Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №916/291/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/291/26

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання – Кияшко Р.О.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Єфременко О.О., за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”

на рішення Господарського суду Одеської області

від 06 квітня 2026 року (повний текст складено 06.04.2026)

у справі № 916/291/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”

до відповідача: Комунального підприємства “Роздільнатеплокомуненерго”

про стягнення 436 529, 18 грн

суддя суду першої інстанції: Мусієнко О.О.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 05.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі також – позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства (КП) «Роздільнатеплокомуненерго» (далі також – відповідач, Підприємство) про стягнення коштів в загальному розмірі 436 529, 18 грн., з яких: пеня – 353 732, 79 грн.; 3% річних – 39 770, 17 грн.; інфляційні втрати – 43 026, 22 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору постачання природного газу № 8987-ТКЕ(24)-14 від 09.09.2024 у період із вересня 2024 року по квітень 2025 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 12 289 901,84 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач здійснив оплату поставленого природного газу з порушенням строків, установлених договором.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач, з урахуванням суми заборгованості та періоду прострочення її сплати, нарахував відповідачу пеню в розмірі 353 732,79 грн, 3 % річних у розмірі 39 770,17 грн та інфляційні втрати в розмірі 43 026,22 грн.

Під час розгляду даної справи з боку КП “Роздільнатеплокомуненерго” у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних до співмірного, розумного та справедливого розміру, який відповідає фактичним наслідкам порушення; стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 000 грн, 3% річних в сумі 5 000 грн, інфляційні втрати в сумі 20 000 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 у справі №916/291/26 (суддя Мусієнко О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Роздільнатеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» пеню у розмірі 35 373, 28 грн, 3% річних у розмірі 39 770, 17 грн, інфляційні втрати у розмірі 43 026, 22 грн. та судовий збір в розмірі 1418, 04 грн. В решті позовних вимог – відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором постачання природного газу від 09.09.2024 № 8987-ТКЕ(24)-14 в частині повної та своєчасної оплати отриманого газу.

Порушення відповідачем вказаного зобов`язання стало правомірною підставою для нарахування позивачем відповідних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, що обумовлено положеннями чинного законодавства та умовами Договору. При цьому, перевіривши надані Позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних витрат та пені, суд встановив, що відповідні розрахунки здійснені належним чином, відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично правильними.

Водночас, дослідивши та клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та компенсаційних платежів, оцінивши наведені Підприємством обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з урахуванням статусу відповідача як підприємства, критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, соціальну значущість його діяльності, необхідність забезпечення безперебійного теплопостачання об`єктів соціальної інфраструктури, а також документально підтверджені витрати на виплату заробітної плати та здійснення обов`язкових платежів. Також місцевий господарський суд виходив з факту повного виконання відповідачем основного грошового зобов`язання та відсутності заборгованості за поставлений природний газ на час розгляду справи; взяв до уваги обставини, що зумовили несвоєчасне проведення розрахунків, зокрема необхідність першочергового фінансування роботи систем теплопостачання в умовах воєнного стану, дефіциту кваліфікованих працівників та перебоїв в електропостачанні. Крім того, суд першої інстанції врахував відсутність доказів завдання позивачу або іншим особам збитків унаслідок допущеного прострочення.

За таких обставин, виходячи з інтересів обох сторін, засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності; зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення компенсаційного, а не карального характеру, місцевий господарський суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, дійшов висновку про можливість зменшення пені на 90% - до 35 373, 28 грн.

Разом з цим, суд зазначив, що нарахований позивачем у цій справі розмір відсотків річних становить законодавчо встановлений розмір – 3%, інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому не підлягає зменшенню судом, у зв`язку з чим прохання відповідача у цій частині до задоволення не підлягає.

Щодо інфляційних втрат, то суд вказав, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, тобто компенсаційними платежами. Тому, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, суд першої інстанції вказав, що на відміну від процентів річних, суд взагалі не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Таким чином, Господарський суд дійшов висновку, що відповідне клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню шляхом зменшення суми пені з нарахованої - 353 732,79 грн. до 35 373,28 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 у справі №916/291/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 318 359,51 грн. та судового збору в сумі 3820,32 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням прав матеріального та процесуального права, а саме неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи.

Так, апелянт посилається на те, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 було зобов`язано забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ.

Більш того, за твердженням апелянта, Постановою КМУ від 06.03.2022 № 222 «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», відповідно до п.1 та 4 якого це положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природнього газу.

Таким чином, за твердженням скаржника, під час прийняття оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 Господарсько-процесуального кодексу України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення пені.

Крім того, апелянт вказує, що зменшуючи пеню на 90% судом першої інстанції судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що свідчить про неправильне застосування судом статті 129 Господарського процесуального кодексу України та неврахування чисельних висновків Верховного Суду щодо розподілу судових витрат у разі зменшення судом неустойки (пені), зокрема висновків, викладених- у постановах від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 17.04.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Поліщук Л.В., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 вирішено питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 у справі №916/291/26 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/291/26 до суду апеляційної інстанції.

24.04.2026 матеріали справи №916/291/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 у справі №916/291/26 та призначено її до розгляду на 24.06.2026 о 13:30 год. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цій строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання процесуального характеру.

27.04.2026 від КП «Роздільнатеплокомуненерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 у справі № 916/291/26 залишити без змін.

У відзиві представник КП «Роздільнатеплокомуненерго» посилається на наступні обставини:

- твердження позивача про порушення судом ст. 236 Господарсько-процесуального кодексу є безпідставним, оскільки в оскаржуваному рішенні чітко та досить ґрунтовно викладено обґрунтування в частині зменшення пені. Позивачем не було надано до суду доказів, які б спростували інформацію, яка міститься в документах, наданих позивачем;

- позивач безпідставно посилається на порушення судом принципів справедливості та добросовісності.

Між тим, у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Савицького Я.Ф. з 22.06.2026 по 24.06.2026 судове засідання у справі №916/291/26, призначене на 24.06.2026 не відбулося, про що складено відповідну довідку судового засідання. У вказаній довідці також зазначено, що про дату, на яку буде призначено розгляд справи, учасники справи будуть повідомлені додатково.

Тому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.06.2026 учасників даної справи було повідомлено про те, що її розгляд відбудеться 05.10.2026 о 14:00 год. Також, даною ухвалою продовжено розгляд апеляційної скарги ТОВ «ГК “Нафтогаз Трейдинг” на розумний строк.

Крім того, іншими ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 задоволено заяви представників ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” – адвоката Єфременко Олександра Олександровича та адвоката Верхацького Ігора Володимировича про надання їм можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів – через систему відеоконференцзв`язку “EasyCon”. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/291/26 в режимі відеоконференції.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Поліщук Л.В. у відпустці з 05.10.2026 по 16.10.2026, розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2026 №214 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/291/26.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2026 для розгляду справи №916/291/26 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді – Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою від 01.10.2026 вказана судова колегія прийняла справу №916/291/26 до свого провадження.

05.10.2026 представник ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню у повному обсязі.

Представник КП «Роздільнатеплокомуненерго» у судове засідання не з`явився. Про день час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представника відповідача.

У судовому засіданні 05.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 09.09.2024 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та КП «Роздільнатеплокомуненерго» (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 8987-ТКЕ(24)-14 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставляти Споживачу, який є виробником теплової енергії у розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а Споживач — приймати поставлений природний газ та здійснювати його оплату на визначених Договором умовах.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що протягом періоду з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року включно Постачальник передає Споживачу замовлений ним природний газ у загальному обсязі 644,08599 тис. куб. м із розподілом за відповідними місячними розрахунковими періодами.

Згідно з п. 2.2.1 Договору передбачено окремі напрями використання поставленого природного газу залежно від його обсягу. Так, Обсяг І (фіксований) призначений для виробництва теплової енергії з метою надання населенню послуг із постачання теплової енергії та гарячої води та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для відповідних потреб.

Обсяг ІІІ (фіксований) використовується для виробництва теплової енергії, призначеної для бюджетних установ та організацій, релігійних організацій, державних і комунальних закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій, що перебувають в управлінні Державного управління справами, а також для постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених категорій споживачів.

Водночас Обсяг ІІ природного газу передбачений для задоволення інших потреб Споживача, які не охоплюються Обсягами І та ІІІ.

За умовами п. 3.1 Договору передача природного газу Споживачу здійснюється Постачальником у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Із моменту передачі природного газу до Споживача переходить право власності на нього, а разом із ним — усі пов`язані з таким правом ризики та відповідальність.

Факт передачі природного газу за кожний відповідний розрахунковий період відповідно до п. 3.5 Договору оформлюється актом приймання-передачі.

При цьому згідно з п. 3.5.1 Договору Споживач зобов`язаний не пізніше сьомого числа місяця, що настає за відповідним розрахунковим періодом, надати Постачальнику по два примірники підписаних уповноваженим представником актів приймання-передачі окремо щодо Обсягу І (фіксованого), Обсягу ІІІ (фіксованого) та Обсягу ІІ. У таких актах зазначаються фактичний обсяг використаного природного газу, його ціна та загальна вартість.

Умовами пп. 4.1.1– 4.1.3 п. 4.1 Договору сторони погодили порядок визначення вартості природного газу залежно від відповідної категорії обсягу.

Для Обсягу І (фіксованого) базова ціна 1000 куб. м природного газу встановлена на рівні 6 183,33 грн без ПДВ, або 7 420,00 грн з ПДВ. З урахуванням тарифу на транспортування природного газу, відповідного коефіцієнта та ПДВ остаточна ціна 1000 куб. м газу за Обсягом І становить 7 583,89 грн з ПДВ.

Ціна природного газу за Обсягом ІІ визначається щомісячно відповідно до передбаченої Договором формули Р = Pueex Ч k1 Ч k2, яка враховує середньозважену біржову ціну природного газу, коригуючий коефіцієнт вартості грошей у часі та націнку Постачальника. Додатково враховуються ПДВ та встановлена Договором вартість транспортування природного газу.

Для Обсягу ІІІ (фіксованого) вартість 1000 куб. м природного газу встановлена у розмірі 13 658,33 грн без ПДВ, або 16 390,00 грн з ПДВ. З урахуванням тарифу на транспортування та відповідного коефіцієнта загальна ціна 1000 куб. м газу за Обсягом ІІІ становить 16 553,89 грн з ПДВ.

Порядок проведення розрахунків визначено п. 5.1 Договору. Зокрема, 70 % вартості фактично переданого природного газу Споживач повинен сплатити до останнього числа місяця, наступного за місяцем його постачання. Остаточний розрахунок здійснюється до 15-го числа включно місяця, наступного за місяцем, у якому Споживач мав сплатити зазначені 70 % вартості газу.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При цьому на Споживача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за поставлений природний газ відповідно до погоджених сторонами строків.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

За змістом п. 7.2 Договору в разі порушення Споживачем строків остаточного розрахунку, передбачених п. 5.1 та/або п. 8.4 Договору, він зобов`язаний сплатити Постачальнику 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, розраховану виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Водночас Договором передбачено, що за наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, визначеної та узгодженої відповідно до законодавства, на відповідну частину заборгованості за природний газ не нараховуються неустойка, інфляційні втрати та проценти річних.

Відповідно до п. 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання договірних зобов`язань, якщо таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, які виникли після укладення Договору та не могли бути передбачені сторонами.

Згідно з п. 13.1 Договір набирає чинності з моменту його належного підписання сторонами, у тому числі шляхом накладення КЕП/УЕП, та діє до 30.04.2025 включно, а в частині проведення розрахунків — до повного виконання відповідних зобов`язань. Продовження строку дії або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Положеннями п. 13.6 Договору сторони також погодили можливість оформлення документів в електронній формі з використанням КЕП/УЕП та спеціалізованих програмних засобів, зокрема системи електронного документообігу «M.E.Doc».

Відповідно до пп. 13.6.1 Договору в електронній формі можуть оформлюватися, зокрема, сам Договір і додаткові угоди до нього, додатки, акти приймання-передачі природного газу, листи, повідомлення, заяви та інші документи, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань.

Сам Договір підписано сторонами в електронній формі із застосуванням електронних підписів.

На виконання умов Договору в період із вересня 2024 року по квітень 2025 року включно позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 12 289 901,84 грн.

Факт поставки та прийняття природного газу підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а саме: від 30.09.2024 на суму 751,94 грн; від 31.10.2024 — 7 498,91 грн; від 30.11.2024 — 2 004 592,97 грн; від 31.12.2024 — 2 563 601,20 грн; від 31.01.2025 — 2 454 823,56 грн; від 28.02.2025 — 2 895 275,08 грн; від 31.03.2025 — 1 135 838,53 грн; від 31.03.2025 — 919 697,52 грн; від 30.04.2025 — 307 822,13 грн. Указані суми визначені з урахуванням ПДВ.

Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами в електронній формі із застосуванням електронних підписів. Будь-яких зауважень або заперечень щодо зафіксованих в актах обсягів та вартості поставленого природного газу сторонами не зазначено.

На виконання своїх грошових зобов`язань відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого природного газу на загальну суму 10 621 311,77 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Зокрема, матеріали містять платіжні інструкції: від 01.12.2025 на суму 500 000,00 грн; від 18.12.2024 — 94 768,11 грн; від 19.12.2024 — 800 000,00 грн; від 25.12.2024 — 500 000,00 грн; від 27.12.2024 — 712 843,82 грн; від 06.02.2024 — 1 000 000,00 грн; від 07.02.2025 — 1 563 601,20 грн; від 17.02.2025 — 500 000,00 грн; від 03.03.2025 — 1 954 823,56 грн; від 12.03.2025 — 1 000 000,00 грн; від 13.03.2025 — 1 000 000,00 грн; від 27.03.2025 — 895 275,08 грн; від 06.05.2025 — 100 000,00 грн.

Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу № 8987-ТКЕ(24)-14 від 09.09.2024, поставивши відповідачу в період з вересня 2024 року по квітень 2025 року природний газ на загальну суму 12 289 901,84 грн. Факт поставки та прийняття природного газу підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами приймання-передачі природного газу.

Водночас, відповідач свій обов`язок щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні витрати, за стягненням яких ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Насамперед, враховуючи положення ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд апеляційної інстанції, зокрема, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та з огляду на те, що зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до незгоди апелянта з рішенням суду першої інстанції лише в частині розміру зменшення пені за прострочення оплати отриманого газу; виходячи з відсутності заперечення зі сторони Відповідача самого факту прострочення необхідних платежів, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення місцевого господарського суду лише в частині зменшення на 90% заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача пені.

Відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

За змістом ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (до якої відносяться пеня та штраф) – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання укладеного між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та КП «Роздільнатеплокомуненерго» (Споживач) Договору постачання природного газу від 019.09.2024 № 8987-ТКЕ(24)-14, Постачальник протягом вересня 2024 року – квітня 2025 року здійснив поставку природного газу відповідачу загальною вартістю 12 289 901,84 грн, який останній прийняв без зауважень та заперечень. Обсяг і вартість поставленого природного газу підтверджуються відповідними актами приймання-передачі, підписаними сторонами в електронній формі із застосуванням електронних підписів.

Установлені договором строки проведення розрахунків за отриманий природний газ на момент виникнення спору настали.

Водночас, відповідач належним чином свого обов`язку щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконав. Розрахунки за поставлений газ проведені ним частково та з порушенням передбачених договором строків. Загальна сума здійснених відповідачем платежів становить 10 621 311,77 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

З огляду на допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання позивач, керуючись п. 7.2 договору та відповідними положеннями законодавства, здійснив нарахування пені у розмірі 353 732,79 грн, 3 % річних у сумі 39 770,17 грн та інфляційних втрат у сумі 43 026,22 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки зазначених нарахувань, суд першої інстанції встановив їх арифметичну та методологічну правильність, а також відповідність умовам укладеного сторонами договору та вимогам законодавства.

При цьому, відповідач не заперечував ані факту отримання природного газу, ані обставин несвоєчасного проведення розрахунків за нього. Отже, встановлений та фактично не заперечуваний відповідачем факт прострочення виконання грошового зобов`язання є підставою для застосування передбачених договором наслідків такого порушення, зокрема нарахування пені відповідно до п. 7.2 договору.

Разом із тим, законодавством передбачена можливість зменшення судом розміру неустойки за наявності відповідних правових та фактичних підстав, тому, відповідач просив суд зменшити заявлені позивачем до стягнення суми, визначивши пеню в розмірі 30 000,00 грн, 3 % річних — 5 000,00 грн та інфляційні втрати — 20 000,00 грн.

Так, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про можливість такого зменшення, суд має враховувати конкретні обставини виконання зобов`язання та інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Водночас, надане суду право на зменшення неустойки не свідчить про можливість її зменшення лише за самим фактом заявлення боржником відповідного клопотання. Вирішення цього питання має ґрунтуватися на оцінці обставин конкретної справи та належному обґрунтуванні наявності обставин, які виправдовують відповідне зменшення.

При цьому, мають ураховуватися закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, які підлягають застосуванню при оцінці поведінки учасників цивільних правовідносин та визначенні співмірності наслідків порушення зобов`язання.

У цій справі суд першої інстанції, визнавши правомірним здійснене позивачем нарахування пені у сумі 353 732,79 грн, водночас дійшов висновку про наявність підстав для зменшення її розміру.

Позивач із таким висновком суду першої інстанції не погоджується, вважаючи, що обставини, встановлені під час розгляду справи, не свідчать про наявність достатніх підстав для зменшення належної до стягнення пені.

Відтак, у межах апеляційного перегляду оцінці підлягає саме обґрунтованість застосування судом першої інстанції механізму зменшення пені та наявність у спірних правовідносинах обставин, які могли бути достатньою підставою для такого зменшення.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що вирішення питання про зменшення розміру неустойки належить до повноважень суду. При цьому, законодавством не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд може реалізувати таке право.

Отже, питання щодо наявності підстав для зменшення неустойки вирішується судом у кожній конкретній справі з урахуванням установлених обставин, характеру спірних правовідносин та наданих сторонами доказів у їх сукупності.

У практиці Верховного Суду сформовано підхід, відповідно до якого при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки можуть ураховуватися, зокрема, ступінь виконання боржником основного зобов`язання, причини та тривалість прострочення, поведінка боржника і вжиті ним заходи, спрямовані на належне виконання зобов`язання, а також співвідношення між сумою невиконаного зобов`язання та розміром нарахованих штрафних санкцій. Відповідні висновки наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

При цьому, не лише встановлення підстав для зменшення неустойки, але й визначення конкретного розміру, до якого вона може бути зменшена, належить до судового розсуду, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Право суду на зменшення неустойки не є тотожним звільненню боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Метою застосування відповідного механізму є визначення такого розміру відповідальності, який з урахуванням конкретних обставин справи відповідатиме принципам справедливості, розумності та пропорційності, не нівелюючи при цьому самого призначення неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності за його порушення.

Саме тому як обставини, що стали підставою для нарахування неустойки, так і обставини, якими боржник обґрунтовує необхідність її зменшення, мають індивідуальний характер та повинні оцінюватися судом стосовно конкретних правовідносин.

Відповідно, законодавством не встановлено наперед визначеного відсоткового співвідношення, на яке може бути зменшена неустойка. Визначення такого розміру — на 90%, 70%, 50 % чи в іншому співвідношенні — залежить від сукупності встановлених судом обставин та здійснюється у межах повноважень, передбачених статтею 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання про можливість зменшення заявленої позивачем до стягнення пені у цій справі, суд першої інстанції врахував сукупність обставин, пов`язаних зі статусом відповідача, характером його господарської діяльності, ступенем виконання зобов`язання та причинами несвоєчасного проведення розрахунків.

Зокрема, судом враховано, що КП «Роздільнатеплокомуненерго» віднесено до підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області, що підтверджується листом Департаменту системи життєзабезпечення та енергоефективності Одеської державної (військової) адміністрації № 329/04/02/01-07/2-26/1065 від 05.02.2026.

Також судом взято до уваги, що відповідно до п. 2.1 Статуту КП «Роздільнатеплокомуненерго» одним із напрямів діяльності підприємства є забезпечення потреб споживачів у послугах теплопостачання.

Суттєве значення суд першої інстанції надав і ступеню виконання відповідачем основного зобов`язання. На час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ була погашена, у зв`язку з чим вимоги про стягнення основного боргу позивачем не заявлялися.

Оцінюючи причини несвоєчасного проведення розрахунків, суд виходив із того, що допущене відповідачем прострочення не було наслідком умисного ухилення від виконання договірних зобов`язань чи іншої недобросовісної поведінки.

При цьому, судом враховано необхідність забезпечення відповідачем безперебійного функціонування системи теплопостачання в умовах воєнного стану, дефіцит кваліфікованих працівників у зв`язку з мобілізаційними заходами, пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури та пов`язані з цим додаткові витрати на ремонт і технічне обслуговування обладнання та теплових мереж, а також необхідність здійснення першочергових обов`язкових платежів і виплати заробітної плати.

Крім того, судом ураховано специфіку діяльності відповідача, який здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, у тому числі для об`єктів соціальної інфраструктури, функціонування яких потребує безперервного теплопостачання.

Окремо суд звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували завдання позивачу збитків унаслідок допущеного відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, врахувавши ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, характер його діяльності, причини прострочення, а також необхідність забезпечення розумного співвідношення між майновими інтересами кредитора та наслідками застосування відповідальності до боржника, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем пені на 90 %.

Внаслідок такого зменшення суд визначив належною до стягнення з відповідача пеню у розмірі 35 373,28 грн та частково задовольнив заявлене відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення та наявні у справі докази, колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про зменшення пені.

Так, суд першої інстанції врахував не одну окремо взяту обставину, зокрема статус чи майновий стан відповідача, а їх сукупність.

Зокрема, місцевим господарським судом взято до уваги статус КП «Роздільнатеплокомуненерго» як підприємства, критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області; характер здійснюваної ним діяльності у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; необхідність забезпечення безперервного теплопостачання об`єктів соціальної інфраструктури; обставини функціонування підприємства в умовах воєнного стану; необхідність здійснення витрат на ремонт та технічне обслуговування обладнання і теплових мереж, виплату заробітної плати та проведення інших обов`язкових платежів.

Поряд із цим, судом першої інстанції враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, а саме погашення ним заборгованості за поставлений природний газ, унаслідок чого вимога про стягнення основного боргу позивачем у цій справі не заявлялася.

Також місцевий господарський суд установив відсутність у матеріалах справи доказів заподіяння позивачу конкретних збитків унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання.

За таких обставин твердження скаржника про те, що суд першої інстанції фактично врахував виключно інтереси та фінансовий стан відповідача, не відповідає змісту оскаржуваного рішення.

Щодо посилання апелянта на покладені на ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» спеціальні обов`язки із забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу колегія суддів зазначає, що відповідні обставини характеризують особливості діяльності позивача та безумовно підлягають урахуванню при забезпеченні балансу інтересів сторін. Водночас, сам факт виконання позивачем спеціальних обов`язків не виключає передбаченого законом права суду зменшити розмір неустойки та не свідчить про неможливість застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та відповідних положень господарського законодавства.

Посилання апелянта на те, що несвоєчасне виконання контрагентами грошових зобов`язань негативно впливає на його фінансовий стан та ускладнює виконання покладених на нього обов`язків, саме по собі також не спростовує висновків місцевого господарського суду.

У цьому випадку судом першої інстанції враховано, з одного боку, інтерес позивача в належному та своєчасному отриманні оплати за поставлений природний газ, а з іншого — характер діяльності відповідача, причини порушення строків розрахунків, ступінь виконання ним основного зобов`язання та значення безперебійного функціонування підприємства для забезпечення теплопостачання населення та об`єктів соціальної інфраструктури.

При цьому, апелянт не навів обставин та не послався на докази, які б свідчили про те, що внаслідок допущеного відповідачем прострочення позивач зазнав збитків у певному розмірі або що визначений судом розмір пені, з урахуванням інших присуджених нарахувань (3% річних та інфляційних втрат), порушує розумний баланс майнових інтересів сторін.

Колегія суддів також враховує, що зменшення пені не означає звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання договірного зобов`язання. Внаслідок застосування судом відповідного механізму відповідач залишається зобов`язаним сплатити пеню у визначеному судом розмірі, а сам факт порушення ним договірних зобов`язань не нівелюється.

Не заслуговують на увагу й посилання скаржника на порушення судом першої інстанції вимог статей 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України.

Зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що місцевий господарський суд установив обставини, які визнав істотними для вирішення питання про зменшення пені, дослідив надані сторонами докази, навів правові норми, якими керувався, та зазначив мотиви, з яких дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача.

Фактично доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди позивача з наданою судом першої інстанції оцінкою встановлених обставин та з визначеним ним розміром пені. Однак сама по собі незгода учасника справи із результатом реалізації судом передбачених законом дискреційних повноважень не є достатньою підставою для скасування відповідного судового рішення за умови, що висновок суду ґрунтується на досліджених доказах, належно мотивований та відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів також зауважує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки апеляційний перегляд не полягає у механічній заміні розсуду суду першої інстанції власним лише з мотивів можливості визначення іншого розміру пені. Перевірці підлягає те, чи здійснено такий розсуд у межах наданих законом повноважень, на підставі належно встановлених обставин та з дотриманням принципів справедливості, розумності і пропорційності.

Враховуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, характер та соціальну спрямованість його діяльності, умови функціонування підприємства під час воєнного стану, відсутність установлених збитків позивача внаслідок прострочення, а також необхідність забезпечення балансу майнових інтересів обох сторін, колегія суддів не вбачає підстав вважати висновок суду першої інстанції про зменшення пені до 35 373,28 грн таким, що здійснений із порушенням положень законодавства або за межами наданого суду розсуду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду в даній частині та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування рішення в частині зменшення розміру пені.

Разом з тим, відносно доводів апелянта про неправильний пропорційний розподіл судом першої інстанції судових витрат за результатом зменшення суми пені на 90%, судова колегія зазначає, що вони є підставними та обґрунтованими, оскільки висновки щодо застосування ст. 129 ГПК України (про розподіл судового збору), у справах, за результатами розгляду яких, суд зменшив розмір неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24 підлягають застосуванню судом апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у вказаних постановах Верховним Судом наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Зазначене також стосується судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, у разі якщо саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення неустойки. (Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі №921/297/24). Отже, підхід щодо розподілу судового збору за наслідком зменшення судом розміру неустойки є усталеним у судовій практиці.

Відтак, тоді як зменшення пені, що підлягає стягненню, не впливає на розмір судового збору, судовий збір за розгляд даної справи в суді першої інстанції покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Як свідчать матеріали справи, позивач, за розгляд судом першої інстанції позовної заяви у цій справі, згідно платіжної інструкції від 28.01.2026 №0000030843 сплатив 5 238,36 грн судового збору. Саме тому, на КП «Роздільнатеплокомуненерго» підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції у розмірі 5 238,36 грн.

Водночас, оскільки по-суті спору апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Частинами 1, 2, 4 статті 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене апеляційна скарга ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” підлягає частковому задоволенню – в частині доводів стосовно неправильного розподілу судом першої інстанції судових витрат, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 у справі № 916/291/26 в цій частині підлягає зміні шляхом зазначення повної суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача за результатом розгляду даного спору, а саме - 5 238,36 грн. В іншій оскаржуваній частині (частині зменшення пені) рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області 06.04.2026 у справі №916/291/26 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши цю частину у п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства “Роздільнатеплокомуненерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” судовий збір в розмірі 5 238,36 грн».

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області 06.04.2026 у справі №916/291/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.10.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.