Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №569/12528/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12528/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Михалюка Е.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління служби безпеки України в Рівненській області про зняття арешту із майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління служби безпеки України в Рівненській області, третя особа: ОСОБА_2 про зняття арешту із нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Рівненського міського суду від 15 травня 2008 року у справі № 2-4474/08, йому належить на праві особистої власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаної квартири є його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На даний час позивач проживає у вказаній квартирі, однак зареєстрований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Глинськ. З метою реєстрації місця свого проживання у належній йому на праві власності частині квартири АДРЕСА_1 позивач звернувся до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради. Однак йому було відмовлено у реєстрації місця проживання за вказаною адресою у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді арешту квартири. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження за реєстраційним номером №3503056. Підставою для реєстрації обтяження є постанова б/н від 18 липня 2006 року старшого слідчого Служби безпеки України в Рівненській області, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача. На той час старшим слідчим Служби безпеки України в Рівненській області проводилося досудове розслідування у кримінальній справі щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим було винесено постанову про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Вироком від 06 грудня 2007 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення та відповідно до ст.75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням. Вказаним вироком також було задоволено цивільний позов ДП «Районне заготівельно-виробниче об`єднання Рівненської райспоживспілки» до ОСОБА_2 та стягнуто з неї на користь відповідного підприємства 39 045 грн 75 коп. завданих збитків, а також судовий збір у дохід держави. 29 січня 2008 року Рівненським районним судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «Районне заготівельно-виробниче об`єднання Рівненської райспоживспілки» суми завданих збитків. Постановою відділу державної виконавчої служби від 21 листопада 2023 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «Районне заготівельно-виробниче об`єднання Рівненської райспоживспілки» завданих збитків закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Разом з тим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститися запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження № 3503056. Позивач зазначає, що збитки, завдані кримінальним правопорушенням, відшкодовані у повному обсязі, заборгованість ОСОБА_2 відсутня, а сама ОСОБА_2 не є власником квартири. Таким чином, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження щодо квартири, співвласником якої є позивач, є безпідставною та порушує його право власності, оскільки перешкоджає йому вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, а також перешкоджає реєстрації місця проживання.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року замінено первісного відповідача Управління служби безпеки України в Рівненській області, на належного ОСОБА_2 , залучено до участі у справі Управління служби безпеки України в Рівненській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Представник третьої особи Управління Служби безпеки України в Рівненській області Михалюк Е.І. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження. За результатами розгляду заяви про визнання позову суд ухвалює рішення у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки відповідач визнала, пред`явлений до неї позов, таке визнання, не суперечить закону, не порушує права інших осіб, тому суд враховуючи положення ст. 206 у відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Рівненського міського суду від 15 травня 2008 року у справі № 2-4474/08, визначено частки у квартирі АДРЕСА_1 наступним чином: за ОСОБА_1 визнається право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_4 визнається право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_3 визнається право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Право приватної власності ОСОБА_2 на частку у спільній сумісній власності вказаної квартири АДРЕСА_1 припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження № 3503056. Підставою для реєстрації обтяження зазначено постанову б/н від 18 липня 2006 року старшого слідчого Служби безпеки України в Рівненській області Кот О.Д.

Згідно постанови про накладення арешту на майно від 18.07.2006 року старшим слідчим з ОВС слідчого відділу УСБУ в Рівненській області Кот О.Д. накладено арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б воно не знаходилось та в чому б не виявлялось.

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2007 року у справі №1-41/07 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 366 та ч.2 ст. 364 КК України. На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо вона протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Вказаним вироком також було задоволено цивільний позов ДП «Районне заготівельно-виробниче об`єднання Рівненської райспоживспілки» до ОСОБА_2 та стягнуто з неї на користь підприємства 39 045 грн 75 коп. завданих збитків, а також судовий збір у дохід держави.

29 січня 2008 року Рівненським районним судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «Районне заготівельно-виробниче об`єднання Рівненської райспоживспілки» суми завданих збитків у розмірі 39045,75 грн.

Постановою відділу державної виконавчої служби від 21 листопада 2023 року виконавче провадження №6330589 з примусового виконання виконавчого листа №1-41 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «Районне заготівельно-виробниче об`єднання Рівненської райспоживспілки» завданих збитків закінчено (фактичне виконання рішення у повному обсязі), припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

ОСОБА_2 зверталася 20.12.2024 року до Управління Служби безпеки України в Рівненській області із заявою про зняття арешту з квартири.

У відповідь Управління Служби безпеки України в Рівненській області листом №6/п-19/12 від 03.01.2025 року їй повідомлено, що справи з матеріалами обліку речових доказів, арештованого та іншого вилученого майна за 2008-2013 роки знищено 24 лютого 2022 року у зв`язку із закінченням строків зберігання, у зв`язку з чим копії документів, що стосуються арештованого майна за вказаний період, відсутні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно п. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до обтяжень віднесені: заборона відчуження, арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а також інші обтяження.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

У даному випадку арешт квартири було накладено щодо майна ОСОБА_2 , однак матеріалами справи встановлено, що вона не є власником квартири, 1/3 частина квартири належить на праві особистої власності ОСОБА_1 , 1/3 ОСОБА_3 та 1/3 ОСОБА_4 .

Крім того, встановлено, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 завданих збитків завершено, заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачені в повному обсязі, а постановою державного виконавця від 21 листопада 2023 року припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Водночас запис про обтяження, внесений на підставі постанови старшого слідчого Служби безпеки України в Рівненській області від 18 липня 2006 року, продовжує існувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на те, що матеріали, на підставі яких було накладено відповідний арешт, знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, а зареєстроване обтяження стосується майна, співвласником якого є позивач, суд приходить до висновку, що подальше існування такого обтяження безпідставно його обмежує права як власника належної йому 1/3 частини квартири, перешкоджає вільному володінню, користуванню та розпорядженню належним йому майном, а також створює перешкоди для реалізації права на реєстрацію місця проживання за адресою вказаного нерухомого майна.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 89, 200, 258, 259, 264, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління служби безпеки України в Рівненській області про зняття арешту із майна - задовольнити.

Зняти арешт накладений на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований 24.07.2006 року за №3503056 реєстратором: Першою рівненською державною нотаріальною конторою, на підставі постанови б/н від 18.07.2006 року старшого слідчого СБУ в Рівненській області Кот О.Д.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Управління служби безпеки України в Рівненській області, адреса: 33023, Україна, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 4, код ЄДРПОУ 20001668.

Повний текст рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя Харечко С.П.