Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №357/425/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/425/26

Провадження № 2/357/2857/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Рашкова Валентина Володимирівна звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя., в якому просила: визнати автомобіль Volkswagen Golf, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1598 см3 спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на вказане майно у розмірі 105 440 (сто п`ять тисячі чотириста сорок) гривень; судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, 11 березня 2025 року між сторонами було укладено шлюб. У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа №357/19003/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У шлюбі народилася дитина: ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем у період з 11.03.2025 по 31.12.2205, було набуто спільне майно, а саме: - автомобіль Volkswagen Golf, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1598 см3 зареєстрований на відповідачку 01.07.2025, на підставі договору купівлі-продажу №00СБ-002915 від 01.07.2025 та вантажно-митної декларації №25UA209180026169U5 від 15.04.2025, орієнтовною вартістю 210 880 грн. Придбавши рухоме майно - транспортний засіб марки Volkswagen Golf, 2004 року випуску під час перебування в шлюбі, Позивач та Відповідач набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до зазначених положень та право на рівну частку в майні. Так, в силу заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати право власності на автомобіль за позивачем. Разом з тим, спірний автомобіль був відчужений відповідачкою на користь третьої особи, без відома та згоди позивача, що в свою чергу надає йому право на отримання 50% вартості автомобіля.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 16 січня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідач – адвокат Проценко О. В. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з інформації Територіального сервісного центру №3242 (ТСЦ МВС №3242) за №31/33/3242 від 05.02.2026 вбачається, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_2 в період з 02.07.2025 по 22.11.2025 був зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб. На підставі Вантажної митної декларації №25UA209180026169U5 від 15.04.2025 року, та договору купівлі-продажу укладеному суб`єктом господарювання №00СБ-002915 від 01.07.2025 вартість в якому становила 28200 (двадцять вісім тисяч двісті гривень) грн. З Акта діагностики технічного стану транспортного засобу Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб. НОМЕР_1 від 21.11.2025 вбачається, що транспортний засіб Volkswagen Golf 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 загальний технічний стан автомобіля незадовільний. Так як потребує капітального ремонту двигуна. Загальна вартість ремонту автомобіля буде становити: 151 000 грн. 22.11.2025 ОСОБА_2 продала транспортний засіб Volkswagen Golf 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 за 49000 (сорок дев`ять тисяч гривень) грн., що підтверджується Договором купівлі продажу 3242/2025/5760629 транспортного засобу. Кошти від відчуження транспортного засобу Volkswagen Golf 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 використала на потреби сім`ї, а саме купувала продукти харчування, сплачувала комунальні послуги за користування квартирою та ін. Відповідачем 20.11.2025 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області була подана позовна заява про розірвання шлюбу, в якій було вказано, що спір з приводу майна, набутого за час перебування у шлюбі, яке належить їм з відповідачем на праві спільної сумісної власності, на момент звернення з цим позовом — відсутній. Тобто, позивач в позовній заяві підтвердив, що між сторонами відсутній спір про поділ майна. Враховуючи викладене, просила в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів відмовити повністю.

07.05.2026 представник позивача – адвокат Рашкова В. В. подала заяву про зміну предмету позову.

14.05.2026 представник відповідача – адвокат Проценко О. В. подала відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

24.09.2026 представник позивача – адвокат Рашкова В. В. подала заяву, в якій просила долучити до матеріалів справи копію рішення від 26.02.2026 у справі №357/19003/25 та розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача. Уточнені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

24.09.2026 представник відповідача – адвокат Проценко О. В. подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності відповідача та представника, позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 11.03.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що Білоцерківським відділом реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №186, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2026 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується копією рішення від 26.02.2026 у справі №357/19003/25.

Рішення суду набрало законної сили 18.06.2026

Як вбачається з відповіді Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях від 15.12.2025 за №31/33/3242, за ОСОБА_2 у період з 11.03.2025 до 31.12.2025 зареєстрований транспортний засіб марки Volkswagen, модель Golf, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб., на підставі договору купівлі-продажу №00СБ-002915 від 01.07.2025 та вантажної митної декларації №25UA209180026169U5 від 15.04.2025.

Одже, як встановлено судом, зазначене вище майно було набуте в період шлюбу.

22.11.2025 ОСОБА_2 продала транспортний засіб Volkswagen Golf 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 за 49000 (сорок дев`ять тисяч гривень) грн., що підтверджується Договором купівлі продажу 3242/2025/5760629 транспортного засобу.

Звертаючись із позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію вартості 1/2 спірного автомобіля в розмірі 105440,00 грн.

Відповідно до відповіді судового експерта Петрашенка В. Ф. від 19.11.2025 р. за вих.№29, середня ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Golf, 2004 року випуску, становить 210880,00 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, представник відповідач не заперечував факту продажу автомобіля без повідомлення та відома позивача, однак зазначила, що кошти від продажу автомобіля були використані на потреби сім`ї.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).

Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Так, у судовому засіданні було встановлено, що транспортний засіб Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб., був придбаний сторонами у період їхнього шлюбу, та був зареєстрований цей ТЗ на відповідача ОСОБА_2 .

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 положення статті 60 СК свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована тим із подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, враховуючи норму статті 60 СК України, час придбання спірного майна подружжям, а також не спростування відповідачем режиму спільного майна належними та достатніми доказами, суд дійшов висновку, що транспортний засіб «Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб., який є предметом спору у цій справі є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач не заперечує, що 22.11.2025 продала транспортний засіб Volkswagen Golf 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 без письмової згоди чоловіка ОСОБА_1 та стверджує, що кошти від продажу авто було використано в інтересах сім`ї. Проте, до відзиву не долучено жодного доказу на придбання товарів, майна після продажу спірного автомобіля.

Щодо стягнення з відповідача компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідач продав автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя без повідомлення та отримання письмової згоди позивача.

Представником позивача на підтвердження заявлених позовних вимог суду надано відповідь судового експерта ОСОБА_5 та бюлетень автотоварознавця про визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб.

В свою чергу, відповідач не надав суду іншого звіту, на спростування тієї суми, яка була визначена судовим експертом Петрушанко В. Ф.

Суд враховує, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля №3242/2025/5760629 від 22.11.2025, його ціна визначалась за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний враховувати дійсну його вартість (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, та у постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 402/849/18).

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц: «Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно».

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, під час розгляду справи судом було встановлено, що спірний автомобіль Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб., є спільною сумісною власністю подружжя та був відчужений відповідачем без повідомлення, без згоди позивача та відповідний правочин не був вчинений в інтересах сім`ї (протилежного відповідачем суду доведено не було), а отже позивач має право на відшкодування 1/2 вартості цього спірного автомобіля, яка визначається саме на час розгляду справи.

Таким чином, з огляду на викладені вище, враховуючи встановлені судом обставини, відповідь судового експерта про середню ринкову вартість транспортного засобу від 19.11.2025, зважаючи на те, що відповідачем не надавались інші звіти, на спростування наданого позивачем, не заявлялось суду клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи спірного майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача у порядку поділу майна подружжя грошова компенсація ринкової вартості 1/2 частки транспортного засобу Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб. у розмірі 105440,00 грн.

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 81, 142, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Volkswagen Golf 2004 року випуску об`єм двигуна 1598 см куб, у розмірі 105440,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року

СуддяБ. І. Кошель