Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №368/1817/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1817/26

2/368/1611/26

Рішення

Іменем України

"05" жовтня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

позивач просить суд розірвати шлюб між нею — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп - НОМЕР_2 ), який було зареєстровано 05 квітня 2025 року у Кагарлицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ), про що 05 квітня 2025 року складено відповідний актовий запис № 35, обґрунтовуючи позов наступним.

05 квітня 2025 року, вона, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 05 квітня 2025 року у Кагарлицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 05 квітня 2025 року складено відповідний актовий запис № 35.

Від шлюбу в них є одна спільна неповнолітня дитина, це: дочка — ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 18 лютого 2025 року складено відповідний актовий запис № 27.

Згідно свідоцтва про народження дитини, в графі "Мати”, зазначена позивач, а в графі "Батько" - відповідач.

Проте, незважаючи на народження спільної дитини, наразі шлюбні відносини між нею та відповідачем дуже напружені, оскільки відповідач може завдавати їй фізичної та моральної шкоди, періодичні виклики працівників поліції на його сварки та нецензурну лайку і постійне вживання алкогольних напоїв, дуже негативно впливає на дитячу психіку, бо всі ці події відбуваються в присутності дітей, оскільки вона ще має двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу, тому вона не хоче, щоб її діти жили в такій негативній атмосфері.

Подальше спільне життя її і відповідача як подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, так як між ними наразі відсутнє почуття кохання один до одного, а також інтересам дітей, так як їхнє спільне життя не складається. Крім того, її з відповідачем погляди на сімейне життя дуже різняться.

Спору щодо проживання їхньої спільної доньки ОСОБА_5 в них немає, дитина і надалі проживатиме з нею, тобто з матір`ю, ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 52 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

Відповідно до ст. 51 СК України, дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Однак нехтуючи законним вимогам, відповідач не дотримується визначених в ст. 51 СК України положень.

У зв`язку із цим вона вважає, що примирення між нею та відповідачем неможливе, а тому немає необхідності на встановлення певного терміну для примирення, так як це не дасть очікуваного результату.

Відповідно до п.2 ст.104 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до п. 3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після його розірвання надалі іменуватися цим прізвищем, тому має бажання залишити собі прізвище “ ОСОБА_6 ”.

Шлюб з відповідачем вони розривають вперше.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).

Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 05 квітня 2025 року уклали шлюб, який був зареєстрований Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 35.

Від шлюбу сторони мають одну дитину:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Подружжя спільного господарства не ведуть і позивач має бажання розірвати шлюб.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , рнокпп - НОМЕР_2 ), який було зареєстровано 05 квітня 2025 року у Кагарлицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ), про що 05 квітня 2025 року складено відповідний актовий запис № 35.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його (її) проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко