Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/11512/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№ 910/11512/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Лещенко І.А.;

від відповідача : Чуйко Я.В.;

від третьої особи: Корнієнко К.С.; Панченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «7 Днів»

на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026

у справі №910/11512/25 (суддя - О.В. Конюх)

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 Днів»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА)

про стягнення 1 019 439,16 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 Днів»

до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні

електромережі»

про розірвання договору

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулося з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 Днів» про стягнення 1 019 439,16 грн заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 220092702 від 31.01.2022 та договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який є додатком 10 до зазначеного договору.

Заявлена сума складається з 341 879,59 грн плати за послуги з розподілу електричної енергії та 677 559,57 грн плати за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за період з 31.08.2022 до 31.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано наданням послуг за укладеними сторонами договорами, визначенням їх обсягу за даними комерційного обліку, розміщенням рахунків у особистому кабінеті споживача та невиконанням ТОВ « 7 Днів» обов`язку з оплати у встановлений строк.

ТОВ « 7 Днів» подало зустрічний позов, у якому просило розірвати з 04.07.2022 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 220092702 від 31.01.2022.

Зустрічні вимоги мотивовано тим, що після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації об`єкт готельно-ресторанного комплексу «Сухолуччя» використовувався підрозділами Збройних Сил України, ТОВ « 7 Днів» не мало доступу до об`єкта та неодноразово зверталося до оператора системи з вимогами про його відключення і припинення договірних відносин.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі « 910/11512/25 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ « 7 Днів» на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 1 019 439,16 грн основного боргу та 12 233,27 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із чинності договору у спірний період, підтвердженого обсягу наданих послуг, відсутності доказів оплати, недотримання споживачем передбаченої договором і пунктом 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії процедури дострокового припинення договірних відносин, неможливості розірвати в судовому порядку договір, строк дії якого сплив 31.10.2025, а також неможливості надати судовому рішенню про розірвання договору зворотну дію в часі.

Не погоджуючись із рішенням, ТОВ « 7 Днів» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові. Щодо зустрічного позову скаржник просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд із вказівкою визначити ефективний спосіб захисту.

Апелянт стверджує, що зайняття об`єкта підрозділами Збройних Сил України, відсутність доступу до нього, неможливість припинити фактичне споживання та дія наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 утворювали обставини непереборної сили та об`єктивну неможливість виконання зобов`язання. Посилаючись на статті 607, 614, 617 Цивільного кодексу України, статтю 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, скаржник вважає, що він не повинен відповідати за несплату вартості послуг.

Окремо ТОВ « 7 Днів» зазначає, що наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 забороняв оператору системи відключити об`єкт, який використовувався для потреб Збройних Сил України, а тому наслідки такого державного регулювання не можуть бути покладені на управителя майна. На переконання скаржника, стягнення боргу за цих обставин порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржник вважає себе неналежним відповідачем, оскільки він є управителем активу АРМА, а фактичне споживання здійснювали військові підрозділи. Також апелянт наполягає, що відмова у зустрічному позові лише через сплив строку договору не забезпечила ефективного захисту, а суд мав визначити інший спосіб захисту або встановити юридичний факт припинення договору з 04.07.2022.

ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін. Позивач наголошує, що вимоги первісного позову стосуються стягнення основного боргу, а не штрафних санкцій або збитків, тому стаття 617 Цивільного кодексу України не припиняє обов`язку сплатити вартість фактично наданих послуг. ТОВ « 7 Днів» залишалося стороною договору і споживачем за визначеними точками розподілу, не виконало процедуру дострокового припинення договору, не забезпечило остаточних розрахунків та не довело переходу договірних прав і обов`язків до іншої особи.

ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» також вказує, що вживав заходів для виконання заявок на відключення, однак доступ до об`єкта не надавався, про що складалися акти. Наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 регулював порядок відключення окремих об`єктів у воєнний період, але не припиняв договорів і не змінював визначеного договором платника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ « 7 Днів» та призначено розгляд справи на 23.09.2026.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, водночас

не обмежений цими доводами, якщо встановить порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи довів об`єктивну неможливість їх подання з причин, що від нього не залежали. Таких обставин щодо матеріалів, уперше доданих до апеляційної скарги, скаржник не навів і не довів. Тому колегія суддів не приймає та не використовує для вирішення спору по суті докази, яких не було подано до суду першої інстанції. Висновки цієї постанови ґрунтуються на доказах, досліджених у суді першої інстанції, та на правовій оцінці доводів апеляційної скарги і відзиву.

Судом встановлено, що 21.06.2021 ТОВ « 7 Днів» на підставі нотаріально посвідченого договору управління активами, укладеного з АРМА, отримало в управління майно готельно-ресторанного комплексу «Сухолуччя». Строк управління активом визначено до 31.10.2025.

31.01.2022 ТОВ « 7 Днів», підписавши заяву-приєднання № 220092702, приєдналося до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Об`єктом розподілу визначено готельно-ресторанний комплекс «Сухолуччя» за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, вул. Миру, 2. У заяві-приєднанні наведено чотири EIC-коди точок розподілу.

Невід`ємними частинами договору є, зокрема, паспорти точок розподілу, відомості про засоби комерційного обліку, порядок розрахунків, акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності, порядок розрахунку втрат електричної енергії, а також договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Засоби комерційного обліку підтримували дистанційне зчитування показів. За умовами договору дані комерційного обліку та платіжні документи розміщувались в особистому кабінеті споживача, який сторони визначили основним способом обміну інформацією і документами. Остаточна оплата вартості фактично наданих послуг мала здійснюватися протягом п`яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду або одержання відповідного платіжного документа згідно з погодженим порядком розрахунків.

Матеріали справи містять звіти про покази лічильників, які подавались директором ТОВ « 7 Днів», дані дистанційного зчитування, рахунки за послуги з розподілу та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а також витяг з особистого кабінету щодо надсилання рахунків. За період з 31.08.2022 до 31.03.2025 загальна вартість неоплачених послуг становить 1 019 439,16 грн, з яких 341 879,59 грн - послуги з розподілу електричної енергії, 677 559,57 грн - послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

ТОВ « 7 Днів» не заперечувало обсягів розподіленої електричної енергії, обсягів перетікань реактивної електричної енергії, застосованих тарифів та

арифметичної правильності розрахунку. Доказів сплати заявленої суми матеріали справи не містять.

Починаючи з липня 2022 року, ТОВ « 7 Днів» неодноразово зверталося до оператора системи щодо відключення електроустановок, припинення безоплатного споживання на об`єкті військовими підрозділами та припинення договору. У заяві від 04.07.2022 товариство просило тимчасово відключити електропостачання у зв`язку з тимчасовою відсутністю доступу до об`єкта на час воєнного стану. Вимоги про припинення договору викладались у подальших листах від 27.04.2023, 04.07.2023, 04.07.2024 та 20.03.2025.

ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» здійснювало виїзди для виконання заявок на відключення. У матеріалах справи наявні акти і завдання, якими зафіксовано як окремі виконані відключення, так і неодноразову відсутність доступу до електроустановок та засобів обліку. Листом від 25.07.2023 оператор системи повідомив ТОВ « 7 Днів» про обмеження щодо відключення об`єктів, які використовуються для потреб Збройних Сил України, та запропонував урегулювати питання відшкодування вартості електроенергії з відповідними органами Міністерства оборони України.

Договір містив спеціальну умову, за якою у разі розподілу електричної енергії на підставі документа, що посвідчує право користування об`єктом, строк договору щодо цього об`єкта не може перевищувати строк такого права. Оскільки строк договору управління активом закінчувався 31.10.2025, договір розподілу щодо спірного об`єкта також припинився 31.10.2025. колегія суддів відзначає, що зустрічна позовна заява, датована 17.11.2025, була подана після цієї дати.

За статтями 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку. Відповідно до статей 525, 526, 629 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином, а договір є обов`язковим для сторін.

У відповідності до ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець надає послугу, а замовник, якщо договір є оплатним, зобов`язаний оплатити її у розмірі, строки та порядку, встановлених договором. Якщо у зобов`язанні встановлено строк виконання, воно підлягає виконанню у цей строк відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» закріплює договірний характер діяльності учасників ринку. За пунктами 1.2.1, 1.2.6, 2.1.2 та 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії у редакціях, чинних у спірний період, розподіл електричної енергії здійснюється на підставі відповідного договору, а споживач зобов`язаний оплачувати електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Колегія суддів відзначає, що підписавши заяву-приєднання, ТОВ «7 Днів» набуло статусу сторони договору і визначеного ним споживача за відповідними точками розподілу. У спірний період договір не був припинений у передбаченому законом чи договором порядку. Обсяг послуг підтверджується належними даними комерційного обліку та документами, що були предметом дослідження в суді першої інстанції. Заперечень щодо цих обсягів, тарифів або арифметики розрахунку скаржник не навів. Отже, факт надання послуг, їх вартість і прострочення оплати є доведеними.

Пункт 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачав, що у разі звільнення приміщення або остаточного припинення користування електричною енергією споживач повинен завчасно повідомити електропостачальника та оператора системи про намір припинити відповідні договори, подати заяву про їх розірвання і здійснити всі передбачені договорами платежі до заявленої дати включно. Дія договору про розподіл достроково припиняється також за наявності документального підтвердження зміни власника або користувача об`єкта та оформлення відносин із новим користувачем.

Колегія суддів відзначає, що заява ТОВ « 7 Днів» від 04.07.2022 стосувалася тимчасового відключення об`єкта на час відсутності доступу, а не безумовного припинення договору. Подальші листи, в тому числі ті, що містили вимогу припинити або розірвати договір, не супроводжувались виконанням усіх умов дострокового припинення: остаточним розрахунком, підтвердженням зміни користувача та оформленням договірних відносин оператора системи з іншою особою. Сам факт направлення односторонньої заяви за відсутності передбаченої законом або договором підстави для односторонньої відмови не припинив зобов`язання.

При цьому припинення або обмеження розподілу електричної енергії не анулює фінансових зобов`язань, що виникли до дати такого припинення. Згідно із з умовами договору, в частині вже виниклих фінансових зобов`язань договір діє до повного взаєморозрахунку.

Колегія суддів відзначає, що твердження апелянта про те, що належним боржником має бути АРМА або військовий підрозділ, як фактичний користувач об`єкта, не ґрунтується на змісті спірного зобов`язання. Суд наголошує, що предметом первісного позову є не відшкодування позадоговірної шкоди, а стягнення плати за договорами, стороною яких є саме ТОВ « 7 Днів». Товариство від власного імені підписало заяву-приєднання, погодило точки розподілу, порядок комерційного обліку та розрахунків, користувалося особистим кабінетом і подавало звіти про покази лічильників.

Передання активу в управління АРМА визначає внутрішні правовідносини між установником управління та управителем, але не змінює складу сторін договору розподілу електричної енергії. Відомості про фактичне використання об`єкта третьою особою також не спричинили заміни сторони у зобов`язанні відповідно до статей 512-523 Цивільного кодексу України. Доказів укладення договору про розподіл щодо спірних точок з АРМА, військовою частиною або іншим користувачем матеріали справи не містять.

Можлива наявність у ТОВ « 7 Днів» вимог про компенсацію понесених витрат до установника управління, фактичного користувача чи іншої особи є предметом окремих правовідносин і не припиняє його обов`язку перед оператором системи. Стаття 1166 Цивільного кодексу України, на яку посилається скаржник, регулює відшкодування позадоговірної майнової шкоди та не підлягає застосуванню замість норм про виконання умов укладеного між сторонами договору.

За частиною другою статті 48 Господарського процесуального кодексу України заміна первісного відповідача належним відповідачем здійснюється за клопотанням позивача. ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» такого клопотання не заявляло і наполягало на вимогах до свого контрагента. АРМА було залучено до справи третьою особою. Тому підстави вважати ТОВ « 7 Днів» неналежним відповідачем відсутні.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення, якщо доведе, що воно сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Ця норма регулює звільнення від цивільно-правової відповідальності за порушення, але не припиняє основного обов`язку виконати грошове зобов`язання. У первісному позові не заявлено пеню, штраф, інфляційні втрати, проценти або збитки; предметом стягнення є виключно вартість фактично наданих послуг.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 сформульовано висновок, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між надзвичайною і невідворотною обставиною та об`єктивною неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Самі по собі збройна агресія і воєнний стан не звільняють від будь-якого зобов`язання незалежно від можливості його виконання. Аналогічний підхід підтверджено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.02.2026 у справі № 910/881/24: існування форс-мажору у конкретних правовідносинах має бути доведене з урахуванням впливу певної обставини на можливість виконати саме спірний обов`язок.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 підтверджує надзвичайний характер збройної агресії та запровадження воєнного стану, однак не встановлює автоматично неможливість кожного окремого боржника виконати кожне грошове зобов`язання. Відсутність доступу до електроустановок могла ускладнювати контроль за об`єктом і його фізичне відключення, проте не доводить неможливість сплатити з банківського рахунку вартість послуг, обсяг яких визначався дистанційно, а рахунки надходили через особистий кабінет.

Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 у справі № 910/18432/21 звернув увагу, що неможливість виконання грошового зобов`язання не може обґрунтовуватись відсутністю у боржника необхідних коштів, оскільки гроші є замінною річчю і грошове зобов`язання не припиняється за правилами статті 607 Цивільного кодексу України. У цій справі скаржник не довів припинення існування предмета зобов`язання або іншої об`єктивної неможливості саме грошової оплати.

Стаття 607 Цивільного кодексу України передбачає припинення зобов`язання неможливістю виконання, спричиненою обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. Проте спірне грошове зобов`язання залишалося можливим до виконання, а послуги фактично надавались. Тому ні стаття 607, ні стаття 617 цього Кодексу не є підставою для відмови у стягненні основного боргу.

Колегія суддів відзначає, що Наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» у період своєї чинності встановлював особливості, зокрема обмеження щодо відключення без погодження військової адміністрації об`єктів, які забезпечували роботу військових частин або використовувались для потреб територіальної громади в умовах воєнного стану.

Зміст цього нормативного акта стосувався режиму припинення електропостачання та розподілу. Він не передбачав припинення чинних договорів, звільнення визначеного договором споживача від оплати фактично наданих послуг, переведення боргу на державу, АРМА чи військову частину або безоплатність розподілу електричної енергії. Отже, неможливість негайного фізичного відключення об`єкта не тотожна припиненню договірного грошового зобов`язання.

Наказ № 148 втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307. Після втрати ним чинності договірні відносини сторін також не були припинені: у матеріалах справи наявні подальші звернення ТОВ «7 Днів», завдання оператора системи на відключення та акти про відсутність доступу. Тому наказ № 148 не може бути правовою підставою ні для нарахування боргу, ні для звільнення від нього; обов`язок з оплати виникає з договору та факту надання послуг.

Посилання апелянта на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції є необґрунтованим. Стягнення судом підтвердженого договірного боргу на користь контрагента здійснюється на підставі закону і добровільно укладеного договору. Скаржник не довів, що на нього покладено непередбачуваний або непропорційний публічний тягар. Питання компенсації витрат у зв`язку з фактичним використанням об`єкта іншими особами не є предметом цього спору і може вирішуватися у належному провадженні за участю відповідних осіб.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про стягнення з ТОВ « 7 Днів» 1 019 439,16 грн, з яких 341 879,59 грн становить заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії, а 677 559,57 грн - заборгованість за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установленого факту надання послуг, їх вартості, настання строку виконання грошового зобов`язання та відсутності його виконання, а тому не дають підстав для скасування рішення в частині задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову колегія суддів відзначає наступне.

За частинами першою і другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а на вимогу однієї сторони договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення другою стороною або в інших випадках, установлених договором чи законом. Відповідно до частини третьої статті 653 цього Кодексу, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Вимога ТОВ « 7 Днів» про розірвання договору з 04.07.2022 спрямована на надання судовому рішенню зворотної дії, якої закон не передбачає. Задоволення такої вимоги фактично означало б не розірвання договору на майбутнє, а ретроспективне встановлення факту його припинення у минулому з метою зміни наслідків уже виконаних правовідносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 виходила з того, що у судовому порядку може бути розірваний лише чинний договір: розірвання договору, строк дії якого закінчився, не змінює прав та обов`язків сторін і не є ефективним способом захисту.

Строк спірного договору щодо об`єкта був обмежений строком права ТОВ « 7 Днів» на управління активом і закінчився 31.10.2025. Зустрічний позов подано після цієї дати. Твердження апеляційної скарги про те, що договір діяв на момент подання зустрічного позову, спростовується умовами заяви-приєднання, договором управління активами та датою звернення до суду.

Частина друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України надає суду право визначити спосіб захисту, який не суперечить закону, лише якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту та з урахуванням викладеної позивачем вимоги. Ця норма не уповноважує суд за власною ініціативою змінювати предмет позову або замість вимоги про розірвання договору вирішувати вимогу про встановлення юридичного факту, якої позивач не заявляв.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 наголошено, що спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення та забезпечувати реальне відновлення права. Визначення судом іншого способу захисту можливе відповідно до викладеної позовної вимоги, але не означає права суду сформувати замість позивача новий предмет спору.

Встановлення факту припинення договору не належить до самостійних способів захисту, які можуть застосовуватись поза вирішенням спору про право, а вимога про ретроспективне розірвання договору не усуває обов`язку оплатити послуги, фактично надані до припинення договірних відносин. Отже, зустрічний позов правомірно залишено місцевим господарським судом без задоволення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає їх законними й обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовують установлених у справі обставин і не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Отже, підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі № 910/11512/25 відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 Днів» на рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі № 910/11512/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.04.2026 у справі № 910/11512/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю « 7 Днів».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2026

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов