Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №921/592/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/592/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Степанюк Н.Л., Нарольського М.М.

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

від Позивача – Самох М.Ю.

від Відповідача – Берегуляк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ» (вх. №01-05/3047/26 від 11.09.2026)

на Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2026 (суддя Чопко Ю.О.) у справі № 921/592/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗЕРНО ТРАНС ЛТД», м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ», смт. Козова

про: стягнення 1 218 845,09 грн

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Тернопільської області подано позов ТОВ «АГРОЗЕРНО ТРАНС ЛТД» (далі – Позивач) до ТОВ «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ» (далі – Відповідач) про стягнення 1 218 845,09 грн заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Договорами поставки № PHY3357 від 09.06.2026, № PHY3428 від 19.06.2026, № PHY3461 від 22.06.2026 та № PHY3622 від 06.07.2026 (далі – Договори) Позивач поставив Відповідачу пшеницю на 49 147 788,05 грн, а Відповідач оплатив лише 47 928 942,96 грн.

09.09.2026 Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти Відповідача в національній та іноземній валюті на його рахунках у банківських установах України в межах суми позовних вимог – 1 218 845,09 грн.

Заява обґрунтована тим, що Позивач повністю виконав свої зобов`язання за Договорами, зокрема надіслав Відповідачу документи щодо виробників товару, як того вимагає пп. «и» п. 4.5.1 Договорів, однак 1 218 845,09 грн за поставлений товар досі не отримав. Арешт коштів Відповідача в межах ціни позову Позивач вважає адекватним способом захисту своїх інтересів. Як зустрічне забезпечення він запропонував внести на депозитний рахунок суду 30 000,00 грн.

Ухвалою від 09.09.2026 (далі – Ухвала) Господарський суд Тернопільської області задоволив заяву Позивача та наклав арешт на грошові кошти Відповідача на його рахунках у банківських установах України в межах 1 218 845,09 грн. Суд також застосував зустрічне забезпечення і зобов`язав Позивача не пізніше 21.09.2026 внести на депозитний рахунок суду 30 000,00 грн.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції послався на те, що визнає наведені Позивачем мотиви поважними.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Ухвалу та відмовити в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову. Скаржник також просить визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції, прийняти та дослідити ці докази.

1.3. Процесуальні дії Суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 16.09.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ» та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 01.10.2026.

Ухвалою від 18.09.2026 Суд задоволив заяву представника Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 01.10.2026 Суд заслухав пояснення представників сторін та проголосив скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Скаржник

Відповідач вважає, що Ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду заяви, за відсутності належних доказів і без урахування висновків Верховного Суду, оскільки:

1) Позивач не подав доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України), а послався лише на борг і на можливість Відповідача розпорядитися коштами. Суд першої інстанції розглянув заяву формально й ототожнив обставини, які досліджуються під час розгляду спору по суті, з обставинами, що підлягають доведенню при вирішенні питання про забезпечення позову;

2) Позивач не довів, що Відповідач виводить активи, відчужує майно, закриває рахунки чи переводить кошти, щоб ухилитися від виконання можливого рішення суду;

3) Відповідач платоспроможний: станом на 30.06.2026 вартість його основних засобів становить 902 977 тис. грн, статутний капітал – 1 301 000 тис. грн, у другому кварталі 2026 року в нього працювало 358 осіб, податкового боргу немає. Тому арешт коштів непропорційно втручається в його господарську діяльність;

4) між сторонами триває спір щодо виконання умов Договорів і настання строку оплати, а не зловмисне ухилення від сплати безспірного боргу. На думку Відповідача, строк оплати не настав, бо Позивач не надав документів про виробника товару, передбачених пп. «и» п. 4.5.1 Договорів;

5) згідно з Актом документальної позапланової виїзної перевірки від 23.07.2026 № 596/34-00-07-02/39675472 ФГ «СІЛЬСЬКІ ЗОРІ», яке Позивач зазначив як виробника, не могло виростити поставлену продукцію. Податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2026 № 75634000702 Відповідачу зменшено податковий кредит на 17 917 055,93 грн, і він вимагає від Позивача відшкодувати ці збитки;

6) заява про забезпечення позову надійшла до електронного кабінету Відповідача 09.09.2026 о 18:03, а Ухвалу доставлено того ж дня о 19:04. Тож Відповідач не мав змоги заперечити проти заяви та подати докази своєї платоспроможності, а суду першої інстанції варто було призначити розгляд заяви в судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

2.2. Позивач

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити Ухвалу без змін з підстав її законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу – без задоволення.

За доводами Позивача:

1) у спорі про стягнення коштів можливість відповідача будь-коли розпорядитися коштами на його рахунках беззаперечна, а вимога надати докази очевидних речей означає завищений стандарт доказування. Позивач посилається на Постанову Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та Постанову Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №917/1610/23;

2) оцінювати слід не фінансовий стан Відповідача, а ризик утруднення виконання майбутнього рішення. Баланс і звіт про рух грошових коштів відображають майновий стан Відповідача лише на певну дату і не гарантують, що кошти будуть у нього на момент виконання рішення. Закон не вимагає встановлювати неплатоспроможність відповідача, а статус великого платника податків, кількість працівників і відсутність податкового боргу правового значення не мають;

3) арешт коштів у межах ціни позову співмірний із позовними вимогами і не обмежує безпідставно майнових прав Відповідача: кошти залишаються в його власності, обмежено лише можливість ними розпоряджатися;

4) доводи Відповідача про невиконання Позивачем п. 4.5 Договорів і результати податкової перевірки стосуються суті спору, а обґрунтованість позову під час вирішення питання про забезпечення позову не досліджується;

5) ч. 1 ст. 140 ГПК України встановлює лише граничний строк розгляду заяви про забезпечення позову, а розгляд такої заяви в судовому засіданні з викликом сторін є правом, а не обов`язком суду.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ураховуючи приписи ст. 269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Суд зазначає таке.

3.1. Щодо нових доказів

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

До апеляційної скарги Відповідач додав докази, яких не подавав до суду першої інстанції, а саме: баланс станом на 30.06.2026 з квитанцією про його подання; звіт про рух грошових коштів за І півріччя 2026 року; витяг про стан розрахунків платника податків; вимогу про відшкодування збитків з Податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2026 № 75634000702 і доказами її надсилання; витяг з Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 23.07.2026 № 596/34-00-07-02/39675472.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України). З карток руху документів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що заява Позивача надійшла до електронного кабінету Відповідача 09.09.2026 о 18:03, а Ухвалу доставлено йому того ж дня о 19:04. Позивач цих обставин не заперечує.

Отже, Відповідач не мав процесуальної можливості подати докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали. Тому Суд приймає баланс, звіт про рух грошових коштів і витяг про стан розрахунків платника податків. Ці документи характеризують майновий стан Відповідача, а отже, стосуються обставин, від яких залежить вирішення питання про забезпечення позову.

Вимогу про відшкодування збитків, Податкове повідомлення-рішення та витяг з Акта перевірки Суд не досліджує. Вони стосуються виконання сторонами умов Договорів, тобто обставин, які з`ясовуються під час розгляду спору по суті, тому для вирішення питання про забезпечення позову не є належними доказами (ст. 76 ГПК України).

3.2. Щодо наявності підстав для забезпечення позову

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України). Таке обґрунтування полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення цього питання (ч. 1 ст. 74 ГПК України; п. 6.21 Постанови Верховного Суду від 14.09.2026 у справі №910/16578/25).

У Постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (див. п. 19 Постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Отже, обґрунтувати підстави, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову, зобов`язаний саме заявник (див. постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 14.09.2026 у справі №910/16578/25).

3.3. Щодо посилання Позивача на Постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/448/22

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Позивач посилається на п. 23 Постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22. За цим висновком у спорі про стягнення грошових коштів можливість відповідача будь-коли розпорядитися коштами на своїх рахунках чи відчужити належне йому майно є беззаперечною, а тому вимога довести нічим не обмежене право відповідача розпоряджатися своїм майном свідчить про завищений стандарт доказування.

Однак цей висновок звільняє заявника від доведення очевидного, а не від обов`язку обґрунтувати сам ризик ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Його не можна тлумачити окремо від п. 19 тієї ж Постанови, за яким умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення, підтверджене доказами фактичних обставин.

Застосовуючи цей висновок, Верховний Суд зазначив, що докази дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань (реалізація майна чи підготовка до неї, витрачання коштів не на розрахунки з позивачем тощо), можуть бути однією з підстав для забезпечення позову, але обов`язковою підставою не є. Водночас заявник повинен обґрунтувати, чому виконання судового рішення може бути утруднене чи неможливе. Таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, неспівмірно малий розмір статутного капіталу відповідача порівняно зі стягуваною сумою, відсутність інформації про нерухоме майно відповідача, на яке може бути звернуто стягнення, велика кількість судових проваджень, де відповідач є боржником, тощо (див. пп. 3.25, 3.26 Постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24).

У Постанові від 14.09.2026 у справі №910/16578/25 Верховний Суд наголосив, що Постанова Об`єднаної палати у справі №905/448/22 не містить висновку, який звільняв би позивача від доказування обґрунтованої необхідності арешту майна та/або грошових коштів відповідача (п. 6.42). Самих лише тверджень позивача про можливе ухилення відповідача від виконання судового рішення, не підкріплених доказами, для забезпечення позову недостатньо (п. 6.47). У тій справі Верховний Суд відмовив у забезпеченні позову, хоча заявник посилався на інші судові рішення про стягнення коштів з відповідача, його збитковість і відсутність у нього майна. Суд касаційної інстанції виснував, що такі рішення й можливість відповідача розпоряджатися коштами на рахунках самі по собі не доводять ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретним позовом (п. 6.45).

Суд також зважає на те, що у справі №905/448/22 суд першої інстанції встановив конкретну обставину, яка свідчила про ризик невиконання рішення: реальну загрозу зупинення або припинення господарської діяльності відповідача через активні бойові дії за його місцезнаходженням (пп. 10, 25 Постанови).

Інакше постає питання, коли предметом спору є конкретне майно. Тоді вже саме право відповідача відчужити це майно створює ризик того, що позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження. У спорі ж про стягнення коштів арешт накладається на кошти, які предметом спору не є. Тому ризик невиконання рішення має підтверджуватися обставинами, що стосуються майнового стану чи поведінки відповідача.

3.4. Щодо обґрунтування Позивачем ризику невиконання рішення суду

З Ухвали вбачається, що необхідність забезпечення позову Позивач обґрунтував лише тим, що виконав свої зобов`язання за Договорами, а Відповідач не сплатив 1 218 845,09 грн за поставлений товар. Інших обставин, які б свідчили про ризик невиконання майбутнього рішення суду (збитковість Відповідача, відсутність у нього майна, інші стягнення, відчуження активів тощо), заява не містить.

Проте несплата коштів сама по собі є предметом спору по суті. Вона підтверджує, що між сторонами є спір, але не свідчить про ризик того, що рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь Позивача, не вдасться виконати.

Суд першої інстанції цього не врахував. В Ухвалі немає висновків ні про ризик невиконання рішення, ні про співмірність вжитого заходу: задовольняючи заяву, суд лише визнав мотиви Позивача поважними. Такий підхід не відповідає ч. 2 ст. 136 ГПК України. Тому довід скаржника про те, що суд першої інстанції ототожнив предмет спору з підставами для забезпечення позову, є слушним.

Водночас Суд не погоджується зі скаржником у тому, що Позивач мав довести, що Відповідач виводить активи, відчужує майно чи закриває рахунки. Як зазначено в п. 3.3 цієї постанови, такі докази не є обов`язковою підставою для забезпечення позову. Висновок Суду ґрунтується на іншому: Позивач не навів жодного обґрунтування ризику невиконання рішення.

Обґрунтованості позовних вимог Суд не оцінює, проте Суд зважає на те, що Відповідач відкрито заперечує настання строку оплати, посилаючись на п. 4.5 Договорів, а відомостей про його дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань, у справі немає.

Цей висновок підтверджують і прийняті Судом докази. За балансом станом на 30.06.2026 вартість основних засобів Відповідача становить 902 977 тис. грн, тобто приблизно в 740 разів перевищує ціну позову (1 218 845,09 грн). З витягу про стан розрахунків платника податків не вбачається наявність у Відповідача податкового боргу. Ці обставини самі по собі не виключають будь-якого ризику невиконання рішення, однак за відсутності наведених Позивачем доказів такого ризику не дають підстав для висновку про необхідність арешту коштів.

3.5. Щодо інших доводів Позивача

Суд відхиляє доводи Позивача про те, що майновий стан Відповідача не підлягає оцінці, а баланс і звіт про рух грошових коштів не гарантують виконання майбутнього рішення, з огляду на таке.

По-перше, майнові показники відповідача, зокрема співвідношення його статутного капіталу зі стягуваною сумою чи відсутність у нього майна, можуть обґрунтовувати ризик невиконання рішення (п. 3.26 Постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24). Отже, вони можуть такий ризик і спростовувати.

По-друге, ризик невиконання рішення має обґрунтувати заявник, а відповідач не зобов`язаний доводити, що такого ризику немає. Верховний Суд, до прикладу, скасував ухвалу про забезпечення позову, постановлену, зокрема, з посиланням на те, що відповідач не довів достатності своїх коштів і майна для виконання судового рішення (пп. 6.28, 6.50 Постанови від 14.09.2026 у справі №910/16578/25).

Суд погоджується з Позивачем, що закон не вимагає встановлювати неплатоспроможність відповідача. Однак висновок Суду ґрунтується не на платоспроможності Відповідача, а на тому, що Позивач не обґрунтував ризику невиконання рішення суду.

Довід Позивача про те, що арештовані кошти залишаються у власності Відповідача, стосується співмірності заходу забезпечення позову. Проте співмірність характеризує допустимий обсяг обмеження лише за наявності доведеного ризику, для усунення якого вживається відповідний захід. Оскільки Позивач такого ризику не обґрунтував, підстав для обмеження права Відповідача розпоряджатися коштами в сумі 1 218 845,09 грн немає.

Посилання Позивача на Постанову Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, у якій відтворено висновок п. 23 Постанови Об`єднаної палати у справі №905/448/22, висновків Суду не спростовує з причин, наведених у п. 3.3 цієї постанови.

3.6. Щодо доводів скаржника про невиконання Позивачем умов Договорів та результати податкової перевірки

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже її суд досліджує під час розгляду спору по суті (див. постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі №903/497/24, від 07.02.2025 у справі №910/7497/24).

Тому доводи скаржника про те, що Позивач не надав документів, передбачених п. 4.5 Договорів, про походження поставленого товару, висновки Акта перевірки та вимогу про відшкодування 17 917 055,93 грн збитків Суд не оцінює: вони стосуються суті спору.

3.7. Щодо розгляду заяви без повідомлення учасників справи

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України). Лише у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Отже, призначити розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з викликом сторін – право, а не обов`язок суду (див. п. 38 Постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі №916/4954/23).

Розглянувши заяву без виклику сторін, суд першої інстанції не порушив ні ст. 140 ГПК України, ні засад господарського судочинства, визначених ст. 2 цього Кодексу. Цю обставину Суд урахував лише як поважну причину, з якої Відповідач не подав докази до суду першої інстанції (п. 3.1 цієї постанови).

3.8. Висновки Суду

Позивач не обґрунтував, а суд першої інстанції не встановив обставин, які свідчили б про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі. Ні сама несплата коштів, про стягнення яких заявлено позов, ні можливість Відповідача розпоряджатися коштами на своїх рахунках таким обґрунтуванням не є. Прийняті Судом докази щодо майнового стану Відповідача цей висновок підтверджують.

За таких обставин підстав для забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів Відповідача немає.

4. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Перевіривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, Суд визнає слушними аргументи скаржника про відсутність підстав для забезпечення позову. Суд першої інстанції вважав встановленим ризик невиконання рішення, якого Позивач не обґрунтував, і неправильно застосував ч. 2 ст. 136 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову. Це є підставою для скасування Ухвали та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви Позивача (п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, судовий збір за її подання в сумі 2 662,40 грн покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 136, 137, 236, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задоволити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ».

2. Скасувати Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2026 у справі № 921/592/26.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗЕРНО ТРАНС ЛТД» про забезпечення позову.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗЕРНО ТРАНС ЛТД» (65029, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 15, код ЄДРПОУ 44475622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕФДЖІ ТРЕЙДИНГ» (47602, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Козова, вул. Богуна І., буд. 8А, код ЄДРПОУ 39675472) 2 662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Тернопільської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Нарольський М.М.