Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №916/1618/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1618/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2026, ухвалене суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст складено та підписано 07.07.2026

у справі №916/1618/26

за позовом: Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради

до відповідача: Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про: стягнення 103 476,15 грн,

ВСТАНОВИВ

У квітні 2026 року Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (далі Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Управління), в якому просив суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість у загальному розмірі 103476,15 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності міської територіальної громади від 09.08.2021 №1629 (далі договір №1629) та від 22.12.2021 №262 (далі договір №262) в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з 01.01.2022 по 23.02.2022, та за весь 2023 рік.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 у справі №916/1618/26 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Управління на користь Департаменту за договорами №1629 та №262 у загальному розмірі 10856,76 грн, а також суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 279,34 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд стягнув з відповідача заборгованість лише за період з 01.01.2022 по 23.02.2022. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за весь 2023 рік, місцевий господарський суд виходив з того, що до спірних правовідносин у 2023 році застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 та наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5 «Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5), згідно з якими до вказаного переліку включено Херсонську область, на території якої орендарі відповідного державного та комунального майна звільнялися від орендної плати.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 після втрати чинності наказу Міністерства юстиції України від 01.04.2022 №1307/5 (з 13.01.2023) не припинила дії відповідного положення, оскільки після цієї дати до постанови неодноразово вносилися зміни, однак зазначений перелік та відповідна пільга залишалися чинними. Лише постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512 відповідне положення було змінено (тобто у 2024 році).

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що формулювання «на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022» не встановлює безумовної кінцевої дати дії звільнення від орендної плати, а дата 31.12.2022 є кінцевою лише у випадку припинення або скасування воєнного стану до цієї дати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно нарахував відповідачу орендну плату за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, оскільки вищезазначені положення не містили обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної плати у разі продовження воєнного стану, відтак нарахування орендної плати за зазначений період є безпідставним.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, зокрема, безпідставно звільнено відповідача від сплати орендної плати за 2023 рік на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, оскільки положення п.п. 1 п. 1 цієї постанови (у редакції, чинною на спірний період) можуть застосовуватись лише за сукупності умов, зокрема, за наявності факту припинення доступу до державних реєстрів на відповідній території, тоді як у м. Херсоні з 18.11.2022 та протягом 2023 року такий доступ не був припинений, що підтверджується нормативним регулюванням (постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №209, накази Міністерства юстиції України та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі Мінреінтеграції)).

Крім того, скаржник вказує на те, що зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, передбачають звільнення від орендної плати для окремих територій, застосовуються лише з 01.01.2024 та не мають зворотної дії у часі щодо правовідносин 2023 року.

Таким чином, оскільки з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, а норми про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна були знову введені лише з 01.01.2024 постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, тому нарахування орендної плати у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є правомірним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк до 14.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1618/26.

03.08.2026 матеріали цієї справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

10.08.2026 від Управління надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи також не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2021 між Департаментом (орендодавець, балансоутримувач) та Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (орендар) було укладено договір №1629, умовами розділу І якого, зокрема, визначено:

- інформація про об`єкт оренди – нерухоме майно: нежитлові приміщення першого поверху №№7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 та частину приміщень №17 згідно з поверховим планом, загальною площею 104,9 кв.м., за адресою: м. Херсон, вул. Б. Мозолевського, 2 (п. 4.1);

- ринкова (оціночна) вартість, визначена на підставі звіту про оцінку майна: 656400 грн, без ПДВ (п. 6.1);

- орендна плата визначається відповідно до орендних ставок за використання об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затверджених рішенням міської ради від 28.12.2011 №499, зі змінами: 2412,43 грн базовий місяць оренди - квітень 2021 року сплачувати не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і ПДВ відповідно до чинного законодавства (п. 9.1);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) застосовується до правовідносин сторін, які виникли між ними до укладання цього договору, а саме: з 02.01.2021 до 01.01.2026 включно (п. 12).

Також, 22.12.2021 між Департаментом (орендодавець, балансоутримувач) і Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (орендар) було укладено договір №262, умовами розділу І якого, зокрема, визначено:

- інформація про об`єкт оренди – нерухоме майно: нежитлові приміщення першого поверху №№6-14 та частина №5 згідно з поверховим планом, за адресою: м. Херсон, вул. Б. Мозолевського, 2 (п. 4.1);

- ринкова (оціночна) вартість, визначена на підставі звіту про оцінку майна: 922300 грн, без ПДВ (п. 6.1);

- орендна плата визначається відповідно до орендних ставок за використання об`єктів комунальної власності міської територіальної громади, затверджених рішенням міської ради від 28.12.2011 №499, зі змінами: 2333,42 грн базовий місяць оренди - жовтень 2021 року сплачувати не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і ПДВ відповідно до чинного законодавства (п. 9.1);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України застосовується до правовідносин сторін, які виникли між ними до укладання цього договору, а саме: з 01.01.2022 до 31.11.2025 включно (п. 12).

Відповідно до п. 1.1. розділу ІІ договорів орендодавець/балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у п. 6 умов.

Згідно з п. 2.1. розділу ІІ договорів орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.

Акт приймання-передачі підписується між орендарем/балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

За умовами п. 3.3. розділу ІІ договорів орендар сплачує орендну плату до бюджету Херсонської міської територіальної громади та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 25 числа поточного місяця.

Пункт 3.11. розділу ІІ договорів передбачає, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку за наявності.

У п. 11.3. розділу ІІ договорів сторони узгодили, що спори, що виникають у ході виконання цих договорів або у зв`язку з ними, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку.

Договір припиняється за згодою сторін на підставі договору про припинення з дати підписання акту повернення майна з оренди (п. 12.6.6. розділу ІІ договорів).

З урахуванням п. 12.6.6. розділу ІІ договорів, 30.12.2025 сторони підписали акти повернення об`єктів комунальної власності міської територіальної громади від орендаря орендодавцю, а також уклали додаткові договори від 30.12.2025 №2 до договору №262 та до договору №1629, відповідно до яких сторони дійшли згоди про розірвання обох договорів. Отже, обидва договори є припиненими.

Також, в матеріалах цієї справи містяться акти звіряння взаємних розрахунків до договору №1629 та до договору №262 за період січень 2022 рік – грудень 2025 рік,

За даними Управління, у вказаних актах звіряннях заборгованість у відповідача станом на грудень 2025 року за обома договорами відсутня, а за даними Департаменту, за відповідачем станом на грудень 2025 року обліковується заборгованість за договором №1629 у розмірі 53447,81 грн та за договором №262 у розмірі 50028,34 грн.

При цьому, з наданих позивачем розрахунків орендної плати за договорами вбачається, що позивачем не здійснювалося нарахування орендної плати у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634.

Так, загальний розмір заборгованості відповідача за двома договорами складає 103476,15 грн.

Водночас, за твердженнями позивача, всупереч своїх обов`язків, відповідачем було порушено істотні умови обох договорів, а саме: за період з 01.01.2022 по 23.02.2022, та з 01.01.2023 по 31.12.2023 орендна плата до бюджету (на рахунки орендодавця) не надходила.

В подальшому, 11.02.2025 позивачем адресовано претензію №01-20-213-вих. до відповідача щодо виконання своїх зобов`язань за договорами оренди, в якій просив відповідача погасити заборгованість з орендної плати за відповідними договорами, зокрема за договором №1629 та за договором №262.

У відповідь на вищевказану претензію 18.03.2025 відповідачем надіслано лист №12203/15.6-15 позивачу, в якому відповідач не визнає існування заборгованості перед позивачем.

Предметом позову у даній справі є вимога Департаменту стягнути з Управління заборгованість зі сплати орендних платежів за період з 01.01.2022 по 23.02.2022, та за весь 2023 рік.

Як вже зазначалося, частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 10856,76 грн лише за період з 01.01.2022 по 23.02.2022.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за весь 2023 рік, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач був звільнений від обов`язку вносити орендну.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості з 01.01.2022 по 23.02.2022 у загальному розмірі 10856,76 грн не оскаржується.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 269 ГПК України, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 у справі №916/1618/26 лише в частині відмови у стягненні з відповідача 103476,15 грн заборгованості за договорами оренди у період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Ключовим питанням, що підлягає з`ясуванню судом апеляційної інстанції, є: наявність/відсутність підстав для звільнення відповідача від нарахованої орендної плати за договорами за 2023 рік.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У частині першій статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», у частинах першій, четвертій статті 17 якого передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

27.05.2022 Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» прийнято постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» підпунктом 1 пункту 1 якої установлено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, зокрема, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану, у тому числі - Херсонська область.

Отже вказаною нормою передбачено, що від орендної плати звільняється певне коло орендарів на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022.

До постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 неодноразово вносилися зміни згідно з постановами від 13.09.2022 № 1026, від 18.10.2022 № 1236, від 24.03.2023 № 280, від 16.01.2024 № 35.

Водночас редакція підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 634 щодо звільнення від орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, стосовно визначеного кола орендарів не змінювалася.

Наступні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 03.03.2026 у справі № 905/1552/24 сформував висновок стосовно застосування підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що: «за змістом підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 у редакції, чинній станом на час її прийняття, та до внесення до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512, було передбачено звільнення орендарів державного і комунального майна за договорами, оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану; які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану, на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022.

Словосполучення, яке використовується у підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 634 (у редакції від 27.05.2022) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 підлягає трактуванню таким чином, що визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі щонайменше до 31 грудня 2022 р, якщо до цієї дати воєнний стан буде припинено чи скасовано та сплине три місяці після дати його припинення чи скасування. Якщо до 31 грудня 2022 воєнний стан не буде припинено чи скасовано та не сплине три місяці після його припинення чи скасування, визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування».

Відтак, правильним є висновок місцевого господарського суду, що з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 відповідач був звільнений від обов`язку вносити орендну в період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Крім того, такий правовий висновок щодо застосування п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 викладено Верховним Судом і у постанові від 15.06.2026 у справі №904/3349/25 у абсолютно подібних правовідносинах, більш того, за участю тих самих учасників спору.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частина 4 ст. 236 ГПК передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі №760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц, від 06.06.2018 у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі №648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11 , від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

Тож, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Обов`язок суду полягає не у вибірковому використанні окремих фрагментів правової позиції Верховного Суду, а у застосуванні сформульованого ним підходу до тлумачення відповідної норми права. Висновки ж щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими.

Враховуючи наведене у сукупності, а також обов`язок суду враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача орендної плати у період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області 02.07.2026 у справі №916/1618/26 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська