Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/1501/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/1501/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Шаратова Ю.А.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 09.06.2026 (повний текст складено 15.06.2026)

у справі № 910/1501/26 (суддя - Карабань А.Я.)

за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави

в особі:

1) Київської міської ради;

2) Національної служби здоров`я України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ";

2) Комунального некомерційного підприємства "Медичний центр міста Києва" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 840 798, 52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради (далі за текстом - позивач 1), 2) Національної служби здоров`я України (далі за текстом - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" (далі за текстом - відповідач 1), 2) Комунального некомерційного підприємства "Медичний центр міста Києва" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду від 16.07.2024 № 6 до договору від 06.02.2024 №80 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" та Комунальним некомерційним підприємством "Київський міський центр нефрології та діалізу" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- визнати недійсною додаткову угоду від 13.08.2024 № 7 до договору від 06.02.2024 №80 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" та Комунальним некомерційним підприємством "Київський міський центр нефрології та діалізу" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- визнати недійсною додаткову угоду від 11.09.2024 № 8 до договору від 06.02.2024 №80 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" та Комунальним некомерційним підприємством "Київський міський центр нефрології та діалізу" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- визнати недійсною додаткову угоду від 28.10.2024 № 9 до договору від 06.02.2024 № 80 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" та Комунальним некомерційним підприємством "Київський міський центр нефрології та діалізу" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" на користь Київської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 519 625,44 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" на користь Національної служби здоров`я України в дохід державного бюджету кошти в сумі 321 173, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди № 6 від 16.07.2024, № 7 від 13.08.2024, № 8 від 11.09.2024, № 9 від 28.10.2024 до договору про закупівлю від 06.02.2024 № 80 укладені відповідачем з порушенням вимог ч. 2, 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 13.2 Договору, п. 4 ч. 3 ст. 57, п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії"; п. 3.1.1, 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно отримані постачальником кошти поверненню до місцевого та державного бюджетів.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/1501/26 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" про зупинення провадження у справі № 910/1501/26 задоволено.

Зупинено провадження у справі № 910/1501/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" у справі №3-78/2026(178/26) та опублікування повного тексту рішення.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема, щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, суд, з метою забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №910/1501/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" у справі №3-78/2026(178/26) та опублікування повного тексту рішення.

Зазначає, що існує об`єктивна неможливість розгляду господарської справи № 910/1501/26 до закінчення конституційного провадження у справі №3-78/2026(178/26), оскільки господарський суд у межах даної справи повинен надати правову оцінку правовідносинам із застосування норми права (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), конституційність якої є предметом безпосереднього розгляду Конституційним Судом України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду першої інстанції, Перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/1501/26 про зупинення провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, що є підставою для скасування ухвали від 09.06.2026 у справі № 910/1501/26.

Зазначає, що правовідносини щодо виконання спірного договору були завершені на момент звернення прокурора з позовом до суду, а тому постановлене у подальшому рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026(178/26) не буде поширюватися на спірні правовідносини у справі № 910/1501/26.

Вважає, що Господарський суд міста Києва мав об`єктивну можливість розглянути справу № 910/1501/26, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/1501/26 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1501/26.

06.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1501/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/1501/26, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" та Комунальне некомерційне підприємство "Медичний центр міста Києва" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористалися, відзив на апеляційну скарги не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

За приписами п. 12 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК України), окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п.1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 виснував, що:

- по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;

- по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;

- по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/8362/24).

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", а тому суд погоджується, що існує об`єктивна неможливість розгляду господарської справи №910/1501/26 до закінчення конституційного провадження у справі №3-78/2026(178/26), оскільки господарський суд у межах даної справи повинен надати правову оцінку правовідносинам із застосування норми права (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), конституційність якої є предметом безпосереднього розгляду Конституційним Судом України.

Оскільки вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема, щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, суд, з метою забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №910/1501/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" у справі №3-78/2026(178/26) та опублікування повного тексту рішення.

З таким твердженням судова колегія не погоджується, оскільки в даному випадку суд, всупереч наведеним вище вимогам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, зупиняючи провадження у даній справі суд не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У той же час, колегія суддів зазначає, що положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 6 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.

Підхід Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі № 800/235/17 та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15, з огляду на тотожність норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (частина 1 статті 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (частина 2 статті 152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

Так, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

У цій справі відповідачами є юридичні особи, а не фізичні особи. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно отриманих коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна.

Крім того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору завершені. Відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є підставою для зупинення провадження у справі № 910/1501/26 у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зупинення провадження у справі із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є необґрунтованим.

Відтак, доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, під час прийняття оскаржуваного процесуального документу, знайшли своє підтвердження.

Також колегія суддів зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки заявлені позовні вимоги можливо вирішити в межах даної справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За приписами частини першої статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/1501/26 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню. Апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а справа № 910/1501/26 - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/1501/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 про зупинення провадження у справі № 910/1501/26 скасувати.

3. Справу № 910/1501/26 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у випадках, порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді Ю.А. Шаратов

І.М. Скрипка