Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/5813/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5813/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Гелемея Ю.М.;

відповідача - Кулибаби В.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026

у справі №910/5813/26 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 65044752,40 грн, з яких: 44307266 грн - основний борг, 16003077,73 грн - інфляційні втрати та 4734408,67 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №1097/01 від 05.12.2019 не у повному обсязі оплатив вартість електроенергії за період лютий 2022 року - липень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 44307266 грн. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4734408,67 грн 3% річних та 16003077,73 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 відкрито провадження у справі №910/5813/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 (повне рішення складене 31.07.2026) у справі №910/5813/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь позивача заборгованість у розмірі 44307266 грн, 3% річних у розмірі 4730767,04 грн та інфляційні втрати у розмірі 16003077,73 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та проігнорував доводи відповідача щодо наявності рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/14417/22 ухваленого між тими самими сторонами та про той самий предмет. Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;

- в умовах воєнного стану учасники ринку електричної енергії мають враховувати відповідне нормативне регулювання щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, а саме накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом». А тому відповідач вважає, що він не порушив умови договору, здійснив розрахунки з позивачем належним чином, з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у спірні періоди. В підтвердження своїх доводів апелянт покликається на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 в якій суд дійшов висновку про необхідність врахування наказів №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, а також звільнення гарантованого покупця від сплати нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України;

- джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом є кошти, які оператор системи розподілу (ОСП, Національна енергетична компанія "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Станом на 31.12.2025 загальна заборгованість оператора системи розподілу перед гарантованим покупцем за надану у розрахунковому періоді послугу становить 14,71 млрд. грн, а відтак обов`язок гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії не настав;

- оскільки позивач має заборгованість перед відповідачем у сумі 29056872,02 грн за послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, в силу положень пп. 12 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №332 від 25.02.2022, у гарантованого покупця є всі правові підстави для зменшення рівня розрахунків із позивачем;

- наявні підстави для звільнення гарантованого покупця від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням обставини непереборної сили (введення в Україні воєнного стану внаслідок військового нападу Російської Федерації (далі - рф) на Україну);

- надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є невірними, оскільки відповідні нарахування здійснено позивачем за липень 2022 року (з 27.09.2022) з урахуванням підписаного 16.05.2024 акту коригування за липень 2022 року. У той же час, ані договором, ані Порядком №641 не передбачено строк, протягом якого відповідач має здійснити доплату вартості електроенергії, яка утворилася у зв`язку зі збільшенням обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний період, відповідно до акта коригування, підписаного сторонами після затвердження вартості послуги НКРЕКП. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із відповідною вимогою, тому нарахована позивачем та стягнута судом сума 3% річних та інфляційного збільшення у спірному періоді необґрунтовано завищена.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2026 апеляційну скаргу у справі №910/5813/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/5813/26, справу призначено до розгляду на 29.09.2026 та встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

На електронну адресу суду 24.09.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 24.09.2026.

25.09.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить відмовити в задоволенні скарги.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- підстави позову у даній справі та у справі №910/14417/22 не є тотожними. На момент повторного звернення до суду змінилися, як правові підстави позову (втратили чинність накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022), так і фактичні підстави позову (відповідач не погасив заборгованість за поставлену електричну енергію за період лютий - липень 2022 року). Скасування наказів та подальше триваюче невиконання відповідачем грошового зобов`язання є новим юридичним фактом, який не існував на момент розгляду справи №910/14417/22;

- для застосування положень постанови №332 гарантований покупець мав звернутися до позивача з відповідною заявою про припинення зобов`язання з оплати боргу у спірні періоди, проте, відповідач зазначених дій не вчинив;

- п. 11.4 Порядку №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів;

- введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено здатність таких обставин впливати на реальну можливість виконання зобов`язання;

- чинність наказу №206 до 01.05.2024 не є перешкодою для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 29.09.2026 оголошено перерву до 06.10.2026.

У призначене засідання суду 06.10.2026, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явилися представники сторін та надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечував проти доводів скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.12.2019 між Акціонерним товариством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено договір №1097/01, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП віл 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2.3 договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.5 договору №1097/01 від 05.12.2019 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Пунктом 3.3 договору №1097/01 від 05.12.2019 унормовано, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору (п. 4.1. договору).

У п. 4.5 договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: 1) купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію; 3) нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач в свою чергу купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії: за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 15645558,94 грн, за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 16877983,94 грн, за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 15322927,72 грн, за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 16457301,94 грн, за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 16345882,19 грн, за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 16 393103,75 грн, на загальну суму 97042758,48 грн.

Поряд з цим, відповідачем лише частково сплачено грошові кошти за отриманий товар в розмірі 51367738,15 грн.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" у липні 2022 року.

Зважаючи на невиконання гарантованим покупцем зобов`язань за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" звернулося до суду з позовом до гарантованого покупця про стягнення заборгованості у розмірі 45672020,30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/14417/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суди дійшли висновку про наявність правових підстав для застосування наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у лютому-липні 2022 року. Встановивши, що відповідачем на виконання умов договору було сплачено на користь позивача грошові кошти за відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, за період лютий 2022 року - липень 2022 року у загальному розмірі 51367738,15 грн, тобто у більшому розмірі, ніж 40% від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, що визначені наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, суди виснували про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором, на момент розгляду справи, в період дії воєнного стану в Україні відсутня.

У подальшому, правову оцінку змісту вказаних наказів, надала Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 виснувавши, що вказані накази (№№140, 206), які до дня їх скасування 01.04.2024 встановлювали регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, були видані з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану. Отже, Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Водночас наказ Міненерго №206, як і попередній наказ №140, ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку №641, тобто названі накази Міненерго не змінюють і не припиняють обов`язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641, тому не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

У зв`язку з втратою чинності наказів №140 та №206, позивач стверджуючи, що змінилися правові підстави позову, які визначали механізм проведення розрахунків гарантованим покупцем за електричну енергію поставлену в лютому - липні 2022 року, а також вказуючи на непогашення заборгованості за договором №1097/01 від 05.12.2019, оплату гарантованим покупцем 06.06.2023 1475269,31 грн за поставлену електроенергію в квітні 2022 року, підписання між сторонами 16.05.2024 акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 31.07.2022 (за яким відкоригована загальна вартість проданої електроенергії - збільшилася з 16393103,75 грн до 16500618,74 грн), звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 65044752,40 грн, з яких: 44307266 грн - основний борг, 16003077,73 грн - інфляційні втрати та 4734408,67 грн - 3% річних.

Заперечуючи проти позову відповідач, крім іншого, вказав, що наявне рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/14417/22 між цими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав, а відтак слід закрити провадження у даній справі №910/5813/26.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі ст. 231 ГПК України, з огляду на те, що сукупність фактичних і правових підстав у справах №910/14417/22 та №910/5813/26 не збігається, оскільки у справі №910/14417/22 суд виходив із того, що Державне підприємство "Гарантований покупець" здійснює розрахунки з урахуванням обмежень, встановлених наказами Міненерго №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, які на той момент були чинними і саме чинність і застосування цих наказів суд поклав в основу висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Водночас, у справі №910/5813/26 фактична та правова підстава позову є іншою і полягає в наступному: наказ №140 втратив чинність 05.07.2022; з 01.05.2024 наказом Міненерго №136 від 01.04.2024 скасовано дію наказу №206 від 15.06.2022; попри втрату чинності наказами, які раніше обмежували порядок виплат за "зеленим" тарифом, відповідач не погасив наявну заборгованість за лютий - липень 2022 року, хоча будь-які регуляторні обмеження вже відсутні. Тобто, саме скасування наказів Міненерго та подальше триваюче невиконання грошового зобов`язання є новим юридичним фактом, який не існував на момент розгляду справи №910/14417/22 і, відповідно, не міг бути предметом оцінки суду у тій справі.

За результатами розгляду спору у даній справі суд першої інстанції, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за спірним договором, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд відхилив доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 з огляду на те, що положення вказаної постанови, по-перше, жодним чином не звільняють підприємство від обов`язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, спірні правовідносини стосуються нарахувань інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань за період лютий - липень 2022 року, що виключає застосування до спірних правовідносин наведеної постанови. Водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд встановив арифметичну невірність розрахунків, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, суд першої інстанції не знайшов підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір №1097/01 від 05.12.2019 за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зеленим» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (ч. 6 ст. 65 Закону).

Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Відповідно до п. 10.1 Порядку (у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У п. 10.3 Порядку вказано, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.

Так, у п. 12.5 Порядку №641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

При розгляді даного спору колегія суддів враховує висновки наведені Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/21 в аналогічних правовідносинах, стосовно того, що аналіз п. 10.1, 10.4 Порядку №641 дає підстави для висновку, що гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи: (1) до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 п. 10.1); (2) до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 п. 10.1); (3) протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (п. 10.4).

Водночас у п. 2.5 укладеного між сторонами договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на п. 10.4 Порядку №641.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи, в рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у лютому-липні 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії (за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 15645558,94 грн, за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 16877983,94 грн, за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 15322927,72 грн, за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 16457301,94 грн, за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 16345882,19 грн, за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 16393103,75 грн, на загальну суму 97042758,48 грн).

16.04.2024 між сторонами підписано акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 31.07.2022, згідно якого відкоригована загальна вартість проданої електроенергії збільшилася з 16393103,75 грн до 16500618,74 грн. відтак, змінився загальний обсяг проданої електричної енергії в період з лютого по липень 2022 року з 97042758,48 грн по 97150273,47 грн.

НКРЕКП відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" в період лютого-липня 2022 року, зокрема:

- постановою від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у лютому - червні 2022 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 15.09.2022;

- постановою від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у липні 2022 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 26.09.2022.

Відтак, ураховуючи вимоги ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, а також п. 3.3 договору відповідач зобов`язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.

Отже, станом на день розгляду спору судом першої інстанції, строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, оскільки між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт купівлі-продажу електроенергії, а постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги.

Поряд з цим, відповідачем лише частково сплачено грошові кошти за отриманий товар в розмірі 52843007,46 грн (за лютий 2022 року на суму 13810968,33 грн, за березень 2022 року - 6706915,54 грн, за квітень 2022 року - 7564241,92 грн, за травень 2022 року - 6539746,36 грн, за червень 2022 року - 7862263,07 грн, за липень 2022 року - 10358872,24 грн).

Відтак, враховуючи наведене, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань з оплати отриманої електричної енергії за гарантованим покупцем виникла заборгованість у розмірі 44307266 грн, як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджено належними та допустимими доказами і не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи висновки наведені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 (стосовно того, що накази Міненерго №140 та №206 не змінюють і не припиняють обов`язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641, тому не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору) є безпідставними твердження відповідача про відсутність з його сторони прострочення виконання зобов`язання, з огляду на положення наказів №140 та №206.

Також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу те, що на даний момент відповідач недоотримує кошти від Національної енергетичної компанії «Укренерго» в якості оплати послуги, оскільки, як умовами договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин на які вказує скаржник.

До того ж, слід відмітити, що п. 10.4 Порядку №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання відповідачем коштів від оператора системи передач (Національної енергетичної компанії «Укренерго»), строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів, а відтак положення вказаного Порядку жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами. Також у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу отриманих відповідачем коштів від оператора системи передач (Національної енергетичної компанії «Укренерго»), тоді як саме договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що положення чинного законодавства (ст. 617 ЦК України) визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не надають боржнику право, у випадку наявності відповідних підстав, відстрочити виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а відтак при визначенні строку оплати слід виходити саме з погоджених сторонами у договорі умов.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 44307266 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки строк виконання обов`язку по сплаті вказаних коштів станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом вже настав.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на спірні правовідносини розповсюджується дія постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, в редакції постанови №652 від 03.04.2024, якою абз. 3 пп. 13 п. 1 викладеного такого змісту: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Скаржник вважає, що оскільки у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за послугу з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 29056872,02 грн, суд першої інстанції мав (у відповідності до вимог пп. 13 п. 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 в редакції від 03.04.2024) зменшити розмір основного зобов`язання на вказану суму.

У контексті наведеного колегія суддів відзначає, що з правової конструкції пп. 13 п. 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 в редакції постанови від 03.04.2024 №652 вбачається, що законодавець наділив гарантованого покупця саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом, для реалізації якого гарантований покупець мав вчинити певні дії. Відповідна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №910/5971/24.

Разом з тим, скаржником не доведено, а судом не встановлено, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди на суму 29056872,02 грн у відповідності до пп. 13 п. 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022.

З огляду на наведене право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, передбачені пп.13 п. 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 в редакції постанови №652 від 03.04.2024, не звільняє відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за спірним договором. Крім того, слід врахувати і те, що стягнення заборгованості позивача перед відповідачем не є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи наведене, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Також є безпідставними твердження скаржника про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням обставини непереборної сили, оскільки форс-мажорні обставини відповідно до ст. 617 ЦК України звільняють боржника лише від відповідальності за порушення зобов`язання (тобто від штрафів, пені), але в жодному разі не звільняють від обов`язку сплатити саму вартість отриманого товару (електричної енергії).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4734408,67 грн та 16003077,73 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за кожний період прострочення, визначений позивачем, колегія суддів відзначає наступне.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ані положення ст. 551 ЦК України, ані диспозитивні (рекомендаційні) положення постанов НКРЕКП.

До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" долучено детальний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якого слідує, що розрахунок здійснено від кожного акту приймання-передачі наданих послуг з урахуванням термінів сплати, згідно з постановами НКРЕКП, сплачених відповідачем сум та періодів заборгованості.

Відповідач заперечує проти вірності розрахунків позивача вказуючи, що відповідні нарахування здійснено позивачем за липень 2022 року (з 27.09.2022) з урахуванням підписаного 16.05.2024 акту коригування за липень 2022 року. У той же час, ані договором, ані Порядком №641 не передбачено строк, протягом якого відповідач має здійснити доплату вартості електроенергії, яка утворилася у зв`язку зі збільшенням обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний період, відповідно до акта коригування, підписаного сторонами, після затвердження вартості послуги НКРЕКП. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із відповідною вимогою, тому нарахована позивачем та стягнута судом сума 3% річних та інфляційного збільшення у спірному періоді необґрунтовано завищена.

Перевіряючи наведені доводи скаржника колегія суддів встановила, що позивачем у липні 2022 року було вироблено та відпущено відповідачу електричну енергію на суму 16393103,75 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.07.2022.

Разом з тим, відповідно до акта коригування від 16.05.2024 до акту купівлі-продажу електричної енергії за липень 2022 року від 31.07.2022, обсяг поставленої електричної енергії збільшився з суми 16393103,75 грн до 16500618,74 грн.

Умовами спірного договору та положеннями Порядку №641 визначений строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, який визначається з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме - затвердження вартості послуги постановою НКРЕКП.

Як було зазначено, станом на 16.09.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за послугу надану в липні 2022 року становила 16393103,75 грн, вартість наданої послуги збільшилася до 16500618,74 грн лише 16.05.2024 про що свідчить підписаний між сторонами акт коригування, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з доплати вартості відпущеної електричної енергії за липень 2022 року.

Водночас слід зауважити, що за відсутності в умовах договору та вимогах Порядку №641 чітко визначеного строку, протягом якого відповідач має здійснити "доплату вартості електроенергії", яка утворилася у зв`язку зі збільшенням обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний період, згідно з актом коригування, підписаним сторонами вже після затвердження вартості послуги НКРЕКП, відповідач з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України має обов`язок сплатити таку заборгованість, у семиденний строк від дня пред`явлення претензії (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №910/215/25).

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про доплату вартості відпущеної у липні 2022 року електричної енергії.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, у відповідача не виник обов`язок щодо погашення заборгованості за отриманий у липні 2022 року товар, згідно відкоригованої суми, у розмірі 107514,99 грн (16500618,74 - 16393103,75). Отже, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за поставку товару в липні 2022 року, слід виходити з суми визначеної в акті купівлі-продажу електричної енергії за липень 2022 року від 31.07.2022, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, а саме 16393103,75 грн. Проте, згідно розрахунків позивача, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за липень 2022 року помилково здійснено на заборгованість у сумі 16500618,74 грн, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Здійснюючи арифметичну перевірку наданих позивачем розрахунків, з урахуванням вірної суми заборгованості за липень 2022 року (у розмірі 16393103,75 грн), в межах заявленого позивачем періоду, колегія суддів врахувавши висновки наведені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 13.08.2025 у справі №910/11038/24 (згідно яких індекс споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України), встановила, що інфляційна складова боргу становить 17076477,25 грн (за лютий 2022 року - 733836,24 грн, за березень 2022 року - 4068427,36 грн, за квітень 2022 року - 3103474,32 грн, за травень 2022 року - 3967022,23 грн, за червень 2022 року - 3393447,65 грн, за липень 2022 року - 1810269,45 грн). Однак, враховуючи імперативні приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно з якими суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі в сумі 16003077,73 грн.

За розрахунками колегії суддів обґрунтованим до стягнення з відповідача є 3% річних у розмірі 4719447,03 грн (за лютий 2022 року - 194818,44 грн, за березень 2022 року - 1080083,87 грн, за квітень 2022 року - 855161,03 грн, за травень 2022 року - 1053162,89 грн, за червень 2022 року - 900890,62 грн, за липень 2022 року - 635330,18 грн), тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем та задоволено судом першої інстанції. В решті вимог позивача про стягнення 3% річних належить відмовити.

З огляду на викладене, є слушними доводи апеляційної скарги про невірність наданих позивачем розрахунків 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є не з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, зважаючи на те, що суд першої інстанції при перевірці наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат невірно визначив суму заборгованості за поставлену у липні 2022 року електричну енергію, яка має враховуватись при розрахунку, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/5813/26 слід скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" 11320,01 грн 3% річних (за липень 2022 року (635330,18 грн замість 646650,19 грн) та прийняти нове рішення про відмову в позові у цій частині, здійснивши перерозподіл судових витрат.

Враховуючи часткове скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до ч. 14 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог (у загальному розмірі 65029790,76 грн - 99,98%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 780357,50 грн (65029790,76 грн*1,5%*0,8 понижений коефіцієнт, оскільки позов подано в електронній формі).

Також зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 203,76 грн (відповідно до пропорції, розмір задоволених апеляційних вимог становить 0,02%).

Частиною 11 статті 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 780153,74 грн (780357,50 - 203,76).

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/5813/26 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" 11320,01 грн 3% річних та прийняти нове рішення про відмову в позові у цій частині, здійснивши перерозподіл судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" (22162, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Михайлин; ідентифікаційний код: 41830261) суму основного боргу у розмірі 44307266 (сорок чотири мільйони триста сім тисяч двісті шістдесят шість) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 4719447 (чотири мільйони сімсот дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн 03 коп. та інфляційні втрати у розмірі 16003077 (шістнадцять мільйонів три тисячі сімдесят сім) грн 73 коп.

3. В іншій частині позову відмовити».

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" (22162, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Михайлин; ідентифікаційний код: 41830261) судовий збір у розмірі 780153 (сімсот вісімдесят тисяч сто п`ятдесят три) грн 74 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 07.10.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов