Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/3082/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №910/3082/26

Суддя: Гаврилюк О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3082/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Крижного О.М.

Ткаченка Б.О.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026, винесену за результатом розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт»

про зобов`язання вчинити дії

у справі № 910/3082/26 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації»

про стягнення 10 766 257,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача про стягнення 10 766 257, 67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.05.2026.

19.05.2026 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт» про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості послуг за Договором № 01-05/2025-ПР від 01.05.2025 шляхом її зменшення 1 402 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, оскільки відповідач подав зустрічний позов поза межами визначеного процесуальним законом строку.

04.06.2026 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт» про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості послуг за Договором № 01-08/2025-ПР від 01.05.2025 шляхом її зменшення 557 291, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, оскільки відповідач подав зустрічний позов поза межами визначеного процесуальним законом строку.

16.06.2026 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт» про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості послуг за Договором № 01-05/2025-ДП від 01.05.2025 шляхом її зменшення 557 291, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт» про зобов`язання вчинити дії повернуто заявнику.

Ухвала мотивована тим, що відповідач подав зустрічний позов поза межами визначеного процесуальним законом строку, за відсутності правових підстав для поновлення такого строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26. Поновити ТОВ «Телестудія Служба Інформації» строк на подання зустрічної позовної заяви. Передати матеріали зустрічної позовної заяви до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо її прийняття та спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/3082/26.

Скаржник вважає ухвалу незаконною та такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, без належного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову, а також із порушенням принципів господарського судочинства, що призвело до безпідставного обмеження права відповідача на ефективний судовий захист.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Відповідач зазначає, що суд фактично підмінив встановлений законом критерій поважності причин іншим, значно суворішим критерієм, зазначивши, що заявником не наведено обставин, які мають виключний характер. Таким чином суд застосував процесуальну норму не у тому змісті, який визначений законом, чим істотно звузив процесуальні права відповідача та фактично встановив додаткову умову для поновлення строку, яка Господарським процесуальним кодексом України не передбачена.

Так, відповідач зазначає, що суд залишив поза увагою характер заявлених зустрічних вимог. Первісний позов поданий про стягнення з відповідача 10 766 257,67 грн. Натомість зустрічний позов безпосередньо стосується правильності визначення вартості послуг за договором між тими ж сторонами та спрямований на її перерахунок шляхом зменшення. Отже, предмет зустрічного позову безпосередньо впливає на визначення обсягу взаємних прав та обов`язків сторін, а також на правильність встановлення фактичного розміру грошових вимог, заявлених у первісному позові. Фактично обидва позови виникли із єдиного комплексу договірних правовідносин між сторонами, ґрунтуються на дослідженні одних і тих самих первинних документів, договорів, актів приймання-передачі послуг, фінансових розрахунків та інших доказів. Однак суд першої інстанції взагалі не дослідив питання взаємозв`язку первісного та зустрічного позовів.

Також, скаржник зазначає, що в ухвалі відсутня будь-яка оцінка того, що встановлення правильного розміру вартості послуг є невід`ємною складовою вирішення спору щодо стягнення понад десяти мільйонів гривень. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що зустрічний позов був поданий до закінчення підготовчого провадження.

Відповідач зазначає, що прийняття зустрічного позову на цій стадії не створювало жодних перешкод для подальшого розгляду справи, не позбавляло позивача права подати відзив, заперечення або додаткові докази та не порушувало принципу рівності сторін. Більше того, в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які мотиви, які б свідчили про існування негативних процесуальних наслідків для позивача або суду у випадку прийняття зустрічного позову.

На думку відповідача, суд не встановив, що прийняття зустрічного позову призвело б до затягування розгляду справи, порушення прав інших учасників процесу чи неможливості виконання завдань підготовчого провадження.

За таких обставин, висновок про необхідність повернення зустрічної позовної заяви ґрунтується виключно на формальному застосуванні процесуальних норм без урахування завдань господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач звертає увагу на те, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу, додатково послався на положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши про необхідність добросовісного користування процесуальними правами. Разом із тим таке посилання є необґрунтованим та не підтверджене жодними встановленими судом обставинами, судом першої інстанції не зазначено, у чому саме полягає недобросовісність поведінки ТОВ «Телестудія Служба Інформації», які саме процесуальні права були використані всупереч їх призначенню, які права іншої сторони були порушені або яким чином подання зустрічного позову перешкоджало здійсненню судочинства.

Фактично посилання на статтю 43 ГПК України має виключно декларативний характер та не підкріплене жодними встановленими судом фактами. Сам по собі факт повторного звернення із зустрічною позовною заявою після її повернення не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції повністю залишив поза увагою принцип процесуальної економії, який є одним із фундаментальних принципів господарського судочинства. У даній справі первісний та зустрічний позови ґрунтуються на спільних правовідносинах, стосуються виконання договорів між тими самими сторонами та потребують дослідження практично однакового кола доказів. Розгляд зазначених вимог у різних судових провадженнях неминуче призведе до подвійного дослідження одних і тих самих доказів, збільшення процесуальних витрат сторін, додаткового навантаження на судову систему та створить ризик ухвалення різних судових рішень щодо взаємопов`язаних правовідносин. Саме для уникнення таких наслідків законодавцем і передбачено можливість пред`явлення зустрічного позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не оцінив зазначені обставини та не навів мотивів, чому формальне дотримання процесуального строку у даному випадку має переважати над необхідністю забезпечення повного, всебічного та остаточного вирішення спору.

У даному випадку суд першої інстанції застосував положення статей 119 та 180 Господарського процесуального кодексу України виключно формально, не забезпечивши належного балансу між необхідністю дотримання процесуальних строків та правом сторони на ефективний судовий захист.

Скаржник зазначає, що фактично був позбавлений можливості заявити вимоги, безпосередньо пов`язані з предметом первісного позову, хоча їх спільний розгляд відповідав би інтересам як сторін спору, так і завданням господарського судочинства.

Єдиною підставою для повернення зустрічної позовної заяви фактично стало формальне посилання на пропуск строку її подання. При цьому суд не здійснив аналізу характеру спірних правовідносин, не надав оцінки взаємозв`язку первісного та зустрічного позовів, не встановив негативних наслідків прийняття зустрічного позову та не обґрунтував, чому у даному випадку принцип процесуальної економії повинен поступитися формальному дотриманню процесуального строку.

За таких обставин висновки суду першої інстанції не можна визнати достатньо мотивованими, а сама ухвала не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

03.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт» до суду надійшов відзив із проханням ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації» без задоволення.

У відзиві позивач зазначає, що обґрунтування відповідача поважності пропуску строку на подання зустрічного позову полягає в двох взаємовиключних доводах. Спочатку відповідач вказує: «Відповідно до ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов. З урахуванням клопотання про подовження строку на надання відзиву вважаємо, що цей зустрічний позов вважається поданим вчасно». А далі за текстом зустрічного позову відповідач вказує на необхідність поновлення строку на подання зустрічного позову з тих причин пропуску, як то уточнення правової кваліфікації спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи та правова складність спору потребували додаткового часу для належної підготовки правової позиції». Такі доводи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи.

Так позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3082/26 про відкриття провадження було надано п`ятнадцятиденний строк відповідачу для подання відзиву на позову, тобто до 15.04.2026. 02.04.2026 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про надання додаткового строку для подання відзиву та призначення більш пізньої дати судового засідання, принаймні до 15.04.2026. 06.04.2026 позивач подав заперечення на клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву. 15.04.2026 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов. У відзиві не вказується про намір відповідача подати зустрічний позов та не додано жодного клопотання щодо надання додаткового строку для подачі зустрічного позову. 04.04.2026 в підготовче засідання відповідач не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча явка сторін є обов`язковою. В судовому засідання клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву не було розглянуто судом, оскільки відповідач вже подав відзив на позов. Зазначені обставини з`ясовувались в судовому засіданні. З викладеного слідує, що відповідачем пропущено строк для пред`явлення зустрічного позову (цей строк сплинув з 16 квітня 2026 року).

При цьому, відповідач не подавав клопотання про продовження строку на пред`явлення зустрічного позову ані до 15.04.2026, ані після цієї дати. Таким чином, відповідач мав право подати клопотання про продовження строку на пред`явлення зустрічного позову до 15.04.2026. Відповідач взагалі не подавав вказаного клопотання. 02.04.2026 відповідач подав лише клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов до 15.04.2026.

Так позивач зазначає, що, якщо щодо дати продовження строку була описка, відповідач мав можливість до 15.04.2026 її виправити, проте саме 15.04.2026 відповідач подав відзив на позов. Такими своїми діями відповідач фактично відмовився від свого клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов. Якщо відповідач мав на увазі 15.05.2026 (хоча це вже припущення), то цей строк теж вже сплинув.

Що ж стосується причин пропуску процесуального строку на подання зустрічного позову, позивач зазначає, що уточнення відповідачем правової кваліфікації спірних правовідносин, учасником яких він же є з травня 2025 року, вивчення відповідачем обсяг матеріалів справи, а саме договорів, актів тощо, стороною за якими є відповідач з травня 2025 року, та правова складність спору для відповідача не є та не можуть бути визнані як поважні причини пропуску строки, тобто як виняткові, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, на думку позивача, Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми статті 119, 180 ГПК України при прийнятті ухвали від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи між суддями справу № 910/3082/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн;

30.07.2026 від скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 532 від 28.07.2026 на суму 2 662,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу «Повітряна тривога», перебування судді Крижного О.М. у відрядженні та тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/3082/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.05.2026 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокіт» про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості послуг за Договором № 01-05/2025-ПР від 01.05.2025 шляхом її зменшення 1 402 500,00 грн.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.03.2026 відповідачу був встановлений строк для подання відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається із повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3082/26 вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» 31.03.2026, відтак, встановлений судом 15-денний строк для пред`явлення зустрічного позову сплинув 16.04.2026.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом подав зустрічну позовну заяву не в строк, встановлений судом.

Дослідивши матеріали оскарження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Статтею 113 ГПК України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У ч. 8 ст. 165 ГПК України вказано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3082/26 про відкриття провадження було надано п`ятнадцятиденний строк відповідачу для подання відзиву на позову, тобто до 15.04.2026.

Натомість, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації» надійшов до суду лише 16.06.2026 із проханням поновити пропущений строк для подання зустрічного позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України.

Відповідно до статей 118, 119 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 910/5172/19, від 06.12.2023 у справі № 918/604/23, від 16.09.2024 у справі № 917/321/24, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 17.04.2025 у справі № 920/482/24, від 16.04.2026 у справі № 917/1602/25).

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що скаржником не зазначено поважних причин пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви.

Зазначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації» про те, що зустрічний позов подається на стадії підготовчого засідання та з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого вирішення спору, просить поновити строк для його подання, не є поважними причинами пропуску строку для подання зустрічного позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на пропуск процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та враховуючи відсутність правових підстав для його поновлення, зустрічна позовна заява з доданим до неї документами підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації».

Згідно з ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. За змістом частин 1 та 4 статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення. Подання особою клопотання про поновлення процесуального строку не кореспондується з автоматичним поновленням судом такого строку, оскільки клопотання про поновлення процесуального строку, у даному випадку, для подання зустрічного позову у справі, повинно містити обґрунтування причин його пропуску, поважність яких визначається судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 922/709/18.

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації» заявлено зустрічний позов у справі № 910/3082/26 після спливу встановленого законом строку для подання відзиву та не наведено поважних причин для його поновлення, зустрічна позовна заява правомірно повернута господарським судом першої інстанції на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Телестудія «Служба Інформації» права звернутись до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку.

Аналогічні правові висновки наведені у Постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 904/2739/18.

Також колегія суддів враховує те, що аргументи щодо завищення суми або необхідності її зменшення на 557 291,25 грн відповідач має право викласти у своєму відзиві на первісний позов, як заперечення проти розрахунку, без ініціювання зустрічного провадження із пропуском строку на подання такого зустрічного позову.

Доводи скаржника про те, що фактично єдиною підставою для повернення зустрічної позовної заяви стало формальне посилання на пропуск строку для її подання, оцінюються колегією суддів критично, оскільки повернення зустрічної позовної заяви, у зв`язку із пропуском строку на її подання, встановлено нормами ГПК України.

При цьому, дослідження характеру та змісту позовних вимог не відбулось саме з підстав повернення зустрічної позовної заяви у зв`язку із пропуском строку на її подання, тобто відсутні підстави оцінювати взаємозв`язок позовів та їхнє значення для справи, якщо не виконана первинна обов`язкова умова - дотримання строку подання.

Колегія суддів вказує на те, що норми ГПК України обмежують право на зустрічний позов строком для подання відзиву, а не межами підготовчого засідання.

Посилання скаржника на завдання господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, є безпідставними, оскільки положення цієї статті не надають суду права ігнорувати імперативні приписи процесуального закону щодо строків та наслідків їх пропуску.

Отже, сам факт можливості подальшого розгляду первісного та зустрічного позовів без затягування провадження не є підставою для прийняття зустрічного позову, поданого з пропуском встановленого процесуального строку.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про безпідставність посилання суду першої інстанції на статтю 43 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 та 16.06.2026 вже поверталися подані ТОВ «Телестудія Служба Інформації» зустрічні позовні заяви. За таких обставин повторне звернення із зустрічним позовом після його попереднього повернення підлягало оцінці судом з огляду на вимоги добросовісного користування процесуальними правами.

Водночас, повторне подання зустрічної позовної заяви не є безумовною підставою для висновку про зловживання процесуальними правами. Однак наведені обставини не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про повернення зустрічного позову, оскільки визначальною підставою для цього є пропуск встановленого статтею 180 ГПК України строку.

Принцип процесуальної економії не може бути підставою для невиконання імперативних вимог процесуального закону щодо строку подання зустрічного позову. Саме лише взаємопов`язання вимог та можливість дослідження спільних доказів не надають відповідачу права на подання зустрічного позову після спливу встановленого строку.

За таких обставин суд першої інстанції не був зобов`язаний встановлювати перевагу процесуальної економії над вимогами статті 180 ГПК України, оскільки дотримання процесуальних строків є складовою належної організації судового провадження та забезпечення процесуальної дисципліни, у зв`язку із чим, доводи скаржника про те, що господарським судом першої інстанції не дотримано принципу процесуальної економії, є безпідставними.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телестудія Служба Інформації» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/3082/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/3082/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Крижний

Б.О. Ткаченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua