Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №911/3942/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 911/3942/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026

у справі № 911/3942/25 (суддя Ейвазової А.Р.)

за позовом прокурора Обухівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Української міської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 253 084,34 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор Обухівської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі позивач 1), Української міської ради (далі позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі відповідач, ДП «Ліси України») та просить стягнути з відповідача 253 084,34грн в рахунок відшкодування шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону та збереження лісового фонду, допустивши незаконну вирубку 31 дерев у кварталі 85 виділах 10, 11 Козинського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Української міської територіальної громади, про що 13.06.2024 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Української міської ради 253 084,34 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Київської обласної прокуратури 3 037,01 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на наданій у постійне користування ділянці лісу, що призвело до незаконної вирубки дерев та заподіяння державі збитків

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/3942/25 від 23.04.2026 за позовною заявою Обухівською окружної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Української міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 253 084,34 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне.

По-перше, суд не взяв до уваги, що позивачем у позовній заяві не вказано, яке з порушень, перелічених у ст. 105 ЛК України, допустив відповідач, адже виявлення порушення (незаконної порубки) відбулося лише внаслідок активних дій саме з боку відповідача по виконанню своїх обов`язків в сфері охорони лісового господарства.

По-друге, судом першої інстанції та позивачем не вказано жодної дії, якої відповідач не вчинив, а мав би вчинити, щоб запобігти незаконній порубці лісу, також не вказав перелік дій (заходів), спрямованих на охорону лісових ресурсів, недотримання яких відповідачем безпосередньо призвело до незаконної порубки лісових ресурсів. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. У даному випадку завдана шкода лісу жодним чином не є об`єктивним наслідком поведінки або бездіяльності відповідача.

По-третє позивачем не визначено та не доведено, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені.

Також, позивачем не було надано належних доказів того, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та не обґрунтовано в чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків, встановив відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення та прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

03.06.2026 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25 залишити без змін.

З приводу неналежного виконання постійним лісокористувачем взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що має наслідком стягнення з нього заподіяних збитків, повідомляю наступне. Обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, а також створення сприятливих умов для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України покладено на відповідача, як на постійного лісокористувача. Установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб`єктом господарювання взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача.

Прокурор зазначає, що доводи відповідача щодо обмеження виконання державною лісовою охороною філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» безпосередніх посадових обов`язків у зв`язку запровадженням на період воєнного стану «комендантської години», є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» та від 29.12.2021 № 1455 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» для забезпечення суворого контролю за здійсненням заходів під час запровадження комендантської години створено систему пропускного режиму. А отже стан «комендантської години» стосується всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів, а не тільки посадових осіб державної лісової охорони.

Прокурор вказує, що вина та протиправна поведінка державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» полягає у тому, що підпорядкованою філією «Столичний лісовий офіс» (яка є відокремленим підрозділом ДП «Ліси України», проте не має статусу юридичної особи), не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень від самовільної порубки на підпорядкованій їй території, не забезпечено збереження не призначених для порубки дерев, не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не дотримано вимог законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Української міської ради прокурор зазначає, що Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.

Відтак прокурор зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Так, Обухівська окружна прокуратури Київської області звернулась з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з нездійсненням Українською міською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу захисту інтересів держави в суді, як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3942/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 4 555,52 грн;

15.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжні інструкції №9304 від 13.05.206 на суму 3 644,42 та № 9497 від 14.05.2026 на суму 911,10 грн, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 4 555,52 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу «Повітряна тривога», з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/3942/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 13.06.2024 провідним інженером з охорони та захисту лісу філії «Київське лісове господарства» Грінченком Ю.О., за участю головного лісничого Ольшевського О.В. та лісничого Козинського лісництва Явона М.М. складено акт №б/н від 13.06.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено незаконну рубку у кварталі 85 виділа 10, 11 Козинського лісництва філії «Київське ЛГ» на території Української ТГ лісу у кількості 31 дерева породи сосна.

Додатками до вказаного акту є розрахунки шкоди заподіяної лісу, у яких визначені: кількість дерев із визначенням їх діаметру у корі біля шийки кореня, розміру шкоди, розміру шкоди з урахуванням індексації, загальної кількості незаконно зрублених дерев. Окрім того, додатками є польові перелікові відомості із визначенням діаметру пня та породи дерева.

Відповідно до вказаного розрахунку розмір збитків, завданих лісовому господарству у зв`язку із порушенням становить 253 084,34 грн.

Листом від 14.06.2024 вих.№37/20/14-1-2024 філія «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» повідомило начальника Обухівського РУП ГУНП Київської області, що: під час обстеження лісових масивів Козинського лісництва філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено в кварталі 85 виділа 10,11 на орієнтовній площі 0,2га на території м. Українка Української ТГ, Київської області працівниками лісової охорони лісництва незаконну порубку лісу дерев породи сосна (сироростуча) загальною кількість 31 дерево; загальний об`єм становить 11,0м3; сума завданої шкоди нанесеної державі в наслідок незаконної порубки лісу становить 253 084,34грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача як постійного лісокористувача обов`язку відшкодувати шкоду внаслідок незаконної рубки лісу, спричинену не виконанням обов`язків щодо забезпечення охорони лісу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, прокурор, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначає про ненадходження до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну відповідачем державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду, позивачами визначив Димерську селищну раду та Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Вказана норма узгоджується з положеннями ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Правопорушення було вчинено на території Козинського лісництва філії «Київське ЛГ» на території Української ТГ .

Державна екологічна інспекція Столичного округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природною середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Української територіальної громади, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтерес територіальної громади.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Оскільки місцем заподіяння шкоди внаслідок порубки дерев є Козинське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Української міської територіальної громади, органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на відповідній території, а також до бюджету якого перераховуються кошти за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, є Українська міська рада.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, прокурор проінформував Українську міську раду про порушення прав територіальної громади 07.10.2025 листом за вих.№56-8851вих-25, - порубки дерев в межах Козинського лісництва та просив повідомити чи вживалися Українською міською радою заходи щодо стягнення заподіяних збитків шляхом пред`явлення до суду позовної заяви. Прокурор листом від 09.12.2025 за вих.№56-10491ВИХ-25 повторно проінформував Українську міську раду про виявлені порушення та просив повідомити про вжиті такою особою заходи реагування щодо стягнення заподіяних збитків.

Українська міська рада листом від 09.12.2025 за вих.№6618/1-25 повідомила, що будь-які заходи щодо стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев, не вживалися. Крім того, другий позивач просив прокурора вжити заходів щодо представництва інтересів Української міської ради у суді.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що прокурор обґрунтував необхідність представництва інтересів держави та правильно визначив орган місцевого самоврядування, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, Державна екологічна інспекція Столичного округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла до висновку, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно суті заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що:

- ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище;

- ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах;

- усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 1 ст. 16 Лісового кодексу України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі, серед іншого, зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, земельна ділянка у кварталі 85 виділа 10,11 Козинського лісництва філії «Київське ЛГ», на якій 13.06.2024 виявлено незаконну порубку, відноситься до земель лісогосподарського призначення ДСП «Ліси України», яке, зі свого боку, відповідно до матеріалів лісовпорядкування є її постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій йому території.

З наявної в матеріалах справи копії акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.06.2024 слідує, що у кварталі 85 виділі 10,11 Козинського лісництва філії «Київське ЛГ» виявлено незаконну рубку 31 дерева породи сосна .

Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належне виконання покладених на нього законодавством обов`язків, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми особами дерев.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність дій відповідача направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Відповідач внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, яке, в свою чергу, спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з нього відповідної шкоди.

Посилання відповідача на відсутність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, а також провини відповідача судом відхиляються, оскільки обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Виявлення відповідачем незаконної порубки дерев на території Української міської територіальної громади, проведення службової перевірки та службового розслідування, розроблення акту огляду місця правопорушення та складення розрахунку завданої шкоди жодним чином не впливає на дотримання відповідачем, як постійним лісокористувачем, визначеного законодавством та положенням обов`язку з забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, чого відповідачем дотримано не було.

Згідно з наданим прокуратурою розрахунком шкоди, нанесеної лісовому господарству за вирубані або пошкоджені до ступеня припинення росту дерева від 13.06.2024, шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту таких діаметрів, розмір якої 253 084,34 гривень.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації цін.

Вказаною постановою передбачено проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. При цьому, під час проведення індексації базовим вважається значення такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 року, а для нововведених такс - на 31 грудня року їх введення (п.п.1, 3 порядку проведення індексації).

Розрахунок завданих збитків здійснено виходячи з наявних вихідних даних, закріплених у акті №б/н від 13.06.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, з урахуванням індексації такс за період з 2008 по 2023 роки. Посилання відповідача на неможливість застосування відповідного розрахунку для визначення розміру збитків хибні.

Так, 16.09.2009 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів» (далі - Положення №976).

Згідно п.1 Положення, державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства; лісова охорона інших постійних лісокористувачів та власників лісів діє у складі підприємств, установ, організацій, які не належать до сфери управління Держлісагентства, та у постійному користуванні або власності яких перебувають ліси.

Пунктом 7 Положення №976 унормовано, що посадові особи держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до покладених на неї завдань мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку ліси, що перебувають у власності чи користуванні громадян і юридичних осіб; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому або мисливському господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Права лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів, визначені п.7 цього Положення, поширюються на посадових осіб лісової охорони, діяльність яких проваджується лише на території постійного лісокористувача або власника лісів (п.71 Положення №976).

Відповідно до п.2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 року №262, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що акт №б/н від 13.06.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства з додатками, у якому уповноваженими особами за формою, визначеною законом, зафіксоване відповідне правопорушення, відтворені вихідні дані щодо вирубаних дерев та на підставі яких проведено розрахунок матеріальної шкоди згідно такс, є допустимим доказом наявності факту порушення та розміру заподіяних збитків.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача розміру шкоди, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що шкода завдана внаслідок незаконної вирубки лісу у розмірі 253 084,34 грн є арифметично правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи та те, що відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в постійне користування земельних ділянках, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25, відсутні.

Доводи скаржника про наявність форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану на території України, оцінюються колегією суддів критично, оскільки відповідачем не підтверджено неможливості виконання своїх обов`язків із забезпечення охорони лісових насаджень та недопущення незаконної вирубки дерев внаслідок дії воєнного стану.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25 в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2026 у справі № 911/3942/25залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 911/3942/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім