Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/13681/24 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №910/13681/24

Суддя: Тищенко А.І.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 910/13681/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мальченко А.О.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 23.06.2026

у справі №910/13681/24 (суддя Морозов С.М.)

за заявою Київської міської прокуратури

про забезпечення позову

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури

до 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж»

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору,

зобов`язання вчинити дії та скасування державних реєстрацій,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У листопаді 2024 року Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.02.2024 №7875/7916 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ПРОФ ІНВЕСТ» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення та торговельного центру на вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі міста Києва»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,2337 га на вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0018), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ПРОФ ІНВЕСТ», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстровано в реєстрі 18.06.2024 за № 578;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ПРОФ ІНВЕСТ» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 1,2337 га на вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0018) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку;

- скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ПРОФ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 38887790) права оренди земельної ділянки площею 1,2337 га з кадастровим номером 8000000000:62:010:0018 з припиненням такого права;

- скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) на земельну ділянку площею 1,2337 га з кадастровим номером 8000000000:62:010:0018 з припиненням такого права;

- скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,2337 га на вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:62:010:0018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 призначено у справі №910/113681/24 комплексну земельно-технічну експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

12.06.2026 Київською міською прокуратурою до суду подано до заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест», а також будь яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 1,2337 га по вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0018) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом були відсутні відомості, які б свідчили про початок виконання на земельній ділянці будівельних робіт.

Разом з цим, за даними сайту «ЛУН» на спірній, в межах даної справи, земельній ділянці розпочались підготовчі роботи з будівництва житлового комплексу на 576 квартир.

Прокурор зазначив, що як вбачається із зображень, розміщених на вказаному сайті на спірній земельній ділянці частково знято верхній шар ґрунту, завезені будівельні матеріали, наявна будівельна техніка та ділянка огороджена металевим парканом.

Опрацюванням порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України 18.11.2025 видано ТОВ «Гарант Проф Інвест» дозвіл на виконання будівельних робіт №IY013251106126 на «Нове будівництво житлового комплексу з торгівельно-розважальним центром, підземним паркінгом та трансформаторної підстанції за адресою: м. Київ, Деснянський район, вулиця Бальзака Оноре де, земельна ділянка, 68/18».

В той же час, як вказує прокурор, вчинення товариством дій щодо фактичної забудови спірної земельної ділянки до розгляду судом справи по суті призведе до втрати ефективності обраного прокурором способу захисту порушених прав та позбавить можливості захистити інтереси держави в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

На думку прокурора, невжиття заходів щодо забезпечення позову може у подальшому порушити і права фізичних осіб - інвесторів будівництва, які в силу приписів статті 371 ЦК України не набудуть право власності на проінвестоване майно та будуть змушені звертатись до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест», а також будь яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 1,2337 га по вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0018) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (23.06.2026) та може бути пред`явлена до виконання у строк до 22.06.2029.

Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Київська міська прокуратура (код ЄДРПОУ 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/90).

Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» (код ЄДРПОУ 38887790, адреса: 01054, м. Київ, вул. Лисенка, 8).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем доведено та обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест», а також будь яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці, істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ПРОФ ІНВЕСТ» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 1,2337 га на вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0018) у стані, придатному для її подальшого використання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою відмовити Заступнику керівника Київської міської прокуратури в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/13681/24, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та неправильним застосування норм матеріального права.

Скаржник наголошує, що застосування вказаного вище заходу забезпечення позову ставить під сумнів правомірність укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, спонукає сторін його не виконувати при тому, що спір по суті не розглянуто.

За доводами скаржника, зупинення провадження у справі №910/13681/24 та можливість проведення експертизи у необмежений строк, забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії підготовчі, вишукувальні та будівельні роботи на земельній ділянці може призвести до грубого порушення орендарем своїх договірних обов`язків, що стане підставою для припинення оспорюваного договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку незалежно від результатів вирішення спору.

З оскаржуваною ухвалою також не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж», яке звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою відмовити Заступнику керівника Київської міської прокуратури в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/13681/24, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та неправильним застосування норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції поширив заборону на невизначене коло осіб, до якого належить і апелянт, чим вийшов за межі предмета позову, обмежив права особи, не залученої до участі у справі та порушив баланс інтересів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційних скарг, позивачем подано відзиви, у яких просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 29.09.2026 з`явились прокурор, представники відповідача-1, 2, представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвала суду від 02.09.2026) до його електронного кабінету.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» про:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 заяву про забезпечення позову задоволено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем доведено та обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а не вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест», а також будь яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці, істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ПРОФ ІНВЕСТ» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 1,2337 га на вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0018) у стані, придатному для її подальшого використання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, 2, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи таке.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16 та ін.).

Метою заходу забезпечення є підтримання «status quo», поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Разом з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що опрацюванням порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що Держаною інспекцією архітектури та містобудування України 18.11.2025 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» дозвіл на виконання будівельних робіт №IY013251106126 на «Нове будівництво житлового комплексу з торгівельно-розважальним центром, підземним паркінгом та трансформаторної підстанції за адресою: м. Київ, Деснянський район, вулиця Бальзака Оноре де, земельна ділянка, 68/18».

Разом з цим, як зазначено третьою особою, до постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж» вже існували реальні господарські правовідносини на підставі договору підряду від 10.06.2026, а права та обов`язки останніх не були потенційними чи майбутніми, а вже виникли на підставі чинного договору підряду.

Водночас, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які підготовчі, вишукувальні та будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:62:010:0018.

За твердженнями третьої особи, фактично єдиною особою, яка відповідно до укладеного договору на момент постановлення ухвали була уповноважена виконувати комплекс робіт із влаштування зовнішніх мереж електропостачання на зазначеному об`єкті, є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж».

Таким чином, оскаржувана ухвала не лише створює для Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж» опосередковані економічні наслідки, а безпосередньо обмежує його права та можливість виконання обов`язків, які виникли на підставі договору підряду №14 від 10.06.2026.

При цьому, слід зазначити, що право на виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті будівництва (клас наслідків СС3) реалізується, зокрема, залученими до будівництва підрядниками на підставі чинного дозволу та укладених договорів підряду. Заборонивши «будь-яким іншим особам» вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці, суд першої інстанції прямо вирішив питання про права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж»: позбавив його можливості виконувати підрядні роботи з влаштування мереж електропостачання по будівництву об`єкта за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака Оноре де, земельна ділянка 68/18» на підставі договору підряду від 10.06.2026, та унеможливив виконання ним договірних зобов`язань, - при цьому не залучивши апелянта до участі у справі та не заслухавши, врахувавши його доводів.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» звертає увагу суду, на те що пунктом 11.4. договору оренди, укладеного між ним та Київською міською радою, визначено, що невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд є підставою для припинення договору шляхом розірвання в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця із звільненням останнього від будь-якої відповідальності згідно з Господарським кодексом, в тому числі без відшкодування завданої орендарю шкоди.

Київська міська рада в судовому засіданні також звертала увагу на пункт 11.4. договору оренди, наголошуючи, що порушення останнього призведе до припинення договору шляхом розірвання в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця, відповідно підтримує апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» та просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову.

За доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест», в результаті застосування судом першої інстанції заходу забезпечення позову останній, з одного боку, на необмежений строк позбавлений передбаченого пунктом 8.3 договору оренди земельної ділянки та гарантованого статтею 95 ЗК України права господарювати на земельній ділянці з дотриманням її цільового призначенням та передбачених законодавством вимог та обмежень у використанні земельної ділянки, а з іншого боку, не звільнено ані від ризику дострокового припинення оспорюваного договору на підставі невикористання земельної ділянки протягом встановленого строку, ані від обов`язку продовжувати сплачувати в повному обсязі орендну плату у встановлений договором строк.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання можливості застосування норм пункту 2 частини 1 та частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України було розглянуто Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Так, у постанові від 17.01.2025 у справі №916/4954/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив таке.

«Отже, за загальним правилом чинний ГПК України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії (сплачувати кошти, виконувати роботи, надавати послуги тощо), однак у справі за позовом про визнання недійсним договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти не допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам (замовнику та підряднику) вчиняти дії (сплачувати кошти та виконувати роботи), спрямовані на виконання зобов`язань за оспорюваним правочином, оскільки така заборона не відповідає встановленій законом презумпції правомірності правочину, сутність якої полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що в силу положень частини 11 статті 137 ГПК України є неприпустимим.

Крім того, встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її та порушує при цьому збалансованість інтересів сторін договору.»

З урахуванням висновків Верховного Суду у відповідності до п. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що вищевказане забезпечення шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест», а також будь яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 1,2337 га по вул. Оноре де Бальзака, 68/18 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:010:0018), є неприпустимим втручанням суду першої інстанції у договірні відносини як Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» так і Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж», що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.

Відтак, вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов`язання: 1) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; 2) порушує збалансованість інтересів сторін такого договору; 3) є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; 4) спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору; 5) фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оскаржувану ухвалу вважає такою, що підлягає скасуванню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Проф Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі №910/13681/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі №910/13681/24 скасувати.

Заяву Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі №910/13681/24 залишити без задоволення.

Матеріали оскарження №910/13681/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 07.10.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.О. Мальченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua