Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №369/13045/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13045/25

Провадження № 2/369/5093/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: судді Янченка А.В. за участю секретаря судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/13045/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Лабика Руслана Романовича звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 218 286,83 грн як різницю між фактичним розміром шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного їй автомобіля марки "RENAULT TRAFIC" (д.н.з. НОМЕР_1 ), та сумою страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 04.05.2025 року близько 18 год. 18 хв. в с. Гурівщина Бучанського району водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" (д.н.з. НОМЕР_2 ), порушив Правила дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем "RENAULT TRAFIC" (д.н.з. НОМЕР_1 ), який належить позивачу. Постановою суду від 09.06.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Загальна сума матеріального збитку, підтверджена висновком експерта та витратами на його проведення, становить 376 786,83 грн. Оскільки відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, страхова компанія здійснила виплату відшкодування. Однак ліміт відповідальності страховика за мінусом франшизи становив 158 500,00 грн. Відповідно, різницю у розмірі 218 286,83 грн повинен відшкодувати відповідач.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТІХ ОСІБ.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших заяв чи клопотань щодо предмету спору до суду не подав.

ІІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Під час звернення до суду 16.07.2025 року представник позивача подав заяви про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, про розгляд справи за відсутності позивача та її представника (зі згодою на ухвалення заочного рішення), про проведення засідань у режимі відеоконференції, а також заяву про продовження строку надання доказів сплати судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

10 грудня 2025 року представник позивача подав клопотання про проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відставкою головуючого судді.

У подальшому представник позивача подавав заяви про розгляд підготовчого судового засідання за відсутності сторони позивача, підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

ІV. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.07.2025 року справу було передано судді Скрипник О.Г., яка ухвалою від 22.07.2025 року відкрила загальне позовне провадження та призначила підготовче засідання на 10.12.2025 року.

У зв`язку з відставкою судді Скрипник О.Г., 18.12.2025 року здійснено повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу передано судді Янченку А.В..

Ухвалою від 18.12.2025 року суддя Янченко А.В. прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче засідання на 15.04.2026 року.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі, а її розгляд по суті призначено на 02.07.2026 року, яке в подальшому було відкладено на 30.09.2026 року о 12 год. 15 хв..

V. ЯВКА УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ЇХ ПОЗИЦІЇ В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та не заперечували проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Враховуючи, що позивач не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на те, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Згідно з копією постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.06.2025 року у справі №369/8164/25, судом встановлено, що 04.05.2025 року близько 18 год. 18 хв. в с. Гурівщина Бучанського району водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" (д.н.з. НОМЕР_2 ), порушив Правила дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем "RENAULT TRAFIC" (д.н.з. НОМЕР_1 ), за що відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 25.02.2020 року, судом встановлено, що власником пошкодженого автомобіля "RENAULT TRAFIC" (д.н.з. НОМЕР_1 ) є позивач ОСОБА_1 .

Згідно з копією висновку експерта №103 від 11.06.2025 року, судом встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "RENAULT TRAFIC" (д.н.з. НОМЕР_1 ) внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, станом на дату оцінки становить 368 786,83 грн..

Відповідно до копії договору на виконання послуг від 06.06.2025 року та копії акту №103 виконаних послуг від 11.06.2025 року, судом встановлено, що вартість проведення автотоварознавчого дослідження склала 8 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу, становить 376 786,83 грн..

Згідно з копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ5735303 та інформацією з бази даних МТСБУ, судом встановлено, що на момент скоєння ДТП (04.05.2025 року) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 під час експлуатації транспортного засобу "VOLKSWAGEN TRANSPORTER" (д.н.з. НОМЕР_2 ) була застрахована у ПАТ "НАСК "ОРАНТА" із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн та розміром франшизи 1 500,00 грн..

Відповідно до копії узгодження суми відшкодування від 04.07.2025 року, копії страхового акту №ОЦВ-У-25-33-14613/1 від 07.07.2025 року та копії платіжної інструкції №40234 від 07.07.2025 року, судом встановлено, що страхова компанія ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в межах страхового ліміту за вирахуванням франшизи у розмірі 153 500,00 грн..

VІІ. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Щодо відповідальності страховика суд зазначає наступне.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), відповідно до якого у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобовязанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобовязаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика, який у межах даної справи виконав його у повному обсязі.

Щодо відповідальності винуватця ДТП суд керується наступним.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, суд зауважує, що сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Такий правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), де наголошено, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, суд доходить висновку, що в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, складається з вартості матеріального збитку, визначеного експертом (368 786,83 грн), та вартості проведення автотоварознавчого дослідження (8 000,00 грн), і становить 376 786,83 грн.

Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань за шкоду, заподіяну майну, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно з умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АТ5735303, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 160 000,00 грн, а розмір франшизи — 1 500,00 грн.

Відповідно до статті 12 вищевказаного Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Отже, відповідальність страховика (ПАТ "НАСК "ОРАНТА") обмежувалася сумою 158 500,00 грн (160 000,00 грн – 1 500,00 грн), яку і було фактично виплачено позивачу в процесі врегулювання спору.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зважаючи на те, що фактичний розмір завданої майнової шкоди значно перевищує ліміт відповідальності страховика, обов`язок відшкодувати позивачу невідшкодовану частину збитків покладається безпосередньо на винуватця ДТП — відповідача ОСОБА_2 .

Розмір різниці, що підлягає стягненню з відповідача, становить 218 286,83 грн (376 786,83 грн фактичної майнової шкоди – 158 500,00 грн виплаченого страхового відшкодування).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 218 286,83 грн є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 182,87 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 182,87 грн.

Щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн стороною позивача надано до суду: Договір про надання професійної правничої допомоги №08/07/25/01 від 08.07.2025 року, Замовлення № 1 від 08.07.2025 року з детальним описом наданих послуг та платіжну інструкцію №2.212634593.1 від 11.07.2025 року.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що сторони у пункті 2 Замовлення № 1 чітко погодили фіксовану вартість правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн. Згідно з детальним описом, адвокатом були фактично надані наступні послуги: консультація клієнта (тривалістю 1 год.); підготовчі дії, з`ясування обставин, збір доказів та подання адвокатських запитів (тривалістю 2 год.); підготовка та відправлення позовної заяви до суду (тривалістю 3 год.); підготовка процесуальних документів та заяв до судового розгляду справи (тривалістю до 10 год.). При цьому вартість однієї нормо-години адвоката визначена сторонами у розмірі 3 000,00 грн.

Суд констатує, що вказані витрати є реальними та були фактично понесені позивачем, оскільки їх оплата у повному обсязі беззаперечно підтверджується банківською платіжною інструкцією від 11.07.2025 року, тобто ще до звернення з даним позовом до суду.

Частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідач ОСОБА_2 участі у судовому розгляді не брав, відзиву на позовну заяву не надав та, відповідно, не заявляв жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача, а також те, що заявлений розмір судових витрат є документально доведеним, фактично сплаченим позивачем та співмірним зі складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1201, 1216, 1218, 1227, 1229 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, — задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП — НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_5 ) 218 286,83 грн (двісті вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 83 копійки) в рахунок відшкодування різниці між фактичним розміром завданої майнової шкоди та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП — НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_5 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 182,87 грн (дві тисячі сто вісімдесят дві гривні 87 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування та ім`я сторін справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП — НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП — НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено: 07 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Янченко