Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №541/4233/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4233/26

Номер провадження 2-о/541/133/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 жовтня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Морозовської О.А.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Миргородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території, мотивуючи свої вимоги наступним.

Заявник є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати заявниці ОСОБА_2 , громадянка України, померла на окупованій території у місті Кам`янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано лікарське свідоцтво про смерть № С-00368 від 21.04.2026 року. На підтвердження факту смерті також є свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане « Територіальним відділом Каменсько-Дніпровського району Запорізької області». Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне для державної реєстрації смерті матері заявниці в установленому порядку, що необхідне заявниці для подальшої реєстрації спадщини. Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України, визначеною Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17. 03.2015 р. № 254-УІІІ та Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 7 листопада 2014 р. № 1085-року та Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309. Отримати свідоцтво про смерть у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки, факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ встановленого зразка, який може бути прийнято відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». На даний час законом не передбачено іншого порядку, ніж встановлення цього факту в судовому порядку.

ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла на тимчасово окупованій території України в місті Кам`янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області 11.04.2026 року.

Заявник ОСОБА_1 , повідомлена належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з`явилась. Заявник ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 16).

Представник заінтересованої особи, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з`явився. Миргородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу (а.с. 18).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. п. 1 п. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом МЮУ 18 жовтня 2000 року № 52/5 передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: 1) лікарське свідоцтво про смерть, форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; 2) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; 3) лікарське свідоцтво про пренатальну смерть; 4) рішення суду про оголошення особи померлою; 5) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; 6) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; 7) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28 квітня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Гадяцького районного управління юстиції Полтавської області та паспорта НОМЕР_3 , виданого 04 квітня 2001 року Богодухівським РВ УМВС України в Харківській області (а.с. 7, 8-11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кам`янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області померла громадянка України, уродженка с. Павлівка Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 21.04.2026 р., виданого 99000007 Територіальним відділом ЗАГС Кам`янко-Дніпровського району Управління ЗАГС Запорізької області, що знаходиться на території, непідконтрольній державній владі України; копією медичного свідоцтва про смерть серії 23 № 200866674 від 15.04.2026 року, виданого медичним закладом, що знаходиться на території, непідконтрольній державній владі України (а.с. 13, 14).

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визнано тимчасово окупованими територіями райони, міста, селища і села Запорізької області, серед яких і м. Кам`янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області.

При розгляді цієї справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Враховуючи, що отримати свідоцтво про смерть матері на бланку українського зразка в м.Кам`янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області, яке є територією, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, заявник не може, застосувати механізми передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до роз`яснень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25 травня 1998 року) рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Таким чином, заявник не має документу, передбаченого діючим законодавством України, для реєстрації смерті своєї матері, що унеможливлює отримання нею свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки дозволяє реалізувати її майнові та особисті немайнові права.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки вона є громадянкою України, її відносини з померлою підтверджені документами, які містяться в матеріалах справи.

На підставі вищезазначеного та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 4, 13, 18, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Павлівка Богодухівського району Харківської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України в місті Кам`янка-Дніпровська Василівського району Запорізької області.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію судового рішення видати особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення рішення, або невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Миргородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 42517492, адреса місцезнаходження: вул. Д. Апостола, 2, м. Миргород, Полтавська область, 37604.

Суддя: О. А. Морозовська