Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №542/1783/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1783/26

Провадження № 1-кп/542/190/26

В И Р О К

Іменем України

05 жовтня 2026 року Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинувачених – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2026 за № 12026170480000212 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубина Новосанжарського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Нові Санжари Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2026 року близько 02:00 год ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 перебували на вул. Соборності у селищі Нові Санжари Полтавського району Полтавської області, де відпочивали та спілкувалися. У цей час, вони побачили, що на територію господарства, розташованого за адресою: Полтавська область, Полтавський район, селище Нові Санжари, вулиця Соборності, 133, заїхав легковий автомобіль марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , з яким у ОСОБА_4 були неприязні відносини. У зв`язку з цим, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 вчинити незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, з метою помсти ОСОБА_9 , на що останній погодився.

З цією метою, 01 серпня 2026 року близько 03:00 год, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зайшли через відчинені ворота на територію господарства за адресою: АДРЕСА_3 .

Реалізовуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом - легковим автомобілем, з мотиву особистої неприязності до ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , переконавшись у відсутності власника та інших осіб, які б могли викрити їх дії, за рахунок власної фізичної сили, шляхом штовхання, викотили легковий автомобіль марки «ВАЗ-21013», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , належний ОСОБА_8 , за межі території вищевказаного господарства, таким чином, незаконно заволоділи зазначеним транспортним засобом.

Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 05.08.2026 вартість автомобіля марки «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 27 742,00 грн.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , усупереч волі та без дозволу власника транспортного засобу, сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля марки «ВАЗ-21013», а ОСОБА_5 - на його водійське сидіння. Після цього, ОСОБА_5 привів двигун у робочий стан ключем, що знаходився у замку запалення і здійснив рух автомобілем по вулицях селища Нові Санжари та села Лелюхівка Полтавського району Полтавської області. Після чого, на відкритій ділянці місцевості між селищем Нові Санжари та селом Лелюхівка Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_5 зупинив автомобіль марки «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 та разом із ОСОБА_4 вийшли з автомобіля та пішли у невідомому напрямку.

Своїми умисними протиправними діями, що виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 спричинили матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_8 , на суму 27 742,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

05 жовтня 2026 року між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні та ОСОБА_4 за участю захисника – адвоката ОСОБА_7 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

05 жовтня 2026 року між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні та ОСОБА_5 за участю захисника – адвоката ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоди про визнання винуватості.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисники адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали укладені угоди про визнання винуватості, просили їх затвердити, при цьому обвинувачені підтвердили свою згоду на застосування узгодженої в угодах міри покарання.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився. Надав заяви, у яких просив розгляд справи проводити без його участі, просив угоди про визнання винуватості, укладені між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 та обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 затвердити та призначити узгоджену міру покарання. Також вказав, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не має, матеріальна шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням відшкодована в повному обсязі.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнали беззастережно, пояснили, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорють, укладення угод є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до них не застосовувалося, просили суд затвердити угоди про визнання винуватості між ними та прокурором.

Розглядаючи кримінальне провадження згідно зі ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи, що між прокурором та обвинуваченими досягнуто угоди, суд розглядає справу відповідно до положень статтей 474, 475 КПК України.

Судом встановлено, що між сторонами кримінального провадження - прокурором ОСОБА_10 та обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено угоди від 05 жовтня 2026 року про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за змістом яких обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 беззастережно визнали свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, добровільно відшкодували завданий збиток.

Сторонами угод було узгоджено покарання обвинуваченим за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна із застосуванням ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Судом встановлено, що ці угоди про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідають вимогам статтей 468-470, 472 КПК України, Закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання. Суд переконався, що укладення угод є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також встановлено, що умови угод відповідають інтересам суспільства, які полягають у швидкому здійсненні правосуддя, призначення особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінального правопорушення, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Потерпілий надав згоду на укладення угод, про що свідчать його письмові заяви.

Крім цього, обвинуваченим роз`яснені положення ч. 4 ст. 474 КПК України, які їм зрозумілі, ними усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угод є їх відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Наслідки невиконання угод обвинуваченим зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачені просили затвердити угоди.

Судом вивчались особи обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та встановлено, що вони мають постійне місце проживання, не перебувають під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря- психіатра, раніше не судимі, характеризується задовільно, визнали вину, що ґрунтується на належній критичній оцінці ними своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цілком розуміють права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угод, визначені ст. 476 КПК України, а також характер обвинувачення та вид покарання.

Укладення угод сторонами є добровільним, умови угод відповідають вимогам ст. 472 КПК України.

Суд вважає, що узгоджені прокурором та обвинуваченими вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинувачених відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, сплата добровільного внеску на потреби ЗСУ.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Водночас, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Зі змісту угод вбачається, що сторонами угод узгоджено покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна. Вказано, що для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, враховуючи осіб винних, а також обставини, що пом`якшують покарання, сторони вважали можливим виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства та звільнення їх від відбування покарання з випробовуванням в порядку ст. 75 КК України, і у зв`язку з чим просили суд застосувати вказані норми та звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їм іспитовий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого, з урахуванням осіб винних, суд дійшов висновку щодо можливості затвердження укладених між прокурором і обвинуваченими угод про визнання винуватості, призначення останнім узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна та на підставі ст. 75 КК України звільнення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування призначених покарань з випробуванням на 1 рік з покладенням на них обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує за правилами ст. 124 КПК України.

Встановлено, що документально підтверджені прокурором витрати на залучення експерта становлять 2 888,16 грн.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Встановлено, що ухвалами слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04.08.2026 та від 14.08.2026 накладено арешт на речові докази у справі.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України накладений арешт підлягає скасуванню.

Цивільний позов не заявлений.

Під час судового провадження клопотань від прокурора про застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів не надходило, підстави для їх обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 05 жовтня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2026 за № 12026170480000212, укладену у присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання ним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Затвердити угоду про визнання винуватості від 05 жовтня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2026 за № 12026170480000212, укладену у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання ним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04.08.2026 та ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19.08.2026 та повернути ОСОБА_8 речові докази - автомобіль марки «ВАЗ-21013» жовтого кольору з капотом червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , акумулятор жовтого кольору, марки «Forse premium 60mА», з маркуванням 5060211173, 12V, 60Ah, 100 min; автомагнітолу марки «Pioneer», чорного кольору, модель «DEH-P3950MP»; два задніх автомобільних динаміки марки «ВМ audio», модель «XW-934FR», 130W, 400W, ключ від багажного відділення автомобіля, ручку перемикання передач автомобіля.

Речові докази, а саме: мікрочастини, змиви та контрольні зразки з автомобіля марки «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_1 , змиви та контрольний зразок з фіртки та воріт домогосподартсва за адресою: АДРЕСА_3

після набрання вироком законної сили – знищити.

Біологічні зразки букального епітелію ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави в особі Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта у розмірі 1 444,08 грн (одна тисяча чотириста сорок чотири грн вісім коп).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта у розмірі 1 444,08 грн (одна тисяча чотириста сорок чотири грн вісім коп).

Роз`яснити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Роз`яснити учасникам провадженням, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам, потерпілому.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1