Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №539/303/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/303/26

Провадження № 2/539/2656/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Таращук О. В.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової шкоди, моральної (немайнової) шкоди та шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та узагальнені доводи інших учасників судового процесу

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, моральної (немайнової) шкоди та шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 грудня 2024 року приблизно о 21.40 год на 148 км автомобільної дороги Тернопіль - Львів - Рава-Руська сталася ДТП за участю автомобіля Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та належного позивачу автомобіля Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , під її керуванням. Відповідач, здійснюючи обгін, допустив зіткнення з автомобілем позивача, унаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Позивач зазначала, що постановою судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року у справі № 444/5095/24, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за порушення пунктів 14.6, 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху). Провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, однак, на переконання позивача, закриття провадження з такої нереабілітуючої підстави можливе лише у разі встановлення винуватості особи, тому факт порушення відповідачем Правил дорожнього руху, яке призвело до пошкодження її майна, є встановленим.

Обґрунтовуючи розмір майнової шкоди, позивач посилалася на висновок експерта від 30 червня 2025 року № СЕ-19/107-25/7849-АВ, складений Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно з яким ринкова вартість автомобіля Audi Q8 станом на 08 грудня 2024 року становить 2 761 084 грн, вартість відновлювального ремонту - 1 961 057,31 грн, а вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, - 2 102 721 грн.

Позивач вказувала, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, вона зверталася до страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант»), ДТП визнано страховим випадком, а Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) у справі № 125666 згідно з наказом від 27 червня 2025 року № 3.1/20305 здійснено виплату, на її рахунок зараховано 144 950 грн. Оскільки страхового відшкодування, обмеженого законом, недостатньо для повного відшкодування шкоди, то із заподіювача шкоди підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням - 1 957 771 грн (2 102 721 грн - 144 950 грн).

Позивач також зазначала, що внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді поверхневої травми волосистої частини голови, потребувала медичної допомоги та спостереження, зокрема невропатолога, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 08 грудня 2024 року. Травма тривалий час викликала головні болі, у зв`язку з чим вона змушена була лікуватися та придбавати лікарські засоби, зокрема знеболювальні, на суму 455 грн (квитанція від 27 грудня 2024 року № 26976).

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалася на те, що внаслідок ДТП вона зазнала фізичного болю, перебувала у стані гострого стресу та страху за власне життя, змушена була проходити лікування та медичне спостереження, зазнала порушення звичного способу життя, обмеження рухливості та психологічного дискомфорту. Крім того, протиправними діями відповідача суттєво пошкоджено належний їй автомобіль, який до ДТП перебував у відмінному технічному стані, і вона тривалий час позбавлена можливості ним користуватися, змушена витрачати кошти на таксі та час на користування громадським транспортом. Додаткових душевних страждань завдає пасивна позиція відповідача, який не цікавився процесом відшкодування шкоди страховиком, самостійно з нею не зв`язувався та жодних заходів до відшкодування не вжив. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 15 000 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь: 1 957 771 грн - шкода, завдана майну, 455 грн - шкода, завдана здоров`ю, 15 000 грн - моральна шкода, а також судові витрати. У попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивач зазначила витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Представник відповідача - адвокат Таращук О. В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач визнає позов частково, а саме в частині відшкодування шкоди, завданої здоров`ю позивача, у розмірі 455 грн та моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. Водночас вказувала, що у квитанції від 27 грудня 2024 року № 26976 не відображено, які саме лікарські засоби придбала позивач і чи були вони призначені лікарем, а розмір моральної шкоди визначено позивачем самостійно, без належного обґрунтування, тоді як одним із доказів розміру моральної шкоди може бути висновок судового експерта.

Розмір матеріальної шкоди, завданої майну, у сумі 1 958 226 грн відповідач не визнав у повному обсязі через його необґрунтованість. Сторона відповідача вважала висновок експерта від 30 червня 2025 року № СЕ-19/107-25/7849-АВ неналежним доказом, оскільки його складено з грубим порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), зокрема пункту 5.1, згідно з яким визначення матеріального збитку чи вартості колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) без його огляду особисто експертом можливе тільки за рішенням органу (особи), який призначив експертизу (залучив експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд. Натомість у висновку зазначено, що автомобіль на дослідження наданий не був, вихідними даними слугували надані документи та фотозображення в електронному вигляді, а вся інформація приймалася експертом за правдиву без перевірки на достовірність. Також сторона відповідача посилалася на пункти 1.3, 2.4, 5.4, 5.5, 8.1, 8.5 Методики, на відсутність у доданих до висновку документах даних щодо ремонтно-відновлювальних робіт, сервісної книжки, талонів гарантійного обслуговування, страхового поліса, а також на те, що без технічного огляду експерт не міг встановити пошкодження, щодо причинно-наслідкового зв`язку яких з подією виникають сумніви.

У відзиві сторона відповідача задовольнити позов частково: стягнути з відповідача на користь позивача 455 грн шкоди, завданої здоров`ю, та 5 000 грн моральної шкоди, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач 11 березня 2026 року звернулася до суду із заявою про залишення відзиву без розгляду.

У поданому 26 березня 2026 року клопотанні про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а також у додаткових поясненнях від 27 квітня 2026 року представник відповідача стверджувала, що позивач, продавши автомобіль, позбавила відповідача та суд можливості перевірити достовірність розрахунків, діяла недобросовісно, «знищивши об`єкт спору», чим порушила принцип змагальності. Вказувала, що подана позивачем копія договору купівлі-продажу транспортного засобу від 24 грудня 2025 року містить замальовані відомості про ціну та покупця, що позбавляє її статусу належного доказу, а ціна продажу автомобіля є ключовою для визначення «реального» розміру збитків; якщо транспортний засіб не відновлювався, а був проданий, розмір шкоди, на думку сторони відповідача, - це різниця між вартістю автомобіля до ДТП та ціною його реалізації в пошкодженому стані. Просила призначити автотоварознавчу експертизу з восьми питань, витребувати документи страхової справи та зупинити провадження у справі.

Позивач у запереченнях від 26 березня 2026 року, від 28 квітня 2026 року та від 04 травня 2026 року заперечувала проти призначення експертизи, зазначаючи, що у справі наявний належний висновок експерта з тих самих питань, сторона відповідача не навела жодної конкретної методологічної помилки, арифметичної розбіжності чи внутрішньої суперечності висновку, не подала контррозрахунку чи висновку іншого фахівця, а незгода з результатом експертного дослідження не є підставою для призначення нової експертизи. Позивач наголошувала, що продаж автомобіля після проведення експертного дослідження не є знищенням об`єкта спору, оскільки предметом спору є вимога про відшкодування шкоди, а не автомобіль як річ; висновок експерта складено 30 червня 2025 року, тобто задовго до укладення договору купівлі-продажу 24 грудня 2025 року; відповідач не звертався ні до неї, ні до страховика, ні до суду з вимогою про огляд автомобіля, не заявляв клопотання про забезпечення доказів і не скористався правом самостійно замовити експертне дослідження. Фактична ціна продажу автомобіля більш ніж через рік після ДТП не тотожна розміру шкоди, адже за цей час могли змінитися ринкові умови, технічний стан, курс валют, попит та інші обставини; відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір збитків визначається вартістю робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а вартість відновлювального ремонту (1 961 057,31 грн) не перевищує ринкової вартості автомобіля (2 761 084 грн), тобто ознак фізичного знищення транспортного засобу немає. Позивач також вказувала, що додаткові пояснення подано без дозволу суду з порушенням статей 174, 182, 183 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), просила залишити їх без розгляду, а питання № 8 щодо «реального» розміру збитку вважала таким, що містить правову оцінку і виходить за межі компетенції експерта.

МТСБУ, залучене до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подало до суду письмові пояснення від 28 квітня 2026 року № 129/26/ІНС.ЛОУ, в яких, посилаючись на статті 1187, 1188 ЦК України, статті 3, 6, 36, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), зазначало, що відповідальність за шкоду, завдану в ДТП, має нести винна особа. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена договором обов`язкового страхування № АТ/3718218, тому відшкодування здійснено МТСБУ в порядку підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV. МТСБУ вказувало, що відповідно до абзацу другого пункту 36.2 статті 36 цього Закону виплата може здійснюватися без проведення експертизи, якщо страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування; між МТСБУ та позивачем узгоджено суму відшкодування, а тому позивач, на думку третьої особи, діє суперечливо, намагаючись покласти на відповідача шкоду, яку мав нести страховик. На думку МТСБУ, позов є безпідставним у частині стягнення з відповідача 11 850 грн, що є різницею між лімітом відповідальності (160 000 грн), сумою виплати (145 000 грн) та франшизою (3 200 грн), а в іншій частині позов є повністю обґрунтованим. МТСБУ просило відмовити у задоволенні позовних вимог до нього, розподілити судові витрати та стягнути з позивача і відповідача пропорційно 1 000 грн витрат, які воно планує понести, а також повідомило, що страховий акт у МТСБУ відсутній, інші документи є внутрішньо-розпорядчими, а перерахування 145 000 грн здійснено на виконання реєстру вимог.

Позивач у заяві щодо реагування на пояснення третьої особи від 29 квітня 2026 року зазначала, що позовні вимоги заявлено виключно до ОСОБА_2 , а не до МТСБУ, тому твердження МТСБУ про позов до нього та прохання про відмову в задоволенні позовних вимог до МТСБУ є безпредметними; процесуальний статус третьої особи не дає підстав змінювати предмет спору чи суб`єктний склад; позивач не заперечує факту отримання страхової (регламентної) виплати, врахувала її при визначенні розміру позовних вимог і просить стягнути з винної особи лише різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою, що відповідає статті 1194 ЦК України і не є суперечливою поведінкою; пояснення МТСБУ не спростовують розміру шкоди, визначеного висновком експерта, а розрахунок залишку страхового ліміту (11 850 грн) не стосується вимог до винної особи; документ МТСБУ є поясненнями третьої особи, а не відзивом; вимога про розподіл судових витрат, які МТСБУ лише «планує понести», є передчасною та необґрунтованою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що предметом спору є відшкодування шкоди, завданої їй унаслідок ДТП, яка сталася 08 грудня 2024 року на автомобільній дорозі Тернопіль - Львів - Рава-Руська, коли відповідач, керуючи автомобілем Volkswagen Golf, під час обгону допустив зіткнення з її автомобілем, унаслідок чого автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень, а її здоров`ю завдано шкоди. Зазначила, що вину відповідача встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а подані нею докази підтверджують як факт, так і розмір шкоди. Під час дослідження доказів пояснила, що зверталася до страхової компанії, і всі отримані від неї документи передала експерту для складання висновку. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Таращук О. В. у судовому засіданні позов визнала частково - лише в частині відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, та моральної шкоди в розмірі, зазначеному у відзиві. Позовні вимоги про відшкодування матеріального збитку, завданого транспортному засобу, не визнала через їх недоведеність. Пояснила, що єдиним доказом розміру такої шкоди є висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який, на її думку, не може вважатися належним, оскільки всупереч пункту 5.1 Методики експерт не оглядав транспортний засіб, а проведення дослідження без огляду можливе лише за рішенням суду або органу досудового розслідування з обґрунтуванням неможливості огляду; експерт приймав надані йому дані за правдиві без перевірки на достовірність; з доданих до висновку матеріалів не зрозуміло, ким проводився огляд транспортного засобу та чи надавалися експерту оригінали документів. Стверджувала, що позивач всупереч добросовісності відчужила автомобіль, і стороні відповідача невідомо, чи був він відремонтований, де перебував між ДТП та складанням висновку (близько пів року) і чи не зазнав іншої шкоди. Зазначила, що постанова апеляційного суду про відмову в призначенні експертизи фактично позбавила сторону відповідача можливості подати інший доказ. Під час дослідження письмових доказів звернула увагу, що в матеріалах справи відсутній протокол огляду транспортного засобу від 15 січня 2025 року, хоча на нього міститься посилання у висновку експерта, а консультацію страховика складено 25 лютого 2025 року на підставі протоколу огляду від 30 грудня 2024 року; щодо протоколу від 15 січня 2025 року пояснення, на її думку, має надати третя особа.

Третя особа - МТСБУ, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направила, свою позицію виклала у письмових поясненнях від 28 квітня 2026 року, а також подала витребувані судом документи.

Рух справи

27 січня 2026 року Сова В. В. через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, моральної (немайнової) шкоди та шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок ДТП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2026 року справу № 539/303/26 передано для розгляду судді Пилипчуку М. М.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України суд отримав відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 2285764 щодо зареєстрованого місця проживання позивача, а також відповідь з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2286194 про отримання інформації про внутрішньо переміщену особу щодо відповідача.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

16 лютого 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, підготовче судове засідання призначено на 11 березня 2026 року, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

01 березня 2026 року представник відповідача - адвокат Таращук О. В. звернулася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, а 04 березня 2026 року - із заявою про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року заяву представника відповідача задоволено, забезпечено її участь у підготовчому судовому засіданні 11 березня 2026 року та в усіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10 березня 2026 року представник відповідача подала заяву про відкладення (перенесення) підготовчого судового засідання, а 11 березня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. 11 березня 2026 року позивач звернулася до суду із заявою про залишення відзиву без розгляду. Підготовче судове засідання 11 березня 2026 року за клопотанням представника відповідача відкладено на 26 березня 2026 року.

26 березня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а позивач цього ж дня подала заперечення на вказане клопотання.

У підготовчому судовому засіданні 26 березня 2026 року позивач повідомила про відчуження автомобіля Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , підготовче судове засідання відкладено на 31 березня 2026 року для подання доказів відчуження транспортного засобу та вирішення інших питань, пов`язаних з підготовкою справи до судового розгляду.

27 березня 2026 року позивач подала до суду клопотання про долучення доказу - копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 24 грудня 2025 року. 30 березня 2026 року позивач звернулася до суду з клопотанням про проведення підготовчого судового засідання без її участі та призначення справи до судового розгляду, а представник відповідача цього ж дня - з клопотанням про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено МТСБУ, витребувано від нього належним чином засвідчені копії всіх документів у справі страхової події № 125666 за наслідками ДТП, що сталася 08 грудня 2024 року, зобов`язано сторони надіслати третій особі копії заяв по суті справи з додатками, встановлено строки для подання пояснень третьої особи та відповіді на них, підготовче судове засідання відкладено на 15 квітня 2026 року.

15 квітня 2026 року позивач звернулася до суду з клопотанням про проведення підготовчого судового засідання без її участі та призначення справи до судового розгляду.

27 квітня 2026 року представник відповідача подала до суду додаткові пояснення щодо призначення експертизи, на які 28 квітня 2026 року позивач подала заперечення.

28 квітня 2026 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а також клопотання МТСБУ про долучення доказів. 29 квітня 2026 року позивач подала до суду заяву щодо реагування на пояснення третьої особи - МТСБУ.

У підготовчому судовому засіданні 30 квітня 2026 року оголошено перерву до 04 травня 2026 року для надання учасникам справи можливості ознайомитися з матеріалами, поданими третьою особою.

04 травня 2026 року позивач звернулася до суду з клопотанням про проведення підготовчого судового засідання без її участі, а також подала заперечення на заяву представника відповідача про надання додаткових пояснень до клопотання про призначення експертизи з проханням залишити її без розгляду.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача, у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

05 травня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про надання додаткових пояснень до клопотання про призначення експертизи.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи відмовлено, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 серпня 2026 року справу передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2026 року розгляд справи продовжено в порядку підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 серпня 2026 року.

16 серпня 2026 року позивач звернулася до суду з клопотанням про проведення підготовчого судового засідання без її участі та призначення справи до судового розгляду.

20 серпня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, яке задоволено, підготовче судове засідання відкладено на 09 вересня 2026 року.

02 вересня 2026 року позивач звернулася до суду з клопотанням про проведення підготовчого судового засідання без її участі та призначення справи до судового розгляду.

09 вересня 2026 року представник відповідача звернулася до суду із заявою про виклик у судове засідання судового експерта, а позивач цього ж дня подала заперечення проти клопотання про виклик експерта.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2026 року клопотання представника відповідача про виклик судового експерта задоволено, викликано в судове засідання старшого судового експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Пчолинського Р. Ю. для надання усних пояснень щодо висновку від 30 червня 2025 року № СЕ-19/107-25/7849-АВ, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 вересня 2026 року.

11 вересня 2026 року судовий експерт Пчолинський Р. Ю. звернувся до суду із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 вересня 2026 року заяву експерта задоволено, забезпечено його участь у судовому засіданні 28 вересня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення 28 вересня 2026 року відкладено на 07 жовтня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 08 грудня 2024 року о 21.40 год на 148 км автомобільної дороги Тернопіль - Львів - Рава-Руська водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін та допустив зіткнення з автомобілем Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги пунктів 14.6, 11.3 Правил дорожнього руху.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2024 року серії ЕПР1 № 193825, складеного стосовно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі Тернопіль - Львів - Рава-Руська, 148 км, здійснив обгін, чим порушив пункти 14.6, 11.3 Правил дорожнього руху, та скоїв зіткнення з автомобілем Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_1 - тілесні ушкодження у вигляді поверхневої травми волосистої частини голови.

Згідно з рапортом чергового чергової частини відділення поліції № 2 (місто Жовква) Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08 грудня 2024 року (єдиний облік № 9252) на спецлінію «102» надійшло повідомлення про ДТП з потерпілими; бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події надано допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагноз: поверхнева травма волосистої частини голови, після огляду самостійно залишила місце пригоди.

Постановою судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року у справі № 444/5095/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Указаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 08 грудня 2024 року о 21.40 год на автомобільній дорозі Тернопіль - Львів - Рава-Руська, 148 км, керуючи автомобілем Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін та скоїв зіткнення з автомобілем Audi, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив пункти 14.6, 11.3 Правил дорожнього руху; вина ОСОБА_2 підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 193825, схемою місця ДТП від 08 грудня 2024 року, письмовими поясненнями учасників та іншими матеріалами справи.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 444/5095/24 залишено без змін постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року. Апеляційний суд зазначив, що суддя першої інстанції, виконавши вказівки, викладені в постанові апеляційного суду від 14 травня 2025 року, достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив матеріали справи і дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП; закриття провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою, яка можлива виключно у разі встановлення винуватості особи.

Власником автомобіля Audi Q8, 2021 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на час ДТП була ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим 23 жовтня 2021 року.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 08 грудня 2024 року № 028/о, виданим відокремленим підрозділом «Лікарня Святого Пантелеймона» Комунального некомерційного підприємства «1 Територіальне медичне об`єднання міста Львова», ОСОБА_1 звернулася 08 грудня 2024 року, зі слів травмована внаслідок ДТП; встановлено діагноз: поверхнева травма волосистої частини голови; рекомендовано амбулаторне лікування, медикаментозну терапію, спостереження у невропатолога за місцем проживання, а у разі погіршення стану - повторне звернення.

Відповідно до квитанції АТ «Полтава-банк» від 27 грудня 2024 року № 26976 з рахунку ОСОБА_1 списано 451,14 грн за операцією з платіжною карткою в аптеці «Apteka Nizkih Cen 18», місто Лубни.

Згідно з висновком експерта від 30 червня 2025 року № СЕ-19/107-25/7849-АВ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеним на підставі заяви ОСОБА_1 від 11 червня 2025 року старшим судовим експертом сектору автотоварознавчих досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Пчолинським Р. Ю., який має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» (свідоцтво № 4794, видане експертно-кваліфікаційною комісією МВС України 27 квітня 2001 року, підтверджене 13 грудня 2021 року), стаж експертної роботи з 2001 року:

- у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України та про відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України, а висновок підготовлено для подання до суду;

- на вирішення експертизи поставлено питання: яка ринкова вартість транспортного засобу станом на 08 грудня 2024 року; яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу станом на 08 грудня 2024 року; яка вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу станом на 08 грудня 2024 року;

- на дослідження надійшов поштовий конверт з цілісним клапаном, в якому міститься USB-флешка «goodram 32GB» з копіями документів та фотозображеннями транспортного засобу в електронному вигляді; автомобіль на дослідження наданий не був, у зв`язку з чим вихідними даними слугувала інформація, наведена в наданих документах, та фотозображення;

- дослідження проведено із застосуванням Методики, Бюлетеня автотоварознавця, ресурсу мережі Інтернет «auto.ria.com» та комп`ютерної програми «Audatex» (порівняльний та витратний підходи);

- об`єктом дослідження є легковий автомобіль Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , колір чорний, номер кузова НОМЕР_5 ; у таблиці 1 висновку наведено перелік пошкоджених складових з характером пошкоджень і способом відновлення (заміна чи ремонт і фарбування), зокрема кришка (двері) задка та її скло, накладки і спойлер кришки задка, задні ліхтарі, задній бампер з облицюванням, напрямними, підсилювачем та кронштейнами, панель задка, задні боковини кузова, передній бампер з решітками, фара передня ліва, решітка радіатора, кронштейни та елементи кріплення передньої частини, ліва і права подушки безпеки голови (відпрацьовані), обшивка даху, задня частина даху з деформацією, з посиланням на зображення фототаблиці (додаток 1);

- у примітці до таблиці 1 експерт вказав, що в досліджуваному транспортному засобі можливі приховані дефекти на внутрішніх деталях вузлів трансмісії, силового агрегату, прихованих деталях кузова, які можуть бути виявлені лише під час розбирання на спеціалізованому підприємстві, і які не враховувалися;

- ринкову вартість автомобіля визначено порівняльним підходом як середню ціну пропонування чотирьох аналогічних автомобілів Audi Q8 2020 - 2022 років випуску, розміщених на ресурсі «auto.ria.com» (додаток 2), яка становить 66 376,19 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 09 грудня 2024 року (41,5975 грн за 1 долар США) складає 2 761 084 грн; коефіцієнти коригування ринкової вартості прийнято рівними нулю;

- вартість відновлювального ремонту визначено на підставі калькуляції від 27 червня 2025 року № 7849, складеної за допомогою програмного комплексу «Audatex» (додаток 3): вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 109 322,40 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 76 734,31 грн, вартість нових складників, що підлягають заміні, - 1 775 000,60 грн, разом - 1 961 057,31 грн;

- коефіцієнт фізичного зносу складників (Ез) відповідно до пункту 7.38 Методики прийнято рівним нулю;

- величину втрати товарної вартості визначено відповідно до пункту 8.6.3 Методики за формулою ВТВ = Х / 100 ? (С + Свр), де співвідношення А = Свр / С = 1 961 057,31 / 2 761 084 = 0,71, В = Ср / (Сс + См) = 109 322,40 / (1 775 000,60 + 76 734,31) = 0,06, а коефіцієнт Х за таблицею 3 додатка 7 до Методики дорівнює 3, що становить: 3 / 100 ? (2 761 084 + 1 961 057,31) = 141 664 грн;

- вартість матеріального збитку визначено за формулою У = Ср + См + Сс ? (1 - Ез) + ВТВ: 109 322,40 + 76 734,31 + 1 775 000,60 ? (1 - 0) + 141 664 = 2 102 721 грн;

- висновки: ринкова вартість автомобіля Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 08 грудня 2024 року становить 2 761 084 грн; вартість відновлювального ремонту станом на 08 грудня 2024 року - 1 961 057,31 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, станом на 08 грудня 2024 року - 2 102 721 грн;

- до висновку додано ілюстративну таблицю на 10 аркушах (додаток 1, зображення 1 - 59, які містять загальний і детальний вигляд пошкоджень автомобіля, показник одометра, а також упаковку USB-флешки), інформацію з мережі Інтернет на 2 аркушах (додаток 2), ремонтну калькуляцію (додаток 3) та протоколи огляду транспортного засобу з переліком і характером пошкоджень (додаток 4).

Протоколи огляду транспортного засобу, що містяться в додатку 4 до висновку експерта, складені фахівцем під час огляду пошкодженого автомобіля, містять ідентифікаційні дані автомобіля Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , відомості про його власника, комплектність, а також перелік пошкоджених складових із зазначенням характеру пошкоджень та способу усунення; графа щодо пошкоджень, не пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою, і попереднього ремонту відомостей про такі пошкодження не містить.

Допитаний у судовому засіданні 28 вересня 2026 року в режимі відеоконференції судовий експерт Пчолинський Р. Ю. пояснив, що він є старшим судовим експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, має вищу економічну освіту та стаж експертної роботи 25 років, серія і номер свідоцтва зазначені у висновку. Експертизу проведено за письмовою заявою власника транспортного засобу, яку надіслано на електронну пошту установи та зареєстровано, в якій власник просив визначити вартість транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту і матеріальний збиток згідно з наданими документами та фотоілюстраціями. На дослідження йому в електронному вигляді надано фотоілюстрації транспортного засобу, два протоколи допиту та протоколи огляду транспортного засобу; матеріали надійшли в конверті прямокутної форми з USB-флешкою, як це зазначено в дослідницькій частині висновку; чи були це копії чи оригінали документів, він не пам`ятає. Можливості особисто оглянути транспортний засіб він не мав, дослідження проводилося за фотоілюстраціями. Експерт зазначив, що застосовував органолептичні методи дослідження, оскільки оглядав фотоілюстрації та на їх підставі приймав рішення. На запитання про причинно-наслідковий зв`язок кожного дефекту з ДТП пояснив, що встановлення механізму та причини виникнення пошкоджень виходить за межі його компетенції як експерта-автотоварознавця, а наявність пошкоджень, отриманих до цієї ДТП, він, на його думку, не зміг би визначити й за умови особистого огляду. Щодо нарахування величини втрати товарної вартості пояснив, що у протоколі огляду попереднього фахівця не зазначено, що транспортний засіб раніше потрапляв у ДТП чи щодо нього проводився відновлювальний ремонт; коли транспортний засіб оглядається, в нижній графі протоколу зазначається, чи був він у ДТП, і якщо графа не заповнена, то транспортний засіб у ДТП не потрапляв; якщо є пошкодження, отримані до ДТП, фахівець, який проводить огляд, їх зазначає. Наявність двох протоколів огляду з різними датами експерт пояснив тим, що у разі виявлення додаткових пошкоджень після першого огляду фахівець проводить повторний огляд і складає ще один протокол. Ціни на аналогічні транспортні засоби бралися максимально наближені до дати ДТП.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 19 грудня 2025 року № DG5728QM351MIPOR (виписка за період з 30 червня 2025 року по 30 червня 2025 року) 30 червня 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшло безготівкове зарахування від МТСБУ з призначенням «Виплата по справі № 125666, згідно наказу № 3.1/20305 від 27.06.2025р., т.з. НОМЕР_2 » у сумі 145 000 грн, з яких утримано комісію 50 грн, зараховано 144 950 грн.

На виконання ухвали суду від 31 березня 2026 року МТСБУ подало до суду документи у справі № 125666, а саме:

- наказ МТСБУ від 27 червня 2025 року № 3.1/20305 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих», в якому зазначено: потерпіла - ОСОБА_1 ; тип винуватця - страхова компанія позбавлена членства; страховик - ТДВ «СК «Альфа-Гарант»; номер справи - 125666; відповідно до частини 4 пункту 1 статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, з урахуванням довідки № 1 від 27 червня 2025 року, наказано сплатити ОСОБА_1 145 000 грн за шкоду, заподіяну в результаті ДТП;

- довідку МТСБУ від 27 червня 2025 року № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, згідно з якою справу зареєстровано 25 червня 2025 року; дата ДТП - 08 грудня 2024 року; особа, яка має право на відшкодування, водій та власник автомобіля Audi, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 ; винуватець - ОСОБА_2 , власник автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , поліс обов`язкового страхування серії АТ № 3718218 строком дії з 19 грудня 2023 року по 18 грудня 2024 року, виданий ТДВ «СК «Альфа-Гарант»; претензія по майну - 145 000 грн; сума до сплати - 145 000 грн;

- платіжну інструкцію від 30 червня 2025 року № 21687 про перерахування МТСБУ на рахунок ОСОБА_1 145 000 грн з призначенням «Виплата по справі № 125666, згідно наказу № 3.1/20305 від 27.06.2025р., т.з. НОМЕР_2 »;

- заяву ОСОБА_1 до МТСБУ від 20 червня 2025 року (на бланку МТСБУ, з відміткою про реєстрацію ТДВ «СК «Альфа-Гарант»), в якій вона просила здійснити відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП 08 грудня 2024 року автомобілю Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , за участю забезпеченого транспортного засобу, відповідальність водія якого застрахована за договором № АТ/003718218 у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», визначити розмір належної їй виплати на підставі наявних документів (розрахунку МТСБУ) та перерахувати кошти в сумі 145 000 грн на її рахунок; типовий текст бланка містить положення про те, що МТСБУ і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи;

- повідомлення ОСОБА_1 про ДТП (потерпілий - майно), адресоване ТДВ «СК «Альфа-Гарант», та копії документів позивача (паспорта, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу);

- протоколи огляду транспортного засобу Audi Q8, державний номерний знак НОМЕР_2 , з переліком пошкоджених складових та характером пошкоджень;

- консультацію від 25 лютого 2025 року № 15-D/16/79 про вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Audi Q8 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), з ремонтною калькуляцією, складену для страховика, згідно з якою автомобіль 2021 року випуску, пробіг 55 166 км, має пошкодження після ДТП; вартість відновлювального ремонту становить 1 127 533,68 грн з урахуванням податку на додану вартість (939 611,40 грн без податку на додану вартість), ринкова вартість транспортного засобу до моменту пошкодження - 2 913 251,36 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0; графа «Спеціаліст (оцінювач)» підпису не містить;

- звернення ТДВ «СК «Альфа-Гарант» до МТСБУ від 24 червня 2025 року № 13/779 щодо здійснення регламентних виплат з реєстром вимог № 67, в якому серед інших зазначено поліс АТ/003718218 і суму 145 000 грн;

- витяг з централізованої бази даних МТСБУ щодо поліса серії АТ № 003718218, згідно з яким поліс є діючим на 08 грудня 2024 року, страховик - ТДВ «СК «Альфа-Гарант», забезпечений транспортний засіб - Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , франшиза - 3 200 грн, ліміт за шкоду життю та здоров`ю - 320 000 грн, ліміт за шкоду майну - 160 000 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 24 грудня 2025 року № 2146/2025/5832901, укладеним у територіальному сервісному центрі № 2146 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філії ГСЦ МВС), ОСОБА_1 (продавець) передала у власність покупця транспортний засіб Audi Q8, 2021 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 1.3 договору покупець оглянув і ознайомився з майном, претензій щодо технічного стану та якісних характеристик транспортного засобу не має. У поданій позивачем копії договору відомості про покупця та ціну транспортного засобу приховані (замальовані).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2026 року у цій справі скасовано ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року про призначення судової автотоварознавчої експертизи та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Таращук О. В. про призначення судової автотоварознавчої експертизи відмовлено, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу лише за сукупності двох умов - необхідності спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та ненадання сторонами висновків експертів з цих самих питань або наявності сумнівів у їх правильності, а відсутність будь-якої з цих умов виключає призначення експертизи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок експерта від 30 червня 2025 року № СЕ-19/107-25/7849-АВ поданий позивачем разом із позовною заявою у строки, визначені статтею 83 ЦПК України, складений з дотриманням вимог частини шостої статті 106 ЦПК України (у ньому зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду і що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок); ЦПК України не встановлює переваги між висновком експерта, поданим стороною, та висновком, підготовленим на підставі ухвали суду, тому висновок, виготовлений на замовлення учасника справи, має всі підстави вважатися первинною експертизою, а призначення іншої експертизи можливе лише за наявності обґрунтованих сумнівів у його правильності та підстав, визначених статтею 113 ЦПК України (неповноти чи неясності - для додаткової, необґрунтованості чи суперечності іншим матеріалам справи - для повторної експертизи). Апеляційний суд наголосив, що сама по собі незгода сторони з висновком експерта, поданим іншою стороною, не може бути підставою для автоматичного призначення експертизи за відсутності перевірених та обґрунтованих для цього підстав; доводи клопотання не перевірені і відсутні підстави вважати їх об`єктивними.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя, четверта статті 12 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (частини перша - третя статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частини перша, друга статті 1187 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою судді Жовківського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року у справі № 444/5095/24, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за обставин, за яких він, керуючи автомобілем Volkswagen Golf, порушив пункти 14.6, 11.3 Правил дорожнього руху, здійснюючи обгін, та допустив зіткнення з автомобілем Audi Q8 під керуванням позивача. Закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою, яка не спростовує факту наявності вини особи у вчиненні ДТП, що прямо констатовано апеляційним судом.

Таким чином, факт вчинення відповідачем дій, які призвели до ДТП, та їх протиправність є встановленими і повторному доказуванню не підлягають. Відповідач, будучи володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , не довів відсутності своєї вини та не послався на обставини, які б звільняли його від відповідальності. Сторона відповідача у відзиві та в судовому засіданні обставини ДТП, свою вину та сам факт заподіяння шкоди майну і здоров`ю позивача не заперечувала, а оспорювала лише розмір майнової шкоди.

Отже, у справі наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка відповідача, шкода, завдана позивачу, причинний зв`язок між ними та вина відповідача, що є підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Відповідно до статті 3, пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV (у редакції, чинній на час ДТП) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV (у редакції, чинній на час ДТП) виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених цим Законом випадках - у МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування статті 1194 ЦК України.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з договором або Законом № 1961-IV (у редакції, чинній на час ДТП) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У справі, що розглядається, цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за полісом серії АТ № 3718218 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 160 000 грн та франшизою 3 200 грн. Оскільки страховика позбавлено членства в МТСБУ, відшкодування потерпілій здійснено МТСБУ з фонду захисту потерпілих у сумі 145 000 грн. Розмір встановленої судом шкоди, завданої майну позивача (2 102 721 грн), перевищує як здійснену виплату, так і ліміт відповідальності страховика, тому обов`язок з відшкодування решти шкоди в силу статей 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України покладається на відповідача як на заподіювача шкоди.

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Системний аналіз статей 22, 1166, 1192 ЦК України дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Порядок визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ викладено у розділі VIII Методики.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (частини перша, шоста статті 106 ЦПК України). Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи (частина перша статті 107 ЦПК України). Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Розмір майнової шкоди позивач обґрунтовує висновком експерта від 30 червня 2025 року № СЕ-19/107-25/7849-АВ. Оцінюючи цей доказ, у тому числі з урахуванням критеріїв, на які посилається сторона відповідача, суд виходить з такого.

Висновок складено атестованим судовим експертом державної спеціалізованої експертної установи, який має кваліфікацію за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» та значний стаж експертної роботи. Обставин, які б виключали участь експерта, судом не встановлено, і учасники справи на такі обставини не посилалися. Експертизу проведено на підставі письмової заяви власника транспортного засобу, що відповідає статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу» та частині першій статті 106 ЦПК України. Висновок містить зазначення про те, що його підготовлено для подання до суду і що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тобто відповідає вимогам частини п`ятої статті 106 ЦПК України, що також констатовано постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2026 року у цій справі.

Експерт не вийшов за межі своєї компетенції: поставлені питання (ринкова вартість транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту, вартість матеріального збитку) належать до предмета автотоварознавчої експертизи. Експерт дав повні та категоричні відповіді на всі поставлені питання. Дослідницька частина висновку містить детальний опис застосованих методичних підходів (порівняльного та витратного), джерел інформації, переліку пошкоджених складових, розрахункових формул і проміжних величин, а підсумкові висновки повністю узгоджуються з дослідницькою частиною та є арифметично правильними. До висновку додано фототаблицю з 59 зображеннями пошкоджень, роздруківки оголошень про продаж аналогічних транспортних засобів, ремонтну калькуляцію, складену за допомогою спеціалізованого програмного комплексу, та протоколи огляду транспортного засобу. Внутрішніх суперечностей чи суперечностей з іншими доказами у справі висновок не містить.

Сторона відповідача не зазначила жодної конкретної методичної чи арифметичної помилки в розрахунках експерта, не навела, які саме складові калькуляції, на її думку, завищені чи не пов`язані з ДТП, не подала контррозрахунку, висновку іншого експерта чи звіту про оцінку, не скористалася правом подати висновок експерта, складений на її замовлення, хоча такий висновок міг бути складений, зокрема, за тими самими матеріалами. Клопотання сторони відповідача про призначення судової експертизи розглянуто і постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2026 року у його задоволенні відмовлено саме з тих мотивів, що наведені доводи не створюють обґрунтованих сумнівів у правильності висновку, а незгода сторони з висновком не є підставою для призначення експертизи. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України ризик настання наслідків невчинення процесуальних дій несе сторона, яка їх не вчинила, а посилання представника відповідача на те, що постанова апеляційного суду «унеможливила подання іншого доказу», не відповідає дійсності, оскільки процесуальний закон не обмежував відповідача в поданні власних доказів на спростування розміру шкоди.

Щодо доводу про порушення пункту 5.1 Методики у зв`язку з проведенням дослідження без особистого огляду транспортного засобу експертом. Згідно з пунктом 5.1 Методики технічний огляд КТЗ є початковим етапом дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ, його комплектність, технічний стан, обсяг і характер пошкоджень, пробіг за одометром та інші показники, необхідні для оцінки; визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе за рішенням особи, яка залучила експерта, у разі надання нею даних, необхідних для проведення дослідження. Проведення автотоварознавчого дослідження за наявними даними, необхідними для оцінки, без огляду транспортного засобу є нормативно допустимим. Відповідач не надав доказів на противагу поданому позивачем висновку та не спростував визначений розмір матеріального збитку.

У справі, що розглядається, експерт залучений позивачем як учасником справи, а не призначений судом чи органом досудового розслідування, тому рішенням особи, яка залучила експерта, є письмова заява власника транспортного засобу, в якій, як пояснив експерт у судовому засіданні, власник просив визначити вартість транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту та матеріальний збиток саме за наданими документами та фотоілюстраціями. Необхідні для дослідження дані надано: протоколи огляду транспортного засобу, складені фахівцем під час безпосереднього огляду пошкодженого автомобіля, з ідентифікаційними даними, переліком і характером пошкоджень, а також 59 фотозображень пошкоджень, зокрема показника одометра. Водночас неможливість огляду автомобіля самим експертом не вплинула на повноту вихідних даних, оскільки відомості про обсяг і характер пошкоджень зафіксовано у протоколах огляду та на фотознімках, а експерт, як він пояснив, застосовував органолептичні методи, досліджуючи фотоілюстрації. Тому суд не вбачає в цьому порушення, яке б позбавляло висновок доказової сили.

Щодо доводу про те, що експерт приймав надану інформацію за правдиву без перевірки на достовірність. Зазначене формулювання є стандартним застереженням щодо обмежень дослідження, передбаченим для експертних висновків, і саме по собі не свідчить про недостовірність вихідних даних. Сторона відповідача не навела жодної обставини, яка б свідчила про недостовірність протоколів огляду, фотозображень чи інших матеріалів, наданих експерту. Навпаки, відомості про ДТП, її учасників, транспортний засіб та факт його пошкодження підтверджуються сукупністю інших доказів: постановами судів у справі про адміністративне правопорушення, протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом поліції, документами МТСБУ. Ідентифікаційні дані автомобіля, зазначені у висновку, збігаються з даними свідоцтва про реєстрацію та договору купівлі-продажу.

Щодо доводу про те, що невідомо, ким проводився огляд транспортного засобу, чи надавалися експерту оригінали документів, а також щодо відсутності в матеріалах справи протоколу огляду від 15 січня 2025 року. Протоколи огляду транспортного засобу, на підставі яких проведено дослідження, є складовою частиною висновку експерта (додаток 4) і досліджені судом разом із ним. Експерт у судовому засіданні пояснив, що повторний огляд транспортного засобу та складання ще одного протоколу проводяться у разі виявлення додаткових пошкоджень, чим і зумовлена наявність протоколів з різними датами. Обставина, що в документах, поданих МТСБУ, зокрема в консультації страховика від 25 лютого 2025 року, використано лише протокол огляду від 30 грудня 2024 року, не свідчить про недостовірність іншого протоколу, оскільки ці документи складалися різними особами для різних цілей. Подання експерту матеріалів у вигляді електронних копій на електронному носії не суперечить закону, оскільки матеріали для проведення експертизи за зверненням учасника справи надає сам учасник справи (частина перша статті 107 ЦПК України), а відповідач не навів жодної розбіжності між наданими експерту копіями та їх оригіналами.

Щодо доводу про те, що без огляду експерт не міг встановити пошкодження, щодо зв`язку яких з ДТП виникають сумніви, та про можливість наявності пошкоджень, отриманих до цієї ДТП. Відповідач не зазначив, щодо якого саме пошкодження у нього виникають сумніви та з яких підстав. Перелік пошкоджень, наведений у висновку, узгоджується з механізмом ДТП, встановленим у справі про адміністративне правопорушення, та з переліком пошкоджень, зафіксованим під час огляду транспортного засобу після ДТП, на підставі якого страховиком складено консультацію від 25 лютого 2025 року. Графа протоколу огляду щодо пошкоджень, не пов`язаних з ДТП, та попереднього ремонту не заповнена, що, як пояснив експерт, свідчить про відсутність таких пошкоджень. Пояснення експерта про те, що встановлення механізму утворення пошкоджень виходить за межі автотоварознавчої спеціальності, відповідає його процесуальному статусу і не свідчить про необґрунтованість висновку. Твердження про можливість отримання автомобілем пошкоджень в інших ДТП чи протягом шести місяців між ДТП і складанням висновку ґрунтуються виключно на припущеннях, що згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України є неприпустимим. Суд також враховує, що в примітці до висновку експерт прямо зазначив про можливість прихованих дефектів, які могли бути виявлені лише під час розбирання, і такі дефекти до розрахунку не включалися, тобто визначена експертом сума збитку не є завищеною на їх рахунок.

Щодо доводу про безпідставне нарахування величини втрати товарної вартості з посиланням на пункт 8.6.2 Методики (втрата товарної вартості не нараховується, якщо КТЗ раніше зазнавав аварійних пошкоджень). Обов`язок довести обставину, яка виключає нарахування втрати товарної вартості, а саме попередню участь автомобіля в ДТП чи його попередній аварійний ремонт, покладається на сторону, яка на неї посилається. Жодних доказів такої обставини відповідач не подав. Автомобіль 2021 року випуску на час ДТП експлуатувався менше чотирьох років, відомостей про попередні пошкодження протоколи огляду не містять, а сам розрахунок втрати товарної вартості здійснено експертом за формулою та коефіцієнтами, передбаченими пунктом 8.6.3 і додатком 7 Методики. Тому суд відхиляє цей довід.

Щодо доводу про використання даних ресурсу «auto.ria.com» і дати, станом на яку взято ціни аналогів. Відповідно до пункту 7.35 Методики середня ринкова ціна КТЗ може визначатися як середнє арифметичне значення цін пропонування аналогів з урахуванням коригування. Експерт пояснив, що брав до уваги ціни, максимально наближені до дати ДТП. Сторона відповідача не навела іншої ринкової вартості автомобіля і не довела, що визначена експертом вартість не відповідає ринковій. Суд також враховує, що в консультації, складеній для страховика 25 лютого 2025 року, ринкову вартість автомобіля визначено навіть у більшому розмірі (2 913 251,36 грн), ніж у висновку експерта (2 761 084 грн).

Щодо доводу про відсутність серед вихідних даних документів, перелічених у пункті 5.4 Методики (сервісної книжки, талонів гарантійного обслуговування, страхового поліса, рахунків на ремонт тощо). Пункт 5.4 Методики визначає перелік документів, які власник надає на вимогу оцінювача (експерта); визначення необхідності витребування тих чи інших документів належить до компетенції експерта. Ідентифікаційні та реєстраційні дані транспортного засобу експерту було надано, а відсутність документів про ремонтно-відновлювальні роботи узгоджується з тим, що ремонт автомобіля не здійснювався.

Суд не заперечує обов`язку перевіряти експертну оцінку на відповідність Методиці, водночас така перевірка проведена у цьому рішенні. Сторона відповідача не зазначила, яке саме положення Методики, крім пункту 5.1, порушено та як це вплинуло на кінцевий результат.

Щодо доводу про те, що у разі ремонту чи продажу автомобіля висновок експерта втрачає статус належного доказу. У справі, що розглядається, відомостей про здійснення відновлювального ремонту автомобіля матеріали справи не містять, а твердження представника відповідача про те, що автомобіль міг бути відремонтований, є припущенням. Отже, розмір збитків правомірно визначено як вартість матеріалів і робіт, необхідних для відновлення автомобіля, з урахуванням втрати товарної вартості.

Щодо доводів про відчуження позивачем автомобіля, недобросовісність її поведінки та необхідність визначення збитків як різниці між вартістю автомобіля до ДТП і ціною його продажу. Предметом спору є вимога про відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок ДТП, а не сам автомобіль. Право власника розпоряджатися своїм майном (стаття 319 ЦК України) не обмежене тим, що він має вимогу про відшкодування шкоди до її заподіювача, а продаж пошкодженого автомобіля не є його знищенням і не свідчить про недобросовісність. Висновок експерта складено 30 червня 2025 року, а договір купівлі-продажу укладено 24 грудня 2025 року, тобто майже через шість місяців, протягом яких відповідач, якому було відомо про ДТП, про свою відповідальність і про звернення потерпілої до страховика, жодних дій щодо огляду автомобіля чи забезпечення доказів не вчиняв.

Визначення розміру шкоди як різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП передбачено пунктами 30.1, 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV (в редакції, чинній на час ДТП) лише для випадку, коли транспортний засіб вважається фізично знищеним, тобто якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим (витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП). У справі, що розглядається, вартість відновлювального ремонту (1 961 057,31 грн) не перевищує ринкової вартості автомобіля до ДТП (2 761 084 грн), тобто ремонт є технічно можливим та економічно обґрунтованим, а автомобіль не є фізично знищеним. Тому ціна, за якою позивач відчужила автомобіль більш ніж через рік після ДТП, не має значення для визначення розміру збитків, які згідно зі статтею 1192 ЦК України визначаються вартістю робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З цих самих мотивів суд відхиляє доводи про неналежність копії договору купівлі-продажу через приховування відомостей про ціну та покупця: зазначені відомості не входять до предмета доказування у цій справі, а сам договір досліджено судом лише як доказ факту відчуження автомобіля, який учасниками справи не оспорюється.

Щодо доводу про недостатність самостійного висновку експерта для доведення розміру збитків та про стандарт доказування. Застосовуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд враховує, що розмір майнової шкоди підтверджено висновком експерта, який відповідає вимогам статей 102, 106 ЦПК України і узгоджується з іншими доказами у справі, тоді як сторона відповідача жодного доказу іншого розміру шкоди не подала. За таких умов висновок про існування заявленого позивачем розміру шкоди є більш вірогідним, ніж протилежний.

Консультацію від 25 лютого 2025 року № 15-D/16/79, складену для страховика, суд оцінює як доказ, що підтверджує факт, характер та значний обсяг пошкоджень автомобіля позивача, їх зв`язок з ДТП, відсутність підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу та ринкову вартість автомобіля до ДТП. Водночас ця консультація не є висновком експерта у розумінні статті 102 ЦПК України, не містить підпису спеціаліста (оцінювача), відомостей про його кваліфікацію та обізнаність про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не включає величини втрати товарної вартості, складена для цілей врегулювання страхового випадку, і жоден з учасників справи на неї як на доказ іншого розміру шкоди не посилався. Тому вона не спростовує висновку експерта від 30 червня 2025 року.

З огляду на викладене суд визнає висновок експерта від 30 червня 2025 року № СЕ-19/107-25/7849-АВ належним, допустимим, достовірним доказом і бере його до уваги при визначенні розміру майнової шкоди, яка становить 2 102 721 грн.

Доводи МТСБУ про те, що позов пред`явлено до МТСБУ, та прохання відмовити у задоволенні позовних вимог до МТСБУ суд відхиляє як безпідставні, оскільки позивач жодних вимог до МТСБУ не заявляла, а МТСБУ бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (стаття 53 ЦПК України). Подані МТСБУ пояснення суд оцінює як пояснення третьої особи в розумінні статті 181 ЦПК України.

Доводи МТСБУ про суперечливу поведінку позивача суд також відхиляє. У справі, що розглядається, позивач жодних вимог до МТСБУ не заявляє, факту отримання виплати не заперечує, врахувала її при визначенні ціни позову і просить стягнути із заподіювача шкоди лише різницю між фактичним розміром шкоди і отриманою виплатою, що є передбаченим статтею 1194 ЦК України способом захисту.

Щодо доводу МТСБУ про безпідставність позову в частині 11 850 грн (різниця між лімітом відповідальності, сумою виплати та франшизою) суд зазначає таке. Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим за страхову суму, не створює обов`язку для заподіювача шкоди відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховиком відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV (в редакції, чинній на час ДТП) у межах страхових сум. Тобто тягар доведення цієї обставини покладається саме на заподіювача шкоди.

Водночас відповідач та його представник ні у відзиві на позовну заяву, ні в інших заявах по суті справи, ні в судовому засіданні на ці обставини не посилалися, жодних доводів щодо обмеження обсягу відповідальності відповідача різницею між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика не наводили і жодних доказів з цього приводу не подавали. Позиція сторони відповідача щодо майнової шкоди зводилася виключно до заперечення висновку експерта та розміру шкоди загалом. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, користується процесуальними правами і несе обов`язки, визначені статтею 43 ЦПК України, однак її участь у справі не перетворює її на сторону і не покладає на неї обов`язку доказування обставин, на які мала посилатися сторона як на підставу своїх заперечень, а суд згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог та з урахуванням засад змагальності й диспозитивності.

Щодо різниці між сумою перерахованої МТСБУ виплати (145 000 грн) і сумою, фактично зарахованою на рахунок позивача (144 950 грн), суд враховує, що 50 грн утримано банком як комісію за зарахування коштів, тобто внаслідок отримання виплати позивач реально отримала 144 950 грн, а утримана комісія є витратами, яких позивач зазнала у зв`язку з відновленням свого порушеного права (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

За таких обставин доводи МТСБУ не спростовують обґрунтованості позовних вимог, а розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 957 771 грн (2 102 721 грн - 144 950 грн).

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків тощо (частина перша статті 1195 ЦК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Факт отримання позивачем у ДТП тілесного ушкодження у вигляді поверхневої травми волосистої частини голови підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 08 грудня 2024 року № 028/о, рапортом поліції від 08 грудня 2024 року та протоколом про адміністративне правопорушення, а придбання позивачем лікарських засобів в аптеці - квитанцією від 27 грудня 2024 року № 26976. Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні визнали позовні вимоги в цій частині в повному обсязі (455 грн). Підстав сумніватися в добровільності такого визнання суд не вбачає, воно не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому позовна вимога про стягнення 455 грн у відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, підлягає задоволенню. Доводи відзиву про те, що з квитанції неможливо встановити, які саме ліки було придбано, з огляду на визнання позову в цій частині значення не мають. Матеріали справи не містять відомостей про відшкодування МТСБУ витрат, пов`язаних з ушкодженням здоров`я позивача.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина перша, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала шкоди, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування.

Встановлено, що з вини відповідача, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, позивач отримала тілесне ушкодження у вигляді поверхневої травми волосистої частини голови, що спричинило їй фізичний біль, потребувало медичної допомоги на місці пригоди, звернення до лікувального закладу, медикаментозного лікування та спостереження у невропатолога. Внаслідок ДТП позивач пережила гострий стрес і страх за власне життя. Крім того, позивач зазнала душевних страждань у зв`язку із суттєвим пошкодженням належного їй автомобіля 2021 року випуску, вартість відновлення якого становила понад дві третини його ринкової вартості, внаслідок чого вона тривалий час була позбавлена можливості користуватися ним, змушена була змінити звичний уклад життя, витрачати додатковий час та кошти на пересування. Суд також враховує тривалість періоду, протягом якого позивач змушена захищати свої права (з грудня 2024 року), та те, що відповідач, будучи винним у ДТП, поза виплатою, здійсненою МТСБУ, жодних заходів до відшкодування завданої шкоди не вжив.

Відповідач визнав факт заподіяння позивачу моральної шкоди та визнав позов у цій частині на суму 5 000 грн. Водночас, на переконання суду, така сума не відповідає характеру та обсягу фізичних і душевних страждань позивача, сукупності негативних наслідків як ушкодження здоров`я, так і пошкодження майна, та тривалості порушення її звичного способу життя. Заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у 15 000 грн є помірним, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, не призводить до безпідставного збагачення позивача і є співмірним наслідкам правопорушення, тому підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Доводи відзиву про необхідність підтвердження розміру моральної шкоди висновком експерта суд відхиляє, оскільки розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд.

Питання щодо призначення у справі судової експертизи остаточно вирішено постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2026 року, а доводи, викладені представником відповідача в додаткових поясненнях від 27 квітня 2026 року щодо суті спору, оцінено судом у цьому рішенні в межах загальної позиції сторони відповідача, тому окремого вирішення заяв позивача про залишення цих пояснень без розгляду не потребується.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 957 771 грн у відшкодування майнової шкоди, 455 грн у відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та 15 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 16 640 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору, доданою до позовної заяви. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на її користь. В судовому засідання позивач не заявляла про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Прохання МТСБУ про стягнення з позивача і відповідача 1 000 грн судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати, за твердженням самої третьої особи, лише плануються, а доказів їх фактичного понесення чи обов`язку їх сплатити не подано (частина восьма статті 141 ЦПК України); позов задоволено, будь-яких вимог до МТСБУ не заявлялося.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76 - 83, 89, 102, 106, 110, 133, 141, 206, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової шкоди, моральної (немайнової) шкоди та шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1 957 771 (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят одну) гривню.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_6 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_7 ).

Третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України (місцезнаходження: місто Київ, бульвар Русанівський, 8; ЄДРПОУ - 21647131).

Суддя М. М. Пилипчук