Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №707/1920/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/1920/26

2/707/1585/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Тептюка Є.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Максименко М.В., Заруби Н.М.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача Михальчук О.В.,

розглянувши у закритому (в частині дослідження певних доказів) судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС), в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить:

-стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за Договором - Угодою про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року у сумі, еквівалентніи? 12 000 дол. США за курсом Національного банку Украі?ни на день виконання рішення;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 44 220, 16 гривень, з яких: 40 000, 00 грн. - витрати на професіи?ну правову допомогу; - 4 220,16 грн - витрати на оплату судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.

10 лютого 2026 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) та ОСОБА_4 (Замовник) було укладено Угоду про мирне врегулювання спору (надалі-Угода), відносно спору, що виник у зв`язку з наданням інформаціи?нии? послуг Замовником Виконавцю.

Відповідно до п.2.1 за Угодою Виконавець зобов`язувався здіи?снити повернення грошових коштів Замовнику у розмірі, визначеному в п. 3.1 Угоди, а Замовник, у свою чергу, зобов`язується повністю та остаточно відмовитися від будь- яких претензіи? і вимог до Виконавця, пов`язаних з правовідносинами, що виникли між ними та вчинити діі?, визначені п. 4.3 Угоди.

Згідно з п. 4.3. Замовник зобов`язався:

a) видалити всі негативні публікаціі?/коментарі/дописи/листування: в тому числі, але не виключно дописи на особистіи? сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 телеграм канал за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та всі інші, що стосуються Виконавця або курсу, и?ого послуг, особистості, протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання частини коштів, визначеноі? в п. 3.4. Угоди;

b) протягом 20 (двадцяти) років утримуватися від поширення будь-яких негативних або дискредитуючих матеріалів, оціночних суджень, у тому числі у соціальних мережах, месенджерах, ЗМІ тощо;

c) зберігати конфіденціи?ність щодо факту спору, ведення переговорів, претензіі?, листувань, умов цієі? Угоди, суми та строків виплати.

У відповідності до п.3.1. Угоди, була визначена сума повернення: Виконавець здіи?снює повернення грошових коштів у розмірі 6000 доларів США, яка сплачується частинами, у порядку та за умовами, визначеними цією Угодою.

ОСОБА_3 (Виконавець) на виконання п.3.1. Угоди було здіи?снено повернення грошових коштів у повному обсязі, якии? був визначении? Угодою.

Договором також було передбачено відповідальність Сторін за порушення умов Угоди. Так відповідно до п.5.1 У разі невиконання Замовником зобов`язань, передбачених п. 4.3 цієі? Угоди (видалення негативних дописів, утримання від поширення нових, дотримання конфіденціи?ності), він зобов`язании? повернути Виконавцю суму коштів, отриманих за цією Угодою, в подвіи?ному розмірі.

Попри повне виконання Виконавцем своі?х зобов`язань щодо повернення коштів, Відповідачем було грубо порушено умови п. 4.3 Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 р., а саме:

1. Порушення обов`язку щодо видалення негативного контенту та утримання від дискредитаціі?:

На особистіи? сторінці в мережі Instagram (ІНФОРМАЦІЯ_10) було зафіксовано публікаціі?, у яких Виконавець ( ОСОБА_3 ) завуальовано називалась терміном "інфоциганка". Дане визначення має чітко виражении? негативнии?, зневажливии? та дискредитуючии? характер, що прямо суперечить зобов`язанню утримуватися від поширення будь-яких негативних матеріалів та оціночних суджень протягом 20 років.

2. Порушення обов`язку щодо конфіденціи?ності та поширення дискредитуючих матеріалів: 27 березня 2026 року на YouTube-каналі "ІНФОРМАЦІЯ_9" було опубліковано відео під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_11" (ІНФОРМАЦІЯ_12), у якому ОСОБА_4 (Відповідач) взяла участь як запрошении? гість.

У назві відео на платформі YouTube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 прізвище « ОСОБА_5 » зазначено першим у списку осіб, чия діяльність піддається критичному розбору. Оскільки Відповідач ( ОСОБА_4 ) виступає у цьому відео як запрошении? гість - «кеи?с» (учениця), і?і? розповідь сприи?мається аудиторією виключно як досвід взаємодіі? з особою, вказаною в заголовку. Таким чином, назва відео виступає прямим ідентифікатором, якии? пов`язує всі подальші висловлювання Відповідача з Позивачем.

Відповідач неодноразово вживає назви «ІНФОРМАЦІЯ_13». Ці назви є унікальними інтелектуальними напрацюваннями Позивача, під якими вона здіи?снює свою підприємницьку діяльність. Використання цих специфічних назв у поєднанні з описом методики навчання («кураторство», «духовні практики», «розблокування енергіі? грошеи?») виключає можливість сплутування Позивача з будь-яким іншим суб`єктом ринку освітніх послуг.

Вказані факти, на думку позивача, свідчать про порушення умов мирової угоди відповідачем.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачка заперечила проти позову. Свою позицію обгрунтувала наступним.

Відповідач заперечує твердження Позивача щодо нібито порушення умов Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року, розголошення конфіденціи?ноі? інформаціі?, поширення відомостеи? щодо умов Угоди, а також порушення режиму конфіденціи?ності з боку Відповідача. Крім того, Відповідач не погоджується із твердженнями Позивача щодо наявності правових підстав для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченоі? п. 5.1 Угоди, а також щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача грошових коштів у заявленому Позивачем розмірі. На думку Відповідача, значна частина доводів позовноі? заяви ґрунтується на припущеннях, суб`єктивному тлумаченні змісту відеоматеріалів, довільніи? інтерпретаціі? висловлювань третіх осіб, а також на ототожненні оціночних суджень із встановленими фактами, що саме по собі не може вважатися належним та достатнім доказом порушення умов Угоди.

Відповідач не погоджується з твердженням Позивача про те, що Угода набрала чинності у порядку, визначеному самою Угодою, та може бути підставою для виникнення у Відповідача обов`язків та наслідків, за нібито порушення яких заявлено цеи? позов.

Матеріали, додані Позивачем до позовноі? заяви, не містять належного доказу підписання Угоди Позивачем - ОСОБА_3 . Наявнии? у матеріалах протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису підтверджує накладення підпису лише ОСОБА_4 . Доказів накладення КЕП/Дія.Підпису ОСОБА_3 до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до платіжноі? інструкціі? No 8 від 11.02.2026 року, грошовии? переказ на суму 129 000,00 грн на користь ФОП ОСОБА_4 був здіи?снении? ФОП ОСОБА_2 із призначенням платежу: «Оплата по мировіи? угоді від 10.02.2026 року». При цьому сторонами Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 діяв від імені Позивача, був належним чином уповноважении? на виконання зобов`язань за спірною Угодою або здіи?снював відповіднии? платіж за дорученням Позивача. До позовноі? заяви не додано: довіреності; договору доручення; агентського договору; письмового погодження сторін щодо покладення виконання зобов`язання на третю особу; будь- яких інших документів, які б підтверджували правові підстави здіи?снення ФОП ОСОБА_2 платежу в межах виконання спірноі? Угоди.

Сам по собі факт зазначення у призначенні платежу фрази «Оплата по мировіи? угоді від 10.02.2026 року» не підтверджує наявності у ФОП ОСОБА_2 відповідних повноважень діяти від імені Позивача та не є належним доказом виконання саме Позивачем своі?х зобов`язань за Угодою.

Таким чином, твердження представника Позивача про нібито повне виконання умов Угоди не підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК Украі?ни та ґрунтується виключно на припущеннях. Відповідно, посилання представника Позивача на нібито належне та повне виконання умов Угоди є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Крім того, відповідачка заперечує порушення п.4.3. Угоди, так, на підтвердження своі?х доводів сторона Позивача посилається на Додаток No4 до позовноі? заяви, якии? містить окремі знімки екрану із соціальноі? мережі Instagram. Проте жоден із долучених скріншотів не містить:

прямоі? згадки про ОСОБА_3 ; позначення акаунту Позивача, нікнеи?муПозивача , не містить фотографіі? Позивача; будь-яких інших ідентифікуючих даних Позивача; прямого текстового зазначення про те, що відповідні висловлювання стосуються саме ОСОБА_3 .

Крім того, надані скріншоти не містять належноі? технічноі? ідентифікаціі? електронних доказів, оскільки не відображають повноі? дати та часу публікаціі?, URL-посилань на конкретні публікаціі?, дати створення самих скріншотів та інших технічних даних, необхідних для встановлення і?х автентичності та походження, що має істотне значення з огляду на положення ст. 100 ЦПК Украі?ни.

Більше того, сама Угода, на яку посилається сторона Позивача, не містить належноі? конкретизаціі? особи, щодо якоі? Відповідач зобов`язувалась утримуватись від поширення негативноі? інформаціі?.

Більше того, зміст п. 4.3 Угоди свідчить про те, що сторони окремо та по-різномуврегулювали питання вже існуючих публікаціи? та питання маи?бутнього поширення інформаціі?. Так, відповідно до пп. "а" п. 4.3 Угоди Замовник зобов`язувався: «видалити всі негативні публікаціі?/коментарі/дописи/листування: в тому числі, але не виключно дописи на особистіи? сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , телеграм канал ... та всі інші, що стосуються Виконавця або курсу, и?ого послуг, особистості...»

обто саме у підпункті "а" сторони прямо конкретизували, що мова и?де саме про матеріали, які: стосуються Виконавця; або курсу; або и?ого послуг; або особистості Виконавця. Натомість пп. "b" п. 4.3 Угоди, на якии? фактично посилається сторона Позивача як на підставу позову, сформульовании? принципово інакше та передбачає лише загальнии? обов`язок: «протягом 20 (двадцяти) років утримуватися від поширення будь-яких негативних або дискредитуючих матеріалів, оціночних суджень, у тому числі у соціальних мережах, месенджерах, ЗМІ тощо».

При цьому у вказаному підпункті "b": взагалі відсутня згадка про ОСОБА_3 ; відсутнє формулювання про те, що відповідні висловлювання повинні стосуватись саме Позивача; відсутні будь-які посилання на Instagram-акаунт Позивача, і?і? нікнеи?м чи інші ідентифікуючі ознаки; не визначено перелік конкретних висловлювань, які сторони погодили вважати негативними або дискредитуючими; не визначено критеріі?в, за якими певна публікація може бути однозначно ідентифікована як така, що стосується саме ОСОБА_3 . Таким чином, сама Угода не містить належноі? правовоі? визначеності щодо того, які саме висловлювання, щодо кого саме та за яких умов сторони вважали б порушенням пп. "b" п. 4.3 Угоди.

Відповідач протягом тривалого часу проходила навчання, наставництва, менторські програми, брала участь у заходах та взаємодіяла із значною кількістю інших експертів та наставників у сфері інфобізнесу, психологіі?, трансформаціи?них практик та менторства.

На підтвердження вказаних обставин Відповідачем долучено докази, які прямо свідчать про проходження нею навчання у інших осіб. Так, зокрема, до відзиву долучено:

сертифікат від 28.06.2025 року про успішне проходження наставництва "ІНФОРМАЦІЯ_14" за авторською методологією ОСОБА_29;

Reels та публікаціі? Instagram-профілю ІНФОРМАЦІЯ_15, де Відповідач безпосередньо присутня як учасниця наставництва;

спільні фотографіі? та відео Відповідача із ОСОБА_6 ;

відеоматеріали із наставництв та заходів, де Відповідач прямо позначена як учасниця відповідних програм;

знімки екрану із Instagram-профілю ІНФОРМАЦІЯ_16, де Відповідач також бере участь у наставництві;

знімки екрану із прямими текстовими згадками про наставництво та проходження навчання у інших осіб;

знімки екрану з онлаи?н-банкінгу щодо систематичних оплат іншим наставникам та експертам.

Зокрема, до відзиву в якості доказів додаються скріншоти з публікаціи? в соціальних мережах:

публікація від 14.03.2025 року із текстом: "Я продовжую навчання у своі?х наставників...";

публікація від 02.05.2025 року щодо онлаи?н-випускного у іншого експерта;

Reels від 11.03.2025 року, в описі якого Відповідач прямо зазначає: "... Прии?шла я у футболці від ночнушки в будинок Dolce Gabbana до своєі? наставниці, щоб побути в і?і? полі та поспілкуватись...";

сторіс та публікаціі? щодо участі у наставництві ОСОБА_7 із прямими текстами: ІНФОРМАЦІЯ_4 " - Відповідач була 10 місяців на наставництві в ОСОБА_8 ;

Reels та сторіс із ОСОБА_6 , де Відповідач присутня як учасниця наставництва та менторських програм;

відеозаписи із підписами "ІНФОРМАЦІЯ_17" тощо.

Крім того, знімками екрану з онлаи?н-банкінгу підтверджуються систематичні грошові перекази на користь інших експертів та наставників, зокрема: ФОП ОСОБА_30; ФОП ОСОБА_31; ОСОБА_11 ; інших осіб. Так, зокрема, долучені знімки екрану містять перекази: 21.02.2025 року - ФОП ОСОБА_30 - 10 033,02 грн; 17.02.2025 року - ФОП ОСОБА_30 - 9 962,34 грн; 24.03.2025 року - ФОП ОСОБА_31 - 10 395,34 грн; 16.03.2025 року - ФОП ОСОБА_31 - 10 200 грн; 12.03.2025 року - ФОП ОСОБА_31 - 9 962,34 грн. Також доказами підтверджуються регулярні перекази на користь ОСОБА_12 : 22.09.2025 року - 20 100 грн; 14.10.2025 року - 5 600 грн; 17.10.2025 року - 2 000 грн; 21.10.2025 року - 3 000 грн; 25.10.2025 року - 1 000 грн; 28.10.2025 року - 5 007,50 грн; 15.11.2025 року - 1 000 грн; 20.11.2025 року - 4 200 грн; 09.12.2025 року - 2 000 грн; 29.12.2025 року - 8 313 грн; 18.01.2026 року - 2 500 грн.

Сторона Позивача посилається на відео, опубліковане 27.03.2026 року на YouTube- каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», та стверджує, що участь Відповідача у цьому випуску нібито є порушенням п. 4.3 Угоди. Вказані твердження є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Насамперед, сторона Позивача посилається на окремі фрази щодо «купівлі подруг за гроші», «навчання у духовноі? мільи?онерки», «1000 дівчат», «купівлі навчання одна в одноі?» та на підставі цього робить висновок про нібито формування негативного уявлення про бізнес-модель Позивача. Однак зі змісту самого відеоматеріалу вбачається, що наведені репліки озвучує іншии? запрошении? учасник випуску, а не Відповідач. Відповідач не є автором цих висловлювань, не формулює і?х від свого імені та не надає інформацію про такі обставини як власне твердження. Отже, сторона Позивача безпідставно приписує Відповідачу слова іншоі? особи та на ціи? підставі робить хибнии? висновок про порушення Відповідачем умов Угоди.

Також сторона Позивача стверджує, що у відео нібито було «розкрито внутрішню фінансову взаємодію всередині спільноти Позивача». Проте матеріали позову не містять доказів того, що саме Відповідач повідомляла ОСОБА_32 або іншим особам будь-які конфіденціи?ні відомості про Позивача, і?і? курс, учнів, фінансову модель або внутрішні процеси спільноти. Саме по собі існування у відео загальних міркувань про механіки продажів, навчання, наставництва або взаємні покупки учасників не доводить, що така інформація була отримана від Відповідача або що вона стосувалась саме ОСОБА_3 .

Окремо сторона Позивача посилається на те, що у назві відео прізвище « ОСОБА_5 » зазначено першим. Однак назва відео формувалась не Відповідачем, а авторами YouTube-каналу. Сторона Позивача не надала жодного доказу того, що Відповідач визначала назву відео, погоджувала і?і? зміст, брала участь у монтажі, формуванні опису, структури випуску чи переліку осіб у заголовку. Тому сама по собі наявність прізвища « ОСОБА_5 » у назві відео не може бути доказом того, що кожне висловлювання у випуску належить Відповідачу або стосується саме Позивача.

Сторона Позивача також зазначає, що Відповідач нібито неодноразово вживала назви «ІНФОРМАЦІЯ_13», а такі назви є унікальними інтелектуальними напрацюваннями Позивача. Однак навіть у такому випадку саме вживання назв не доводить поширення негативноі? або дискредитуючоі? інформаціі?, не доводить порушення конфіденціи?ності та не доводить підстав для застосування відповідальності за п. 5.1 Угоди. Крім того, сторона Позивача має довести не лише факт згадування певноі? назви, а и? те, що саме Відповідач поширила недостовірну, негативну або конфіденціи?ну інформацію, яка прямо підпадає під зміст конкретного обов`язку за п. 4.3 Угоди.

Посилання сторони Позивача на те, що глядачі нібито «однозначно зрозуміли, про кого и?де мова», також не є належним доказом. Коментарі користувачів соціальних мереж відображають суб`єктивне сприи?няття третіх осіб і самі по собі не підтверджують ані авторство Відповідача щодо конкретних фраз, ані факт передачі Відповідачем конфіденціи?ноі? інформаціі?, ані факт порушення умов Угоди. Висновок про порушення договору не може ґрунтуватися на реакціі? аудиторіі? без належного встановлення змісту, автора, контексту та адресата відповідного висловлювання.

Так само необґрунтованим є твердження сторони Позивача про те, що відсутність прямого згадування прізвища « ОСОБА_13 » у самому тексті інтерв`ю не звільняє Відповідача від відповідальності. Саме сторона Позивача зобов`язана довести, що конкретні висловлювання Відповідача стосувалися саме Позивача, містили негативну або дискредитуючу інформацію, були поширені саме Відповідачем та порушували конкретнии? обов`язок, передбачении? Угодою. Таких доказів матеріали позову не містять.

Сторона Позивача посилається на участь Відповідача у випуску на YouTube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 та стверджує, що така участь нібито є грубим порушенням п. 4.3 Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року. Зокрема, сторона Позивача зазначає, що назва відео містить ім`я та прізвище Позивача - « ОСОБА_14 », а сам випуск нібито присвячении? критиці і?і? особистості, професіи?ноі? діяльності та обговоренню «кримінальних справ». На ціи? підставі Позивач робить висновок, що Відповідач, погодившись на участь у програмі з такою назвою та тематикою, нібито свідомо і цілеспрямовано порушила обов`язок утримуватися від дискредитаціі?, передбачении? п. 4.3 "b" Угоди.

Такі твердження є необґрунтованими, оскільки сам факт участі особи у відеоматеріалі не є доказом погодження нею назви випуску, тематики випуску, редакціи?ноі? подачі, монтажу, опису відео, висловлювань ведучих, висловлювань інших учасників або висновків авторів каналу. Сторона Позивача не надала жодного доказу того, що саме Відповідач визначала назву відео, погоджувала і?і?, брала участь у монтажі, формуванні сценарію, опису, структури випуску або редакціи?них висновків авторів YouTube-каналу.

Окремо сторона Позивача посилається на фрагмент 45:10-45:40, у якому ведучии? озвучує суму 6 000 доларів США, яку «вдалося повернути одніи? з учениць». У таблиці Позивача наведено репліку: «Ну, як мені сказали, то ОСОБА_15 повернула ОСОБА_16 6 000 $». Саме на підставі цієі? репліки Позивач стверджує про нібито «грубе порушення п. 3.1 та 5.1» і розголошення конфіденціи?ноі? суми виплати за Угодою. Проте із самого формулювання, наведеного стороною Позивача, вбачається, що суму озвучує ведучии?, а не Відповідач. Відповідач у цьому фрагменті не називає суму 6 000 доларів США, не цитує Угоду, не розкриває і?і? умови та не повідомляє джерело походження відповідноі? інформаціі?. Більше того, фактичнии? контекст випуску свідчить, що перед озвученням суми ведучии? прямо зазначає: «У ОСОБА_15 дуже балакуча команда. І мені написала і?і? команда, і я знаю від команди ОСОБА_17 , на яких умовах вони розіи?шлися з ОСОБА_18 , і скільки це коштувало ОСОБА_33». Отже, джерелом інформаціі? у самому відео названо не Відповідача, а осіб із команди ОСОБА_3

20.05.2026 року на електронну адресу представника Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_8 - надіи?шла відповідь від ОСОБА_19 , який прямо зазначив, що взаємодія із ОСОБА_4 відбувалася виключно в межах и?ого професіи?ноі? журналістськоі? та блогерськоі? діяльності, а 7 та 8 лютого 2026 року між ним та ОСОБА_4 відбувалося онлаи?н- спілкування з метою запису інтерв`ю для и?ого YouTube-каналу. Надалі, 11.02.2026 року, ОСОБА_4 надіслала и?ому повідомлення у месенджері Telegram, у якому відкликала свою згоду на публікацію вищевказаного інтерв`ю. Після 11.02.2026 року будь-яке особисте чи професіи?не спілкування між ОСОБА_19 та ОСОБА_4 припинилося, жодних документів чи копіи? угод від неі? він не отримував.

Щодо умов Угоди від 10.02.2026 року ОСОБА_19 повідомив, що така інформація була отримана ним зі сторонніх конфіденціи?них джерел. Зокрема, 06.03.2026 року через месенджер Telegram він отримав анонімні повідомлення від особи, яка представилася учасником команди ОСОБА_3 . У цих повідомленнях, за и?ого словами, містилися дані про розмір винагороди адвоката ОСОБА_17. за юридичнии? супровід врегулювання конфлікту, а також фото/ фрагменти тексту и?мовірноі? угоди, зокрема пункти щодо зобов`язань ОСОБА_4 та орієнтовна сума повернутих і?и? коштів. ОСОБА_19 окремо зазначив, що суму винагороди за юридичнии? супровід могла знати лише особа, наближена до ОСОБА_3 або і?і? адвоката.

Окремо ОСОБА_19 категорично спростував припущення про те, що інформація про взаємовідносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також умови Угоди від 10.02.2026 року, які були використані у випусках на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_18» від 27.03.2026 року та 14.04.2026 року, були отримані ним виключно і безпосередньо від ОСОБА_4 . Він прямо зазначив, що після 11.02.2026 року жодних відомостеи? від ОСОБА_4 не отримував.

Також 18.05.2026 року адвокатом Михальчук О.В. було направлено адвокатськии? запит до ОСОБА_20 засобами електронного зв`язку. У запиті ставилися питання щодо точноі? дати отримання ОСОБА_20 або особами, які брали участь у створенні контенту каналу, конкретноі? інформаціі? від ОСОБА_4 , яка була використана при підготовці та записі випуску, а також щодо факту отримання від неі? документів, копіи? угод, скріншотів, листувань або іншоі? інформаціі?, яка могла містити умови Угоди.

22.05.2026 року на адвокатськии? запит надіи?шла відповідь ОСОБА_20 , у якіи? він повідомив, що в процесі підготовки зазначеного випуску особисто и?ому ОСОБА_4 будь-якоі? інформаціі? не передавала, процес комунікаціі? здіи?снювався з редактором програми. Також ОСОБА_20 прямо зазначив, що у процесі комунікаціі? ОСОБА_4 не розголошувала відомостеи? про умови Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року. Додатково він повідомив, що інформація щодо ОСОБА_17 була отримана у результаті власноі? журналістськоі? діяльності, самостіи?ного пошуку, аналізу інформаціі?, редакціи?ноі? та аналітичноі? обробки матеріалів, а зи?омка випуску відбулася 17.03.2026 року.

Отже, відповіді ОСОБА_19 та ОСОБА_20 прямо спростовують доводи Позивача про те, що саме Відповідач розголосила конфіденціи?ну інформацію щодо умов Угоди від 10.02.2026 року, зокрема суму виплати.

Твердження сторони Позивача щодо нібито систематичного порушення Відповідачем умов п. 4.3 Угоди шляхом публікаціі? відеоповідомлень («кружечків») у Telegram-каналі є необґрунтованими, недоведеними та такими, що ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні стороною Позивача змісту відповідних висловлювань.

У позовніи? заяві сторона Позивача стверджує, що Відповідач нібито «у зухваліи? формі» описувала взаємодію з Позивачем, використовувала висловлювання на кшталт «головна інфошахраи?ка краі?ни», а також продовжувала дискредитацію Позивача через власнии? Telegram-канал. Разом із тим, жодного належного та допустимого доказу того, що зазначені висловлювання стосувалися саме ОСОБА_3 , матеріали справи не містять. Зі змісту наданих Позивачем відеофрагментів неможливо ідентифікувати конкретну особу, про яку и?деться. Відповідач у відповідних повідомленнях не називає прізвище, ім`я чи по батькові Позивача, не зазначає і?і? Instagram-аккаунт, не посилається на конкретнии? курс, програму чи продукт Позивача, не вказує період співпраці, не згадує Угоду від 10.02.2026 року та не розголошує і?і? зміст або умови.

Від позивача надійшла відповідь на відзив.

В якій сторона позивача посилається на наступне.

Дана Угода була укладена в електронніи? формі, і кожна зі сторін підписала і?і? за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП/ КЕП). Через об`єктивні технічні причини та особливості програмного забезпечення, сторони наклали своі? електронні підписи на документ окремо одна від одноі?.

Тобто, волевиявлення як Позивача, так і Відповідача було зафіксовано в ідентичних за змістом електронних документах за допомогою КЕП, що повністю відповідає вимогам Закону Украі?ни «Про електронні документи та електроннии? документообіг», статті 207 Цивільного кодексу Украі?ни та пункту 7.1 самоі? Угоди.

На спростування будь-яких процесуальних сумнівів Відповідача, Позивач надає суду електроннии? доказ - протокол підпису, якии? беззаперечно підтверджує факт накладення електронного підпису ОСОБА_3 на текст Угоди.

Беззаперечним є и? те, що сам факт направлення Позивачем грошових коштів на рахунок Відповідача, разом із безакцептним прии?няттям цих коштів останньою, виступає фундаментальним і фінальним підтвердженням реального укладення Угоди та виникнення взаємних прав і обов`язків.

Доводи Відповідача про те, що Позивач нібито не підтвердила належними та допустимими доказами повне виконання своі?х фінансових зобов`язань за Угодою через здіи?снення частини платежу у розмірі 129 000,00 гривень і?і? представником - ФОП ОСОБА_2 , є юридично неспроможними та повністю спростовуються нормами матеріального права Украі?ни і матеріалами справи.

Відповідач намагається штучно звузити зміст правовідносин, стверджуючи, що за відсутності долученого договору доручення чи спеціальноі? довіреності у матеріалах позову такии? платіж не може вважатися виконанням зобов`язання самою ОСОБА_3 . Проте така позиція прямо суперечить засадам цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_4 прии?няла вказані грошові кошти на свіи? поточнии? рахунок, не висловила жодних заперечении? на момент і?х зарахування, не повернула платіж як помилковии? або безпідставно отримании?, а навпаки - беззастережно утримала и?ого, засвідчуючи тим самим факт прии?няття належного виконання договірних зобов`язань саме в межах спірноі? Угоди.

Щодо порушення п. 4.3 угоди на особистіи? сторінці в Instagram та телеграм-каналі.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позову, ОСОБА_4 у своі?х розповідях про «деталі навчання» та «маніпуляціі?» систематично вживала специфічні назви - «ІНФОРМАЦІЯ_19». Долучении? до позовноі? заяви Додаток No 3 (офіціи?ні відомості зі Спеціальноі? інформаціи?ноі? системи УКРНОІВІ) є беззаперечним доказом того, що ці комерціи?ні наи?менування та бренди офіціи?но зареєстровані або подані на реєстрацію як знаки для товарів і послуг саме на ім`я ОСОБА_3 .

Жоден іншии? «наставник», на яких посилається Відповідач у відзиві, не має жодного юридичного чи фактичного відношення до вказаних брендів. Поєднання зневажливоі? термінологіі? («інфошахраи?ка») із прямим описом методики та унікальних продуктів Позивача створює чітку, нерозривну та однозначну асоціацію саме з постаттю ОСОБА_3 .

Крім того, вирішальним фактором безпомилковоі? ідентифікаціі? є те, що Відповідач у своі?х публікаціях та відеоповідомленнях детально описувала саме внутрішні процеси та роботу проєктів ОСОБА_3 «зсередини», позиціонуючи себе як і?і? колишня працівниця (кураторка).

Твердження представника Відповідача про те, що підпункт «b» пункту 4.3 Угоди містить лише «загальнии? обов`язок» і не конкретизує заборонені висловлювання щодо Позивача, є відвертим перекручуванням буквального змісту договору.

Підписанням Угоди від 10.02.2026 року Відповідач добровільно взяла на себе зобов`язання протягом 20 років утримуватися від поширення будь-яких негативних або дискредитуючих матеріалів, оціночних суджень у соціальних мережах та месенджерах.

Вживання слів «нагнула головну інфошахраи?ку краі?ни» у відеоповідомленнях Telegram-каналу Відповідача є очевидним, цинічним та грубим посяганням на честь, гідність і ділову репутацію Позивача, що прямо заборонено умовами Угоди. Обговорення внутрішніх процесів, умов навчання та емоціи?не маркування Позивача як «шахраи?ки» у власних медіа-ресурсах Відповідача повністю доводять факт порушення нею договірноі? дисципліни.

Стосовно участі Відповідача у відеоматеріалі на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_20», твердження Відповідача про те, що і?і? висловлювання мали загальнии? характер і могли стосуватися інших згаданих у заголовку осіб, є відвертим перекручуванням фактів.

Позивач наголошує, що жоден із фігурантів, чиі? прізвища зазначені у назві відео поряд із ОСОБА_13 (зокрема ОСОБА_21 , ОСОБА_22 чи ОСОБА_23 ), не здіи?снює таку специфічну діяльність, не використовує такі унікальні методики та не продає інформаціи?ні продукти під брендами «ІНФОРМАЦІЯ_21», про які ОСОБА_4 детально розповідає у своєму інтерв`ю.

Усі наведені Відповідачем деталі внутрішніх процесів навчання однозначно вказують лише на одного суб`єкта ринку освітніх послуг - Позивача ОСОБА_3 , що підтверджується офіціи?ними відомостями СІС УКРНОІВІ щодо реєстраціі? вказаних торговельних марок саме на ім`я Позивача.

Відтак, попри формальнии? аудіо блурінг (цензурування) імен у самому тексті розмови, Відповідач наповнила інтерв`ю унікальними маркерами діяльності ОСОБА_3 , за якими 100% глядачів у коментарях безпомилково ідентифікували об`єкт критики, що свідчить про наявність у Відповідача прямого умислу на завуальовану, але очевидну дискредитацію Позивача всупереч пп. «b» п. 4.3 Угоди.

Щодо масштабного випуску на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_22» (« ІНФОРМАЦІЯ_23»), то він взагалі присвячении? виключно і цілеспрямовано критиці особистості та професіи?ноі? діяльності Позивача. Відповідач ОСОБА_4 свідомо погодилася на участь у програмі, яка від самого початку мала чітку репутаціи?ну спрямованість проти ОСОБА_3 , і виступила в ніи? ключовим «інформаціи?ним донором».

Заявляючи у відзиві, що конфіденціи?ні умови та точну суму виплати у розмірі 6 000 доларів США озвучив ведучии?, а не вона сама, Відповідач оминає тои? факт, що доступ до змісту Угоди та фінансових параметрів мали виключно дві сторони -

Позивач та Відповідач. Поява цих закритих цифр у публічному просторі через третіх осіб є прямим наслідком передачі конфіденціи?них даних Відповідачем авторам програми, що є грубим порушенням обов`язку щодо дотримання таємниці умов врегулювання (пп. «с» п. 4.3 та п. 6.1 Угоди).

Окремоі? уваги суду заслуговує повна логічна та фактична абсурдність тверджень Відповідача та особи ОСОБА_19 про те, що конфіденціи?ні відомості щодо суми виплати за Угодою (6 000 доларів США) нібито були отримані авторами YouTube-каналів від «команди самоі? ОСОБА_3». Позивач ОСОБА_3 була головною зацікавленою особою у встановленні режиму повноі? таємниці щодо фінансових умов врегулювання первинного спору, оскільки розголошення таких даних несе пряму загрозу для і?і? діловоі? репутаціі? та стабільності підприємницькоі? діяльності. У зв`язку з цим виникає очевидне і риторичне запитання: з якою метою Позивач або і?і? команда добровільно передавали б закриту комерціи?ну інформацію та фінансові параметри Угоди медіи?никам, які цілеспрямовано заи?маються і?і? публічним приниженням, цькуванням та дискредитацією у соціальних мережах?

Якби Позивач сама була джерелом витоку цих конфіденціи?них даних, вона б ні за яких обставин не зверталася до суду із цим позовом та не будувала б свою ключову правову позицію навколо аргументу про порушення Відповідачем режиму конфіденціи?ності. Подібні доводи сторони захисту, що базуються виключно на голослівніи? відповіді зацікавленого блогера на адвокатськии? запит, суперечать елементарніи? логіці цивільного обороту та здоровому глузду, а тому мають бути повністю відхилені судом.

Відносно позиціі? представника: «сам факт участі особи у відеоматеріалі не є доказом погодження нею назви випуску, тематики випуску, редакціи?ноі? подачі, монтажу, опису відео, висловлювань ведучих, висловлювань інших учасників або висновків авторів каналу».

Особливу увагу суд має звернути на те, що Відповідач не надає суду жодних належних та допустимих доказів того, що вона була проти публікування цих матеріалів, заперечувала проти виходу випусків у світ, вимагала від авторів каналів «ІНФОРМАЦІЯ_9» та «ІНФОРМАЦІЯ_22» видалити фрагменти за і?і? участю, приховати і?і? обличчя чи вирізати конфіденціи?ні дані щодо суми виплати.

Навпаки, поведінка ОСОБА_4 у кадрі, і?і? повна лояльність до редакціи?ноі? політики блогерів та і?і? власна подальша активність у Telegram-каналі доводять, що вона повністю схвалювала вихід цього контенту.

Посилання Відповідача на те, що вона 11.02.2026 року нібито відкликала згоду на публікацію інтерв`ю у ОСОБА_24 , є виключно формальним та безуспішним маневром, якии? повністю нівелюється фактом виходу 14.03.2026 року масштабного випуску на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_22» за і?і? безпосередньоі? та активноі? участі.

У вказаному медіаматеріалі, якии? з`явився у публічному просторі вже через місяць після підписання Угоди, ім`я, прізвище та професіи?на діяльність Позивача піддалися відкритіи? нищівніи? критиці та дискредитаціі? без будь-якого блюру чи анонімізаціі?.

Відповідач ОСОБА_4 не надала суду жодного належного доказу того, що вона хоча б спробувала вчинити будь-які діі?, спрямовані на виконання взятих на себе договірних зобов`язань: вона не висувала вимог до авторів каналу щодо заборони виходу випуску в ефір, не вимагала приховати і?і? обличчя чи вирізати фрагменти розмови, де третіми особами за і?і? повноі? мовчазноі? згоди озвучуються конфіденціи?ні параметри Угоди та сума у 6 000 доларів США.

Така абсолютна пасивність, схвалення та лояльність Відповідача під час оприлюднення контенту на аудиторію понад 500 000 глядачів беззаперечно доводять факт свідомого, грубого та умисного порушення нею негативного зобов`язання щодо нерозповсюдження дискредитуючих матеріалів та збереження конфіденціи?ності, що є безапеляціи?ною підставою для застосування штрафних санкціи? за п. 5.1 Угоди.

Заперечення Відповідача про те, що Позивач та і?і? представник нібито самостіи?но знищили режим конфіденціи?ності, провівши 10.02.2026 року спільнии? прямии? ефір у соціальніи? мережі Instagram на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_24, є абсолютно безпідставними, юридично неспроможними та побудованими на очевидному викривленні суті договірних зобов`язань.

Відповідач намагається переконати суд, що сам факт публічноі? згадки про припинення конфлікту нівелює режим охорони інформаціі? з обмеженим доступом та звільняє і?і? від цивільно-правовоі? відповідальності за подальшии? медіи?нии? розбір ситуаціі? третіми особами. Проте така позиція захисту повністю спростовується детальним аналізом змісту самого ефіру та положень Угоди.

По-перше, як вбачається з цитат, які сам Відповідач наводить у тексті відзиву, під час трансляціі? 10.02.2026 року адвокат ОСОБА_2. та Позивач ОСОБА_3 озвучили виключно загальнии?, абстрактнии? факт досягнення компромісу, припинення суперечки та успішного завершення переговорного процесу.

Вказании? ефір мав характер популяризаціі? інституту добровільного врегулювання спорів і медіаціі?. Під час розмови сторони висловлювали виключно емоціи?ну оцінку успішності самого принципу мирного вирішення конфліктів, зазначаючи, що «все можливо улагодити, коли є двоє дорослих людеи?». У межах усього хронометражу прямого ефіру не було озвучено, розкрито чи навіть згадано жодноі? конкретноі? внутрішньоі? умови, суттєвого параметра або фінансового зобов`язання, зафіксованого в Угоді.

По-друге, відповідно до пунктів 5.1, 6.1 та 6.2 Угоди, особливому режиму договірноі? таємниці та нерозголошення підлягала саме деталізована внутрішня інформація, зокрема: точна сума грошових коштів (6 000 доларів США), графік і покроковии? порядок здіи?снення платежів, зміст взаємних претензіи?, внутрішні скрипти роботи, а також умови, за яких настає відповідальність за порушення зобов`язань.

Режим конфіденціи?ності щодо цих суттєвих умов був повністю та бездоганно збережении? з боку Позивача та і?і? представника, які жодним чином не розкрили фінансову сторону питання публічно. Повідомлення про те, що конфлікт урегульовано, не тотожне розголошенню конфіденціи?них фінансових умов и?ого врегулювання.

Відтак, режим конфіденціи?ності щодо внутрішнього змісту та суми Угоди продовжував повноцінно діяти та залишався обов`язковим для Відповідача. Тои? факт, що Позивач відкрито продемонструвала готовність до мирного діалогу, не надавав

Відповідачеві права у подальшому передавати третім особам (авторам YouTube- каналів) закриті цифри, розголошувати конфіденціи?ні параметри виплат та використовувати унікальні комерціи?ні бренди Позивача для і?і? дискредитаціі?.

Намагання Відповідача виправдати власні грубі та умисні порушення Угоди посиланням на абстрактнии? прямии? ефір є грубою маніпуляцією, спрямованою на введення суду в оману. Режим конфіденціи?ності суми та змісту Угоди не був втрачении? з вини Позивача, а був цілеспрямовано та цинічно зруи?новании? Відповідачем, що тягне за собою обов`язок сплати штрафу, передбаченого пунктом 5.1 Угоди.

Заперечення Відповідача щодо нікчемності положень підпункту «b» пункту 4.3 Угоди через нібито неправомірне обмеження і?і? конституціи?ного права на свободу слова, а також твердження про явну неспівмірність та каральнии? характер заявленого до стягнення штрафу, є юридично неспроможними, помилковими та такими, що повністю суперечать фундаментальним засадам цивільного законодавства Украі?ни. Відповідач намагається безпідставно ототожнити публічно-правові гарантіі? свободи вираження поглядів із добровільно взятими на себе зобов`язаннями в межах приватного права, що є грубою правовою помилкою.

По-перше, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу Украі?ни, сторони є абсолютно вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, звичаі?в ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип свободи договору передбачає, що фізична або юридична особа має повне право на власнии? розсуд брати на себе додаткові обов`язки або обмежувати себе у вчиненні певних діи? (негативне зобов`язання у розумінні частини першоі? статті 509 ЦК Украі?ни) в обмін на отримання матеріальних чи інших благ.

Підписанням Угоди від 10.02.2026 року ОСОБА_4 добровільно, свідомо та на власнии? розсуд погодилася утримуватися від публічноі? критичноі? оцінки Позивача, і?і? курсів та особистості в обмін на отримання значноі? грошовоі? суми у розмірі 6 000 доларів США, яка и? була і?и? у повному обсязі виплачена. Інститут угод про нерозголошення (NDA) та застережень про взаємну недискредитацію є законним та загальновизнаним інструментом цивільного права, якии? не порушує публічнии? порядок, оскільки не обмежує право особи на свободу слова взагалі, а лише встановлює добровільну цивільно-правову відповідальність за невиконання конкретного комерціи?ного зобов`язання. Відтак, посилання Відповідача на статтю 34 Конституціі? Украі?ни, статтю 10 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ у даному спорі є абсолютно безпідставними та нерелевантними.

По-друге, доводи представника Відповідача про те, що сума штрафу є каральною та неспівмірною через відсутність доведених збитків, повністю нівелюються правовою природою неустои?ки. Відповідно до статеи? 549, 610 та 611 ЦК Украі?ни, штраф є самостіи?ним правовим наслідком порушення зобов`язання і стягується за сам факт неналежного виконання договору. Позивач у межах даноі? справи не зобов`язании? доводити точнии? розмір завданих збитків чи погіршення фінансового становища, оскільки стягується саме погоджении? сторонами договірнии? штраф, а не збитки чи моральна шкода.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач вважає, що позиція сторони позивача, викладена у відповіді на відзив є необґрунтованою з наступних підстав.

Позивачем не надано сам фаи?л ASiC-E, зазначении? у протоколі, а також не надано електроннии? документ, щодо якого здіи?снювалася перевірка, суд позбавлении? можливості перевірити достовірність наведених у протоколі відомостеи?, встановити зміст документа, на якии? накладено підпис, перевірити цілісність електронних даних, наявність усіх підписів на одному електронному документі, послідовність і?х накладення та факт підписання сторонами одного и? того самого примірника Угоди.

Більше того, із самого протоколу вбачається, що перевірка здіи?снювалася щодо фаи?лу з назвою «Validation_Report», тобто фаи?лу, якии? за своєю назвою ідентифікується як звіт про перевірку. За відсутності самого електронного фаи?лу неможливо встановити, чи є такии? фаи?л текстом Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року, чи іншим електронним документом.

За таких обставин подании? Позивачем протокол не є належним та достатнім доказом того, що ОСОБА_3 наклала електроннии? підпис саме на текст Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року, а також не підтверджує факт підписання обома сторонами одного и? того самого електронного примірника Угоди у порядку, визначеному пунктами 7.1, 7.3 та 8.3 Угоди.

На 9 сторінці відповіді на відзив сторона Позивача вказує: "Окремоі? уваги суду заслуговує повна логічна та фактична абсурдність тверджень Відповідача та особи ОСОБА_19 про те, що конфіденціи?ні відомості щодо суми виплати за Угодою (6 000 доларів США) нібито були отримані авторами YouTube-каналів від «команди самоі? ОСОБА_3»."

Проте це твердження повністю нівелюється фактичним змістом самого відеоматеріалу. Із формулювання, вбачається, що суму озвучує ведучии?, а не Відповідач. Більше того, фактичнии? контекст випуску свідчить, що перед озвученням суми ведучии? прямо зазначає: «У ОСОБА_3 дуже балакуча команда. І мені написала і?і? команда, і я знаю від команди ОСОБА_17 , на яких умовах вони розіи?шлися з ОСОБА_18 , і скільки це коштувало ОСОБА_33». Отже, джерелом інформаціі? у самому відео названо не Відповідача, а осіб із команди ОСОБА_3 .

Таким чином, твердження Позивача про те, що саме Відповідач розголосила суму виплати, прямо не підтверджується ані змістом відеоматеріалу, ані таблицею, долученою самим Позивачем.

Твердження сторони Позивача до «логічноі? та фактичноі? абсурдності» є виключно емоціи?ною оцінкою, яка не може бути доказом у суді. Натомість слова ведучого у самому випуску є зафіксованим фактом, де він чітко називає джерелом інформаціі? команду самого Позивача. Витік даних міг відбутися через недбалість, внутрішніи? конфлікт або людськии? фактор або будь-які інші діі? третіх осіб, за що Відповідач не може нести відповідальності.

Також, відповідач вважає, що інші доводи викладені у відповіді на відзив є неспроможними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на вищевказані факти та докази.

Представник відповідача позов не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищевказане сторона відповідача вважає, що задоволення позовних вимог, ґрунтуючись на доказах, доданих позивачем до позовної заяви, неможливе, та стане причиною винесення незаконного та необгрунтованого рішення, а тому просять відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і прийшов до наступних висновків.

10 лютого 2026 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) та ОСОБА_4 (Замовник) було укладено Угоду про мирне врегулювання спору (надалі-Угода), відносно спору, що виник у зв`язку з наданням інформаціи?нии? послуг Замовником Виконавцю.

Відповідно до п.2.1 за Угодою Виконавець зобов`язувався здіи?снити повернення грошових коштів Замовнику у розмірі, визначеному в п. 3.1 Угоди, а Замовник, у свою чергу, зобов`язується повністю та остаточно відмовитися від будь- яких претензіи? і вимог до Виконавця, пов`язаних з правовідносинами, що виникли між ними та вчинити діі?, визначені п. 4.3 Угоди.

Згідно з п. 4.3. Замовник зобов`язався:

a) видалити всі негативні публікаціі?/коментарі/дописи/листування: в тому числі, але не виключно дописи на особистіи? сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 телеграм канал за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та всі інші, що стосуються Виконавця або курсу, и?ого послуг, особистості, протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання частини коштів, визначеноі? в п. 3.4. Угоди;

b) протягом 20 (двадцяти) років утримуватися від поширення будь-яких негативних або дискредитуючих матеріалів, оціночних суджень, у тому числі у соціальних мережах, месенджерах, ЗМІ тощо;

c) зберігати конфіденціи?ність щодо факту спору, ведення переговорів, претензіі?, листувань, умов цієі? Угоди, суми та строків виплати.

У відповідності до п.3.1. Угоди, була визначена сума повернення: Виконавець здіи?снює повернення грошових коштів у розмірі 6000 доларів США, яка сплачується частинами, у порядку та за умовами, визначеними цією Угодою.

Відповідно до п.3.4. Угоди, перерахування частини коштів, які підлягають поверненню, а саме 3000 доларів США, сторони угоди визначають, лише після видалення відповідачем всього контенту, розміщеногонею раніше, що стосується позивача, його діяльності продуктів або послуг, у тому числі, не виключно, в соціальних мережах, месенджерах та інших онлайн платформах, вчинити інші дії, визначені в п.4.3. Угоди. Видалення контенту є істотною умовою угоди.

На думку суд, першочерговою обставиною, яка має бути встановлена судом, зважаючи на позицію сторін, є встановлення факту укладання вказаної Угоди та дотримання її виконання сторонами.

Щодо укладання угоди між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає дану обставину встановленою, адже вказана угода підписана, як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3 .

Наявнии? у матеріалах протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису підтверджує накладення підпису ОСОБА_4 .

Крім того, стороною позивача суду було надано протокол кваліфікованого електронного підпису, якии? підтверджує факт накладення електронного підпису ОСОБА_3 на текст Угоди.

За вказаних обставин, позиція відповідача, щодо не підписання угоди ОСОБА_3 не знайшла свого підтвердження.

Наступною обставиною, яка підлягає встановленню судом, це дотримання сторонами умов вказаної Угоди від 10.02.2026 року.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 , що долучена до матеріалів справи, позивач перерахувала на картковий рахунок відповідача ОСОБА_4 НОМЕР_1 (який був заначений в угоді) 214547 грн., що по курсу НБУ станом на 10.02.2026 року (дата укладання Угоди) становить 4986 доларів США.

Вказана сума перевищує, визначені в угоді, 3000 доларів США, виплата яких є наслідком виконання п.3.4. Угоди.

Тобто, суд вважає встановленим, те, що позивач ОСОБА_3 перерахувавши ОСОБА_4 вище вказані кошти, підтверджує виконання останньою станом на 10.02.2026 року виконання п. 3.4. Угоди та вчинення інших дій визначених в п. 4.3. Угоди, а самк в п.п. (а).

Вказане свідчить, що виконання п.п. (а) п.4.3. Угоди Відповідачем, Позивач станом на 10.02.2026 року вважає подією, яка відбулася і наслідком має бути повернення всієї суми грошових коштів 6000 доларів США, відповідно до п.3.1 та п.3.4. Угоди.

Разом з тим, як вже встановлено судом вище, фактично ОСОБА_3 було перераховано ОСОБА_25 4986 доларів США.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (частинапершастатті538 ЦК України).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 ЦК України).

На думку суду, виконання ОСОБА_4 вказаних умов угоди, має передувати виконання Угоди в першу чергу ОСОБА_3 в частині повернення всієї суми коштів визначених умовами Угоди від 10.02.2026 року, тобто мають регламентуватися відповідно до ст.. 538 ЦК України, щодо зустрічного виконання зобов`язання.

Як слідує з позовної заяви, позивач фактично зазначає на порушення п.п.b, с п. 4.3. вказаної Угоди та вимагає застосувати наслідки невиконання відповідачем зобов?язань, які визначені в п.5.1. та полягають у стягненні виплачених коштів в подвійній сумі, при. Цьому визначальною позицією позивача є те, що на її думку вона виконала умови угоди в повному обсязі, а відповідач не дотрималася визначених сторонами в Угоді домовленостей.

Відповідно до п. 3.1. Угоди, загальна сума, яка підлягає поверненню позивачем відповідачу, визначена сторонами в розмірі 6000 доларів США.

На думку суду, право позивача вимагати від відповідача виконання всіх умов Угоди, передбачає попереднє виконання самим позивачем обов?язку по поверненню відповідачу грошових коштів в загальній сумі 6000 доларів США.

Проте доказів, повного виконання зобов`язання, щодо повернення вказаних коштів в повному обсязі, позивач суду не надав.

Відповідно до платіжноі? інструкціі? No 8 від 11.02.2026 року, грошовии? переказ на суму 129 000,00 грн на користь ФОП ОСОБА_4 був здіи?снении? ФОП ОСОБА_2 із призначенням платежу: «Оплата по мировіи? угоді від 10.02.2026 року».

Суд зауважує, що в угоді чітко визначено, що сторонами Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Разом з тим, ФОП ОСОБА_2 перерахував кошти на ОСОБА_4 , а ФОП ОСОБА_25 , крім того, в п.3.5. Угоди, чітко визначено, що повернення здійснюється на банківський рахунок відповідача ОСОБА_4 НОМЕР_2 або НОМЕР_1 , проте кошти були перераховані на рахунок НОМЕР_3 , який не зазначений в угоді.

Також суд звертає увагу, що ціна угоди становить 6000 доларів США, як встановлено судом ОСОБА_3 перерахувала на картковий рахунок відповідача ОСОБА_25 НОМЕР_1 (який був заначений в угоді) 214547 грн., що по курсу НБУ станом на 10.02.2026 року (дата укладання Угоди) становить 4986 доларів США.

ФОП ОСОБА_2 перерахував ФОП ОСОБА_4 129000 грн., що по курсу НБУ станом на 11.02.2026 року (дата перерахування коштів) становить 2998 доларів США.

Якщо погодитися з позицією позивача, що вказані кошти є частиною сплати відповідно до умов Угоди від 10.02.2026 року, то загальна сума коштів перерахованих ОСОБА_25 становить 7984 долари США, що також не відповідає умовам Угоди.

За таких обставин, враховуючи також і позицію відповідача, суд вважає, що перераховані ФОП ОСОБА_4 від ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 129000 грн. не можна вважати, поверненням ФОП ОСОБА_26 коштів ОСОБА_4 коштів відповідно до умов .угоди від 10.02.2026 року, оскільки отримувач коштів є фізична особа підприємець, а не громадянка ОСОБА_4 , як зазначено в угоді, рахунок, на який сплачені кошти не відповідає тим рахункам, які чітко визначені в Угоді, сума сплачених коштів не відповідає тій сумі, яка мала бути виплачена за умовами Угоди.

Сам по собі факт зазначення у призначенні платежу фрази «Оплата по мировіи? угоді від 10.02.2026 року» не є належним доказом виконання саме позивачем своі?х зобов`язань за Угодою.

Таким чином, твердження представника позивача про нібито повне виконання умов Угоди не підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК Украі?ни та ґрунтується виключно на припущеннях. Відповідно, посилання представника позивача на нібито належне та повне виконання умов Угоди є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Все вище викладене, дає суду змогу зробити висновок, що позовні вимоги ОСОБА_3 , щодо порушення умов Угоди від 10.02.2026 року ОСОБА_4 , є передчасними, адже дотримання останньою положень .п.b, с п. 4.3. вказаної Угоди, має передувати повне виконання угоди в частині повернення коштів визначеною умовами угоди, самою ОСОБА_3 , в сумі та спосіб визначений умовами угоди від 10.02.2026 року.

За таких обставин, суд вважає, що у позивача не може вимагати від Відповідача виконання умов Угоди в повному обсязі, адже частина третя статті538 ЦК України, передбачає, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

На думку суду, оцінка дій ОСОБА_4 , щодо дотримання нею вимог п.b, с п. 4.3. вказаної Угоди, не є визначальним для даної справи, враховуючи встановлені судом обставини та відповідні правовідносини, адже відповідно до положень ч.3 ст. 538 ЦК України у останньої наявне право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі до повно виконання свого обов`язку визначеного умовами угоди ОСОБА_3 .

Крім того, в судовому засіданні були досліджені: відео, опубліковане 27.03.2026 року на YouTube- каналі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11»; Додаток №4 до позовної заяви, який містить окремі знімки екрану із соціальної мережі Instagram; відео яке міститься на YouTube-каналі « ОСОБА_27 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_25» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; відеоповідомлення («кружечки») у Telegram-каналі.

Дослідивши вказані докази, суд вважає, що вони за своїм змістом не доводять порушення ОСОБА_4 умов годи від 10.02.2026 року. На думку суду, твердження, що дані докази свідчать про протилежне, є суб`єктивною оцінкою сторони позивача та не підтверджує факту передачі відповідачем конфіденційної інформації, документів, скріншотів, тексту Угоди або будь-яких матеріалів авторам випуску.

Так, з з дослідженої в судовому засіданні відповіді ОСОБА_28 на адвокатський запит, пояснив, що взаємодія із ОСОБА_4 відбувалася виключно в межах його професійної журналістської та блогерської діяльності, а 7 та 8 лютого 2026 року між ним та ОСОБА_4 відбувалося онлайн спілкування з метою запису інтерв`ю для його YouTube-каналу.

Надалі, 11.02.2026 року, ОСОБА_4 надіслала йому повідомлення у месенджері Telegram, у якому відкликала свою згоду на публікацію вищевказаного інтерв`ю. Після 11.02.2026 року будь-яке особисте чи професійне спілкування між ОСОБА_19 та ОСОБА_4 припинилося, жодних документів чи копій угод від неї він не отримував.

Щодо умов Угоди від 10.02.2026 року ОСОБА_19 повідомив, що така інформація була отримана ним зі сторонніх конфіденційних джерел. Зокрема, 06.03.2026 року через месенджер Telegram він отримав анонімні повідомлення від особи, яка представилася учасником команди ОСОБА_3 .

У цих повідомленнях, за його словами, містилися дані про розмір винагороди адвоката ОСОБА_17. за юридичний супровід врегулювання конфлікту, а також фото/ фрагменти тексту ймовірної угоди, зокрема пункти щодо зобов`язань ОСОБА_4 та орієнтовна сума повернутих їй коштів. ОСОБА_19 окремо зазначив, що суму винагороди за юридичний супровід могла знати лише особа, наближена до ОСОБА_3 або її адвоката.

ОСОБА_19 заперечив, що інформація про взаємовідносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також умови Угоди від 10.02.2026 року, які були використані у випусках на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_18» від 27.03.2026 року та 14.04.2026 року, були отримані ним виключно і безпосередньо від ОСОБА_4 . Пояснив, що після 11.02.2026 року жодних відомостей від ОСОБА_4 не отримував.

Також судом досліджена відповідь ОСОБА_20 на адвокатський запит, у якій він повідомив, що в процесі підготовки зазначеного випуску особисто йому ОСОБА_4 будь-якої інформації не передавала, процес комунікації здійснювався з редактором програми. Також ОСОБА_20 прямо зазначив, що у процесі комунікації ОСОБА_4 не розголошувала відомостей про умови Угоди про мирне врегулювання спору від 10.02.2026 року. Додатково він повідомив, що інформація щодо ОСОБА_17 була отримана у результаті власної журналістської діяльності, самостійного пошуку, аналізу інформації, редакційної та аналітичної обробки матеріалів, а зйомка випуску відбулася 17.03.2026 року.

Щодо досліджених в судовому засіданні висловлювань ОСОБА_4 в відеозаписах «кружечків», на думку суду, з них неможливо ідентифікувати конкретну особу, про яку йдеться. ОСОБА_4 не повідомляє про угоду від 10.02.2026 року та не розголошує її зміст або умови.

Також, суд не приймає в якості доказів порушення умов Угоди, посилання позивача на коментарів під відео, суд вважає, що дані коментарі є субєктивною думкою невстановленого кола осіб, і що підставою написання вказних коментарі та заначення в них прізвища позивача, було порушення умов Угоди ОСОБА_4 , є припущення позивача.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

При цьому, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням наведеного суд констатує, що стороною позивача в судовому засіданні не доведено право вимагати стягнення з Відповідача штрафних санкцій за невиконання умов Угоди, оскільки доказів виконання умови Угоди в повному обсязі зі свого боку та порушення відповідачем умов Угоди, позивач суду не надав.

Тому, за наведених вище підстав суд дійшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати понесені позивачем суд залишає за ним.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 76, 77-80, 81, 89, 100, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Є. П. Тептюк