Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №542/1395/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1395/26

Провадження № 2/542/888/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до відповідачки про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 15 184,00 грн, з яких: 8000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5 184,00 грн- прострочена заборгованість за відсотками, 2000,00 грн - послуга з надання, обслуговування і повернення кредиту, судові витрати у справі.

У позовній заяві позивач зазначив, що 28.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Авіа Груп» було укладено кредитний договір № 131842 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, одноразового ідентифікатора, що вважається відомостями в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийнялаа пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору. За умовами договору сума виданого кредиту – 8 000,00 грн, дата надання 28.02.2025, строк кредиту – 90 днів, відсоткова ставка – 0, 72 % на добу.

Вказав, що 19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Фінанс» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу № 19122025/2. За умовами вказаного договору ТОВ «ФК «Авіра Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Венера Фінанс» право вимоги до боржників, у тому числі до відповідачки.

Зазначив, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 20.02.2026 у неї виникла заборгованість у розмірі 15 184,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 8 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками – 5 184,00 грн та послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29.07.2026 витребувано від ТОВ «ФК «Венера Фінанс» інформацію щодо нарахування саме заявленого у позові розміру комісії, її складових, із зазначенням періоду їх нарахування та внесення відповідачкою коштів на погашення заборгованості.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилась, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не надала.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та у свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідачки, позивач посилався на договір факторингу № 19122025/2, укладений 19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

В свою чергу, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме кредитне зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до положень ст. 1077- 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Дослідивши наданий до позовної заяви договір факторингу № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс», суд встановив.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим договором.

Як вбачається з п. 1.6 договору факторингу, Реєстр прав вимог – означає перелік вимог до боржників, що відступається за цим договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 3.1.2 договору факторингу, фінансування – належна до сплати клієнта сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором трьома платежами наступним чином: - перший платіж сплачується 19.12.2025 у розмірі 700000,00 грн; - другий платіж сплачується не пізніше 19.01.2026 у розмірі 650 000,00 грн; - третій платіж сплачується не пізніше 19.02.2026 у розмірі 650 000,00 грн (а.с. 22-2 4 зворот).

Відповідно до платіжних інструкцій № 182 від 19.12.2025, № 211 від 22.01.2026 та № 235 від 18.02.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» сплатило грошові кошти на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» за договором факторингу № 19122025/2від 19.12.2025 у загальному розмірі 2 000 000,00 грн (а.с. 28- 29).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 131842 від 28.02.2025 у розмірі 15184,00 грн (а.с. 11).

Враховуючи наведене, позивачем надано до суду докази виникнення прав і обов`язків за договором факторингу № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року та докази наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідачки.

Встановлено, що 28.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Авіра Груп» було укладено договір № 131842. За умовами договору сума кредиту становить 8 000,00 грн (а.с. 16- 21).

Пунктом 7.1 та 7.2 договору встановлено, що пропозиція укласти договір здійснюється шляхом розміщення Публічної пропозиції (договору оферти) на вебсайті Товариства. Для отриманеня позики, позичальник реєструється в ІТС Товариства, дя чого він повинен пройти процедуру реєстрації на вебсайті Товариства.

Згідно з п. 1.2 та 1.3 договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 28.05.2025. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до п. 1.4 договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту.

Як вбачається з п. 1.5 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є 28.02.2025, датою повернення кредиту є 28.05.2025.

У п. 9 договору вказано № картки відповідачки № НОМЕР_1

Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису KL3348.

На обґрунтування отримання відповідачкою кредитних коштів, надано довідку ТОВ «ПрофітГід», згідно з якою 28.02.2025 на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 8 000,00 грн згідно з кредитним договором № 131842, номер транзакції 44071-00504-15404, платник ТОВ «ФК «Авіра Груп» (а.с. 30).

Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 , отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн.

На виконання ухвали суду позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № 131842 від 28.02.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 15 184,00 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 184,00 грн - заборгованість за відсотками та 2 000,00 грн –комісія за надання, обслуговування і повернення кредиту. Аналогічні відомості наведено позивачем у виписці з особового рахунку за кредитним договором № 131842 (а.с. 10).

З наданого розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися у межах строку дії кредитного договору та нараховані з урахуванням вимог ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Разом з цим, щодо розміру нарахованої позивачем заборгованості за комісією, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У п. 1.4 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 131842 від 28.02.2025 передбачено комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісію за обслуговування кредитної заборгованості, надання індормації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті залишається незмінною (а.с. 16).

Разом з тим, ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29.07.2026 витребовувалась від ТОВ «ФК «Венера Фінанс» інформація щодо нарахування саме заявленого у позові розміру комісії, її складових, із зазначенням періоду їх нарахування. Однак позивачем не надано до суду вказану інформацію.

Суд, за правилами ч. 10 ст. 84 ЦПК України здійснив розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. З урахуванням викладеного, комісія чи плата за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки позивачем не доведено, що ТОВ «ФК «Авіра Груп» надавались відповідачці якісь супутні послуги, які саме, за які нараховується комісія, умови кредитного договору про сплату комісії без визначення конкретних послуг, за які така комісія нараховується, є нікчемними, оскільки вони обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування».

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св 19).

Враховуючи наведене, ТОВ «ФК «Авіра Груп» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.

Така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною.

Тому позовні вимоги про стягнення комісії не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача частково, а саме: стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 184,00 грн, яка складається з наступного:

- 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

- 5 184,00 грн – заборгованість за відсотками.

При цьому відповідачка у судове засідання не з`явився, не скористалась своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позовної заяви щодо укладення між нею та ТОВ «ФК «Авіра Груп» кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та розміру заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, згідно з платіжною інструкцією № 2796 від 18.06.2026, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 86,8 % (13 184,00 грн х 100/ 15 184,00 грн), то на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 2 311,00 грн (2662,40 грн х 86,8 %/ 100).

Крім судового збору позивач просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Венера Фінанс» під час судового розгляду справи здійснювало адвокатське бюро «Пархомчук та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026 (а.с. 14- 15 зворот).

Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 14.07.2026 адвокатським бюро надано юридичні послуги ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс», а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та відповідачкою в рамках кредитного договору № 131842 від 28.02.2025 – 1 500,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/ додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики – 9 000,00 грн, інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової практики – 4 500,00 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн (а.с. 46).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову суд покладає на відповідача.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданн япослуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Встановлено, що витрати на правову допомогу, зазначені у п. 4 Акту про надання правової допомоги – інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів – є неконкретизовані, не надано належних доказів виконання вищеперелічених робіт та оформлення вищевказаних процесуальних документів.

Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що сума витрат на правову допомогу у справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76- 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,–

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 131842 від 28.02.2025 у розмірі 13 184,00 грн (тринадцять тисяч сто вісімдесят чотири грн 00 коп).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 43561872) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 311,00 грн (дві тисячі триста одинадцять грн 00 коп) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).

Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інші учасники справи, а також відповідачка у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 43561872,

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2026.