Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №536/2472/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2825/2026

Справа № 536/2472/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання – Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовною заявою де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №131626 від 25.02.2025 року у розмірі 6188,80 грн, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15500 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 25 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» було укладено кредитний договір №131626, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у сумі 4000 грн. на строк 90 днів з відсотковою ставкою 0,72 %. У зв`язку із неналежним виконанням умов договору кредиту у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 6188,80 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 2188,80 грн. - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, в порядку п. 1.4 Договору.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/2, ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №131626 від 19.12.2026 року.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10.07.2026 року дану позовну заяву за підсудністю направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.09.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.10.2026 року від представника позивача Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, де просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15500 грн.

В судове засідання представник ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» не з`явився, у позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про день, місце та час слухання справи була повідомлена належним чином, правом на подання відзиву не скористалася.

Враховуючи, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про місце день і час розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву не подала, та з урахуванням клопотання позивача, суд вирішив на підставі ст. ст. 247, 280 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, приходить до наступного.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №131626. Згідно з умовами якого Товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 4000 грн (п.1.1.). Згідно п. 1.2 Договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 25.05.2025. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Періодичність сплати платежів кожні 14 днів (п. 1.3 Договору). Кредит надається Клієнту в безготівковій формі на реквізити платіжної картки вказаної Клієнтом (п. 1.5 Договору). Договір та Графік платежів підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором.

Згідно із довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 отримано код для підтвердження згоди з умовами договору від 25.02.2025, одноразовий ідентифікатор KL6977, який було відправлено 25.02.2025 на номер телефону відповідача.

З підтвердження наданого ТОВ «ПрофітГід», слідує, що відповідно до платіжної інструкції А791585В263267CLY131626T1483764 від 25.02.2025 на виконання умов Кредитного договору, Товариством перераховано відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4000 грн. на картку № НОМЕР_1 .

Як вбачається з Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №131626 від 25.02.2026 року Клієнтом ОСОБА_1 вказано картку № НОМЕР_1 .

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором №131626 від 25.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 року має заборгованість в розмірі 6188,80 грн. з яких: заборгованість за сумою кредиту 4000 грн., заборгованість за процентами 2188,80 грн.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/2, ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №131626 від 19.12.2026 року в розмірі 6188,80 грн. з яких: заборгованість за сумою кредиту 4000 грн., заборгованість за процентами 2188,80 грн.

20.03.2026 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дослідивши надані позивачем докази вважає їх належними та допустимими доказами та такими, що доводять факт укладення кредитного договору, отримання та користування кредитними коштами, а також наявності заборгованості у відповідача.

Доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №131626 від 19.12.2026 матеріали справи не містять, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитним договором.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, заборгованість не сплатила, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за наданим кредитом у сумі 4000 грн. та заборгованість за процентами у сумі 2188,80 грн. підлягають до задоволення.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір у повному обсязі, тобто у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, акт про отримання правової допомоги від 29.09.2026 року та платіжну інструкцію № 5188 від 29.09.2026 року.

Згідно з договором № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, його укладено між ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» та Адвокатським бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (п.268).

У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не приймав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 500, 00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг.

Водночас факт надання позивачу професійної правничої допомоги та її оплату підтверджено матеріалами справи.

З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором №131626 від 25.02.2025 року у сумі 6 188,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог позовної заяви - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І. Хіневич