Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №916/4487/23 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4487/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

Кириченко К.І. - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 (повний текст складено та підписано 29.06.2026, суддя Грабован Л.І.)

у справі №916/4487/23

за заявою ОСОБА_1

до Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/4487/23 про банкрутство Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”.

В межах цієї справи, Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" надано до суду клопотання про надання згоди на продаж майна КП АГРОФІРМА РАДГОСП “БІЛОЗЕРСЬКИЙ”, яке перебуває в заставі банку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 по цій справі, серед іншого, продовжено на 170 календарних днів строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів КП Агрофірма радгосп “Білозерський”, у тому числі щодо задоволення забезпечених вимог кредитора АТ “ПУМБ”, у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна КП АГРОФІРМА РАДГОСП “БІЛОЗЕРСЬКИЙ”, яке перебуває в заставі у АТ "Перший Український Міжнародний банк" – відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що встановлені судом обставини, свідчать про наявність підстав для продовження процедури розпорядження майном та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак запропонований порядок реалізації майна, забезпеченим кредитором, зазначений АТ “ПУМБ” у поданому клопотанні, не відповідає порядку встановленому нормами КУзПБ, зокрема ст. 75, є передчасним.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ "Перший Український Міжнародний банк" з апеляційною скаргою в якій просить:

- скасувати пункти 2 та 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 24.06.2026 року у справі № 916/4487/23;

- відмовити у продовженні мораторію на 170 календарних днів щодо задоволення забезпечених вимог кредитора АТ «ПУМБ»;

- задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" та надати дозвіл на звернення стягнення на майно КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОФІРМА РАДГОСП «БІЛОЗЕРСЬКИЙ», яке перебуває в заставі у Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк".

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом порушені норми матеріального права, неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне:

- за твердженням апелянта, з огляду на дату порушення провадження у даній справі про банкрутство, строк дії мораторію на задоволення вимог забезпеченого кредитора сплив на підставі частини 8 статті 41 КУзПБ, тому забезпечений кредитор має право на погашення своїх вимог за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення;

- суд першої інстанції не надав оцінку тому, що майно КП АФ «Білозерський» в т.ч. заставне майно, яке перебуває під систематичними обстрілами окупаційних військ рф постійно знищується або втрачає свою вартість і у підприємства відсутні можливості розрахуватись з АТ «ПУМБ» окрім як шляхом звернення стягнення на заставне майно;

- апелянт вважає, що продаж визначеного майна боржника, яке перебуває в заставі банку та погашення заборгованості заставного кредитора не впливає на проведення експертизи збитків завданих державою агресором у кримінальному провадженні та експертизи залишку вартості активів КП Агрофірма радгосп «Білозерський». Окрім того, АТ «ПУМБ» вважає недоцільним та сумнівним проведення на даний час експертизи залишку вартості активів боржника, так як ці активи знаходяться на першій лінії постійних обстрілів, на що неодноразово у своїх звітах звертав увагу кредиторів арбітражний керуючий та піддаються постійному руйнуванню та знищенню;

- як вважає скаржник, експертизу збитків завданих державою агресором у кримінальному провадженні та експертизи залишку вартості активів КП Агрофірма радгосп «Білозерський» можливо проводити не лише в процедурі розпорядження майном, а і в інших процедурах, під час можливої санації чи ліквідації підприємства, тому введення мораторію на задоволення майнових вимог заставного кредитора є безпідставним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 30.09.2026.

Судом апеляційної інстанції отримано відзиви на апеляційну скаргу в яких КП Агрофірма радгосп «Білозерський» та ТОВ «Юридична компанія «Юрінвестгруп» просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень боржник та кредитор зазначають, що суд першої інстанції не був обмежений виключно 170-денним строком з дня введення процедури розпорядження майном, а мав пряму законодавчу підставу для продовження дії мораторію, у тому числі в частині забезпечених вимог АТ «ПУМБ», з огляду на дію воєнного стану на території України.

Боржник та кредитор також вважають, що продовження процедури розпорядження майном та мораторію безпосередньо стосується збереження цілісного майнового комплексу підприємства, його виробничих потужностей та можливості подальшого провадження господарської діяльності, а отже - і реальних перспектив задоволення вимог усіх кредиторів, включно з АТ «ПУМБ», у межах справи про банкрутство.

ТОВ «Юридична компанія «Юрінвестгруп» також наголошує на тому, що вирішення питання про задоволення забезпечених вимог за рахунок застави після 170 днів прямо залежить від винесення постанови про визнання боржника банкрутом або введення процедури санації. До цього моменту продаж є передчасним.

ТОВ «Юридична компанія «Юрінвестгруп» також вважає, що порядок продажу, запропонований банком, не відповідає ст. 75 КУзПБ, оскільки відсутня затверджена оцінка майна та не було скликано комітет кредиторів для погодження умов продажу.

29.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано перебуванням представника апелянта у судовому засіданні в іншому суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позиціями ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

За приписами ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Так в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи апелянт зазначив, що його представник приймає участь у судовому засіданні в іншому суді.

Однак, судова колегія зазначає, що скаржником до клопотання до відкладення розгляду справи не надано, ані доказів на підтвердження таких обставин, зокрема зазначення номера справи та найменування суду в якому приймає участь представник Банку, ані доказів на підтвердження його призначення на 30.09.2026.

З огляду на таке, колегія суддів вважає причини неявки представника апелянта у судове засідання неповажними, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження об`єктивної неможливості прибуття у судове засідання суду апеляційної інстанції, що відповідно зумовлює відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час судового засідання від 30.09.2026 ОСОБА_1 надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначалося раніше, ухвала Господарського суду Одеської області по даній справі оскаржується Банком лише в частині продовження на 170 календарних днів строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” та відмови у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі (п.п. 2-3 ухвали), у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Одеської області із клопотанням в якому просило надати згоду на продаж майна боржника, яке перебуває в заставі у Банку.

В обґрунтування такого клопотання Банк зазначив, що у даній справі дія мораторію щодо переданого КП АР «БІЛОЗЕРСЬКИЙ» в заставу майна автоматично припинилася 12 квітня 2024 року та після цієї дати забезпечений кредитор, яким є АТ «ПУМБ», отримав право звернути стягнення на майно яке є предметом забезпечення. Наразі, як зазначив заявник, відсутня постанова про визнання боржника банкрутом або ухвала про введення процедури санації, або ухвала про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський», а тому відповідно до ч. 8 ст. ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном припинена автоматично, тому АТ «ПУМБ» як забезпечений кредитор отримав право на звернення стягнення на предмет забезпечення.

В свою чергу, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також зазначив, що запропонований Банком порядок реалізації майна, не відповідає порядку встановленому нормами КУзПБ, зокрема ст. 75 та є передчасним.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи та доводи учасників справи, дійшла наступного висновку.

Щодо продовження на 170 календарних днів строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч. 6 ст. 12 ГПК України Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна (частина друга статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац 1 частини п`ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Також приписами частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або боржника до завершення строку дії мораторію, передбаченого цією частиною, може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, якщо: план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації або таке майно є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника; вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора; наявні інші підстави, які свідчать, що продаж майна, яке є предметом забезпечення окремо від іншого майна боржника, матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення.

Відповідно до пункту 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу України з процедур банкрутства, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: господарський суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації (у тому числі якщо провадження у справі про банкрутство продовжується відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”) чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Виходячи з наведених законодавчих приписів, суд першої інстанції наділений повноваженнями щодо продовження, зокрема строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, однак за наявності умов визначених частиною восьмою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

У даному випадку, як кредитори, так й місцевий господарський суд послались на відповідні обставини, які на їх думку, зумовлюють необхідність продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів (у даному випадку Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк").

Так, за твердженням місцевого господарського суду, наразі залишаються невирішеними питання, що мають істотне значення для подальшого руху справи, зокрема:

- у кримінальному провадженні № 72022000220000046 від 26.10.2022 не завершено проведення судово-економічної експертизи, що дасть змогу встановити вартість завданих збитків підприємству боржника з боку держави агресора, котра за попередніми підрахунками може перевищувати балансову вартість активів боржника. Вказана сума може бути використана як грошова вимога до РФ, тобто певний грошовий актив, котрий можливо буде стягнути з держави агресора;

- після проведення вищезазначеної експертизи, можна буде провести експертизу визначення вартості залишку майна (активів) боржника, що буде необхідним для прийняття (схвалення) плану санації;

- розпорядником майна прийнято рішення щодо замовлення відповідної оцінки (експертизи) вартості залишку майна (активів) боржника, яка буде максимально актуальною станом на дату прийняття кредиторами рішення про перехід до наступної судової процедури;

- в провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/1601/20 про банкрутство Колективного підприємства “Промжилбуд”, у якій ліквідатором банкрута, вчиняються дії щодо розшуку майна боржника, його повернення в ліквідаційну масу, зокрема і через оскарження правочинів, вчинених особами винними у доведенні до банкрутства. Вказані дії можуть зумовити можливість, за своїми результатами на отримання кредитором КП Агрофірма радгосп “Білозерський”, суми у розмірі затверджених вимог 13 514 237,08 грн;

- результат розгляду кримінального провадження № 72022000220000046 від 26.10.2022, проведення відповідних оцінок завданих збитків та визначення вартості залишку мана, розгляд справи про банкрутство №916/1601/20 має безпосередній вплив на визначення ринкової вартості можливих активів КП Агрофірма радгосп “Білозерський”;

- у справі № 916/1601/20(916/353/25) котра наразі розглядається судами, оскаржується правочин колишнього засновника КП "Промжилбуд" ОСОБА_2 , направлений на відчуження майна вартістю 19 844 095,81 грн., що в свою чергу може позитивно вплинути на розвиток справи про банкрутство №916/4487/23 Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський".

Втім, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та вважає їх помилковими, з огляду на таке.

Як вже було вказано вище, приписами частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства чітко унормовано випадки за яких, суд може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, а саме якщо:

- план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації або таке майно є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника;

- вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора;

- наявні інші підстави, які свідчать, що продаж майна, яке є предметом забезпечення окремо від іншого майна боржника, матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення.

За приписами ч.ч.9-10 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства фізичні особи та/або юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації боржника (план санації тощо). У процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.

У даному випадку, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що наразі будь-які фізичні або юридичні особи виявили бажання взяти участь у санації боржника а надали відповідні пропозиції, а розпорядником майна, в свою чергу, розробляється план санації.

До того ж, не містять наявні матеріали справи й доказів на підтвердження того, що відповідний план санації передбачає залучення та участь у його виконанні майна, яке є предметом забезпечення, є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника тощо.

Відсутні у матеріалах справи й докази на підтвердження того, що вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора, що є однією з підстав для продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Так само, ані кредиторами, ані судом першої інстанції не вказано обґрунтованих підстав, із посиланням на відповідні докази, які б достеменно свідчили про те, що продаж майна, яке є предметом забезпечення окремо від іншого майна боржника, матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення.

На переконання колегії суддів, наведені в оскаржуваній ухвалі обставини, зокрема щодо проведення експертизи в межах кримінального провадження, замовлення відповідної оцінки (експертизи) вартості залишку майна (активів) боржника, вчинення дії щодо розшуку майна боржника, його повернення в ліквідаційну масу, не є такими, що в силу вимог чинного законодавства зумовлюють необхідність продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, оскільки наявні матеріали справи не свідчать про те, що вчинення таких дій будь-яким чином залежить від майна, яке є предметом забезпечення, та відповідно вчинення таких дій унеможливлюється через зняття відповідних обмежень, а саме виведення такого майно з-під дії мораторію.

Колегія суддів також наголошує на тому, що у даній справі вже неодноразово продовжувались строки процедури розпорядження майном.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 по цій справі, серед іншого, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 12.04.2024 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025, зокрема продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” на 2 (два) місяці, а саме до 17.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” на 2 (два) місяці, а саме до 02.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” на 2 (два) місяці, а саме до 11.08.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” на 3 (три) місяці, починаючи з 11.08.2025, а саме до 11.11.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” на 3 (три) місяці, а саме до 11.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” до 11.07.2026.

Оскаржуваною наразі ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 по цій справі, серед іншого, продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” до 29.12.2026, а також продовжено на 170 календарних днів строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів КП Агрофірма радгосп “Білозерський”, у тому числі щодо задоволення забезпечених вимог кредитора АТ “ПУМБ”.

В той же час, як свідчать наявні матеріали справи та не заперечується учасниками справи, майно боржника, зокрема й те, що перебуває у заставі Банку, перебуває на території активний бойових дій, та в результаті постійних обстрілів зазнає пошкоджень та має ризик бути знищеним.

Наведене, на переконання колегії суддів, за умови відсутності належних та обґрунтованих підстав для продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, безумовно може порушити права заставного кредитора на реалізацію такого майна, та відповідно задоволення власних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду в частині можливості продовження на 170 календарних днів строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, що в свою чергу зумовлює прийняття рішення про скасування оскаржуваної ухвали в цій частині.

Щодо клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначила, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

З огляду на положення процесуального законодавства, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії обтяжувача щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Тобто правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).

Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна (частина друга статті 41 КУзПБ).

Відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

В частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024, серед іншого, визнано грошові вимоги Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” до Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” в сумі 18 660 761, 17 грн, як вимоги забезпечені заставою майна боржника, а також визначено перелік майна, яке перебуває у заставі, за договорами, укладеними між Комунальним підприємством Агрофірма радгосп “Білозерський” та Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк”, а саме: іпотечний договір від 19.11.2013р., іпотечний договір №ІД-ODE-143/3 від 08.04.2016р., іпотечний договір №ІД-ODE-143/4 від 08.04.2016р., іпотечний договір №10-68 від 09.04.2020р., договір застави транспортних засобів №10-809 від 19.11.2013р., договір застави рухомого майна №10-811 від 19.11.2013р., договір застави рухомого майна №10-811 від 19.11.2013р., договір застави рухомого майна №10-6 від 15.02.2017р., договір застави рухомого майна №10-26 від 13.07.2017р., договір застави рухомого майна №10-27 від 13.07.2017р., договір застави рухомого майна №10-65 від 27.05.2019р., договір застави рухомого майна №10-69 від 09.04.2020р.

Наведене вище свідчить про наявність у Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”, як заставодержателя права на задоволення своїх вимог за рахунок майна заставодавця - Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 по цій справі, серед іншого, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 12.04.2024 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно, строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у цій справі, сплив 12.04.2024.

За приписами ч. 8 ст. 41 КУзПБ щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Враховуючи автоматичне припинення дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника – 12.04.2024, а також той факт, що судом не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації на час винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі у АТ "Перший Український Міжнародний банк".

При цьому, судова колегія вважає помилковими посилання місцевого господарського суду на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 909/82/16, оскільки правовідносини, щодо яких прийнята вищевказана постанова, є нерелевантними до правовідносин у даній справі, з огляду на те, що у даній справі відсутні рішення зборів кредиторів про схвалення плану санації боржника та клопотання зборів кредиторів про введення процедури санації і затвердження плану санації, у даній справі вирішувалися інші процедурні питання у провадженні у справі про банкрутство.

Колегія суддів наголошує на тому, що у вищевказаній справі було встановлено, що заява забезпеченого кредитора про звернення стягнення на майно було подана у порядку, визначеному приписами статті 41 КУзПБ після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, в той час як розпорядником майна було подано до суду першої інстанції на затвердження План санації, схвалений зборами кредиторів, також після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд після надходження клопотання про перехід до наступної судової процедури мав би в розумний строк призначити розгляд клопотання розпорядника майна та плану санації, у призначеному судовому засіданні встановити обставини, з якими КУзПБ пов`язує можливість застосування/не застосування до боржника судової процедури санації та затвердження плану санації з наданням правової оцінки зазначеним обставинам, зокрема, дотримання порядку прийняття загальними зборами кредиторів рішення про схвалення плану санації, так і самому змісту плану санації.

В той же час, у справі, яка наразі є предметом апеляційного перегляду, як вже було вказано вище, станом на час розгляду клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі, не було подано ані клопотання про перехід до наступної судової процедури (санації або ліквідації), ані самого плану санації.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню в частині продовження на 170 календарних днів строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” та відмови у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі (п.п. 2-3 ухвали) із прийняттям нового рішення про задоволення Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі у АТ "Перший Український Міжнародний банк".

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 по справі №916/4487/23 в частині продовження на 170 календарних днів строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський” та відмови у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі (п.п. 2-3 ухвали) – скасувати.

3. Клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про надання згоди на продаж майна Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі у АТ "Перший Український Міжнародний банк" – задовольнити.

4. Надати дозвіл на звернення стягнення на майно Комунального підприємства Агрофірма радгосп “Білозерський”, яке перебуває в заставі у АТ "Перший Український Міжнародний банк", а саме:

1) нежитлові приміщення магазину загальною площею 204,6 кв.м., опис якого зазначений в п. 1.2 Договору про внесення змін № 2 від 30.07.2017 року до Іпотечного договору № IД-ODE-143/4 від 08.04.2016 року, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, проспект Ушакова, будинок, 34, зареєстрований « 20» серпня 2014 року державним реєстратором Суворовського районного управління юстиції у м. Херсон в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером: 437720665101 передані Комунальним підприємством Агрофірма радгосп «Білозерський» в іпотеку Акціонерному Товариству «Перший Український Міжнародний банк» на підставі Іпотечного договору № IД-ODE-143/4 від 08.04.2016 року за реєстровим №195 з договором про внесення змін №1 від 28.02.2017 року за реєстровим за №111, договором про внесення змін №2 від 13.07.2017 року за реєстровим №472, договором про внесення змін №3 від 30.03.2018 року за реєстровим №205, договором про внесення змін №4 від 27.02.2019 року за реєстровим №99, договором про внесення змін №5 від 09.04.2020 року за реєстровим №126, договором про внесення змін №6 від 27.07.2021 року за реєстровим № 430 до іпотечного договору № IД-ODE-143/4 від 08.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської обл. Луб`янським А.В. за реєстровим номером 195;

2) транспортні засоби, а саме:

- Комбайн зернозбиральний РСМ-142 «АCROS-580» інв. № 4885, рік випуску 2011, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , видане ІДТН Херсонської ОДА у Білозерському р-ні 14 лютого 2012 року;

- Комбайн виноградозбиральний моделі PELLENC 8470 інв. № 4730, рік випуску 2011, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 , видане ІДТН Херсонської ОДА 18.06.2012 року.

- трактор колісний, FENDT 936 VARIO POWER, рік випуску 2012, заводський номер НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_10 , шасі № НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_12 , видане ІДТН Херсонської ОДА 11 вересня 2012 року, передані Комунальним підприємством Агрофірма радгосп «Білозерський» в заставу Акціонерному Товариству «Перший Український Міжнародний банк» на підставі Договору застави транспортних засобів №10-809 від 19.11.2013 року з договором про внесення змін №1 від 13.08.2014 року, договором про внесення змін №2 від 29.05.2015 року, договором про внесення змін №3 від 08.04.2016 року, договором про внесення змін №4 від 28.02.2017 року, договором про внесення змін №5 від 30.03.2018 року, договором про внесення змін №6 від 27.02.2019 року, з договором про внесення змін № 7 від 09.04.2020 року, з договором про внесення змін №8 від 27.07.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської обл. Луб`янським А.В. за реєстровим номером 1549.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.