Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №551/882/26 — Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 551/882/26

ВИРОК

Іменем України

07 жовтня 2026 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ( дистанційно ),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12026170550000406 від 21 травня 2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно – технічною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, має на утриманні малолітню доньку, не особу з інвалідністю І чи ІІ групи, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 травня 2026 року, та у не встановленому досудовим розслідуванням місці, діючи з раптово виниклим умислом, спрямованим на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, придбав гранату Ф1, тим самим вчинив придбання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на незаконне поводження із бойовим припасом, ОСОБА_4 , 20 травня 2026 року, придбану ним гранату Ф1 перевіз у власних речах до посту безпеки ( 260 км ) залізничного перегону « Матяшівка – Яреськи » у с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області, де зберігав до 21 травня 2026 року без передбаченого законом дозволу.

21 травня 2026 року, близько 07 год. 00 хв., ОСОБА_4 на грунті неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу посту безпеки ( 260 км ) залізничного перегону « Матяшівка – Яреськи » у с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області, продемонстрував дану гранату Ф1 з метою залякування останньої та погрози вбивством.

Після цього, ОСОБА_4 передав гранату Ф1 ОСОБА_6 , яка повідомила про дану подію поліцію та до приїзду яких вимушено зберігала її за місцем роботи у приміщенні посту безпеки ( 260 км ) залізничного перегону « Матяшівка – Яреськи » у с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області Гребінківської дистанційної колії Регіональної філії «Південна залізниця» АТ « Укрзалізниця ».

21 травня 2026 року в період часу з 09 год. 40 хв. до 10 год. 00 хв. проведено огляд місця події за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Нижні Яреськи, де у приміщенні посту безпеки ( 260 км ) залізничного перегону « Матяшівка – Яреськи » у с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області Гребінківської дистанційної колії Регіональної філії «Південна залізниця» АТ « Укрзалізниця » виявлено та вилучено корпус гранати типу Ф1 споряджений запалом типу УЗРГМ-2, які відповідно до висновку судової вибухово – технічної експертизи № СЕ-19/117-26/9734 від 25 травня 2026 року надані на дослідження предмети є: об`єкт дослідження № 1 – уніфікований запал ручної гранати модернізований УЗРГМ-2; об`єкт дослідження № 2 – корпус ручної осколкової гранати Ф1, споряджений всередині.

У разі поєднання в єдину конструкцію корпусу ручної осколкової гранати Ф-1 і уніфікованого запала ручної гранати модернізованого УЗРГМ-2 вони будуть відноситись до категорії бойових припасів.

Крім того, ОСОБА_4 21 травня 2026 року, близько 07 год. 00 хв., направився за кермом власного автомобіля марки « ВАЗ 21063 », державний номерний знак НОМЕР_3 , в с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області з метою спілкування з потерпілою ОСОБА_6 , із якою він перебував у конфлікті через те, що остання протягом місяця не відповідала на його дзвінки. Внаслідок цього у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на погрозу вбивством, з метою залякування ОСОБА_6 та примушування до спілкування з ним.

Перебуваючи на одній із вулиць с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_6 , біля якої зупинив автомобіля та пригрозив останній гранатою, яка знаходиться з його слів в салоні автомобіля та він використає її для підриву їх обох, наказавши ОСОБА_6 присісти до салону автомобіля.

Після чого, реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, для того, щоб викликати у ОСОБА_6 неспокій та побоювання за своє життя, довіз останню до залізничного перегону « Матяшівка – Яреськи » пост безпеки ( 260 км ) в с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області, де вийшов із салону автомобіля та направився до лісосмуги, із якої виніс прозорий пакет з якого дістав гранату Ф1, при цьому в усній формі висловив ОСОБА_6 погрозу вбивством, шляхом підриву гранати Ф1, яку ОСОБА_6 , виходячи з обстановки, що склалася, та агресивної поведінки ОСОБА_4 , сприйняла як реальну та дійсну погрозу позбавлення її життя, оскільки вона вважала, що ОСОБА_4 , тримаючи в руці гранату Ф1, реально може її застосувати, що неминуче призведе до її смерті.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинених правопорушеннях визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаювався. При цьому, висловив жаль щодо вчиненого та попросив вибачення у потерпілої.

Захисник обвинувального – адвокат ОСОБА_5 , зважаючи на повне визнання вини ОСОБА_4 , який раніше несудимий, активно сприяв розкриттю злочину, осудливе ставлення до вчиненого, бажання виправити ситуацію, що склалася, просила призначити останньому остаточне покарання з застуванням положень і наслідків ст. 75 КК України.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні вказала, що протягом останніх чотирьох років перебувала з ОСОБА_4 у відносинах. Не бажаючи продовжувати відносини, припинила будь - яке спілкування з обвинуваченим. Не дивлячись на її бажання, обвинувачений намагався з нею спілкуватися через рідних та знайомих.

21 травня 2026 року, близько 07 години, зустріла обвинуваченого по дорозі на роботу, який наказав сісти до салону автомобіля, де почав просити відновити стосунки та спілкування, на що вона відповіла відмовою. Доїхавши до залізничного перегону « Матяшівка – Яреськи » пост безпеки ( 260 км ) в с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_4 вийшов із салону автомобіля та направився до лісосмуги, із якої виніс прозорий пакет з якого дістав гранату, яку обіцяв підірвати та передав їй гранату, яку вона поклала до рюкзака. Прийшовши на робоче місце, про вказані обставини повідомила працівників поліції. Після приїзду працівників поліції, на місце події приїхав і обвинувачений, який поводив себе спокійно. За наслідками огляду працівниками поліції було вилучену гранату.

Погрози позбавлення її життя, шляхом підриву гранати, сприймала реально.

Після вказаних подій ОСОБА_4 телефонував, висловлював жаль відносно вчиненого. На разі будь – яких стосунків з ОСОБА_4 не підтримує.

Потерпіла ОСОБА_6 просила суд суворо не карати ОСОБА_4 .

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі у нього немає, суд після роз`яснення кожному з учасників судового провадження положень і наслідків ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких вони будуть позбавлені права оскаржувати в апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, докази стосовно яких не досліджувалися, визнав за можливе обмежити судове слідство по справі допитом потерпілої, обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу останнього.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконному носінні, зберіганні та придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу та погрозі вбивством при реальних підставах побоюватися здійснення цієї погрози, що мало місце 21 травня 2026 року, близько 07 години у с. Нижні Яреськи Миргородського району Полтавської області, а відтак вважає вірною кваліфікацію органом досудового розслідування його дій за ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд врахує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України класифікуються як нетяжкий та тяжкий злочин, дані про його особу, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає повне визнання вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Зважаючи на обсяг пред`явленого обвинувачення, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження та позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263 КК України, яке у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України є необхідним і буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При сукупності вчинених ОСОБА_4 злочинів, суд вважає за необхідне призначити останньому остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, з урахуванням наведених ряду обставин, які пом`якшують покарання, за відсутності обставин, що його обтяжують, даних про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, має на утриманні малолітню дитину, посередньо характеризується за місцем проживання та несення військової служби, у лікаря – психіатра на обліку не перебуває, з 2021 року перебуває на обліку у лікаря - нарколога з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, відсутності тяжких наслідків вчиненого, позиції потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого, який щиро висловлював жаль з приводу вчиненого, що свідчить про його небайдужість до наслідків, що настали, що в своїй сукупності знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд приходить до висновку, що виправлення останнього можливе й без ізоляції від суспільства, а досягне своєї мети при звільненні від відбування покарання з випробуванням у відповідності з вимогами статті 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Питання речових доказів та судових витрат, які документально підтверджені в розмірі 12 601 грн. 92 коп., суд вирішує у відповідності з вимогами статей 100 і 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання за:

- ч. 1 ст. 129 КК України у виді 2 років обмеження волі;

- ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

У відповідності з вимогами ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта, в загальному розмірі 12 601 грн. 92 коп.

Речові докази у вигляді:

- корпусу гранати типу Ф1, запалу типу УЗРГМ-2, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ( адреса місцезнаходження: Полтавська область, Миргородський район, сел. Велика Багачка, вул. Шевченка, 103 ), - знищити,

- змиву з корпусу гранати типу Ф1, змиву з поверхні запалу типу УЗРГМ-2, букального епітелію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ( адреса місцезнаходження: Полтавська область, Миргородський район, сел. Велика Багачка, вул. Шевченка, 103 ), - залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження № 12026170550000406 від 21 травня 2026 року протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку невідкладно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: