторонами укладено договір на технічне обслуговування №345 та 08.11.2021 підписано акт надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання 08/11, а 17.11.2021 позивачем здійснено оплату послуг. Саме у момент підписання акту приймання-передачі послуг (акту надання послуг) та здійснення їх оплати позивач знав про обсяг та характер наданих послуг, а також мав усі можливості для перевірки належності їх виконання, у тому числі шляхом перевірки контрольно-технічних журналів рентгенологічного обладнання. Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідно до положень ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності розпочався не пізніше 17.11.2021, а саме з дати остаточного виконання спірного зобов`язання та оплати послуг, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок дій відповідача майно позивача було пошкоджене, знищене, погіршився його майновий стан або позивач поніс додаткові витрати для відновлення свого права. Також позивачем не доведено наявності упущеної вигоди, тобто доходів, які він міг би реально отримати за звичайних обставин у разі належного виконання зобов`язань. Фактично заявлена до стягнення сума є лише сумою оплати за прийняті позивачем послуги, які були належним чином оформлені та оплачені добровільно після їх прийняття. Відтак, у даному випадку відсутній сам факт заподіяння збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, а тому правові підстави для їх стягнення з ТОВ "Єврорентген" відсутні.

7.19. За результатами розгляду даного спору, 29.06.2026 Господарським судом Волинської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.2 цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.8.1. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, врахування доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, та скасування рішення суду першої інстанції від 29.06.2026, з прийняття нового рішення – про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Згідно частин 1, 3 вказаної норми право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

8.4. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.5. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.5.1 При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5.2. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

8.6. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою звернення до суду є наявність в особи порушеного, невизнаного або оспорюваного суб`єктивного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

8.7. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.8. Відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.9. Згідно змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти (збитки) 7170,00 грн у зв`язку із порушенням умов договору на технічне обслуговування №345 від 08.11.2021 в частині неналежного виконання зобов`язань за договором про, що зазначено в акті перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, що призвело до завищеної вартості виконаних робіт за договором та завдало позивачу матеріальної шкоди – збитків.

8.10. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.11. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.12. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.13. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.14. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.15. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

8.16. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

8.17. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.18. Так, правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з Договору на технічне обслуговування №345 від 08.11.2021, який за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

8.18.1. Юридично такі відносини в Україні регулюються статтями 901-907 Цивільного кодексу України.

8.18.2. Договір про надання послуг - це цивільно-правова угода, за якою одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або діяльності, а замовник зобов`язується її оплатити (стаття 901 ЦК України).

8.18.3. За змістом статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору

8.18.4. Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.19. Актом від 08.11.2021 про надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання №08/11 підтверджується, види та обсяги виконаних ТОВ "Єврорентген" робіт/наданих послуг згідно умов Договору №345 від 08.11.2021.

8.19.1. Даний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін - КНП "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради (замовник) та ТОВ "Єврорентген" (виконавець).

8.19.2. Разом з тим, в даному Акті сторонами також зафіксовано "Роботи виконані якісно, у повному обсязі та належним чином оформлені". Підписаний сторонами Акт є належним та чинним двостороннім правочином, який підтверджує факт належного виконання ТОВ "Єврорентген" своїх зобов`язань за договором №345 від 08.11.2021.

8.19.3. Вказаний акт містить узгоджений сторонами перелік виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень, а також прямо передбачає, що роботи "виконані якісно, у повному обсязі та належним чином оформлені" (абзац 2 пункт 6 Акту).

8.20. Апеляційним судом встановлено, що виконані Виконавцем послуги/виконані роботи були прийняті Замовником без будь-яких застережень.

8.21. Позивач (замовник) прийняв виконані роботи/надані послуг, не заявивши при цьому про допущення виконавцем будь-яких порушень умов договору.

8.22. За змістом частин 1,2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

8.23. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

8.24. Згідно статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до частини 3 статті 632 ЦК України, після виконання договору не допускається.

8.25. Колегією суддів встановлено, що укладений між сторонам даного спору Договір у певних частинах не визнано недійсними повністю або частково, у зв`язку з чим, в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність цих правочинів в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору.

8.25.1. Так, в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.26. Таким чином, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

8.27. В даному випадку оплата робіт проведена на основі визначеної сторонами вартості робіт/наданих послуг з урахуванням вимог діючого законодавства, без зауважень.

8.28. Матеріалами справи підтверджується, що Замовник-позивач, підписуючи Акт надання послуг, підтвердив належне виконання відповідачем договірних зобов`язань, прийняв результат наданих послуг та погодився з їх обсягом, якістю і вартістю.

8.28.1. Також, матеріали справи не містять мотивованої відмови Замовника від приймання виконаних Відповідачем робіт з підстав їх вартості (завищення вартості виконаних робіт), обсягу (невиконання або часткового виконання робіт), якості виконаних робіт погоджений сторонами.

8.28.2. Будь-яких доказів того, що зазначений акт був оскаржений, визнаний недійсним, підписаний під впливом помилки, обману чи без належних повноважень, матеріали справи не містять.

8.29. При цьому, враховуючи обґрунтування позовних вимог, апеляційний суд зазначає, що умови Договору від 08.11.2021 не містять обов`язку Виконавця заповнення (ведення) чи належного оформлення контрольно-технічного журналу про здійснене технічне обслуговування обладнання яке належить позивачу (замовнику).

8.29.1. Така документація є внутрішньо-технічною комунального підприємства, від так останній забезпечує її належне оформлення у встановленому порядку.

8.30. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення Виконавцем своїх зобов`язань за Договором, окрім обґрунтувань позивача – проведеною з 01.07.2025 по 22.09.2025 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області ревізією Комунального некомерційного підприємства "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період 01.01.2021 по 30.06.2025, за результатами якої складено Акт Західного офісу Держаудитслужби від 14.10.2025 з вимогою, який і став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

8.30.1. Однак, матеріали справи не містять належним чином завіреної копії Акту ревізії, чи належним чином оформленого витягу із вказаного Акту, а також вимоги Держаудитслужби.

8.30.2. Оформлення витягу з документа (наприклад, акту перевірки, наказу чи протоколу) в Україні регулюється національним стандартом ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (набув чинності 1 вересня 2021 року, замінивши застарілий стандарт 2003 року) та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 за №1000/5.

8.30.3. Суд першої інстанції у оспорюваному рішенні посилається на "Акт ревізії" і "Лист-вимогу від 14.10.2025 № 130304-14/2246-2025", але з матеріалів, описаних у рішенні, вбачається, що позивач додавав лише змонтований за допомогою копірувальної техніки набір абзаців (а.с.27).

8.30.4. У справі справді немає повного офіційного документа - ні Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради від 14.10.2025 ні листа Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 14.10.2025 № 130304-14/2246-2025 із вимогою про усунення виявлених порушень із усіма реквізитами.

8.30.5. За цих обставин суд порушив правила оцінки доказів.

8.30.6. Керуючись стандартами доказування під час розгляду даного спору апеляційний господарський суд зазначає, що Аркуш (а.с. 27), на якому містися абзац із Акту ревізії та абзац із Листа-вимоги (про що зазначалося у пункті 7.12.1. даної постанови) не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, згідно норм ГПК України.

8.31. Разом з тим, слід зазначити, що позовні вимоги обґрунтовано виключно даними, які встановленні в проведеною з 01.07.2025 по 22.09.2025 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області ревізією Комунального некомерційного підприємства "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період 01.01.2021 по 30.06.2025, за результатами якої складено Акт Західного офісу Держаудитслужби від 14.10.2025 з вимогою, який і став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди - збитків

8.32. Згідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

8.32.1 Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

8.33. В даному випадку на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

8.34. Слід зазначити, що наявність Акту перевірки Держаудитслужби не визнається тією підставою, що звільняє сторону від доказування обставин, на які сторона посилається.

8.34.1. У постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16 викладено висновок, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

8.34.2. Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

8.34.3. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.

8.35. При цьому, обставини, вказані в такому Акті перевірки, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 73, 74, 76-79 ГПК України.

8.35.1 Аудиторський звіт оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами.

8.35.2. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13).

8.36. Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

8.37. Таким чином, посилання позивача на результати ревізії Західного офісу Держаудитслужби від 14.10.2025 як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати.

8.38. Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку повернути відповідну суму завищення після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт.

8.38.1. Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

8.38.2. Отже, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем.

8.38.3. Акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору, і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь - яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

8.38.4. Так, результати перевірки Державної аудиторської служби України можуть бути підставою для вжиття цим органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання юридичної особи приватного права відповідача щодо сплати коштів до бюджету, оскільки акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.

8.38.5. Отже, виходячи із предмету даного спору, слід зазначити, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

8.38.6. Таким чином, Аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

8.39. Також враховуючи правову природу коштів, які заявляє до стягнення позивач, колегія суддів зазначає наступне.

8.39.1. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

8.39.2. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).

8.39.3. Як уже зазначалося, згідно 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.39.4. Статтею 224 ГК України визначено, Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

8.39.5. Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

8.39.6. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

8.39.7. Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

8.39.7.1. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

8.39.8. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

8.39.9. Звертаючись з даним позовом позивач посилається на встановлені ревізією Держаудитслужби обставини щодо завищення обсягу та вартості наданих послуг з технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання та вважає, що Акт складений за результатами ревізії відповідного органу є доказом на підтвердження нанесення відповідачем збитків на суму 7170,00грн, які за обставин, викладених у позовній заяві, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (Замовника).

8.39.9.1. Проте, у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

8.39.10. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

8.39.11. Відповідно, позивач у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку, належним та допустимими доказами повинен був довести факт невиконання (неналежного виконання) умов Договору від 08.11.2011, протиправної поведінки, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між збитками Замовника та діями відповідача.

8.39.12. Однак, виходячи з наведених норми законодавства, позивачем не доведено факт порушення зобов`язання відповідачем.

8.39.13. В даному випадку, апеляційним судом не встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

8.39.14. Натомість суд першої інстанції, попри те, що позивач у позові просив стягнути збитки, самостійно змінив правову кваліфікацію - на кондикційний позов (ст. 1212 ЦК України) - повернення безпідставно набутого майна. Посилався на принцип jura novit curia ("суд знає закони") і практику Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) про ефективний спосіб захисту.

8.39.15. Усталена практика ВП ВС (справи №916/1415/19, №925/642/19, №910/10011/19 тощо) послідовно наголошує: обрання неналежного/неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Суд не вправі "виправляти" предмет і підстави позову шляхом зміни способу захисту, якщо це виходить за межі заявлених вимог.

8.39.16. Місцевий господарський суд застосував принцип jura novit curia ("суд знає закони"), але в межах заявлених фактів. У даному випадку факти (прийнятий Акт та оплата за таким Актом) суперечать висновку про "відсутність правової підстави".

8.40. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними.

8.41. Місцевий господарський суд без належного обґрунтування дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі лише на підставі доводів та обґрунтувань, наведених позивачем у позовній заяві.

8.42. Відповідно до частини 2 та 5 статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.43. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законного та обґрунтованого судового рішення. Останнє, ґрунтується на неналежних доказах, які не були досліджені судом під час розгляду даного спору.

8.44. Наведене свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права щодо дослідження поданих учасниками провадження у справі доказів на предмет наявності або відсутність обставин (фактів), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а також про неправильне застосування норм матеріального права.

8.45. Такі порушення призвели до прийняття передчасного рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

8.46. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.47. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.48. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.49. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.50. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.51. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.52. Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями.

8.52.1. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

8.53. У пунктах 1 - 3 частини1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.54. Отже, висновки викладені судом в оскаржуваному рішенні від 29.06.2026 у справі не відповідають встановленим обставинам справи, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні.

8.55. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність заявлених позовних вимог.

8.56. Доводи, викладені у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, враховуються колегією суддів, як обґрунтовані та підставні, що є наслідком задоволення вказаної апеляційної скарги.

8.57. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" (вх.3430/26 від 20.07.2026) - слід задоволити, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26 - скасувати, з прийняттям нового рішення - про відмову у позові.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 277 ГПК України.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26 апелянт сплатив 3993,00грн. судового збору, згідно платіжної інструкції №4473 від 17.07.2026 в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" (із застосовуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволені, і апеляційним господарським судом скасовано рішення суду першої інстанції від 29.06.2026 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, то у даному випадку витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,00грн покладаються на позивача, про що слід видати наказ, видачу якого доручити Господарському суду Волинської області.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" від 17.07.2026 - задоволити.

Рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2026 у справі №903/438/26 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Маневицька багатопрофільна лікарня" Маневицької селищної ради (44601, Волинська область селище Маневичі, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 01983186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорентген" (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 А, код ЄДРПОУ 37669142) 3993,00грн - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу №903/438/26 повернути Г осподарському суду Волинської області.

Повна постанова складена "06" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.