Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №539/4610/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4610/26

Провадження № 3/539/755/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки міста Лубен Полтавської області; громадянки України; працює оператором очисних споруд КНС № 4; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Лубенським МВ УДМС України в Полтавській області 17 вересня 2015 року; РНОКПП - НОМЕР_2 ;) за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП. Матеріал направлено до суду супровідним листом начальника Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - Лубенський РВП ГУНП в Полтавській області) полковника поліції Романенка М. В. від 21 вересня 2026 року № 232252-2026 з додатком на 15 аркушах та диском з відеозаписом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2026 року справа № 539/4610/26 передана для розгляду судді Пилипчуку М. М.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2026 року серії ВАД № 998372, складеним інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Петренко О. В., ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 26 серпня 2026 року близько 17.00 год, перебуваючи у парку культури та відпочинку міста Лубни, тобто у громадському місці, використовував піротехнічні вироби, а саме запалював феєрверки. ОСОБА_1 порушила статтю 150 Сімейного кодексу України та статтю 12 Закону України «Про охорону дитинства», скоїла правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 184 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП, яка передбачає відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2026 року серії ВАД № 998372 також убачається, що особу ОСОБА_1 встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; їй роз`яснено права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Лубенському міськрайонному суді Полтавської області. У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначила, що з протоколом не згодна, та поставила свій підпис. У графі «заяви та клопотання» зазначено, що такі не надходили. До протоколу долучено матеріали справи та пояснення. Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримала 19 вересня 2026 року, про що свідчить її підпис.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, визнала повністю, щиро розкаялася та підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема те, що її малолітній син ОСОБА_2 26 серпня 2026 року в парку культури та відпочинку міста Лубни бешкетував та підривав петарди. Зазначила, що з дитиною проведено профілактичну бесіду. Вказувала, що виховує меншого сина та онуків, оскільки старший син помер, робить все можливе для їхнього виховання.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Садовий В. В. у судовому засіданні просив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 184 КУпАП, звернувши увагу суду на щире каяття особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Окрім визнання ОСОБА_1 своєї вини, вчинення її малолітнім сином ОСОБА_2 дій, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та, як наслідок, ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина підтверджуються письмовими матеріалами справи та дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, наданим працівниками поліції.

За змістом рапорту інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Петренко О. В., зареєстрованого в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області 26 серпня 2026 року за № 11244, під час моніторингу соціальної мережі «Фейсбук» на сторінці «Підслухано Лубни» виявлено публікацію про те, що невідомі особи, ймовірно неповнолітні, запускають петарди у Центральному парку культури та відпочинку міста Лубен Полтавської області. До рапорту долучено роздруківку знімків екрана (скриншотів) зазначеної публікації, зі змісту якої вбачається, що її автор повідомляє про те, що діти серед дня підривають петарди в громадському місці в умовах війни, кидають петарди в бік інших дітей, і звертає увагу на відсутність належного контролю з боку батьків. На рапорті міститься резолюція керівництва Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області щодо організації перевірки.

Відповідно до повідомлення першого заступника начальника - начальника слідчого відділу Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Гавриленко Л., адресованим начальнику Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, та неможливістю у зв`язку з цим внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріали, зареєстровані в журналі єдиного обліку за № 11244 від 26 серпня 2026 року, направлено для їх розгляду в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення, з дорученням розгляду іншим службам Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області.

Згідно з письмовими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відібраними 27 серпня 2026 року в приміщенні Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області в присутності його законного представника - матері ОСОБА_4 , 26 серпня 2026 року близько 18.00 год він разом зі знайомим прийшов до парку культури та відпочинку міста Лубен Полтавської області, де зустрів ОСОБА_2 , Захара та ще одного хлопця, у яких при собі вже були феєрверки на паличках. Він запропонував поїхати за місто та підпалити їх там, проте хлопці вирішили зробити це в парку. При цьому ОСОБА_2 тримав піротехнічний виріб, ОСОБА_5 його підпалював, а інші спостерігали. З ОСОБА_3 в присутності законного представника проведено профілактичну бесіду виховного характеру та роз`яснено відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень. ОСОБА_4 своїм підписом засвідчила, що дитину опитано в її присутності.

У письмових поясненнях малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відібраних 27 серпня 2026 року в присутності його законного представника - матері ОСОБА_7 , зазначено, що 26 серпня 2026 року близько 17.00 год він гуляв у парку культури та відпочинку міста Лубен Полтавської області, почув звуки вибухів і пішов подивитися, що відбувається, у зв`язку з чим потрапив на відеозапис. З ним у присутності законного представника проведено профілактичну бесіду виховного характеру, у ході якої наголошено на відповідальності за вчинення хуліганських дій. ОСОБА_7 своїм підписом засвідчила, що дитину опитано в її присутності.

Згідно з письмовими поясненнями малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відібраними 27 серпня 2026 року в присутності його законного представника - матері ОСОБА_9 , що 26 серпня 2026 року близько 17.00 год він разом із товаришем ОСОБА_6 прийшов до парку культури та відпочинку міста Лубни, де вони почули звуки вибухів і пішли подивитися, що відбувається. Підійшовши, вони побачили знайомого їм ОСОБА_2 , який запропонував придбати у нього феєрверки чи петарди. ОСОБА_8 відповів, що хоче їх придбати, однак спочатку бажає спробувати. Після цього він узяв феєрверк, ОСОБА_2 його підпалив, а ОСОБА_8 кинув його на алею парку культури та відпочинку міста Лубен Полтавської області, що і потрапило на відеозапис. З ОСОБА_8 у присутності законного представника проведено профілактичну бесіду виховного характеру, роз`яснено відповідальність за дрібне хуліганство та за придбання і використання заборонених піротехнічних виробів, а також правила поведінки під час загрози вибухів. ОСОБА_9 своїм підписом засвідчила, що дитину опитано в її присутності.

Відповідно до письмових пояснень малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібраних 19 вересня 2026 року в приміщенні Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області в присутності його законного представника - матері ОСОБА_1 , 19 вересня 2026 року його разом з матір`ю запросили до Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, де показали відеозапис, на якому він підриває петарди, і на якому видно, що він їх кидав. Петарди він узяв у ОСОБА_10 , який підійшов до них і запропонував їх купити, після чого він сам запропонував своїм друзям купити петарди та спробувати їх підірвати. До них підходили сторонні особи та робили зауваження, однак вони на це уваги не звертали. ОСОБА_2 вибачився за свої дії та пообіцяв, що більше так не робитиме. ОСОБА_1 власноручно засвідчила, що дитину опитано в її присутності, та поставила свій підпис.

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 19 вересня 2026 року вбачається, що положення статті 63 Конституції України їй роз`яснено, і вона, посилаючись на зазначену норму, від надання пояснень відмовилася.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 07 травня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни реєстраційної служби Лубенського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області (актовий запис № 160), ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Лубни Полтавської області; батьком дитини зазначено ОСОБА_11 , матір`ю - ОСОБА_12 .

Копії сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , містять відомості про особу, відмітку про державну реєстрацію шлюбу, відмітку про реєстрацію місця проживання, а також запис про дитину - ОСОБА_2 . Відомості свідоцтва про народження в сукупності з даними паспорта, поясненнями самого ОСОБА_2 та участю ОСОБА_1 як законного представника під час його опитування підтверджують, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 .

На відеозаписі, наданому працівниками поліції на диску та дослідженому у судовому засіданні, зафіксовано, як на території парку культури та відпочинку міста Лубен Полтавської області, у денний час, у присутності інших дітей та сторонніх осіб, малолітній ОСОБА_2 разом з іншими підлітками використовує піротехнічні вироби - підпалює їх та кидає, внаслідок чого лунають звуки вибухів. Зміст відеозапису узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а також з рапортом працівника поліції.

Окремі розбіжності в поясненнях неповнолітніх щодо точного часу подій (близько 17.00 год або близько 18.00 год) та щодо того, у кого саме перебували піротехнічні вироби до їх використання, суд не вважає істотними, оскільки вони не спростовують основного встановленого факту, щодо якого пояснення всіх опитаних осіб, у тому числі самого ОСОБА_2 , є послідовними та узгоджуються з відеозаписом: 26 серпня 2026 року малолітній ОСОБА_2 у парку культури та відпочинку міста Лубен Полтавської області використовував піротехнічні вироби, підпалюючи та кидаючи їх, а також пропонував іншим дітям придбати та випробувати такі вироби. Більше того, незалежно від того, хто саме з дітей приніс піротехнічні вироби до парку, сам факт того, що малолітня дитина вільно мала їх при собі, передавала іншим дітям і використовувала без нагляду дорослих, свідчить про відсутність належного батьківського контролю.

Протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2026 року серії ВАД № 998372 відповідає вимогам статей 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те посадовою особою, визначеною статтею 255 КУпАП, а наведені в ньому обставини об`єктивно підтверджуються іншими доказами, наявними у справі та дослідженими судом. Пояснення неповнолітніх і малолітніх осіб відібрано в присутності їхніх законних представників, які своїми підписами засвідчили правильність записів і факт присутності під час опитування.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в ухиленні батьків від належного виховання своєї малолітньої та/або неповнолітньої дитини, що може виражатися як у діях, так і в бездіяльності, зокрема у відсутності належного контролю за поведінкою дитини, її дозвіллям та колом предметів, якими вона користується.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, а батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Згідно зі статтею 18 Конвенції ООН про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, - з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб. Отже, на час подій, що є предметом розгляду, - 26 серпня 2026 року - на всій території України, у тому числі в місті Лубни Полтавської області, діяв правовий режим воєнного стану.

Даючи оцінку діям малолітнього ОСОБА_2 , суд виходить з такого. Парк культури та відпочинку міста Лубен Полтавської області є громадським місцем, призначеним для відпочинку громадян, у тому числі дітей. Використання піротехнічних виробів (петард, феєрверків), які під час спрацювання утворюють різкі гучні звуки, схожі на вибухи, у громадському місці в денний час, у присутності інших дітей та сторонніх осіб, поза будь-якими організованими заходами та без нагляду дорослих, саме по собі становить загрозу життю і здоров`ю оточуючих, оскільки може призвести до опіків, травм органів зору та слуху, а в умовах літнього періоду - і до загоряння сухої рослинності та майна на території парку. Небезпечність таких дій посилюється тим, що, як убачається з пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , а також з відеозапису, запалені вироби не лише підпалювалися, а й кидалися на алею парку, де перебували люди.

Водночас в умовах воєнного стану використання піротехнічних виробів у населеному пункті набуває підвищеної суспільної небезпеки, яка виходить за межі звичайного порушення громадського порядку. Населення України протягом тривалого часу перебуває під постійною загрозою ракетних та дронових ударів, а звуки вибухів сприймаються людьми як сигнал реальної небезпеки для життя. Саме з огляду на це використання піротехніки під час воєнного стану викликає обґрунтоване обурення громадськості, що в цій справі підтверджується змістом публікації в соціальній мережі, яка стала приводом для реагування поліції, а також поясненнями самого ОСОБА_2 про те, що до них підходили сторонні особи та робили зауваження, на які діти не реагували.

Таким чином, дії малолітнього ОСОБА_2 , який у громадському місці, в умовах воєнного стану, в присутності сторонніх осіб використовував піротехнічні вироби, підпалював та кидав їх, ігнорував зауваження громадян, а також пропонував іншим дітям придбати та випробувати такі вироби, порушили громадський порядок і спокій громадян, створили загрозу громадській безпеці та містять ознаки адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (зокрема, передбачених статтями 173, 195-6 КУпАП). Проте відповідно до статті 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, а ОСОБА_2 на 26 серпня 2026 року досяг лише тринадцятирічного віку і суб`єктом адміністративної відповідальності не є.

Вчинення малолітньою дитиною таких дій є прямим наслідком неналежного виконання її матір`ю обов`язків щодо виховання дитини. Сам факт того, що тринадцятирічна дитина мала вільний доступ до піротехнічних виробів, розпоряджалася ними на власний розсуд, пропонувала їх іншим дітям, перебувала в громадському місці без нагляду дорослих та використовувала такі вироби, ігноруючи зауваження оточуючих, свідчить про те, що ОСОБА_1 не забезпечила належного контролю за поведінкою та дозвіллям свого сина, не виховала в нього належного ставлення до вимог безпеки, поваги до прав, спокою та безпеки інших людей, а також розуміння особливостей поведінки в умовах воєнного стану. Тобто ОСОБА_1 ухилилася від виконання обов`язків, покладених на неї статтею 150 Сімейного кодексу України та статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Визнання ОСОБА_1 своєї вини та її пояснення, надані в судовому засіданні, узгоджуються із сукупністю досліджених судом доказів, зокрема з поясненнями самого ОСОБА_2 , відібраними в її присутності, у яких він визнав використання піротехнічних виробів і вибачився за свої дії, поясненнями інших дітей та відеозаписом. Те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 зазначила про незгоду з ним, не спростовує встановлених обставин, оскільки в судовому засіданні вона їх повністю підтвердила. Доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, доведена наявними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2026 року серії ВАД № 998372, поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, рапортом інспектора СЮП ВП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, повідомленням начальника СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , копією свідоцтва про народження дитини, копією паспорта ОСОБА_1 , а також дослідженим у судовому засіданні відеозаписом. Інших доказів та доводів, які б спростовували зазначені факти та обставини вчиненого адміністративного правопорушення, при розгляді справи не встановлено. За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись нормами права, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, зумовлену тим, що внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків її малолітній син використовував піротехнічні вироби в громадському місці, в присутності сторонніх осіб, у тому числі дітей, в умовах дії правового режиму воєнного стану; особу порушника, яка є працездатною та працює; ступінь її вини; наявність обставини, що пом`якшує відповідальність, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 34 КУпАП, - щирого розкаяння винної, яке виразилося в повному визнанні нею вини, підтвердженні обставин вчиненого правопорушення, критичній оцінці власної поведінки та вжитті заходів виховного впливу на сина шляхом проведення з ним профілактичної бесіди; а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Санкція частини першої статті 184 КУпАП передбачає єдиний вид адміністративного стягнення - штраф від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому завдання суду полягає у визначенні справедливого розміру штрафу в цих межах. Визнання ОСОБА_1 своєї вини, її щире розкаяння, проведення нею з сином профілактичної бесіди свідчать про усвідомлення нею протиправності своєї поведінки та готовність надалі належним чином виконувати батьківські обов`язки. З урахуванням цього, а також відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, накладення стягнення в максимальному розмірі не відповідало б принципам індивідуалізації та співмірності адміністративного стягнення. Водночас суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника - адвоката Садового В. В. про накладення стягнення в мінімальному розмірі. Наслідком ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків стало те, що малолітній ОСОБА_2 у громадському місці, у присутності інших дітей і сторонніх осіб підпалював та кидав піротехнічні вироби, ігнорував зауваження громадян і пропонував іншим дітям придбати та випробувати такі вироби. Ці дії вчинено в умовах воєнного стану, коли звуки вибухів сприймаються населенням як сигнал реальної небезпеки для життя. За такого характеру та наслідків правопорушення наявність однієї обставини, що пом`якшує відповідальність, не є достатньою підставою для призначення мінімального стягнення, оскільки таке стягнення не забезпечить досягнення визначеної статтею 23 КУпАП мети - виховання особи в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень. Отже, зважаючи на баланс між підвищеною суспільною небезпечністю вчиненого та даними про особу порушника та її поведінку після вчинення правопорушення, суд вважає співмірним штраф у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає середині меж, встановлених санкцією частини першої статті 184 КУпАП.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і це буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення. Суд вважає, що саме такий вид і розмір стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання норм права, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх батьківських обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До суду не подано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 належить до осіб, які звільняються від сплати судового збору, тому з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 23, 33, 34, 38, 40-1, 184, 245, 251, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 75 (сімдесяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 275 (одну тисячу двісті сімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, надіслати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роботи або за місцем знаходження її майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду в порядку, визначеному статтею 294 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання законної сили.

Суддя М. М. Пилипчук