Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №175/6794/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Провадження № 2/712/5406/26

Справа № 175/6794/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ШЕВЧЕНКО О.П.

з участю адвокатів – ГАМОВА В.В., ЛІННІК М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 , 22.09.2025 року о 18 год. 10 хв. в м. Черкаси, на перехресті вул.Сумгаїтська просп. Перемоги, керуючи автомобілем Mitsubishi Grandis, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Сумгаїтська перед перехрестям з рухом по колу з проспектом Перемоги, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який зупинився попереду для надання переваги в русі автомобілям, які рухались по головній дорозі, чим порушив п. 13.1, 2.36 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком шість місяців. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09.01.2026 постанову Соснівського районного суду м.Черкаси було змінено та пом`якшено ОСОБА_3 стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців на штраф в розмірі 850 гривень.

У судовому засіданні Відповідач свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнав повністю, підтвердила обставини вчинення адміністративного правопорушення, викладені у протоколі. Також в ході судових засідань по справі було достеменно встановлено та ніким не оспорювався той факт, що Позивачеві внаслідок ДТП були нанесені тілесні ушкодження та встановлений діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку.

Матеріальну шкоду, завдану ДТП було відшкодовано страховою компанією, окрім суми франшизи.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

В ході ДТП позивач отримав тілесні ушкодження та вимушений був звернутися до медичного закладу за медичною допомогою, що призвело до психологічних страждань, душевних переживань, виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав приймати заспокійливі препарати, втратив на певний час зв`язки з оточуючими, постійно знаходився у пригніченому стані. Зазначає, що він є учасником бойових дій та інвалідом війни III групи. Переміщається з великими труднощами або за допомогою візка, або за допомогою сторонніх осіб та милиць. У зв`язку із чим додаткові травми голови призвели до неабияких труднощів у пересуванні та фізичних та моральних страждань.

Моральна шкода полягає також в тривалому лікуванні та нездатності повноцінно продовжувати свою життєву діяльність, порушенні звичайних життєвих зв`язків та життєвого строю, необхідності відновлення психологічного стану.

Розмір заподіяної моральної шкоди оцінює в 20 000 грн., які просить стягнути з відповідача на його користь.

05 серпня 2026 року ухвалою суду справу прийнято до провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача адвокат Гамов В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач та його адвокат Ліннік М.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача, думку адвокатів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , 22.09.2025 року о 18 год. 10 хв. в м. Черкаси, на перехресті вул.Сумгаїтська просп. Перемоги, керуючи автомобілем Mitsubishi Grandis, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Сумгаїтська перед перехрестям з рухом по колу з проспектом Перемоги, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Zoe, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який зупинився попереду для надання переваги в русі автомобілям, які рухались по головній дорозі, чим порушив п. 13.1, 2.36 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком шість місяців. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09.01.2026 постанову Соснівського районного суду м.Черкаси було змінено та пом`якшено ОСОБА_3 стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців на штраф в розмірі 850 гривень.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що матеріальну шкоду, завдану позивачу ДТП було відшкодовано страховою компанією в повному обсязі, окрім суми франшизи.

Також позивачу внаслідок ДТП були нанесені тілесні ушкодження та встановлений діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, що підтверджується копією результатів медичного обстеження в КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 22.09.2025 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав, що в ході ДТП він отримав тілесні ушкодження та вимушений був звернутися до медичного закладу за медичною допомогою, що призвело до психологічних страждань, душевних переживань, виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав приймати заспокійливі препарати, втратив на певний час зв`язки з оточуючими, постійно знаходився у пригніченому стані. Позивач зазначив, що він є учасником бойових дій та інвалідом війни III групи. Переміщається з великими труднощами або за допомогою візка, або за допомогою сторонніх осіб та милиць. У зв`язку із чим додаткові травми голови призвели до неабияких труднощів у пересуванні та фізичних та моральних страждань.

Моральна шкода полягає також в тривалому лікуванні та нездатності повноцінно продовжувати свою життєву діяльність, порушенні звичайних життєвих зв`язків та життєвого строю, необхідності відновлення психологічного стану. Розмір заподіяної моральної шкоди позивачем оцінено в 20 000 грн.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні відповідач вказав, що він дійсно визнає свою вину у вчиненні ДТП і після відшкодування всіх спричинених матеріальних збитків страховою компанією намагався відшкодувати позивачу франшизу в розмірі 2 000 грн., давав останньому грошові кошти, але ОСОБА_4 від написання розписки щодо їх отримання відмовився, як і відмовився взагалі від їх отримання. В даний час Позивач не заявляє претензій стосовно даних грошових коштів, але відповідач може їх надати в любий час при бажанні позивача. Стосовно відшкодування моральної шкоди, то Позивач стосовно наявності моральної шкоди не заявляв ніяких претензій та вимог ні в судах, ні в страховій компанії, де застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача. Відповідач вказав, що відразу ж після ДТП ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля і в послідуючому відповідач бачив його за кермом даного автомобіля, а якщо і знаходився на лікуванні, то це було амбулаторно, без будь-якої втрати соціальних зв`язків. А труднощі з пересуванням у позивача є із-за того, що він є інвалідом війни 3-ї групи, пересувається на візку, можливо при допомозі сторонніх осіб. Але це не пов`язано з ДТП і не може розцінюватися як моральна шкода, що потребує відшкодування. Тому в частині відшкодування моральної шкоди відповідач позовні вимоги не визнає і просить суд в їх задоволенні відмовити. Також відповідач ОСОБА_3 вказав, що він сам є внутрішньо переміщеною особою, має двох неповнолітніх дітей, матеріально малозабезпечений, із-за цього звернувся до центру Безоплатної вторинної правничої допомоги за правовою допомогою.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Згідно ч.ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відшкодування моральної шкоди передбачене статтею 23 Цивільного кодексу України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При ньому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд погоджується з доводами позивача, що у будь-якому разі, внаслідок ДТП, діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачу, зокрема, було завдано шкоду його здоров`ю, що в свою чергу призвело до порушення звичайного способу життя, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя. Поряд з цим, суд також враховує, що згідно наявних матеріалів справи завдані транспортному засобу механічні пошкодження не були значними, не перешкоджали можливості користуватись транспортним засобом та завдані матеріальні збитки в повному обсязі було відшкодовано позивачу страховою компанією.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 грн.

Також суд відповідно до положень ст. 141 ЦПК України вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь держави 1 331 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , грошові кошти в розмірі 2 500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.