Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №546/929/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/929/26

номер провадження 1-кп/546/87/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12026170440000507, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубище Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, не маючого утриманців, інваліда 2 групи, пенсіонера по інвалідності, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовозобов`язаного, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 13 липня 2026 року близько 15:30 год керував трактором колісним БЕЛАРУС-82.1 д.н.з НОМЕР_2 та рухався ним ділянкою дороги по вул. Кременчуцька 60 в с. Сені Полтавського (бувшого Решетилівського) району Полтавської області, де його зупинили працівники поліції за порушення правил дорожнього руху.

У цей момент у ОСОБА_4 виник прямий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа з метою підтвердження свого права керування трактором колісним мінітрактором БЕЛАРУС-82.1 д.н.з НОМЕР_2 , а саме – посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_3 , видане, згідно його змісту, 20.06.2016 Державною сільгоспінспекцією в Львівській області, в якому зазначено, що він має право на керування машинами категорії «А1», «А2», «Н».

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на використання завідомо підробленого документа, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 під час перевірки у нього документів надав працівникам поліції завідомо підроблене посвідчення тракториста-машиніста серії серії НОМЕР_3 , видане, згідно його змісту, 20.06.2016 Державною сільгоспінспекцією в Львівській області на своє ім`я із дозволом на керуванням машинами категорії «А1», «А2», «Н».

Відповідно висновку експерта № СЕ-19/117-26/13755-ДД від 17.07.2026, бланк посвідчення тракториста-машиніста не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу, внаслідок того що, зображення сформовані чисельними різнобарвними, хаотично розташованими крапками неправильної форми, не рівномірного розподілу барвника в штрихах, не рівними краями штрихів, захисні сітки, мікродруку, реквізитних даних, внесених даних, серії, знаку «№», цифр номеру та вихідних типографних даних нанесено струменевим способом друку з використанням знакодрукуючого пристрою (кольорового струменевого принтера).

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

У судове засідання з`явилися прокурор та обвинувачений.

Ухвалою суду від 01.10.2026 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, закрито провадження у цій частині. Продовжено розгляд кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 358 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю та беззастережно, підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті, та їх не оспорював.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу та що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Судом роз`яснено, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Учасники кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого та що стосуються речових доказів і процесуальних витрат.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння. Пояснив, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує. Вказав, що 13 липня 2026 року близько 15:30 год керував трактором в с. Сені Полтавського (бувшого Решетилівського) району Полтавської області, де його зупинили працівники поліції. На вимогу працівників поліції він пред`явив їм посвідчення тракториста-машиніста, усвідомлюючи те, що воно підроблене, оскільки у встановленому законом порядку він його не отримував, а придбав. Щиро розкаявся у скоєному, висловив осуд своєї поведінки, запевнив суд, що подібне в подальшому не повториться, просив суворо не карати. Підтвердив, що сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення та здійснив благодійний переказ грошових коштів на потреби ЗСУ у розмірі 1000 грн.

Суд, допитавши обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України.

У судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн, врахувавши наявність пом`якшуючих обставин. Також просила процесуальні витрати за проведення експертизи стягнути із обвинуваченого, скасувати арешт із речових доказів та залишити їх зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, кримінальним законом віднесено до категорії кримінальних проступків (ч. 2 ст. 12 КК України).

Дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, розлучений, не має утриманців, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, на стаціонарному лікуванні у психіатричних закладах не перебував, не працює, є інвалідом 2 групи безтерміново та пенсіонером по інвалідності, характеризуючі негативні ознаки відсутні, щиро розкаявся у скоєнні кримінального правопорушення, запевнив суд, що подібне більше не повториться, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та здійснив благодійний переказ грошових коштів на потреби ЗСУ у розмірі 1000 грн.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння його розкриттю та добровільне перерахування грошових коштів на потреби ЗСУ у розмірі 1000 грн.

Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням усіх обставин у справі, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, який у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, ставлення до скоєного, щирий осуд своєї поведінки, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, враховуючи думку прокурора, а також загальних засад призначення покарання – законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та соціальної реабілітації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі постанови про призначення судової технічної експертизи експертом Полтавського НДЕКЦ МВС України проведено експертизу та надано висновок № СЕ-19/117-26/13755-ДД від 17.07.2026. Розмір процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта, становить 3369,52 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Постановами слідчого від 14.07.2026 та 23.07.2026 у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_3 , видане, згідно його змісту, 20.06.2016 Державною сільгоспінспекцією в Львівській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відкритими категоріями «А1», «А2», «Н»; CD-R диск із записами нагрудних відеореєстраторів працівників поліції. Речові докази визначено зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 16.07.2026 накладено арешт на посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_3 , видане, згідно його змісту, 20.06.2016 Державною сільгоспінспекцією в Львівській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відкритими категоріями «А1», «А2», «Н», заборонено будь-яким способом користуватися та розпоряджатися посвідченням, визначено його зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України, вирішивши питання щодо скасування арешту згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 174, ч.3 ст. 349, 368-370, 373, 374, 394, 395, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн (шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 3369,52 грн (три тисячі триста шістдесят дев`ять гривень 52 копійки).

Скасувати арешт з посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_3 , виданого 20.06.2016 Державною сільгоспінспекцією в Львівській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відкритими категоріями «А1», «А2», «Н», який був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 липня 2026 року.

Речові докази по справі, а саме:

- посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_3 , видане 20.06.2016 Державною сільгоспінспекцією в Львівській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відкритими категоріями «А1», «А2», «Н», та CD-R диск із записами нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Згідно зі ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частини вироку проголошені судом на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України.

Копію повного тексту вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1