Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №294/1030/26 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/2037/26

справа № 294/1030/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого - судді Білери І.В., за участі секретаря судового засідання Івашкевич В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ними 28.10.2006 Будичанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області, про що було складено відповідний актовий запис № 4.

Позов мотивує тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, протягом останніх декількох років сторони неодноразово намагались розлучитись, проте приймали рішення зберегти сім`ю заради сина, оскільки хотіли, щоб у нього була повноцінна родина. Однак, позитивних наслідків це не дало, після примирення все починалося знову та призвело лише до погіршення і так не простих між ними стосунків. Постійні сварки негативно позначилися на психічному стані позивачки. Остаточно сімейно-шлюбні стосунки сторони припинили у грудні 2022, з того часу жодних мір для примирення та збереження сім`ї більше не приймають, проживають окремо. Позивачка з відповідачем втратили порозуміння та повагу один до одного, подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки. Від даного шлюбу подружжя має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у випадку розірвання шлюбу залишиться проживати з позивачем.

Ухвалою судді від 10.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду на 06.10.2026.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове зсідання не з`явився, однак 06.10.2026 на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечив щодо розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за його відсутності у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 28.10.2006, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 видане Будичанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області, актовий запис № 4.

Від даного шлюбу подружжя має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане Виконавчим комітетом Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області, актовий запис № 3.

Судом встановлено, що спору щодо визначення місця проживання дитини та розподілу майна на час розгляду справи немає.

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні ворожнечі все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки та жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

У відповідності до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, врахувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

У статті 112 СК України регламентовано, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Тож, вирішуючи справу про розірвання шлюбу, суд, перш за все, виходить з вищевикладених норм чинного законодавства про те, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад, збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Позивачка скористалася своїм правом на розірвання шлюбу та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, наміру зберігати шлюб з відповідачем не має.

Таким чином, зважаючи, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя, суд дійшов висновку, що даний шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1,3 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Приписами ч. 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивачки надав: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; договір №24/26 ЦС про надання правничої допомоги від 09.06.2026; квитанцію від 09.06.2026 на суму 3000,00 грн за договором про надання правничої допомоги.

За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн з відповідача на користь позивачки підлягає задоволенню.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, згідно з якою саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності процесу, не має права за власною ініціативою вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню у повному обсязі, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, які вона понесла, у сумі 3 000 грн.

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача з оплату судового з бору у сумі 1331,20 грн.

На підставі наведеного вище та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 4, 12, 13, 76, 81, 142, 258-259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, статтями 104, 105, 110, 112- 115 Сімейного кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.10.2006 Будичанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області, актовий запис № 4.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Після розірвання шлюбу визнати за позивачкою право надалі іменуватися шлюбним прізвищем « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп та судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Ірина БІЛЕРА