Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №914/902/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/902/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Степанюк Н.Л.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Бабій М.Т.,

за участю представників сторін:

прокурор: Желізняк З.Р.

від позивача 1: не з`явились

від позивача 2: Лісніченко Д.Ю.

від позивача 3: не з`явились

від відповідача: Панкевич Т.І.

від третьої особи на стороні позивачів: Cавко Н.В.

розглянув апеляційну скаргу керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону б/н від 10.06.2026 року (вх. № 01-05/1871/26 від 11.06.2026 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 (суддя Крупник Р.В., повне рішення складено 21.05.2026)

у справі № 914/902/25

за позовом: керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону

в інтересах держави в особі:

позивача -1: Львівської обласної державної адміністрації

позивача -2: Міністерства оборони України

позивача -3: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «Старичі»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

про: розірвання договорів, визнання недійсним пунктів договорів, зобов`язання припинити користування майном та повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Зміст заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) до Підприємства об`єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «Старичі» про розірвання Договорів оренди №48 та №49, визнання недійсним пунктів 5.15 цих договорів, зобов`язання припинити користування нерухомим майном та земельною ділянкою і повернути майно.

Звертаючись з позовною заявою прокурор зазначає, що у власності держави в особі Львівської ОДА на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області за межами населеного пункту перебуває земельна ділянка площею 6050,9678 га, кадастровий номер №4625855300:09:000:0003, цільове призначення якої для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Вказана ділянка перебуває в постійному користуванні Міністерства оборони України.

В межах згаданої земельної ділянки розміщене військове містечко обліковою площею 107,20 га., єдиний майновий комплекс якого складається із 17 будівель, які знаходяться за адресою: Львівська область, Яворівський район, село Верещиця, вул. Майдан, буд. 6 та вул. Майдан, буд. 8. Вказаний комплекс перебуває у власності Міністерства оборони України та знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ. Крім цього, більшість території, яка обліковується за ВМ№44 займають водні об`єкти (ставки).

23.04.2020 між Яворівською КЕЧ та МРГ «Старичі» укладено Договори оренди нерухомого військового майна розташованого в Старицькому гарнізоні, а саме Договір оренди №48 та Договір оренди №49 за умовами котрих відповідачу надано в користування нежитлові приміщення загальною площею 235,5 кв.м. та 682,4 кв.м. Вказані договори укладено строком до 22.03.2023, однак на підставі пункту 5 постанови КМУ «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 22.05.2023 вони вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Відтак ці Договори є чинними на момент зверненням прокурора з позовом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Оскаржуване рішення місцевого суду обґрунтоване тим, що 14.05.2025 між Яворівською КЕЧ та МРЧ «Старичі» укладено Договори про внесення змін до Договорів оренди, якими сторони змінили пункт 5.15 цих Договорів, виклавши його в редакції, що орендар зобов`язаний щомісяця компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (0,2355 га, за Договором №48 та 0,6824 га. За Договором №49), на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Таким чином, під час вирішення даного спору сторони самі усунули у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання недійсним пунктів Договорів.

Також місцевий суд вказав, що в ході розгляду даної справи прокурором належним чином не доведено наявність підстав для розірвання Договорів оренди та визнання їх частково недійсними. А тому повністю відмовив в задоволенні його позовних вимог.

Зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи

Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти постанову якою скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі №914/902/25 а позов керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони задовольнити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, не з`ясовано обставин, що мають значення для даної справи, а також посилається на те, що існує невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні встановленим обставинам справи.

За таких обставин, апелянт просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати та постановити нове, яким позов Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони задовольнити у повному обсязі.

03.07.2026 від Львівської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 02.07.2026 (вх.№01-04/5668/26), у якому представник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026, підтримує апеляційну скаргу прокуратури, вважає її обгрунтованою, такою, що грунтується на належних і допустимих доказах, відповідає вимогам чинного законодавства та спрямована на забезпечення захисту інтересів держави.

06.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Підприємства об`єднання громадян «Мисливсько-рибальського господарства «Старичі» надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.07.2026 (вх.№01-04/6751/26), у якому представник зазначає про те, що доводи апелянта не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції щодо кожної з позовних вимог, не підтверджують жодної з обставин, що відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення повністю чи частково а також є безпідставними та помилковими. Тому, підстави на думку заявника для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі №914/902/25 – відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На думку заявника доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

До Західного апеляційного господарського суду 11.06.2026 надійшла апеляційна скарга Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі №914/902/25 за позовом Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини до Підприємства об`єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «Старичі» про розірвання договорів, визнання недійсним пунктів договорів, зобов`язання припинити користування майном та повернути майно.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, справу № 914/902/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Орищин Г. В., суддів Желіка М. Б. та Галушко Н. А.

Ухвалою від 12.06.2026 задоволено заяву головуючої судді Орищин Г. В. від 12.06.2026 про самовідвід від розгляду апеляційної скарги, справу передано на повторний автоматизований розподіл в порядку статті 32 ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026, головуючу суддю Орищин Г. В. замінено суддею Римом Т. Я.

Ухвалою від 16.06.2026 задоволено заяву головуючого судді Рима Т. Я. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №89 від 18.06.26 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/902/25 у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Рима Т.Я.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 визначено склад колегії суддів у справі №914/902/22: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Степанюк Н.Л., судді: Желік М.Б., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі №914/902/25, призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні 18.08.2026, явка представників учасників справи не є обов`язковою.

03.07.2026 від Львівської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому останній підтримує апеляційну скаргу прокуратури.

06.07.2026 від Підприємства об`єднання громадян «Мисливсько-рибальського господарства «Старичі» надійшов відзив на апеляційну скаргу у якій представник просить апеляційну скаргу апелянта - залишити беззадоволення, а рішення місцевого господарського суду від 04.05.2026 у справі №914/902/25 - без змін.

У судових засіданнях 18.08.2026, 08.09.2026 та 22.09.2026 прокурор підтримав апеляційну скаргу та наведені в ній доводи. Представники Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України підтримали позицію прокурора, представник третьої особи – в частині вимог про визнання недійсним пункту 5.15 договору. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Учасники справи підтримали доводи та заперечення, викладені у поданих ними письмових процесуальних документах.

Встановлені обставини справи

У власності держави в особі Львівської ОДА на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області за межами населеного пункту перебуває земельна ділянка площею 6050,9678 га, кадастровий №4625855300:09:000:0003, яка відноситься до категорії – землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення і цільове призначення котрої – для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-4605819832017 від 18.10.2017 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №418766483 від 20.03.2025.

Дану земельну ділянку згідно Розпорядження Львівської ОДА №28/0/5-18 від 15.01.2018 надано Міністерству оборони України в особі Яворівської КЕЧ в постійне користування для розміщення і постійної діяльності військових частин. 26.02.2018 право постійного користування зареєстроване за Міністерством оборони України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить Інформаційна довідка №418766483 від 20.03.2025.

Жодною із сторін не заперечується та обставина, що земельну ділянку кадастровий №4625855300:09:000:0003 сформовано із земель загальною площею 39163,82 га., які було надано в безстрокове і безоплатне користування Янівській КЕЧ Яворівського району Львівської області згідно Державного акту на право користування землею Б№040634 від 1980 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за №ІУ-103.

В межах земельної ділянки площею 6050,9678 га, кадастровий №4625855300:09:000:0003 розміщене військове містечко №44 (далі – ВМ №44) обліковою площею 107,20 га., єдиний майновий комплекс якого складається із 17 будівель, які знаходяться за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н., с. Верещиця, вул. Майдан, 6 (13 будівель) та АДРЕСА_1 (4 будівлі), право власності на котрі зареєстровано за Міністерством оборони України. Вказане підтверджується листом Яворівської КЕЧ №581/2798 від 27.09.2024. Витягами з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, що є додатками до листа ФДМУ №23684 від 12.12.2017, а також Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №418765443 та №418758815 від 20.03.

Зокрема, як вбачається з Інформаційних довідок №418765443 та №418758815 в склад єдиного майнового комплексу ВМ №44 входять такі будівлі і споруди:

1) за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н., с. Верещиця, вул. Майдан, 6:

- будівля Гуртожитку літ. «А-2», загальною площею 438,6 кв.м. (по генплану №1);

- будівля Кафе-бару літ. «І-1», загальною площею 70,1 кв.м. (по генплану №2);

- будівля Складу-навісу літ. «К-1», загальною площею 349,8 кв.м. (по генплану №6);

- будівля Складу літ. «Е-1», загальною площею 70,8 кв.м. (по генплану №4);

- будівля Складу ПММ/Лазні літ. «Д-1», загальною площею 19,1 кв.м. (по генплану №7);

- будівля Пилорами літ. «М-1», загальною площею 153,5 кв.м. (по генплану №9);

- будівля Складу літ. «Ж-1», загальною площею 53,8 кв.м. (по генплану №10);

- будівля КПП літ. «Л-1», загальною площею 11,6 кв.м. (по генплану №17);

- будівля Туалету літ. «О-1», загальною площею 7,6 кв.м. (по генплану №19);

- житловий будинок літ. «Г-2», загальною площею 287,3 кв.м., житловою площею 178,3 кв.м. (по генплану №15);

- будівля КПП літ. «Н-1», загальною площею 11,5 кв.м. (по генплану №18);

- будівля Складу-навісу літ. «Й-1», загальною площею 88,1 кв.м. (по генплану №8);

- житловий будинок літ. «З-1», загальною площею 71,0 кв.м. (по генплану №3);

2) за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н., с. Верещиця, вул. Майдан, 8:

- житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 155,6 кв.м. (по генплану №12);

- будинок рибалок літ. «Ж-1», загальною площею 44,1 кв.м. (по генплану №16);

- будівля кормоцеху літ. «Б-1», загальною площею 67,0 кв.м. (по генплану №13);

- будівля конюшні літ. «В-1», загальною площею 124,4 кв.м. (по генплану №14).

Крім того, всіма сторонами визнається те, що більшість території, яка обліковується за ВМ №44 (107,20 га.) займають водні об`єкти (ставки). Зокрема, в матеріалах справи знаходяться Паспорти водних об`єктів на 6 ставків загальною площею 75,0 га. (10,0 га., 16,0 га., 26,5 га., 16,0 га., 2,5 га. та 4,0 га.).

Як встановлено судом, 13.05.2019 на виконання пункту 162.1 Плану діяльності Міністерства оборони України на 2019 рік та основних заходів діяльності на 2020-2021 роки, затвердженого Міністром оборони України (№1724/дск від 27.12.2018), а також відповідно до вимог Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна №46 від 02.02.2010, Міністром оборони України затверджено Перелік нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду уповноваженими органами військового управління в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.

З вказаного Переліку вбачається, що Міністерством оборони України було надано згоду на передачу в оренду 13 із 17 будівель, що входять в склад єдиного майнового комплексу ВМ №44 за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н., с. Верещиця, вул. Майдан, 6 та вул. Майдан, 8. Так, згоду на оренду не було надано лише, щодо житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 155,6 кв.м. (по генплану №12), що знаходиться в с. Верещиця на вул. Майдан, 8, а також житлових будинків літ. «Г-2», загальною площею 287,3 кв.м. (по генплану №15) і літ. «З-1», загальною площею 71,0 кв.м. (по генплану №3) та будівлі Гуртожитку літ. «А-2», загальною площею 438,6 кв.м. (по генплану №1), котрі знаходяться в с. Верещиця на вул. Майдан, 6.

За результатами проведеного 15.01.2020 конкурсу на право оренди нерухомого військового майна, оголошеного 25.12.2019 в офіційному виданні ФДМУ «Відомості приватизації», його переможцем визнано МРГ «Старичі».

В подальшому між Яворівською КЕЧ та МРГ «Старичі» укладено два Договори оренди нерухомого військового майна розташованого в Старицькому гарнізоні, а саме Договір оренди №48 від 23.04.2020 та Договір оренди №49 від 23.04.2020 (надалі кожен окремо - Договір №48, Договір №49; разом – Договори оренди).

Згідно пункту 10.1 Договорів оренди їх укладено строком на 2 роки 11 місяців і вони діють з 23.04.2020 по 22.03.2023.

За умовами пункту 1.1 Договору №48 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, а саме: кормоцех літ. «Б-1» за генпланом №13, конюшню літ. «В-1» за генпланом №14, будинок рибалок літ. «Ж-1» за генпланом №16, загальною площею 235,5 кв.м. ВМ №44, що знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ, розташоване за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н., с. Верещиця, вул. Майдан, 8, вартість якого визначена на 30.09.2019 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки – 289 914,00 грн. без ПДВ.

Вказане нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання з метою розміщення рибних господарств (пункт 1.3 Договору №48).

За умовами пункту 1.1 Договору №49 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, а саме: кафе-бар літ. «І-1» за генпланом №2, склад літ. «Е-1» за генпланом №4, склад літ. «К-1» за генпланом №6, склад літ. «Д-1» за генпланом №7, склад літ. «Й-1» за генпланом №8, склад літ. «Ж-1» за генпланом №10, КПП літ. «Л-1» за генпланом №17, КПП літ. «Н-1» за генпланом №18, туалет літ. «О-1» за генпланом №19 загальною площею 682,4 кв.м. ВМ №44, що знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ, розташоване за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н., с. Верещиця, вул. Майдан, 6, вартість якого визначена на 30.09.2019 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки – 682 044,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 1.3 Договору №49 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під розміщення:

- кафе-бар літ. «І-1» за генпланом №2 з метою розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи;

- склад літ. «Е-1» за генпланом №4, склад літ. «К-1» за генпланом №6, склад літ. «Д-1» за генпланом №7, склад літ. «Й-1» за генпланом №8, склад літ. «Ж-1» за генпланом №10 з метою розміщення рибних господарств;

- КПП літ. «Л-1» за генпланом №17, КПП літ. «Н-1» за генпланом №18, з метою організації контрольно-перепускного режиму (інше використання нерухомого майна);

- туалет літ. «О-1» за генпланом №19, для розміщення туалету (інше використання нерухомого майна).

Згідно пункту 1.4 Договорів оренди стан майна на момент укладення договору (потребує/не потребує поточного або капітального, чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Як вбачається з Актів приймання-передачі нерухомого військового майна, що є Додатками №2 до Договорів оренди (т. 1 а.с. 38, 53) майно, що виступає об`єктом оренди для можливості подальшої експлуатації потребує проведення ремонту.

В пунктах 3.1 – 3.3 Договорів оренди сторони погодили, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2019) на рівні 5 500,00 грн. (за Договором оренди №48) та на рівні 9 500,00 грн. (за Договором оренди №49) за результатами конкурсу. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно із законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць згідно із законодавством.

В розділі 5 Договорів оренди сторони погодили обов`язки орендаря, серед яких є те, що орендар зобов`язується:

- використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору (пункт 5.1);

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 5.3);

- здійснювати витрати пов`язані з утриманням орендованого майна у тому числі фактичні комунальні платежі (пункт 5.11);

- щомісяця компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 32,2 га. (за Договором №48) та площею 75,0 га. (за Договором №49), на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (пункт 5.15).

Відповідно до пункту 10.6.1 Договорів оренди їх може бути достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар використовує майно не відповідно до умов договору; не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу; не робить поточний та інші види ремонтів орендованого майна згідно з умовами Договорів; передає орендоване майно (його частину) в суборенду; не застрахував орендоване майно згідно пункту 5.8 Договорів; не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження майна.

Крім цього, Договори оренди можуть бути достроково розірвані на вимогу орендодавця за умови попереднього повідомлення орендаря за 30 календарних днів у разі:

- настання особливого періоду в Україні або окремих її місцевостях відповідно до Законів України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у разі прийняття рішення про відчуження нерухомого військового майна, яке є об`єктом оренди (пункт 10.6.2 Договорів оренди);

- необхідності у використанні орендованого нерухомого військового майна для потреб Збройних Сил України (формуванні, передислокації) військових частин, закладів, установ Міністерства оборони України та Збройних Сил України (на території Яворівського гарнізону), згідно рішень (наказів, директив та інше) Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (пункт 10.6.3 Договорів оренди).

З моменту введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) і до моменту ухвалення рішення в даній справі, необхідність у використанні нерухомого майна ВМ №44 для потреб Збройних Сил України виникала один раз і стосувалася майна, котре не виступає об`єктом оренди за укладеними Договорами оренди, а саме будівлі гуртожитку, загальною площею 438,6 кв.м. (по генплану №1), що знаходиться за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н., с. Верещиця, вул. Майдан, 6. Зокрема, у зв`язку із пошкодженням казармено-житлового фонду військових містечок №25 і № НОМЕР_1 в с. Старичі, внаслідок ракетних ударів, наказом Начальника Старицького гарнізону №15-АД від 25.08.2022 вирішено перемістити особовий склад військової частини НОМЕР_2 у вказану будівлю та закріпити її на відповідальне збереження цієї частини. З приводу нерухомого майна, що виступає об`єктом оренди, то як зазначила в судовому засіданні представниця Яворівської КЕЧ, станом на момент ухвалення даного рішення запитів щодо необхідності його використання для потреб Збройних Сил України – не надходило.

14.05.2025 між МРГ «Старичі» та Яворівською КЕЧ було укладено два Договори про внесення змін до Договорів оренди, якими викладено в новій редакції пункти 1.3 та 5.15 останніх (надалі – Договори про внесення змін).

Зокрема, за умовами Договору №1 про внесення змін до Договору №48 сторони погодили, що згідно пункту 1.3 Договору №48 передбачене ним нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання з наступним цільовим призначенням:

- кормоцех літ. «Б-1» за генпланом №13 та конюшня літ. «В-1» за генпланом №14 – розміщення складів (категорія №10: Склади. Камери схову, архіви);

- будинок рибалок літ. «Ж-1» за генпланом №16 – літній будиночок (категорія №18: Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки).

В цей же час, за умовами Договору №1 про внесення змін до Договору №49 сторони погодили, що згідно пункту 1.3 Договору №49 передбачене ним нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання з наступним цільовим призначенням:

- кафе-бар літ. «І-1» за генпланом №2 – з метою розміщення кафе-бару (категорія №8: Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи);

- склад літ. «Е-1» за генпланом №4, склад літ. «К-1» за генпланом №6, склад літ. «Д-1» за генпланом №7, склад літ. «Й-1» за генпланом №8, склад літ. «Ж-1» за генпланом №10 – з метою розміщення складів (категорія №10: Склади. Камери схову, архіви);

- КПП літ. «Л-1» за генпланом №17, КПП літ. «Н-1» за генпланом №18 – з метою розміщення контрольно-перепускного пункту (категорія №18: інше);

- туалет літ. «О-1» за генпланом №19 – з метою розміщення туалету (категорія №18: інше).

В Договорах про внесення змін сторони погодили, що номер категорії використання визначено згідно з Переліком категорій за цільовим призначенням оренди, визначеним у Додатку №3 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020.

Крім того, в Договорах про внесення змін сторони вирішили змінити пункт 5.15 Договорів оренди, виклавши його в редакції, що орендар зобов`язаний щомісяця компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (0,2355 га. за Договором №48 та 0,6824 га. за Договором №49), на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Як встановлено судом, МРГ «Старичі» є підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки), юридичною особою, зареєстрованою 12.03.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) за №14121020000002661. Засновником вказаного підприємства виступає Громадська спілка «Товариство військових мисливців та рибалок «Старичі». Основним видом економічної діяльності МРГ «Старичі» є мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг. Іншими видами діяльності є, зокрема, прісноводне рибальство та прісноводне рибництво (аквакультура). Вказане підтверджується Витягом з ЄДР №275243526642 від 20.03.2025 та Статутом МРГ «Старичі».

Рішенням Львівської обласної ради №1439 від 15.09.2015 надано в користування МРГ «Старичі» мисливські угіддя терміном на 15 років загальною площею 36’ 520,2 га., з яких: 23’ 706,2 га. – угіддя лісові, 11 658,0 га. – угіддя польові та 1 156,0 га. – угіддя водно-болотні.

Жодною із сторін не заперечується та обставина, що межі цих угідь охоплюють земельну ділянку площею 6050,9678 га, кадастровий №4625855300:09:000:0003. Зокрема, будівлі ВМ №44, що є об`єктами Договорів оренди розміщені у південно-східній частині мисливських угідь МРГ «Старичі».

Питання законності прийняття Львівською обласною радою Рішення №1439 від 15.09.2015 було предметом оскарження в судовому порядку та розглянуто в межах справи №910/18835/17 за позовом Яворівської КЕЧ до Львівської обласної ради, МРГ «Старичі», Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, за участі третьої особи Міністерства оборони України та за участі Військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України про скасування рішення та визнання недійсним договору.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18835/17 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 та постановою Касаційного господарського суду від 13.06.2018) відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування пунктів 1 та 2 Рішення №1439 від 15.09.2015. Судові рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення №1439 від 15.09.2015 прийнято в межах компетенції, що передбачено статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за погодженням Яворівської КЕЧ району, як землекористувача, та за поданням Державного агентства лісових ресурсів України, стосується надання в користування мисливських угідь та не відноситься до вирішення земельних питань, оскільки не позбавляє прав на земельну ділянку користувача чи власника, не змінює цільового призначення земельної ділянки, а жодним із відповідачів право Яворівської КЕЧ району на користування земельною ділянкою не оспорюється.

В подальшому, для врегулювання взаємовідносин між Яворівською КЕЧ як користувачем земельної ділянки та МРГ «Старичі» як користувачем мисливських угідь укладено Договір про співпрацю та організацію взаємовідносин №4 від 19.02.2016 (далі - Договір № 4), умовами котрого передбачалося що МРГ «Старичі» має право та зобов`язано здійснювати свою діяльність щодо користування мисливськими угіддями на території землекористування Яворівської КЕЧ району відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням, переліченим у пункті 2.1 Договору № 4.

Крім того, 23.03.2016 між Яворівською КЕЧ та МРГ «Старичі» було укладено Договір про організацію рибогосподарської діяльності № 5 (далі – Договір №5), відповідно до пункту 1 якого Яворівська КЕЧ доручає, а МРГ «Старичі» зобов`язується здійснити від свого імені в інтересах Яворівської КЕЧ вичерпний комплекс дій (правочинів), спрямованих на організацію та подальше здійснення останнім рибогосподарської діяльності за винагороду, яка не передбачає здійснення будь-яких виплат Яворівською КЕЧ, а засновується на визначеній цим договором частці прибутку від рибогосподарської діяльності.

Факт укладення Договорів №4 та №5, а також їх зміст встановлено господарськими судами в межах розгляду справ №914/2331/17 та №914/2353/17, за результатами яких вказані договори за позовами Яворівської КЕЧ визнані недійсними (Договір №4 – справа №914/2331/17; Договір №5 - справа №914/2353/17), а тому в силу вимог частини 4 статті 75 ГПК України є преюдиційним та не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Як вбачається з судових рішень у справах №914/2331/17 та №914/2353/17, визнаючи недійсними Договір №4 та Договір №5, господарські суди виходили з того, що на момент укладення цих Договорів Яворівська КЕЧ здійснювала оперативне управління земельною ділянкою, а первинним, фактичним користувачем зазначеної ділянки є Міністерство оборони України. А тому, з останнім необхідно було погоджувати надання права користування водними об`єктами, що розташовані на землях, які належать до земель оборони, однак такого погодження отримано не було. Крім того, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у цілях, визначених у статті 4 Закону України “Про використання земель оборони”, яка не передбачає такої діяльності на землях оборони як мисливсько-рибальське господарство, тому Договори не відповідають нормам законодавства та є недійсними.

В подальшому, а саме 05.09.2019, замість Договору №4, між Яворівською КЕЧ та МРГ «Старичі» згідно дозволу Міністра оборони України укладено Договір про співпрацю та організацію взаємовідносин №2 (далі – Договір №2) за умовами пункту 1.1 якого його предметом є врегулювання згідно з частиною 6 статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» взаємовідносин між сторонами: користувачем земельної ділянки та користувачем мисливських угідь, тобто визначення їх прав та обов`язків при здійсненні правовідносин між ними для досягнення мети цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору №2 з метою виконання цього Договору МРГ «Старичі» як користувач мисливських угідь має право та зобов`язується, зокрема, утримувати територію мисливських угідь (в т.ч. ділянки, зайняті водоймами та/або гідроспорудами) у належному і функціональному стані, в т.ч. здійснювати за власний рахунок необхідні ремонти дамб та/або гідроспоруд тощо.

Договір №2 діє впродовж періоду користування МРГ «Старичі» мисливськими угіддями (пункт 3.1 Договору).

Докази припинення чинності Договору №2 чи визнання його недійсним, станом на момент розгляду даної справи, в матеріалах справи відсутні.

В цей же час, як зазначив представник МРГ «Старичі», договору, аналогічного до Договору №5 (про організацію рибогосподарської діяльності), між Яворівською КЕЧ та МРГ «Старичі» укладено не було через відсутність дозволу Міністра оборони України. У зв`язку з цим, діяльність відповідача, яка ґрунтувалася на Договорі №5 була припинена, на підтвердження чого комісією в складі представників Яворівської КЕЧ та МРГ «Старичі» складено Акт про припинення виконання зобов`язань за Договором від 31.12.2019.

Натомість, у відповіді на відзив прокурор зазначає, що замість Договору №5 між Яворівською КЕЧ та МРГ «Старичі» було укладено оскаржувані Договори оренди №48 та №49, які використовуються відповідачем для обґрунтування підставності використання земель та водних об`єктів на території ВМ №44.

На підтвердження факту використання МРГ «Старичі» земель та водних об`єктів на території ВМ №44 прокурором долучено до матеріалів справи:

1) публікації із сайтів «rivnefish», «guide.in.ua», а також соціальної мережі «Facebook», які містять картографічні матеріали із вказанням місцезнаходження водних об`єктів; вказують умови риболовлі; містять фотоматеріали - схеми розташування секторів для риболовлі; містять інформацію про спосіб використання водних об`єктів на території ВМ №44; містять рекламні заклики Майданівської дільниці МРГ «Старичі» щодо прибуття на водні об`єкти на території ВМ №44 для відпочинку, а також містять коментарі, які пов`язують організацію платної риболовлі із МРГ «Старичі».

2) лист Держводагентства №741/ВЛ/21-23 від 18.12.2023в якому зазначено, що 30.09.2020 агентству надійшла заява та відповідні документи МРГ «Старичі» щодо одержання дозволу на спеціальне водокористування. За результатами їх розгляду 20.10.2020 водокористувачу видано Дозвіл на спеціальне водокористування №180/ЛВ/49д-20 від 20.10.2020 із строком його дії по 20.10.2023.

3) постанову Яворівського районного суду Львівської області від 04.04.2024 у справі №944/7445/23 про притягнення до адміністративної відповідальності директора МРГ «Старичі» за частиною 1 статті 164 КУпАП у зв`язку із здійсненням ним рибогосподарської діяльності, а саме використання (вилову) риби із водойми, яка розташована в урочищі «Майдан» поблизу с. Верещиця без договору оренди земельної ділянки в комплексі із водним плесом.

Зокрема, як вбачається з вказаної постанови, подаючи заяву про закриття провадження у справі №944/7445/23 адвокат директора МРГ «Старичі» покликався на те, що останнє здійснює свою діяльність у законний спосіб, оскільки, серед іншого, має укладені із Яворівською КЕЧ Договори оренди №48 та №49.

Разом з тим, закриваючи провадження про притягнення директора МРГ «Старичі» до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, адже враховуючи рішення Львівської обласної ради №1439 від 15.09.2015, а також Договір про співпрацю та організацію взаємовідносин №2 від 05.09.2019 директор МРГ «Старичі» мав право на здійснення господарської діяльності, зокрема на водоймі, яка розташована в урочищі «Майдан» поблизу с. Верещиця Яворівського району Львівської області.

При ухваленні постанови апеляційний суд керувався таким

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Яворівської КЕЧ (району)

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги у разі встановлення порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) з огляду на таке.

Встановлення наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі кожного із визначених ним позивачів є необхідною передумовою вирішення заявленого ним позову по суті та підлягає перевірці судом незалежно від заперечень учасників справи щодо наявності таких підстав.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» (чинного на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень) та ГПК України.

Крім того, Конституційний Суд України в пунктах 4.1, 4.2 свого рішення від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) зазначив, що представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави. Конституційний Суд України наголосив, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

У пункті 7.1 зазначеного рішення Конституційний Суд України також роз`яснив, що визначити законами України вичерпний перелік інтересів держави, які потребують захисту прокурорів у межах функції прокуратури, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, практично неможливо. Інакше виник би ризик того, що окремі інтереси держави, які об`єктивно потребують утручання прокурора, залишаться незахищеними через відсутність їх у такому переліку.

Водночас Закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в таких інтересах самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (абзац другий частини третьої, абзац перший частини четвертої статті 23). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають. Крім того, Закон передбачає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише після підтвердження судом підстав для цього (абзац другий частини четвертої статті 23). Тобто контроль за тим, чи діє прокурор в інтересах держави, що порушені чи загрожені, звертаючись до суду з відповідним позовом, покладено на суд.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21).

Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З аналізу пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) вбачається, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Із системного аналізу положень статей 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України», статті 1 Закону України «Про оборону України» та пункту 7 частини першої статті 4 КАСУ вбачається, що до суб`єктів владних повноважень належать, зокрема, органи військового управління та їх посадові особи під час здійснення публічно-владних управлінських функцій.

За визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України «Про оборону України» органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У положенні про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України затвердженому Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення прокурора з позовом) (далі – положення №448) зазначено:

« 2.1. Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗС України); територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ); квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин.

2.2. Головне КЕУ ЗС України є органом військового управління і призначене для реалізації у ЗС України державної, військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України, розвитку системи технічної експлуатації фондів військових містечок з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності.

Головне КЕУ ЗС України організовує роботу, пов`язану з будівництвом військових об`єктів, експлуатацією і ремонтом фондів військових містечок, забезпечує використання земельних ділянок.

2.3. КЕУ є територіальним органом військового управління ЗС України і призначене для реалізації у військах (силах), дислокованих у межах відповідальності територіального квартирно-експлуатаційного управління, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ (сил) у стані високої бойової та мобілізаційної готовності.

КЕУ підпорядковується Головному КЕУ ЗС України.

2.4. КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

КЕВ (КЕЧ) підпорядковується КЕУ за територіальним принципом. З питань використання фондів і територій військових містечок виконує накази (розпорядження) начальника гарнізону.»

Отже, положенням №448 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення прокурора з позовом) визначено, що у системі квартирно-експлуатаційного забезпечення органами військового управління ЗСУ є Головне КЕУ ЗС України та КЕУ як територіальний орган, тоді як КЕВ (КЕЧ) Положення №448 не визначало органом військового управління.

Яворівська КЕЧ (району) за своєю організаційно-правовою формою є державною організацією (установою, закладом) та відповідно до Положення № 448 належить до системи квартирно-експлуатаційних органів Збройних Сил України як квартирно-експлуатаційна частина, що здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин у межах своєї відповідальності, підпорядковується відповідному КЕУ за територіальним принципом та з питань використання фондів і територій військових містечок виконує накази (розпорядження) начальника гарнізону.

Отже, Положення №448 не визначало КЕВ (КЕЧ) органом військового управління. Наявність у Яворівської КЕЧ (району) статусу суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах підлягає оцінці з огляду на характер повноважень, які вона в цих правовідносинах реалізує.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом;

Буквальне тлумачення положень законодавства, що регулює діяльність квартирно-експлуатаційних органів Збройних Сил України, не дає підстав для безумовного висновку про наявність у Яворівської КЕЧ (району) статусу суб`єкта владних повноважень у будь-яких правовідносинах за її участю. Визначальним є характер повноважень, які така установа реалізує саме у спірних правовідносинах.

У правовідносинах, що виникли з договорів оренди нерухомого військового майна, Яворівська КЕЧ (району) виступає стороною договору – орендодавцем, а її вимоги щодо належного виконання договорів, їх розірвання та повернення переданого в оренду майна є реалізацією прав та обов`язків сторони господарського зобов`язання. Сам по собі той факт, що підставою для розірвання договорів прокурор визначає порушення порядку використання земельної ділянки, не свідчить про здійснення Яворівською КЕЧ (району) у цих правовідносинах владних управлінських повноважень.

Апеляційний суд також зазначає, що заявлена вимога про визнання недійсним пунктів 5.15 договорів оренди також виникла з договірних правовідносин сторін та стосується змісту укладеного Яворівською КЕЧ (району) як орендодавцем правочину. Та обставина, що зазначеною умовою договору врегульовано питання користування прилеглою до орендованого нерухомого майна земельною ділянкою, сама по собі не означає, що при укладенні цієї умови Яворівська КЕЧ (району) здійснювала щодо орендаря владні управлінські повноваження. У цій частині вона діяла як сторона договору, яка погоджувала його умови, а не як суб`єкт, що реалізовував владні повноваження.

Крім того, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в особі військових частин у зобов`язальних правовідносинах.

Так, у постанові від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24 Верховний Суд дійшов висновку, що військова частина Збройних Сил України не є органом державної влади чи місцевого самоврядування та не є суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарської діяльності. У зв`язку із цим звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі військової частини, яка у спірних правовідносинах діяла як господарюючий суб`єкт, визнано таким, що виходить за межі повноважень прокурорського представництва.

Наведений висновок був предметом спеціального перегляду Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6530/24. У постанові від 17.07.2026 Об`єднана палата не вбачала підстав для відступу від висновку, сформульованого у справі № 910/4017/24.

При цьому Об`єднана палата окремо наголосила, що сам по собі факт того, що військова частина є стороною договору, не свідчить про здійснення нею функцій суб`єкта владних повноважень. Законодавство не передбачає здійснення військовою частиною функцій органу владних повноважень як стороною зобов`язальних правовідносин. За результатами розгляду справи Об`єднана палата підтвердила, що військова частина не є суб`єктом владних повноважень, а позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі військової частини, підлягає залишенню без розгляду.

Зазначений підхід надалі був послідовно застосований Верховним Судом у постановах від 06.08.2026 у справі № 904/5724/24, від 25.08.2026 у справі № 904/4311/23, від 30.07.2026 у справі № 911/91/25.

У постанові від 08.09.2026 у справі №914/2904/23 Верховний Суд врахував наведені висновки Об`єднаної палати і при вирішенні спору, предметом якого був безпосередній захист земель оборони, та звернув увагу на необхідність належної перевірки підстав представництва прокурором інтересів держави в особі військової частини.

Отже, сама по собі та обставина, що спір стосується земель оборони та спрямований на захист інтересів держави у цій сфері, не є достатньою для висновку про можливість представництва прокурором інтересів держави в особі суб`єкта, який не наділений відповідними владними повноваженнями.

Хоча Яворівська КЕЧ (району) організаційно не є військовою частиною, наведений висновок Об`єднаної палати щодо розмежування здійснення владних управлінських функцій та участі суб`єкта системи Збройних Сил України у зобов`язальних правовідносинах підлягає врахуванню і при оцінці правового статусу Яворівської КЕЧ (району) у спірних правовідносинах.

Щодо Яворівської КЕЧ (району), то прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Яворівської КЕЧ (району), зазначив, що Яворівська КЕЧ (району) є стороною спірних договорів оренди нерухомого майна, на балансі якої перебуває відповідне військове майно та яка здійснює його утримання й експлуатацію, а також облік і відомчий контроль за використанням земель оборони, на яких розташовані орендовані об`єкти.

За твердженням прокурора, неналежне виконання орендарем умов договору, зокрема в частині використання земельної ділянки, порушує інтереси держави, які у спірних правовідносинах реалізуються Яворівською КЕЧ (району) як орендодавцем військового нерухомого майна та квартирно-експлуатаційним органом, до компетенції якого належать питання обліку, утримання й належного використання відповідних фондів і земель оборони.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами прокурора, оскільки на час виникнення спірних правовідносин та звернення прокурора з позовом Положення №448 прямо визначало Головне КЕУ ЗС України органом військового управління, а КЕУ – територіальним органом військового управління ЗС України. Натомість КЕВ (КЕЧ) Положення визначало як квартирно-експлуатаційний орган, що здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення та підпорядковується КЕУ за територіальним принципом.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що й у чинній на час апеляційного перегляду редакції Положення № 448 законодавче регулювання не відносить квартирно-експлуатаційні частини району до органів військового управління. Відповідно до пунктів 1, 3 розділу II цього Положення КЕВ (КЕЧ) належать до квартирно-експлуатаційних органів, тоді як органом військового управління квартирно-експлуатаційними органами прямо визначено Командування Сил логістики Збройних Сил України.

Обґрунтовуючи наявність у Яворівської КЕЧ (району) відповідних повноважень, прокурор також послався на пункт 3.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення прокурора з позовом). Водночас колегія суддів звертає увагу, що розділ III цього Положення регулює організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення на рівні квартирно-експлуатаційної служби військової частини (КЕС військової частини), а тому наведені у пункті 3.1 завдання та функції безпосередньо стосуються саме КЕС військової частини, а не визначають компетенцію квартирно-експлуатаційної частини району як окремого квартирно-експлуатаційного органу.

Посилання суду першої інстанції та прокурора на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.09.2022 у справі № 442/3458/17, від 18.10.2023 у справі № 686/12750/22 та від 12.03.2025 у справі № 278/1999/17 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини у наведених справах не є подібними до правовідносин у цій справі.

Так, у справах № 442/3458/17, № 686/12750/22 та № 278/1999/17 предметом спору був безпосередній захист земель оборони: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, витребування земель, які незаконно вибули з державного володіння, а також оспорення рішень та правовстановлюючих документів, на підставі яких такі землі були передані іншим особам.

Натомість у цій справі вимога про розірвання договору оренди нерухомого військового майна ґрунтується на неналежному, на переконання прокурора, виконанні орендарем умов договору, у тому числі щодо використання земельної ділянки. У цих правовідносинах Яворівська КЕЧ (району) виступає стороною договору – орендодавцем, а вимога про його розірвання є способом захисту прав сторони господарського зобов`язання.

Сам по собі той факт, що порушення, на яке посилається прокурор як на підставу для розірвання договору, пов`язане з використанням земельної ділянки, не змінює правової природи спірної вимоги та не свідчить про здійснення Яворівською КЕЧ (району) у цих правовідносинах владних управлінських повноважень щодо земель оборони.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі № 904/4311/23, врахувавши висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24, зазначив, що за відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі визначеного ним позивача позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 сформулювала висновок, за яким, якщо після відкриття провадження у справі суд установлює відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для застосування пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Отже, встановлена судом апеляційної інстанції відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) зумовлює скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову, заявленого в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) та залишення позову в цій частині без розгляду.

Щодо належного суб`єктного складу учасників справи

Прокурор у цій справі визначив позивачами також Міністерство оборони України та Львівську обласну державну адміністрацію, в інтересах яких заявлено ті самі вимоги про розірвання договорів, визнання недійсними окремих пунктів договорів, припинення користування та повернення майна.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами – особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі № 904/4311/23 зазначив, що визначений позивачем склад сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спірних правовідносин та забезпечувати ефективний захист порушеного права із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як відповідача за наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Якщо заявлені позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків особи, яка не залучена до участі у справі як відповідач, такі вимоги не можуть бути вирішені судом по суті, оскільки лише за належного суб`єктного складу учасників справи суд може вирішувати питання про обґрунтованість відповідних позовних вимог.

Зокрема, Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що у разі встановлення під час розгляду вимоги про визнання правочину недійсним того, що позов пред`явлено не до всіх учасників такого правочину, суд відмовляє у позові з підстав неналежного суб`єктного складу учасників справи.

Як встановлено апеляційним судом, Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) є стороною договорів, розірвання яких вимагає прокурор, а також стороною правочинів, окремі умови яких оспорюються.

Водночас у межах позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Львівської обласної державної адміністрації, Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) не визначена відповідачем, а підстави для представництва прокурором інтересів держави в її особі як позивача, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, відсутні.

Отже, після залишення без розгляду позову, заявленого прокурором в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), остання, будучи стороною спірних договорів, не бере участі у розгляді решти позовних вимог у належному процесуальному статусі сторони.

Отже, вимоги про визнання недійсними окремих пунктів договорів не можуть бути задоволені за відсутності серед відповідачів однієї зі сторін оспорюваних правочинів – Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району).

Наведене стосується і вимог про розірвання договорів. Вирішення судом питання про їх розірвання безпосередньо впливає на права та обов`язки Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) як сторони цих договорів, оскільки відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. При цьому частина друга статті 651 ЦК України пов`язує право вимагати розірвання договору в судовому порядку насамперед зі стороною відповідного договору.

Крім того у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/16 Верховний Суд виснував, що за загальним правилом право вимагати судового розірвання договору відповідно до статті 651 ЦК України має сторона договору.

Таким чином, після залишення без розгляду позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), заявлені в інтересах Міністерства оборони України та Львівської обласної державної адміністрації вимоги про розірвання договорів та визнання недійсними їх окремих пунктів не можуть бути задоволені через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Вимоги прокурора про зобов`язання відповідача припинити користування майном та повернути його заявлені як наслідок розірвання відповідних договорів та є похідними від вимог про їх розірвання. Відтак за відсутності підстав для задоволення вимог про розірвання договорів не підлягають задоволенню і похідні вимоги про припинення користування та повернення переданого за цими договорами майна.

Відповідно до частини четвертої статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, заявленого прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Львівської обласної державної адміністрації, є правильним за результатом вирішення спору, однак з інших мотивів. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 226, 275, 277, 278, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/902/25 скасувати в частині позову керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про розірвання договорів, визнання недійсним пунктів договорів, зобов`язання припинити користування майном та повернути майно.

3. Позов керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про розірвання договорів, визнання недійсним пунктів договорів, зобов`язання припинити користування майном та повернути майно залишити без розгляду.

4. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/902/25 в частині відмови у задоволенні позову керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України про розірвання договорів, визнання недійсним пунктів договорів, зобов`язання припинити користування майном та повернути майно, змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07.10.2026.

Головуючий суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б