Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №711/4609/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №711/4609/26

Суддя: Борєйко О. М.

711/4609/26

2/712/4540/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 23 березня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем був укладений договір №2182337 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» в формі електронного документа, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «Н345», згідно умов якого позивач зобов`язується надати відповідачу кредит в сумі 10 000 гривень, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язку, передбачені цим договором.

Умови договору №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року виконані ТОВ «Селфі Кредит» належним чином і в повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 30 вересня 2025 року за вих. № 20250930-8696, про успішне перерахування 23 березня 2025 року грошових коштів в сумі 10 000 гривень на картковий рахунок НОМЕР_1 ; номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 4435с745-ff5d-4dab-9dee-33606a4f8742.

30 вересня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладений договір факторингу №01.02-39/25, згідно умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступає ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і право грошової вимоги до відповідача за договором №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №01.02-39/25 від 30 вересня 2025 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги з відповідача – ОСОБА_1 за договором №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , в сумі 34 100 гривень, в тому числі 10 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 19 100 гривень – заборгованість за процентами; 5 000 гривень – пеня.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2026 року цивільну справу № 711/4609/26 передано до Соснівського районного суду м. Черкаси за підсудністю.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду цивільної справи, в судове засідання повторно не з`явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву суду не надала.

Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

23 березня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем був укладений договір №2182337 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» в формі електронного документа, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «Н345», згідно умов якого позивач зобов`язується надати відповідачу кредит в сумі 10 000 гривень, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язку, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.2,1.3 договору №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року, сума кредиту становить 10 000 гривень; строк кредитування – 360 днів.

Відповідно до п.1.5, 1.7 договору №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року, за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 1% в день, яка застосовується протягом строку користування кредитом; тип процентної ставки – фіксована.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 02 жовтня 2025 року №10195, ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ТОВ «Селфі Кредит» здійснено оплату фінансування в сумі 5 079 988 гривень 47 копійок згідно договору факторингу №01.02-39/25 від 30 вересня 2025 року, без ПДВ.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 34 100 гривень, в тому числі 10 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 19 100 гривень – заборгованість за процентами; 5 000 гривень – пеня, яку відповідачем до цього часу не погашено.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, у частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів та укладення і підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора договору №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року підтверджений позивачем належними доказами і відповідачем не спростований.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем за договором 2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року матеріали справи не містять і позивачем суду не надано.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів в розмірі 19 100 гривень за договором №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов договору №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року, сума кредиту становить 10 000 гривень (п.1.2), строк кредитування 360 днів (п.1.3), стандартна процентна ставка становить 1,0% в день і застосовується протягом строку кредитування (п.1.5.1), тип процентної ставки – фіксована (п.1.5).

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем зобов`язання за договором 2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року до цього договору не виконані.

Згідно розрахунку позивача відповідачу нараховано проценти в межах строку кредитування в розмірі 19 100 гривень за стандартною процентною ставкою 1,0 % в день від суми кредиту - 10 000 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача.

Вказаний розрахунок позивача відповідачем не спростований.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів а користування кредитом в сум 19 100 гривень, підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5 000 гривень за договором №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

У п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 зроблено правовий висновок, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а не п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, умовами договору №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року сплата пені взагалі не передбачена. Умовами договору №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року передбачено сплату штрафу у випадку невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу позивачем не заявлено.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5 000 гривень, нарахованої за договором №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року, задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 29 100 гривень, у тому числі: 10 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 19 100 гривень - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №857 від 30 квітня 2026 року, позивачем при зверненні суду з вказаною позовною заявою сплачений судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою, в сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Так, 29 100 гривень (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідають 85,34% від заявленої ціни позову - 34 100 гривень, отже, саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 2 272 гривень 09 копійок (85,34% від суми 2 662 гривні 40 копійок).

Згідно ч. 1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 141, 263, 280, 281, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616221, заборгованість за договором №2182337 про надання споживчого кредиту від 23 березня 2025 року в сумі 29 100 (двадцять дев`ять тисяч сто) гривень, у тому числі 10 000 (десять тисяч) гривень – заборгованість за тілом кредиту, 19 100 (дев`ятнадцять тисяч сто) гривень - заборгованість за процентами та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 09 (дев`ять) копійок, а всього – 31 372 (тридцять одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 09 (дев`ять) копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616221;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Борєйко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua